Оперувати аденоїди чи ні — одна з найактуальніших дилем, що турбує батьків дітей дошкільного віку. Навколо неї точаться дискусії лікарів та поширюються історії про досвід пацієнтів щодо її розв’язання.

Аденоїди, або аденоїдні вегетації, — це патологічне розростання тканин глоткового мигдалика, що супроводжується порушенням його функцій та погіршенням стану здоров’я дитини. Глотковий мигдалик є скупченням лімфаденоїдної тканини і належить до так званого глоткового лімфатичного кільця Пирогова-Вальдейєра. Окрім власне глоткового, це кільце утворюють два піднебінних та трубних мигдалики, а також один язиковий. Глотковий мигдалик активніше за інші, розвивається в перший рік життя дитини та перебуває у стані фізіологічної гіпертрофії у віці від 3-х до 7-ми років. У віці від 10-ти до 12-ти років він інволюціонує й до 18-ти років повністю атрофується — лімфаденоїдні фолікули заміщує сполучна тканина.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Пік фізіологічної гіпертрофії глоткового мигдалика припадає на п’ятий рік життя дитини.

 

Глотковий мигдалик виконує інформаційну, захисну та кровотворну функції. Він є переферичним органом імунної системи, який першим реагує на всі антигени, що потрапляють в організм дитини через носоглотку й контролює їх. Також глотковий мигдалик бере участь в імунорегуляції та імуноадаптації на системному рівні. Зокрема, у його тканині постійно підтримується фізіологічне імунне запалення, внаслідок якого утворюються імуноглобуліни А, М, Є, Е. Додаткову бактерицидну функцію виконує секрет залоз глоткового мигдалика, що містить лізоцим. Також у цьому секреті синтезуються інтерферони, що сприяють елімінації чужорідних мікроорганізмів. Відтак створюються умови для підтримання нормальної мікрофлори верхніх дихальних шляхів.

Глотковий мигдалик то збільшується (під час запалення), то зменшується в розмірах. Однак якщо запалення глоткового мигдалика відбувається часто, і він не встигає повернутися до нормальних розмірів, то відбувається патологічне розростання лімфаденоїдної тканини, яка неспроможна виконувати свої функції.

Аденоїди, або аденоїдні вегетації, лікарі-отоларингологи вважають однією з найпоширеніших патологій ЛОР-органів у дітей, а хірургічні втручання в зоні глоткового лімфатичного кільця —найчастішими в дітей дошкільного віку. Близько 30% усіх захворювань верхніх дихальних шляхів у дітей припадають саме на захворювання глоткового мигдалика. Зазвичай аденоїдні вегетації діагностують у дітей віком від 3-х до 10-ти років. При цьому гіпертрофія глоткового мигдалика часто супроводжується аденоїдитом.

Ступені аденоїдних вегетацій:

• / ступінь — аденоїди малого розміру (перекривають просвіт хоан на ¹/₃); носове дихання зазвичай не ускладнене, однак під час сну дитині стає важко дихати носом
• II ступінь — аденоїди середнього розміру (перекривають просвіт хоан на ²/₃), носове дихання ускладнене протягом доби, тому дитина змушена дихати ротом, вночі може хропіти, сон неспокійний, можливі часті пробудження, кошмари
• III ступінь — аденоїди великих розмірів (повністю перекривають хоани і леміш), симтоми II ступеня аденоїдних вегетацій, але вираженіші і мають системний характер

 

Діагноз встановлюють на підставі анамнезу, даних ретельного огляду та результатів розширеного інструментального дослідження. Останнє охоплює фарингоскопію, передню та задню риноскопію, рентгенографію носоглотки в боковій проекції.

 

Лікування. Після встановлення діагнозу лікар-отоларинголог обов’язково має призначити лікування. Воно може бути консервативним або хірургічним. Усе вирішують індивідуально. Іноді навіть за III ступеня аденоїдних вегетацій призначають консервативне лікування, і, навпаки, за І-ІІ ступенів аденоїдних вегетацій ускладнений перебіг захворювання зумовлює хірургічне втручання.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Аденоїдні вегетації обов’язково потрібно лікувати.

 

Перевагу консервативному лікуванню віддають за І-ІІ ступеня аденоїдних вегетацій із неускладненим перебігом. Таке лікування передбачає заходи як місцевої, так і системної терапії. Місцева терапія передбачає призначення протизапальних та антибактеріальних назальних крапель, сольових розчинів для очищення аденоїдних вегетацій. Інколи лікарі-отоларингологи рекомендують промивати ніс антисептиками, відварами лікарських рослин, зокрема ромашки або кори дуба, з додаванням соди. Остання сприяє розчиненню густих виділень. Важливо також механічно очищувати від слизу носову порожнину. Здійснюють це у спосіб самостійного почергового висякування кожної ніздрі або за допомогою гумової груші чи спеціального носового аспіратора.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Аби уникати потрапляння виділень з глоткового мигдалика у Євстахієві труби, приносові пазухи, нижні відділи дихальних шляхів, дитину слід навчити правильно сякатися.

 

Призначають судинозвужувальні назальні краплі. Однак їх варто застосовувати лише протягом п’яти-семи днів. Довше можна застосовувати гомеопатичні назальні краплі, що мають м’яку судинозвужувальну дію. Призначають також місцеві інтраназальні глюкокортикостероїди. Вони мають потужну протизапальну та протинабрякову дію, зменшують розміри аденоїдних вегетацій. А за дотримання інструкцій для медичного застосування таких лікарських препаратів можна уникнути побічних ефектів.

Системна терапія спрямована на підвищення опірності організму до інфекцій і охоплює вітамінотерапію та імунокорекцію. За потреби рекомендують системні антибактеріальні та антигістамінні лікарські препарати. У комплексному лікуванні використовують курсами фізіотерапевтичні процедури: УФО, електрофорез, УВЧ на ділянку носа. Позитивно впливають на стан глоткових мигдаликів оздоровлення в сольових печерах та на морських курортах.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Консервативне лікування зазвичай не сприяє повному одужанню дитини, але дає лікареві-отоларингологу змогу стабілізувати стан її здоров’я, запобігти прогресуванню патологічного розростання глоткового мигдалика та запальним процесам у носоглотці. Курси консервативного лікування необхідно повторювати кілька разів на рік.

 

Хірургічне лікування — аденотомія — полягає у видалені лімфоїдної тканини зі склепіння носоглотки. Його призначають за відсутності ефекту від консервативного лікування аденоїдних вегетацій та погіршення стану здоров’я дитини. Зокрема, показаннями до хірургічного лікування є:

рецидиви аденоїдиту понад 4 рази на рік;

часті гнійні отити та тонзиліти;

порушення дихання уві сні, зокрема випадки апное;

порушення прохідності слухової труби через її «перекривання» аденоїдами;

стійке порушення слуху;

деформації черепа та грудної клітки.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Для призначення хірургічного лікування не обов’язковим є утруднене дихання носом. Адже аденоїди можуть розміщуватись у бічних відділах і не мати значних розмірів у серединній ділянці.

 

Зазвичай аденотомію проводять дітям віком від 3-х до 6-ти років. Утім вік не є абсолютним протипоказанням до хірургічного лікування. Протипоказаннями до аденотомії є:

захворювання системи крові та органів кровотворення;

аденоїдит;

інфекційні та шкірні захворювання в період загострення.

Перед хірургічним втручанням слід пройти огляд у стоматолога, який за потреби пролікує запалення в ротовій порожнині, а також здати клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі та коагулограму. Обов’язково уточнюють алергологічний анамнез, зокрема інформацію про алергію на лікарські препарати.

Існують такі методики аденотомії, як-от:

класична;

кріодеструкція;

лазерна;

ендоскопічна.

Хірургічне втручання проводять як амбулаторно, так і в стаціонарі. Знеболення може бути як місцевим, так і загальним. Класична методика аденотомії полягає в захопленні та відрізанні глоткового мигдалика одним рухом спеціальним інструментом — аденотомом. Триває операція лише 15 хв.

Лазерна методика та кріодеструкція не потребують тампонування рани турундами та не порушують гемостазу. Утім більшість лікарів-отоларингологів обирає ендоскопічну аденотомію. Така методика дає змогу візуально оцінити розміри і стан глоткового мигдалика під час операції, а отже — повністю видалити його. Ендоскопічну аденотомію дитина переносить значно легше, ніж класичну. Тому після операції вона перебуває в закладі охорони здоров’я під наглядом медичних працівників лише протягом 2-х год., відтак батьки можуть забрати її додому. Удома протягом першої доби після операції рекомендують дотримуватися суворого постільного режиму, а в наступні два тижні виключити важкі фізичні навантаження, уникати тривалого перебування на сонці, не приймати гарячу ванну. Їжа має бути рідкою або напіврідкою кімнатної температури. Заборонено вживати гарячу та тверду їжу. Вживання рідини має відповідати віковій добовій потребі дитини. Заборонено висякувати носа із зусиллям. Для контролю ефективності хірургічного лікування рекоменують проходити профілактичний огляд у лікаря-отоларинголога через 3, 6 та 12 місяців після хірургічного втручання.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Після ендоскопічної аденотомії в дитини одразу відновлюється носове дихання та поліпшується стан здоров’я.

Рецидив аденоїдних вегетацій можливий у таких випадках:

аденоїдні вегетації видалили неповністю;

операцію проводили в період гострого аденоїдиту або у віці до 3-х років;

дитина має обтяжений алергійний анамнез;

лімфаденоїдна тканина схильна до швидкого росту.

Рецидив аденоїдних вегетацій спрогнозувати неможливо. Він передбачає повторну операцію.

 

Профілактика. Специфічної профілактики аденоїдних вегетацій не існує. Неспецифічна профілактика охоплює такі заходи:

дотримання режиму дня;

раціонального харчування;

забезпечення чистоти в приміщеннях дошкільного закладу та вдома;

проведення обов’язкових профілактичних щеплень;

загартовування організму дитини;

зміцнення імунітету;

лікування хронічних захворювань;

вчасна діагностика та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій.

В організмі людини не буває зайвих органів. Тому видалення глоткового мигдалика не має бути панацеєю в боротьбі з аденоїдними вегетаціями. Розв’язувати питання хірургічного лікування розростання глоткового мигдалика слід комплексно та виважено, намагаючись зробити все, аби зберегти цей орган.

Сон — одна із найістотніших складових життя дитини, поруч із харчуванням, прогулянками, гігієнічними процедурами тощо. Тож батьки мають уважно поставитися до його організації. Зокрема, необхідно забезпечити для дитини оптимальний температур­ний режим у спальні та правильно дібрати одяг для сну (далі — одяг).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У кімнаті, де спить дитина, завжди має бути чисте, прохолодне, зволожене повітря. Для цього слід робити провітрювання та вологе прибирання. Бажана температура — +18… +20 °С (вона також може бути рекомендована як оптимальна для всієї родини).

Дотримуємося вимог

Одразу зазначимо, що суворих правил щодо вибору дитячого одягу для сну немає. Батькам необхідно орієнтуватися на середовище і на відчуття та вподобання самої дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Основне правило для вибору одягу — тканина має бути натуральною, а виріб — якісно пошитим (аби не стирчали нитки, не дряпалися шви тощо). Найліпші тканини — бавовняні, адже вони чудово забезпечують повітро- і теплообмін та є гіпоалергенними (див. Додаток). Натомість обирати одяг із синтетичної тканини, навіть якщо вона на дотик здається м’якою і приємною, — не слід, адже він може подразнювати шкіру дитини, провокувати алергійні реакції.

Вимоги до одягу поділяють на споживчі та техніко-економічні. Споживчі охарактеризовані такими класами показників, як-от:

соціальні — довговічність, ремонтопридатність, доступна вартість тощо;

функціональні — відповідність цільовій функції (призначенню);

естетичні — раціональність форми, товарний вигляд, зовнішня привабливість тощо;

ергономічні — гігієнічність (колір і фактура тканини, запах, наявність грубих швів тощо), зручність у використанні (легкість надягання, носіння, знімання);

експлуатаційні — стабільність зберігання якості в експлуатації, надійність;

антропометричні — відповідність розмірів та форми предметів одягу тощо.

Техніко-економічні показники якості одягу характеризують ступінь технологічності конструкції одягу, витрати споживачів на його придбання та експлуатацію.

Які особливості бавовняних тканин слід враховувати, обираючи дитячий одяг для сну

Бавовна — найліпший матеріал для дитячої білизни, зокрема і для спального одягу. Бавовняні тканини практичні, гігієнічні, гіпоалергенні, добре пропускають повітря, поглинають зайву вологу. Одяг із бавовни забезпечує оптимальный мікроклімат на поверхні шкіри, навіть із підвищеною чутливістю. Дитячий одяг для сну виготовляють із різних видів бавовняних тканин, головне — аби матеріал був м’яким, комфортним і приємним на дотик. Перелічимо найпопулярніші з них.

Кулірка (.кулірна гладь] — найтонший трикотаж, виготовлений на основі бавовни. Він добре тягнеться в ширину і майже не тягнеться в довжину, майже не мнеться, є доволі міцним. Одяг для сну, виготовлений з кулірки, ідеально підходить для спекотного літа.

Інтерлок — трикотажне полотно зі структурою «в резинку», гладке з обох сторін, стійке до деформації: після розтягування набуває колишньої форми, не дає усадку після прання.

Футер — щільний матеріал, у якого лицевий бік гладкий, а виворітний — із м’яким начосом (в основу вплетені додаткові виворітні нитки). Завдяки цьому матеріал приємний на дотик і теплий. Довговічний, міцний, еластичний, стійкий до витягування та появи ковтунців. Утім після прання може сісти, тож рекомендовано прати за температури не вище +40 °С.

Фланель — тканина з одно- або двостороннім начосом. Зберігає тепло майже так само добре, як вовна, але на відміну від неї м’яка, не колеться й не подразнює шкіру. Довговічна, утім після тривалого використання утворюються ковтунці. Певним недоліком можна вважати, що фланель довго сохне після прання.

Байка — найщільніший матеріал із підгрупи бавовняного трикотажу з начосом. Легка, м’яка, утім дуже тепла й довговічна. Ворс зовсім коротенький, не поділяється на окремі ворсинки, тому байка безпечна для маленьких дітей, яким подобається тягнути тканину до рота.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дитячий одяг загалом має відповідати вимогам нормативних документів, а білизняний асортимент дитячого одягу, зокрема й для сну, підлягає обов’язковій сертифікації.

Насамперед необхідно, аби тканини для одягу мали високі ергономічні показники, позаяк шкіра дітей дуже ніжна. Тож тканина має бути приємною на дотик, не повинна електризуватися і викликати алергійну реакцію. ДСТУ ТОСТ 25296:2005 встановлює такі вимоги до гігієнічних показників дитячих білизняних виробів:

гігроскопічність                             не менше 9%

повітропроникність                       не менше 100 дм³/(м х с)

питомий поверхневий

електричний опір                           не більше 109-1011 Ом

вміст вільного формальдегіду       не більше 75 мкг/г.

Важливою також є відповідність експлуатаційним вимогам, оскільки одяг підлягає частому пранню та прасуванню, тож має бути стійким до дії мийних засобів, тертя, гарячої води, гарячої поверхні праски тощо.

Відповідно до естетичних вимог тканини для дитячої білизни, зокрема й одягу для сну, зазвичай випускають світлих відтінків із зображеннями тваринок, персонажів казок чи мультфільмів тощо — це приваблює дітей і допомагає їм із більшим задоволенням вкладатися в ліжко.

Часто дитячі хвороби минають протягом двох-трьох тижнів і потребують мінімального медичного втручання. Однак є і такі хвороби, про які часто табуюють у соціумі, – рак, гепатит С, ВІЛ, діабет, аміотрофічний склероз тощо. Вони викликають страх, непорозуміння, відчуження. а хвора дитина залишається дитиною, і пояснити їй причину особливого ставлення до неї буває нелегко.

Звістка про тяжке захворювання дитини – сильний удар по всій родині. Найчастіше першим на думку батькам спадає запитання: «Чому це трапилося саме з нами?». Потім з’являються роздуми про причини захворювання, заглиблення у почуття провини за можливо допущені раніше помилки, іноді – самозвинувачення у гріхах. У такій розгубленості, пригніченості та тривозі багато батьків забувають про те, що дитині, яка захворіла, також потрібне пояснення, що з нею відбувається, яке їй потрібне лікування та скільки часу це може зайняти.

Оскільки діти не мають практичного досвіду подолання кризових, стресових ситуацій, наслідки таких переживань можуть бути набагато серйознішими, ніж у батьків при їхньому стані пригніченості. Тому дуже важливо, аби дитина вчасно змогла дізнатися про те, що відбувається, зрозумілою їй мовою та на зрозумілому рівні.

Для дитини дуже важливо обговорити цю тему у родинному колі, отримати підтримку та відчути піклування і любов.

На що орієнтуватися під час розмови?

Дитина потребує розуміння того, що відбувається. Для серйозної розмови необхідні терпіння та витримка. Намагайтеся не давати багато інформації одразу. Орієнтуйтеся на сприймання та розуміння дитиною сказаного, на її запитання (якщо такі трапляються), а не на власну завчасно продуману промову. Іноді дитина відмовляється від розмови про захворювання, ніби абстрагуючись, відсторонюючись від нього. Таким чином вона хоче позбавитися від самого захворювання. Це нормальна реакція дитячої психіки.

Орієнтація на вік дитини

Орієнтуйтеся на вік дитини. До двох років діти практичного не мають уявлення про хвороби як такі.

У віці від двох до семи років дитина вже має деякий досвід, зокрема соціальний. Вона може сприймати та розуміти більшу кількість інформації. Діти схильні пов’язувати події між собою. Вона може подумати, що захворювання викликане через її якусь провину у минулому. Ви повинні пояснити: її провини у тому, що вона захворіла, нема і всі медичні процедури проводяться для поліпшення самопочуття.

Для опису хвороби використовуйте метафори та порівняння, зрозумілі та знайомі дитині.

Завжди будьте чесними з дитиною, розповідаючи про майбутні процедури, не обіцяйте, що «це зовсім не боляче», якщо ця обіцянка не відповідає дійсності.

Джерело: журнал “Медична сестра дошкільного закладу”, №9/2012.

Анафілактичний шок – максимально тяжкий прояв алергічної реакції, виникає раптово і загрожує життю, супроводжується порушенням гемодинаміки, що призводить до недостатності кровообігу та гіпоксії у всіх життєво важливих органах. Виникає після контакту хворого з алергеном, до якого він чутливий. Алерген можуть містити медикаментозні препарати, вакцини, сироватки, харчові продукти, отрута комах. Анафілактичний шок також може викликати переохолодження тіла.

Симптомами анафілактичного шоку є зниження артеріального тиску, температури тіла, порушення функції центральної нервової системи, підвищення проникності судин, спазми гладком’язових органів тощо.

Можуть звитися набряк гортані, бронхоспазми, ангіоневротичний набряк. Спостерігається набряк обличчя, висипи на шкірі. Пульс – 120-150 ударів за хвилину. З подальшим розвитком анафілактичного шоку симптоми наростають, можуть виникати носові та шлункові кровотечі.

При анафілактичному шоку слід негайно припинити дію алергену, зокрема введення ліків, якщо вони викликали анафілактичний шок. Хворого слід покласти на підлогу чи іншу горизонтальну поверхню, повернути голову обличчям набік, відкрити рот, зафіксувати язик. Забезпечити доступ свіжого повітря.

При парентеральному введенні алергену необхідно обколоти навхрест місце ін’єкції або вжалення 0,1-% розчином адреналіну (з розрахунку 0,1 мл на рік життя) у 0,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду; прикласти до нього лід. Накласти джгут (якщо дозволяє локалізація), запобігаючи розповсюдженню алергену по крові, на 30 хвилин.

При краплинному попаданні алергену до носа та очей – промити носові ходи та кон’юктивальний мішок проточною водою. При пероральному прийнятті алергені – промити хворому шлунок, якщо дозволяє стан.

Негайно ввести внутрішньом’язово:

• 0,1%-вий розчин адреналіну у дозі 0,05-0,1 мл на рік життя (однак не більше 1 мл) і 3%-вий розчин преднізолону у дозі 5 мг/кг у м’язи дна ротової порожнини.
• Антигістамінні препарати: 1%-вий розчин димедролу у дозі 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл – дітям до року і 1,0 мл – старшим року) або 2%-вий розчин супрастину (0,1-0,15 мл/рік життя).

Після завершення першочергових заходів – ввести до вени струменево 0,1%-вий розчин адреналіну у дозі 5 мкг/кг у 10,0 ізотонічного розчину натрію хлориду.

Негайно викликати швидку допомогу. чекаючи на швидку, слід обов’язково контролювати пульс, дихання і артеріальний тиск.

Рекомендації для батьків

• Поясніть дитині, що слід уникати прямих контактів із хворими на туберкульоз.
• Користуйтеся індивідуальними посудом і предметами особистої гігієни, а також привчайте до цього дитину.
• Ведіть здоровий спосіб життя: регулярно відпочивайте, займайтеся спортом, не куріть, не вживайте алкоголь та наркотичні речовини. Будьте прикладом у цьому для своєї дитини.
• Повноцінно харчуйтеся. Їжа у вашому раціоні має бути багатою на поживні речовини, вітаміни, макро- та мікроелементи.
• Вживайте куплені на базарі молочні продукти лише після тривалої термічної обробки.
• Робіть один-два рази на тиждень вологе прибирання помешкання: мийте підлогу, зокрема під ліжками, диванами, шафами та іншими меблями, протирайте поверхні полиць, тумб, побутової техніки тощо.
• Підтримуйте оптимальну температуру та вологість повітря в помешканні. Для цього використовуйте очищувачі та зволожувачі повітря.
• Частіше провітрюйте помешкання.
• Своєчасно звертайтеся до лікаря в разі виникнення будь-яких захворювань.

 

1.	Ізолюйте хвору дитину в окремій кімнаті. Якщо такої змоги немає, то поставте ширму. Це дасть змогу уникнути поширення інфекції в помешканні.
2.	Провітрюйте помешкання 3-4 рази на день протягом 20-30 хв. Так ви значно зменшите концентрацію вірусів у повітрі.
3.	Проводьте щодня вологе прибирання як у кімнаті хворої дитини, так і в усьому помешканні.
4.	Виділіть хворій дитині окремий набір посуду. Періодично обдавайте його окропом та стежте, аби ніхто нею не користувався.
5.	Виділіть хворій дитині окремий рушник. Він має бути в її кімнаті, а не у ванній.
6.	Використовуйте одноразові паперові хустинки. Викидайте їх одразу після використання.
7.	Надягайте медичну або марлеву маску. Змінюйте її щодня. Це захистить вас від інфікування.