Сьогодні основною метою особистісно орієнтованих освітніх технологій є становлення творчої, цілеспрямованої особистості, здатної до саморегуляції, конструювання власної життєвої стратегії. Саме тому потрібно приділити особливу увагу вивченню розвивального впливу гри на різнобічний розвиток дітей дошкільного віку. Адже аналіз результатів психолого-педагогічної роботи, в якій ігрові засоби мають провідне значення для становлення будь-яких форм діяльності дитини, показує, що цей підхід є ефективним. Визнання дорослими провідного значення ігрової діяльності у структурі пізнавальних завдань, увага до широкого використання ігрового розвивального середовища в умовах сім’ї та дошкільного навчального закладу дають змогу дітям проявляти усі форми соціальної та пізнавальної активності.

Педагогічна технологія, насичена традиціями ігрової культури, передбачає створення розвивального середовища, необхідного для засвоєння дітьми багатств національної духовності і культури, наукових та технічних досягнень. Ця єдність інтелектуальної праці з активними ігровими діями дає змогу створити умови для формування пізнавальних інтересів, внутрішнього світу дитини, основ світогляду. Дитина пізнає довкілля, розуміє цілісність світу і усвідомлює себе в ньому.

Засвоєння нових для дитини умов соціального життя, розширення соціопростору взаємодії з близькими людьми, ровесниками та незнайомими дорослими вимагає від неї значних нервових, енергетичних, психологічних зусиль. У цьому процесі ігрова діяльність виконує для дитини величезну конструктивну роль.

Нерозуміння дорослими значення гри в життєдіяльності дитини може виступати чинником, що блокує розвиток продуктивної та творчої активності, заважає розвитку цілісності смислової картини світу, оскільки вона вибудовується на основі смислових новоутво­рень, які засвоюються дитиною у діяльності, основною з яких є гра. Усвідомлення дорослими ролі та місця ігрових засобів у процесі розвитку дошкільника дає змогу змінити соціальний статус гри протягом усього дитинства, а не лише в життєдіяльності дітей молодшого дошкільного віку.

Гра — це:

• конкретний прояв індивідуальної та колективної ігрової діяльності, яка має конкретно-історичний, багатовидовий, креативний і багатофункціональний характер;
• системна, багатокомпонентна діяльність, яка зумовлена потребою дитини у пізнанні та прагненням до змін і спрямована на їх задоволення;
• активна форма пізнання навколишньої дійсності у період дитинства.

Ігрова діяльність — це динамічна система взаємодії дитини з довкіллям, у процесі якої відбувається його пізнання, засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості. Специфіка ігрової діяльності у тому, що її продуктивність визначається міжособистісним спілкуванням та активним функціонуван­ням усіх когнітивних процесів — уваги, пам’яті, мислення, уяви.

Застосування ігрової діяльності як засобу формування дитиною об’єктивної картини світу потребує спеціальних психолого-педагогічних знань педагога щодо специфіки гри як діяльності: її струк­турно-операційних компонентів, класифікації тощо. Ці знання дають змогу так організувати ігрову діяльність, щоб вона сприяла форму­ванню базових якостей особистості, її соціалізації, національно- культурній ідентифікації, розвитку пізнавальних інтересів, закріпленню й удосконаленню набутих знань, умінь і навичок.

Творчі механізми та потенціал гри, що задіяний у технології освітньої роботи, природно виступають потужним засобом розвитку особистості та забезпечують продуктивну і творчу активність дитини у пізнанні світу.