Психологічний порадник

У житті кожної людини сім’я займає особливе місце. У родині, регулюються відносини дитини до навколишнього світу, в сім’ї малюк отримує перший досвід моральних норм поведінки.

Якщо батьки виховують дитину тільки добротою, постійно виконуючи всі її вимоги, запити, капризи, тоді в родині виросте безвідповідальна, безвольна дитина, вона буде проявляти неповагу до інших людей і само закохуватися.

Якщо батьки виховують дитину тільки строгістю, постійно вимагають  від неї щось виконувати, контролюють кожен її крок, при тому проявляють незадоволеність і підозрілість, в такій сім’ї виросте дитина, рисами якої  будуть лицемірство, підозрілість, грубість, агресивність, не дисциплінованість.

Якщо в сім’ї панує довіра, доброзичливість, щира турбота, дбайливе ставлення один до одного, взаємодопомога, то в такій атмосфері у дитини розвивається здатність до позитивної  взаємодії з навколишнім світом. Малюк  засвоює особливості спілкування в природних для себе умовах. І навіть якщо дитина виявляється в конфліктній ситуації, то їй легше впоратися з нею, тому що  малюк  налаштований конструктивно.

Таким чином, приклад батьків є тим провідним інструментом, який формує у дитини  соціально – значущі цінності і установки, сприяє її позитивної соціалізації.

Виховуючи своїм прикладом, батьки повинні  пам’ятати:

– Коли дитина, оточена очікуванням – вона вчиться бути терплячою.

– Коли дитина, оточена чесністю – вчиться бути справедливою.

– Коли дитина, оточена схваленням – вчиться поважати себе.

– Коли дитина, оточена свободою вибору – вчиться бути відповідальною за свої рішення.

– Коли дитина, оточена безпекою – вчиться довірі.

І така особистість є впевненою, гармонійною, цілісною, самодостатньою, щасливою, постійно прагнучою до самовдосконалення.

 За дошкільні роки батьки разом з дитиною зробили неймовірну кількість відкриттів, заново пізнали навколишній світ, разом дивувалися і замислювалися над невідомим, разом раділи і засмучувалися…

Тепер вам і вашій дитині належить дізнатися ще більше про все на світі, адже ваш малюк непомітно доріс до гордого звання «першокласник». У цьому році він піде в перший клас і у нього почнеться нова, повна пригод і нових можливостей життя. На явність у дитини наступних робочих навичок допоможе малюкові успішно освоювати шкільну програму, це:

 – вміння слухати інших;

– слідувати вказівкам дорослих;

– зосереджуватися на завданнях;

– виконувати завдання;

– обережно ставитись до дидактичного матеріалу;

– вміння проявляти повагу до чужої власності;

– готовність спробувати нове завдання;

– впевненість в своїх можливостях;

– вміння ставити запитання на з’ясування незрозумілого;

– не турбувати на заняттях оточуючих;

– наявність саме організованості.

Висновки, рекомендації:

Якщо більшість показників поки негативні, змініть методику роботи з дитиною:

– Перед заняттям з дитиною ретельно підготуйте робоче місце, при беріть все, що відволікає увагу дитини. Після закінчення разом з малюком приведіть все в порядок.

– Завдання давайте спокійним доброзичливим голосом; не повторюйте його більше двох разів.

– Попросіть дитину повторити завдання і пояснити, як вона його зрозуміла.

– Не заохочуйте нескінченні перепитування. Заохочуйте зосереджену наполегливу роботу.

– При вдалому виконанні завдання, запропонуйте зробити ще одне, і обов’язково підкресліть, що і його малюк виконає відмінно.

Однак не перестарайтеся: дошкільники швидко втомлюються.

(Рекомендації батькам по адаптації дитини до дитячого садка)

Процес переходу дитини з сім’ї в дитячий дошкільний заклад складний як для самого малюка, так і для батьків. Дитині належить пристосуватися до зовсім інших умов, ніж ті, до яких він звик у родині. А це зовсім не просто. Виникає необхідність подолання психологічних перешкод.

Як ми, батьки, можемо допомогти нашим дітям пристосуватися до нових умов:

1. Позитивно налаштуватися на дитячий сад.

Якщо ви вірите, що дитячий сад – найкраще місце на землі для вашої дитини, так саме буде вважати і ваша дитина, нехай поки на рівні внутрішніх почуттів. Якщо ви так не вважаєте, займіться аутотренінгом – візьміть листочок і напишіть відповіді на питання «Навіщо мені потрібен дитячий сад?» Все позитивне, що ви знаєте з цього приводу (наприклад, «У моєї дитини розшириться коло спілкування, а це дуже корисно для її розвитку»).

2. Частіше гуляйте з дитиною на дитячому майданчику, не поспішайте втручатися в будь-який конфлікт, дайте дитині можливість повчитися самій знайти вихід із ситуації, а собі – можливість пишатися за дитину: «Ось який молодець, так спритно забрав свою іграшку, значить, може постояти за своє майно!»
3. Ходіть з дитиною в гості і запрошуйте гостей до себе, бажано з дітьми різного віку. Вчіть дитину спілкуватися, разом грати, давати грати свої іграшки, просити чужі і т. п. Показуйте, як це треба робити.
4. Грайте з дитиною вдома в дитячий сад, починаючи від побутових процесів (годування, одягання, сон), до ігор та занять. Роль дитини може виконувати сама дитина або якась іграшка. «Ось як Саша акуратно їсть, як хлопці в дитячому садку», «Все діти спати лягли в свої ліжечка. Танечка теж спати ляже в своє ліжечко».
5. Обов’язково дотримуйтеся графіка адаптації, тобто режиму коротко-тривалого перебування дитини в дитячому садку, починаючи з 2-х годин. Дайте дитині можливість поступово звикнути до нових умов, до нових людей, до нових правил, до відсутності мами.
6. Щодня спілкуйтеся з вихователем, але не з метою випитати, хто штовхнув або хто відібрав іграшку у вашої дитини, а з метою з’ясувати, як вам скорегувати свої взаємини з малюком вдома, щоб він легше і швидше звикав до нових умов життя. Нехай вихователь стане вашим помічником у вихованні дитини.
7. Підтримуйте дитину в період адаптації, менше звертайте уваги на його примхи, даруєте йому своє тепло і любов. Постарайтеся не міняти нічого в житті дитини в цей період (не відривайте дитину від соски, груди – це краще зробити заздалегідь; не треба їхати надовго в гості, не запрошуйте до себе незнайомих вашій дитині людей). Бережіть нервову систему дитини!

Терпіння вам і оптимізму!

1. Проявляйте своє бажання і зацікавленість до вступу дитини в дитячий сад, переконуйте йому, що де дуже добре.
2. Введіть режим дня дитячого садка в режим дня вдома.
3. Особливо важко діти переносять розлуку з батьками, не залишайте дитину відразу на цілий день, спочатку нехай вона побуде в групі без вас 1-2 години, потім подовжуйте час розлуки, поступово доводячи її до цілого дня. Пам’ятайте, що на звикання до дитячого садка дитині потрібний певний час (від 2 до 5 тижнів). Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

4. Прощаючись з дитиною, проявляйте послідовність і впевненість. Твердо скажіть малюкові, що ви залишаєте його тільки на кілька годин, що йому тут сподобається, що у нього є можливість подружитися з іншими дітьми, що Ви обов’язково прийдете за ним увечері.

5. Не затягуйте розставання з дитиною, дратуючи малюка своєю присутністю. Якщо у Вас є хоч найменші внутрішні коливання – дитина їх одразу вловить і спробує скористатися цим, і тоді піти буде ще важче. У більшості випадків відчайдушний плач дитини – це реакція малюка на втрату влади над Вами.
6. Для того, щоб дитині легше було попрощатися з Вами, створіть з нею свій ритуал прощання – це нескладна система прощальних знаків: повітряний поцілунок, помах ручкою, дотик.
7. Стимулюйте спілкування дитини з однолітками. Дитина звикне тим швидше, чим більше відносин зможе побудувати з іншими дітьми і дорослими. Допоможіть дитині в цьому.
8. Розкрийте малюкові «секрети» можливих навичок спілкування з іншими дітьми: навчіть малюка знайомитися, звертатися до них по імені, просити, а не віднімати іграшки, пропонувати свої іграшки, свої послуги дітям.
9. Зустрітися самі з іншими батьками та їхніми дітьми. Запитуйте вдома дитину про Льоню, Сашу, Сергія, заохочуйте спілкування вашої дитини з дітьми. Чим краще будуть ваші стосунки з вихователями, з іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.
10. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого садка і його співробітників.

11. У період адаптації емоційно підгримуйте малюка Тепер ви проводите з ним менше часу, компенсуйте це якістю спілкування: частіше обіймайте дитину, весь час пояснюйте йому, що він для вас, як і колись, дорогий і любимий. Говоріть малюкові: «Я знаю, що ти сумуєш без мене, що тобі буває страшно. Коли щось нове, завжди спочатку страшно, а потім звикаєш і стає цікаво. Ти молодець, ти сміливий, я пишаюся тобою, у тебе все вийде!».

12. На початку відвідування дитиною дитячого садка постарайтеся створити для неї спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї. Не збільшуйте, а зменшуйте навантаження на нервову систему малюка.

Якщо вам потрібна допомога, психолог дитячого садка чекає вас на консультацію.

 Мислення – це процес пізнання людиною дійсності за допомогою розумових процесів. Різні ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання, спілкування – все те, чим займається дитина до школи, розвиває в неї таки розумові якості, як узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікація, встановлення причинно– наслідкових зв’язків.

У шість- сім років у малюка починає інтенсивніше формуватися словесно – логічного мислення, яке пов’язане з використанням і перетворенням понять.

Поняття – одна з форм мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності, загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак.

Пограйте разом з дітьми:

1. Гра «Визнач поняття»

Попросить дитину уявити собі людину, яка не знає значення жодного слова. Далі запропонуйте їй наступне: «Спробуй пояснити цій людині, що означають дані слова». Наприклад, дитині можна запропонувати таки ряди слів:

– велосипед, кнопка, книжка, плащ, друг, рухатися, об’єднувати, бити, тупий,

– літак, цвях, газета, парасолька, хутро, герой, качатися, кусати, гострий,

– автобус, скріпка, лист, капелюх, пух, ябеда, крутитися, додавати, штовхати.

Примітка:

Поступово привчайте дитину давати характеристику предмета за наступним планом:

– До якої групи предметів належить даний,

– Яку функцію (дію) виконує,

– Яку будову має.

Наприклад, велосипед – особистий транспорт, який возить 1-2 людей, має руль, раму, два колеса, педалі, дзвінок.

2. Гра «Як це можна використати»

Запропонуйте дитині знайти якнайбільше варіантів використання якого – небудь предмета.

Наприклад, ви називаєте слово «олівець», а дитина придумує, як можна використати цей предмет. Називає , наприклад, такі варіанти: малювати, писати, використовувати як паличку, указку, балку при будівництві, градусник для ляльки, качалку для розкачування тіста, вудлище тощо.

3. Гра «Буває – не буває»

Дорослий називає дитині будь-яку ситуацію, дитина мусить плескати в долоні, коли ситуація буває, а якщо – ні, то плескати в долоньки не потрібно.

Ситуації, які можна запропонувати дитині:

– Тато пішов на роботу,

– Поїзд летить по небу.

– Кицька хоче їсти.

– Людина в’є гніздо.

– Зайчик пішов до школи.

Дні ігри сприяють формуванню у дитини понятійного мислення, розвивають кругозір, кмітливість.

Якщо ми, батьки, хочемо бачити своїх дітей здоровими, вихованими, то мусимо пам’ятати: виховання – це кропітка повсякдення праця, результат стосунків, які існують у сім’ї.

Психічний розвиток дитини, її ставлення як особистості, зумовлюється не тільки прекрасними пориваннями, мріями, словами батьків, а й загальним мікрокліматом сімейного життя, його моральними нормами, характером стосунків між членами родини, традиціями.

Сучасна соціальна психологія розглядає п’ять видів подружніх стосунків:

1. Співробітництво –тип стосунків, під час якого батьки проявляють один до одного повагу, взаєморозуміння. Основою даних стосунків є почуття любові. В таких сім’ях можна почути: «Я тебе прекрасно розумію, але …», «Як ти вважаєш?». Батьки на особистих прикладах привчають малюка з дитинства поважати батька, матір, дідуся й бабусю. Діти в таких сім’ях природно гармонійно розвиваються, живуть своїм, наповненим цікавими подіями, життям.
2. Паритетні стосунки. Основою даних стосунків є взаємна повага, але відчувається деяка прохолодність. Діти у таких сім’ях часто отримують вказівки, за їхньою поведінкою здійснюється постійний контроль, і як результат: діти ростуть слухняними, дисциплінованими, але з почуттям особистої неповноцінності.
3. Сімейне «змагання» – під час такого типу стосунків між батьками спостерігається боротьба за домінування. Кожен намагається «перетягти» на свій бік дитину дарунками, солодощами. Кожен з родини постійно порівнює своє ставлення до дитини зі ставленням до неї інших: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько…» Така позиція батьків погано впливає на психічний стан дитини. Деякі діти стають боязкими, піддаються будь –якому впливу, в інших розвивається лицемірство, підлабузництво, нещирість.
4. Конкуренція – прагнення влади над іншим, бажання домінувати в різних сферах діяльності. Це можуть бути ситуації типу: «У тебе завжди все не як у людей», «Я сказав – значить усе!». Дітям жити в таких сім’ях дуже важко, адже їх тут не сприймають як повноцінних членів родини. За таких умов вони привчаються підкоряться волі сильнішого, догоджати.
5. Антагоністичні стосунки – це стосунки різкого протиріччя між батьками. Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги як з боку батько так і з боку матері. Все це формує у дитини такі негативні якості, як черствість, відчуженість, лицемірство, байдужість, зневага і навіть ненависть до своїх батьків.

Отже! Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевнені, що ви правильно виховуєте своїх дітей! Успіху вам у цьому!

В дошкільному віці, більш, ніж в будь-якому іншому, діти готові живо і жадібно вчитися.

Вчитися – це не обов’язково сидіти за партою, або відповідати біля дошки. Діти вчяться граючи.  Гра – це не просто приємно проведений час, це природна потреба дитини, провідний вид діяльності в дошкільному віці.

Знаючи про це, чому б нам в «нудному» місці, коли ви, наприклад,  з дитиною стоїте в черзі і вона вся скрутилася, не скористатися її бажанням грати і вчитися.

Пограйте з дитиною!

1. Гра «Вгадай”

Гра розвиває у дитини увагу, спостережливість.

Хід: дорослий описує яку- небудь картинку (предмет), дитина повинна її знайти.

2. Гра «Навпаки»

Гра розвиває мислення, кмітливість.

Хід: дорослий називає слово, дитина повинна швидко сказати слово, протилежне за змістом.

Наприклад: назад – … (вперед), повільно – …. (швидко), день – … (ніч), забувати – … (пригадувати) і т. д.

3. Гра «Що спочатку, що потім»

Гра розвиває спостережливість, допомагає дитині розібратися в причинно – наслідкових відносинах.

Хід: дорослий говорить: «Спочатку прокидаємося…», дитина додає: «А потім умиваємося», дорослий каже: «Спочатку випав сніг…»,  дитина відповідає: «Потім катаємося на санчатах» тощо.

4. Гра «Я поклав у мішок»

Гра розвиває пам’ять, увагу, вміння класифікувати предмети за певною ознакою .

Хід: дорослий починає гру словами: «Я поклав у мішок яблука», – дитина додає ще одне слово: «Я поклав у мішок яблука і ананаси», – дорослий продовжує :«Я поклав у мішок яблука, ананаси і апельсини» та ін.

Завдання можна конкретизувати, якщо запропонувати дитині складати предмети однієї групи (наприклад, це можуть бути шкільні приладдя, овочі тощо).

Для цієї гри неважливим є те, хто стане переможцем. Важливо, щоб у дитини процес гри викликав позитивні емоції.

Граючи разом з дітьми, ми прищеплюємо дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, вчимо спостерігати, осмислювати побачене і почуте, узагальнювати, класифікувати. Все це сприяє підвищенню пізнавальної активності у дитини, підвищує її інтерес до пізнавальної діяльності.

       Коли Джоді  Фостер отримала «Оскара» за кращу жіночу роль, вона подякувала свій матмі за те, що та завжди вселяла їй, «ніби всі мої каракулі – це чистий Пікассо, а боятися на світі нічого».  Ці слова, які Джоді чула в ранньому дитинстві, надали їй впевненості в силах, яка потім втілилася в дві премії Академії кіномистецтва.

       Слова мають потужний вплив: будь-яке слово або фраза, які звернені до малюка, несуть в собі приховане повідомлення про дитину  і її  відносини зі світом. Варто дитині освоїти це повідомлення, і воно перетворюється в «уявлення», яке впливає на майбутній життєвий досвід дошкільника. Навіть, якщо малюк  не віддає собі звіту в цьому поданні, воно, тим не менш, впливає на всі сторони його життя,  впливає на формування  його внутрішнього образу «Я», на ставлення до самого себе.

      Батьківські установки виникають повсякчас:  одні випадкові, слабкі, інші принципові, постійні і сильні,  формуються з раннього дитинства, і, чим раніше вони засвоєні малюком, тим сильніше їх дія.

      Раз виникнувши, установка не зникає і в сприятливий для неї момент життя дитини впливає на її поведінку і почуття.

Як вселяти віру дитини в себе, зміцнювати її сили?

1. Як можна частіше кажіть дитині, як сильно ви її любите.

2. Хваліть малюка не тільки за успіхи, а й за спроби зробити щось, дайте йому зрозуміти, що він може робити помилки.

3. Говорить на адресу дитини корисні, добрі слова:

 «Ти дуже багато чого можеш»,

«Спасибі»,

 «Я радію твоїм успіхам»,

 «Завтра у тебе обов’язково вийде»,

«Щоб не сталося – твій дім – твоя фортеця».

Дитина в дошкільному віці дуже хоче бути хорошою, але не завжди знає: що таке добре, що таке погано.

Тактовно, непомітно направляйте дитину до гарних вчинків, схвалюйте і підтримуйте в неї будь-які прояви розумного, доброго, благородного.

Говорячи про сенсорний розвиток дитини, ми, перш за все, говоримо про формування у неї уявлень про зовнішні властивості предметів: форму, колір, величину, положення в просторі, запах, смак.
Дошкільний вік є найбільш сприятливим періодом для розвитку у малюка даних здібностей, тому що саме в цьому віці у дитини вдосконалюється діяльність органів почуттів, дитина активно накопичує уявлення про навколишній світ.
Вікові завдання сенсорного розвитку:
В 2-3 роки – дитина вчиться виділяти форму, колір, величину як особливі ознаки предметів.
В 4-5 років – у дітей формуються сенсорні еталони: вони вчяться групувати предмети за кольором, розміром, формою, спираючись на зразки – еталони, знайомляться з відтінками кольорів.
В 6-7 років – діти вчяться розбиратися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірювання величини.
Все це сприяє формуванню у дитини аналітичного сприйняття.

Пограйте з дітьми:

1. Гра «Однакові форми»
Покажіть дитині фігуру певної форми, наприклад: коло або трикутник, і попросіть її пошукати в квартирі предмети такої ж форми.
Це допоможе вашому малюкові запам’ятати різні фігури і потренувати увагу.

2. Гра «Світ крізь рожеві окуляри»
Запропонуйте малюкові надіти «чарівні» окуляри-невидимки якогось кольору, наприклад зеленого, і попросіть знайти в кімнаті речі такого ж кольору.
Коли всі предмети даного кольору будуть знайдені, нехай дитина поміняє окуляри на інші. Після того як вона побуває в окулярах кількох кольорів, можна визначити: предметів якого кольору було знайдено більше за все.

3. Гра «Запам’ятай візерунок»
Для цієї гри приготуйте папір і олівець. Намалюйте на папері простий візерунок, наприклад: ламану лінію, а з боків від неї по одному коло.
Нехай дитина постарається його запам’ятати протягом 1-2 хвилин. Потім візерунок закрийте, і нехай малюк спробує відтворити його по пам’яті. Ускладнюйте візерунки, якщо дитина легко справляється з завданням.
Не забувайте час від часу мінятися з малюком ролями.

Нині успішними є ті люди, які успішно спілкуються з іншими. Вони успішно повідомляють про свої потреби та ідеї іншим людям, а також добре розуміють їхні ідеї, вимоги, пояснення. Спілкування – це вміння, якого можна навчитися.

Ми, дорослі, часто обмежуємо дитині нагоду для висловлення, залишаючи її у замішанні. Але добра розмова – найцінніший подарунок для дитини.

Розмовляючи з дитиною, ми надаємо їй відчуття впевненості та довіри, і таким чином відкриваємо їй простір для того, щоб і вона висловлювала свої думки, ідеї та почуття. Тому, поки ви розмовляєте з дитиною, не забувайте, що вона – ваш співрозмовник.

Розмовляйте з повагою:

1. Надайте дитині достатньо часу, щоб вона розповіла про свої пригоди, роздуми і відчуття;
2. Не потрібно її постійно перебивати і підганяти, щоб вона закінчила розповідь;
3. Виявляйте зацікавленість та уважно її слухайте;
4. Висловлюватиме свою думку щодо почутого;
5. Намагайтеся утримуватися від непотрібної критики;
6. Не насміхайтеся, якщо дитина вживатиме невідповідні слова або неправильно їх вимовить;
7. Поважайте право дитини на мовчання, коли вона не захоче розмовляти.

За допомогою даних висловлювань виявляйте повагу і прихильне ставлення до дитини:

1. Вибач, що тебе перебиваю.
2. Чи ти хочеш мені про це розповісти більше?
3. Це ти дуже гарно сказала.
4. Мені подобається те, що ти мене уважно слухала.
5. Повтори мені це ще раз, я б хотіла тебе краще зрозуміти.
6. Чудово, що тебе це цікавить.
7. Це ти дуже добре пояснила.
8. Мене цікавить, якої ти думки про це.
9. Немає нічого страшного в тому, що ти не хочеш про це розмовляти.

Таким чином, спілкуючись з своєю дитиною, ви особистим прикладом, допоможете їй навчитися висловлювати свої думки, потреби, розуміти й уважно спостерігати за поясненнями, вказівками, давати відповіді на запитання, ставити свої запитання. А це саме ті знання, які очікують від вашої дитини у дитячому садочку.