Поради практичного психолога
Я знаю, більшість батьків вже визначилися у питанні вступу дитини до школи, ви активно допомагаєте малюку готуватися до нового етапу його життя.
Зараз я хочу звернутися до тих батьків, які ще сумніваються: “Йти чи не йти дитині до школи”
Перш ніж прийняти конкретне рішення, ви повинні уважно зважити всі “за” і “проти” цього питання.
Якщо ваша дитина досягла 6-ти років, і проти переходу до навчання в школі виступають тільки суто домашні та економічні причини – в першу чергу слід подумати про дитину, як про особистість. Для дитини школа – означає стати великим і мати коло важливих прав і обов’язків, а залишитися в дитячому садку – залишитися маленьким.
Поміркуйте, як буде себе почувати дитина, як особистість, коли всі однолітки підуть до школи, а вона, маючи точно такі ж, а можливо й кращі, здібності залишиться на другий рік в дитячому садку, серед дітей молодших за віком. У такому випадку у дитини може знизитись особистісна і соціально – психологічна готовність до школи.. а так само – бажання вчитися. Чому?
На бажання дитини вчитися впливає:
1. Ставлення близьких дорослих до навчання, як більш важливого заняття, ніж до гри.
Педагог готуючи дитину до шкільного навчання підвищує її мотивацію до шкільного навчання – батьки проявляють слабкість, заявляючи дитині: “Ти до школу не підеш”, хоча дитина прекрасно розуміє, що за віком, вона така ж як і однолітки, які йдуть до школи. У цьому випадку у дитини з’являється суперечливі думки: “Навіщо хотіти вчитися, якщо я все одно залишаюся на другий рік у дитячому садку”. “Якщо мама вибрала дитячий садок, значить, вона хоче, щоб я залишався маленьким”, – навіщо тоді намагатися бути школярем, хотіти вчитися, така позиція дитини не сповільнено позначиться на його навчальній діяльності: на заняттях не сильно старається, частіше відволікається, і через таке ставлення у дитини знижується її особистісна готовність до навчання: бажання ходити до школи, бажання вчитися. Ця поведінка може стати стійкою звичкою.
2. Ставлення однолітків.
Друзі і товариші кажуть про школу, радіють досягненням, з гордістю заявляють: “А я йду до школи”, тим самим демонструючи, що він стане дорослим.
Адже школа для дитини означає придбання нового соціального статусу, а раз ти не йдеш до школи, значить, ти залишаєшся маленьким.
Таке ставлення дитина отримує і від однолітків – “ти ще маленький”.
3. Бажання зрівнятися по положенню зі старшими.
У даному випадку – не здійснюється, тим більше і батьки своїм рішенням, і однолітки такими заявами підкреслюють, що дитина маленька. І вона починає бути такою.
Посилює становище і те, що дитина, перебуваючи в групі дітей більш молодшого віку, не може в повному обсязі отримати знання , які потрібні безпосередньо для подальшого розвитку. У результаті знизиться пізнавальний інтерес, допитливість вашої дитини.
Отримуючи легкі завдання і швидко їх вирішуючи, не створюються умови для формування вольових зусиль для досягнення мети, наполегливості. У результаті, можуть постраждати також інтелектуальна і вольова готовність до школи.
Я промовила це для того, щоб ви, перш ніж прийняти будь-яке рішення, дуже уважно подумали: як це зможе відбитися на розвитку вашої дитини і на формуванні його як особистості