Архив рубрики: Поради батькам

«Як cформувати емоційний інтелект у вашої дитини»

Емоційний інтелект – здатність людини взаємодіяти з іншими людьми або «соціальний інтелект». Люди з високим рівнем IQ не завжди володіють соціальним інтелектом, і їм може бракувати навичок, щоб бути успішним у багатьох робочих ситуаціях.

Якщо ми виховуємо EQ у наших дітях з раннього віку, ми готуємо їх добре спілкуватися, розвивати міцні відносини, вести переговори у складних ситуаціях, бути лідерами у своїй галузі . Вони будуть більш емпатійними і співчутливими до своїх друзів, партнерів і власних дітей, відносимуться простіше до інших і матимуть більше самоусвідомлення.

 

Чотири способи формування емоційного інтелекту вашої дитини:

 

  1. Допоможіть вашій дитині усвідомити свої власні емоції.

Після того, як ви допомогли своїм дітям назвати свої власні емоції, чи це розгубленість або гнів, чи це розчарування, вони можуть оволодіти своїми емоціями. Тут ви не тільки назвете те, що вони відчувають, але і в якому контексті це впливає на інших. Коли вони засмучені або збентежені, попросіть їх описати те, що вони відчувають або написати про це чи намалювати. Робіть це часто, щоб вони дізналися, як це – почуватися сумним або сердитим, або розгубленим, і вони навчаться називати свої власні емоції. Не забудьте робити це також і з хорошими емоціями.

 

  1. Говоріть про свої власні емоції з вашою дитиною.

Кращий спосіб розвивати емоційний інтелект – показати його. Розкажіть своїм дітям, що ви відчуваєте, і дайте їм можливість відчути це на собі. Ми часто думаємо про емоції, коли вони великі і їх важко пережити,- такі як розчарування, сум чи гнів, і ваші діти, швидше за все, знатимуть, коли ви відчуваєте будь-яку з них. Ви також можете продемонструвати, як ви справляєтеся з вашими власними великими емоціями і «справляєтесь» з гнівом чи розчаруванням. Важливо говорити також і про позитивні емоції.

 

  1. Впізнавайте настрій або почуття у вашому домі.

Настрій і почуття змінюються всередині вашого дому. Якщо ви запросили гостей, в ньому, можливо, пануватимуть веселощі та радість. Якщо ви прокидаєтеся в неділю вранці і в будинку тихо, у вас може виникнути відчуття спокою і розслабленості. Обговоріть ці відмінності з вашими дітьми. Дозвольте їм розпізнати різні настрої всередині вашого будинку і подивитися, як їх власні емоції впливають на те, що відбувається в будинку.

 

  1. Впізнавайте почуття і настрій або почуття, коли ви відвідуєте різні місця.

Увійшовши до переповненого торгового центру, ви «відчуєте себе» інакше, ніж на дитячому майданчику. Поговоріть зі своїми дітьми про різні настрої. У сонячний, жаркий день ми відчуваємо себе інакше, ніж в дощовий, холодний день, і кожна людина відчуває це по-своєму.

Усвідомлення своїх емоцій та настроїв, які відчуваються чи сприймаються у різних ситуаціях, допомагатиме вашій дитині оцінити емоційний інтелект кожного місця.

Розвиток емоційного інтелекту відтепер допоможе вашій дитині бути хорошим менеджером, хорошим керівником, бути здатним зробити свій внесок в роботу команди з особистої та професійної позицій, і, що ще важливіше, мати можливість розвивати сильні, пов’язані відносини зараз і пізніше в житті.

5 речей про коронавірус, які потрібно знати батькам

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ:

  • попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;
  • нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);
  • попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;
  • просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;
  • посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;
  • важливо уникати місць масового скупчення людей.

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон’юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:

  • у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

  • мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;
  • під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;
  • не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;
  • не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

«Як навчити дитину ввічливості ?»

Ледь тільки наш малюк починає говорити, ми намагаємося навчити його першим ввічливим словами: «спасибі», «будь ласка», «привіт»… Слова вдячності дитина повинна говорити не за вказівкою батьків, а щиро і без нагадування. Але як навчити дитину ввічливості?

Справжня ввічливість починається зі слова «не можна». Згадайте, скільки разів ви говорили дитині: «не Можна, впадеш! Не можна, обпечешся! Не можна, животик буде боліти!». Ви повторювали це слово сотні разів, щоб він засвоїв: воно захистить його від болю. А тепер постарайтеся, щоб він засвоїв і інше: воно має захищати від болю не тільки його, але й інших людей. Не можна робити того, що неприємно іншій людині. У цьому полягає чуйність або, як ще кажуть, серцевий слух. Можна бути ввічливим, але при цьому начисто позбавленим чуйності. Дитина навчиться відчувати вас лише тоді, коли ви навчитеся відчувати його. І поясніть йому, як важливо відчувати будь-якого, хто б не опинився поруч, як важливо розуміти інших людей.

Вчіть дитину вибачатися. Адже будь-яку його дію, навіть саме невинне, на перший погляд, може заподіювати дискомфорт оточуючим. Ненароком когось штовхнув, наступив на ногу, дозволив собі образливе слово – вибачся!

— Постарайтеся донести до дитини, що вибачитися або попросити вибачення першим – це не значить визнати себе «поганим». Це означає, що нічого поганого ти зробити людині не хотів, і після твоїх вибачень він не буде ставитися до тебе гірше.

І при найменшій можливості підказуйте дитині, якими діями він може завоювати у людей повагу і розташування. Їдете в громадському транспорті – поступіться місце бабусі. Поясніть синові-дочки, що літні люди погано себе почувають, у них часто болять ніжки, потрібно їх пожаліти і запропонувати їм сісти. Купили дитині солодощі – запропонуйте пригостити всіх домочадців або друзів. І так далі. Адже в спілкуванні дрібниць, як відомо, не буває.

Ви самі повинні стати еталоном поведінки для своєї дитини. Він успадкує від вас норми спілкування так само, як колір волосся чи ходу. Тому стежте за собою, не розслабляйтеся і не давайте синові або дочці поганий приклад.

— Звертайте увагу дитини, коли хтось інший проявляє ввічливість по відношенню до нього, і обов’язково хваліть, коли він не забув сказати «чарівні» слова. І тоді ввічливість перетвориться для вас і вашої дитини в справжню сімейну цінність!

Читаючи дитині будь-яку казку, дивлячись разом мультики, дитячі фільми, звертайте увагу на цінність ввічливості, обговорюйте вчинки казкових героїв.

— Виховуючи ввічливість, необхідно завжди робити акцент на хорошому, а саме: час від часу хвалити дитину, коли вона веде себе правильно, ввічливо (дякує за обід, вітається). За правильну поведінку малюка найкраще заохочувати ласкою і увагою.

— Сюжетно-рольова гра без зайвих моралей допоможе малюкам розвинути навички ввічливості, освоїти ефективні способи спілкування і дозволу хоч і дитячих, але таких складних проблем.

«Не можна», які треба пояснити малюку:

Не можна приставати до людини, якщо бачиш, що ти їй заважаєш або що вона не хоче з тобою розмовляти.

Не можна перебивати старших, потрібно почекати, поки вони договорять.

Не можна при сторонніх колупати в носі, чухатися і кричати.

Не можна відбирати чуже, можна на деякий час попросити.

Не можна мовчати, коли про щось запитують.

Не можна багато разів ставити одне і те ж питання.

Не можна плакати і скиглити, якщо батьки в чомусь відмовили, можна спокійно попросити ще раз, через якийсь час.

Не можна сидіти весь час надутою букою, примушуючи оточуючих розважати тебе. Але й не треба базікати без перепочинку, не даючи іншим слова сказати.

УРОКИ РОЗЛУКИ

  • Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, – так і буде.
  • Дорогою розповідайте щось захопливе.
  • Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».
  • Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.
  • Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, – заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п’ять»…
  • Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.
  • Не піддавайтеся на маніпуляції дитини – плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, що ти вже великий. А я допоможу тобі».
  • Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.
  • Пам’ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.
  • І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків… немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» – тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов’язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

«Дитина іде до дошкільного закладу»

  1. Організуйте життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до садка.
  2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

  1. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться.

  1. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

  1. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в садку – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, вчіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м’ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

  1. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки.

  1. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

 

Вплив музики на інтелект дитини

У батьків постає питання що дасть музика дитині для реального життя, для пізнання? Можна довго сперечатись з цього питання, але існують такі факти. Кожна дитина, при народженні має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Але ці здібності можуть згаснути за кілька років якщо їх не розвивати. На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів, як ритмічно-звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому. Вчені з’ясували , що музика впливає на розвиток мозку і моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення.

Музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини , її душевний стан. Щоб дитина розвивалася музично,не обов’язково чекати ї вступу до музичної школи. Прилучати малюка до музики може людина і без музичної освіти. Переконатися в цьому можна ознайомившись з порадами та вправами,що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними та цікавими.

Найперша порада : співайте дитячі пісні

Друга порада: добре, якщо діти будуть мати можливість слухати музику різних жанрів: класичну музику, народну, просту і складну, симфонічну, запис звучання сучасних та народних музичних інструментів.

Третя порада: добре використовувати різні види сприймання музики на слух. Тобто: пасивне(коли дитина чує звучання але зайнята іншим); частково активне-дитина слухає але водночас думає про своє (музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану натхнення); і нарешті активне сприймання, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає коли співають неправильно. Активне сприймання слід розвивати, ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.

Що є важливим— ніколи не слід казати дитині, що вона співає погано, що в неї немає слуху (навіть коли це так). Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе. Можна сказать, що вона співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати, а потім співати. Багато в чому властивості голосу визначаються анатомічними особливостями, будовою гортані, об’ємом навколоносових пазух. Вокальні м’язи у дошкільнят ще не розвинуті. Дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання. Гучний спів та крик шкодять незміцнілим м’язам дітей, притуплюють слух та негативно позначаються на нервовій системі

Спів відіграє важливу роль не лише в музичному, а і в загальному розвитку дитини. Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову, зміцнює легені, активізує обмінні процеси. Вокалізовані вправи та ігри використовують не лише муз.керівники , а й логопеди.

Дітям із слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами, співуче читання, ритмічне читання-чергування коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музикою.

Також можна складати мелодії, які б передавали значення прикметників. Це весела гра: добераємо кілька прикметників і залежно від того,як спиймаємо кожен з них,складаємо невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажаня наслідувати вас — чудово. Але нехай вони спочатку послухають. Потім змінюємо тактику: заспіваємо щось і попросимо малят визначити-сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, кілька прикметників, які можна використати у грі: сердитий, веселий, сумний, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вмієте грати, проведіть таку саму гру з допомогою музичного інструмента.

Сюди можна включити і слухання аудіозапису музики.

За допомогою гри можна навчити дитину визначати висоту,тривалість та гучність звуків. Запропонуємо дітям заплющити очі та слухати. На металофоні(або кселофоні) зіграємо по черзі високий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попросимо визначити відмінність між ними. Доцільно розпочинати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче і ближче, поки відстань між ними не скоротиться мінімально, до звуків, що стоять поряд. Продовжити гру можна, змінюючи тривалість звучання окремих звуків та їхню гучність.

Якщо ця гра їх зацікавить ми досягнемо того, що діти розрізнятимуть звуки за висотою, тривалістю, гучністю. Зверніть увагу, що ці якості є природними і можуть розглядатися не лише стосовно музичних звуків, а й що до багатьох інших предметів та явищ.

Гра «Сонячні зайчики». Увімкніть ритмічну музику. Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце і покажіть, як треба пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте дитині потанцювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи, узгоджувати їх характер, виразність з музичним ритмом.

Є багато відоме таке поняття, як ритмічні диктанти. Поплескаємо, або простукаємо по столу дуже простий ритм і попросимо дитину повторити його. Якщо вона помилилась, можна сказать:»У тебе майже вийшло, але послухай ще. «Ритми треба варіювать. Коли дитина повторить ритм, попросимо зробити це кілька раз.

Далі-ознайомлення з музичними інструментами. Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів. Показати дитині різні музичні інструменти і якщо можливо дати послухати, як вони звучать. Дома час від часу показувати дитині зображення тих чи інших музичних інструментів, запропонувати дитині послухати запис звучання різних музичних інструментів, вчити дитину упізнавати звучання цього інструмента в музичних творах.

Для розвитку дитини дома з батьками можна розігрувати казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер (тонюсінький, як комарик, грубий, як баба-яга, ласкаво, розтягуючі голосні, як промовляє лисичка).

Наукові дані і багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, душевного почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

«ТВОРЧА ДИТИНА»

Дитяча творчість — це напружена робота, якій передує тривалий період накопичення дитиною вражень про навколишній світ.                   

З народження дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, а отже мистецтва. Дитина прагне до прекрасного. Її приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, голоси. Усе це поступово формує естетичне сприймання. Враження та уявлення – це матеріал для творчої діяльності.

Дитяча творчість пов’язана з грою. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні творче рішення до них приходить ніби саме собою: діти дивуються неочікуваному результату. Творчі прояви матимуть місце там, де не будуть забороняти, стримувати, нав’язливо повчати. Надмірне опікування також заважає прояву дитячої творчості: нав’язливу допомогу дитина може сприйняти як порушення меж її особистої свободи. Вчіть дитину прислухатися до власної інтуїції і разом із запитанням «Як ти вважаєш?» частіше ставити запитання «Що ти відчуваєш?».

                                           Типи творчих завдань

  1. Зображувальні – малювання різними матеріалами; різну техніку виконання малюнку; закінчення розпочатого малюнка; малювання із закритими очима; конструювання.
  2. Словесні – добір рими, складання початку чи закінчення вірша; фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах діалогах; завдання – загадки.
  3. Логіко – математичні – добір форми; кольорів; величини; чисел.

Іноді діти не можуть самі визначити, який вид діяльності їм дійсно до душі. Аби зрозуміти що подобається вашій дитині найбільше, потрібно
поспостерігати за нею у момент самостійних дій та проаналізувати:

  • Чи проявляє дитина самостійність у доборі матеріалів для самостійної діяльності;
  • Чи вміє дитина долучити до дії своїх товаришів; як вона домовляється з ними про хід діяльності;
  • Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети діяльності;
  • Чи отримує дитина задоволення самого процесу діяльності;
  • Чи має місце творчість в обраному дитиною виді діяльності.

Батьки, пам’ятайте!

  • Спонукайте дитину пізнавати навколишній світ.
  • Ненав’язливо підтримуйте прагнення дитини до творчості.
  • Відповідайте на численні дитячі запитання.
  • Знаходьте слова підтримки щодо творчих пошуків дитини.
  • Ставтеся до творчих пошуків дитини з симпатією та теплотою.
  • У жодному разі не оцінюйте творчість дитини негативно.
  • Щиро співчувайте невдачам дитини.
  • Будьте терплячі щодо «дивних» творчих ідей дитини.

Шановні батьки! Не приховуйте власні творчі прояви та експериментуйте. Креативність має випромінювати добро, дарувати радість і задоволення дітям, тоді вони неодмінно «включаться» в процес.

«Літо на пляжі»

Найблагодатніша пора для ігор з водою та піском — літо. З піском так цікаво гратися!

Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось — мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.

На прогулянку беріть кілька відер різного розміру. Розповідайте дитині: «У велике відро поміститься багато піску, а в маленьке — мало».

Отже, чим зайнятися на піщаному березі?

Можна, наприклад:

  • ходити босоніж;
  • будувати з вологого піску палаци і вежі;
  • рити колодязі, тунелі;
  • прокладати дороги для іграшкових автомобілів;
  • робити пасочки і прикрашати їх;
  • «варити суп» у відрі;
  • разом з батьками робити піщані фігури;
  • малювати пальцями або паличкою на вологому піску.

Пляж — це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.

Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.

1.Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!

  1. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.
  2. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.
  3. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.

Сьогодні є безліч плавальних присто­сувань для дітей. Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети. Ігри, які можна гратися у воді:

«Водний забіг»

Бігати у воді дуже непросто.

Грати краще на такій глибині, щоб во­да була тільки до щиколотки. Зазда­легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.

«Щучки та карасики»       

Мама або тато будуть щучкою, а діти — карасиками. Для рибок-малят

намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.

Карасики весело граються на прос­торі і тут з’являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.

Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава­ючі іграшки, пляшечки, баночки.

Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу­мові ляльки «вчаться» плавати, а каче­нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» — вкопаного в землю тазика.

Якщо дитина залишилася в місті?

Як зробити, щоб дитина цікаво прове­ла літо?

Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас­тилін і глина.

Відвідайте з малюком всі музеї вашо­го міста.

Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ­ливостями поведінки комах, незвичним заба­рвленням, способами польоту. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв’язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.

Читайте дітям вірші, оповідання, каз­ки, загадуйте загадки.

Відпочинок зі своєю дитиною — це чу­дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по­радіти тому, як вона виросла і як бага­то її цікавить.

 

«Літній калейдоскоп: граємо та відпочиваємо»

Шановні батьки, даємо вам де­які поради щодо організації ігрової діяльності з малечею в літній оздоровчий період.

Влітку сім’ї часто бувають «на при­роді». Природа буває різною. Наприк­лад, дача — це справжня природа.

Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграш­ки збирають, тато — спортивне й похідне спорядження, а мама — великий рюкзак з продуктами.

Отже, виїжджаючи на дачу, викорис­тайте час з користю.

На природі можна навчити:

  • самостійності;
  • нічого не боятися;
  • плавати, бігати, стрибати;
  • багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,
  • розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;
  • отримувати емоційне задоволення.

Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Етап перший.

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м’ячиком, затиснутим між колінами.

Етап другий.

Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).

 «У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вести­ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.

«Скільки шишок, відгадай»

Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра­ти в спокійні ігри.

Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля­там відгадати, скільки їх там, підказую­чи словами «більше» та «менше».

Не забудьте взяти з собою м’яч!

В які ігри можна грати із м’ячем?

Волейбол, футбол, баскетбол… А ще?

«Швидкий м’яч»

Усі великі та маленькі гравці стають у коло і починають передавати по колу м’яч. Поступово темп гри зростає.

Якщо хто-небудь із гравців м’яч упус­тив, він залишає гру і виходить з кола. Виграє той, хто залишився останнім.

«Дожени»

Всі гравці стають у коло. Два, які сто­ять один навпроти одного, тримають у руках по м’ячу.

За командою гравці починають пере­давати м’яч по колу в одному напрямку, намагаючись, щоб один м’яч наздогнав інший. Той, у кого виявиться два м’ячі, отримує штрафний бал.

Біля багаття

Діти з задоволенням допоможуть та­там розпалити багаття.

Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По­кажіть, як правильно розпалювати багаття.

Тут можна співати улюблені пісні, відгадувати загадки або грати в ігри зі словами.

«Зіпсований телефон»

Одна дитина придумує слово і гово­рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово «обійде» коло, останній гравець пови­нен його назвати вголос.

«Асоціації» .

«Асоціації» — для старших дітей.

Поясніть їм, що таке асоціації.

Наприклад, коли ми говоримо «зи­ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас­тупний швидко говорить далі.

Скажімо «Слон — Африка», «Африка — Мавпа», «Мавпа — Зоопарк», «Зоопарк — Крокодил», Крокодил — Чебурашка».

Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.

 

«Мислення та мовлення — як складова розвитку дошкільнят»

Мислення є вищою формою психічного відображення. А мова та мовлення  — це та особлива якість, що вирізняє людину з-поміж інших живих істот.  Мислення людини тісно пов’язане з мовою. Будь – яка думка нерозривно розвивається у зв’язку з мовленням.

Гра «Кольорові історії».  Гра має кілька рівнів складності.

1 р. Дорослий пояснює, що певний колір відповідає  конкретному слову чи явищу. Так, наприклад, якщо дорослий називає слово «помідор», то в уяві ми відтворюємо червоний колір. При слові «дощ» — згадуємо синій. Завдання малюка – вибирати з набору поданих кольорів той, що, на його думку, відповідає названому предмету чи явищу.

Рекомендований набір слів: сонце, кров, трава, море, ґрунт, сніг, слива, молоко, морква, шоколад, лимон тощо.

Дитина вибирає  кольори та розкладає їх вряд перед собою. По закінченню гри дорослий просить малюка пригадати та назвати слова за їх кольорами.

2 р. Дорослий пропонує назви, до яких можна дібрати 2 і більше кольорів. На початку гри можна підібрати кілька картинок із зображенням предметів колір яких потрібно визначити.

Рекомендований набір слів: жук сонечко (червоно-чорний), зебра (чорно-біла), ромашка (біло-жовта), риба-клоун (червоно-біла), кавун (зелено-червоний), банан (жовто-білий), ківі (коричнево-зелена), сонях (чорно-жовтий) і т.д.

Осінь (жовто-помаранчево-червоно-багряна), водограй (блакитно-синьо-білий), веселка (червоно- помаранчево-жовто-зелено-блакитно-синьо-фіолетовий).

3 р. «Пишемо речення». Дорослий промовляє повільно речення, а малюк до кожного слова підбирає відповідний колір і викладає їх в ряд , так би мовити, «записує» речення кольорами, а не словами.

Наприклад: в саду достигли груші, яблука та сливи  – зелений, жовтий, червоний, синій.

гра «Плутанина»

Малюк повинен почути помилку в реченні і поставити слова в правильній послідовності.

Приклад: на сонці сяє небо;

На котлеті лежить тарілка;

Мишка піймала кішку.

 гра «Чи може так бути?»

Подана гра схожа на попередню. В цій грі дорослий пропонує малюку не лише виправити помилку, а й побудувати речення,  що містить заперечення.

Наприклад дорослий пропонує таке речення: «У шафі висить книга». Дитина відповідає: «У шафі стоїть книга, а не висить» або «Машина стрибає по дорозі» . Правильна відповідь : «Машина їде по дорозі, а не стрибає» .

 гра «Чим схожі?»

Малюк повинен знайти якнайбільше спільного між двома різними, на перший погляд, словами. Критерії «подібності» можуть бути будь – які: форма, колір, розмір, матеріал, вага, призначення, функціонування, походження і т.д.  На початковому етапі дорослий доповнює відповіді дитини своїми. Надалі дорослий намагається уникнути підказок.

Зразки словесних пар: Бегемот і шафа? Губна помада і фломастер?

гра «Поміркуй, чому так?»

Педагог пропонує дитині поміркувати над питаннями і дати розгорнуту обґрунтовану відповідь. Слід врахувати, що однозначно правильних чи неправильних відповідей тут немає. Вихователь також може висловити і свою точку зору, як доповнення до відповіді малюка.

Придумайте нові питання, можливо їх підкаже сама дитина.

Приклад запитань: навіщо люди читають книги?

Чому їсти потрібно виделкою, а не руками?

Чому машину ставлять у гараж?