Успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагне дитина в своїй діяльності збігається з її очікуваннями, надіями.

У тому випадку, коли успіх робиться стійким, постійним, у дитини можуть формуватися нові, більш сильні мотиви діяльності, змінюється рівень її самооцінки, самоповаги, визволяються величезні приховані до пори її можливості.

Умови складання ситуації успіху:

1. Доброзичливість оточуючих: (посмішка, дружні підбадьорювання, інтерес до майбутнього результату) – все це знімає психологічну скутість, зменшує страх перед невдачею, ініціює активність дитини.
2. Зняття страху: (нічого страшного, якщо не вийде, ми тобі допоможемо)

– дана ситуація необхідна дитині, яка бажає успіху, але при цьому боїться невдачі.

3. Прихована інструкція: («ти, звичайно, пам’ятаєш, що краще почати з …») – це завуальована допомога дитині, яка розкриває план дії і дає підставу для самостійних кроків малюка.
4. Авансування: (у тебе, такого розумного, звичайно, вийде, адже …) – це оголошення достоїнств малюка, яки він ще не вміє проявляти, але якими його наділяє дорослий. Це таке дружнє позитивне підкріплення, завдяки якому у дитини підвищується віра в себе, збільшується активність, швидше починає працювати свідомість.
5. Персональна винятковість: («Саме на тебе я покладаю велику надію») –посилене позитивне підкріплення. Дана операція дуже тонка і витончена, викликає відповідальність, мобілізує сили дитини.

Виховання – це кропітка повсякденна праця і, зокрема, результат тих реальних стосунків, які існують у сім’ї та суспільстві.

Дуже важливим чинником формування особистості дитини є загальний мікроклімат сімейного життя.

Чим характеризується сімейний мікроклімат?

– моральними нормами;

– характером стосунків між членами сім’ї;

– традиціями, що існують в родині.

Батьки є постійним об’єктом інтересу з боку дитини.  Малюк часто копіює їх слова, міміку, дії. Поза увагою не проходить  жодний конфлікт, непорозуміння між батьками, вони травмують психіку дитини, негативно впливають на формування її характеру, життєвих позицій, ставлення до людського оточення.

Сучасна соціальна психологія розрізняє п’ять видів подружних стосунків:

1. СПІВРОБІТНИЦТВО – всі члени сім’ї з повагою ставляться один до одного.

В таких см’ях можна почути: «Я тебе прекрасно розумію, але …», «Як ти вважаєш?»

2. ПАРИТЕТНІ СТОСУНКИ – батьки вважають, що достатньо приділяти увагу своїм дітям, забезпечуючи їх матеріально, а тому мають право докоряти їм:

«Невдячний! Ми для тебе все робимо, а ти ….», « У тебе все є! Чого тобі не вистачає?»

3.СІМЕЙНЕ ЗМАГАННЯ – батьки часто сваряться між собою, і кожен з них намагається «перетягти» на свій бік дитину дарунками, солодощами, при цьому постійно порівнюючи своє ставлення зі ставленням до неї інших членів сім’є: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько…».

4. КОНКУРЕНЦІЯ – в цій сім’ї батьки егоїстичні, прагнуть влади над іншим: «Я сказав – значить усе!» «Я більше зроблю, тому маю право …»
5. АНТАГОНІСТИЧНІ СТОСУНКИ – стосунки різкого протиріччя між батьками. Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги з боку матері і батька.

ВИСНОВОК: формування стосунків конкуренції, антагонізму не бажані в сім’ях, тому що вони несприятливо впливають на психічний стан дитини, формують такі негативні якості, як черствість, відчуженість, лицемірство, байдужість, зневагу і навіть ненависть до своїх батьків.

ОТЖЕ: Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевненими, що ви правильно виховуєте своїх дітей.

Успіху вам у цьому!

Багато хто з батьків, напевно,  пам’ятають вислів «Словом можно убить, словом можно спасти, словом можно полки за собой повести».

Слова, які батьки кажуть дитині, мають великий вплив на неї, тому що несуть в собі приховане повідомлення малюкові про нього самого,  про його стосунки зі світом. Варто дитині засвоїти дане повідомлення, як воно перетворюється в його уявлення про себе, яке потім впливає на майбутній життєвий досвід дитини.

Пам’ятаючи про це, батькам бажано в спілкуванні з малюком звертати увагу на  такі «магічні» слова:

 Я тебе люблю. Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не пов’язуйте свою любов до дитини з певними умовами або з тим, що дитина робить. «Спо­чатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе», «Ти мені збрехав, тепер я тебе не люблю!» тощо.

Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім скажете про вчинок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує те, що ти ображаєш братика».

Я тебе розумію. Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посва­рилася з товаришем. У такому випадку ваш син чи донька потребують співчуття і втіхи. «Підбадьорювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображай-ка?!» –  дитина не розуміє.

Ти все зможеш. Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови «Добре зробив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» -надихають дитину. Натомість ярлики на кшталт: «плакса», «тюхтій», «невдаха» або «Не вмієш за себе постояти!» — підґрунтя для комплексів.

Я тобі довіряю. Дитина дуже прагне оправдати наданий їй кредит

довіри.  Якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть – за спробу зробити щось правильно. Наступного разу ваш син чи донька  будуть намагатися уникати попередніх помилок.  Якщо ж дитина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися…», «Із тобою ніколи не знаєш…», — не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або буде робити все навпаки, бо  від неї все одно нічого іншого не очікують.

Ми завжди з тобою. Упевненість дитини в тому, що батьки їй завжди прийдуть на допомогу, дасть їй змогу багато що подолати.

Шановні батьки!

 Дитина виростає щасливою і впевненою в собі, коли відчуває вашу підтримку. Адже їй важливо постійно отримувати позитивні «послання» від близьких дорослих.

Не забувайте поєднувати «магічні слова» з відповідними вчинками, і ваша дитина буде щасливою!

Психологи університету Монреаля (в Канаді) з’ясували, що матусині обійми і тепло тіла “включають” дуже важливі функції мозку дитини. А саме:

1. Обійми підвищують рівень окситоцину – гормону «комфорту” та “спокою”. За словами доктора Керол Купер, сімейного психолога, цей самий гормон стимулює розвиток дитини та її здатність до навчання.

2. Обійми стимулюють мозковий центр, який відповідає за обробку емоцій і прийняття рішень. Ви уявляєте, як це важливо для дитини? Коли малюк стикається з різними почуттями та емоціями, йому потрібно навчитися їх розрізняти. Я злюся? Я радію? Як мені реагувати на ці почуття? Ось в цьому вмінні і допомагають обійми.

3. “Обійми – це опора, це почуття захищеності», – говорить психолог Дар’я Логінова. А, коли дитина відчуває себе в безпеці, “в кільці маминих рук”, їй не потрібно відволікатися на хвилювання, їй не потрібно боятися зробити зайвий крок, вона може сміливо вчитися, пізнавати світ, пробувати нове, не боятися помилок.

4. Обійми дають заряд впевненості в собі, гарну самооцінку з самого дитинства. Як дитині зрозуміти, що вона хороша? Як повірити в себе? Адже дитина не слухає слова, вона робить висновки про себе по тому, як поводить себе мама. “Гладить по голові, обіймає, цілує – значить, я – хороший”. Фізіологи впевнені в тому, що ці сигнали організм дитини запам’ятовує, і потім, в дорослому житті ця впевненість в собі зберігається.

5. Обійми вчать бути відкритим, вчать довіряти, роблять відносини батьків та дітей простіше і ближче. Коли дитині досить тактильного контакту, вона росте більш спокійною, і не намагається привертати увагу батьків всякими “забороненими” способами, вроді хвороби і скандалів.
Також, тим, хто обіймається, буде легше пережити перехідний період (це стосується і мами з татом, і підлітка).

Поради психолога:
– Завжди намагайтеся обійняти, взяти на руки дитину, якщо вона просить. Підходить вона до вас (будь-якого віку), простягає руки – обійміть її, це важливо!
– Обіймайте дитину не ТІЛЬКИ, коли вона вдариться. Адже це породжує в голові малюка прямий зв’язок – обіймуть, тільки якщо мені буде боляче.
– Коли вам, батькам, сумно, або ви втомилися – не відштовхуйте дитину, не ховайте свої почуття, а обійміться.

Перебуваючи на карантині, іноді виникає нестерпне бажання побути на самоті. Бажання спокійно випити чашку кави, зосередитися на кулінарному експерименті, без перешкод посидіти за комп’ютером.
Що робити? Як зайняти малюка, коли хочеться відпочити?
 Попросіть дитину принести з кімнати “синю вантажівку, поїзд і екскаватор”. Пошуки всіх цих іграшок займуть у дитини деякий час і є надія, що, копаючись в іграшках, малюк захопиться ними. Якщо вона виконає ваше прохання, давайте наступне завдання (принести три круглих предмета, дві пластмасові іграшки, п’ять предметів на букву “К” і т. п.). Чим дитина старше, тим завдання повинні бути важче. Тоді вийде подвійна користь. По-перше, дитина повторює рахунок, букви, форму, кольори і тренує пам’ять, увагу. По-друге, ви насолоджуєтеся декількома хвилинами самотності.
 Давайте малюку ігрові завдання. Запропонуйте покласти ляльок спати, починити машину, нагодувати всіх звірів. Добре, якщо крім завдань ви запропонуєте дитині незвичайні інструменти для гри (наприклад, гайковий ключ для машини або вимиту коробочку від сирка для частування звірів).
 Кожній матусі бажано завести “чарівну торбинку”. В цю торбинку покладіть коробочки, пляшечки, дрібні іграшки, пробки від пластикових пляшок, тасьму, ґудзики, природні матеріали. Все, що дорослі вважають сміттям, а діти – найдорожчими скарбами (відбираючи предмети, пам’ятайте про безпеку!). Дитина, яка отримала таку торбинку, надовго (точніше на 15-20 хвилин) залишить вас у спокої. Не забувайте час від часу оновлювати зміст торбинки і не давайте її дитині занадто часто.
 Коли відпочиваєте ввечері біля телевізора, вирізайте картинки з пакувань від продуктів, буклетів, старих листівок, журналів. Заняття це дуже добре заспокоює, а конверт з фігурками тварин, машин, посуду, продуктів допоможе вам зайняти дитину трьох-п’яти років.
 Попросіть малюка вам допомогти. Наприклад, витерти пил у всіх кімнатах, щось віднести або розкласти по місцях.
 Попросіть дитину сісти поруч і зайнятися тим, що ви зараз робите. Якщо ви читаєте, запропонуйте їй дивитися картинки в дитячій книжці, говорите по телефону – дайте і малюку стару слухавку, пишете текст на комп’ютері – дістаньте для малюка непотрібну клавіатуру, нехай і він теж натискає на клавіші.
Напевно у вас не виникне питань, на що витратити вільні хвилини. Але все ж дозвольте їм дати раду – відпочиньте, розслабтеся, насолодіться цими хвилинами. А домашніми справами можна займатися і разом з дитиною. Нехай це клопітно, зате весело.

Багато небайдужих батьків піклуються про те, щоб їх дитина до моменту вступу до школи багато знала, була уважною, добре запам’ятовувала різноманітну інформацію, вміла думати, правильно говорила. А ось про розвиток такої важливої ​​якості, як довільність поведінки (тобто вміння контролювати себе), замислюються одиниці. А шкода, бо самоконтроль – найважливіша умова успішного навчання в школі, та й просто життя в суспільстві.

За допомогою самоконтролю дитина усвідомлює правильність своїх дій в різних видах діяльності (ігровій, навчальній, побутової), це допомагає їй запобігти помилок.

Як і всі інші вміння, формування і розвиток самоконтролю у дітей-дошкільників легше відбувається в грі. Пропонуємо декілька ігор на розвиток у дітей навичок самоконтролю, в які ви зможете пограти з дитиною вдома.

Гра «Таємні слова»       

Гра допомагає дитині розвинути вміння контролювати себе, тривалий час керуватися заданим правилом,  тренує пам’ять і увагу.

Правила гри. Ведучий домовляється з гравцями, що вони будуть повторювати за ним всі слова, крім, наприклад, назв рослин – їх повторювати не можна. Замість цього, почувши назву рослини, потрібно плеснути один раз в долоні (як варіант: тупнути ногою, підстрибнути і т. п.)

Можливі варіанти обмежень:

1. не можна повторювати слова, що починаються на звук [р] (слів зі звуком «У»)
2. не можна повторювати назви тварин (предмети посуду, одягу, імена хлопчик)

Коли помилок у дитини стане мало, можна перейти до гри з дотриманням вже двох правил. Наприклад, назви птахів замінюємо на один хлопок, а назви предметів червоного кольору – на два хлопки.

Гра «Скарби пірата»

Гра розвиває вміння контролювати свої рухові і емоційні реакції, витримку.

Правила гри. Ведучий (зазвичай – дорослий, але можна і мінятися ролями) – це пірат. Він сидить в певному місці кімнати, а поруч з ним, на відстані приблизно в півметра лежить який-небудь невеликий предмет (скарби). Поки пірат «спить», інші гравці повільно, навшпиньки, підкрадаються до нього, намагаючись забрати «скарби». Якщо пірат почує будь-які звуки, він відкриває очі, на що гравці, які крались,  повинні  завмерти, щоб їх «не помітили». Той, хто не встиг завмерти, відходить назад на декілька кроків. Хто встиг, той продовжує рух, коли пірат знову «засне». Виграє той, хто зможе тихо підкрастися і забрати піратські скарби.

Гра «Розвідники»

Гра розвиває спостережливість, вміння контролювати свої рухові і емоційні реакції.

Правила гри. Ведучий ховає (ставить або кладе десь на видному місці) в кімнаті якийсь невеликий предмет (наприклад, іграшку з кіндер-сюрпризу), який гравці будуть шукати. Вони можуть всюди ходити і заглядати в усі кути (відкривати шафи не потрібно, так як предмет лежить на видному місці). Той, хто знайде іграшку, повинен зберегти свою знахідку в таємниці, не видаючи себе ні сміхом, ні натяками. Він просто повинен сісти і мовчки спостерігати, як інші продовжують пошук. Той, хто першим знайде заховану іграшку – стає потім наступним ведучим гри.

Гра «Черепашачі перегони»

Ця гра допоможе дитині-непосиді навчитися в деяких ситуаціях стримувати свою надмірну активність і рухливість (тобто розвиває також самоконтроль і терпіння).

Правила гри. Краще, якщо гравців буде декілька. Всі шикуються в одну лінію і по сигналу починають дуже повільно рухатися уперед. Перед цим заздалегідь між гравцями обговорюється, до якого орієнтира їх потрібно дійти (наприклад, до столу, до дивана). Найцікавіше, що переможцем вважається той, хто прийде до фінішу останнім! Ви не уявляєте, як це може бути важко для дітей (особливо дуже активних)!

Якщо гравець – тільки один, то можна використовувати секундомір, щоб відзначати, чи покращується, і наскільки, від гри до гри, його результат. (Приз переможцю в даній грі буде дуже доречним!)

Важливо знати:

Дослідження фахівців показали: чим нижче рівень довільної саморегуляції, тим більше дитина зазнає труднощів під час занять пізнавального циклу (в здатності утримувати інструкцію, контролювати свої дії в ході всієї роботи; в умінні чути і слухати).

Ніна Йосипівна Гуткина, кандидат педагогічних наук, дія самоконтролю розглядає як необхідну умову успішності навчання у школі.

Бажаємо всім успіху!

Це важливо знати:

• Казка входить у життя дитини з самого раннього віку, супроводжує її протягом усього дошкільного дитинства і залишається з нею на все життя.
• Казка – це спосіб спілкування дорослого і дитини на зрозумілій їй мові.
• Казки – це перші маленькі життєві уроки. Вони знайомлять малюка з навколишнім світом, прищеплюють йому життєві цінності, формують його характер.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина сприймала життя позитивно, щоб легко приймала невдачі, отримуючи з них належний урок, щоб раділа успіхам і йшла до своєї мети, читайте їй казки!

Правильно підібрані казки з урахуванням вікових та психоемоційних особливостей дитини здатні не тільки позитивно впливати на її емоційний стан, але також коригувати її поведінку.

Як підбирати казку, щоб головний її герой

був прикладом для наслідування.

У віці 2-3 років найкраще використовувати казки  про взаємодопомогу, перемогу справедливості і правди над несправедливістю і обманом. В цей період добре йдуть класичні казки, на яких виросло не одне покоління дітей: «Теремок», «Ріпка», «Вовк і семеро козенят», «Колобок». Вони хороші тим, що дія в них збудована за принципом повтору – так дитині легше орієнтуватися в оповіданні.

У віці 3-5 років в лексиконі у дитини з’являється слово «я», вона починає усвідомлювати себе як особистість. Малюк починає ототожнювати себе з головним героєм казки, але ще не вміє  розрізняти нюанси і півтони у взаємовідносинах між головними героями. Тому краще підбирати казки, в яких чітко видно: хто хороший, а хто – поганий, де чорне, і де – біле.

До таких казок відносяться казки: «Гуси – лебеді», «Морозко», «Івасик Телесик», «Півник та мишенята», «Кіт і лисиця» та інші.

У віці 5-6 років дошкільник вже не просто ототожнює себе з головними героями, а може проводити паралелі між їх і своєю поведінкою: «А я б на його місці зробив не так». Тому у цьому віці казка допомагає дитині зрозуміти, що в світі немає абсолютно поганих і абсолютно хороших людей: позитивні герої можуть помилятися, а негативні – здійснювати добрі вчинки (нехай і несвідомо).

Читаючи казки дітям, обов’язково стежте за їхньою реакцією. Дитина завжди дасть знати, сподобалася їй казка чи ні.

А якщо Ви хочете прищепити своїй дитині любов до читання – починайте читати дитині казки якомога раніше, з огляду на її вік, інтереси і характер.

І тоді, для свого малюка, Ви станете справжнім провідником в дивовижний світ читання!

Це цікаво:

• Коли тренуємо дрібні рухи кисті малюка, ми сприяємо розвитку його мовлення. Адже мовлення формується під впливом імпульсів, які інтенсивно йдуть з пальців рук. Таке тренування-гра дозволяє на 2-2,5 місяці прискорити дозрівання мовленнєвих областей кори мозку. Іншими словами, мова дитини формується правильно і своєчасно, коли рухи пальців рук досить добре розвинені.
• Дитина, у якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно міркувати, у неї формуються увага і пам’ять, зв’язне мовлення, вона краще підготовлена до письма. Вченими в ході численних досліджень доведено, що і думка, і очі дитини рухаються з тією ж швидкістю, що і рука. А значить, рухи рук безпосередньо пов’язані з розвитком зору. Цей взаємозв’язок зберігається протягом усього дитинства.
• Пальчикові ігри та вправи – унікальний засіб для розвитку дрібної моторики й мовлення. Вони сприяють розвитку творчої активності малюка, формуванню мислення, мовлення, дрібних м’язів рук. Виробляються спритність, вміння керувати своїми рухами, концентрувати увагу. Для того щоб тактильні відчуття, рухові зусилля і зорові враження малюка були найрізноманітнішими, необхідно пропонувати йому різні види пальчикових ігор. Наприклад:

«Кулак – долонька»

Дітям пропонують покласти обидві руки на стіл. Одну, руку, стискають в кулак, а інша, ліва – лежить вільно. За командою положення рук змінюється: тепер навпаки, ліву стискають в кулак, а права – вільна. Поступово темп прискорюється. Вправу краще виконувати під музику.

«Пальчикова сім’я»

Діти розгинають зігнуті в кулак пальці, починаючи з великого і ​​промовляють:

– Ось цей пальчик – наш дідусь,

– А оце – бабуся,

– Ось цей пальчик – наш татусь,

– А оце – матуся,

– А цей пальчик буду я,

– Ось і вся моя сім’я.

1-й варіант – кожним пальчиком по черзі треба доторкнутися до великого пальця, далі зібрати пальці в пучок. Спочатку діяти  однією рукою, потім іншою, потім  обома одночасно;

2-й варіант – скласти руки долоньками одна до одної, потім по черзі торкатися великими пальцями один до одного, вказівними і т. д., в кінці усіма одночасно.

«Діти бігають» – пальці потрібно поставити на стіл і «побігати» спочатку пальцями однієї руки, потім іншої, потім обома одразу.

«Розмова» – стиснути пальці в кулаки,  великі пальці витягнути вгору, потім звести їх.

 «Кільце». По черзі і як можна швидше перебирайте послідовно вказівний, середній і т. д. пальці рук, поєднуючи їх  в кільце з великим пальцем. Вправа виконується в прямому (від вказівного пальця до мізинця) і в зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку.  Вправа виконується кожною рукою окремо, потім разом.

Правила виконання гімнастики:

– Спочатку всі вправи виконуються повільно. Слідкуйте, щоб дитина правильно відтворювала і утримувала положення кисті або пальців і правильно переключалася з одного руху на інший. При необхідності допоможіть їй або навчіть допомагати собі іншою рукою.

– Вправи відпрацьовуються спочатку однією рукою (якщо не передбачено участь обох рук), потім – іншою рукою, після цього двома одночасно.

– Будь-які вправи будуть ефективні тільки при регулярних заняттях! Займайтеся з дитиною щодня близько 5 хвилин.

Бажаємо успіхів!

Сучасні умови життя змушують багато сімей перебувати на карантині. Це час, коли батьки можуть більше часу приділити спілкуванню зі своїми дітьми. Як же можна цікаво провести час?

Гра – школа розвитку дитини. Саме в грі малюк може легко зробити те, що набагато гірше виходить при відповідних вимогах дорослих.

Рекомендуємо пограти з дитиною в розвиваючі ігри.

Гра «Вгадай» – розвиває спостережливість.

Хід гри: дорослий описує який – небудь предмет  (картинку), який знаходиться у кімнаті.  Дитина повинна його знайти.

Гра «Я поклав у мішок …» – розвиває пам’ять, увагу.

Хід гри: дорослий починає гру словами: «Я поклав у мішок яблука», – малюк додає ще одне слово: «Я поклав у мішок яблука і ананаси», – дорослий продовжує: «Я поклав у мішок яблука, ананаси і апельсин», – і т. д.

Гра «Чия пісенька»  –  розвиває фонематичний слух.

Хід гри: дорослій заздалегідь домовляється  з дитиною. Наприклад, “Зараз я буду називати слова, які починаються зі звука” з ”  і зі звука ” с “. Якщо ти почуєш слово зі звуком “з” – плесні один раз в долоні. А якщо зі звуком “с” – плесні в долоньки  два рази. (Таким чином можна пропонувати слова з різними звуками).

     Гра «Назви три» – розвиває вміння  класифікувати предмети за категоріями.

Хід гри: граючи з малюком, ви по черзі пропонуєте один одному назвати по три предмета з певної  категорії.  Наприклад: «Назви мені три іграшки», «Назви мені три квітки». Можливі категорії: імена,  предмети одягу, домашні – дики тварини, марки автомобілів, частини тіла, явища природи, види транспорту, дні тижня, пори року, країни світу, молочні продукти, професії людей та інше.

Гра «Що, як, чому?» – знайомить дитину з навколишнім світом,

розвиває вміння висловлювати власні судження, формує  сприймання просторових відносин, відносин між людьми.

Хід гри: переглядаючи картинки журналів,  дитячих книг, енциклопедій, спробуйте захопити дитину, ставлячи до неї запитання. Наприклад: «Що ближче до цієї людини – дерево або машина?», «Як ти думаєш, чому загорівся будинок?», «Цікаво, чому у тварини така довга шия?», «Яка ця пора року ? Чому ти так гадаєш?” та інші.

   Гра «Шукаємо пару»  вчить малюка порівнювати, знаходити подібність і відмінність між предметами.

Хід гри: під час гри покажіть дитині який – небудь предмет і попросіть знайти точно такий же. Наприклад: парний носок, рукавичку, знайти такий самий листочок, відшукати в книжці точно таку ж букву на яку ви в даний момент вказуєте (наприклад: букву «М»).