Гострі кишкові інфекції (ГКІ) – це група гострих інфекційних захворювань, що характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією організму. Зокрема, до них належать: дизентерія, сальмонельоз, кишкова колі-інфекція, кишкова стафілококова інфекція. Сприятливість дитячого організму до ГКІ досить висока. У дітей дошкільного віку реєструють як спорадичні випадки ГКІ, так і епідемічні спалахи. За частотою спалахів ГКІ поступаються лише гострим респіраторним вірусним інфекціям.

Спільними для ГКІ є механізм зараження, симптоми захворювання, а також заходи профілактики.

Збудники ГКІ надзвичайно різноманітні:

• Бактерії – сальмонели, шигели, патогенні серотипи кишкової та паракишкової палички, ентеропатогенні стафілококи, бацили ботулізму, холерні вібріони, стрептококи, протеї:
• Віруси – рота-, рео-, адено-, ентеровіруси, кишкові корона-віруси, вірус гепатиту А тощо;
• Найпростіші – амеба дизентерійна, лямблія тощо.

Чинники передачі збудників ГКІ такі:

• Неякісно промиті овочі, зелень, фрукти, ягоди;
• Молочна продукція з терміном використання, що минув;
• Нехтування правилами особистої гігієни та санітарними правилами й нормами;
• Порушення технології приготування страв;
• Зберігання харчових продуктів без дотримання належного температурного режиму.

Основні симптоми, що характеризують ГКІ:

• Загальна інтоксикація;
• Блювання;
• Підвищення температури;
• Рідкі випорожнення;
• Біль у животі;
• Млявість;
• Головний біль.

Кишкові інфекції, як правило, розпочинаються гостро. Клінічні прояви можуть виникати в перші 6 годин після зараження. Під час втрати рідини та електролітів через блювання й пронос виникають ознаки зневоднення та порушення водно-електролітного балансу.

Щоб запобігти ГКІ у дітей слід привчити їх до миття рук, особливо після відвідування туалетної кімнати, ігор на майданчику та безпосередньо перед вживанням страв. Простіше запобігти ГКІ, ніж потім довго і складно їх лікувати.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, так звана паличка Коха. Вона надзвичайно стійка до впливу зовнішніх факторів (може зберігати життєдіяльність при температурі -200ºС та витримує нагрівання до +85ºС, при -20ºС зберігає життєдіяльність протягом 7 років!). Але ультрафіолетові промені вбивають паличку Коха через 2-3 хвилини.

Найчастіше зараження туберкульозом проходить повітряно-крапельним шляхом. Хворий з так званою “відкритою” формою туберкульозу при кашлі, чханні, розмові виділяє велику кількість мікобактерій, які в переповненому, погано провітрюваному приміщенні довго зберігають свою активність. Тому інфікування можливе в громадських місцях (магазини, кінотеатри, кафе..). Не всі інфіковані хворіють. Найчастіше хвороба розвивається у людини тоді, коли у неї знижений імунітет. Так, ризик інфікування туберкульозом вищий у тих людей, які зловживають алкоголем, наркотиками, не мають постійного місця проживання, а також люди з хронічними захворюваннями. На жаль, в Україні захворюваність на туберкульоз з початку 90— х років зросла майже вдвічі.

Але треба знати, що туберкульозом може захворіти кожен!

Спочатку туберкульоз протікає непомітно, але якщо у Вас:

• погане самопочуття більше 2 — 3-х тижнів,
• кашель і підвищена температура тіла,
• втома і поганий апетит

Негайно звертайтеся до лікаря!

Обстеження триває недовго, безболісне та безпечне. Лікування туберкульозу це довготривалий процес і має проводитися під наглядом спеціаліста. Але якщо лікування розпочати на ранніх стадіях захворювання, воно менш тривале та ефективніше. Тому чим швидше Ви обстежитесь та розпочнете лікування, тим швидше одужаєте!

Зверніть увагу — лікування туберкульозу в Україні повністю безкоштовне!

Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких! І пам’ятайте, що найкраще лікування — це профілактика. Не нехтуйте щорічними профілактичними медоглядами. Приділіть собі трішки уваги і знайдіть час відвідати Вашого сімейного лікаря!

Розвиваємо пізнавальну сферу дошкільнят – готуємось до навчання у школі.

Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них — аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усвідомлюються. Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити.
1. Включайте в заняття завдання на:
– порівняння пари предметів або явищ — знаходження подібності й відмінностей між ними;
– класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками;
– знаходження «зайвого» слова або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими;
– складання цілого з частин (розрізні картинки);
– послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними;
– усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його);
– завдання на кмітливість, логічні міркування тощо.

2. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

3. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

4. З метою розвитку мовлення:
• після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте, відповісти на запитання, поставити свої;
• розвивайте в дітей уміння будувати розповідь за картинкою, за планом, за темою;
• допомагайте дітям будувати висновки, міркування, робити умовиводи;
• учіть дітей доводити свою думку, виражати її.

Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв’язку з розвитком мовлення й мисленням дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи:
• катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки;
• розминати пальцями пластилін, стискати й розтискати кулачки, при цьому можна уявляти, начебто кулачок — пуп’янок квітки (уранці він прокинувся й розкрився, а ввечері заснув — закрився, сховався);
• робити м’які кулачки, які можна легко розтиснути й у які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розтиснеш;
• двома пальцями руки (указівним і середнім) «ходити» по столі: спочатку повільно, начебто хтось крадеться, а потім швидко, начебто бігти (вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою);
• показувати окремо тільки один палець — вказівний, потім два — вказівний і середній, далі три, чотири і п’ять,
• показувати тільки один великий палець окремо;
• тарабанити всіма пальцями обох рук по столі;
• махати в повітрі тільки пальцями;
• кистями рук робити «ліхтарики»;
• плескати в долоні тихо й голосно в різному темпі;
• збирати всі пальчики в пучку;
• нанизувати великі ґудзики, намистини, кульки на нитку;
• намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець;
• зав’язувати вузли на товстій мотузці, шнурівці;
• застібати ґудзики, гачки, блискавки, кнопки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком.

Сендплей  (гра з піском) — є унікальним способом спілкування із світом і самим собою; способом зняття внутрішнього напруження і відкриття нових шляхів розвитку.

Найсприятливіший для сендплею – дошкільний вік. Часто дошкільники не спроможні передати свої переживання через недостатній розвиток вербального апарату, бідність уявлень чи затримку розвитку. У таких випадках пропонована техніка виявляється вельми корисною. Маніпулювання з різноманітними предметами, піском, водою, конструктивними й пластичними матеріалами для них – найприродніша діяльність, що особливо важливо за наявності в дитини мовних порушень. Кожна обрана фігурка втілює якийсь образ, може взаємодіяти з іншими персонажами. Дитина сама придумує, про що вони розмовляють або що роблять, іноді вона може попросити логопеда приєднатися до гри і діяти від імені якогось персонажа. В усіх цих випадках малюк почувається господарем свого маленького світу, режисером дійства, що розігрується на пісочному полі.

Вплив сендплею на розвиток дошкільника

Пісочниця – це важливий елемент розвивального середовища, де дітям можна вільно творити, без боязні щось зіпсувати чи зламати. Перш, ніж малюки усвідомлять, що роблять, їхні руки самі починають просіювати пісок, будувати, малювати, а якщо під рукою є різноманітні невеличкі фігурки, іграшки, тоді розігруються цілі вистави – дитина повністю занурюється в гру, та на тривалий час її увага фіксується на процесі програвання власних переживань, завдяки чому у них формуються та закріплюються такі навички, як посидючість, уважність, зосередженість.

Головний принцип сендплея – створення вільного і захищеного простору, в якому дитина може виражати і досліджувати свій світ, перетворюючи свій досвід та свої, часто незрозумілі або тривожні, переживання.

Метод сендплей при зовнішній простоті має великі можливості. Якщо розглядати педагогічні й психологічні аспекти використання піску, то важко його переоцінити – це й неперевершене за своїми можливостями предметно-ігрове середовище, і чудовий сенсорний матеріал, і природний матеріал для образотворчої діяльності, експериментування, конструювання, творення, пізнання.

Саме тому слід приділити особливу увагу облаштуванню осередків для ігор з піском. Адже, звичайний пісок – це щось незвичайно чарівне й привабливе.

Для результативної роботи з дітьми пісочниця має бути відповідно обладнана. Для занять з підгрупою дітей використовується дерев’яний ящик розміром 90x70x10 см., для індивідуальних  70х50х08 м.  Пісок у пісочниці  можна розділити на дві частини: сухий та мокрий.

Пісок повинен бути жовтого чи світло-коричневого кольору, піщинки середнього розміру. Піском заповнюють 1/3ящика. Перед використанням пісок повинен бути просіяний, промитий, продезінфікований.

Для організації ігор з піском стане у нагоді набір іграшкового матеріалу (зберігається в пластикових контейнерах з отворами):

– лопатки, широкі пензлики, ситечка, воронки; формочки для піску та тіста;

– мініатюрні іграшки (висотою 5-10 см) із зображенням людей; різних тварин і рослин; іграшки з «кіндер-сюрпризів»;

– набір іграшкового посуду і іграшкові ліжечка;

– різноманітні будівлі;

– камінці, ракушки, гілочки, палички.

Для розвитку творчих здібностей старших дошкільників можна використовувати пісочницю з підсвічуванням, такий вид пісочниці використовується для малювання піском одного або декількох кольорів.

Крім звичайного піску можна використовувати кінетичний пісок промислового виробництва, або виготовити його самостійно, використовуючи 4 склянки просіяного піску, 2 склянки крохмалю, 1 склянку води. Такий пісок має еластичну фактуру, легко ліпиться, довго не висихає.

У пісочниці можна використовувати інші сипучі матеріали: сіль, манку.

Для розвитку творчості вищезазначені матеріали можна пофарбувати у різні кольори, висушити та дати дітям змогу створювати різнокольорові композиції.

Спостереження за грою дітей показало, що дії з піском можна умовно поділити на три етапи.

Етапи розвитку дій з піском