Daily Archives: 30.10.2017

Поради батькам, профілактично-оздоровча робота

І ще раз про здоров’я

Методичні рекомендації для батьків

у сфері формування фізичного здоров’я дитини

  1. Створити в сім’ї атмосферу ставлення до здоров’я як до найвищої цінності. Намагатися вести здоровий спосіб життя.
  2. Дотримуватися у вихідні дні режиму, що відповідає віку дитини. Наблизити його до режиму дня, до якого вона звикла в дошкільному навчальному закладі.
  3. Зробити активний відпочинок у вихідні дня звичним способом життя родини. Впроваджувати виїзди на природу з проведенням рухливих і спортивних ігор з участю всіх членів родини. Пояснювати дитині правила здоров’язберігаючої поведінки.
  4. Використовувати в оздоровленні дитини засоби природного загартування: сонце, повітря і воду. Пояснювати їх позитивний вплив на здоров’я. Загартувальні процедури виконувати разом із дитиною.
  5. Використовувати слушну ситуацію, щоб задовольнити цікавість дитини щодо будови і функцій органів та систем організму. Забезпечити її ілюстративним матеріалом, науковою інформацією, адаптованою до сприйняття дитиною дошкільного віку, які містяться у «Великій енциклопедії для дошкільників», атласі «Людина» (для дошкільників), передплатних виданнях «Азбука здоров’я», «Дерево пізнання» тощо.
  6. Доводити дитині на власному прикладі необхідність піклування про власний організм. Пояснювати свій стан здоров’я, причини захворювання і способи подолання недуги. Акцентувати увагу на засобах нетрадиційної медицини (точковий масаж, дихальна гімнастика, фітотерапія тощо).
  7. Навчати дитину правилам догляду за органами тіла. Під час виконання гігієнічних і загартувальних процедур доречно використовувати фрагменти з фольклорних і літературних творів, дидактичні вправи: «Зробити навпаки», «Що потрібно, щоб бути чистеньким?», «Що зайве, чому?» тощо.
Поради батькам, Психологічний центр

«Сім’я – основа психічного здоров’я малюка»

Психічне здоров’я дитини – стан душевного благополуччя, емоційного комфорту, впевненості у своєму майбутньому, яке пов’язане з відчуттям захищеності свого «Я». Для дитини, для її психічного здоров’я, надзвичайно важливо бути прийнятою, захищеною близькими дорослими, знати, що її люблять.

Приймати дитину – значить бачити її індивідуальність і несхожість з іншими, надати їй право бути такою, якою вона є.

Батькам іноді дуже важко утриматись від емоційних зауважень на адресу малюка, коли він проявляє себе не так, як їм би хотілося. Більшість батьків вважають, що саме в цьому і полягає виховання.

Але давайте поміркуємо, як це впливає на душевне благополуччя дитини:

  1. Зауваження, обсмикування, принизливі репліки практично ніколи не сприймаються дітьми як справедливими і часто викликають у малюка почуття протесту, образи, незгоди.
  2. Оцінювання дитини з боку дорослого визначає розвиток її власної самооцінки: як батьки оцінюють дитину, так вона починає оцінювати саму себе, і з рештою, такою і стає.
  3. Негативно сприймаючи ті чи інші прояви малюка, батьки якби говорять: «Коли ти так робиш, ти мені не подобаєшся. Роби ось так, і я буду тобою задоволена, буду тебе любити».

Прийняття дитини – це демонстрація малюку своєї безумовної любові: «Я люблю тебе, тому що ти є». Прийняття не виключає можливості негативного оцінювання окремих вчинків дитини, але  важливо, щоб оцінку малюк одержував від люблячих, приймаючих його батьків: «Я знаю, що ти гарний, і мені шкода, що ти поводився погано». На ці слова дитина відгукнеться переживанням невідповідності між зробленим вчинком і своєю позитивною самооцінкою.

Друга важлива складова батьківських стосунків є незалежність дитини, точніше – надання їй розумної волі і самостійності.

Дослідження показують, що на розвиток особистості дитини, на її емоційний комфорт  несприятливо впливає як надмірний контроль з боку батьків, так і вседозволеність. В обох випадках результатом стає формування слабкого «Я». При надмірній опіці дитина не учиться приймати самостійні рішення і розраховувати на власні ресурси,. При уседозволеності дитина не вміє співвідносити свої бажання і дії з вимогами ситуації, не здатна нести відповідальність за них. Все це негативно впливає на  формування у дитини почуття захищеності, впевненості у своїх силах, можливостях.

Незалежність дитини, її відносна автономність проявляється в сім’ї через наявність права у малюка на власну точку зору, що відрізняється від дорослої, вибір вчинків, друзів, ігор, занять. Така позиція допомагає дитині усвідомлювати можливі наслідки своїх дій і бути готовою до їх прийняття.

Тому перше і головне, що можуть зробити батьки для своєї дитини, для укріплення її психічного здоров’я  – це любити її і допомагати їй шукати і знаходити себе.