All posts by admin

Психологічний центр

«Як побудувати довірливі відносини з дитиною»

Більшість батьків мріють про те, щоб їхні діти їм довіряли. Вони хочуть бути першими людьми, до яких їхня дитина звернеться з важливими, складними та захопливими речами. Їхня мета – щоб діти почувалися достатньо безпечно, аби ставити запитання та ділитися емоціями.

Але довіра не є автоматичним чинником. Дитячі психологи говорять, що перший крок має бути зроблений батьками. Однак батьки не завжди знають, як застосувати це на практиці.

Шість речей, які важливо робити щодня, щоб побудувати довіру зі своєю дитиною:

Розмови про почуття.

Будь-які складні моменти в житті легше переживати, коли діти щодня стикаються з відкритим спілкуванням, а не лише тоді, коли життя стає складним. Тобто, звичка говорити щиро має бути завжди. Коли діти бачать, як дорослі діляться своїми почуттями, вони розуміють, що це нормально. Це дає їм тихий, неписаний дозвіл відкритися. “Коли ми називаємо емоції вголос – як хороші, так і неприємні – ми вчимо наших дітей, що почуття не варто приховувати”, – каже вона.

 

Не уникайте складних речей.

Коли діти спостерігають, як їхні дорослі уникають певних тем, вони швидко розуміють, що “заборонено”, і можуть ще більше хвилюватися. Це може виглядати як ігнорування або ухилення від запитання. Але насправді – це втрачена можливість пояснити та збудувати довірливі стосунки. Коли ми уникаємо незручного або незнайомого, ми вчимо дітей, що такі розмови не прийнятні в родині. А варто прагнути створити простір, де всі запитання вітаються, допитливість зустрічається спокійно, а чесність є частиною повсякденного життя.

 

Чесність щодо власних труднощів.

Для багатьох батьків емоційна відкритість не дається природно. Але своїй дитині ви можете дати інший ґрунт. Не бійтесь відкривати їй свої почуття. Такий рівень чесності будує зв’язок. Він показує вашій дитині, що емоційна відкритість – це не про ідеальність, а про присутність та бажання.

 

Будьте прикладом, не розпитуйте.

Більшість батьків з дитинства пам’ятають питання “Як пройшов твій день?” і свою реакцію на нього: знизування плечима або відповідь одним словом. Але й своїм дітям ставлять таке ж питання. Спробуйте змінити ситуацію. Замість того, щоб просити дитину спочатку розкритися, поділіться чимось зі свого дня, розкажіть якусь ситуацію, що викликала у вас емоції, більш детально поділіться своїм днем і ви почуєте у відповідь історію дитину, а не лише відповідь “у мене все ок”. Бо це моделює рефлексію та емоційну усвідомленість, а також вчить дітей робити те саме.

 

Зробіть щиру розмову частиною свого розпорядку дня.

Один простий, але ефективний спосіб підтримувати спілкування – це вбудувати його в сімейні розпорядки дня.

Навчайте стратегій подолання труднощів.

Коли ви говорите про почуття, ви також відкриваєте двері для розмови про навички подолання, які можуть допомогти вам з ними впоратися. Наприклад, після того, як ви висловите своє розчарування вголос, ви можете сказати: “Коли я відчуваю це, я намагаюся зробити глибокий вдих, щоб допомогти своєму тілу заспокоїтися”.

Ви навіть можете попрактикувати кілька заспокійливих вдихів разом перед сном. Це простий, але ефективний спосіб показати, що регулювання емоцій є нормальним і здійсненним.

Поради батькам

«Як навчити трирічну дитину складати іграшки»

Всі батьки стикаються з однією з небагатьох проблем у вихованні дитини – навчити дотримуватися порядку в кімнаті. Безлад може здаватися нескінченним – розкидані іграшки, канцелярія, тарілки, чашки тощо. Однак вироблення звички прибирати за собою не тільки необхідне для підтримання чистоти в домі, але й навчає цінним життєвим навичкам. В три роки дитина вже здатна усвідомлено допомагати дорослим, але потребує підтримки, зрозумілих правил і м’якої гри.

Основні поради для батьків

  • Починайте з самого раннього віку: вводьте поняття прибирання в кімнаті після гри. Навіть найменші діти можуть навчитися класти свої іграшки на відведені їм місця під м’яким керівництвом і за допомогою повторень
  • Перетворіть прибирання на гру: Діти в цьому віці найкраще сприймають усе через сюжет. Наприклад: «Давай допоможемо машинці знайти її гараж» або влаштуйте змагання «хто швидше збере кубики».
  • Спростіть систему зберігання: Приберіть величезні ящики, де все змішано. Використовуйте окремі невеликі кошики або коробки для конкретних речей і підпишіть їх картинками (наприклад, малюнок машинки на коробці для машинок).
  • Скоротіть кількість іграшок: Коли іграшок занадто багато, дитина губиться і втомлюється від самого процесу. Залишайте в доступі лише кілька наборів, періодично міняючи їх.
  • Робіть це разом: Не кажіть «іди прибирай». Скажіть: «Давай прибирати разом. Я збираю ведмедиків, а ти — м’ячики». Фізична присутність і підтримка дорослого мотивують малюка.
  • Чіткі та прості інструкції: Давайте одну дію за раз: не «прибирай у кімнаті», а «поклади кубики в цю коробочку».
  • Хваліть за зусилля: Хваліть дитину навіть за одну покладену на місце іграшку, не вимагаючи ідеального порядку.
  • Будьте прикладом: Діти копіюють поведінку батьків. Якщо дорослі ставлять речі на свої місця, дитині це здається природною нормою
  • Зберігайте порядок: встановіть постійний порядок прибирання після ігор, наприклад, перед вечерею або перед сном. Наявність певного часу для наведення порядку допомагає прищепити корисні звички для дітей і зробити це природною частиною дня.

Пам’ятайте, що навчити дитину прибирати свої іграшки – це не просто підтримка чистоти в домі. Це прищеплення відповідальності, незалежності та цінних життєвих навичок, які знадобляться їй на довгі роки.

Поради батькам

«Релаксація для дітей удома щоб зменшити стрес і тривожність»

– Спокійне, тихе місце

Це не обов’язково має бути щось вишукане – достатньо зсунути пару стільців та накрити їх ковдрою. Це дозволить на деякий час сховатися від дратівних образів і звуків. Нехай дитина вам допомагає. Додайте кілька зручних подушок та м’яких іграшок, улюблену книгу тощо – усе, що перетворить це місце на справжній «центр релаксації». А як щодо заспокійливої музики?

– Купання та водні ігри

Бризкання, лежання у воді на спині, обливання різних іграшок, саме відчуття води, звук наповнення ванни і навіть запах піни для ванни чи кількох крапель ефірної олії (якщо в дитини немає алергії) можуть заспокоїти дитину! Іноді навіть ігри з плаваючими іграшками у великій ємності з теплою водою можуть мати заспокійливий ефект.

– Морські зірки та торнадо

Намалюйте зображення термометра. Внизу домалюйте морську зірку (чи будь-яку іншу спокійну істоту, про яку знає дитина), а у верхній частині – торнадо. Запитайте в дитини, на кого вона наразі схожа – на мирну морську зірку чи на шалене торнадо. Якщо дитина занадто збуджена, подумайте разом, як їй наблизитися до «стану» морської зірки. Наприклад, від зайвої енергії можна позбутися, кидаючи м’яча одне одному. Протягом дня намагайтеся кілька разів пограти в цю гру, допомагаючи дитині описати рівень своєї енергії. Наприклад, вранці ви можете сказати: «Можливо, ти сядеш зручненько і подивишся мультики?», «Впевнена, що ти зможеш піднятися сходами і збігти вниз п’ять разів, поки я готую сніданок» або “Спробуй п’ять разів пострибати, поприсідати та доторкнутися до підвіконня у кожній кімнаті”.

– Дихання животом разом з іграшками

Дитина лягає на спину і кладе на живіт улюблену м’яку іграшку. Запропонуйте їй глибоко вдихнути так, щоб іграшка піднялася, а потім видихнути, щоб іграшка опустилася.

– Гра «Замри»

Запустіть на телефоні чи комп’ютері якусь жваву мелодію або пісню. Запропонуйте дитині придумати під цю музику рухи чи танець (покажіть приклад). Через кілька хвилин зупиніть музику і скажіть: «Замри!» Дитина завмирає у смішній позі. Знову запустіть музику. Цю гру можна продовжувати доти, доки дитина отримує від неї задоволення.

– Мильні бульбашки

Пускання мильних бульбашок за допомогою власної руки у якості кільця для видування розвиває тактильні відчуття та заспокоює. Дитина може просто занурити руку у мильний розчин і видувати бульбашки крізь кулак або скласти вказівний та великий палець у формі літери «О». Експериментуйте!

– Квітка та свічка

Щоб навчити дитину глибоко дихати, розкажіть (і покажіть), що вдихати потрібно так, наче нюхаєш квітку, а видихати – наче задуваєш свічки на святковому торті (можливо, наймолодшим дітям це буде незрозуміло – з ними варто спробувати інші вправи).

– Написання смішної історії

Один із членів родини починає історію, інший продовжує, і так далі. Наприклад, мама починає: «Одного дня Петрик пішов на прогулянку, і першим, кого він побачив, був…» Потім тато продовжує: «Рожевий жираф!» Для дитини ця діяльність проста, але водночас смішна і захоплююча. Згодом можна разом намалювати ілюстрації до історії або продовжити її з іншими за допомогою Zoom чи FaceTime.

– Релаксація з йогою

Якщо ви знаєте прості пози йоги – залучайте до вправ дитину. Спробуйте найпростіші, прийнятні для дитини пози, щоб вгамувати емоції, і подивіться, що з цього вийде. Вправа “Лінива кішка прокидається“: уявіть, що ви – лінива кішка, яка щойно прокинулася після солодкого післяобіднього сну. Позіхніть. Скажіть «мяу». А тепер потягніться руками, ногами і спиною – повільно, як кішка. Розслабтеся.

– Написання листа

Залежно від віку дитини, запропонуйте таке заняття: «Давай напишемо листа бабусі про те, чим ми займалися сьогодні вранці. Потім надішлемо його поштою (або почитаємо по телефону)». Дитина може диктувати, а ви – записувати за нею. Що стосується старших дітей, які уже вміють писати, скажіть: «Чому б тобі не написати оповідання про те, що відбувалося сьогодні?» (записуйте за молодшими дітьми, а потім допоможіть їм намалювати малюнки до історії)

– Фото і відео спогади

Розслабляйтеся усією родиною, переглядаючи старі фотографії та відео. Поговоріть про тих, хто зображений на фото, згадайте, чим ви тоді займалися – будь-що, що може викликати у вас посмішку. Навіть дворічні малюки можуть впізнавати когось на фото! За допомогою цифрових засобів (Viber, WhatsApp, Skype, Duo, Zoom тощо) до цього заняття можна долучити тих, кого наразі немає поряд із вами.

– Пір’їна та статуя

Впродовж 10 секунд вдавайте, наче ви – пір’їна, що кружляє у повітрі. Раптово замріть і перетворіться на «статую». Не рухайтеся! Потім повільно розслабтеся і знову станьте пір’їною. Повторіть це кілька разів і закінчіть вправу у розслабленому стані – у формі «пір’їни». (Батьки – обійміть дитину!)

– Антистресові кульки

Візьміть кульку однією чи обома руками, стисніть і відпустіть. Проекспериментуйте зі своїми кульками. Адаптуйте вправу до себе – знайдіть найбільш прийнятну швидкість, силу та тривалість стискань.

– Черепаха

Вдайте, що ви – черепаха, яка неквапливо прямує своєю дорогою. О ні, починається дощ! Зігніться і сховайтеся під своїм «панциром» на десять секунд. Знову виглянуло сонечко – можете виходити зі своєї схованки і продовжити прогулянку. Повторіть вправу кілька разів і закінчіть її у розслабленому стані.

Оголошення

У нашому закладі дошкільної освіти розпочато поточний ремонт укриття дошкільного навчального закладу №148 комбінованого типу Миколаївської міської ради Миколаївської області. Поточний ремонт укриття став важливим кроком на шляху до створення безпечних, комфортних та сучасних умов перебування учасників освітнього процесу. Проведені роботи сприятимуть підвищенню рівня безпеки, покращенню умов перебування в укритті та забезпеченню належного освітнього процесу навіть в умовах воєнного стану.

Висловлюємо щиру подяку ЮНІСЕФ за підтримку та допомогу у реалізації цього важливого проекту. Просимо всіх відвідувачів закладу бути уважними та дотримуватися правил безпеки під час проведення ремонтних робіт на території закладу дошкільної освіти.

Разом відбудовуємо майбутнє наших дітей!

Психологічний центр

«Як долучити дитину до трудових доручень»

Дошкільний вік – сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов’язані з працею.

Праця розвиває відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу, привчає поважати буденну, хоч і не завжди цікаву, але необхідну домашню роботу, цінувати й поважати працю старших. А також потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто знаходити радість і задоволення від закінченої справи.

 

Дотримуйтесь певних принципів трудового виховання:

  • Праця в сім’ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона має бути творчою.
  • Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.
  • У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

 

У роботі з дітьми використовуйте такі прості і корисні правила:

  • Усе, що я можу, – зроблю сам;
  • Якщо я не вмію, то навчуся;
  • Умію сам – допоможу іншим.

 

Поради щодо трудового виховання дітей

– залучати дитину до трудових справ сім’ї якомога раніше;

– за дитиною старшого дошкільного віку потрібно закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

– не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов’язків;

– не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

– учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності;

– раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

– не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

– не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

– завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

– не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Головна розвивальна функція праці – це перехід від самооцінки до самопізнання. Крім цього в процесі праці розвиваються уміння і навички. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок колективної праці дитина одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

Поради батькам

«Майбутній першокласник не хоче йти до школи: які причини та що робити»

Зовсім скоро школи відкриють свої двері для учнів, які  відправляться на навчання вперше. Як правило, першокласники йдуть до школи з радістю і цікавістю, але є і такі діти, які оголошують справжній бойкот батькам. Які можуть бути причини у такої поведінки першокласника, і як налаштувати дитину на позитивний лад.

Страх невідомості

Всі люди чогось бояться, і діти – не виняток. Цілком нормально, що дитина переживає і боїться робити перший крок у доросле життя. Її може лякати як новий колектив, так і нові правила і обов’язки. Тому, перше, що необхідно зробити батькам, з’ясувати причину, через яку дитина відмовляється від походу в школу.

У першокласників страх школи часто пов’язаний з труднощами соціальної адаптації. Якщо дитині важко зав’язувати нові знайомства і вибудовувати відносини з однолітками, вона може сильно боятися йти в новий колектив, вважаючи за краще залишатися в комфортному для себе середовищі. У цих випадках потрібно активно займатися соціалізацією дитини, даючи їй прості доручення, які потребують взаємодії з навколишнім світом. Намагайтеся моделювати ситуації, в яких дитина зможе проявити самостійність.

 

Відповідальність

Деякі діти не хочуть йти до школи через небажання вчитися. Усвідомлення того, що в школі доведеться слідувати правилам і виконувати великі обсяги завдань, лякає дитину. Тривога, пов’язана зі зміною способу життя нормальна. Намагайтеся заспокоїти школяра і налаштувати його на те, що в початковій школі навчання дуже цікаве. Нагадаємо, що за правилами Нової Української Школи, дітям в першому класі не задають домашніх завдань. Це може підбадьорити дитину.

 

Невдачі

Багато дітей бояться не виправдати очікувань батьків. У таких випадках кожна маленька невдача або зауваження вчителя викликає у дитини стрес. Намагайтеся не пред’являти дитині завищених вимог, не сваріть її за дрібні неприємності і помилки. Пояснюйте першокласнику, що допускати помилки в процесі навчання нормально, оскільки не у всіх все виходить з першого разу. Не лякайте дитину двійками і покараннями за провини. Навпаки, підбадьорюйте і надихайте школяра на перемоги.

Розлука

Ще одна причина, через яку дитина може відмовлятися йти до школи, це небажання розлучатися з батьками. Якщо дитина не відвідувала дитячий сад, цей страх може бути особливо великим. Підтримуйте дитину в період її адаптації в школі, більше розмовляйте про її почуття і переживання. Якщо першокласник відчуває вашу підтримку і любов, йому буде легше звикнути до нового колективу і розпорядку дня.

 

Що робити батькам: покрокова стратегія:

  • Спокійно поговоріть: не сваріть, а запитайте, що саме лякає або не подобається. Уникайте довгих нотацій про важливість навчання.
  • Встановіть режим дня: забезпечте повноцінний сон, укладайте дитину раніше.
  • Створіть позитивну мотивацію: розповідайте цікаві історії про школу, зосереджуйтеся на друзях та цікавих заняттях, а не на оцінках.
  • Перевірте наявність конфліктів: якщо дитина скаржиться на однокласників, обговоріть це з класним керівником.
  • Підтримайте самостійність: навчіть дитину базовим навичкам самообслуговування, щоб вона почувалася впевненіше.
  • Не ігноруйте, а допомагайте: якщо дитина демонструє сильний стрес (плач, фізичне нездужання), зверніться до психолога.

За словами психологів, період адаптації в початковій школі триває від місяця до півроку. Після цього рівень тривожності й страху у першокласників зазвичай приходить в норму. Якщо проблеми не зникли, варто звернутися за допомогою до фахівця. Пам’ятайте, що ваш дім – це острівець безпеки для дитини, де вона може не боятися висловити свої емоції. Підтримуйте дитину і пам’ятайте, що перший клас – це великий стрес для неї.

 

Психологічний центр

«Допоможіть своїй дитині розвинути ерудицію»

Ерудит — це освічена людина, яка має не лише всебічні знання в обраній сфері та багатьох суміжних. Справжній ерудит широко поінформований в усіх сферах науки, техніки, культури, мистецтва, суспільних і політичних подіях. Більше того, він постійно здобуває все нові й нові знання — але не просто «щоб було», а щоби розширити власні можливості та творити щось нове на стику багатьох наукових дисциплін.

 

Як розвивати ерудицію в дитини

  1. Заохочуйте допитливість! Дитина виявила до чогось інтерес — дайте їй цікаве джерело відповідних знань і час, щоб із ними ознайомитися. Дитячі енциклопедії, науково-популярні фільми, гуртки, пізнавальні ігри, бібліотеки, майстер-класи… Забезпечте доступ до пізнавальних ресурсів максимально — у міру своїх можливостей.

 

  1. Що різноманітніші в дитини інтереси — тим краще. Предмет зацікавленості може змінюватися дуже часто — головне, аби допитливість не зникала. Дитина отримала найбільш загальне уявлення про щось і переключилася на інше — отже, для її віку цього досить. А коли вона стикнеться з цим удруге, то пригадає, одразу зацікавиться й дізнається більше. Психологи давно помітили закономірність: чим більше ми про щось знаємо, тим цікавішою нам здається ця тема – і навпаки.

 

  1. Не змушуйте дитину вивчати щось поза програмою «від і до». Так можна «вбити» допитливість. Пізнання нового має бути, як кажуть нинішні діточки, «в кайф».

 

  1. Обмежуйте ґаджети. Якщо є забавка, що вимагає менше зусиль і обіцяє швидше задоволення, ніж книжка, дитина вибере не книжку. Через ґаджети наші діти не знають, як це прикольно — у дощовий вихідний заховатися під шторою і притулитися до теплого радіатора з книжкою в руках…

 

  1. Заохочуйте читання. У дитини має бути власна бібліотечка чи/і доступ до шафи з «дитячими» й «дорослими» науково-популярними та художніми книжками. У стародавні часи, коли про Інтернет не чули, у багатьох оселях була багатотомна енциклопедія. Розумні батьки її ставили на найнижчу полицю шафи — щоби дитина могла витягти том і знічев’я його погортати. Як подумаєш, що нинішні діти не розуміють насолоди, яку можна отримати, розгортаючи товстелезний том у випадковому місці й читаючи щоразу якусь несподівану інформацію: муміфікація, мірра, Менделєєв, Магріб…

 

  1. Допомагайте дитині розширювати словниковий запас. Це допоможе їй краще навчатися. А для цього навчіть користуватися словниками та привчіть звертатися до них щоразу, коли дитина натрапила на незрозуміле слово.

 

  1. Логічне продовження попередньої поради: уточнюйте все, про що маєте занадто слабке уявлення. Коли ви читаєте текст і там у кущах пищить горобець — тут усе зрозуміло, ви горобців мало не щодня ганяєте. А якщо якийсь… приміром, щедрик — пташка, яку ви ніколи не бачили, — краще зробити паузу й погуглити. Подивилися, які в щедрика хвостик-дзьобик-пір’ячко, прочитали, де він живе, а якщо пощастило — і послухали запис співу… Текст набув нових барв, а ви дізналися дещо для себе новеньке.

 

  1. Учіть дитину аналізувати та оцінювати нову інформацію, поєднувати її з тією, що вже в неї була, обговорювати негативні та позитивні її сторони.

 

  1. Заохочуйте дитину писати. Коли навички письма в дитини вже закріпилися, вона може вести словничок, щоденник, журнал маленьких відкриттів. Видатні мандрівники вели щоденники своїх подорожей — то чому і вашій дитині не завести красивий записник, де вона могла б записувати, малювати, вклеювати вирізки… Словом — творити!
Поради батькам

«Вчимо дитину виявляти доброту»

Як ми розуміємо поняття “доброта”? Коли ви промовляєте це слово, то зазвичай маєте на увазі дії, продиктовані співчуттям, розумінням чужих емоцій, повагою, справедливістю, чемністю, тактовністю, прагненням допомогти, зменшити чуже страждання або запобігти йому.

 

Як навчити дитину розуміти почуття оточуючих і виявляти доброту?

  1. Зупиняйте негативну поведінку дитини, коли вона поводиться, на ваш погляд, неприйнятно щодо інших людей чи тварин. Завжди запитуйте сина чи доньку: “А що б ти відчу(в/ла), якби з тобою повелися так само?” Заохочуйте дитину думати вголос, відповідати на це запитання щиро і вдумливо.

 

  1. Подавайте приклад доброти не лише хорошими вчинками, а й слідкуючи за власною повсякденною поведінкою. Добрі діти мають батьків, які ніколи не дозволяють собі такої негативної поведінки, як:
  • висміювати незнайомих людей за незграбність, дивний вигляд, фізичні вади тощо;
  • пліткувати чи негативно відгукуватися про родичів і друзів у присутності дитини;
  • кривдити чи висловлювати неповагу до чоловіка, дружини, інших членів родини; жорстоко поводитися з домашніми улюбленцями.

Якщо ви уникаєте такої поведінки самі та засуджуєте її в інших, дитина теж не вдаватиметься до неї та ставатиме на бік скривдженого.

 

  1. Пояснюйте дитині, навіщо люди роблять ті чи ті дрібні та великі добрі справи. Розповідайте, як той чи той ваш вчинок полегшує життя іншій людині. Скажімо, чому ви віддаєте речі, з яких виросла дитина, дитячому будинку. Навіщо у вас на роботі всі “скидалися” на операцію для хворого колеги. Чому ви, входячи в метро, притримуєте двері для людини, яка йде слідом за вами. Навіщо поступаєтеся місцем у громадському транспорті мамі з маленькою дитиною чи допомагаєте сусідові занести у під’їзд громіздку коробку.

 

  1. Розповідайте, до яких наслідків призводять ті чи ті вчинки. Ви давно навчили дитину, що коту боляче, коли його смикають за хвіст і, як і дитині, потрібно регулярно їсти та пити. Але молодшому школяру слід також розуміти, чому не слід, приміром, будити кота, щоб з ним погратися. Пухнастику потрібно довше спати, ніж дитині, і від недосипання він буде дратівливий і може навіть захворіти.

 

  1. Виявляйте повагу до дитини, не обзивайте її, не кричіть, коли вона поводиться нечемно. Повірте, чемна поведінка, коли ви гніваєтеся, на дитину це справляє сильніше враження, ніж крик! Це навчить її не кривдити інших дітей, поведінка яких її дивує, ображає чи порушує правила, заведені у колективі.

 

  1. Не дражніть дитину! Жартівливий “тролінг” припустимий тоді, коли дитина чітко відчуває різницю між невинним, ущипливим і відверто злим жартом. Пам’ятайте, діти по-різному реагують, коли їх дражнять. І якщо дитина мавпуватиме вашу поведінку щодо неї, дражнячи однолітків, ті можуть сприймати це як образу чи навіть знущання!

 

  1. Не дозволяйте дитині відповідати різким тоном чи грубіянити – ні вам, ні будь-кому у вашій присутності! Якщо з вами чи у вашій присутності це можна – отож можна з будь-ким. Дитині слід навчитися бути доброю до людей навколо, а виявляти це слід передусім у повазі та чемності!

 

  1. Учіть дитину “читати” чужі почуття. Дитині важко зрозуміти чужі почуття з міміки, жестів, тону голосу і відповідно змінювати свою поведінку? Регулярно влаштовуйте гру “Вгадай почуття”.

 

У вихідний, сівши на лавку в парку, вкажіть дитині на перехожого, який виявляє сильну емоцію: смуток, незадоволення, радість, спокій, занепокоєння, стурбованість тощо. Запитайте дитину: “Що відчуває зараз цей перехожий?” Попросіть її придумати історію про цю людину. Обговоріть з дитиною її спостереження і висновки. Це допоможе дитині сформувати уявлення, що призводить до виникнення тієї чи тієї емоції.

 

Дуже добре розвиває розуміння емоцій та навчає доброти читання й обговорення художньої літератури. Тому якнайбільше читайте дитині самі та заохочуйте її самостійне читання дитячої класики та сучасних книжок для дітей. Обговорення прочитаного і запитання на кшталт: “А чому головні герої образилися одне на одного? А що їм слід зробити, щоб помиритися? А що б ти відчув на місці цього персонажа?” – допоможуть дитині вчитися на чужому досвіді та уникати багатьох помилок у взаєминах.

Психологічний центр

«Як підтримати себе у стресових умовах: п’ять технік»

Якщо людина тривалий час відчуває стрес, це негативно впливає на її фізичне та психічне здоров’я, виснажує, а також викликає обтяжливі думки та болісні почуття, що віддаляють людину від її цінностей. Для того щоб навчитися долати стрес, пропонуємо опанувати кілька технік. Вони допоможуть вам залишатися в моменті, піклуватися про себе й, відповідно, мати сили, щоб підтримати інших. Ці техніки не потребують значних зусиль чи особливих умов, важливо лише регулярно їх виконувати. Адже що більше практикуватиметеся, то ліпшим буде ваше самопочуття.

  1. Заземляємося

Коли ви потрапляєте на гачок тривожних думок, страху за близьких і непевності щодо майбутнього, ви відсторонюєтеся від життя. У такому стані складно працювати, займатися буденними справами, отримувати задоволення від того, що раніше тішило. Повернутися до життя й навчитися бути в моменті допоможе заземлення. Воно дасть вам змогу подбати про себе й у моменти «емоційних бур» зосередитися на роботі, спілкуванні.

Заземлятися — означає включатися в життя й повністю зосереджуватися на тому, що ви робите. Ви можете розвивати цю навичку будь-коли і будь-де: коли їсте, працюєте, спілкуєтеся з друзями чи приймаєте душ. Ви приділяєте діяльності всю увагу, не відволікаєтеся на соцмережі, новини. Якщо починаєте думати про інше, зупиняєтеся й повертаєтеся до справи. Якщо постійно практикуватимете заземлення, то з часом відволікатиметеся рідше.

Як заземлитися, коли переживаєте «емоційну бурю»

Зосередьтеся на тому, як ви почуваєтеся і про що думаєте.

Сповільніться, з’єднайтеся зі своїм тілом. Повільно видихніть усе повітря, а відтак ще повільніше вдихніть. Притисніть ступні до підлоги, так само повільно зімкніть долоні перед грудьми в замок або повільно витягніть руки вздовж тіла. Переключіть увагу на світ навколо. Подумки відзначте п’ять предметів, які бачите, та три-чотири звуки, які чуєте. Вдихніть повітря й визначте, який запах відчуваєте. Зверніть увагу на те, де ви перебуваєте, що робите. Доторкніться до коліна або найближчої поверхні. Зверніть увагу на свої тактильні відчуття. Так само звертайте увагу на те, які виникають думки й почуття. Пам’ятайте, що заземлення не позбавить вас негативних емоцій. Утім, воно допоможе контролювати свій емоційний стан і зосереджуватися на тому, чим ви займаєтесь, робити це ліпше й отримувати насолоду. А також воно дасть змогу бути уважнішими до своїх близьких і рухатися назустріч своїм цінностям, а не тікати від себе.

  1. Як звільнитися від негативу

Зосередьтеся на думці та/або емоції, яка виникла. Назвіть її. Наприклад, «Я відчуваю дискомфорт у грудях. Мені сумно, коли згадую про…». Додавайте фразу «Я звертаю увагу на…», коли називаєте почуття. Наприклад, «Я звертаю увагу на свій гнів». Думки й почуття чіпляють вас на гачок, коли ви їх не усвідомлюєте. Коли ви прислухаєтеся до себе й називаєте свої почуття і думки, то можете переключити увагу на реальне життя та людей поруч і, відповідно, діяти згідно зі своїми цінностями. Діємо згідно з власними цінностями

Ви завжди можете знайти спосіб діяти згідно зі своїми цінностями. У складних обставинах, коли почуваєтеся розгубленими, насамперед запитуйте себе, чи ваші дії відповідають вашим цінностям. Чітко визначте, що для вас важливо, якою людиною ви хочете бути, й щодня робіть маленькі вчинки, які наближають вас до цього.

  1. Як перетворити цінності на дії

Визначте, які цінності — головні для вас. Оберіть близьку людину, із якою регулярно бачитеся. Поміркуйте, як ви можете щодня реалізувати свої цінності у взаєминах із нею. Наприклад, ви щодня читаєте казки своїй дитині та граєтеся з нею і в такий спосіб реалізуєте цінність «бути турботливою людиною». Складіть план дій, завдяки яким зможете реалізувати свої цінності. Обирайте реалістичні завдання, щоб не демотивувати себе. Намагайтеся починати кожен день із думками про дві-три цінності, які наразі для вас найважливіші. Якщо щодня робитимете щось важливе для вас, то відчуватимете, як ваше життя набуває сенсу й ваги. Проявляємо доброту.

  1. Як бути добрим до себе

Кажіть собі приємні слова. Зупиняйте внутрішню критику й не знецінюйте себе: «Я не заслуговую на любов» або «Мої потреби не на часі».

Зважайте на власні потреби і ставте їх на перше місце. І лише тоді, коли потурбуєтеся про себе, починайте допомагати іншим.

Намагайтеся частіше викроювати час для себе, щоб побути наодинці, заспокоїтися й відпочити. Створюємо простір для того щоб навчитися створювати простір для своїх негативних емоцій, подумайте про небо, хоч якою дощовою та похмурою була б погода, небо має для неї простір. Погода не визначає небо, а лише займає частину його простору, що рано чи пізно змінюється. Так само і ваші негативні емоції, сумніви чи біль не визначають вас повністю, адже вони постійно змінюються, а ви залишаєтеся собою.

  1. Як створити простір для власних емоцій

Зосередьтеся на емоціях, які відчуваєте, і поспостерігайте за ними з цікавістю.

Повільно видихніть і порахуйте до трьох. Відтак повільно вдихніть і уявіть, що повітря проникає у ваші біль, сум, гнів тощо й огортає їх. Ваша грудна клітка розширяється і створює простір для цих емоцій, скористайтеся альтернативними варіантами. Уявіть, почуття, яке вас обтяжує, як предмет, що має розмір, колір і температуру. Приміром, камінь або цеглина. Дихайте й заповнюйте предмет та простір довкола нього повітрям. Або ж спробуйте уявити, що важка думка — річ, яку ви можете носити з собою. Вона є, але вона не завадить вам бути в просторі: взаємодіяти з оточенням, приділяти увагу

тому, чим ви займаєтесь тощо

Практикуйте ці техніки щодня. Оберіть час, коли заземлятиметеся, заплануйте маленькі добрі справи на щодень та роботу, що наближатиме вас до своїх цінностей. Пам’ятайте, що коли ви турбуєтеся про свій стан, ви турбуєтеся про своє оточення. Бережіть себе!

Поради батькам

«Розвиваємо навички критичного мислення»

Зараз ми всі живемо в умовах постійного та безмежного інформаційного шуму. Більшість людей приймають «новинний душ» навіть не один-два рази на день. Вони цілодобово перебувають під щільним потоком різних новин, контенту та обговорень. У цьому середовищі важливо вміти фільтрувати інформацію, відділяти факти від вигадок, а слушні думки від нісенітниці. Саме в цьому нам допомагає критичне мислення.

Таке мислення — це не просто критичний підхід і заперечення усього почутого. Якщо коротко, то це вміння:

  • ставити влучні питання;
  • шукати докази, а не вірити на слово;
  • перевіряти джерела інформації;
  • розглядати проблему комплексно, щоб зробити аргументований висновок;
  • дискутувати, наводити аргументи;
  • визнавати власні помилки та змінювати думку.

Ці навички вже давно перестали бути перевагою лише науковців чи журналістів. У сучасному світі критичне мислення стає життєво необхідним для кожної людини.

Ця навичка суттєво допомагає дітям у багатьох сферах життя:

  1. Покращує навчальні результати. Дитина краще запам’ятовує матеріал, якщо не просто читає та намагається зазубрити, а аналізує, порівнює, ставить запитання й намагається розібратися.
  2. Готує до життя в цифровому світі. На жаль, у так звану епоху після правди оцінювати інформацію стає дедалі складніше. Розвиток навичок критичного мислення допоможе максимально убезпечити себе в цифровому середовищі.
  3. Розвиває самостійність і відповідальність. Дитина з високим рівнем критичного мислення сама бере відповідальність за власний світогляд, не боїться помилок, вміє ухвалювати рішення, аргументувати свою думку й поважати думку інших.

Таким чином, для дітей критичне мислення є основою для гарного навчання,  психологічної стійкості, медіаграмотності, впевненості в собі та майбутнього успіху. Тому розвивати цю навичку потрібно змалку. Для цього є кілька хороших вправ.

Як допомогти дитині розвинути цю навичку?

Критичне мислення не з’являється просто так — це вміння, яке можна й потрібно тренувати. Нижче — добірка завдань, які можна легко використовувати вдома.

  1. «Факт чи думка». 

Мета: допомогти дитині розрізняти об’єктивну інформацію та суб’єктивну оцінку.

Як виконувати: наведіть дитині якесь твердження (це може бути уривок із газети, підручника чи інтернет-статті) та запропонуйте їй визначити, факт це чи думка.

Наприклад:

  • яблуко червоне — факт;
  • це найсмачніше яблуко у світі — думка.

«Факт чи думка» — це надзвичайно важлива вправа для розвитку критичного мислення.

  1. «П’ять чому».

Мета: навчити дитину розуміти, у чому полягає причина події, вчинку чи явища.

Як виконувати: потрібно, щоб дитина взяла якусь конкретну ситуацію чи судження, після чого поставила запитання «Чому?» до неї та до кожної наступної відповіді.

Наприклад:

Не можна гратися на телефоні перед сном!

Чому? Бо тоді людині складно заснути.

Чому? Бо яскраве світло бадьорить, а не заспокоює.

Чому? Бо мозок сприймає його як сигнал до того, що потрібно прокидатися.

Чому? Бо порушуються біоритми, гальмується виділення гормону сну, що дуже шкідливо для людини.

Чому? Тому що сон є дуже важливим для життя. Він дає можливість відпочивати, набиратися сил і почуватися добре.

Цю вправу можна застосовувати до будь-якої ситуації чи явища, і вона допоможе дитині розбиратися в суті проблеми, а не сприймати її поверхнево.

3.«Чи правда це?»

Мета: навчити дитину перевіряти інформацію.

Як виконувати: батьки дають перелік тверджень, а дитина має визначити, правда це чи ні, та пояснити чому. Ця вправа вчить дитину ретельно перевіряти інформацію, яку вона чує.

4.«Аргументи за і проти».

Мета: навчити дитину розглядати питання з кількох боків.

Як виконувати: візьміть якусь просту тему, відповідну до віку дитини, та попросіть сказати 3 аргументи за і 3 проти.

Це розвине гнучкість мислення та звичку розглядати явище максимально комплексно.

Водночас можна допомагати дитині розвивати критичне мислення навіть у повсякденному житті:

  • Ставте відкриті запитання. Наприклад, замість «Чи сподобалася тобі книжка?» можна запитати: «Що найбільше запам’яталося?».
  • Розмовляйте, проводьте обговорення повсякденних ситуацій. Важливо спілкуватися з дитиною, показувати їй важливість глибшого погляду на речі, цінність знань і емпатії.
  • Заохочуйте сумніви. Якщо дитина ставить під сумнів інформацію, це говорить про її критичне мислення. Проте потрібно дати зрозуміти, що не варто задовольнятися лише сумнівом — треба шукати відповідь!
  • Будьте прикладом. Діти багато вчаться через приклад дорослих. Пояснюйте, як ви самі ухвалюєте рішення, перевіряєте джерела або аналізуєте новини.

Отже, критичне мислення — це не інтелектуальна перевага, а навичка, якої людина потребує щодня. І що більше часу ви приділите розвитку цього вміння в дитини, то простіше їй буде жити та досягати успіху в сучасному світі.