Category Archives: Поради батькам

«Життя за розкладом, або навіщо дитині розпорядок дня»

Для дітей раннього та дошкільного віку розпорядок дня найголовніший.

Саме правильний розпорядок і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження. Правильний розпорядок дня — це раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку. Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що чіткий розпорядок дня дає змогу виховати здорову дитину та оптимізувати її розвиток. Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриманням правильного розпорядку дня дитини. «Яка різниця, коли він/вона лягає спати?», «Він/вона ж тата до ночі з роботи чекає», «У мене немає часу з ним/нею марудитися!» — такі фрази часто лунають під час бесід педагогів з батьками. Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль. І, як наслідок, у дитини розвиваються психосоматичні захворювання. Батьки починають водити її до лікарень лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні розпорядку дня. Якщо дитина не дотримується розпорядку дня, це може негативно вплинути на формування культурно-гігієнічних навичок та вміння організовувати власну діяльність.

Для чого потрібен розпорядок дня? Чому дитині важливо спати вдень? Як організувати діяльність дитини?

Часто на прийомі в лікаря батьки, які витратили чимало коштів на лікування дитини, не можуть повірити в те, що достатньо відновити розпорядок дня й симптоми незрозумілої хвороби зникнуть. Вони відмовляються брати на себе батьківську відповідальність і продовжують «заліковувати» дитину, хоча насправді лише погіршують її стан. Як свідчить досвід, таких батьків більшість. Через це дитина стає заручником психоемоційної незрілості дорослих, їхнього низького духовно-культурного й інтелектуального рівнів. Скільки має спати дитина?

Повноцінний сон має мати достатню для відповідного віку тривалість і глибину, як-от: у перші місяці життя дитина спить 20—22 години; у перший рік — 16—17 годин; у 2—3 роки — 14—15 годин; у 4—5 років — 13 годин; у 6—7 років — 12 годин. Будь-які скорочення сну хоча б на дві години негативно позначаються на функціональному стані мозку. У дитини знижується працездатність, опірність організму до різноманітних інфекцій, підвищується втомлюваність. Тому діти зі слабким здоров’ям або ті, які одужують після хвороби, мають спати ще більше, ніж здорові. Нестача сну на першому році життя дитини має небезпечні відстрочені наслідки у віці 3—4 роки. Вони можуть зумовлювати: проблеми зі здоров’ям; агресивність у поведінці; порушення сну. Тривалі порушення сну в дитини можуть мати опосередкований вплив на батьків. Зокрема, виявлено підвищення рівня депресій у матерів. Також, аби сон насправді був повноцінним, для нього слід точно встановити час засинання й пробудження дитини. Батьки мають привчати дитину прокидатися й лягати спати в той самий час. Завдяки цьому в неї сформується умовний рефлекс щодо часу й обстановки сну, приміром, приглушене світло в кімнаті, казка на ніч з вуст тата/мами тощо. Щоб сон дитини був здоровим, увечері варто обмежити її активні ігри, роботу за комп’ютером та забавки з будь-якими девайсами. Вечеря має бути легкою, без цукерок, шоколаду й міцного чаю. Обов’язково слід провітрювати дитячу кімнату, навіть якщо за вікном несприятлива й холодна погода. Адже прохолодне повітря сприяє швидкому засинанню й глибокому сну.

Чому денний сон важливий?

Сон дорослої людини — монофазний. Це означає, що їй достатньо лише піклуємося про найменших сну вночі. Дитячий сон поліфазний за своєю природою. При цьому кількість фаз, тобто періодів сну впродовж доби, скорочується в міру зростання дитини. Дошкільник може неперервно не спати 5,5—6 годин. Тож якщо дитина перебуває в дитячому садку більше п’яти годин, її потрібно вкладати спати вдень на 2—2,5 години. Денний сон дитини до шести років має тривати не менше двох годин — з 12-ї до 14-ї або з 13-ї до 15-ї години. Це час відновлення організму. Тож чим корисний денний сон для дитини? Добові біоритми сну й неспання визначають усі ритмічні процеси дитячого організму — від річних і багаторічних циклів росту до мікроритмів, які діють на рівні клітини й тривають частку секунди. Позбавляючи дитину денного сну, дорослі створюють підґрунтя для розладу біоритмів або десинхронозу. Серед його наслідків: підвищена збудливість і втомлюваність; затримка нервово-психічного й фізичного розвитку; відставання в рості; зниження імунітету; схильність до частих ГРЗ і дитячих інфекцій. Денний сон допомагає засвоювати нові знання, зокрема й ті, які дошкільники отримують під час підготовчих занять до навчання у школі. За допомогою електроенцефалографії вчені дослідили так звану біоелектричну активність дитячого мозку — рух нервових імпульсів відростками нейронів. Виявилося, що енцефалограма, знята під час сну в немовляти, практично не відрізняється від такої самої в дорослої людини. «Дозрівання» енцефалограми, типової для неспання, триває до 12—18 років. Це означає, що активність дитячого мозку під час сну за якістю перевершує його роботу за неспання. Під час сну мозок людини перемикається зі сприймання інформації на режим її опрацювання й засвоєння. Що менша дитина, то більше вона дізнається, запам’ятовує. Отже, що більше денних «пауз» необхідно дитині, то довше має тривати її сон. Той аргумент, що денний сон зміцнює нічний, часто дивує батьків. Утім, насправді дошкільник, який не спав удень, до кінця дня зазвичай так збуджується, що ввечері не може заснути, навіть якщо дуже хоче. Перенавантажений денними враженнями й інформацією мозок у такий спосіб сигналізує про складнощі з переробленням і засвоєнням даних. Наслідком безсоння є підвищена тривожність, нічні страхи й жахіття. Відмова від денного сну — симптом низки станів, найпоширеніший з яких — синдром гіперактивності. Тож зазвичай дитина, яка не спить вдень, потребує консультації невролога. Денний сон допомагає згладити вплив на організм дошкільника стресових чинників і несприятливої екологічної ситуації. Коли дитина спить, мозок виробляє спеціальні захисні білки, завдяки яким нервова система адаптується до підвищених навантажень. Тож дуже важливо переконати батьків не змінювати звичний режим сну й неспання дитини у вихідні дні, а також під час літньої відпустки. Як організувати діяльність протягом дня? Діяльність дитини має бути різноманітною й обов’язково чергуватися з денним сном. Протягом дня слід пропонувати дитині малювати, ліпити, конструювати, переглядати мультфільми, грати в активні рухливі ігри на свіжому повітрі. Бажано не менше години виділяти на розвивальні заняття. Окрім того, у дитини обов’язково має бути особистий час, коли вона може гратися сама, про щось розмірковувати, за чимось спостерігати. Пропонуйте дитині різноманітні види діяльності. Одноманітність дій і байдужість дорослих травмують малюка так само сильно, як і емоційні потрясіння, а ще — виховують лінь і співзалежний характер. Допомога мамі, а саме обов’язки, які дитині під силу виконати, — це не лише елемент правильного виховання, а й запорука фізичного розвитку й зміцнення здоров’я. Привчаючи дитину до дисципліни, порядку, охайності й праці, можна сформувати в неї такі риси, як наполегливість, цілеспрямованість, стратегічне бачення ситуації, самостійність. У майбутньому така людина впорається з будь-якими негараздами. Привчившись до розпорядку дня в дитячому садку, удома дитина зазвичай знову потрапляє у звичну обстановку без правил і обмежень. Цього достатньо, щоб розпочався невротичний процес. Тому педагогу потрібно розповідати батькам про важливість розпорядку дня, що за чим має відбуватися і чому. Звісно, дотримуватися ідентичного розпорядку вдома інколи складно. Тож до нього можна внести незначні корективи, які враховуватимуть умови життя родини*. Дотримуватися розпорядку дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Якщо батьки заохочуватимуть дитину та подаватимуть особистий приклад, вони розвиватимуть в неї організованість. Такій дитині значно легше буде адаптуватися до умов дитячого садка, школи. Організація життєдіяльності відповідно до розпорядку дня дисциплінує дітей, формує такі особистісні якості, як зібраність і пунктуальність. І найголовніше — сприяє збереженню фізичного та психічного здоров’я дошкільників.

«Як обрати мультфільм для дітей та правильно влаштувати перегляд»

Коли дитина дивиться мультфільми, вона засвоює моделі поведінки героїв у різних ситуаціях, розвиває емоційний інтелект, вчиться спілкуватися з іншими — дружити, любити, ділитися. Пізнавальні мультфільми ще й розвивають мислення, пам’ять, увагу, дають знання про явища й предмети. Проте тривалий перегляд чи невідповідні віку сюжети можуть нашкодити дитині, спричинити тривожність, проблеми зі сном та порушення зору. Розповімо, як цьому запобігти:

  1. Перевірте, чи можна за віком. Передусім зверніть увагу на вікові обмеження. Виробники мультфільмів зобов’язані їх вказувати. Не вмикайте дошкільникові, наприклад, «Сімпсонів» чи «Губку Боба». Занадто «дорослий» мультфільм може злякати дитину, спровокувати агресію та різкі зміни настрою. Для того щоб контролювати контент, який дивиться дитина на ютубі, установіть вік користувача — частину відеозаписів платформа блокуватиме одразу. Якщо користуєтеся стрімінговими сервісами, наприклад Netflix, створіть для дитини окремий профіль із контентом для її віку. Пам’ятайте, що ваші смаки та враження від мультфільму можуть відрізнятися від дитячих. Наприклад, батьки часто критикують «Свинку Пеппу» за примітивні сюжети та недовершену анімацію. Однак сюжет, який вам здається примітивним, дитині навпаки — логічним та зрозумілим. Мультики для дошкільників створюють з урахуванням особливостей психіки дітей цього віку. Наприклад, герої «Свинки Пеппи» за зовнішнім виглядом нагадують дітям власні малюнки, кольорова гамма чудово підходить для очей та психіки, а темп мультфільму сповільнений, щоб діти ліпше сприймали сюжет.
  2. Передивіться самі. Для дошкільників не підходять мультфільми з акцентом на візуальних та звукових ефектах. Щоб визначити, чи можна показувати дитині мультфільм, закрийте очі та послухайте, як він звучить. Чуєте діалоги та розумієте, про що йдеться — перевірку пройдено. Чуєте лише музику, вигуки та дивні звуки — зачекайте, коли дитина підросте. Навіть старі, «класичні» мультфільми на кшталт «Том і Джері» можуть травмувати психіку дитини й спричинити тривожність.

У них дуже стрімкий сюжет, що містить сцени насильства. Потрібно постійно стежити за подіями на екрані, щоб нічого не пропустити. Сучасні приклади мультфільмів, що не підходять для дошкільників, — «Оггі та кукарачі», «Енгрі Бердс».

  1. Контролюйте контент, який дивиться дитина. Створіть перевірену добірку телепередач, мультфільмів, музичних відео тощо.

Відтак дозвольте дитині із запропонованого самостійно обирати, що вона хоче переглянути.

  1. Зверніть увагу на сюжет. До трьох років показуйте дитині розвивальні мультфільми, у яких розповідають про правила поведінки в суспільстві та моральні цінності. Обирайте сюжети про дитячі колективи з різними за характером персонажами, наприклад «44 кошеняти», «Щенячий патруль», «Мій маленький поні», «Гуппі та бульбашки». Також зверніть увагу на мультфільми, де дія відбувається в сім’ї або в сім’ї та колективі. Наприклад: «Хоробрі зайці», «Каю», «Маленьке королівство Бена і Холлі».

У чотири — п’ять років дитина вже готова сприймати повнометражні мультфільми. Однак знову ж таки, зверніть увагу на сюжет, діалоги, темп подій і обирайте мультфільми, відповідні до віку. Наприклад, мультфільми студії Волта Діснея — «Історія іграшок», «Тачки», «Попелюшка», «Спляча красуня», «101 далматинець» та інші.

Також дітям будуть цікаві й сучасні українські мультфільми, наприклад «Микита Кожум’яка», «Клара та чарівний дракон».

Час від часу запитуйте дитину, чи сподобався їй мультфільм, що вона запам’ятала, який із персонажів улюблений. Не критикуйте її думку, ліпше поділіться власними враженнями. Обговорюйте з дитиною негативну поведінку персонажів мультфільму та пояснюйте, чому так робити не можна. Якщо дитина злякалася сцени з мультфільму, не вимикайте його — дайте додивитися. Дитяча фантазія може уявити ще гірші події, ніж насправді. Ліпше обійміть дитину й додивіться разом до щасливого фіналу. Не знецінюйте її страх. Запитайте, що саме її злякало, попросіть розказати детальніше. Запропонуйте намалювати персонажа чи ситуацію, які її налякали, й «зачинити» в клітку.

  1. Не показуйте дитині мультфільми, що суперечать вашим цінностям та принципам виховання. Запропонуйте кадр з мультфільму «Хоробрі зайці» замість них інші.
  2. Проконтролюйте тривалість перегляду. Зір у дошкільників уразливий. акомодаційний апарат ока, що дає змогу чітко бачити предмети на різній відстані, формується лише з 12 років.

Найбезпечніше для дитини дивитися мультфільми на настінному телевізорі, що розміщений вертикально до підлоги. Якщо ж вмикаєте їх на комп’ютері чи ноутбуці, відстань від екрана до очей має бути не менше ніж 40 см. У машині, наприклад під час тривалої подорожі, прикріпіть планшет до спинки переднього сидіння.

Між переглядами мультфільмів відволікайте дитину, щоб робила перерви. Наприклад після 20—30 хв перед екраном — 15—20 хв рухової активності. Прогуляйтеся з дитиною у дворі чи виконайте кілька простих фізичних вправ.

Скільки часу дивитися мультфільми дітям, на добу віком:

від 3 до 5 років — 15—20 хв.

від 5 до 7 років — 30—60хв.

від 7 до 9 років — 60—90хв.

Пам’ятайте, якщо мультфільм завжди супроводжує діяльність дитини «у фоновому режимі», уникнути залежності від нього буде надзвичайно складно. Тому стежте що, скільки й у який спосіб дивиться дитина. Забезпечте якісне освітлення кімнати. Пильнуйте, щоб дитина не дивилася мультфільми в темряві. Вимикайте телевізор за дві години до сну. Найліпше показувати мультфільми дитині вранці або після денного сну.

  1. Не годуйте дитину під час перегляду телевізора. Це сформує шкідливу харчову поведінку. Дитина має їсти, коли відчуває голод.

Однак, пам’ятайте, що мультфільмами не мають замінювати ваше спілкування з дітьми. Ефективний час разом з батьками — найкращий спосіб розвитку емоційного інтелекту та спілкування для дитини.

«Обираємо іграшки: підказки турботливим батькам»

Вибираючи іграшку багато батьків змушенні ламати голову над тим, яку вибрати іграшку для своєї дитини. В будні це питання не перестає бути актуальним, адже нова іграшка — це завжди море радості, емоцій і пустотливого сміху! А вже якщо іграшка по-справжньому зацікавить малюка, у батьків буде можливість трохи відпочити від невгамовного «чомучки», у якого з’явиться нове завдання для вирішення.

Поради, наведені нижче, допоможуть вам вибрати захоплюючі іграшки в залежності від віку вашої дитини, з допомогою яких дитина зможе задовольнити свою цікавість, навчиться спілкуватися з навколишнім світом і обов’язково буде радіти життю!

Якість

Основним чинником вибору іграшок є їх надійність і якість. На жаль, сьогодні кількість низькоякісних товарів, у тому числі і дитячих, зростає з кожним днем. Іграшки низької якості, виготовлені з шкідливих матеріалів і не пройшли спеціальні дослідження, є загрозою для дитини. Під час звернення з такою іграшкою в організм дитини можуть потрапити шкідливі речовини, що викликають алергічні реакції і отруєння.

 Вік і параметри

Вік багато в чому визначає, чи зацікавить іграшка вашого малюка. Те, що викличе захоплення у немовляти, що може розчарувати дошкільника. Рекомендований вік і вікові обмеження зазвичай вказуються на упаковці, тим самим, допомагаючи батькам підібрати «правильну» іграшку для дитини.

Вік 4-5 років — найбільш вдалий період для розвитку творчості і фантазії. Дітки в цей час обожнюють малювати олівцями, фарбами, фломастерами, а також популярної нині темперою (суміш фарб і мила, яка легко змивається водою). Малюки люблять робити аплікації з паперу, ліпити з пластиліну й глини, тому в якості подарунка можна купувати дитині набори для творчості. Іграшковий конструктор, кеглі, м’ячі — найбільш популярні іграшки для цього віку. У цей період багато дітки хочуть іграшки «як друга/подруги», але варто пам’ятати, що потурати подібним примхам малюка не завжди потрібно.

Дітям 5 років рекомендується купувати розвиваючі ігри, які зможуть підготувати дитину до школи. Відмінним варіантом будуть книги, розвиваючі кубики, для дівчаток — лялькові набори з одягом, для хлопчиків — машинки на радіоуправлінні.

 Розвиваючі іграшки

Серед іграшок, які допомагають розвивати дитячу фантазію, логіку і мислення можна виділити наступні:

— інтерактивні (різноманітні іграшки, які «видають звуки», грають мелодію, «розмовляють», рухаються, плачуть — вчать дитину розрізняти звуки і дозволяють розвивати мову і слух);

— сортери (геометричні фігурки з отворами або без, допомагають дітям вивчати кольори та числа, розвивати логіку);

— пазли (пазли розвивають уяву, логіку й дрібну моторику);

— кубики (з допомогою кубиків дитина вчиться будувати будинки, будівлі, вежі, також кубики допомагають вчити букви і числа, розвивати моторику);

— конструктори (розвивають моторику, фантазію, дитячу уяву);

— настільні динамічні ігри (настільний футбол/хокей, рольові ігри, набори типу «лікар», «кухня», «ляльковий дім» допомагають дитині пізнавати навколишній світ, розвивають зображення);

— для розвитку навичок гігієни та догляду за собою (гребінець, зубна щітка, рушник, столові прилади, ґудзики, застібки — обов’язково у двох примірниках, для дитини і його улюбленої ляльки).

Поради батькам

Купуючи дітям іграшки, пам’ятайте, що їх не повинно бути багато. Цілий скоп іграшок притупляти інтерес дитини, а також не дозволить його мислення активно розвиватися. Коли у дитини в розпорядженні обмежений вибір іграшок, він починає підключати фантазію і придумувати нові ігри зі «старими персонажами», розігрувати сценки, переодягати іграшки.

Іграшка повинна благотворно впливати на психіку малюка — не купуйте страхітливих іграшок, «злих» героїв мультфільмів. Іграшки повинні приносити естетичне задоволення, радувати і «зігрівати» дитину.

Обов’язково виділіть спеціальне місце для дитячих іграшок, бажано в дитячій кімнаті. Малюк буде вчитися складати іграшки в одне місце, переставляти їх місцями, тим самим навчаючись організованості. Крім того, з набором «Лікар», наприклад, у вас вдома буде власний медпункт, «пацієнтами» якого будуть мама й тато, а турботливим лікуючим лікарем — люблячий малюк. «Ляльковий дім» для дівчаток — особливе місце, де живуть, дружать, ходять в школу і закохуються лялечки. Подібні набори є зачатками розвитку юної господині сімейного вогнища і привчаючи дівчинку до домашніх обов’язків.

Якщо дитині набридла та чи інша іграшка, сховайте її на деякий час, а потім зробіть дитині сюрприз, нагадавши про загублену одну з них, придумайте нову гру або роль для іграшки. Таким чином, ви навчите дитину не кидати «старих друзів» і допоможете його уяві розвиватися.

Також зверніть увагу, що вікові рекомендації не завжди можуть відповідати рівню розвитку дитини. Всі діти розвиваються по-різному і відповідно, будучи одного віку, можуть мати абсолютно різні інтереси в іграх. Слідкуйте за своєю дитиною, прислухайтеся і придивляйтеся до того, що йому подобається, чим він цікавиться, від чого в нього загоряються очі». Ростіть, грайте, розвивайтеся і радійте життю разом зі своїм малюком!

Бажаємо вдалого вибору!

УРОКИ РОЗЛУКИ

  • Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, – так і буде.
  • Дорогою розповідайте щось захопливе.
  • Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».
  • Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.
  • Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, – заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п’ять»…
  • Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.
  • Не піддавайтеся на маніпуляції дитини – плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, що ти вже великий. А я допоможу тобі».
  • Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.
  • Пам’ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.
  • І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків… немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» – тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов’язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

«Дитина іде до дошкільного закладу»

  1. Організуйте життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до садочка.
  2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садочком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садочком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

  1. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучі зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться.

  1. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

  1. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в садку – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, вчіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м’ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

  1. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки.

  1. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

Правила поведінки при виявленні вибухонебезпечного пристрою

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

  • негайно (з безпечного місця) повідомте екстрені служби за тел. 101, 102;
  • не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей;
  • припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
  • не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух), дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

 

ЗАБОРОНЕНО:

  • наближатися до виявленого предмета;
  • пересувати його або брати в руки;
  • кидати його, ударяти по ньому;
  • розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет, приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.

 

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:

  • одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття  на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
  • візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
  • під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;
  • не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
  • тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

 

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

  • обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;
  • у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
  • негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;
  • з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
  • перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовленні фахівці-сапери, які мають допуск  до цього виду робіт.

”Роль батьків у розвитку мовлення дітей ”

«Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова»

Панас Мирний

 

Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами –відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення.

 

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

  1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

 

  1. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

 

  1. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

 

  1. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, телефон тощо.

 

  1. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

 

  1. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
  2. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

 

  1. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

 

  1. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

 

 

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

«Як ефективно спілкуватися зі своєю дитиною»

Спілкування – це передача інформації від однієї людини до іншої. Комунікація (спілкування) може бути вербальною, наприклад, коли одна людина розмовляє з іншою, або невербальною, наприклад, коли люди бачать похмуре обличчя чоловіка, його міміка сигналізує їм, що він сердиться. Комунікація також може бути позитивною або негативною, ефективною чи неефективною.
Для батьків дуже важливо мати можливість відкрито й ефективно спілкуватися зі своїми дітьми. Відкрита, ефективна комунікація йде на користь не тільки дітям, а й кожному члену сім’ї. А отже, стосунки між батьками та їхніми дітьми значно покращуються. У цілому, якщо комунікація між батьками й дітьми позитивна, то й стосунки доброзичливі. Не варто забувати, що діти вчаться спілкуватися, спостерігаючи за своїми батьками. Якщо батьки спілкуються відкрито й ефективно, є велика ймовірність, що і їхні діти будуть чинити так само. Пам’ятайте: хороші комунікативні навички здатні принести користь на все життя.
У дітей починають формуватись ідеї та уявлення про себе на підставі того, як їхні батьки спілкуються з ними. При ефективному спілкуванні батьки засвідчують свою повагу дітям. Ті, у свою чергу, відчувають, що їх чують і розуміють, унаслідок чого самооцінка дітей підвищується. З іншого боку, неефективне й негативне спілкування між батьками й дітьми змушує їх повірити в те, що їх самих та їхні інтереси ігнорують, їх не почули або не зрозуміли.
У сім’ях, де культивується ефективне спілкування, діти більш відповідальні та обов’язкові. Вони розуміють і знають, чого очікувати від своїх батьків, і коли дізнаються про те, що батьки очікують від них самих, стають більш старанними, реалізуючи ці очікування. Вони також більш упевнено відчувають свою позицію в сім’ї й, таким чином, краще взаємодіють з батьками.

Способи позитивного спілкування з дітьми:

 

  1. Починайте ефективно спілкуватися з дітьми, коли вони ще маленькі. Перш ніж батьки та їхні діти зможуть почати спілкуватись повноцінно, обидві сторони цього процесу повинні відчути себе досить комфортно, щоби зробити крок назустріч один одному. Доки діти зовсім маленькі, батькам необхідно вдумливо підготуватись до створення сприятливих умов для відкритої, ефективної комунікації. Батьки можуть забезпечити її, стаючи відкритими для спілкування зі своїми дітьми, особливо коли в них виникають якісь запитання чи вони просто хочуть порозмовляти. Крім того, батьки, які дарують своїм дітям багато любові, розуміння та сприйняття, допомагають створити сприятливу атмосферу для відкритого спілкування. Діти, які відчувають себе зігрітими батьківською любов’ю і приймаються своїми батьками, мають більше шансів розкритись і поділитися з ними своїми думками, почуттями, проблемами.

    2. Спілкуйтесь на рівні вашої дитини. Коли батьки спілкуються зі своїми дітьми, їм важливо спуститись до їх дитячого рівня як словесно, так і фізично. Вербально батькам треба використовувати відповідну віковим особливостям мову, яку їхні діти зможуть зрозуміти без зусиль. З дітьми молодшого віку це можна зробити, використовуючи прості слова. Наприклад, малюки найкраще зрозуміють таку форму як, «не бий свою сестру» замість «абсолютно неприйнятно бити сестру». Батькам варто спробувати використовувати різні формулювання, щоб дізнатися, що саме їхні діти здатні зрозуміти, уникаючи при цьому тих форм спілкування, які свідомо залишаться незрозумілими. Фізично батьки не повинні, наприклад, підніматись над своїми дітьми під час розмови. Замість цього їм слід опуститися донизу, щоби стати приблизно того ж «росту», що і їхні діти: стати на коліна, сісти навпочіпки, сісти на стілець, зігнутись тощо. Це забезпечить удалий зоровий контакт з дитиною, який легше буде підтримувати протягом бесіди, крім того, якщо діти дивляться прямо в обличчя батьку/матері (бачать його/її погляд), вони будуть менше боятись його/її слів.

    3. Навчіться слухати по-справжньому. Уважно слухати – це навичка, якої необхідно вчитись і практикувати її використання. Вона є невід’ємною частиною ефективного спілкування. Коли батьки слухають своїх дітей, вони висловлюють свій інтерес до них і захопленість їхніми висловлюваннями. Ось кілька важливих кроків, щоби стати хорошим слухачем:

  • Установіть і підтримуйте зоровий контакт. Батьки, яким це вдається, показують своїм дітям, що вони захоплені й зацікавлені. Діти можуть відчути прямо протилежний ефект, тобто що їхні батьки не зацікавлені в тому, що кажуть діти, якщо зоровий контакт установлений на мінімальному рівні.
  • Усуньте всі відволікаючі фактори. Коли діти хочуть розмовляти, батьки повинні продемонструвати їм свою стовідсоткову увагу. Вони повинні відкласти вбік усе, чим займалися, повернутися обличчям до своєї дитини і щиро дослухатись до дитячих слів. Якщо батьки, наприклад, стануть продовжувати читати газету або дивитися телевізор у той час, як їхні діти будуть намагатися спілкуватися з ними, це підштовхне малечу до висновку, що їхні батьки не зацікавлені в тому, що вони кажуть або що їхні слова не важливі. Якщо діти висловлюють бажання поспілкуватись, коли у батьків невідкладні справи, треба неодмінно виділити інший час для дружньої розмови.
  • Слухайте, тримаючи язик за зубами. Батьки повинні постаратися звести до мінімуму свої спроби перервати дитину, поки вона буде висловлювати все, що вважає за потрібне. Вони можуть висловити своє схвалення, наприклад, за допомогою посмішки або дружнього дотику, але не переривати. Переривання часто порушує хід думки дитини, що може бути дуже неприємним і прикрим явищем.
  • Нехай ваші діти знають, що їх почули. Після того, як діти закінчили висловлюватись, батьки можуть переконати їх у тому, що слухали уважно, повторивши сказане трохи іншими словами. Наприклад, «Синочку, схоже, ти дуже добре провів свій день в дитячому садку». Крім того, що це дозволить дитині переконатися, що батьки слухали її уважно, це також дасть дитині можливість з’ясувати і виправити неточно витлумачений батьками зміст розповіді.
  1. Нехай ваші розмови будуть короткими. Чим дитина менше за віком, тим важче для неї витримувати довгі промови. Є одне чудове правило для батьків – говорити маленьким дітям не довше 30-ти секунд, потім попросити прокоментувати сказане. Тобто завдання батьків полягає в тому, щоб передавати за раз невелику порцію інформації, перевіряючи при цьому, чи утримують діти свою увагу і чи розуміють те, про що їм кажуть. Батьки також повинні надати своїм дітям право вирішувати, коли варто зупинитися. При цьому дорослим учасникам діалогу важливо звертати увагу на ті підказки, які допоможуть зрозуміти, що дітям вже достатньо отриманої інформації. Деякі підказки – непосидючість, відсутність зорового контакту, відволікання та ін. Батьки повинні знати не тільки те, коли спілкуватися зі своїми дітьми, а й коли їм треба припинити розмову.

    5. Формулюйте правильні запитання. Деякі запитання сприяють тривалій і плідній бесіді, у той час як інші можуть зупинити спілкування, відбивши будь-яке бажання продовжувати розмову. Батькам важливо постаратися при спілкуванні зі своїми дітьми ставити відкриті запитання. Саме вони часто вимагають ґрунтовної відповіді, яка буде продовженням бесіди. Відкриті запитання, що починаються зі слів «що», «куди», «хто» або «як», часто дуже корисні для того, щоб допомогти дітям краще розкритись. Батьки повинні уникати запитань, які потребують формальної відповіді «так» чи «ні» (тобто закритих запитань). Уміння ставити правильні запитання всіляко сприяє розмові, але батькам слід проявити обережність, щоб у ході спілкування зі своїми дітьми не поставити занадто багато запитань. Коли це відбувається, розмова швидко стає схожою на допит, і дітям стає дуже складно розкритись.

    6. При спілкуванні з дітьми висловлюйте власні почуття та ідеї. Для ефективного спілкування необхідний «двосторонній рух». Не тільки батьки повинні бути доступними та уважно слухати дітей, а й у дітей повинна бути така ж можливість; а тому, батьки завжди повинні бути готовими поділитися своїми думками й почуттями. Саме у процесі двостороннього діалогу вони можуть багато чого навчити своїх дітей, наприклад, родинних цінностей і моралі. Однак і тут батькам необхідно бути обережними, щоб не проявити засудження або зарозумілість. Цілком логічно, що чим більше батьки відкриваються своїм дітям, тим більше їхні діти будуть відкриті для них.

    7. Плануйте та систематично проводьте сімейні зустрічі або виділяйте час для спілкування. Є один дуже корисний інструмент спілкування для сімей з дорослими дітьми – це заздалегідь запланований час для нього. При цьому можна використовувати різні варіанти. Насамперед це сімейна рада, яка може скликатись, наприклад, раз на тиждень або коли є привід обговорити щось у родинному колі. Сім’ї можуть використовувати час для сімейних зустрічей, щоб налагодити повсякденне життя, наприклад, розподілити обов’язки в домі або визначити час відходу до сну. Час сімейної ради можна використовувати також для того, щоб висловити образи, скарги, незадоволення і порозмовляти про існуючі проблеми. Цей час можна провести і за розмовою про позитивні моменти, які відбулися протягом останнього тижня. Важливо те, що кожному члену сім’ї дається час висловитися, щоб його почули інші.
    Час, відведений для сімейного спілкування, не обов’язково повинен бути таким «офіційним», як на сімейній раді. Наприклад, сім’я може використовувати час вечері, щоби «зловити» один одного в метушні дня. Або ж батьки можуть виділити час, щоби пограти в комунікативні ігри, такі як, наприклад, вибір конкретних тем для обговорення та надання кожному члену сім’ї можливості висловити свою думку. Важливо, щоб сім’я виділяла для цього час систематично, тоді спілкування буде плідним і повноцінним.

    8. Зізнайтесь, якщо ви чогось не знаєте. Коли діти ставлять запитання, на які їхні батьки відповісти не можуть, варто визнати, що дане запитання потребує вивчення. Батьки можуть використовувати такі випадки, як отримання спільного (з дитиною) досвіду навчання. Наприклад, батьки можуть навчити своїх дітей того, як отримати інформацію, взявши їх у бібліотеку, відкривши для них енциклопедію або сторінку в Інтернеті. Для батьків набагато краще буде показати своїм дітям, що вони люди і тому не можуть знати абсолютно все, ніж давати неточні відповіді.

    9. Постарайтеся, щоб ваші пояснення були повноцінними. Відповідаючи на запитання дітей, батьки повинні постаратись дати їм стільки інформації, скільки потрібно, навіть якщо тема така, що, обговорюючи її, батьки відчувають дискомфорт. Це не означає, що вони повинні вдаватись в усі можливі подробиці. Просто важливо, щоб батьки знали, який обсяг інформації потрібен їхнім дітям, а потім давали його. Важливо, щоб батьки переконалися, що інформація, яку вони надають, відповідає їхньому віку. Також батьки повинні заохочувати дітей формулювати запитання. Це допоможе з’ясувати, чим вони цікавляться. Якщо дітям не надавати достатньо інформації, вони можуть зробити певні висновки, що можуть виявитися хибними.

 

«Про виховання дитячої самостійності»

До досягнення 3-річного віку дитина має оволодіти елементарними навичками самообслуговування: їсти, одягатися/роздягатися, вмиватися, складати речі/іграшки. Також для цього періоду характерний прояв свободи вибору – одежі чи іграшок для прогулянки, улюбленого посуду для їжі, улюблених місць для дозвілля на вулиці.
Виховання самостійності у дітей 3-4 років полягає в тому, аби підтримати бажання проявляти свою незалежність та відтворювати сценки із дорослого життя. Розширте його межі, залучаючи до щоденних справ, які з допомогою казок та ігор трансформуються у захоплюючі пригоди.
Старшим діткам доручайте виконувати щоденні обов’язки, що стосуються всієї родини. У цьому віці приходить усвідомлення власної відповідальності за дії, можливість аналізувати результати та помилки.
Як привчити дитину до самостійності:
• Не квапте малюка, дозвольте йому самому зробити будь-що. Звичайно, зручніше та швидше одягти трирічку, аніж терпляче очікувати, доки він впорається самостійно, але така допомога лише нашкодить у майбутньому;
• Заохочуйте ініціативу: хваліть за вимиту підлогу (нехай і з калюжами) чи вдягнену самостійно сукню (можливо, задом наперед);
• Створіть безпечне середовище для розвитку. Замість того, щоб регулярно обмежувати дії дитини пересторогами та заборонами, приберіть всі потенційно небезпечні предмети з дитячого простору;
• В ситуаціях, що постійно повторюються дозвольте обирати, не забуваючи про відчуття міри. Так, малюк має право обрати футболку із трактором чи тваринами для виходу на вулицю, рис чи картопляне пюре на обід. Відмову їсти суп із котлетою на користь шоколадного батончика коректно відхиліть, аргументуючи свою позицію;
• Визнайте право на помилку, не сваріть в разі невдачі. Адже тільки в результаті багаторазового повторення та аналізу своїх невдач можна навчитися будь-чому;
• Дайте зрозуміти, що будь-яка дія має свої наслідки;
• Використовуйте вербальне підкріплення та вірте у свого малюка. «Злізай, а то впадеш» – подібні фрази відбивають бажання робити будь-що. «Тримайся міцніше, і ти не впадеш» – така риторика вселяє в маленьку людину віру у власні сили.

«Правова освіта для маленької дитини»

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.
Якщо:
• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.