– Спокійне, тихе місце

Це не обов’язково має бути щось вишукане – достатньо зсунути пару стільців та накрити їх ковдрою. Це дозволить на деякий час сховатися від дратівних образів і звуків. Нехай дитина вам допомагає. Додайте кілька зручних подушок та м’яких іграшок, улюблену книгу тощо – усе, що перетворить це місце на справжній «центр релаксації». А як щодо заспокійливої музики?

– Купання та водні ігри

Бризкання, лежання у воді на спині, обливання різних іграшок, саме відчуття води, звук наповнення ванни і навіть запах піни для ванни чи кількох крапель ефірної олії (якщо в дитини немає алергії) можуть заспокоїти дитину! Іноді навіть ігри з плаваючими іграшками у великій ємності з теплою водою можуть мати заспокійливий ефект.

– Морські зірки та торнадо

Намалюйте зображення термометра. Внизу домалюйте морську зірку (чи будь-яку іншу спокійну істоту, про яку знає дитина), а у верхній частині – торнадо. Запитайте в дитини, на кого вона наразі схожа – на мирну морську зірку чи на шалене торнадо. Якщо дитина занадто збуджена, подумайте разом, як їй наблизитися до «стану» морської зірки. Наприклад, від зайвої енергії можна позбутися, кидаючи м’яча одне одному. Протягом дня намагайтеся кілька разів пограти в цю гру, допомагаючи дитині описати рівень своєї енергії. Наприклад, вранці ви можете сказати: «Можливо, ти сядеш зручненько і подивишся мультики?», «Впевнена, що ти зможеш піднятися сходами і збігти вниз п’ять разів, поки я готую сніданок» або “Спробуй п’ять разів пострибати, поприсідати та доторкнутися до підвіконня у кожній кімнаті”.

– Дихання животом разом з іграшками

Дитина лягає на спину і кладе на живіт улюблену м’яку іграшку. Запропонуйте їй глибоко вдихнути так, щоб іграшка піднялася, а потім видихнути, щоб іграшка опустилася.

– Гра «Замри»

Запустіть на телефоні чи комп’ютері якусь жваву мелодію або пісню. Запропонуйте дитині придумати під цю музику рухи чи танець (покажіть приклад). Через кілька хвилин зупиніть музику і скажіть: «Замри!» Дитина завмирає у смішній позі. Знову запустіть музику. Цю гру можна продовжувати доти, доки дитина отримує від неї задоволення.

– Мильні бульбашки

Пускання мильних бульбашок за допомогою власної руки у якості кільця для видування розвиває тактильні відчуття та заспокоює. Дитина може просто занурити руку у мильний розчин і видувати бульбашки крізь кулак або скласти вказівний та великий палець у формі літери «О». Експериментуйте!

– Квітка та свічка

Щоб навчити дитину глибоко дихати, розкажіть (і покажіть), що вдихати потрібно так, наче нюхаєш квітку, а видихати – наче задуваєш свічки на святковому торті (можливо, наймолодшим дітям це буде незрозуміло – з ними варто спробувати інші вправи).

– Написання смішної історії

Один із членів родини починає історію, інший продовжує, і так далі. Наприклад, мама починає: «Одного дня Петрик пішов на прогулянку, і першим, кого він побачив, був…» Потім тато продовжує: «Рожевий жираф!» Для дитини ця діяльність проста, але водночас смішна і захоплююча. Згодом можна разом намалювати ілюстрації до історії або продовжити її з іншими за допомогою Zoom чи FaceTime.

– Релаксація з йогою

Якщо ви знаєте прості пози йоги – залучайте до вправ дитину. Спробуйте найпростіші, прийнятні для дитини пози, щоб вгамувати емоції, і подивіться, що з цього вийде. Вправа “Лінива кішка прокидається“: уявіть, що ви – лінива кішка, яка щойно прокинулася після солодкого післяобіднього сну. Позіхніть. Скажіть «мяу». А тепер потягніться руками, ногами і спиною – повільно, як кішка. Розслабтеся.

– Написання листа

Залежно від віку дитини, запропонуйте таке заняття: «Давай напишемо листа бабусі про те, чим ми займалися сьогодні вранці. Потім надішлемо його поштою (або почитаємо по телефону)». Дитина може диктувати, а ви – записувати за нею. Що стосується старших дітей, які уже вміють писати, скажіть: «Чому б тобі не написати оповідання про те, що відбувалося сьогодні?» (записуйте за молодшими дітьми, а потім допоможіть їм намалювати малюнки до історії)

– Фото і відео спогади

Розслабляйтеся усією родиною, переглядаючи старі фотографії та відео. Поговоріть про тих, хто зображений на фото, згадайте, чим ви тоді займалися – будь-що, що може викликати у вас посмішку. Навіть дворічні малюки можуть впізнавати когось на фото! За допомогою цифрових засобів (Viber, WhatsApp, Skype, Duo, Zoom тощо) до цього заняття можна долучити тих, кого наразі немає поряд із вами.

– Пір’їна та статуя

Впродовж 10 секунд вдавайте, наче ви – пір’їна, що кружляє у повітрі. Раптово замріть і перетворіться на «статую». Не рухайтеся! Потім повільно розслабтеся і знову станьте пір’їною. Повторіть це кілька разів і закінчіть вправу у розслабленому стані – у формі «пір’їни». (Батьки – обійміть дитину!)

– Антистресові кульки

Візьміть кульку однією чи обома руками, стисніть і відпустіть. Проекспериментуйте зі своїми кульками. Адаптуйте вправу до себе – знайдіть найбільш прийнятну швидкість, силу та тривалість стискань.

– Черепаха

Вдайте, що ви – черепаха, яка неквапливо прямує своєю дорогою. О ні, починається дощ! Зігніться і сховайтеся під своїм «панциром» на десять секунд. Знову виглянуло сонечко – можете виходити зі своєї схованки і продовжити прогулянку. Повторіть вправу кілька разів і закінчіть її у розслабленому стані.

Зовсім скоро школи відкриють свої двері для учнів, які  відправляться на навчання вперше. Як правило, першокласники йдуть до школи з радістю і цікавістю, але є і такі діти, які оголошують справжній бойкот батькам. Які можуть бути причини у такої поведінки першокласника, і як налаштувати дитину на позитивний лад.

Страх невідомості

Всі люди чогось бояться, і діти – не виняток. Цілком нормально, що дитина переживає і боїться робити перший крок у доросле життя. Її може лякати як новий колектив, так і нові правила і обов’язки. Тому, перше, що необхідно зробити батькам, з’ясувати причину, через яку дитина відмовляється від походу в школу.

У першокласників страх школи часто пов’язаний з труднощами соціальної адаптації. Якщо дитині важко зав’язувати нові знайомства і вибудовувати відносини з однолітками, вона може сильно боятися йти в новий колектив, вважаючи за краще залишатися в комфортному для себе середовищі. У цих випадках потрібно активно займатися соціалізацією дитини, даючи їй прості доручення, які потребують взаємодії з навколишнім світом. Намагайтеся моделювати ситуації, в яких дитина зможе проявити самостійність.

 

Відповідальність

Деякі діти не хочуть йти до школи через небажання вчитися. Усвідомлення того, що в школі доведеться слідувати правилам і виконувати великі обсяги завдань, лякає дитину. Тривога, пов’язана зі зміною способу життя нормальна. Намагайтеся заспокоїти школяра і налаштувати його на те, що в початковій школі навчання дуже цікаве. Нагадаємо, що за правилами Нової Української Школи, дітям в першому класі не задають домашніх завдань. Це може підбадьорити дитину.

 

Невдачі

Багато дітей бояться не виправдати очікувань батьків. У таких випадках кожна маленька невдача або зауваження вчителя викликає у дитини стрес. Намагайтеся не пред’являти дитині завищених вимог, не сваріть її за дрібні неприємності і помилки. Пояснюйте першокласнику, що допускати помилки в процесі навчання нормально, оскільки не у всіх все виходить з першого разу. Не лякайте дитину двійками і покараннями за провини. Навпаки, підбадьорюйте і надихайте школяра на перемоги.

Розлука

Ще одна причина, через яку дитина може відмовлятися йти до школи, це небажання розлучатися з батьками. Якщо дитина не відвідувала дитячий сад, цей страх може бути особливо великим. Підтримуйте дитину в період її адаптації в школі, більше розмовляйте про її почуття і переживання. Якщо першокласник відчуває вашу підтримку і любов, йому буде легше звикнути до нового колективу і розпорядку дня.

 

Що робити батькам: покрокова стратегія:

• Спокійно поговоріть: не сваріть, а запитайте, що саме лякає або не подобається. Уникайте довгих нотацій про важливість навчання.
• Встановіть режим дня: забезпечте повноцінний сон, укладайте дитину раніше.
• Створіть позитивну мотивацію: розповідайте цікаві історії про школу, зосереджуйтеся на друзях та цікавих заняттях, а не на оцінках.
• Перевірте наявність конфліктів: якщо дитина скаржиться на однокласників, обговоріть це з класним керівником.
• Підтримайте самостійність: навчіть дитину базовим навичкам самообслуговування, щоб вона почувалася впевненіше.
• Не ігноруйте, а допомагайте: якщо дитина демонструє сильний стрес (плач, фізичне нездужання), зверніться до психолога.

За словами психологів, період адаптації в початковій школі триває від місяця до півроку. Після цього рівень тривожності й страху у першокласників зазвичай приходить в норму. Якщо проблеми не зникли, варто звернутися за допомогою до фахівця. Пам’ятайте, що ваш дім – це острівець безпеки для дитини, де вона може не боятися висловити свої емоції. Підтримуйте дитину і пам’ятайте, що перший клас – це великий стрес для неї.

 

Як ми розуміємо поняття “доброта”? Коли ви промовляєте це слово, то зазвичай маєте на увазі дії, продиктовані співчуттям, розумінням чужих емоцій, повагою, справедливістю, чемністю, тактовністю, прагненням допомогти, зменшити чуже страждання або запобігти йому.

 

Як навчити дитину розуміти почуття оточуючих і виявляти доброту?

1. Зупиняйте негативну поведінку дитини, коли вона поводиться, на ваш погляд, неприйнятно щодо інших людей чи тварин. Завжди запитуйте сина чи доньку: “А що б ти відчу(в/ла), якби з тобою повелися так само?” Заохочуйте дитину думати вголос, відповідати на це запитання щиро і вдумливо.

 

2. Подавайте приклад доброти не лише хорошими вчинками, а й слідкуючи за власною повсякденною поведінкою. Добрі діти мають батьків, які ніколи не дозволяють собі такої негативної поведінки, як:

• висміювати незнайомих людей за незграбність, дивний вигляд, фізичні вади тощо;
• пліткувати чи негативно відгукуватися про родичів і друзів у присутності дитини;
• кривдити чи висловлювати неповагу до чоловіка, дружини, інших членів родини; жорстоко поводитися з домашніми улюбленцями.

Якщо ви уникаєте такої поведінки самі та засуджуєте її в інших, дитина теж не вдаватиметься до неї та ставатиме на бік скривдженого.

 

3. Пояснюйте дитині, навіщо люди роблять ті чи ті дрібні та великі добрі справи. Розповідайте, як той чи той ваш вчинок полегшує життя іншій людині. Скажімо, чому ви віддаєте речі, з яких виросла дитина, дитячому будинку. Навіщо у вас на роботі всі “скидалися” на операцію для хворого колеги. Чому ви, входячи в метро, притримуєте двері для людини, яка йде слідом за вами. Навіщо поступаєтеся місцем у громадському транспорті мамі з маленькою дитиною чи допомагаєте сусідові занести у під’їзд громіздку коробку.

 

4. Розповідайте, до яких наслідків призводять ті чи ті вчинки. Ви давно навчили дитину, що коту боляче, коли його смикають за хвіст і, як і дитині, потрібно регулярно їсти та пити. Але молодшому школяру слід також розуміти, чому не слід, приміром, будити кота, щоб з ним погратися. Пухнастику потрібно довше спати, ніж дитині, і від недосипання він буде дратівливий і може навіть захворіти.

 

5. Виявляйте повагу до дитини, не обзивайте її, не кричіть, коли вона поводиться нечемно. Повірте, чемна поведінка, коли ви гніваєтеся, на дитину це справляє сильніше враження, ніж крик! Це навчить її не кривдити інших дітей, поведінка яких її дивує, ображає чи порушує правила, заведені у колективі.

 

6. Не дражніть дитину! Жартівливий “тролінг” припустимий тоді, коли дитина чітко відчуває різницю між невинним, ущипливим і відверто злим жартом. Пам’ятайте, діти по-різному реагують, коли їх дражнять. І якщо дитина мавпуватиме вашу поведінку щодо неї, дражнячи однолітків, ті можуть сприймати це як образу чи навіть знущання!

 

7. Не дозволяйте дитині відповідати різким тоном чи грубіянити – ні вам, ні будь-кому у вашій присутності! Якщо з вами чи у вашій присутності це можна – отож можна з будь-ким. Дитині слід навчитися бути доброю до людей навколо, а виявляти це слід передусім у повазі та чемності!

 

8. Учіть дитину “читати” чужі почуття. Дитині важко зрозуміти чужі почуття з міміки, жестів, тону голосу і відповідно змінювати свою поведінку? Регулярно влаштовуйте гру “Вгадай почуття”.

 

У вихідний, сівши на лавку в парку, вкажіть дитині на перехожого, який виявляє сильну емоцію: смуток, незадоволення, радість, спокій, занепокоєння, стурбованість тощо. Запитайте дитину: “Що відчуває зараз цей перехожий?” Попросіть її придумати історію про цю людину. Обговоріть з дитиною її спостереження і висновки. Це допоможе дитині сформувати уявлення, що призводить до виникнення тієї чи тієї емоції.

 

Дуже добре розвиває розуміння емоцій та навчає доброти читання й обговорення художньої літератури. Тому якнайбільше читайте дитині самі та заохочуйте її самостійне читання дитячої класики та сучасних книжок для дітей. Обговорення прочитаного і запитання на кшталт: “А чому головні герої образилися одне на одного? А що їм слід зробити, щоб помиритися? А що б ти відчув на місці цього персонажа?” – допоможуть дитині вчитися на чужому досвіді та уникати багатьох помилок у взаєминах.

Зараз ми всі живемо в умовах постійного та безмежного інформаційного шуму. Більшість людей приймають «новинний душ» навіть не один-два рази на день. Вони цілодобово перебувають під щільним потоком різних новин, контенту та обговорень. У цьому середовищі важливо вміти фільтрувати інформацію, відділяти факти від вигадок, а слушні думки від нісенітниці. Саме в цьому нам допомагає критичне мислення.

Таке мислення — це не просто критичний підхід і заперечення усього почутого. Якщо коротко, то це вміння:

• ставити влучні питання;
• шукати докази, а не вірити на слово;
• перевіряти джерела інформації;
• розглядати проблему комплексно, щоб зробити аргументований висновок;
• дискутувати, наводити аргументи;
• визнавати власні помилки та змінювати думку.

Ці навички вже давно перестали бути перевагою лише науковців чи журналістів. У сучасному світі критичне мислення стає життєво необхідним для кожної людини.

Ця навичка суттєво допомагає дітям у багатьох сферах життя:

1. Покращує навчальні результати. Дитина краще запам’ятовує матеріал, якщо не просто читає та намагається зазубрити, а аналізує, порівнює, ставить запитання й намагається розібратися.
2. Готує до життя в цифровому світі. На жаль, у так звану епоху після правди оцінювати інформацію стає дедалі складніше. Розвиток навичок критичного мислення допоможе максимально убезпечити себе в цифровому середовищі.
3. Розвиває самостійність і відповідальність. Дитина з високим рівнем критичного мислення сама бере відповідальність за власний світогляд, не боїться помилок, вміє ухвалювати рішення, аргументувати свою думку й поважати думку інших.

Таким чином, для дітей критичне мислення є основою для гарного навчання,  психологічної стійкості, медіаграмотності, впевненості в собі та майбутнього успіху. Тому розвивати цю навичку потрібно змалку. Для цього є кілька хороших вправ.

Як допомогти дитині розвинути цю навичку?

Критичне мислення не з’являється просто так — це вміння, яке можна й потрібно тренувати. Нижче — добірка завдань, які можна легко використовувати вдома.

1. «Факт чи думка». 

Мета: допомогти дитині розрізняти об’єктивну інформацію та суб’єктивну оцінку.

Як виконувати: наведіть дитині якесь твердження (це може бути уривок із газети, підручника чи інтернет-статті) та запропонуйте їй визначити, факт це чи думка.

Наприклад:

• яблуко червоне — факт;
• це найсмачніше яблуко у світі — думка.

«Факт чи думка» — це надзвичайно важлива вправа для розвитку критичного мислення.

2. «П’ять чому».

Мета: навчити дитину розуміти, у чому полягає причина події, вчинку чи явища.

Як виконувати: потрібно, щоб дитина взяла якусь конкретну ситуацію чи судження, після чого поставила запитання «Чому?» до неї та до кожної наступної відповіді.

Наприклад:

Не можна гратися на телефоні перед сном!

Чому? Бо тоді людині складно заснути.

Чому? Бо яскраве світло бадьорить, а не заспокоює.

Чому? Бо мозок сприймає його як сигнал до того, що потрібно прокидатися.

Чому? Бо порушуються біоритми, гальмується виділення гормону сну, що дуже шкідливо для людини.

Чому? Тому що сон є дуже важливим для життя. Він дає можливість відпочивати, набиратися сил і почуватися добре.

Цю вправу можна застосовувати до будь-якої ситуації чи явища, і вона допоможе дитині розбиратися в суті проблеми, а не сприймати її поверхнево.

3.«Чи правда це?»

Мета: навчити дитину перевіряти інформацію.

Як виконувати: батьки дають перелік тверджень, а дитина має визначити, правда це чи ні, та пояснити чому. Ця вправа вчить дитину ретельно перевіряти інформацію, яку вона чує.

4.«Аргументи за і проти».

Мета: навчити дитину розглядати питання з кількох боків.

Як виконувати: візьміть якусь просту тему, відповідну до віку дитини, та попросіть сказати 3 аргументи за і 3 проти.

Це розвине гнучкість мислення та звичку розглядати явище максимально комплексно.

Водночас можна допомагати дитині розвивати критичне мислення навіть у повсякденному житті:

• Ставте відкриті запитання. Наприклад, замість «Чи сподобалася тобі книжка?» можна запитати: «Що найбільше запам’яталося?».
• Розмовляйте, проводьте обговорення повсякденних ситуацій. Важливо спілкуватися з дитиною, показувати їй важливість глибшого погляду на речі, цінність знань і емпатії.
• Заохочуйте сумніви. Якщо дитина ставить під сумнів інформацію, це говорить про її критичне мислення. Проте потрібно дати зрозуміти, що не варто задовольнятися лише сумнівом — треба шукати відповідь!
• Будьте прикладом. Діти багато вчаться через приклад дорослих. Пояснюйте, як ви самі ухвалюєте рішення, перевіряєте джерела або аналізуєте новини.

Отже, критичне мислення — це не інтелектуальна перевага, а навичка, якої людина потребує щодня. І що більше часу ви приділите розвитку цього вміння в дитини, то простіше їй буде жити та досягати успіху в сучасному світі.

 

На сьогодні інтернет є безмежним простором для задоволення найрізноманітніших потреб дитини у навчанні і відпочинку, у комунікації з рідними, у самоствердженні і визнанні серед однолітків, в отриманні чергової порції інформації з фронту. Водночас всесвітня мережа може нести загрози здоров’ю і матеріальному добробуту своїх користувачів, де діти можуть бути як жертвами, так і потенційним джерелом в інтернеті. Загроза в інтернеті – це ймовірність завдання збитків заподіяних фізичному, психічному здоров’ю людини, соціальному або матеріальному благополуччю внаслідок користування інтернетом.

 

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет?

1. Поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з якими вони спілкуються в онлайні, довідайтесь, чим вони захоплюються і як проводять дозвілля.
2. Розміщуйте комп’ютери з Інтернет-з’єднанням поза межами кімнати дитини.
3. Контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (ігри, фільми, музику, тощо).
4. Вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад «Батьківський контроль в WINDOWS».
5. Цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом.
6. Навчіть дітей ніколи не надавати свою інформацію про себе та свою родину, електронною поштою.
7. Навчіть дітей відповідальному та етичному поводженні онлайн. Через природну цікавість, довірливість і брак досвіду дитина може, сама того не усвідомлюючи, завдати шкоди, своїй сім’ї.

Інформаційні платформи дають нам можливість отримувати доступ до світових подій та останніх новин в режимі онлайн. Це є гарною можливістю дізнатися про ситуацію, яка відбувається у світі. Однак, через велику кількість інформації про війну і бойові дії дитина може бути стурбована тим, що відбувається. Неможливо проконтролювати потік інформації з безлічі сайтів. Це означає, що дитина може зустріти в інтернеті тривожний контент, навіть не здійснюючи його пошук.

 

Кілька порад, які допоможуть слідкувати за безпекою дітей в інтернеті:

• вимкніть повідомлення про новий контент, щоб допомогти дитині відпочити;
• підтримайте свою дитину, допоможіть їй зрозуміти те, що вона побачила, і дайте можливість поставити їй питання;
• використовуйте налаштування і фільтри, які допомагають обмежити небажаний контент;
• розкажіть дітям, про те, що інколи інформація в інтернеті не ґрунтується на фактах;
• нагадайте дитині не ділитися чутливим контентом, оскільки це може засмутити інших.

Щоб забезпечити безпеку в інтернеті для дітей, дайте дитині знати, що вона може звернутися до вас з будь-якими питаннями чи побоюваннями щодо проблем, з якими вона могла зіткнутися в онлайн-просторі. Пам’ятайте, що інтернет – одночасно і можливість, і ризик для дітей. Тому дорослим варто робити усе можливе, щоб зробити цифрове освітнє середовище максимально безпечним для дітей. Та найголовніше те, що дитина повинна розуміти – ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте.

 

Дитина повинна Вам довіряти!