1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладнені кровотечею, не медичними працівниками.
2. У цьому Порядку термін «кровотеча» вживається у такому значенні – це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.
3. Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.
4. Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.
5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6. якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7. Якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8. При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. В їх змісті відбито національну психологію кожного народу: «У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу».

Класифікація народних ігор

Народні ігри можна класифікувати за такими групами:

– дидактичні,

– рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,

– рухливі хороводні ігри,

– ігри мовленнєвої спрямованості,

– обрядові та звичаєві ігри;

– ігри історичної спрямованості;

– ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

Дидактичні ігри – це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав’язливо, легко, захоплюють змістом гак, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока – ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка…», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відьми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей («Жили у бабусі…», «Ой сусіди, сусідоньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі…», «Як було у баби…»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо.

Специфіка народних ігор

Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, вони об’єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей, їх структурна особливість дозволяє об’єднати всіх бажаючих грати.

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї і біля ставу, на луках і на річці

Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має не однакові приспіви, повтори. Це легко простежити на таких іграх, як: «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина».

Характерною особливістю народних ігор є навчальний зміст, який подається в ігровій формі.

Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами.

Згідно Закону України “Про дошкільну освіту”, “Положення про дошкільний навчальній заклад від 12.03.2003 року №305(зі змінами)” для зарахування дитини у ДНЗ №148 необхідно пред’явити наступні документи:

• Заява батьків;
• Копію свідоцтво про народження дитини;
• Документ, що підтверджує наявність пільг та його копія;
• Копія паспорта батьків;
• Форма 026 медична карта дитини;
• Форма 063 карта профілактичних щеплень;
• Довідка дільничого лікаря про епідеміологічне оточення;
• Укладається Договір про співпрацю між батьками дитини та адміністрацією який діє на підставі Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» від 20.12.2001 №2905-ІІІ (2905-14), Положення про ДНЗ, затвердженого ПКМУ від 12.03.2003, та Статуту дошкільного навчального закладу;
• Згода батьків на обробку персональних даних їх неповнолітньої дитини, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010, № 2297
• Тека – 1, зошит -1, 30 аркушів, 10 файлів.

Форма 026 медична карта дитини затверджена наказом МОЗ України 27.12.99 р.№302 дає уяву про стан здоров’я дитини, тому там обов’язково повинні  бути прописані:

• Епікриз;
• Зріст, вага дитини;
• Всі аналізи( загальний аналіз крові; сечі) ;
• трьох кратний аналіз кала на яйце глист за три дні до приходу дитини до дошкільного закладу;
• результати поглибленого медичного огляду дітей;
• червона печатка шкільно-дошкільного відділу, довідка,що дитина здорова.

Форма 063 карта профілактичних щеплень затверджено наказом МОЗ України 10.01.2006р. №1 оригінал та копія. Оригінал буде зберігатися в спеціальній картотеці дитячої поліклініки, де їх розподіляють за місяцями наступного щеплення, що забезпечує щомісячний огляд дітей, які підлягають активній імунізації, а копія знаходиться в медичному кабінеті дошкільного закладу.

Довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, береться за добу до приходу дитини в дошкільний заклад, в якій ставиться печатка лікаря, печатка будинок поза карантином та прописано, що дитина здорова та дошкільний заклад відвідувати може.

Режим роботи дошкільного навчального закладу згідно зі Статутом, 5 днів на тиждень, з 7.00 до 19.00, вихідні – субота та неділя. Згідно Витягу з Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого Кабінетом Міністрів України прийом дітей здійснюється з 7.00 до 8.30 щодня, крім вихідних і святкових днів. Потрібно своєчасно (не пізніше 8.30) приводити дитину в дошкільний навчальний заклад, не порушувати режим дошкільного навчального закладу, не пропускати заклад без поважних причин. Своєчасний прихід в дитячий садок – необхідна умова правильної організації освітньо-виховного процесу.

Педагоги групи готові поспілкуватися з Вами з 13.00 до 14.00, а також ввечері після 17.00 В інший час педагог працює з групою дітей і відволікати його не рекомендується.

Згідно  витягу  з інструкції  по організацію охорони життя і здоров’я дітей в дитячих закладах, затвердженої Міністерством освіти та науки України батьки повинні:

У разі захворювання дитини негайно повідомляти вихователя групи  про причини відсутності та стан здоров’я дитини.

Після хвороби чи інших причин відсутності надавати довідку лікаря про стан здоров’я та епідеміологічне оточення дитини медичному працівнику дошкільного навчального закладу, який в свою чергу виписує бігунок-дозвіл  на повернення дитини до групи.

Не приводити хвору дитину у дошкільний навчальний заклад, у разі виникнення ускладнень або інших відхилень у стані дитини негайно повідомляти вихователя групи.

У разі алергійних реакцій або хронічних захворювань дитини повідомляти медичний персонал та педагогів у групі.

Якщо дитина захворіла протягом дня в дошкільному закладі, батьки, після повідомлення медичного персоналу зобов’язані доставити дитину додому або в лікарню.

Якщо під час прийому дитини в дошкільний заклад виявлено, що вона хвора, батьки зобов’язані повернутися додому або доставити дитину в лікарню.

Батьки зобов’язані приводити дитину в ДНЗ, передавати дитину вихователю або тому працівнику дитячого закладу, який приймає дітей в даний день.

Увечері, при залишенні дітьми дошкільного закладу, вихователь передає дитину батькам. Забороняється віддавати дітей дітям, які ще не досягли повноліття, або незнайомим особам, які не мають при собі письмового доручення від батьків.

Батьки  заздалегідь повинні домовитися з вихователем щодо тих осіб, яким вони у письмової формі доручають брати дитину з дошкільного закладу.

За дитиною зберігається місце у дошкільному навчальному закладі у разі хвороби, карантину, планової відпустки батьків, 75-ти календарних днів в літній оздоровчий період.

Фізичний розвиток і загартування. У разі формування у дитини неправильної статури формується неправильний прикус. Через це можуть виникнути різні захворювання зубів та ясен. Тож варто приділяти фізичному розвитку та загартуванню дитини багато уваги.

Активне жування. Однією із причин виникнення карієсу є те, що жувальний апарат сучасної людини має недостатнє навантаження. Тож у раціоні дитини обов’язково слід включати поварене м’ясо, овочі й фрукти, бажано сирі та тверді, час від часу учорашній хліб, зокрема його скоринки. Через певний час після споживання їжі корисно дитині з’їсти морквину, яблуко чи грушу. Це забезпечить самоочищення зубів від залишків їжі.

Раціональне харчування. Не менше двох – трьох разів на тиждень дитина має їсти м’ясо, рибу, особливо морську, щоденно – різні овочі, фрукти та молочні продукти. Споживання дитиною солодких і борошняних страв варто обмежити.

Обмеження у споживанні кондитерських виробів. Якщо ви дозволили дитині з’їсти шоколадну цукерку, льодяник або жувальну цукерку, які довго не розчиняються і створюють для зубів шкідливе солодке середовище, то після споживання цукерки або тістечка потрібно, аби дитина ретельно прополоскала рот.

Споліскування ротової порожнини. Варто привчати дитину споліскувати ротову порожнину одразу після вживання їжі, щоб запобігти розкладанню продуктів харчування у ротовій порожнині. Для цього слід використовувати лужну мінеральну воду або розчин харчової соди. Полоскати рот треба енергійно впродовж 2 хв.

Ретельне чищення зубів. Починати чистити зуби дітям потрібно одразу після появи перших зубів. А чистити їх самостійно варто привчати дітей з 2-3-річного віку. Після сніданку й перед сном зуби слід чистити зубною пастою, а після обіду – лише щіткою, споліскуючи ротову порожнину водою. Тривалість кожної процедури чищення зубів – 1-3 хв. Ротову порожнину після чищення зубів слід ретельно прополоскати водою.

Застосування зубних паст. Зубні пасти використовують для підсилення дії зубної щітки. Ліпше використовувати профілактичні зубні пасти для дітей, до складу яких входить кальцій.

Бережливе ставлення до зубів. Емаль зубів не витримує різкої зміни температури та ударів. А її ушкоджена поверхня легко стає місцем, звідки поглиблюється руйнування зуба. Тому потрібно уникати температурних перепадів. Так, слід стежити за тим, аби дитина не вживала одразу після гарячої їжі чи напоїв холодні, і навпаки. Необхідно пояснювати дитині шкідливість кусання зубами твердих предметів з металу чи пластмаси, адже емаль зубів при цьому може відколотися.