На сьогодні інтернет є безмежним простором для задоволення найрізноманітніших потреб дитини у навчанні і відпочинку, у комунікації з рідними, у самоствердженні і визнанні серед однолітків, в отриманні чергової порції інформації з фронту. Водночас всесвітня мережа може нести загрози здоров’ю і матеріальному добробуту своїх користувачів, де діти можуть бути як жертвами, так і потенційним джерелом в інтернеті. Загроза в інтернеті – це ймовірність завдання збитків заподіяних фізичному, психічному здоров’ю людини, соціальному або матеріальному благополуччю внаслідок користування інтернетом.

 

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет?

1. Поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з якими вони спілкуються в онлайні, довідайтесь, чим вони захоплюються і як проводять дозвілля.
2. Розміщуйте комп’ютери з Інтернет-з’єднанням поза межами кімнати дитини.
3. Контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (ігри, фільми, музику, тощо).
4. Вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад «Батьківський контроль в WINDOWS».
5. Цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом.
6. Навчіть дітей ніколи не надавати свою інформацію про себе та свою родину, електронною поштою.
7. Навчіть дітей відповідальному та етичному поводженні онлайн. Через природну цікавість, довірливість і брак досвіду дитина може, сама того не усвідомлюючи, завдати шкоди, своїй сім’ї.

Інформаційні платформи дають нам можливість отримувати доступ до світових подій та останніх новин в режимі онлайн. Це є гарною можливістю дізнатися про ситуацію, яка відбувається у світі. Однак, через велику кількість інформації про війну і бойові дії дитина може бути стурбована тим, що відбувається. Неможливо проконтролювати потік інформації з безлічі сайтів. Це означає, що дитина може зустріти в інтернеті тривожний контент, навіть не здійснюючи його пошук.

 

Кілька порад, які допоможуть слідкувати за безпекою дітей в інтернеті:

• вимкніть повідомлення про новий контент, щоб допомогти дитині відпочити;
• підтримайте свою дитину, допоможіть їй зрозуміти те, що вона побачила, і дайте можливість поставити їй питання;
• використовуйте налаштування і фільтри, які допомагають обмежити небажаний контент;
• розкажіть дітям, про те, що інколи інформація в інтернеті не ґрунтується на фактах;
• нагадайте дитині не ділитися чутливим контентом, оскільки це може засмутити інших.

Щоб забезпечити безпеку в інтернеті для дітей, дайте дитині знати, що вона може звернутися до вас з будь-якими питаннями чи побоюваннями щодо проблем, з якими вона могла зіткнутися в онлайн-просторі. Пам’ятайте, що інтернет – одночасно і можливість, і ризик для дітей. Тому дорослим варто робити усе можливе, щоб зробити цифрове освітнє середовище максимально безпечним для дітей. Та найголовніше те, що дитина повинна розуміти – ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте.

 

Дитина повинна Вам довіряти!

Часто гіперактивними називають дошкільнят, які, на думку педагогів, надто енергійні, норовливі, агресивні. Та чи завжди ці риси свідчать про медичний діагноз?

Гіперактивна дитина в групі дитячого садка завжди викликає занепокоєння педагогів та підвищену увагу до себе. З таким малюком складно навіть дуже терплячому вихователеві. Дитина постійно порушує дисципліну, неуважна під час занять, може встати з місця та бігати по групі, ставить безліч запитань, не слухаючи на них відповіді, проявляє агресію щодо однолітків. Хтось може сказати, що вона просто невихована чи з проблемної сім’ї. Проте вчені довели: неправильне виховання чи негаразди у родині можуть впливати на поведінку малого, але не є її причинами.

Причому помічено: гіперактивність спостерігається у хлопчиків у 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток, що пояснюється більшою вразливістю їхнього організму до різних негативних чинників.

Слово гіперактивність походить від гр. hyper — багато і лат. activus — діяльний, дослівно перекладається як підвищена діяльність, тобто яскраво виражене переважання збудження над гальмуванням.

Гіперактивність часто супроводжується дефіцитом уваги. Тому в картці дитини з висновками лікаря можна побачити абревіатуру СДУГ, що означає синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

Прояви цього синдрому помітні вже в дуже ранньому віці. Це при тому, що фізичний розвиток таких дітей зазвичай відповідає віковим нормам або ж навіть випереджає їх. Вони раніше починають сидіти, ходити, говорити, проте в них підвищений тонус м’язів, проблеми зі сном. Яскравіше означені симптоми проявляються, коли дитина приходить до дитячого садка, що пов’язано з проблемами адаптації. Малюк порушує дисципліну, в нього поганий сон, апетит, поведінка зовсім виходить з-під контролю. СДУГ негативно позначається на таких важливих психічних процесах дитини, як пам’ять, увага, сприймання. На прохання припинити безцільний рух дитина не реагує, на неї не діють ні вмовляння, ні погрози. Дуже важливо вчасно привернути увагу батьків до цієї серйозної проблеми, порадити їм звернутися до дитячого психолога, лікаря.

Фахівці виділяють три основні ознаки СДУГ: неуважність, гіперактивність, імпульсивність, які проявляються в дитини віком до семи років у різних сферах діяльності, причому не тільки, скажімо, на заняттях, бо тоді йшлося б просто про небажання вчитися, а й в іграх, трудовій діяльності, під час їди, на прийомі в лікаря тощо. Розглянемо основні прояви, які можуть свідчити про наявність у малюка цього синдрому.

 

Прояви дефіциту уваги в дитини

♦ Не може сконцентрувати увагу на деталях. Робить багато помилок під час виконання завдань.

♦ Часто не реагує на звернене до неї мовлення. Складається враження: дитина просто ігнорує вихователя.

♦ Постійно щось забуває. Наприклад, може взути черевики й забути про шкарпетки чи, взагалі, не зняти верхній одяг після прогулянки.

♦ Уникає справ, які їй нецікаві. Особливо, якщо діяльність потребує наполегливості й терпіння.

♦ Не може організувати власну діяльність — підготуватися до заняття, зібратися на прогулянку.

♦ Не доводить роботу до кінця. Наприклад, може почати малювати, проте дуже швидко їй це набридає і вона береться за іншу справу.

♦ Постійно губить речі. Майже щодня доводиться щось шукати — іграшки, одяг, взуття тощо.

♦ Відволікається на сторонні стимули. Розмова інших дітей під час заняття, олівець, який впав зі стола, можуть на тривалий час повністю переключити увагу дитини.

 

Прояви гіперактивності в дитини

♦ Встає з місця без дозволу. Під час денного відпочинку, обіду чи занять дитина не зважає на заборони, може раптово підскочити з місця, побігти кудись без певної мети. « Метушлива. Не може спокійно всидіти на одному місці, постійно перебуває в русі.

♦ Не може спокійно гратися. Тихі ігри їй швидко набридають.

♦ Безцільно рухається. Бігає, підстрибує, пересуває предмети, які поруч, човгає ногами просто так. На запитання, навіщо ти так робиш, не має відповіді.

Прояви імпульсивності в дитини

♦ Нетерпляча. Не може дочекатися своєї черги, не дослухавши запитання до кінця, намагається викрикнути відповідь.

♦ Не вміє дотримуватися правил. Зокрема в іграх не враховує інтересів інших учасників, не вміє планувати свої дії тощо.

Усі ці ознаки не можна розглядати окремо. Висновки, що маємо справу саме з гіперактивною дитиною, можна робити лише в тому разі, якщо ці ознаки в поведінці дитини поєднуються та зберігаються не менш як 6 місяців!

У будь-якому разі сумніви педагогів мають спростувати чи підтвердити досвідчені спеціалісти — лікар-невропатолог, дитячий психолог!

 

 

 

 

 

ЯК ВІДРІЗНИТИ АКТИВНУ ДИТИНУ ВІД ГІПЕРАКТИВНОЇ

Застерігаємо: не варто поспішати зараховувати до категорії гіперактивних кожну активну дитину. У будь-якій групі є вперті, неслухняні, енергійні малюки. Дитина, яка неуважно виконала завдання сьогодні, а наступного разу, в доброму гуморі, зробить усе правильно й до кінця, — не є гіперактивною.

Отже, маємо відрізняти звичайну активність від неврологічного розладу.

 

Спільне та відмінне у поведінці дітей

♦ Постійно перебуває в русі. Активну дитину можуть зацікавити й пасивні заняття, скажімо, складання мозаїки чи конструктора. Гіперактивна дитина не здатна контролювати себе — продовжує рухатися навіть, коли втомилася. Спокійні заняття її не цікавлять. Може й проявити інтерес до них, однак ніколи не доводить справу до кінця.

♦ Говорить швидко та багато. Активний малюк ставить безліч запитань: “куди?”, “навіщо?”, “чому?” та завжди з інтересом слухає відповіді на них. Гіперактивна дитина перебиває дорослих, постійно втручається в чужі розмови з різними запитаннями, які можуть зовсім не стосуватися теми. Відповідь для неї не має значення.

♦ Дуже жвава та рухлива. Активна дитина може бути сповнена енергії на прогулянці, однак на занятті або під час обіду здатна заспокоїтися. Гіперактивна ж не реагує на заборони, не дотримується правил та обмежень, не зважає на те, де перебуває: вдома, в садочку чи в гостях.

♦ Має порушення сну. В активних дітей рідко бувають проблеми зі сном. Гіперактивні ж малюки завжди сплять неспокійно, їх важко вкласти, вони часто прокидаються та плачуть.

Цікаво знати 

Практика показує: за своєчасної корекції з гіперактивних малят часто виростають винахідливі, творчі, талановиті особистості з високими розумовими здібностями, які досягають значних успіхів у різних сферах життя.

Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно – гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

• Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково – кишкового тракту з порушенням водно – мінерального обміну, загальною інтоксикацією.
• Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.
• Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно – побутовим шляхом.
• Якщо ваші дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.
• Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.
• Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вжити одразу та не зберігати до наступного годування.
• Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно мити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.
• Готуючи їжу, варто пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення – температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.
• Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.
• Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилась частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (при температурі приблизно 60 °С чи вище), або холодними (при температурі приблизно 10 °С чи нижче). Це край важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4 – 5 годин або більше.
• Не варто в водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вище 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.
• Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).
• Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.
• Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.
• Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.
• Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.
• Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

Шановні батьки, безпека дітей на природі – це важливий аспект, який потребує особливої уваги з нашого боку. Природне довкілля несе багато корисного для розвитку дитини, але разом з тим містить певні небезпеки, які важливо враховувати. У цій консультації ми зібрали основні правила, які допоможуть зберегти здоров’я ваших дітей під час прогулянок на природі.

 Загальні правила поведінки на природі.

На природі дитина повинна завжди знаходитися під наглядом дорослих. Пояснюйте дітям, що вони повинні дотримуватися маршрутів і не віддалятися від групи або родини. Розкажіть, чому важливо не порушувати природний ландшафт, зокрема не псувати дерева, не рвати квіти та не знищувати житло тварин.

 Безпека у лісі

Ліс – це місце, де багато цікавого, але й небезпечного. Ознайомте дитину з основними правилами:

• Не торкатися до незнайомих рослин і ягід, оскільки деякі з них можуть бути отруйними.
• Не тривожити тварин і птахів, адже це їхнє природне середовище.
• Якщо дитина загубилася, вона повинна залишатися на місці, привертати увагу голосом або сигналами й не панікувати.

 Безпека біля водойм

Під час прогулянок біля річок, озер чи ставків завжди стежте, щоб діти не підходили близько до води без вашого дозволу. Поясніть, що ковзкі береги можуть бути небезпечними, а вода – холодною, тому потрібно триматися подалі від краю, а також уникати ігор безпосередньо біля води.

4. Правила поведінки з комахами та дикими тваринами

В природі часто можна зустріти різних комах та тварин. Важливо пояснити дитині, що не можна торкатися чи переслідувати диких тварин або комах. Укуси комах можуть викликати алергічну реакцію, а укус чи подряпина від тварини можуть бути небезпечними для здоров’я.

 5.Погода та сезонні небезпеки

Належний одяг – одна з важливих умов безпеки під час прогулянки на природі. Подбайте, щоб дитина була відповідно вдягнена до погоди. У холодну пору – це теплий одяг, а в теплу – захист від сонця. Поясніть дитині, що потрібно уникати слизьких поверхонь восени й взимку, а також небезпечних місць у дощову погоду.

6. Основи надання першої допомоги

Дітям важливо знати основні правила першої допомоги, але вони завжди повинні звертатися до дорослих у разі будь-якого інциденту. Навчіть їх повідомляти про порізи, укуси чи інші пошкодження, щоб вчасно отримати допомогу.

 7.Практичні поради

Під час прогулянок на природі завжди беріть з собою невелику аптечку, воду та засоби для дезінфекції. Завчасно обговоріть з дитиною план дій на випадок надзвичайної ситуації, поясніть, як зв’язатися з вами, якщо щось трапиться, і як залучити інших дорослих до допомоги.

Шановні батьки, ваша уважність і власний приклад – найкращий спосіб навчити дітей правил безпечної поведінки на природі. Нехай прогулянки в довкіллі будуть не лише цікавими, але й безпечними для ваших дітей.

Будьте обережні й дбайте про безпеку вашої дитини!

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

• негайно (з безпечного місця) повідомте екстрені служби за тел. 101, 102;
• не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей;
• припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
• не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух), дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

ЗАБОРОНЕНО:

• наближатися до виявленого предмета;
• пересувати його або брати в руки;
• кидати його, ударяти по ньому;
• розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет, приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:

• одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття  на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
• візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
• під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;
• не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
• тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

• обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;
• у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
• негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;
• з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
• перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовленні фахівці-сапери, які мають допуск  до цього виду робіт.