«Сім’я – основа психічного здоров’я малюка»

Психічне здоров’я дитини – стан душевного благополуччя, емоційного комфорту, впевненості у своєму майбутньому, яке пов’язане з відчуттям захищеності свого «Я». Для дитини, для її психічного здоров’я, надзвичайно важливо бути прийнятою, захищеною близькими дорослими, знати, що її люблять.

Приймати дитину – значить бачити її індивідуальність і несхожість з іншими, надати їй право бути такою, якою вона є.

Батькам іноді дуже важко утриматись від емоційних зауважень на адресу малюка, коли він проявляє себе не так, як їм би хотілося. Більшість батьків вважають, що саме в цьому і полягає виховання.

Але давайте поміркуємо, як це впливає на душевне благополуччя дитини:

  1. Зауваження, обсмикування, принизливі репліки практично ніколи не сприймаються дітьми як справедливими і часто викликають у малюка почуття протесту, образи, незгоди.
  2. Оцінювання дитини з боку дорослого визначає розвиток її власної самооцінки: як батьки оцінюють дитину, так вона починає оцінювати саму себе, і з рештою, такою і стає.
  3. Негативно сприймаючи ті чи інші прояви малюка, батьки якби говорять: «Коли ти так робиш, ти мені не подобаєшся. Роби ось так, і я буду тобою задоволена, буду тебе любити».

Прийняття дитини – це демонстрація малюку своєї безумовної любові: «Я люблю тебе, тому що ти є». Прийняття не виключає можливості негативного оцінювання окремих вчинків дитини, але  важливо, щоб оцінку малюк одержував від люблячих, приймаючих його батьків: «Я знаю, що ти гарний, і мені шкода, що ти поводився погано». На ці слова дитина відгукнеться переживанням невідповідності між зробленим вчинком і своєю позитивною самооцінкою.

Друга важлива складова батьківських стосунків є незалежність дитини, точніше – надання їй розумної волі і самостійності.

Дослідження показують, що на розвиток особистості дитини, на її емоційний комфорт  несприятливо впливає як надмірний контроль з боку батьків, так і вседозволеність. В обох випадках результатом стає формування слабкого «Я». При надмірній опіці дитина не учиться приймати самостійні рішення і розраховувати на власні ресурси,. При уседозволеності дитина не вміє співвідносити свої бажання і дії з вимогами ситуації, не здатна нести відповідальність за них. Все це негативно впливає на  формування у дитини почуття захищеності, впевненості у своїх силах, можливостях.

Незалежність дитини, її відносна автономність проявляється в сім’ї через наявність права у малюка на власну точку зору, що відрізняється від дорослої, вибір вчинків, друзів, ігор, занять. Така позиція допомагає дитині усвідомлювати можливі наслідки своїх дій і бути готовою до їх прийняття.

Тому перше і головне, що можуть зробити батьки для своєї дитини, для укріплення її психічного здоров’я  – це любити її і допомагати їй шукати і знаходити себе.