«Допоможіть своїй дитині розвинути ерудицію»

Ерудит — це освічена людина, яка має не лише всебічні знання в обраній сфері та багатьох суміжних. Справжній ерудит широко поінформований в усіх сферах науки, техніки, культури, мистецтва, суспільних і політичних подіях. Більше того, він постійно здобуває все нові й нові знання — але не просто «щоб було», а щоби розширити власні можливості та творити щось нове на стику багатьох наукових дисциплін.

 

Як розвивати ерудицію в дитини

  1. Заохочуйте допитливість! Дитина виявила до чогось інтерес — дайте їй цікаве джерело відповідних знань і час, щоб із ними ознайомитися. Дитячі енциклопедії, науково-популярні фільми, гуртки, пізнавальні ігри, бібліотеки, майстер-класи… Забезпечте доступ до пізнавальних ресурсів максимально — у міру своїх можливостей.

 

  1. Що різноманітніші в дитини інтереси — тим краще. Предмет зацікавленості може змінюватися дуже часто — головне, аби допитливість не зникала. Дитина отримала найбільш загальне уявлення про щось і переключилася на інше — отже, для її віку цього досить. А коли вона стикнеться з цим удруге, то пригадає, одразу зацікавиться й дізнається більше. Психологи давно помітили закономірність: чим більше ми про щось знаємо, тим цікавішою нам здається ця тема – і навпаки.

 

  1. Не змушуйте дитину вивчати щось поза програмою «від і до». Так можна «вбити» допитливість. Пізнання нового має бути, як кажуть нинішні діточки, «в кайф».

 

  1. Обмежуйте ґаджети. Якщо є забавка, що вимагає менше зусиль і обіцяє швидше задоволення, ніж книжка, дитина вибере не книжку. Через ґаджети наші діти не знають, як це прикольно — у дощовий вихідний заховатися під шторою і притулитися до теплого радіатора з книжкою в руках…

 

  1. Заохочуйте читання. У дитини має бути власна бібліотечка чи/і доступ до шафи з «дитячими» й «дорослими» науково-популярними та художніми книжками. У стародавні часи, коли про Інтернет не чули, у багатьох оселях була багатотомна енциклопедія. Розумні батьки її ставили на найнижчу полицю шафи — щоби дитина могла витягти том і знічев’я його погортати. Як подумаєш, що нинішні діти не розуміють насолоди, яку можна отримати, розгортаючи товстелезний том у випадковому місці й читаючи щоразу якусь несподівану інформацію: муміфікація, мірра, Менделєєв, Магріб…

 

  1. Допомагайте дитині розширювати словниковий запас. Це допоможе їй краще навчатися. А для цього навчіть користуватися словниками та привчіть звертатися до них щоразу, коли дитина натрапила на незрозуміле слово.

 

  1. Логічне продовження попередньої поради: уточнюйте все, про що маєте занадто слабке уявлення. Коли ви читаєте текст і там у кущах пищить горобець — тут усе зрозуміло, ви горобців мало не щодня ганяєте. А якщо якийсь… приміром, щедрик — пташка, яку ви ніколи не бачили, — краще зробити паузу й погуглити. Подивилися, які в щедрика хвостик-дзьобик-пір’ячко, прочитали, де він живе, а якщо пощастило — і послухали запис співу… Текст набув нових барв, а ви дізналися дещо для себе новеньке.

 

  1. Учіть дитину аналізувати та оцінювати нову інформацію, поєднувати її з тією, що вже в неї була, обговорювати негативні та позитивні її сторони.

 

  1. Заохочуйте дитину писати. Коли навички письма в дитини вже закріпилися, вона може вести словничок, щоденник, журнал маленьких відкриттів. Видатні мандрівники вели щоденники своїх подорожей — то чому і вашій дитині не завести красивий записник, де вона могла б записувати, малювати, вклеювати вирізки… Словом — творити!

«Вчимо дитину виявляти доброту»

Як ми розуміємо поняття “доброта”? Коли ви промовляєте це слово, то зазвичай маєте на увазі дії, продиктовані співчуттям, розумінням чужих емоцій, повагою, справедливістю, чемністю, тактовністю, прагненням допомогти, зменшити чуже страждання або запобігти йому.

 

Як навчити дитину розуміти почуття оточуючих і виявляти доброту?

  1. Зупиняйте негативну поведінку дитини, коли вона поводиться, на ваш погляд, неприйнятно щодо інших людей чи тварин. Завжди запитуйте сина чи доньку: “А що б ти відчу(в/ла), якби з тобою повелися так само?” Заохочуйте дитину думати вголос, відповідати на це запитання щиро і вдумливо.

 

  1. Подавайте приклад доброти не лише хорошими вчинками, а й слідкуючи за власною повсякденною поведінкою. Добрі діти мають батьків, які ніколи не дозволяють собі такої негативної поведінки, як:
  • висміювати незнайомих людей за незграбність, дивний вигляд, фізичні вади тощо;
  • пліткувати чи негативно відгукуватися про родичів і друзів у присутності дитини;
  • кривдити чи висловлювати неповагу до чоловіка, дружини, інших членів родини; жорстоко поводитися з домашніми улюбленцями.

Якщо ви уникаєте такої поведінки самі та засуджуєте її в інших, дитина теж не вдаватиметься до неї та ставатиме на бік скривдженого.

 

  1. Пояснюйте дитині, навіщо люди роблять ті чи ті дрібні та великі добрі справи. Розповідайте, як той чи той ваш вчинок полегшує життя іншій людині. Скажімо, чому ви віддаєте речі, з яких виросла дитина, дитячому будинку. Навіщо у вас на роботі всі “скидалися” на операцію для хворого колеги. Чому ви, входячи в метро, притримуєте двері для людини, яка йде слідом за вами. Навіщо поступаєтеся місцем у громадському транспорті мамі з маленькою дитиною чи допомагаєте сусідові занести у під’їзд громіздку коробку.

 

  1. Розповідайте, до яких наслідків призводять ті чи ті вчинки. Ви давно навчили дитину, що коту боляче, коли його смикають за хвіст і, як і дитині, потрібно регулярно їсти та пити. Але молодшому школяру слід також розуміти, чому не слід, приміром, будити кота, щоб з ним погратися. Пухнастику потрібно довше спати, ніж дитині, і від недосипання він буде дратівливий і може навіть захворіти.

 

  1. Виявляйте повагу до дитини, не обзивайте її, не кричіть, коли вона поводиться нечемно. Повірте, чемна поведінка, коли ви гніваєтеся, на дитину це справляє сильніше враження, ніж крик! Це навчить її не кривдити інших дітей, поведінка яких її дивує, ображає чи порушує правила, заведені у колективі.

 

  1. Не дражніть дитину! Жартівливий “тролінг” припустимий тоді, коли дитина чітко відчуває різницю між невинним, ущипливим і відверто злим жартом. Пам’ятайте, діти по-різному реагують, коли їх дражнять. І якщо дитина мавпуватиме вашу поведінку щодо неї, дражнячи однолітків, ті можуть сприймати це як образу чи навіть знущання!

 

  1. Не дозволяйте дитині відповідати різким тоном чи грубіянити – ні вам, ні будь-кому у вашій присутності! Якщо з вами чи у вашій присутності це можна – отож можна з будь-ким. Дитині слід навчитися бути доброю до людей навколо, а виявляти це слід передусім у повазі та чемності!

 

  1. Учіть дитину “читати” чужі почуття. Дитині важко зрозуміти чужі почуття з міміки, жестів, тону голосу і відповідно змінювати свою поведінку? Регулярно влаштовуйте гру “Вгадай почуття”.

 

У вихідний, сівши на лавку в парку, вкажіть дитині на перехожого, який виявляє сильну емоцію: смуток, незадоволення, радість, спокій, занепокоєння, стурбованість тощо. Запитайте дитину: “Що відчуває зараз цей перехожий?” Попросіть її придумати історію про цю людину. Обговоріть з дитиною її спостереження і висновки. Це допоможе дитині сформувати уявлення, що призводить до виникнення тієї чи тієї емоції.

 

Дуже добре розвиває розуміння емоцій та навчає доброти читання й обговорення художньої літератури. Тому якнайбільше читайте дитині самі та заохочуйте її самостійне читання дитячої класики та сучасних книжок для дітей. Обговорення прочитаного і запитання на кшталт: “А чому головні герої образилися одне на одного? А що їм слід зробити, щоб помиритися? А що б ти відчув на місці цього персонажа?” – допоможуть дитині вчитися на чужому досвіді та уникати багатьох помилок у взаєминах.