З дошкільного віку дитина стає мимовільним учасником економічного життя дорослих, опиняється у вирії різноманітної економічної інформації. Однак малюкові складно самому розібратися в явищах, що його оточують, зокрема в тих, які відображають сутність економічних відносин.

Поняття «економіка» і «дитина» лише на перший погляд здаються занадто далекими одне від одного. Якщо ж сприймати економіку як сферу «розумного» домашнього господарства, мистецтво його ведення, можна в доступній формі донести дітям елементарні базові знання з цієї галузі, роз’яснити зміст економічних взаємозв’язків.

На прикладі родинної економіки можна ознайомити вихованців практично з усіма економічними категоріями: товар, продукт, послуга, доходи, витрати ті їх складові, гроші, банки, інфляція, податки, ціни тощо. До того ж, можна показати роль дитини в економічних процесах сім’ї.

При цьому край важливо, щоб дошкільник усвідомив себе не лише членом сім’ї, а й членом суспільства, громадянином своєї держави, щоб він зрозумів залежність між економічною поведінкою ті її результатами.

Головне, щоб робота з економічного виховання проводилася не фрагментарно, а системно й передбачала поступовий перехід від найпростіших до найбільш складних понять.

Завдання економічного виховання дошкільників:

1.Внести дитину у світ елементарних уявлень про економічні процеси та об’єкти через ознайомлення: із сімейною економікою; з продуктами праці та їх виробниками; зі світом речей, людей, природи, що оточує малюка.

2.Дати уявлення: про різні потреби людини; про обмеженість можливостей та задоволення потреб; про ресурси: як і для чого вони використовуються, які ресурси потрібні людині; про виробників та продукт праці; про те, як продукт праці перетворюється на товар; про обмін товарами та послугами, про гроші та їх значення; про те, що зарплата – це плата за якість та кількість праці, а пенсія – плата за колишню працю; про те, що витрати сім’ї не повинні бути марними, і дитина, якщо буде ощадливою, зможе зменшити їх.

3.Допомогти дитині усвідомити власну значущість для сім’ї й суспільства, відчути відповідальність за свої вчинки, які можуть позитивно або негативно вплинути на економічне становище сім’ї та її самої.

4.Формувати економічні знання системно, базуючись на предметно-чуттєвому досвіді та пов’язуючи їх з уже сформованими уявленнями.

5.Вчити дітей розв’язувати проблемні економічні ситуації, використовуючи доступні засоби, обґрунтовуючи свої рішення.

6.Виховувати інтерес до економічних знань безпосередньо через усі види дитячої діяльності.

Збереження і зміцнення здоров’я дитини – одна з важливих завдань дошкільного виховання. Саме тому в дитячому садку особлива увага приділяється фізкультурно-оздоровчій роботі. Особливе місце в цій системі займає коригуюча гімнастика, так як її метою є зміцнення різних груп м’язів, формування правильної постави та профілактика плоскостопості у дітей. Зручніше всього проводити цю корисну зарядку після денного сну перед полуднем. Нескладні вправи допоможуть дітям прокинутися і забезпечать запас бадьорості під час другої половини дня. Крім того, регулярні заняття допоможуть сформувати в дитини дбайливе ставлення до свого здоров’я і запобігають появі простудних захворювань.

Кожному педагогу і турботливим батькам відомо, що основна діяльність у дошкільному віці – це гра. Тому всі заняття малят рекомендується проводити саме в ігровій формі. І коригуюча гімнастика не є винятком з правил. Тому ми рекомендуємо під час проведення комплексу вправ включати сюрпризні моменти, давати завдання у віршованій формі, дітям загадки загадувати. Краще всього виконувати вправи під неголосну, але веселу музику. Такий підхід забезпечить появу інтересу у дітей до фізичної культури та подарує їм масу позитивних емоцій.

Важливо пам’ятати, що в кожній групі дитячого саду фізичне виховання ставить різні завдання. Вправи розробляються на основі знань про вікові особливості і групи здоров’я малюків. Такий підхід не тільки допомагає зміцнити м’язи і поліпшити поставу, але й не шкодить тим дітям, які потребують специфічного догляду або лікування. Тому перед проведенням комплексу вправ необхідно з’ясувати, чи є протипоказання у кожному конкретному випадку, і врахувати побажання лікуючого лікаря. Кожен новий комплекс слід вводити обережно, спочатку розучуючи його з дітьми, а потім удосконалюючи кожну вправу. Щоб зберегти інтерес малюків до гімнастики, слід міняти комплекси кожні два тижні.

Нерідко плоскостопість вважають лише косметичним дефектом стопи. Але це не так. Плоскостопість заважає нормальному руху, з часом формуючи неправильну поставу, деформуючи кістки стопи, нижніх кінцівок, хребта. Плоскостопість викликає болю при ходьбі і фізичних навантаженнях, що відбивається на загальному самопочутті людини.

Профілактика плоскостопості у малюка.

1) Як тільки дитина починає ходити, купувати йому спеціальне взуття з жорсткою фіксацією гомілковостопного суглоба, з твердим задником і закритим носом, на невеликому – 0,5 см – каблучку. Взуття на плоскій підошві, сандалі і туфлі без задників неприпустимі для маленьких дітей. У цьому відношенні неприпустимі також валянки для маленьких дітей.

2) Для профілактики плоскостопості дитині корисно ходити босоніж по траві, гальці, піску. Неприпустима постійна ходьба босоніж по рівній поверхні – підлозі, килиму, асфальту.

3) Чи можна придбати спеціальний масажний килимок і виконувати на ньому щоденну гімнастику з профілактики плоскостопості.

4) У взутті дитини носок повинен бути досить широким, щоб пальці розташовувалися вільно, без здавлювання.

5) Малюкові корисно виконувати масаж гомілок, спини, стоп. Можна застосовувати загартовування з ножними ваннами контрастної температури, а також обливання стоп поперемінно теплою і холодною водою з наступним розтиранням грубим рушником. Такі процедури викликають прилив крові до стопи, покращуючи живлення м’язів і кісток і сприяють їх правильному формуванню.

6) Якщо дитина стоптує взуття, втомлюється при ходьбі, можна застосовувати лікувальну ортопедичне взуття, проконсультувавшись з лікарем – ортопедом.

7) У профілактиці плоскостопості велике значення має правильне формування м’язового корсету спини і ніг. Як тільки дитина починає займатися за столом або партою – потрібно стежити за поставою. Крім того, щодня потрібно виконувати вправи для спини – нахили, підтягування, повороти.

8) Для профілактики плоскостопості необхідно чергувати періоди активного відпочинку на ногах з періодами відпочинку, коли стопи дитини можуть відпочити. Надмірні заняття спортом з дитинства, непосильні навантаження можуть згубно позначитися на формуванні зводу стопи і бути причиною плоскостопості.

9) Необхідно зміцнювати організм дитини, підвищувати імунітет. Дитина повинна отримувати якісне, збалансоване харчування. Для формування кісток кальцій необхідний, тому в раціоні дитини повинно бути достатня кількість молочних продуктів, риба, м’ясо. Фрукти і овочі дадуть дитині вітаміни і мікроелементи. У зимовий період дитині можна давати таблетовані форми вітамінів, риб’ячий жир в капсулах, про що попередньо проконсультуватися з педіатром.

Профілактика плоскостопості у дитини повинні починатися з того періоду, коли маля тільки починає ходити. Потрібно пам’ятати про те, що в більшості випадків плоскостопість формується в результаті неправильних дій батьків по догляду за дитиною, неправильно підібраного взуття, тому завдання батьків – приділити велику увагу цьому питанню і докласти зусиль, щоб звід стопи малюка сформувався правильно, і подарувати йому радість руху на все життя.

Імунну систему називають щитом усього організму, оскільки саме від неї залежить, як часто людина хворіє та наскільки потужні її захисні клітини в боротьбі з вірусними й бактеріальними атаками. Тому кожен намагається зміцнити свою невидиму «захисну оболонку». Одним із найдієвіших, а також простих і дешевих способів підвищення імунітету є точковий масаж за методикою професора Алли Уманської. Учені встановили, що на людському тілі міститься понад тисячу біоактивних точок, які відповідають за роботу різних органів і систем нашого тіла й тісно пов’язані через нервові закінчення з мозковим центром.

ДЕВЯТЬ НАЙГОЛОВНІШИХ ТОЧОК

Автор методики «Щит від усіх хвороб» Алла Уманська проаналізувала найважливіші 32 точки, з яких обрала 9 фундаментальних. За їх допомогою можна підвищити працездатність імунної системи. Ці 9 точок є своєрідними кнопками пульта, натискання на які приводить у дію найважливіші органи нашого тіла: серце, легені, мозок, печінку, шлунок. Тому точковий масаж Уманської — це не просто звичайна косметична чи медична процедура, це профілактика захворювань і недуг, в основі якої лежить стимуляція біоактивних зон, викид у кров інтерферонів, секреторних антитіл та імуноглобулінів, що підсилюють неспецифічний захист організму.
Точковий масаж за методикою професора Уманської має кілька правил.
– Натискання на певні точки здійснюється в суворій послідовності.
– Процедуру починають робити з першої точки, а закінчують — 9-ю.
– Масаж роблять вгвинчувальними рухами. Подушечками пальців натискають на точку 9 разів за годинниковою і стільки ж проти годинникової стрілки.
– Точки 3, 4, 6, 8 є парними, тобто розташовані симетрично з правого й лівого боку голови, тож на них потрібно впливати одночасно.
– Зона номер 2 — найчутливіша, тому сила натиску має бути мінімальною.
– Точку, що міститься в зоні грудної клітки, слід масажувати 4 пальцями одночасно.
– Точку 3 рекомендують притискати акуратно, оскільки в цьому місці міститься сонна артерія, від роботи якої залежить нормальний кровообіг.
– Масаж точки 4 проводиться не силою натиску, а погладжуванням зверху донизу.
Точковий масаж за рекомендаціями автора роблять кінчиками великого, вказівного та середнього пальців. Ефективність масажу залежить від кількості сеансів. Для профілактики захворювань радять робити такий масаж тричі на день. Він займає всього 1-2 хвилини.

РОЗТАШУВАННЯ ТОЧОК ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ

Алла Олексіївна Уманська, розробляючи власну техніку точкового масажу, досить добре й детально описала розташування потрібних точок, силу натиску на них та орган, який із ними пов’язаний. Так, перша точка – це органи дихальної системи: бронхи, легені, а також головний орган – серце. Впливаючи на точку, можна поліпшити кровообіг, збільшити доступ кисню до цих органів. Ставимо 4 пальці нижче яремної ямки. У ділянці мізинця й буде перша точка.
Друга точка – відповідає за захист організму від інфекційних захворювань. Вона відіграє важливу роль у процесі формування та нормального функціонування імунної системи. Проте варто зазначити, що підніматися вище яремної западини не варто й сила натиску має бути мінімальною.
Третя точка розташована на шиї. Якщо розмістити вказівні пальці на поверхні шиї з двох боків кадика, то відчуємо биття пульсу. Піднімаємося на 1 сантиметр угору – це і є третя точка. Масаж у цій зоні має бути акуратним, щоб не притиснути сонну артерію. Він регулює роботу щитоподібної залози, зменшує захриплість.
Четверта точка відповідає за функціональність кровоносних судин, діафрагми. Легке натиснення в ділянці 1—5 шийних хребців задньо-бокового відділу шиї знімає головний біль, зменшує ймовірність захворювання на фарингіт.
П’ята точка розташована в зоні сьомого шийного й першого грудного відростка хребця. Тут перетинаються нервові закінчення, тому масаж рекомендують проводити ніжно, легко погладжуючи й притискуючи шкіру. Вплив на цю точку дає змогу відкоригувати роботу серця й легенів, нормалізує вегетосудинний тонус.
Шоста точка відповідає за роботу ендокринних залоз, вироблення інтерферону, антивірусних компонентів. Вона розташована по краях крил носа. Щоденне масажування цієї зони поліпшує слух, прискорює розвиток мовлення в дітей.
Сьома точка впливає на лобові відділення мозку й відповідає за кровопостачання сірих клітин. Розташована трохи нижче росту брів. Якщо регулярно натискати подушечками вказівного пальця на сьому точку, можна позбутися головного та очного болю, поліпшити пам’ять і увагу.
Восьма точка – це ділянка вуха, хрящовий виступ на зовнішньому вусі. Масаж цієї зони зменшує біль у вухах, горлі, тренує роботу вестибулярного апарату, знімає запалення гайморових пазух.
Дев’ята точка міститься на кисті руки, там, де лінія згину переходить у долоню. Масаж на цій ділянці спрямований на загальне зміцнення всього організму. Ця точка є свого роду підсилювачем усіх 8 вказаних вище.
Масаж за методикою Уманської нормалізує роботу життєво важливих органів, підвищуючи захисні функції організму. Найчастіше такий масаж приписують дітям і людям, чия професія пов’язана із розумовою працею. Він дуже ефективний у період вірусних епідемій.

За волоссям дитини слід ретельно доглядати, інакше воно почне випадати, розшаровуватися, що негативно вплине на його подальший ріст.

 Пам’ятка

для батьків дошкільників щодо догляду за волоссям дитини

• У дітей шкіра голови більш чутлива, ніж у дорослих, тому мити її потрібно не рідше, ніж раз на два дні.
• При виборі шампуню слід надати перевагу м’яким засобам для миття волосся з нейтральним рН, що не подразнюють шкіру.
• Не можна мити голову милом. З’єднуючись із солями води та секретом сальних залоз, мило утворює нерозчинні часточки, що залишаються на шкірі. До того ж використання мила посилює виділення секрету сальних залоз, спричинює порушення дихання та кровообігу у волосистій частині голови.
• Ополіскування відварами ромашки, липи, корення аїру, шавлії, евкаліпту, кропиви роблять волосся пухнастим і блискучим. Окрім того, ромашка надає волоссю яскраво-золотистого відтінку.
• Не потрібно розчісувати мокре волосся.
• Необхідно ретельно висушувати волосся перед сном. Дитині не можна лягати спати з мокрим волоссям, оскільки це може призвести до отиту чи запалення трійчастого нерва.
• Не рекомендується плести тугі косички чи туго стягувати волосся в хвіст. Такі зачіски можуть спровокувати появу залисини чи витончення волосся.
• При потраплянні на волосся фарби, клею, пластиліну, жувальної гумки слід видалити їх за допомогою гребінця та рослинної олії.
• Улітку слід надягати на голову дитини панамку чи кепку.

Кожному медичному працівникові заповіддю є принцип «Не зашкодь!». Батьки ж у своїй безмежній турботі інколи не усвідомлюють тих проблем, з якими може стикнутися дитина, якщо надмірно та без участі лікаря її лікувати. Однією з поширених проблем домашнього самолікування є призначення дитині антибіотиків у разі звичайної застуди. Що саме слід знати про антибіотики?

Антибіотики виробляються мікроорганізмами, рослинами, тваринами у процесі метаболізму, а також синтетично. Вони вбивають мікроорганізми або порушують їх ріст і розмноження, цим нівелюючи поширення мікроорганізмів в організмі.

Антибіотики використовують при лікуванні бактеріальних інфекцій, зокрема внутрішньолікарняних, при лікуванні туберкульозу, онкологічних захворювань, хірургічних інфекцій, при трансплантаціях органів, виходжуванні новонароджених тощо.

Антибіотики мають виразну лікувальну дію та зазвичай при правильному застосуванні добре переносяться, однак є й винятки. Наведемо найпоширеніші помилки батьків, які призводять до погіршення стану здоров’я дитини через антибіотики:

• самостійне призначення антибіотиків дитині у разі, коли погіршення почуття дитини не пов’язане з мікробними штамами (без знання діагнозу або при вірусних захворюваннях, при поширених симптомах застуди);
• неправильний вибір антибіотиків;
• неправильне дозування антибіотиків;
• передчасне припинення приймання антибіотиків у разі появи перших ознак поліпшення стану дитини.

Самостійне призначення дитині антибіотиків без знання того, яким насправді є діагноз, — не надто розсудливий крок з боку бать­ків. Адже насправді антибіотик може бути безсилим проти багатьох хвороб, зокрема вірусного походження. Проте свою знищувальну дію він спрямує проти корисних мікроорганізмів людини, що може спричинити дисбіоз. І навіть у разі мікробного походження захворювання батьки можуть непра­вильно визначити, який саме потрібен антибіотик та як саме його слід приймати дитині.

Таке неправильне призначення антибіотика, відсутність або недотри­мання рекомендацій лікаря/інструкції щодо прийому препарату може при­звести до появи стійкості до антибіотика, через що, коли він справді буде потрібен, він не буде ефективним. Крім того, передозування антибіотика може спричинити появу негативних побічних реакцій.

Через те, що віруси не є клітинними організмами, антибіотики проти них безсилі. Тому антибіотики неефективні при лікуванні вірусних захворювань — грипу, гепатитів А, В і С, вітряної віспи, герпесу, краснухи, кору тощо

Передчасне припинення прийому препарату може призвести до того, що штам мікроорганізмів не буде знищено остаточно. А це призведе до появи стійкості у цих мікроорганізмів до певного антибіотика.

Резистентні штами мікроорганізмів (стійкі до лікарського засобу) можуть передаватися від людини до людини, від тварини до тварини, а також вони потрапляють у навколишнє середовище. Отже, якщо зараження відбулося через мікроби, що мають резистентність до певних антибіотиків, у мікробів-збудників вона зберігатиметься.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! До резистентності мікробів до антибіотиків часто призводить нерегульоване застосування цих препаратів, зокрема з профілактичною метою.

За таких умов у мікроорганізмах з’являються нові механізми обміну речовин, змінюється структура клітинної стінки, рибосом, виробляються ферменти, що руйнують антибіотики, після чого ті швидко виводяться з клітини.

З економікою дитина стикається постійно:

– коли йде з мамою до магазину, де просить купити бажану іграшку;

– коли з татом в банку вносить плату за квартиру, газ і світло;

– коли бабуся з дідусем дарують онуку на день народження гроші…

У зв’язку з цим батькам слід давати дитині початкові знання про економіку вже на етапі дошкільного дитинства, про такі економічні поняття, як гроші, бюджет сім’ї, потреби і можливості, накопичення, банк, зарплата і т. д.

Мета цих знань – не тільки розширити економічний кругозір дитини, а й дати уявлення про такі економічні якості, як: працьовитість, ощадливість, хазяйновитість, економність.

Це дасть більше шансів батькам виховати успішну людину, що володіє не тільки матеріальними, але й духовними цінностями.

Рекомендації батькам з економічного виховання дітей в сім’ї:

1. Не приховуйте від дитини, яким способом заробляються сімейні гроші і на що витрачаються..
2. Пояснюйте дитині, який вид діяльності який прибуток приносить.
3. Просіть дитину купити до обіду продукти на певну суму в Вашій присутності або зробіть це самі. Порівняйте, у кого і чому це вийшло краще.
4. Якщо Ви вирішили давати дитині гроші на невеликі витрати, то намагайтеся, щоб на іграшки малюк збирав гроші сам, відкладаючи бажану покупку на якийсь час.
5. Не перетворюйте гроші в спосіб покарання або заохочення.
6. Переконуйте дитину, що ніщо не дається даром: треба потрудитися, щоб заробити гроші.
7. Навчайте дітей розуміти різницю між бажаннями і потребами. Вони повинні вміти порівнювати бажання з можливостями сім’ї і навчитися отримувати бажане ціною власних зусиль.
8. Читайте і обговорюйте з дітьми дитячу літературу економічної спрямованості.