Розвиток мовлення – складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почуття мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками.
Для мовного розвитку дитини найбільш сприятливими є особистий контакт з батьками, коли дитина в різних побутових та ігрових ситуаціях постійно чутиме примовлянки, віршики, пісеньки тощо. Для цього батькам варто планувати за рекомендаціями вихователя фольклорні та авторські твори. Важливо втішати малюка словом не лише під час розваги, а й тоді, коли він відчуває якийсь дискомфорт (травмувався, вередує тощо). Варто зробити доброю традицією спілкуватися перед сном. Розважити дитину художнім словом можна і поза межами дому – в транспорті, поліклініці, на майданчику тощо.
Бажано постійно називати дитину добрими, лагідними словами (дівчаток – зіронько, квіточко, малявочко, ластівко, голубонько, ясочка, любонько, красуне, рідненька, розумниця; хлопчиків -промінчиком, чорнобривчиком, козаче, голубе, красеню, рідненький, розумнику тощо). Як тільки малюк народився, починайте із ним спілкуватися.
Розмовляйте неголосно, м’яко та чітко, у жодному разі не „сюсюкаючи”. Колискові, мамині „примовки”, татові майже „дорослі” розмови дають дитині можливість слухати мовлення, запам’ятовувати його звучання та ритм.
Колискові пісні повинні звучати над колискою з перших днів життя немовляти. Не завадять вони й дитині дошкільного віку. Тиха, чарівна мелодія колискової пісні з вуст матері чи бабусі (або магнітофонний запис, платівка) заспокоює дитину, вливає в її душу любов до рідного слова, до мелодики рідної мови.
Забавлянки ознайомлюють дітей з трудовими процесами ( „Гу-ту-ту, варю кашу круту”, „Кую-кую чобіток”, „Печу, печу хлібчик” ), прославляють працю, засуджують нероб.
Отже, забавлянки, утішки, як і колисанки, у доступній формі ознайомлюють дітей з навколишнім, вводять їх у доросле життя, призвичаюють до морально-етичних норм поведінки, розвивають дитяче мовлення, збагачують словник образними виразами та поетичними рядками.
Деякі мами вважають, що читати дітям книжки потрібно починати з того моменту, коли малюк навчиться розмовляти, а потрібно робити саме навпаки: починати читати якомога раніше, щоб малюк раніше почав говорити. Виразне, емоційне читання та розповідання в голос веселих, ритмічних дитячих віршів і потішок теж обов’язково принесуть свої плоди. Ви помітите, що поступово дитина звикне до читання, і навіть по-своєму буде просити Вас про це.
Навіть однорічних карапузів батьки сьогодні сміливо саджають подивитися мультфільми. Причому, не завжди дорослі розуміють, що показувати можна, а що – ні. Тому малята змушені дивитися довгі американські мультфільми, що мають відразливі малюнки. Але, найголовніше, у таких мультфільмах відсутній літературний переклад. Дорослий, позбавлений емоцій голос безпристрасно перекладає текст. Тому такі мультфільми не розвивають мовлення дитини. Скоріше, вони привчають малюка говорити штампами, примітивно будувати речення.
Але ж мультфільми бажано показувати дітям не раніше трьох років, причому ретельно підбираючи репертуар. Американські мультики не розвивають у дітей текстового мислення. У нашій культурі прийнято дуже рано прилучати дітей до тексту: уже найменшим читають вірші, розповідають казки. Будь-яка вітчизняна дитяча книга, навіть для однорічних – це, насамперед, зв’язний текст, а не картинка із підписом, як в американських книгах. Те ж саме можна сказати і про мультфільми. Класичний український мультфільм – це жива казка, американський – озвучений комікс.
Для розвитку мовлення дуже корисні дитячі ігри „Нісенітниця”, „Зіпсований телефон”, „ТАК або НІ”, тому що, граючи в них, дитина вчиться використовувати різні слова, слухає їх правильне і неправильне звучання.
Ставте з малятами спектаклі та сценки. Нехай спочатку вони будуть зовсім коротенькими. Зате незабаром матюк буде із задоволенням розучувати прозу або вірші.
Оскільки найбільше часу дитина все-таки проводить із мамою, дуже важливо, як вона розмовляє. Якщо мама перекручує слова, „сюсюкає”, то існує велика ймовірність того, що і малюк буде не правильно вимовляти слова. Тому що він так звик. І знадобиться робота логопеда, щоб усунути недоліки.
Якщо малюк не вимовляє деякі звуки, не поспішайте його сварити. Просто спокійно виправляйте його та просіть вимовити слово правильно. При цьому Ви можете продемонструвати, як саме потрібно зімкнути або розімкнути губи, куди відправити язичок, щоб вийшов правильний звук. І тоді в логопедичних заняттях просто не буде потреби.