Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно – гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

• Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково – кишкового тракту з порушенням водно – мінерального обміну, загальною інтоксикацією.
• Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.
• Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно – побутовим шляхом.
• Якщо ваші дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.
• Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.
• Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вжити одразу та не зберігати до наступного годування.
• Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно мити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.
• Готуючи їжу, варто пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення – температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.
• Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.
• Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилась частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (при температурі приблизно 60 °С чи вище), або холодними (при температурі приблизно 10 °С чи нижче). Це край важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4 – 5 годин або більше.
• Не варто в водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вище 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.
• Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).
• Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.
• Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.
• Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.
• Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.
• Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

Шановні батьки, безпека дітей на природі – це важливий аспект, який потребує особливої уваги з нашого боку. Природне довкілля несе багато корисного для розвитку дитини, але разом з тим містить певні небезпеки, які важливо враховувати. У цій консультації ми зібрали основні правила, які допоможуть зберегти здоров’я ваших дітей під час прогулянок на природі.

 Загальні правила поведінки на природі.

На природі дитина повинна завжди знаходитися під наглядом дорослих. Пояснюйте дітям, що вони повинні дотримуватися маршрутів і не віддалятися від групи або родини. Розкажіть, чому важливо не порушувати природний ландшафт, зокрема не псувати дерева, не рвати квіти та не знищувати житло тварин.

 Безпека у лісі

Ліс – це місце, де багато цікавого, але й небезпечного. Ознайомте дитину з основними правилами:

• Не торкатися до незнайомих рослин і ягід, оскільки деякі з них можуть бути отруйними.
• Не тривожити тварин і птахів, адже це їхнє природне середовище.
• Якщо дитина загубилася, вона повинна залишатися на місці, привертати увагу голосом або сигналами й не панікувати.

 Безпека біля водойм

Під час прогулянок біля річок, озер чи ставків завжди стежте, щоб діти не підходили близько до води без вашого дозволу. Поясніть, що ковзкі береги можуть бути небезпечними, а вода – холодною, тому потрібно триматися подалі від краю, а також уникати ігор безпосередньо біля води.

4. Правила поведінки з комахами та дикими тваринами

В природі часто можна зустріти різних комах та тварин. Важливо пояснити дитині, що не можна торкатися чи переслідувати диких тварин або комах. Укуси комах можуть викликати алергічну реакцію, а укус чи подряпина від тварини можуть бути небезпечними для здоров’я.

 5.Погода та сезонні небезпеки

Належний одяг – одна з важливих умов безпеки під час прогулянки на природі. Подбайте, щоб дитина була відповідно вдягнена до погоди. У холодну пору – це теплий одяг, а в теплу – захист від сонця. Поясніть дитині, що потрібно уникати слизьких поверхонь восени й взимку, а також небезпечних місць у дощову погоду.

6. Основи надання першої допомоги

Дітям важливо знати основні правила першої допомоги, але вони завжди повинні звертатися до дорослих у разі будь-якого інциденту. Навчіть їх повідомляти про порізи, укуси чи інші пошкодження, щоб вчасно отримати допомогу.

 7.Практичні поради

Під час прогулянок на природі завжди беріть з собою невелику аптечку, воду та засоби для дезінфекції. Завчасно обговоріть з дитиною план дій на випадок надзвичайної ситуації, поясніть, як зв’язатися з вами, якщо щось трапиться, і як залучити інших дорослих до допомоги.

Шановні батьки, ваша уважність і власний приклад – найкращий спосіб навчити дітей правил безпечної поведінки на природі. Нехай прогулянки в довкіллі будуть не лише цікавими, але й безпечними для ваших дітей.

Будьте обережні й дбайте про безпеку вашої дитини!

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

• негайно (з безпечного місця) повідомте екстрені служби за тел. 101, 102;
• не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей;
• припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
• не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух), дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

ЗАБОРОНЕНО:

• наближатися до виявленого предмета;
• пересувати його або брати в руки;
• кидати його, ударяти по ньому;
• розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет, приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:

• одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття  на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
• візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
• під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;
• не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
• тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

• обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;
• у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
• негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;
• з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
• перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовленні фахівці-сапери, які мають допуск  до цього виду робіт.

Родинні читання – необхідне кожній родині. Воно зближує її членів, розвиває дитину, залишає чудові спогади на все життя. Ми пропонуємо батькам відродити чудову традицію родинних читань.

Здавна в українських родинах вечорами збиралися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади, перекази, які від діда-прадіда передавалися з уст в уста. Так підтримувалася історія роду, пам’ять поколінь, що її малята всотували з перших років життя. У кожній хаті була Біблія — перша книга, яка об’єднала сім’ю за спільним читанням. Читав, як правило, батько, інші уважно слухали.

Розквіт сімейних читань припадає на XVIII—XIX ст., коли в родинах інтелігенції ця традиція збагачувалася ще й музикуванням, бесідами про мистецтво, домашніми виставами за прочитаним.

Спільне читання дає родині теми для обговорення, сприяє виробленню єдиного погляду на життя, моральної позиції, взаєморозуміння та духовної єдності.

Сьогодні така картина — рідкість, і в більшості людей викличе щонайменше подив, хоча колись таке проведення дозвілля було звичним.

Саме цього бракує сучасним сім’ям, які за стрімкими змінами життя та вічним поспіхом не встигають зупинитися й подумати про головне. Тож, гадаємо, варто було б відродити добру давню традицію родинних читань, адже це так важливо для гармонійного розвитку дітей.

 

Навіщо читати разом?

Родинне читання — цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся…) і автор книги чи статті в журналі. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками.

Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам’ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.

Дитина вчиться розуміти і критично осмислювати текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослих щодо прочитаного, малюк і сам намагається ставити запитання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження.

Що читати?

Сімейне читання передбачає читання творів, цікавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні твори для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві, і спробувати пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати і про що іще вони хотіли б дізнатися. Відповідь підкаже зміст наступних зустрічей з книжкою.

 

Ще раз наголосимо: сімейні читання мають задовольняти читацькі потреби та інтереси всіх членів родини.

Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати, притулившись до рідного плеча, щось помалювати чи поскладати мозаїку.

Дорослим може здаватися, що дитина “пропус­кає повз вуха” “серйозні” твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іноді на все подальше життя. Якщо спогади дитинства сіренькі й буденні — таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почуттів та цікавої діяльності — можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів.

Для сімейного читання можна брати складніші твори, але бажано зі щасливим закінченням.

Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина збирається разом. До речі, не обов’язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна і в парку, на пляжі, на дачі.

 

Рекомендуємо, зокрема, такі: “Уклін вам низький” Л. Калашникової; повість “Таємниця козацької шаблі” З.Мензатюк; казки В.Нестайка “В Країні Сонячних Зайчиків” та “В Країні Місячних Зайчиків”; повну версію казки П.Треверс “Мері Поппінс” (яка дуже відрізняється від відомого фільму про няню-чарівницю); “Хроніки Нарнії” К.Льюіса; трилогію “Сімейна хроніка” С.Аксакова (особливо першу її частину — “Дитячі роки Багрова-онука”); оповідання О. Генрі: “Дари волхвів”, “Вождь червоношкірих”, “Скарб”, “Останній листок”; твори Дж. Прістлі; оповідання про природу Р. Кіплінга, М. М. Пришвіна, поезію Лесі Українки, О.Олеся, І.Буніна тощо. Бажано, щоб у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи тим самим у дітей повагу до різних культур.

 

 

 

Пропонуємо авторську казку, з якої можна було б почати чудову традицію родинного читання.

Казка для родинного читання

«Таємниця Зеленого крісла»

 

Чи помічали ви, що іноді звичайна річ раптом стає незвичайною? Я знаю родину, в якої є старе зелене крісло. Воно велике і, як на погляд сучасних дизайнерів, незграбне. Дерев’яні бильця потріскалися, оббивка витерлася. Його пересували з кімнати в кімнату, а зараз воно стоїть у кухні. Крісло заважає, його незручно обходити, та розлучитися з ним родина не може. Воно особливе: добре й затишне, може заспокоювати і лікувати. Не одне покоління дітей випробовувало його на вірність. У хвилини смутку та образ вони залазили в нього і, згорнувшись клубочком, плакали або тихо сиділи ображені й засмучені.

Диво полягало у тому, що посидівши в кріслі 10-15 хвилин, діти заспокоювалися, знаходили потрібні слова і робили вчинки, які знімали всі образи та смуток. Неначе крісло підказувало, що треба робити. Коли у мами боліла голова, вона також любила посидіти саме в цьому старому кріслі. Біль минав, з’являлися сили. Проте ніхто не надавав цьому значення. Крісло та й крісло — старе і негарне, прийде час, і його таки винесуть на смітник.

Та одного разу всі повірили в те, що крісло це незвичайне. А було так. Захворіла кішечка Клара — улюблениця родини. Спочатку її лікували самостійно — нічого не допомагало, звернулися до лікаря — марно. Вона лежала й відмовлялася від їжі та питва. Вона схудла, лапки стали такими слабкими, що Клара не могла на них триматися. А з часом перестала навіть розплющувати очі. І діти, і до­рослі не могли стримати сліз, дивлячись на нещодавно ве­селу бешкетницю. Якось мама, йдучи до кухні, взяла коше­ня із собою (щоб було на очах) і поклала в старе крісло.

Завершивши свої справи на кухні, мама хотіла забрати Клару із собою в кімнату. Та киця почала плакати. Мама повернула її в крісло і та заспокоїлась. Усі подальші спроби забрати Клару викликали її спротив. Кішечка нявчала, плакала, дряпалася, усім своїм виглядом показувала: “Не чіпайте, лишіть мене тут!”. Ті залишили. А ввечері поміти­ли, що Клара розплющила очі й уважно спостерігає за тим, що відбувається на кухні. Потім вона подивилася на свою мисочку і тихенько сказала “Няв” їй налили молочка і поставили мисочку прямо в крісло. Кішечка трошки попила й заснула. На ранок усі побачили, що Клара вже не лежить, а сидить у кріслі! Вона сама спустилася до мисочки і, трохи поївши, знову видряпалася в крісло й заснула там. Так тривало кілька днів. За тиждень Клара зовсім одужала.

Відтоді всі повірили: старе крісло зовсім не просте. Пригадалися всі випадки, коли й дорослі, й малі відчували на собі його вплив. І тепер у цій родині не стоїть питання про те, щоб викинути крісло. Усі розуміють: воно незвичайне. Його люблять і, я впевнена, воно це відчуває.

Є дні, коли таємниці розкриваються, коли ми усвідомлюємо: у житті немає випадковостей — ні у зустрічах, ні у вчинках, ні у речах, які нас оточують. І чим більше душі ми вкладаємо у щось, тим більшою стає вона сама. Це за земними законами: віддав — стало менше, а за небесними: віддав — примножив.

Увага!

Родинні читання, навіть систематичні, не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке певною мірою виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню.

Тож, шановні батьки, подивіться на свою книжкову полицю. Візьміть з неї улюблену книжку і почніть читати її у колі родини.

Розвиток мовлення – складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почуття мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками.

Для мовного розвитку дитини найбільш сприятливими є особистий контакт з батьками, коли дитина в різних побутових та ігрових ситуаціях постійно чутиме примовлянки, віршики, пісеньки тощо. Для цього батькам варто планувати за рекомендаціями вихователя фольклорні та авторські твори. Важливо втішати малюка словом не лише під час розваги, а й тоді, коли він відчуває якийсь дискомфорт (травмувався, вередує тощо). Варто зробити доброю традицією спілкуватися перед сном. Розважити дитину художнім словом можна і поза межами дому – в транспорті, поліклініці, на майданчику тощо.

Бажано постійно називати дитину добрими, лагідними словами (дівчаток – зіронько, квіточко, малявочко, ластівко, голубонько, ясочка, любонько, красуне, рідненька, розумниця; хлопчиків -промінчиком, чорнобривчиком, козаче, голубе, красеню, рідненький, розумнику тощо). Як тільки малюк народився, починайте із ним спілкуватися.

Розмовляйте неголосно, м’яко та чітко, у жодному разі не „сюсюкаючи”. Колискові, мамині „примовки”, татові майже „дорослі” розмови дають дитині можливість слухати мовлення, запам’ятовувати його звучання та ритм.

Колискові пісні повинні звучати над колискою з перших днів життя немовляти. Не завадять вони й дитині дошкільного віку. Тиха, чарівна мелодія колискової пісні з вуст матері чи бабусі (або магнітофонний запис, платівка) заспокоює дитину, вливає в її душу любов до рідного слова, до мелодики рідної мови.

Забавлянки ознайомлюють дітей з трудовими процесами ( „Гу-ту-ту, варю кашу круту”, „Кую-кую чобіток”, „Печу, печу хлібчик” ), прославляють працю, засуджують нероб.

Отже, забавлянки, утішки, як і колисанки, у доступній формі ознайомлюють дітей з навколишнім, вводять їх у доросле життя, призвичаюють до морально-етичних норм поведінки, розвивають дитяче мовлення, збагачують словник образними виразами та поетичними рядками.

Деякі мами вважають, що читати дітям книжки потрібно починати з того моменту, коли малюк навчиться розмовляти, а потрібно робити саме навпаки: починати читати якомога раніше, щоб малюк раніше почав говорити. Виразне, емоційне читання та розповідання в голос веселих, ритмічних дитячих віршів і потішок теж обов’язково принесуть свої плоди. Ви помітите, що поступово дитина звикне до читання, і навіть по-своєму буде просити Вас про це.

Навіть однорічних карапузів батьки сьогодні сміливо саджають подивитися мультфільми. Причому, не завжди дорослі розуміють, що показувати можна, а що – ні. Тому малята змушені дивитися довгі американські мультфільми, що мають відразливі малюнки. Але, найголовніше, у таких мультфільмах відсутній літературний переклад. Дорослий, позбавлений емоцій голос безпристрасно перекладає текст. Тому такі мультфільми не розвивають мовлення дитини. Скоріше, вони привчають малюка говорити штампами, примітивно будувати речення.

Але ж мультфільми бажано показувати дітям не раніше трьох років, причому ретельно підбираючи репертуар. Американські мультики не розвивають у дітей текстового мислення. У нашій культурі прийнято дуже рано прилучати дітей до тексту: уже найменшим читають вірші, розповідають казки. Будь-яка вітчизняна дитяча книга, навіть для однорічних – це, насамперед, зв’язний текст, а не картинка із підписом, як в американських книгах. Те ж саме можна сказати і про мультфільми. Класичний український мультфільм – це жива казка, американський – озвучений комікс.

Для розвитку мовлення дуже корисні дитячі ігри „Нісенітниця”, „Зіпсований телефон”, „ТАК або НІ”, тому що, граючи в них, дитина вчиться використовувати різні слова, слухає їх правильне і неправильне звучання.

Ставте з малятами спектаклі та сценки. Нехай спочатку вони будуть зовсім коротенькими. Зате незабаром матюк буде із задоволенням розучувати прозу або вірші.

Оскільки найбільше часу дитина все-таки проводить із мамою, дуже важливо, як вона розмовляє. Якщо мама перекручує слова, „сюсюкає”, то існує велика ймовірність того, що і малюк буде не правильно вимовляти слова. Тому що він так звик. І знадобиться робота логопеда, щоб усунути недоліки.

Якщо малюк не вимовляє деякі звуки, не поспішайте його сварити. Просто спокійно виправляйте його та просіть вимовити слово правильно. При цьому Ви можете продемонструвати, як саме потрібно зімкнути або розімкнути губи, куди відправити язичок, щоб вийшов правильний звук. І тоді в логопедичних заняттях просто не буде потреби.

 

Дитина, у якої спостерігається порушення мовлення, крім систематичних спеціальних занять з вчителем-логопедом, потребує постійних занять з розвитку органів артикуляційного апарату, мовлення, сприймання і розуміння мовлення оточуючих.

Змалку з дитиною слід постійно розмовляти, не спотворюючи вимову, оскільки діти схильні до наслідування.

До 2-х років дитина має вимовляти до 100 слів. У неї мають з’явитися перші короткі речення, втім можуть виникати і «власні» слова (які позначають ті чи інші предмети: няч – м’яч; бабака – собака тощо).

Батьки мають розширювати тематику спілкування, а не зводити його лише до побутових ситуацій. Слід говорити з дитиною про все, що ви бачите на прогулянці, описувати предмети і явища, які ви спостерігаєте, функції і якості окремих предметів, людей (їх вік, стать, у що одягнені), погоду, природу тощо.

Якщо дитина не вимовляє правильно окремі звуки, в неї все одно формується уявлення про правильну вимову звуків, побудову речень, інтонацію тощо. Порушення звуковимови у 5-річних дітей має стурбувати батьків і спонукати їх звернутися до фахівців.

Вправи та ігри для малюків

Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам’ятати.

Серед них добре відомі всім: «Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину повторювати окремі слова, імітувати дії, запам’ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та загальну моторику.

Гра «Один – багато»

Дитині демонструють один предмет і поряд – кілька таких самих предметів (на малюнках чи реальні об’єкти). На цій основі моделюють різні варіанти гри: батьки чітко називають один предмет і багато: квітка – квіти.

Пропонують показати один предмет, багато предметів; назвати їх.

Об’єкти можна міняти, згодом знову повертатися до попередніх.

Мета такої гри полягає в тому, щоб дитина навчилася називати однину і утворювати множину.

Гра «Все гарненьке і маленьке»

У процесі гри діти навчаються утворювати слова (в цьому випадку – зменшувально-пестливі слова).

Для цього потрібні пари предметів (великих і маленьких), реальні об’єкти або малюнки. Їх розкладають на підлозі.

Дорослий: я великий, і буду вибирати великі предмети, а ти маленький – і вибиратимеш маленькі. Грають по-черзі, вибираючи предмети і називаючи їх.

Батьки мають кілька разів показати, як це робити.

Яблуко – яблучко, квітка – квіточка, ложка – ложечка, шапка – шапочка…

Казки і вірші для читання та інсценізації

Батьки малюків мають зібрати бібліотеку казок і віршів з хорошими ілюстраціями, сюжет яких можна не лише слухати і повторювати, а й виконувати почергово (батько – дитина) або за ролями. Це можуть бути як народні казки, так і авторські твори (Н. Забіла, М. Підгірянка, П. Воронько та інші). Серед них – «Курочка Ряба», «Два півники», «Колобок», «Рукавичка», «Котик» та ін.

В процесі періодичного повторення цих творів у дитини розвивається мовлення, пам’ять, вона навчається координувати рухи, зображуючи певних персонажів. Емоції пробуджують уяву і творче переосмислення художніх творів. А загалом, такі заняття зближують батьків і дітей.

Дихальні вправи

Для покращення дихання і вироблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови певних звуків, варто систематично виконувати спеціальні вправи. Їх можна перетворити в цікаві ігри.

Кульки

Можна з дитиною насправді надувати повітряні кульки чи надувні іграшки. Або ж погратися в «дзеркало», сидячи один навпроти одного, надувати щічки і повільно випускати повітря.

Вода в роті

Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку. Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.

Шторм на морі

В мисочку чи склянку наливають воду. Дитині дають коктейльну трубочку. Трохи відкривши рота і витягши злегка плаский язичок, дитина має дмухати повітря в трубочку так, щоб створити «шторм».

Батьки мають стежити, щоб малюк не надував щічки, а видихав легенями.

Щоб дитині було цікаво, в «море» можна випустити маленькі паперові кораблики, зроблені заздалегідь.

Тренування артикуляційного апарату

Вгадай, хто це?

Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя, положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і (комар).

Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і «намагайтесь» вгадати.

Бублик-акробат

Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з тарілки тощо.

Малювання язиком

Вправа спрямована на зміцнення м’язів язика, розвиток гнучкості.

На чистій пластиковій дощечці варенням, медом (іншим смаколиком) намалюйте просте зображення (коло, овал, хвилю, зубчасту хвилю тощо). Дитина має максимально витягти вперед язик і повільно злизати смаколик-зображення.

Другий варіант – виконання рухів язиком за командою. Батьки дають вказівку: вгору, вниз, праворуч, ліворуч, оберти тощо. Дитина виконує не поспішаючи. В перерві дитина може набрати в рот води і перекочувати її від однієї щічки до другої.

Графічні вправи

Малюнки за крапками

Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма. Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має з’єднувати крапки (пунктири) плавною лінією.

Робіть малюнки різноманітними, щоб дитина мала змогу тренуватися у накресленні різних варіантів ліній (прямих, похилих, ламаних, знизу-вгору, згори-вниз тощо). Доречно, якщо в малюнку будуть присутні окремі геометричні фігури невеликого розміру (кола, овали, трикутники, багатокутники), аби дитина обводила їх не відриваючи руки. Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим корисне тощо).

Написання букв

Ці ігри-вправи можуть бути багатоваріантними. Букви можна писати пальцем на вологому піску, висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків) тощо. Писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру…», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова що позначають живих істот тощо).

Батьки можуть вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон тощо). Із зав’язаними очима дитина може вгадувати літери, попередньо обстеживши її руками.

 

Кожен батько мріє, щоб його дитина розвивалася повноцінно, виявляла свої таланти та здібності, була творчою і самостійною особистістю.

Спектр можливостей для розвитку творчості у дітей є безмежним. Кожна дитина має свій унікальний набір здібностей, які можна розвивати та підтримувати. Однак, для досягнення успіху у цьому напрямку, необхідно мати певний набір практичних інструментів та засобів, які стимулюватимуть творчість дитини і допоможуть розкрити її потенціал.

Творчість – це не обмежені рамки малюнок або вірші. Це процес, який розвиває уяву, креативність та інтелектуальні здібності дитини. Шлях до творчості можна прокласти через різноманітні діяльності, які сприятимуть розвитку творчого мислення і допоможуть дітям виявити свої здібності в різних сферах життя.

Створення сприятливого середовища

Успішний розвиток творчих здібностей у дітей залежить від багатьох факторів, одним з яких є створення сприятливого середовища. Це середовище повинно заохочувати малюка до виявлення своєї творчості та розвитку його талантів.

Перш за все, важливо забезпечити наявність відповідних матеріалів та інструментів для самовираження дитини. Надайте їй доступ до кольорових олівців, пензликів, фарб, а також до різноманітних матеріалів для моделювання та конструювання. Це допоможе розвинути уяву та творчість, а також створить можливість для самовираження.

Для створення сприятливого середовища також важливо враховувати індивідуальні потреби та інтереси дитини. Спостерігайте за тим, що найбільше цікавить вашого малюка, і допомагайте йому у розвитку цих здібностей. Наприклад, якщо він проявляє інтерес до музики, забезпечте йому можливість відвідувати музичні заняття або навіть навчатися грати на інструменті.

Забезпечення доступу до різноманітних матеріалів і інструментів

Один із важливих аспектів розвитку творчості у дітей полягає в створенні сприятливих умов для їх розвитку та здібностей. Для досягнення цієї мети, батькам слід заохочувати дітей до активного використання різноманітних матеріалів і інструментів, що сприятимуть їх творчому процесу.

Практичне використання цих матеріалів і інструментів сприятиме розвитку творчих здібностей дитини. Наприклад, малювання за допомогою пензлів та фарб дозволяє розвивати дрібну моторику та фантазію, а ліплення з глини розвиває просторове мислення та творчу уяву. Використання різних форм вирізанок та кольорових олівців допомагає розвивати в дітях вміння сприймати та виражати емоції через мистецтво.

Загальна ідея полягає в тому, що заохочуючи дітей до використання різноманітних матеріалів і інструментів, батьки сприяють розвитку їх творчих здібностей. Рознообразність матеріалів та інструментів дозволяє дітям виражати свої ідеї та фантазії, розвивати свої таланти та творчість.

Стимулювання самостійності та ініціативи

Виховання самостійності та ініціативи у дітей є важливим етапом їх розвитку. Це процес, який сприяє розкриттю та розвитку їхніх здібностей, а також формує навички самостійного мислення та дій. Батьки мають велику роль у стимулюванні цих якостей у своїх дітей, що може бути досягнуто за допомогою практичних методів та підходів.

Одним з ефективних способів заохочувати самостійність та ініціативу у дітей є надання їм можливостей для вибору та прийняття рішень. Дитина повинна мати можливість впливати на те, що вона робить, як вона це робить та як вона вирішує проблеми. Це допомагає їй розвивати критичне мислення та впевненість у своїх здібностях.

Розвиток уяви та творчого мислення

Одним зі способів розвитку уяви та творчого мислення є стимулювання дитячої фантазії. Дітям корисно пропонувати завдання, які спонукають їх думати нестандартно та шукати нетрадиційні рішення. Наприклад, запропонуйте дитині поринути в уявний світ, створити свою власну казку, придумати новий персонаж або намалювати незвичайний пейзаж.

Також важливо давати дітям можливість спробувати різні види мистецтва, такі як малювання, ліплення, музика, танці тощо. Це допомагає їм розкрити свої таланти та виявити нові захоплення. Необхідно постійно підтримувати дітей, висловлювати свою позитивну оцінку їхнім творчим досягненням та заохочувати їх до подальшої самореалізації у цих напрямках.