Monthly Archives: Червень 2017

Поради батькам, Фізкультурно-оздоровчій центр

Загартування сонцем, повітрям, водою

Літо – час оздоровлення дітей. Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур: системність, послідовність, регулярність, урахування стану здоров’я та емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Загартування повітрям

– повітряні ванни в приміщенні  (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);

– повітряно-сонячні ванни (на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися);

– сон на повітрі (якщо є умови);

Загартування водою

– обтирання (починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати до пояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.

– обливання (Загартуванню сприяє обливання стоп – як самостійна процедура і в комплексі з ходінням босоніж по підлозі, холодному та гарячому піску. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);

– купання (у гумових басейнах, встановлених на майданчиках, у відкритих водоймах разом з батьками);

– ходьба по вологому килимку, змоченому в сольовому розчині.

Загартування сонцем

– Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітям від 1 до 3 років.

– Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).

– Загорати часто, але нетривало.

– Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин.

– Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу.

– Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40 хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.

– Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС.

– Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури. Попередити переохолодження дитячого організму.

– Не перебувати на сонці в повній нерухомості.

– Уникати сильного опромінення голови. Для попередження перегріву та сонячного удару дітям обов’язково надівати білу панаму або хусточку.

– Уникати засмагання під сильним вітром.

– Краще засмагати в лісі, саду, біля річки.

Поради батькам, профілактично-оздоровча робота

Вплив надлишку вітамінів на здоров’я дитини

Часто батьки заради зміцнення здоров’я своїх дітей вдаються до вживання вітамінних препаратів і комплексів. Упевнені в цілющих властивостях вітамінів, вони щодня видають їх дитині, не проконсультувавшись із лікарем заздалегідь. Проте перенасичення дитячого організму вітамінами може дати зворотній і зовсім неочікуваний батьками ефект

Авітаміноз (грец. а — відсутність, vitaminus — вітамін) — це порушення, які розвиваються внаслідок тривалої нестачі або повної відсутності одного (моноавітаміноз) чи декількох (поліавітаміноз) вітамінів в організмі людини.

Проте це не означає, що вітаміни слід вводити в організм дитини в необмежених кількостях, формулу «що більше, то ліпше» до таких біологічно активних речовин, як вітаміни, застосовувати не можна. Уживання вітамінів має суворо відповідати фізіологічним потребам дитячого організму.

Надмірне надходження вітамінів може призвести до гіпервітамінозів.

Гіпервітаміноз (грец. hyper — вище, vitaminus — вітамін) — це патологія, спричинена надмірним надходженням вітамінів до організму людини.

Виділяють два типи гіпервітамінозів:

▪ гострі — виникають унаслідок разового надходження завеликих доз вітаміну, зазвичай у формі вітамінного препарату;

▪ хронічні — розвиваються в разі тривалого надходження вітаміну в дозах, що перевищують фізіологічні потреби організму.

Як правило, гіпервітамінози виявляють у дітей раннього віку у випадках, коли батьки, не проконсультувавшись із лікарем, дають дитині вітамінні препарати або перевищують призначені дози. Також можлива індивідуальна підвищена чутливість дитини до певних вітамінів. У такому разі гіпервітаміноз виникає внаслідок надходження навіть незначних доз вітамінів.

Вітаміни, що містяться в їжі, навіть за надмірного раціону, не можуть спричинити гіпервітаміноз. Однак слід пам’ятати про можливість передозування вітамінних препаратів, якщо дошкільник їх приймає. Особливо актуальною ця проблема стає влітку, тому що деякі батьки дають дітям вітамінні препарати протягом усього року, провокуючи таким чином розвиток гіпервітамінозів у дитини саме влітку. У разі багатого на свіжі овочі та фрукти раціону дитини та високої інсоляції додаткове приймання полівітамінних комплексів для профілактики зайве.

Фахівці-вітамінологи впевнені, що надлишок вітамінів серйозно, а іноді і невиправно, шкодить здоров’ю. Наприклад, загальновідомо, що дітям у всьому світі для профілактики або лікування рахіту дають вітамін D, який входить до групи жиророзчинних вітамінів. Але, якщо дітям, хворим на рахіт, дають завеликі дози вітаміну D, то вони не виліковуються. Дані медичної статистики свідчать, що в деяких країнах через таке передозування рахіт набув ще більшого поширення. Цей парадокс виявили завдяки експериментальним дослідженням.

До рахіту призводить недостатність вітаміну D у дитячому організмі. Цей дефіцит є наслідком порушення нормального співвідношення вмісту солей кальцію і фосфору в крові зі зниженням накопичення кальцію в кістковій тканині. Якщо вміст мінеральних солей у кістковій тканині становить 2/3 її ваги, то на частку кальцієвих солей припадає 95% усієї кількості мінеральних солей, що містяться в кістках. У разі рахіту збіднення кісткової тканини кальцієм змінює структуру кісток, і вони розм’якшуються. За захворювання дитини на рахіт в неї спостерігають такі симптоми:

  • м’якість черепних кісток;
  • незаростання тім’ячка;
  • сповільнення прорізування зубів.

Як правило, призначення вітаміну D в оптимальній кількості сприяє відновленню нормального співвідношення солей кальцію і фосфору і достатньому накопиченню кальцію в кістках. А от призначення вітаміну D у надмірній кількості дає протилежний ефект: кальцій з кісток виводиться, і кістки знову розм’якшуються. Отже, симптоми гіпервітамінозу D не відрізняються від симптомів авітамінозу D. Однак за гіпервітамінозу D кальцій не виводиться з організму, він відкладається вже не в кістковій тканині, а у внутрішніх органах, зокрема нирках, серцевому м’язі, на стінках кровоносних судин.

Якщо своєчасно не відмінити введення надмірної кількості вітаміну D, в кістках і внутрішніх органах можуть виникнути незворотні ураження, спричинені декальцінацією кісток і звапнінням внутрішніх органів і тканин.

Отже, проблема гіпервітамінозів заслуговує не меншої уваги батьків, ніж проблема вітамінної недостатності.

Найпоширеніші види гіпервітамінозів і їх симптоматика

Розвиток гіпервітамінозів пов’язаний зі здатністю деяких вітамінів, особливо жиророзчинних, накопичуватися в організмі або з порушенням виведення їх надлишку. З огляду на це, найбільше клінічне значення мають гіпервітамінози А і D. Водорозчинні вітаміни практично не накопичуються і легко виводяться нирками, тому їх передозування менш значуще. Розглянемо найпоширеніші види та прояви гіпервітамінозів детальніше.

Гіпервітаміноз А

У дітей гострий гіпервітаміноз А розвивається після приймання великих доз препаратів цього вітаміну. Дитина стає неспокійною, дратівливою, рідше — млявою, сонливою, малорухомою. До того ж у дошкільника помітно порушується сон, температура тіла підвищується до +39 °С та можуть з’явитися нудота, блювання. Дихання стає утрудненим, на шкірі з’являються червоні плями, дрібні крововиливи. Характерним також є зменшення об’єму виділення сечі. За легких випадків гіпервітамінозу А протягом 12 днів після припинення прийому вітамінних препаратів усі симптоми зникають.

Хронічний гіпервітаміноз А розвивається поступово протягом 1-12 місяців після початку приймання цього вітаміну. Через це у дитини припиняється збільшення ваги, погіршується апетит, з’являється дратівливість, поганий сон, шкірні покриви стають сухими, лущаться, турбує свербіж. Волосся стає тонким, ламким та сухим, починає випадати. Слизова оболонка ясен і губ запалена, з тріщинами, кровоточить. Спостерігають болі в ногах, їх набряклість, розлад ходи, іноді — розм’якшення кісток черепа.

Надмірне приймання провітаміну А (каротину) супроводжується жовтим кольором шкіри, особливо на долонях і підошвах, інших патологічних змін при цьому не спостерігають. Іноді, зокрема у дітей, які вживають багато моркви, апельсинового соку тощо, необхідно відрізняти описані зміни шкіри від жовтяниці. Головною диференційно-діагностичною ознакою за відкладення каротину є відсутність зміни кольору слизових оболонок та наявність відповідного анамнезу. Підтвердити діагноз може визначення вмісту каротину і білірубіну в крові.

Основними симптомами для діагностики гіпервітамінозу А у дитини є:

  • сонливість і млявість;
  • головний біль, запаморочення;
  • нудота, блювання;
  • підвищення температури тіла;
  • розлади зору;
  • запори або проноси;
  • болі в суглобах під час ходьби;
  • можливе лущення шкіри, шкірні висипання;
  • випадання волосся, брів;
  • тріщини на губах;
  • затримка росту;
  • рідше — збільшення печінки та селезінки.

Лікування гіпервітамінозу А полягає у скасуванні приймання цього вітаміну. Також дуже важливо обмежити вживання продуктів, багатих на вітамін А, — печінка тварин і морських риб, вершкове масло, вершки, сир твердий, яєчний жовток, а також на бета-каротин — морква, перець солодкий, цибуля зелена, щавель, шпинат, петрушка, салат, абрикос, шипшина, обліпиха.

Гіпервітаміноз D

Гіпервітаміноз D розвивається за тривалого вживання великих доз цього вітаміну. Першими симптомами захворювання є втрата апетиту, нудота, блювання, спрага, слабкість, дратівливість, іноді — свербіж шкіри. Водночас може розвинутися гіперкальціємія з відкладенням фосфату кальцію в різних внутрішніх органах: нирках, серцевому м’язі, легенях, підшлунковій залозі тощо, а також в суглобах, лімфатичних вузлах, кон’юнктиві та роговій оболонці ока. Також спостерігають демінералізацію кісток.

Найбільше клінічне значення має ураження нирок — у сечі з’являються білок і циліндри, іноді розвивається ниркова недостатність.

За гострого гіпервітамінозу D у дитини різко змінюється поведінка: спочатку вона неспокійна, примхлива, а потім малорухома і млява. Шкіра стає блідою, апетит різко знижується, печінка збільшується, з’являються стійкі запори, рідше проноси. Дитина починає багато пити і часто мочиться. За прогресування захворювання з’являються часте блювання, відставання у розвитку і втрата ваги. Може підвищуватися артеріальний тиск, У тяжких випадках дихання дитини стає утрудненим, пульс нечастим і слабким, з’являються судоми, реакція на навколишнє середовище сповільнюється або різко знижується.

У разі хронічного гіпервітамінозу D усі зміни з’являються не раніше ніж за місяць після початку прийому вітаміну і наростають поступово.

Ранніми характерними проявами гіпервітамінозу D є втрата апетиту та схуднення або у дітей перестає збільшуватися вага тіла. Поступово стан погіршується і характеризується такими симптомами:

▪ зниження апетиту та блювання;

▪ надмірна спрага та зневоднення організму;

▪ м’язова слабкість і швидка втомлюваність;

▪ дратівливість;

▪ підвищення вмісту кальцію в крові;

▪ підвищення виділення кальцію із сечею;

▪ підвищений артеріальний тиск;

▪ збільшення кількості сечі та запори.

Лікування гіпервітамінозу D полягає у припиненні приймання цього вітаміну, призначенні дієти з обмеженням продуктів, багатих на вітамін зокрема масла вершкового, яєць курячих, ікри, печінки морських риб і тварин,  та продуктів з високим умістом кальцію — виключають з раціону дитини молоко, сир твердий та інші молочні продукти.

З-поміж можливих ускладнень гіпервітамінозу D виділяють зневоднення дитячого організму, гіперкальціємію, пошкодження нирок і утворення каміння в нирках.

Варто пам’ятати, що у підвищеній кількості вітамін D має сильну токсичну дію і може призвести до трагічних наслідків. Препарати вітаміну D дають дітям лише за рекомендацією лікаря і під його наглядом. Окрім того, під час прийому вітаміну D не можна піддавати дитину ультрафіолетовому опроміненню.

Гіпервітаміноз С

До групи вітамінів, розчинних у воді, належать усі вітаміни групи В, вітамін С і ряд інших. Найбільш відомим є вітамін С. Серед людей, які мають загальне уявлення про вітаміни, навряд чи можна знайти таку, яка побоюється надмірного споживання вітаміну С. Попит на таблетки вітаміну С (аскорбінової кислоти) з глюкозою надзвичайно високий завдяки їх корисності та солодкому з невеликою кислинкою смаку. До того ж пакетик з десятьма таблетками коштує недорого. Тому в аптеках дуже частими покупцями виявляються батьки і діти, які приймають ці таблетки з великим задоволенням, часто в надмірних кількостях, що в десятки разів перевищують оптимальну добову потребу у вітаміні С. На жаль, непоінформовані батьки не підозрюють, що наслідком такого задоволення може стати гіпервітаміноз С.

Гіпервітаміноз С не супроводжується такими вираженими зовнішніми проявами, як гіпервітаміноз А і D, тому донедавна дія його надлишку на організм не привертала уваги вчених. Проте нині є вже достатньо відомостей про механізм шкідливого впливу на організм гіпервітамінозу С.

Слід відзначити одну цікаву особливість. Скільки б не вводили вітаміну С в організм, нехай це будуть навіть дуже великі кількості, вміст його в тканинах після досягнення характерної для певної тканини концентрації не збільшується. Цю особливість пояснюють тим, що надлишок вітаміну С руйнується і виводиться з організму. Водночас ця фізіологічна захисна реакція свідчить про несприятливий вплив надлишку вітаміну. Більше того, організм дитини після переходу на необхідну дозу і виведення надлишку не одразу відновлює нормальний обмін цього вітаміну. Певний час триває посилене руйнування і виведення вітаміну аж до різкого збіднення всіх тканин вітаміном С, адже він в організмі не накопичується. Таким чином гіпервітаміноз С, як і інші гіпервітамінози, переходить у гіповітаміноз, за якого патологічні порушення в організмі розвиваються з більшою швидкістю.

Проявами гіпервітамінозу С є:

  • безсоння;
  • головні болі;
  • дратівливість;
  • проноси;
  • підвищення артеріального тиску;
  • нічна тахікардія.

Існує також загроза відкладення каміння в нирках через накопичення в них щавлевої кислоти — продукту розпаду аскорбінової кислоти, а в разі передозування вітаміну С порушується обмін речовин, зокрема вуглеводний.

Гострі симптоми передозування вітамінів виявляють і в інших окремих випадках. Зокрема, надлишок вітамінів групи В, найчастіше В1, В6, у деяких хворих може спричинити такі виражені алергічні реакції, як кропивниця, артралгія тощо.

Введення надлишкової кількості вітаміну В1 призводить до ознобу, загальної слабкості, посилення потовиділення, головного болю, запаморочення, порушення серцевої діяльності та дихання. Завеликі дози вітаміну В6 спричиняють утворення тромбів у кровоносних судинах і підвищення згортання крові.

Вітамін РР (нікотинова кислота) у великих дозах призводить до частих нападів стенокардії, пришвидшеного серцебиття, болю у верхній половині тіла, підвищення рівня цукру в крові, почервоніння шкіри обличчя, шиї та рук, а також появу відчуття нестачі повітря та свербіння.

Приймання великих доз вітаміну К є причиною надмірного підвищення згортання крові, блювання, судом і розладів дихання.

Вітамін Е у великих дозах може викликати підвищення артеріального тиску.

Останніми роками лікарі звертають увагу на те, що тривале незбалансоване приймання багатьох вітамінів може призвести до порушення обмінних процесів в організмі, що, зокрема, може залежати від відносної недостатності інших вітамінів.

Профілактика та лікування гіпервітамінозів у дітей

Зрозуміло, що можливий розвиток гіпервітамінозів не свідчить про непотрібність або шкідливість будь-яких вітамінних препаратів. Просто не завжди слід їх приймати. Якщо меню містить достатню кількість м’яса, риби, житнього хліба, молочних продуктів, яєць, овочів і фруктів, то організм здорової дитини жодних вітамінних препаратів, як правило, не потребує, а особливо влітку.

Вітамінні препарати, як і будь-які ліки, слід приймати за призначенням лікаря. Оскільки надмірне захоплення цими препаратами часто призводить до того, що вони приносять не користь, а шкоду дитячому організму.

Лікування гіпервітамінозів призначає лікар. За перших ознак гіпервітамінозу приймання вітамінного препарату негайно припиняють та виключають продукти з високим умістом відповідного вітаміну з раціону харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо вживання вітамінних препаратів дітьми

▪ Не давайте дитині дошкільного віку вітамінні препарати, а особливо комплексні вітамінні препарати, без призначення лікаря.

▪ Суворо дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо вживання дитиною вітамінних препаратів.

▪ Не перевищуйте дози вітамінів та вітамінних комплексів, рекомендовані лікарем.

▪ Зберігайте вітамінні препарати, як і будь-які інші лікарські препарати, у недоступних для дитини місцях.

▪ Дотримуйтеся інструкції із застосування і зберігання вітамінних препаратів.

▪ Застосовуйте лише спеціальну очну піпетку для відмірювання дози рідких вітамінних препаратів.

▪ Не давайте дитині будь-які препарати, що містять окрім основних речовин ще й вітаміни, без консультації з лікарем.

▪ Припиняйте вживання вітамінних препаратів у разі достатнього надходження вітамінів до дитячого організму з продуктами харчування, особливо влітку.

▪ Уводьте в раціон дитини незнайомі продукти поступово й обережно.

 

Поради батькам, Фізкультурно-оздоровчій центр

Літня оздоровча кампанія

Літня оздоровча кампанія

(Витяг з інструктивно-методичних рекомендацій

МОН України від 16.03.2012 р. №1/9 – 198)

 Діяльність дошкільних навчальних закладів у літній період спрямовується на організацію змістовного, різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення  їхнього активного відпочинку, закріплення, уточнення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань, уявлень про навколишній світ і самих себе, збагачення досвіду застосування практичних умінь, навичок у процесі різних видів дитячої діяльності: рухової, ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, художньої, предметно-практичної тощо.

Зміст діяльності дошкільного закладу на літній період є складовою річного плану роботи. Завдяки чіткому плану забезпечується систематична, раціональна й ефективна співпраця всіх підрозділів, служб дошкільного навчального закладу, можливість поетапно реалізувати основні завдання оздоровлення та освітньої роботи з вихованцями влітку, підготовки закладу до нового навчального року.

З метою організації успішного літнього відпочинку та оздоровлення дітей в умовах дошкільного навчального закладу проводиться відповідна підготовча робота, яка передбачає:

– заслуховування питання про особливості організації та змісту освітньої, оздоровчої роботи у літній період  на засіданні педагогічної ради дошкільного закладу в кінці навчального року;

  • інструктаж педагогічних, медичних працівників і технічного персоналу закладу з питань безпеки життєдіяльності дітей, пожежної безпеки, охорони праці;
  • консультації для вихователів та спеціалістів закладу з питань здійснення роботи в літній період;
  • інформування батьків про особливості перебігу літньої оздоровчої кампанії у дошкільному закладі та підготовку до неї (анкетування, батьківські збори, виготовлення інформаційних стендів, бюлетенів тощо);
  • поповнення оснащення методичного кабінету, груп інформаційно-інструктивно-методичними матеріалами на допомогу вихователям і батькам з питань організації та змісту літнього оздоровлення, освітньої роботи з дітьми, зокрема, щодо розпорядку дитячої життєдіяльності, харчування, перебування на сонці та у воді, праці на ділянці, проведення епізодичних і систематичних спостережень, цільових прогулянок та екскурсій, походів за межі дошкільного закладу, елементарних дослідів, ігор і вправ спортивного характеру, ігор з піском, вітром, водою та іншими природними матеріалами, створення умов для самостійної образотворчої, театралізованої, ігрової, рухової діяльності дітей тощо;
  • забезпечення груп іграшками, атрибутами для сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, театралізованих, ігор-драматизацій, дидактичних, рухливих ігор на свіжому повітрі;
  • розроблення схем загартування, укладання добірок літературних творів для читання, переказування і розучування з дітьми напам’ять, допоміжних перспективних планів проведення різних видів ігор, праці, спостережень, літературно-музичних і фізкультурних свят, розваг та ін.;
  • ремонт, фарбування обладнання, оновлення розміток на ігрових і фізкультурному майданчиках, в тому числі для ігор з правил дорожнього руху, з елементами спорту;
  • ремонт тіньових навісів, відкритих басейнів та інших споруд на території закладу;
  • завезення піску для ігор або його заміна, облаштування пісочниць на ігрових майданчиках кришками та інші заходи.

Календарне планування освітньої роботи у літній період здійснюється вихователями на тих самих підставах, за такими ж вимогами, що й упродовж усього навчального року, помісячно. Календарному плануванню освітньої роботи на кожен день передують перспективне планування комплексів ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну, загартувальних заходів із зазначенням назв процедур і норм загартування, форм взаємодії з батьками (назва заходу, тема, дата проведення).

Відповідно до перспективних і календарних планів освітньої роботи, санітарно-гігієнічних норм, інструкцій з охорони життя та здоров’я дітей, інших нормативних актів, забезпечується:

– максимально можливе перебування дітей  на свіжому повітрі (тераси, веранди, ігрові й фізкультурні майданчики, парк, гай, берег водойми тощо);

–  відповідна віку тривалість денного сну;

– збалансоване, збагачене вітамінами харчування;

– оптимальна рухова активність;

– дотримання протягом дня повітряного та водного режиму, вимог до одягу і взуття при перебуванні дітей у приміщеннях і на майданчиках.

Перебування дітей на свіжому повітрі скорочується або виключається за таких несприятливих умов: сильний вітер, температура повітря вище + 35о С у затінку, злива, гроза.

Під час ранкового прийому доцільно залучати дітей до різноманітних видів діяльності у таких формах роботи, які є домірними віку вихованців, дозволяють  підвищити працездатність дитячого організму. Зокрема, можуть проводитися бесіди і розмови з підгрупами та окремими дітьми, індивідуальна робота, спостереження за об’єктами і явищами довкілля, дидактичні, рухливі (малої і середньої рухливості), конструкторсько-будівельні ігри, трудові доручення й чергування, різноманітна самостійна діяльність, робота з прищеплення навичок самообслуговування та ін.

У ранкові години після сніданку з дітьми проводиться організована  навчально-пізнавальна діяльність у формі фронтальних, підгрупових занять різного спрямування: фізичного, пізнавального (в тому числі – природничого спрямування), мовленнєвого,  художньо-естетичного (музичні, образотворчі, художньо-мовленнєві). Заняття носять як односпрямований, так і різноспрямований характер, широко використовуються тематичні й комплексні, інтегровані заняття, спрямовані на закріплення і використання дітьми набутих знань, умінь, навичок у практичній діяльності, нових ситуаціях. У ті дні, коли плануються екскурсія, цільова прогулянка чи прогулянка-похід (дитячий туризм) за межі дошкільного навчального закладу,  заняття з фізичної культури не проводяться.

Упродовж дня з дітьми різних вікових груп організовують ігри: сюжетно-рольові, конструкторсько-будівельні, драматизації, театралізації, дидактичні словесні, з іграшками, предметами, картинками, настільно-друковані, інтелектуальні, рухливі сюжетні, безсюжетні, з елементами спортивних ігор і вправ (зокрема, футболу, баскетболу, городків, бадмінтону, настільного тенісу, катання на самокатах, велосипедах, роликових ковзанах, плавання); особлива увага приділяється організації  ігор з піском, водою.

При організації життєдіяльності дітей у першу  і другу половини дня  передбачається також проведення:

–  різних видів праці (у природі, самообслуговування, господарсько-побутова, ручна/художня);

–  дослідів та спостережень на майданчику, вулиці, у куточку природи, лісі, полі, на луках тощо;

– самостійної ігрової, художньої, рухової, пізнавальної, комунікативної діяльності;

–  індивідуальної  роботи  з окремими вихованцями чи підгрупами по 2-4 дитини за різними змістовими напрямками освітньої робот;

– читання, розповідання, інсценування творів художньої літератури,  бесіди на морально-етичні, побутові, особистісні теми;

–  різноманітних розваг: показ вистав у ляльковому, настільному, інших видах театру; дитячі концерти; фізкультурні, музичні, літературні дозвілля тощо.

Загартувальні процедури здійснюються на майданчиках з використанням стаціонарного і виносного обладнання (тіньових навісів, надувних басейнів, індивідуальних килимків тощо) при забезпеченні дітей необхідним одягом, взуттям, головними уборами та дотриманні норм температурного режиму, тривалості процедур, їх оптимального місця у розпорядку дня. При цьому беруться до уваги години найбільш високої сонячної активності  та добових піків температури повітря у даному регіоні з метою уникнення загрози перегрівання, сонячних опіків, небезпечних навантажень на  дитячий організм.

Добір форм освітньої роботи, їхній зміст у вечірні години планується у взаємозв’язку з діяльністю дітей упродовж дня (спостереження, ігри, праця, фізичні вправи, індивідуальна робота, бесіди з батьками вихованців та ін.) та з огляду на необхідність зменшення навантажень на дитину. У першу чергу, це враховується при доборі рухливих ігор і фізичних вправ, інтелектуальних завдань.

Для забезпечення оптимальної рухової активності дітей упродовж усього дня створюється активний руховий режим, який передбачає поєднання у раціональній кількості, послідовності й тривалості різних форм роботи, пов’язаних з руховою активністю: ранкова гімнастика і гігієнічна гімнастика після денного сну, щоденні фізкультурні заняття, музичні заняття, рухливі ігри, спортивні вправи та ігри з елементами спорту, прогулянки-походи (дитячий туризм), екскурсії, цільові прогулянки за межі дошкільного закладу, праця, самостійна рухова діяльність, фізкультурне дозвілля  та ін.

 

Поради батькам, профілактично-оздоровча робота, Фізкультурно-оздоровчій центр

Профілактика інфекційних захворювань у дорослих та дітей

Інфекційні хвороби («infectio» — зараження) — це група захворювань, які викликаються проникненням в організм хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів. Щоб патогенний мікроб, який потрапив в організм, міг викликати інфекційні хвороби, він повинен подолати опірність людського організму і чинити на нього токсичну дію. Ці якості фахівці називають вірулентністю. Деякі патогенні мікроорганізми вивільняють токсини (ендотоксини), в процесі саморуйнування (черевний тиф, холера). Інші збудники інфекційних захворювань виділяють токсини (екзотоксини) у процесі своєї життєдіяльності (дифтерія). На частку інфекційних хвороб припадає 20-40% від загального числа всіх захворювань людини.

На сьогоднішній день число відомих науці інфекційних захворювань перевищує 1200, і ця цифра постійно збільшується. Людина протягом усього свого життя контактує з незліченною кількістю мікроорганізмів. Тим не менш, лише 1/30000 частина мікробів є збудниками інфекційних захворювань. Це грибки, бактерії, рикетсії і віруси, що володіють патогенними властивостями. Інтенсивність поширення інфекційних хвороб залежить, в основному, від соціально-побутових факторів: умов праці, харчування, житлових умов, культурного та економічного рівня населення.

Способи інфікування, лікування та профілактики інфекційних захворювань

Лікування інфекційних захворювань зазвичай проводиться у спеціалізованих відділеннях стаціонарів, в легких випадках можливе лікування в домашніх умовах. Суворе дотримання протиепідемічного режиму є обов’язковою умовою. Сучасна медицина створила і успішно використовує велику кількість ефективних лікарських засобів. Це антибіотики, вакцини (застосовуються для профілактики інфекційних захворювань), імуноглобуліни різного роду, бактеріофаги і т.д.

Профілактика інфекційних хвороб не менш важлива, ніж лікування інфекційних захворювань. Велике значення надається вихованню охайності у людей. Звичайне миття рук після відвідин убиральні, виконання брудної роботи, перед їжею вже може вберегти від багатьох кишкових інфекцій. Крім того, джерелом інфекції можуть бути не тільки місця загального користування, але й гроші, поручні у транспорті, поверхня прилавків і багато іншого. Куплені фрукти і овочі можуть бути джерелом гельмінтів та інших небезпечних мікробів, тому їх обов’язково потрібно ретельно вимивати перед вживанням. Інфекційними носіями є таргани і гризуни, для боротьби з якими промисловість виробляє різноманітні засоби, якими необхідно обробляти місця їх скупчення і розповсюдження. Не можна скидати з рахунків комарів і кліщів. Ці комахи особливо небезпечні, оскільки переносять не тільки енцефаліт та малярію, але і СНІД разом з кров’ю інфікованої людини. Для захисту від кліщів і комарів існує безліч кремів і аерозолів для нанесення на одяг, а також фумігаторів і відлякувачів.

Особливості профілактики інфекційних захворювань

Основною особливістю профілактики інфекційних захворювань є те, що необхідно впливати на декілька ланок інфекційного процесу, а саме:

знищення мікроорганізмів;

вплив на шляхи передачі інфекції з метою запобігання зараження людини;

вплив на організм людини для розвитку імунітету (несприйнятливості) до інфекцій.

Знищення мікроорганізмів

Для знищення мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища (стерилізація) використовуються фізичні, хімічні та біологічні методи впливу.

До фізичних методів стерилізації відносяться:

висока температура — стерилізація медичного інструментарію, пастеризація продуктів;

високий тиск — даний метод називається автоклавуванням, широко використовується в хірургічних стаціонарах;

ультрафіолетове опромінення — використовується для стерилізації одноразового медичного інструментарію після упаковки.

Хімічні методи знищення мікроорганізмів надають перевагу використанню антисептиків. Антисептики — хімічні речовини, вплив яких призводить до загибелі мікроорганізмів (медичний спирт, йод, розчин брильянтового зеленого, перекис водню та інші).

У разі біологічного методу використовуються бактеріофаги — віруси, якими заражають бактерії, що призводить до їх знищення.

Вплив на шляху передачі інфекції

За способом зараження людини виділяють такі шляхи передачі інфекції, на які, відповідно, можливо впливати:

  • повітряно-крапельний шлях передачі — для профілактики інфекційних захворювань використовуються маски, провітрювання, недопущення скупчення великої кількості людей в приміщенні (профілактика грипу, простудних захворювань, вітряної віспи, коклюшу, туберкульозу);
  • аліментарний (харчовий) шлях передачі — важливу роль відіграє особиста гігієна, миття рук, продуктів харчування, відсутність мух у приміщеннях, де йде приготування їжі (усі кишкові інфекції, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А);
  • статевий (контактний) шлях передачі — важливим моментом профілактики таких інфекцій є відсутність безладного статевого життя з частою зміною партнерів і використання презервативів (вірусний гепатит В, С, ВІЛ СНІД, генітальний герпес, сифіліс, гонорея, папіломатоз);
  • кров’яний шлях передачі — в цьому випадку запобігти інфекційні захворювання допоможуть стерильний хірургічний інструментарій, відмова від татуювань (особливо в домашніх умовах), тобто всі зусилля спрямовані на запобігання порушення цілісності шкіри і слизових оболонок (найчастіше — вірусний гепатит В, ВІЛ СНІД).
Поради батькам, Фізкультурно-оздоровчій центр

Хатха йога – система виховання здорового тіла

З давніх-давен наші предки дбали про охорону здоров’я та життя, процвітання, благополуччя, духовний розвиток підростаючого покоління. В даний час, серед засобів, на які може спертися сучасна людина в прагненні зберегти і зміцнити здоров’я, основними є природні фізичні фактори і народні системи оздоровлення, що включають гімнастику, самомасаж.

Ці системи, як правило, сходять до культурної спадщини Індії і захоплюють всі аспекти життя. З недавніх пір, один з методів оздоровчої гімнастики Хатха¬йога практикується в дитячих садках і школах.

Йога ¬ це найдавніше індійське вчення, систематизоване мудрецем Патанджалі приблизно в 2 столітті до н. е. Хатха йога ¬ одна із складових частин йоги. Елементи цієї давньої, стрункої і корисної для кожної людини системи фізичної культури все ширше входять в наше життя.

Фізичні вправи Хатха¬йоги покращують кровообіг, допомагають нормалізувати роботу внутрішніх органів, поліпшити поставу. Вони сприяють не тільки фізичному зміцненню людини, але і оздоровлення його психіки. Для дітей гімнастика йогів ¬ це профілактика сколіозів, простудних захворювань, вегетативних дистоній. Але не тільки це. Практика показує, що діти, які регулярно займаються стають спокійнішими, добрішими, у них з’являється впевненість у своїх силах, розвивається гнучкість, пластичність, збільшення м’язової маси, зміцнення черевного преса.

Дослідження показали, що використання елементів Хатха¬йоги, як засобу оздоровлення дітей старшого дошкільного віку сприяє формуванню усвідомленого ставлення і потреби у збереженні та зміцненні здоров’я, в регулярній оздоровчій діяльності.

На відміну від інших фізичних вправ, що мають динамічний характер, в гімнастиці Хатха¬йога основна увага приділяється статичній підтримці поз. Їх виконання вимагає плавних, осмислених рухів, спокійного ритму і надають на організм помірне навантаження.

В процесі занять дитині прищеплюються навички здорового способу життя та позитивного ставлення до навколишнього світу. Назви асан, що зображують пози і рухи різних живих істот: звірів, птахів і віддаються в доступній та зрозумілій дітям формі. Це підвищує їх інтерес до навколишнього світу, розвиває спостережливість.

Найбільш сприятливий вік дітей для занять оздоровчою гімнастикою – 5¬6 років. Заняття проводяться невеликими підгрупами по 10¬12 дітей.

Регулярні заняття оздоровчою гімнастикою дозволяють дітям повніше дізнатися свій організм, свої можливості і слабкі місця, інтуїтивно відчути основні шляхи відновлення фізіологічних функцій і докладати цілеспрямовані зусилля для підтримки на хорошому рівні функціонування всіх органів і систем. Комплекс занять з оздоровчої гімнастики проводиться в ігровій сюжетно¬рольовій формі, у вільному темпі без примусу. Ефективність занять суттєво зросте, якщо їх доповнити загартовуванням, раціональним харчуванням, дотриманням режиму дня.

Методичний центр

Значення гри для розвитку творчої активності дитини

Сьогодні основною метою особистісно орієнтованих освітніх технологій є становлення творчої, цілеспрямованої особистості, здатної до саморегуляції, конструювання власної життєвої стратегії. Саме тому потрібно приділити особливу увагу вивченню розвивального впливу гри на різнобічний розвиток дітей дошкільного віку. Адже аналіз результатів психолого-педагогічної роботи, в якій ігрові засоби мають провідне значення для становлення будь-яких форм діяльності дитини, показує, що цей підхід є ефективним. Визнання дорослими провідного значення ігрової діяльності у структурі пізнавальних завдань, увага до широкого використання ігрового розвивального середовища в умовах сім’ї та дошкільного навчального закладу дають змогу дітям проявляти усі форми соціальної та пізнавальної активності.

Педагогічна технологія, насичена традиціями ігрової культури, передбачає створення розвивального середовища, необхідного для засвоєння дітьми багатств національної духовності і культури, наукових та технічних досягнень. Ця єдність інтелектуальної праці з активними ігровими діями дає змогу створити умови для формування пізнавальних інтересів, внутрішнього світу дитини, основ світогляду. Дитина пізнає довкілля, розуміє цілісність світу і усвідомлює себе в ньому.

Засвоєння нових для дитини умов соціального життя, розширення соціопростору взаємодії з близькими людьми, ровесниками та незнайомими дорослими вимагає від неї значних нервових, енергетичних, психологічних зусиль. У цьому процесі ігрова діяльність виконує для дитини величезну конструктивну роль.

Нерозуміння дорослими значення гри в життєдіяльності дитини може виступати чинником, що блокує розвиток продуктивної та творчої активності, заважає розвитку цілісності смислової картини світу, оскільки вона вибудовується на основі смислових новоутво­рень, які засвоюються дитиною у діяльності, основною з яких є гра. Усвідомлення дорослими ролі та місця ігрових засобів у процесі розвитку дошкільника дає змогу змінити соціальний статус гри протягом усього дитинства, а не лише в життєдіяльності дітей молодшого дошкільного віку.

Гра — це:

  • конкретний прояв індивідуальної та колективної ігрової діяльності, яка має конкретно-історичний, багатовидовий, креативний і багатофункціональний характер;
  • системна, багатокомпонентна діяльність, яка зумовлена потребою дитини у пізнанні та прагненням до змін і спрямована на їх задоволення;
  • активна форма пізнання навколишньої дійсності у період дитинства.

Ігрова діяльність — це динамічна система взаємодії дитини з довкіллям, у процесі якої відбувається його пізнання, засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості. Специфіка ігрової діяльності у тому, що її продуктивність визначається міжособистісним спілкуванням та активним функціонуван­ням усіх когнітивних процесів — уваги, пам’яті, мислення, уяви.

Застосування ігрової діяльності як засобу формування дитиною об’єктивної картини світу потребує спеціальних психолого-педагогічних знань педагога щодо специфіки гри як діяльності: її струк­турно-операційних компонентів, класифікації тощо. Ці знання дають змогу так організувати ігрову діяльність, щоб вона сприяла форму­ванню базових якостей особистості, її соціалізації, національно- культурній ідентифікації, розвитку пізнавальних інтересів, закріпленню й удосконаленню набутих знань, умінь і навичок.

Творчі механізми та потенціал гри, що задіяний у технології освітньої роботи, природно виступають потужним засобом розвитку особистості та забезпечують продуктивну і творчу активність дитини у пізнанні світу.