Поради практичного психолога

Я знаю, більшість батьків вже визначилися у питанні вступу дитини до школи, ви активно допомагаєте малюку готуватися до нового етапу його життя.

Зараз я хочу звернутися до тих батьків, які ще сумніваються: “Йти чи не йти дитині до школи”

Перш ніж прийняти конкретне рішення, ви повинні уважно зважити всі “за” і “проти” цього питання.

Якщо ваша дитина досягла 6-ти років, і проти переходу до навчання в школі виступають тільки суто домашні та економічні причини – в першу чергу слід подумати про дитину, як про особистість. Для дитини школа – означає стати великим і мати коло важливих прав і обов’язків, а залишитися в дитячому садку – залишитися маленьким.

Поміркуйте, як буде себе почувати дитина, як особистість, коли всі однолітки підуть до школи, а вона, маючи точно такі ж, а можливо й кращі, здібності залишиться на другий рік в дитячому садку, серед дітей молодших за віком. У такому випадку у дитини може знизитись особистісна і соціально – психологічна готовність до школи.. а так само – бажання вчитися. Чому?

На  бажання  дитини вчитися  впливає:
1. Ставлення близьких дорослих до навчання, як більш важливого заняття, ніж до гри.

Педагог готуючи дитину до шкільного навчання підвищує її мотивацію до шкільного навчання  – батьки проявляють слабкість, заявляючи дитині: “Ти до школу не підеш”, хоча дитина прекрасно розуміє, що за віком, вона  така ж  як і однолітки, які йдуть до школи. У цьому випадку у дитини з’являється суперечливі думки: “Навіщо хотіти вчитися, якщо я все одно залишаюся на другий рік у дитячому садку”. “Якщо мама вибрала дитячий садок, значить, вона хоче, щоб я залишався маленьким”, – навіщо тоді намагатися бути школярем, хотіти вчитися,  така позиція дитини не сповільнено позначиться на його навчальній діяльності: на заняттях    не сильно старається, частіше відволікається, і через таке ставлення у дитини знижується її особистісна готовність до навчання: бажання ходити до школи, бажання вчитися. Ця поведінка може стати стійкою звичкою.

2. Ставлення однолітків.

Друзі і товариші кажуть про школу, радіють  досягненням, з гордістю заявляють: “А я йду до школи”, тим самим демонструючи, що він стане дорослим.
Адже школа для дитини означає придбання нового соціального статусу, а раз ти не йдеш до школи, значить, ти залишаєшся маленьким.
Таке ставлення дитина отримує і від однолітків – “ти ще маленький”.

3. Бажання зрівнятися по положенню зі старшими.

У даному випадку – не здійснюється, тим більше і батьки своїм рішенням, і однолітки такими заявами підкреслюють, що дитина маленька. І вона  починає бути такою.

Посилює становище і те, що дитина, перебуваючи в групі дітей більш молодшого віку, не може в повному обсязі отримати знання , які  потрібні  безпосередньо для  подальшого розвитку. У результаті знизиться пізнавальний інтерес, допитливість вашої дитини.

Отримуючи легкі завдання і швидко їх вирішуючи,  не  створюються умови для формування вольових зусиль для досягнення мети, наполегливості. У результаті, можуть постраждати також інтелектуальна і вольова готовність до школи.

Я промовила це для того, щоб ви, перш ніж прийняти будь-яке рішення, дуже уважно подумали: як це зможе відбитися на розвитку вашої дитини і на формуванні його як особистості

Хронічний стрес – причина багатьох захворювань і хворобливих станів. Хронічним він стає тому, що поступово накопичується. Як наслідок виникнути невроз, апатія, порушення сну й апетиту тощо. Повністю уникнути і зводити ризик виникнення стресу, а отже і проблем зі здоров’ям,  до мінімуму.

Хронічний стрес можна розпізнати за такими ознаками:

• надчутлива реакція на незначні подразники;
• нездатність концентрувати увагу;
• пригнічений настрій, вразливість;
• розлади сну;

1.  Причини стресу для кожної людини індивідуальні, та серед основних – тривалі психічні та фізичні навантаження. Відволікайтеся від проблем. Знайдіть свій спосіб, що допоможе розслабитися: займайтеся йогою або медитуйте, слухайте улюблену музику або відвідуйте будь-які курси.
2. Профілактику стресу здійснюють двома шляхами – за допомоги фахівця, який може надати кваліфіковану допомогу, або самостійної протидії стресу. Це можуть бути психотерапія, чергування праці й відпочинку, правильне харчування тощо.
3. З’ясуйте, що саме вас турбує. Поговоріть про це з близькою людиною. Якщо ви озвучите проблему, то, можливо, знайдете її причину і відповідно розв’язання.
4. Не намагайтеся змінювати ситуації, на які неможливо вплинути. До них належать політичні, економічні, загальнодержавні проблеми, а також спроби контролювати поведінку інших людей. Не варто сприймати це близько до серця.
5. Налагодьте спосіб життя та розпорядок дня, у якому належне місце відведіть повноцінному відпочинку та сну. Лягайте спати в один і той же час. Стежте за тривалістю сну, яка має становити не менше восьми годин.
6. Потурбуйтеся про раціональне й здорове харчування. Вживайте більше овочів та фруктів, натуральних соків і зеленого чаю, а також відмовтеся від кави вранці або перед сном і жирної їжі.
7. Також профілактикою стресу можуть бути: хобі, заняття фізичною культурою та прогулянки на свіжому повітрі. Намагайтеся досягти досконалості у своїх захопленнях. Отримуйте задоволення від улюбленої справи.
8. Навчіться хвалити себе навіть за найдрібніші перемоги, адже до стресів призводить і низька самооцінка. У вашому житті має бути місце для радості.