Дорослий і дитина: основи повноправної взаємодії («Можна» і «Не можна»)

 

Як же поєднувати неминучі заборони і обмеження з наданням малюкові свободи дій і вихованням самостійності?

Нерідко батьки, взаємодіючи з дитиною, витрачають багато енергії, забороняючи їй щось («Цього робити не можна!»), ніж направляючи її дії на більш конструктивні заняття. У цьому випадку все спілкування з дитиною носить в основному негативний характер, що однаково неприємно як для дитини, так і для дорослого. До того ж дитина в даному випадку, може відчувати (хай і несвідомо), що немає ніякого сенсу поводити себе краще – все одно чутимеш тільки докори. До того ж «погана» поведінку надійно забезпечує їй увагу дорослого. Навіщо ж тоді змінювати поведінку, як того хочуть мама чи тато?

Англійський психолог Дженні Лешлі пропонує дорослим переглянути свої дії в процесі спілкування з дитиною, а саме:

  1. Скоротити число «не можна».

Взагалі, заборони і обмеження обов’язково повинні бути в житті дитини. Діти відчувають себе впевненіше, якщо знають межі допустимої і неприпустимої поведінки. І, навпаки, відчувають тривогу, якщо їм надають повну свободу поведінки.

Допоможе в цьому «правило світлофора». За ступенем дозволеності поведінку дітей можна розділити на три кольорових поля: зелене, жовте, червоне. Поле зеленого кольору позначає таку поведінку, яка допускається і заохочується. Жовте поле – це область вчинків, які допустимі тільки у виняткових випадках. В даному випадку, не слід карати малюка, коли він ще тільки вчиться основам поведінки. Деякі вчинки можна допустити, маючи на увазі, що в міру «дорослішання» поведінка покращиться. Наприклад, якщо 3-річна дитина взяла в гостях чужу річ, ми не розглядаємо це як крадіжку і не караємо її, але з часом зможемо пояснити йому, чому не можна брати чуже без дозволу. Поле червоного кольору означає таку поведінку, яка неприйнятна зовсім і не допускається ні за яких обставин. Це вчинки, які загрожують безпеці та здоров’ю самої дитини та інших людей (наприклад, не можна звисати з вікна на вулицю), вчинки, заборонені етичними і соціальними законами (не можна бити слабкого, не можна брати чуже).

При чому, речення, якими ви повідомляєте заборону, краще будувати в безособовій формі. Наприклад, замість: «Не смій гратися із сірниками!» – краще сказати: «Сірниками не грають, це небезпечно».

Також дуже важливий тон, яким ви повідомляєте ту чи іншу вимогу або заборону. Він не повинен бути грубим або таким, що принижує.

  1. Збільшити кількість «можна».

Припустимо, ваш малюк хоче відібрати у сусіда по пісочниці вподобану йому іграшку. Можна запропонувати йому натомість іншу або захопити будь-яким заняттям. Хоче залізти в калюжу? Чому б і ні, але тільки в високих чоботях.

  1. Надати можливість вибору.

Наприклад, якщо ви знаєте, що дитина на прогулянці може зірватися і побігти, запропонуйте їй вибір: йти спокійно поруч з вами або тримаючись за вашу руку, «як маленькому». Якщо він вибере «дорослий» варіант, підкресліть: «З тобою дуже добре розмовляти, коли ти йдеш ось так». Акцент повинен бути зроблений на позитивному результаті поведінки дитини, а не забороні («не можна»).

Вибір може стосуватися будь-яких сторін життя дитини: «Яку кашу ти хочеш на сніданок – рисову або манну?», «Ти сьогодні одягнеш червоне або блакитне плаття?». Якщо малюк вередує і відмовляється купатися перед сном, запитайте його: «Ти сам залізеш у ванну або я допоможу, посаджу тебе?».

Вплив рухливих ігор на гармонійний розвиток дітей дошкільного віку

Гра – це вроджена потреба дитини – дошкільника. Більшість сучасних ігор прийшли з глибини століть, адже ще наші прабабусі грали в піжмурки, в гилку, в квача.
Потреба в русі у дітей була завжди, а сьогодні, як ніколи, вона стоїть дуже гостро. Адже не секрет, що сучасні діти дуже багато часу проводять перед телевізором і комп’ютером, а не на спортивному майданчику або граючи у дворі з друзями. Грати для малюка – це, перш за все, рухатися, діяти.
Під час рухливих ігор, у дітей удосконалюється координація рухів, розвивається ініціативність, самостійність, впевненість, наполегливість. Діти вчаться узгоджувати свої дії і дотримуватися певних правил.
В іграх виховуються основні фізичні якості дитини, такі як: сила, швидкість, витривалість, удосконалюються різноманітні рухові вміння, навички. Рухливі ігри позитивно впливають на нервову систему дошкільника, зміцнюють його здоров’я.
Ось чому батькам, потрібно приділяти якомога більше часу та уваги своїм дітям, не тільки купуючи їм іграшки і солодощі, а й граючи разом з ними. Не варто соромитися бігати і стрибати разом зі своїми дітьми, адже ніякі дорослі умовності не замінять посмішки здорового малюка.
Пропонуємо Вам урізноманітнити руховий репертуар вашої дитини за допомогою даних ігор.

Гра «Не наступай на підлогу»
У неї можна грати на вулиці, вдома, використовуючи паперові тарілки або інші предмети, по яких можна крокувати.
Завдання дитини: пройти від старту до фінішу, жодного разу не наступивши на підлогу. Розкладіть предмети так, щоб було кілька варіантів маршруту.
Гра не тільки розвиває координацію, але і вчить планувати свій шлях заздалегідь.

Гра «П’ятнашки з тінню»
Грати можна на дитячому майданчику, на доріжці в парку, на газоні.
Спробуйте під час прогулянки в яскравий сонячний день пограти з вашою дитиною в п’ятнашки. Але в п’ятнашки не прості, а з тінню! Домовтеся, хто з вас буде водити першим. Завдання, того, хто водить – наступити на тінь іншого гравця. Як тільки це вдається, учасники міняються ролями, і гра триває.

Гра в кулі на піску
Викопайте в піску 6 ямок так, щоб вони утворили трикутник. Його основа, що складається з трьох лунок, повинна бути звернена до вас. Відійдіть на кілька кроків убік і киньте м’яч так, щоб він покотився в бік лунок. За потрапляння м’яча в вершину трикутника нараховується 3 бали, у середні лунки – 2 бали, в одну з трьох лунок в основі трикутника – 1 бал.

Граючи з дитиною, пам’ятайте: найважливіший результат гри – радість, задоволення, емоційний підйом.