Влітку істотно зростає ризик перегрівання на сонці та навіть у тіні. У такому разі у дитини може настати тепловий удар та з’явитися сонячний опік.

У разі сонячного опіку:

• При підозрі на сонячні опіки слід оглянути потерпілого і встановити важкість опіків. Насамперед, потерпілого слід перенести у прохолодне місце. Важкість опіку визначається глибиною ураження шкіри та площею опікової поверхні.
• Розрізняють 4 ступеня опіків:
– І ступінь – почервоніння шкіри, свербіння, незначний набряк, можливе лущення;
– ІІ ступінь – утворення пухирів з рідиною всередині;
– ІІІ ступінь – омертвіння тканини;
– ІV ступінь – обвуглювання тканини.
• Сонячні опіки найчастіше є опіками І ступеня, рідше – ІІ. Насамперед, слід прикласти на 5 – 10 хвилин до обпечених ділянок тіла пузир з льодом або інший холодний предмет з морозильної камери, загорнутий у чисту тканину.
• Глибокий та великий за охопленням поверхні шкіри опік може викликати опіковий шок. У дітей старше 3 років опіковий шок розвивається при площі поверхневого опіку більше 10%, у дітей від 1 до 3 років – більше 5 %, у дітей до 1 року – більше 3 %. Імовірність появи глибоких опіків у дітей висока через те, що їхня шкіра позбавлена захисних властивостей, що формуються з віком.
• При ураженні шкірного покриву необхідно накласти стерильну пов’язку. При опіках І ступеня опікову поверхню можна передчасно змазати маззю на основі пантенолу.
• Для попередження інфікування не можна торкатися опікової поверхні руками чи розтинати пухирі.
• За потреби дати потерпілому знеболювальний засіб.
• При появі виражених порушеннях терморегуляції у потерпілого після використання фізичних методів охолодження (обтирання, холодні компреси), перорального прийому жарознижувальних препаратів для профілактики судом й як додаткового знеболення може стати необхідними внутрішньом’язове введення ліків.
• При важких або значних за охопленням площі шкіряного покриву опіках слід викликати швидку.

У разі теплового удару:

• При настанні теплового удару слід перенести потерпілого у прохолодне місце та покласти його на спину, підклавши йому під голову подушку або згорток одягу.
• Далі необхідно розстібнути чи зняти з потерпілого одяг, що заважає диханню. Змочити голову та груди холодною водою. Прикласти холодний компрес на поверхню шкіри, де зосереджено багато судин (лоб, тім’яна область та інші).
• Якщо потерпілий у тямі, бажано дати йому холодний чай або холодну підсолену воду.
• Якщо порушене дихання та відсутній пульс, слід провести штучне дихання і зовнішній масаж серця та негайно викликати швидку.

У дітей завжди є бажання брати участь у роботі дорослих, а інтерес, який вони виявляють до праці на природі, надзвичайно великий. Потрібно вчасно помітити ці нахили, підтримати їх та допомогти малятам виконати посильне завдання, пов’язане з працею.

Різні батьки — різне ставлення

Батьки по-різному ставляться до трудового виховання дітей. Більшість батьків розуміє важливість цієї роботи й привчає дітей працювати змалечку, знаходить для них у своїй сім’ї багато цікавих і посильних занять. У таких сім’ях діти охоче виконують трудові доручення, з повагою ставляться до праці батьків, сусідів і навіть незнайомих людей. Але є й такі сім’ї, де батьки вбачають радість дитинства лише в іграх та розвагах і намагаються всіляко відгородити дитину від праці, оберігають і опікають її від найменших трудових зусиль і зовсім не привчають виконувати навіть найпростіші обов’язки щодо самообслуговування. Є й молоді батьки, які просто не знають, як привчати дітей до праці. Тож піклування про трудове виховання дитини у сім’ї повинно бути одним з головних завдань батьків, бо це є основою розвитку гармонійної особистості.

Значення трудового виховання

З раннього віку потрібно заохочувати малюків до трудової діяльності, виховувати у них працьовитість, бажання працювати, інтерес і повагу до праці.

Велике значення для виховання у дітей працьовитості має праця, пов’язана з висіванням, посадкою та вирощуванням рослин у себе в кімнаті, на городі, у квітнику, доглядом за тваринами. За своїм змістом така робота дуже цікава, різноманітна і якщо її організувати в умовах сім’ї, вона дасть дітям ще більше радості та сприятиме їхньому всебічному розвитку.

Посильна праця в природі, на відкритому повітрі корисна для здоров’я дитини, а пов’язані з працею фізичні зусилля, напруження (наприклад, копання грядок, висівання насіння, догляд за рослинами) розвивають дитину фізично, координують її рухи.

Праця в природі сприяє моральному вихованню дітей. Вирощуючи рослини або доглядаючи за тваринами, дитина переконується у тому, що коли як слід попрацювати, то можна досягти хороших результатів. Вона на конкретних прикладах усвідомлює вплив старанного догляду на розвиток рослин і тварин, а це виховує у дитини наполегливість, дисциплінованість, привчає до сумлінного виконання певних обов’язків.

Величезне значення праця дітей має і для їхнього розумового розвитку: вона розвиває спостережливість, допитливість, розширює світогляд дітей, сприяє набуттю елементарних знань про природу. Вирощуючи рослини, дошкільнята збагачують себе деякими уявленнями про життя й розвиток рослин та тварин, набувають певних практичних умінь по догляду за ними. Усе це дає можливість виховати у дитини інтерес до праці.

Головне завдання батьків у трудовому вихованні — так організувати весь устрій життя та діяльності малюка у сім’ї, щоб самостійна праця справляла на нього максимальний виховний вплив.

Щоб трудове виховання в сім’ї відбувалося успішно, потрібно дітей залучати до праці через самообслуговування. Спочатку праця для себе, потім допомога самим близьким. Чим доросліша дитина, тим істотніше вимагати від неї добросовісного ставлення до будь-якої праці. Важливо день за днем розширювати коло обов’язків дитини, ускладнюючи їх. Щоб вберегти малюка від розчарування, необхідно спокійно і неспішно пояснити йому, як він повинен виконувати ту чи іншу роботу, намагаючись одночасно поселити у ньому впевненість в тому, що він зможе виконати її добре. Розподіляючи обов’язки у сім’ї, краще за все враховувати індивідуальні особливості та нахили дитини: старанному та неквапливому краще доручити справу, що потребує саме таких якостей, а моторному, рухливому — підібрати справу, що потребує швидкості та енергії. Заохочення потребує не тільки старанність, виявлена дитиною, але й ініціатива та самостійність. Так малюк швидше звикне помічати, коли, кому і в чому необхідна його допомога. Поступово необхідно донести дитині, що, хоча серед домашніх справ є і нецікаві, і не надто приємні усі вони необхідні, а тому їх важливо навчитися виконувати швидко і якісно.

Урахувати все!

У трудовому вихованні молодших дітей важливо враховувати їхню підвищену емоційність, довірливість, вразливість, постійну готовність до дії: вони дуже люблять допомагати старшим, але при цьому більше хочуть, чим можуть; азартні у роботі, особливо коли працюють у колективі. Але вони погано справляються з самостійним плануванням роботи, не вміють розрахувати свої сили і правильно оцінити результати праці.

Загальновідомо, що до домашньої праці необхідно залучати і хлопчиків. При цьому не можна не враховувати, що особливо успішно проходить підготовка до самостійного життя тих хлопчиків, чиї татусі беруть активну участь у щоденних домашніх клопотах.

Успіх благородної справи залежить…

Успіхи трудового виховання багато в чому залежать від того, яке ставлення мають дорослі члени родини до праці один одного, оточуючих. Задовільна оцінка, добре слово, просто співчутлива посмішка — усе це може пробудити в душі малюка уважне і вдячне ставлення до людської праці. Намагайтеся поважно ставитися і до праці вашої дитини — навіть у тому випадку, якщо ця праця здається вам забавкою.

Перед дорослими відкриваються великі можливості для ознайомлення дітей з природою. 

Показати красу природи, навчити цінувати і берегти її, бачити і розуміти взаємозв’язки природних явищ, дати необхідні знання про природу краю — усе це важливо для всебічного розвитку дошкільників.

Особливе значення у розвитку дітей надається спостереженням за явищами природи, а також — правильно організованій батьками праці в природі.

Робота в природі по догляду за рослинами в квітнику та на городі, присадибної ділянки не тільки дає можливість виховати у дітей інтерес до природи і праці в ній, який в подальшому може перерости в любов до праці, але й допомагає вирішити ряд інших завдань виховного характеру.

Праця в природі з батьками особливо цінна тим, що робота разом з батьками та іншими членами родини, допомагає виховати у дитини перші риси колективізму, привчає працювати на спільну користь.

Адже це єдиний вид дитячої праці, в процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності.

У тісному взаємозв’язку з природнім матеріалом, збагачується почуттєва основа пізнання дітей дошкільного віку. Сам природній матеріал підтримує неусипний інтерес, цікавість дошкільнят до дій з ними.

Праця на присадибній ділянці принесе дітям задоволення, якщо для обробки ґрунту та догляду за рослинами в їхньому розпорядженні буде необхідний інвентар: лопата залізна, граблі металеві, відра, лійки і совок. Дошкільників необхідно навчати користуватися тим чи іншим знаряддям праці, пояснювати і показувати його призначення, як його використовувати, економно витрачаючи свої сили.

Звичка до праці з’являється не одразу, її виховання потребує терпіння і наполегливості. Дитина не завжди виявляє інтерес до трудової діяльності. Цей інтерес необхідно виховувати.

Для реалізації цих завдань важлива зацікавленість батьків. Підбираючи завдання, для виконання разом з дітьми, необхідно враховувати те, що ця діяльність має бути цікавою, практично значимою не лише для дітей, але й для батьків.

Більшість батьків, які мають присадибні ділянки чи городи, можуть разом з дітьми розбити не тільки квіткові клумби, а й невеличкі ароматичні, овочеві клумби. Такі завдання сприяють формуванню у дітей інтересу до вивчення рослин, впливають на виховання бережливого ставлення до них. Батьки на власному досвіді переконуються в тому, що їхнє діяльне ставлення до навколишнього світу є стимулом для підвищення активності дітей, яка виявляється у різних справах.

Вирощування квітів, цікавих овочів допомагає і естетичному вихованню дітей, облагороджує їх почуттями. У малюків розвивається потяг до прекрасного, гарний смак.

Починаємо комбінувати

Цікаву роботу можна розгорнути на городі та в квітнику в весняно-літній період. Адже город та квітник – це невід’ємна частина всіх присадибних ділянок. При комбінуванні самих овочевих культур в городніх композиціях, клумбах бажано робити ставку на різноманітність форм листя і розміру рослини. Цей сучасний город і клумба мають стати одними із найбільш ефектних куточків вашої присадибної ділянки, але при цьому повинні бути легкими в догляді. Клумби можна робити різні за формою, але робити так, щоб дітям було зручно їх доглядати. Довжина грядок — 2,5м, ширина — 70см, відстань між грядками — 40см, щоб діти могли вільно ходити по стежках.

Для дітей посильні різні види робіт на городі та в квітнику — перекопування, розпушування землі, сіяння, садіння, прополювання, проривання, поливання, збирання врожаю — виконуються дітьми із задоволенням.

Рослини, що пишно розрослися, рясно квітують і мають здоровий вигляд — показник того, що вони себе почувають в цьому місці комфортно і отримують належний догляд.

Бажаємо вам успіхів у розпочатій роботі, яка стане в нагоді в подальшому житті вас і ваших дітей.

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладнені кровотечею, не медичними працівниками.
2. У цьому Порядку термін «кровотеча» вживається у такому значенні – це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.
3. Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.
4. Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.
5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6. якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7. Якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8. При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. В їх змісті відбито національну психологію кожного народу: «У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу».

Класифікація народних ігор

Народні ігри можна класифікувати за такими групами:

– дидактичні,

– рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,

– рухливі хороводні ігри,

– ігри мовленнєвої спрямованості,

– обрядові та звичаєві ігри;

– ігри історичної спрямованості;

– ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

Дидактичні ігри – це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав’язливо, легко, захоплюють змістом гак, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока – ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка…», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відьми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей («Жили у бабусі…», «Ой сусіди, сусідоньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі…», «Як було у баби…»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо.

Специфіка народних ігор

Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, вони об’єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей, їх структурна особливість дозволяє об’єднати всіх бажаючих грати.

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї і біля ставу, на луках і на річці

Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має не однакові приспіви, повтори. Це легко простежити на таких іграх, як: «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина».

Характерною особливістю народних ігор є навчальний зміст, який подається в ігровій формі.

Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами.