Архив рубрики: Поради батькам

«Дитина іде до дошкільного закладу»

  1. Організуйте життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до садка.
  2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

  1. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться.

  1. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

  1. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в садку – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, вчіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м’ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

  1. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки.

  1. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

 

Вплив музики на інтелект дитини

У батьків постає питання що дасть музика дитині для реального життя, для пізнання? Можна довго сперечатись з цього питання, але існують такі факти. Кожна дитина, при народженні має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Але ці здібності можуть згаснути за кілька років якщо їх не розвивати. На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів, як ритмічно-звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому. Вчені з’ясували , що музика впливає на розвиток мозку і моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення.

Музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини , її душевний стан. Щоб дитина розвивалася музично,не обов’язково чекати ї вступу до музичної школи. Прилучати малюка до музики може людина і без музичної освіти. Переконатися в цьому можна ознайомившись з порадами та вправами,що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними та цікавими.

Найперша порада : співайте дитячі пісні

Друга порада: добре, якщо діти будуть мати можливість слухати музику різних жанрів: класичну музику, народну, просту і складну, симфонічну, запис звучання сучасних та народних музичних інструментів.

Третя порада: добре використовувати різні види сприймання музики на слух. Тобто: пасивне(коли дитина чує звучання але зайнята іншим); частково активне-дитина слухає але водночас думає про своє (музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану натхнення); і нарешті активне сприймання, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає коли співають неправильно. Активне сприймання слід розвивати, ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.

Що є важливим— ніколи не слід казати дитині, що вона співає погано, що в неї немає слуху (навіть коли це так). Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе. Можна сказать, що вона співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати, а потім співати. Багато в чому властивості голосу визначаються анатомічними особливостями, будовою гортані, об’ємом навколоносових пазух. Вокальні м’язи у дошкільнят ще не розвинуті. Дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання. Гучний спів та крик шкодять незміцнілим м’язам дітей, притуплюють слух та негативно позначаються на нервовій системі

Спів відіграє важливу роль не лише в музичному, а і в загальному розвитку дитини. Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову, зміцнює легені, активізує обмінні процеси. Вокалізовані вправи та ігри використовують не лише муз.керівники , а й логопеди.

Дітям із слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами, співуче читання, ритмічне читання-чергування коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музикою.

Також можна складати мелодії, які б передавали значення прикметників. Це весела гра: добераємо кілька прикметників і залежно від того,як спиймаємо кожен з них,складаємо невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажаня наслідувати вас — чудово. Але нехай вони спочатку послухають. Потім змінюємо тактику: заспіваємо щось і попросимо малят визначити-сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, кілька прикметників, які можна використати у грі: сердитий, веселий, сумний, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вмієте грати, проведіть таку саму гру з допомогою музичного інструмента.

Сюди можна включити і слухання аудіозапису музики.

За допомогою гри можна навчити дитину визначати висоту,тривалість та гучність звуків. Запропонуємо дітям заплющити очі та слухати. На металофоні(або кселофоні) зіграємо по черзі високий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попросимо визначити відмінність між ними. Доцільно розпочинати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче і ближче, поки відстань між ними не скоротиться мінімально, до звуків, що стоять поряд. Продовжити гру можна, змінюючи тривалість звучання окремих звуків та їхню гучність.

Якщо ця гра їх зацікавить ми досягнемо того, що діти розрізнятимуть звуки за висотою, тривалістю, гучністю. Зверніть увагу, що ці якості є природними і можуть розглядатися не лише стосовно музичних звуків, а й що до багатьох інших предметів та явищ.

Гра «Сонячні зайчики». Увімкніть ритмічну музику. Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце і покажіть, як треба пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте дитині потанцювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи, узгоджувати їх характер, виразність з музичним ритмом.

Є багато відоме таке поняття, як ритмічні диктанти. Поплескаємо, або простукаємо по столу дуже простий ритм і попросимо дитину повторити його. Якщо вона помилилась, можна сказать:»У тебе майже вийшло, але послухай ще. «Ритми треба варіювать. Коли дитина повторить ритм, попросимо зробити це кілька раз.

Далі-ознайомлення з музичними інструментами. Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів. Показати дитині різні музичні інструменти і якщо можливо дати послухати, як вони звучать. Дома час від часу показувати дитині зображення тих чи інших музичних інструментів, запропонувати дитині послухати запис звучання різних музичних інструментів, вчити дитину упізнавати звучання цього інструмента в музичних творах.

Для розвитку дитини дома з батьками можна розігрувати казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер (тонюсінький, як комарик, грубий, як баба-яга, ласкаво, розтягуючі голосні, як промовляє лисичка).

Наукові дані і багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, душевного почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

«ТВОРЧА ДИТИНА»

Дитяча творчість — це напружена робота, якій передує тривалий період накопичення дитиною вражень про навколишній світ.                   

З народження дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, а отже мистецтва. Дитина прагне до прекрасного. Її приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, голоси. Усе це поступово формує естетичне сприймання. Враження та уявлення – це матеріал для творчої діяльності.

Дитяча творчість пов’язана з грою. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні творче рішення до них приходить ніби саме собою: діти дивуються неочікуваному результату. Творчі прояви матимуть місце там, де не будуть забороняти, стримувати, нав’язливо повчати. Надмірне опікування також заважає прояву дитячої творчості: нав’язливу допомогу дитина може сприйняти як порушення меж її особистої свободи. Вчіть дитину прислухатися до власної інтуїції і разом із запитанням «Як ти вважаєш?» частіше ставити запитання «Що ти відчуваєш?».

                                           Типи творчих завдань

  1. Зображувальні – малювання різними матеріалами; різну техніку виконання малюнку; закінчення розпочатого малюнка; малювання із закритими очима; конструювання.
  2. Словесні – добір рими, складання початку чи закінчення вірша; фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах діалогах; завдання – загадки.
  3. Логіко – математичні – добір форми; кольорів; величини; чисел.

Іноді діти не можуть самі визначити, який вид діяльності їм дійсно до душі. Аби зрозуміти що подобається вашій дитині найбільше, потрібно
поспостерігати за нею у момент самостійних дій та проаналізувати:

  • Чи проявляє дитина самостійність у доборі матеріалів для самостійної діяльності;
  • Чи вміє дитина долучити до дії своїх товаришів; як вона домовляється з ними про хід діяльності;
  • Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети діяльності;
  • Чи отримує дитина задоволення самого процесу діяльності;
  • Чи має місце творчість в обраному дитиною виді діяльності.

Батьки, пам’ятайте!

  • Спонукайте дитину пізнавати навколишній світ.
  • Ненав’язливо підтримуйте прагнення дитини до творчості.
  • Відповідайте на численні дитячі запитання.
  • Знаходьте слова підтримки щодо творчих пошуків дитини.
  • Ставтеся до творчих пошуків дитини з симпатією та теплотою.
  • У жодному разі не оцінюйте творчість дитини негативно.
  • Щиро співчувайте невдачам дитини.
  • Будьте терплячі щодо «дивних» творчих ідей дитини.

Шановні батьки! Не приховуйте власні творчі прояви та експериментуйте. Креативність має випромінювати добро, дарувати радість і задоволення дітям, тоді вони неодмінно «включаться» в процес.

«Літо на пляжі»

Найблагодатніша пора для ігор з водою та піском — літо. З піском так цікаво гратися!

Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось — мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.

На прогулянку беріть кілька відер різного розміру. Розповідайте дитині: «У велике відро поміститься багато піску, а в маленьке — мало».

Отже, чим зайнятися на піщаному березі?

Можна, наприклад:

  • ходити босоніж;
  • будувати з вологого піску палаци і вежі;
  • рити колодязі, тунелі;
  • прокладати дороги для іграшкових автомобілів;
  • робити пасочки і прикрашати їх;
  • «варити суп» у відрі;
  • разом з батьками робити піщані фігури;
  • малювати пальцями або паличкою на вологому піску.

Пляж — це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.

Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.

1.Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!

  1. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.
  2. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.
  3. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.

Сьогодні є безліч плавальних присто­сувань для дітей. Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети. Ігри, які можна гратися у воді:

«Водний забіг»

Бігати у воді дуже непросто.

Грати краще на такій глибині, щоб во­да була тільки до щиколотки. Зазда­легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.

«Щучки та карасики»       

Мама або тато будуть щучкою, а діти — карасиками. Для рибок-малят

намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.

Карасики весело граються на прос­торі і тут з’являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.

Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава­ючі іграшки, пляшечки, баночки.

Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу­мові ляльки «вчаться» плавати, а каче­нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» — вкопаного в землю тазика.

Якщо дитина залишилася в місті?

Як зробити, щоб дитина цікаво прове­ла літо?

Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас­тилін і глина.

Відвідайте з малюком всі музеї вашо­го міста.

Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ­ливостями поведінки комах, незвичним заба­рвленням, способами польоту. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв’язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.

Читайте дітям вірші, оповідання, каз­ки, загадуйте загадки.

Відпочинок зі своєю дитиною — це чу­дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по­радіти тому, як вона виросла і як бага­то її цікавить.

 

«Літній калейдоскоп: граємо та відпочиваємо»

Шановні батьки, даємо вам де­які поради щодо організації ігрової діяльності з малечею в літній оздоровчий період.

Влітку сім’ї часто бувають «на при­роді». Природа буває різною. Наприк­лад, дача — це справжня природа.

Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграш­ки збирають, тато — спортивне й похідне спорядження, а мама — великий рюкзак з продуктами.

Отже, виїжджаючи на дачу, викорис­тайте час з користю.

На природі можна навчити:

  • самостійності;
  • нічого не боятися;
  • плавати, бігати, стрибати;
  • багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,
  • розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;
  • отримувати емоційне задоволення.

Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Етап перший.

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м’ячиком, затиснутим між колінами.

Етап другий.

Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).

 «У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вести­ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.

«Скільки шишок, відгадай»

Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра­ти в спокійні ігри.

Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля­там відгадати, скільки їх там, підказую­чи словами «більше» та «менше».

Не забудьте взяти з собою м’яч!

В які ігри можна грати із м’ячем?

Волейбол, футбол, баскетбол… А ще?

«Швидкий м’яч»

Усі великі та маленькі гравці стають у коло і починають передавати по колу м’яч. Поступово темп гри зростає.

Якщо хто-небудь із гравців м’яч упус­тив, він залишає гру і виходить з кола. Виграє той, хто залишився останнім.

«Дожени»

Всі гравці стають у коло. Два, які сто­ять один навпроти одного, тримають у руках по м’ячу.

За командою гравці починають пере­давати м’яч по колу в одному напрямку, намагаючись, щоб один м’яч наздогнав інший. Той, у кого виявиться два м’ячі, отримує штрафний бал.

Біля багаття

Діти з задоволенням допоможуть та­там розпалити багаття.

Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По­кажіть, як правильно розпалювати багаття.

Тут можна співати улюблені пісні, відгадувати загадки або грати в ігри зі словами.

«Зіпсований телефон»

Одна дитина придумує слово і гово­рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово «обійде» коло, останній гравець пови­нен його назвати вголос.

«Асоціації» .

«Асоціації» — для старших дітей.

Поясніть їм, що таке асоціації.

Наприклад, коли ми говоримо «зи­ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас­тупний швидко говорить далі.

Скажімо «Слон — Африка», «Африка — Мавпа», «Мавпа — Зоопарк», «Зоопарк — Крокодил», Крокодил — Чебурашка».

Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.

 

«Мислення та мовлення — як складова розвитку дошкільнят»

Мислення є вищою формою психічного відображення. А мова та мовлення  — це та особлива якість, що вирізняє людину з-поміж інших живих істот.  Мислення людини тісно пов’язане з мовою. Будь – яка думка нерозривно розвивається у зв’язку з мовленням.

Гра «Кольорові історії».  Гра має кілька рівнів складності.

1 р. Дорослий пояснює, що певний колір відповідає  конкретному слову чи явищу. Так, наприклад, якщо дорослий називає слово «помідор», то в уяві ми відтворюємо червоний колір. При слові «дощ» — згадуємо синій. Завдання малюка – вибирати з набору поданих кольорів той, що, на його думку, відповідає названому предмету чи явищу.

Рекомендований набір слів: сонце, кров, трава, море, ґрунт, сніг, слива, молоко, морква, шоколад, лимон тощо.

Дитина вибирає  кольори та розкладає їх вряд перед собою. По закінченню гри дорослий просить малюка пригадати та назвати слова за їх кольорами.

2 р. Дорослий пропонує назви, до яких можна дібрати 2 і більше кольорів. На початку гри можна підібрати кілька картинок із зображенням предметів колір яких потрібно визначити.

Рекомендований набір слів: жук сонечко (червоно-чорний), зебра (чорно-біла), ромашка (біло-жовта), риба-клоун (червоно-біла), кавун (зелено-червоний), банан (жовто-білий), ківі (коричнево-зелена), сонях (чорно-жовтий) і т.д.

Осінь (жовто-помаранчево-червоно-багряна), водограй (блакитно-синьо-білий), веселка (червоно- помаранчево-жовто-зелено-блакитно-синьо-фіолетовий).

3 р. «Пишемо речення». Дорослий промовляє повільно речення, а малюк до кожного слова підбирає відповідний колір і викладає їх в ряд , так би мовити, «записує» речення кольорами, а не словами.

Наприклад: в саду достигли груші, яблука та сливи  – зелений, жовтий, червоний, синій.

гра «Плутанина»

Малюк повинен почути помилку в реченні і поставити слова в правильній послідовності.

Приклад: на сонці сяє небо;

На котлеті лежить тарілка;

Мишка піймала кішку.

 гра «Чи може так бути?»

Подана гра схожа на попередню. В цій грі дорослий пропонує малюку не лише виправити помилку, а й побудувати речення,  що містить заперечення.

Наприклад дорослий пропонує таке речення: «У шафі висить книга». Дитина відповідає: «У шафі стоїть книга, а не висить» або «Машина стрибає по дорозі» . Правильна відповідь : «Машина їде по дорозі, а не стрибає» .

 гра «Чим схожі?»

Малюк повинен знайти якнайбільше спільного між двома різними, на перший погляд, словами. Критерії «подібності» можуть бути будь – які: форма, колір, розмір, матеріал, вага, призначення, функціонування, походження і т.д.  На початковому етапі дорослий доповнює відповіді дитини своїми. Надалі дорослий намагається уникнути підказок.

Зразки словесних пар: Бегемот і шафа? Губна помада і фломастер?

гра «Поміркуй, чому так?»

Педагог пропонує дитині поміркувати над питаннями і дати розгорнуту обґрунтовану відповідь. Слід врахувати, що однозначно правильних чи неправильних відповідей тут немає. Вихователь також може висловити і свою точку зору, як доповнення до відповіді малюка.

Придумайте нові питання, можливо їх підкаже сама дитина.

Приклад запитань: навіщо люди читають книги?

Чому їсти потрібно виделкою, а не руками?

Чому машину ставлять у гараж?

«Родинні читання. Навіщо читати разом?»

Родинне читання — цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся…) і автор книги чи статті в журналі. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками.
Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам’ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.
Дитина вчиться розуміти і критично осмислювати текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослих щодо про¬читаного, малюк і сам намагається ставити запитання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження.
Що читати?
Сімейне читання передбачає читання творів, цікавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні твори для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві, і спробувати пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати і про що іще вони хотіли б дізнатися. Відповідь підкаже зміст наступних зустрічей з книжкою. Ще раз наголосимо: сімейні читання мають задовольняти читацькі потреби та інтереси всіх членів родини.
Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати, притулившись до рідного плеча, щось помалювати чи поскладати мозаїку.
Дорослим може здаватися, що дитина «пропускає повз вуха» «серйозні» твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іноді на все подальше життя. Якщо спогади дитинства сіренькі й буденні — таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почуттів та цікавої діяльності — можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів.
Для сімейного читання можна брати складніші твори, але бажано зі щасливим закінченням.
Рекомендуємо, зокрема, такі: «Уклін вам низький» Л.Калашникової; повість «Таємниця козацької шаблі» 3. Мензатюк; казки В.Нестайка «В Країні Сонячних Зайчиків» та «В Країні Місячних Зайчиків»; повну версію казки П.Треверс «Мері Поп-пінс» (яка дуже відрізняється від відомого фільму про няню-чарівницю); «Хроніки Нарнії» К.Льюіса; трилогію «Сімейна хроніка» С.Аксакова (особливо першу її частину — «Дитячі роки Багрова-онука»); оповідання О. Генрі: «Дари волхвів», «Вождь червоношкірих», «Скарб», «Останній листок»; твори Дж. Прістлі; оповідання про природу Р.Кіплінга, М.М.Пришвіна, поезію Лесі Українки, О.Олеся, І.Буніна тощо. Бажано, щоб у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи тим самим у дітей повагу до різних культур.
Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина збирається разом. До речі, не обов’язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна і в парку, на пляжі, на дачі.
Увага! Родинні читання, навіть систематичні,не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке певною мірою виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню.
Тож, шановні дорослі, подивіться на свою книжкову полицю. Візьміть з неї улюблену книжку і почніть читати її у колі родини.

«Граємо всюди»

Гра — один із засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку. Гра для дошкільників — засіб пізнання навколишнього. У грі дитина розвивається фізично, у неї виховується кмітливість, працьовитість, ініціатива. З допомогою ігор здійснюється сенсорне виховання дітей, розвиваються  пізнавальні процеси (допитливість, розуміння взаємозв’язку найпростіших явищ тощо). Використовує гру як засіб розвитку мислення, мови, уяви, пам’яті, розширення і закріплення уявлень про навколишнє середовище.

«Ігри на кухні»

Використовуючи гру при організації повсякденних домашніх справ можна навчити дитину багато чого корисного і цікавого.

«Їстівне-неїстівне»

Мета: розвиток уваги, пам’яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: дорослий називає різні предмети (картопля, ніж, виделка, торт, каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або «неїстівне». Потім можна помінятися ролями.

Відгадай «Смачні» загадки.

В полі народився,

На заводі варився,

На столі розчинився.

Відповідь: Цукор

 

Маленьке, здобне

Колесо їстівне.

Я одна його не з’їм,

Розділю хлопцям всім.

Відповідь: Бублик

 

Дідусь сміється,

на ньому шубонька трясеться.

Відповідь: Кисіль

 

Холодок в пакеті

Їдять і дорослі і діти

Холодок, холодок,

Дай лизнути тебе разок!

Відповідь: Морозиво

 

Наші поросятки зросли на грядці,

До сонечка бочком, хвостики гачком.

Ці поросятки грають з нами в хованки.

Відповідь: Огірки

 

 

«Колір, форма, розмір»

Мета: розвиток пам’яті, мислення, уваги, логіки.

Правила гри: дорослий пропонує дитині назвати продукти (предмети на кухні) певного кольору, форми, розміру.

«Відгадай»

Мета: формувати вміння думати і аналізувати, збагачувати мову, розвивати творче мислення, уяву, пам’ять.

Правила гри: Запропонуйте дитині відгадати предмет, описуваний вами, на задану тему. Потім хай спробує описати предмет дитина, а ви відгадуєте!

«Хто більше»

Мета: розвиток уваги, пам’яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Спільно з дитиною виберіть тему гри (наприклад «Посуд») і по черзі називаєте посуд. Хто більше назвав, той і виграв!

«Назви лагідно»

Мета: формування навичок словотворення.

Правила гри: дорослий називає будь-яке слово, а дитина повинна назвати його лагідно, наприклад: моркву-морквинка, тарілка-тарілочка і т.д.

Завдання на розвиток дрібної моторики:

  1. розсортувати білу і червону квасолю;
  2. викласти з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово…;
  3. в мішечок покласти крупу (рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений в мішечку предмет;
  4. порахувати скільки столових (чайних) ложок, наприклад рису увійде в чашку, банку…

Дитина дуже рада хвилинам, подарованим їй батьками в грі. Спілкування в грі не буває безплідно для малюка. Чим більше випадає дорогих хвилин у товаристві близьких йому людей, тим більше загальних інтересів, любові між ними в подальшому.

Фантазуйте і грайте на здоров’я!

Як влаштувати дитяче дозвілля?

Коли дітям нудно, у них завжди є спокуса залізти в гаджет (будемо чесні, у батьків теж є спокуса доручити дітей «електронній няні»). Але знайти свої інтереси, потренувати уяву і творчі здібності — це те, що набагато легше відбувається в реальному світі, ніж у відеоіграх і соцмережах. Натомість перенасичення гаджетами розвивають дратівливість, невміння фокусуватись у навчальному процесі, обмежену соціальну взаємодію. Час карантину — гарна нагода розпочату боротьбу зі смартфонами та почати переживати разом з дітьми більше цікавих миттєвостей!

Пізнавальні активності

  • Побудувати «халабуди» посеред квартири/будинку, забратися всередину і читати книжки;
  • Влаштувати домашній книжковий клуб;
  • Дізнатися історію міста, в якому живеш (батьки чи дідусь з бабусею мають допомогти);
  • Грати в ігри на рахунок, додавання і віднімання;
  • Навчитися готувати нову страву;
  • Самому зробити музичний інструмент;
  • Грати в настільні ігри, які підвищують грамотність і тренують математичні здібності.

Сюжетно-рольові ігри

Користь сюжетно-рольової гри для дітей добре вивчена: вона допомагає дітям тренувати соціальні навички та емоційний інтелект, розвиває мову і здатність самостійно вирішувати проблеми. Ось кілька ідей:

  • Влаштувати маскарад і вбиратися в костюми різних персонажів;
  • Розіграти улюблену казку;
  • Побудувати чарівний будинок і населити його жителями;
  • Шукати скарб за підказками, захованими в схованках.

Творчі заняття

  • Зробити своїми руками намиста і сережки з бісеру;
  • Навчитися шити;
  • Зробити скульптуру за допомогою алюмінієвої фольги;
  • Спробувати себе в фотографії;
  • Повозитися з глиною;
  • Придумати, що можна зробити з картонної коробки;
  • Зібрати кілька старих речей і придумати з них нову;
  • Сісти на ганку чи біля вікна і намалювати те, що бачите (дерева, квіти тощо);
  • Малювати пальчиковими фарбами, олійними фарбами або аквареллю (і від душі перемазатися).

Дитина розвивається краще тоді, коли її, як молоду рослину, залишають в спокої в одному і тому ж ґрунті. Занадто багато подорожей, надто велика різноманітність вражень не дуже добре для дітей. Адже це призводить до того, що вони виростають нездатними витримувати плідну монотонність”. Нехай баланс між корисним нудьгуванням та активністю буде прийнятним для вашої дитини, а головне — нехай, проводячи час з вами, їй все менше хотітиметься зазирнути у гаджет.