Перша долікарська допомога в разі утоплення

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. Якщо потопаючий перебуває на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалека, а якщо це не вдається, то краще доплисти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним з ефективних прийомів, який дозволяє звільнитися від подібних судомних обійм є занурення з потопаючим у воду. У таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника.

Діставивши потопаючого на берег, приступають до надання першої допомоги, характер якої залежить від його стану. Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою і дати відпочити.

Якщо потерпілий при витяганні з води знаходиться без свідомості, але у нього збережені задовільний пульс і дихання, то слід відкинути його голову і висунути нижню щелепу, після чого викласти таким чином, щоб голова була низько опущена, потім своїм пальцем (краще обернутим носовою хусткою) звільнити його ротову порожнину від мулу, водоростей і блювотних мас, насухо витерти і зігріти.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, які спрямовані на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання.

При відсутності у постраждалого дихання і серцевої діяльності штучне дихання необхідно поєднувати з зовнішнім масажем серця. Попередньо, по можливості швидше, слід видалити рідину з дихальних шляхів. З цією метою рятувальник кладе потерпілого животом на стегно зігнутої у колінному суглобі ноги, надавлює рукою на спину потерпілого між лопаток, підтримуючи при цьому іншою рукою його чоло і піднімаючи голову. Можна нахилити потерпілого через борт човна, катера або, поклавши обличчям вниз, підняти його в області тазу. Ці маніпуляції не повинні займати більше 10-15 с, щоб не зволікати з проведенням штучного дихання.

Профілактика.

Для запобігання нещасних випадків на воді не можна залишати дітей без нагляду поблизу водойм, купатися без нагляду дорослих, які вміють плавати і володіють прийомами надання першої допомоги при утопленні, не рекомендується купатися з човнів і плотів, поблизу шлюзів, пристаней і мостів, запливати за межі відведених для купання місць. Не варто входити у воду після прийому алкоголю і в найближчі 1,5-2 год після вживання їжі, в стані фізичного і психічного стомлення, після тривалого перебування на сонці. Дуже небезпечно стрибати у воду, особливо в незнайомій водоймі, глибина якої невідома, головою вниз, оскільки це нерідко призводить до пошкодження шийних хребців. Починати купатися рекомендується в сонячну, безвітряну погоду, при температурі води 17° — 19°С, повітря 20-25°С. У воді потрібно знаходитися 10-15 хвилин.

Правила поведінки під час відпочинку біля відкритих водойм

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді дітям.

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

  • діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;
  • вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
  • не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;
  • не можна запливати за обмежувальні знаки;
  • слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;
  • якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;
  • не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
  • не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;
  • не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;
  • не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
  • не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
  • купатися рекомендовано вранці i ввечері;
  • не слід купатися наодинці;
  • не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
  • не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.
  • не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Комп’ютер і дитина: всі за і проти

Ми живемо в XXI столітті, і якщо вже нам нікуди не дітися від науково- технічного прогресу, давайте поговоримо про вплив сучасної техніки на здоров’я людини, а особливо на організм дитини.

Батькам потрібно знати: як впливає комп’ютер па дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров’я.

Існує декілька основних шкідливих факторів:

Навантаження на зір.

Тривала робота за комп’ютером призводить до зорової перевтоми, що, в свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору.

Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп’ютером не більше 10-25 хв., після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.

Обмежена поза.

Сидячи за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі, на інших пристроях керівництва комп’ютером. Це змушує її прийняти певне положення і не змінювати його до кінця гри.

Прослідкуйте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап’ястя — на опорній планці. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. Важливо, якомога більше різноманітити дозвілля дитини: між комп’ютерними іграми дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом.

Не дозволяйте малюкові їсти за комп’ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

Навантаження на дитячу психіку.

Комп’ютер вимагає не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля. Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якої практично не буває в звичайних умовах.         *

Психічне навантаження можна зменшити якщо під час ігор робити перерви, а також необхідно стежити за змістовною стороною ігор: найлегше для дитячого сприйняття статичне, велике кольорове зображення в супроводі звуку. Гірше для психіки і для очей дитини сприймання малювання на комп’ютері, ігри, під час яких зображення рухається на високій швидкості і має дрібні елементи.

Перевтому і напругу дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко. Тому:

  1. Слідкуйте за змістовною стороною ігор і програм.
  2. Після занять бажано вмити дитину прохолодною водою.

«Як пробудити творчий потенціал дитини»

Дошкільний вік прийнято вважати періодом яскравого самовираження, прояву творчих можливостей.

Чому так важливо, допомагати малюкові з раннього віку, виявляти і розвивати свої творчі здібності?

По-перше, творча діяльність стимулює розвиток індивідуальності дитини, дає можливість самовираження.

По-друге, творчі здібності допомагають людині пристосуватися швидко до мінливого сучасного світу, а також дають можливість самому активно змінювати цей світ.

Більшість дослідників вважають, що без гармонії в родині дитина не зможе розкрити і розвинути свої таланти.

Умови для творчого самовираження і розвитку дитини:

  1. Заохочуйте самостійність дитини в думках і поведінці, не заважайте бажанням дитини зробити щось по-своєму (звичайно, якщо це не завдає шкоди йому або оточуючим).
  2. Надавайте дітям можливість активно задавати питання, оточіть їх новими враженнями, різноманітними предметами.
  3. Поважайте точку зору малюка, якою б «безглуздою» і «неправильною» вона не здавалася вам, не пригнічуйте її своєю «правильною» точкою зору.
  4. Не смійтеся і не критикуйте роботи малюка, намагайтеся дотримуватися безоцінного ставлення до дитячої творчості.
  5. Пропонуйте дітям створити більше малюнків, словесних і звукових, тактильних і смакових образів, цікавих рухів та інших спонтанних творчих проявів.

Наприклад:

  1. Пропонуйте дітям незвичайні сюжети для малювання, ліплення, аплікації, сюжетної гри, такі як: «Небачений звір», «Міст через вогняну річку», «Будинок для розумних собак», «Там, де я ніколи не був», «Придумай найсмішніше» і т.д.
  2. Запитайте у сина або дочки, що буде якщо:

— все люди раптом стануть маленькими, як сонечка, а предмети залишаться такими ж, як були?

— всі машини раптом стануть рухатися задом наперед?

— на світлофорі запалюється фіолетовий колір?

— всі дерева стануть — шоколадними?

Творіть і грайте разом з дітьми — не як керівник, а як рядовий учасник творчого процесу. Підтримуйте в процесі взаємодії позитивний настрій у дитини, його активність, зосередженість, віру в свої сили.

День Захисту Дітей

Вихованці ДНЗ вітають діточок усього світу з чудовим святом Днем Захисту Дітей! А колектив дошкільного закладу вітає своїх випускників та бажає завжди памятати свій дитячий садочок!

DSC_0087 DSC_0089к DSC_0104 DSC_0122 DSC_0138 DSC_0146 — копия DSC_0155 — копия DSC_0166 DSC_0176 — копия DSC_0182 DSC_0190 DSC_0193 DSC_0203 DSC_0206 DSC_0211 DSC_0232 DSC_0236 DSC_0249 DSC_0253 DSC_0258

Розвиток творчого потенціалу в умовах сім’ї

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім’ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд Володіння почуттям гумору
Взаємозв’язок сім’ї і навчального закладу Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення Створення затишних і безпечних умов для розвитку

 

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

  1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
  2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
  3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
  4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
  5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
  6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
  7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

 

 Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше — потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

 

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

  1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
  2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
  3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
  4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
  5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
  6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
  7. Показуйте дитині цікаві місця.
  8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
  9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
  10. Ніколи не карайте дитину приниженням.
  11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.
  12. Привчайте дитину самостійно мислити.
  13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
  14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
  15. уважно ставтеся до потреб дитини.
  16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
  17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
  18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
  19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
  20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
  21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
  22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
  23. Допомагайте дитині бути особистістю.
  24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
  25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
  26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
  27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

Пам’ятка для батьків «Як убезпечити дитину вдома»

Щодня вдома ми користуємося речами, що становлять потенційну небезпеку для нашого здоров’я або навіть життя. Але зазвичай не замислюємося над цим, бо маємо досвід і звички безпечної поведінки. Натомість дитина, яка тільки-но почала осягати ці життєво необхідні знання, може легко потрапити в халепу. Щоб убезпечити дитину від побутового травматизму, — по-перше, навчіть її правил безпеки життєдіяльності, по-друге — необхідно зменшити потенційну небезпеку в домівці.

Поясніть дитині потенційну небезпеку

  • Ознайомте дитину із правилами безпеки життєдіяльності як із певним ритуалом, обов’язковим для кожного члена родини.
  • Регулярно розмовляйте з дитиною на теми побутової безпеки, користуючись кожним зручним приводом. Не лише розповідайте, а ставте запитання, аби переконатися, що вона все зрозуміла. Періодично повертайтеся до «пройдених» тем, говоріть у різні способи про одне й те саме.
  • Кожна дитина, зокрема в ранньому віці, має цікавість до предметного оточення. Вона прагне торкатися речей, брати їх у руки чи в рот, розбирати, ламати, адже у такий спосіб пізнає навколишній світ. Спрямовуйте цей процес, невтомно призвичаюючи дитину до дотримання правил користування тими чи тими предметами, поводження в тій чи тій ситуації.

Створіть умови для безпечного перебування вдома

Кухонна плита становить загрозу для дитини насамперед через ризик отримання опіків. Аби запобігти цьому:

  • ставте ємкості з гарячими стравами чи напоями подалі від краю;
  • чайники та сковорідки повертайте ручками до середини плити, аби дитина не змогла вхопити їх і перекинути;
  • встановіть на край плити захисний екран, що не дасть дитині до­тягнутися до конфорок та посуду, що стоїть на поверхні;
  • встановіть замок на дверцята духової шафи, аби дитина не змогла відкрити шафу під час приготування у ній страви;
  • в не залишайте конфорки ввімкненими без потреби;
  • не порайтеся біля плити в легкому одязі, який розвівається, не підпускайте до плити дитину в такому одязі;
  • не залишайте без нагляду плиту із запаленими конфорками, особ­ливо коли на ній готуєте рідку страву, яка може витекти й залити конфорку;
  • не дозволяйте дитині спати в приміщенні, де встановлені газова плита чи газовий балон;
  • не дозволяйте дитині гратися з плитою, навіть якщо додану газу припинено;
  • сірники мають бути недоступні дітям.

Подбайте про защіпки для дверцят шаф, шухляд, а також холодильника. Насамперед це стосується шухляд з ножами, виделками, іншими гострими та ріжучими предметами, а також зі скляним посудом, що легко б’ється.

Ножі, виделки, ножиці, тертки, шатківниці та інші гострі й ріжучі предмети в жодному разі не мають бути на видноті. Привчайте дітей:

  • працювати ножем обережно й на обробній дошці;
  • не торкатись ріжучої поверхні руками;
  • передавати ножі та виделки одне одному лише ручками вперед;
  • під час роботи з терткою не прагнути дотерти все вщент, аби не поранити пальці.

Для зберігання хімічних засобів оберіть місце, недосяжне для дітей, — найліпше зачинені тумбочки або шафки, встановлені на достатній висоті. Окрім того, не зберігайте побутову хімію поруч із продуктами харчування. Ці самі заходи застосовуйте й щодо лікарських препаратів.

У ванній кімнаті, як і в кухні, бажано забрати з поля зору дитини все, що може їй зашкодити: предмети й засоби особистої гігієни, косметику, аерозолі, пінцети, ножиці, шпильки тощо. Для цього у ванній кімнаті варто мати поличку, розміщену на достатній висоті, або ліпше шафу, яка замикається на ключ.

Подбайте, щоб розетки були закриті кришками.

Не дозволяйте дитині гратися пральною машиною, особливо ховатися всередині неї. Перевіряйте машину перед умиканням.

Зоною підвищеної небезпеки є вікна й балкони. Поставте на вікна обмежувачі відкривання, для провітрювання відкривайте лише кватирки, а головне — не залишайте дитину без нагляду біля вікон і на балконі.

 

Якщо необхідно залишити дитину вдома саму

Навчіть дитину:

  • обслуговувати себе — сходити в туалет, вимити руки, налити собі води тощо;
  • користуватися телефоном — щоб вона знала, як зателефонувати батькам, а також у аварійні служби. Налаштуйте на домашньому телефоні кнопку «швидкого набору», натиснувши на яку дитина зможе миттєво зв’язатися з кимось із батьків;
  • нікому не відкривати вхідні двері. У батьків (бабусі з дідусем) є свої ключі, тож їй ліпше взагалі не підходити до дверей, якщо хтось чужий натисне вхідний дзвінок;
  • самостійно гратися, малювати, ліпити, розфарбовувати тощо — поки батьків немає, дитина розважатиме себе у безпечний спосіб.