Мислення – це процес пізнання людиною дійсності за допомогою розумових процесів. Різні ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання, спілкування – все те, чим займається дитина до школи, розвиває в неї таки розумові якості, як узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікація, встановлення причинно– наслідкових зв’язків.

У шість- сім років у малюка починає інтенсивніше формуватися словесно – логічного мислення, яке пов’язане з використанням і перетворенням понять.

Поняття – одна з форм мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності, загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак.

Пограйте разом з дітьми:

1. Гра «Визнач поняття»

Попросить дитину уявити собі людину, яка не знає значення жодного слова. Далі запропонуйте їй наступне: «Спробуй пояснити цій людині, що означають дані слова». Наприклад, дитині можна запропонувати таки ряди слів:

– велосипед, кнопка, книжка, плащ, друг, рухатися, об’єднувати, бити, тупий,

– літак, цвях, газета, парасолька, хутро, герой, качатися, кусати, гострий,

– автобус, скріпка, лист, капелюх, пух, ябеда, крутитися, додавати, штовхати.

Примітка:

Поступово привчайте дитину давати характеристику предмета за наступним планом:

– До якої групи предметів належить даний,

– Яку функцію (дію) виконує,

– Яку будову має.

Наприклад, велосипед – особистий транспорт, який возить 1-2 людей, має руль, раму, два колеса, педалі, дзвінок.

2. Гра «Як це можна використати»

Запропонуйте дитині знайти якнайбільше варіантів використання якого – небудь предмета.

Наприклад, ви називаєте слово «олівець», а дитина придумує, як можна використати цей предмет. Називає , наприклад, такі варіанти: малювати, писати, використовувати як паличку, указку, балку при будівництві, градусник для ляльки, качалку для розкачування тіста, вудлище тощо.

3. Гра «Буває – не буває»

Дорослий називає дитині будь-яку ситуацію, дитина мусить плескати в долоні, коли ситуація буває, а якщо – ні, то плескати в долоньки не потрібно.

Ситуації, які можна запропонувати дитині:

– Тато пішов на роботу,

– Поїзд летить по небу.

– Кицька хоче їсти.

– Людина в’є гніздо.

– Зайчик пішов до школи.

Дні ігри сприяють формуванню у дитини понятійного мислення, розвивають кругозір, кмітливість.

Якщо ми, батьки, хочемо бачити своїх дітей здоровими, вихованими, то мусимо пам’ятати: виховання – це кропітка повсякдення праця, результат стосунків, які існують у сім’ї.

Психічний розвиток дитини, її ставлення як особистості, зумовлюється не тільки прекрасними пориваннями, мріями, словами батьків, а й загальним мікрокліматом сімейного життя, його моральними нормами, характером стосунків між членами родини, традиціями.

Сучасна соціальна психологія розглядає п’ять видів подружніх стосунків:

1. Співробітництво –тип стосунків, під час якого батьки проявляють один до одного повагу, взаєморозуміння. Основою даних стосунків є почуття любові. В таких сім’ях можна почути: «Я тебе прекрасно розумію, але …», «Як ти вважаєш?». Батьки на особистих прикладах привчають малюка з дитинства поважати батька, матір, дідуся й бабусю. Діти в таких сім’ях природно гармонійно розвиваються, живуть своїм, наповненим цікавими подіями, життям.
2. Паритетні стосунки. Основою даних стосунків є взаємна повага, але відчувається деяка прохолодність. Діти у таких сім’ях часто отримують вказівки, за їхньою поведінкою здійснюється постійний контроль, і як результат: діти ростуть слухняними, дисциплінованими, але з почуттям особистої неповноцінності.
3. Сімейне «змагання» – під час такого типу стосунків між батьками спостерігається боротьба за домінування. Кожен намагається «перетягти» на свій бік дитину дарунками, солодощами. Кожен з родини постійно порівнює своє ставлення до дитини зі ставленням до неї інших: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько…» Така позиція батьків погано впливає на психічний стан дитини. Деякі діти стають боязкими, піддаються будь –якому впливу, в інших розвивається лицемірство, підлабузництво, нещирість.
4. Конкуренція – прагнення влади над іншим, бажання домінувати в різних сферах діяльності. Це можуть бути ситуації типу: «У тебе завжди все не як у людей», «Я сказав – значить усе!». Дітям жити в таких сім’ях дуже важко, адже їх тут не сприймають як повноцінних членів родини. За таких умов вони привчаються підкоряться волі сильнішого, догоджати.
5. Антагоністичні стосунки – це стосунки різкого протиріччя між батьками. Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги як з боку батько так і з боку матері. Все це формує у дитини такі негативні якості, як черствість, відчуженість, лицемірство, байдужість, зневага і навіть ненависть до своїх батьків.

Отже! Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевнені, що ви правильно виховуєте своїх дітей! Успіху вам у цьому!

В дошкільному віці, більш, ніж в будь-якому іншому, діти готові живо і жадібно вчитися.

Вчитися – це не обов’язково сидіти за партою, або відповідати біля дошки. Діти вчяться граючи.  Гра – це не просто приємно проведений час, це природна потреба дитини, провідний вид діяльності в дошкільному віці.

Знаючи про це, чому б нам в «нудному» місці, коли ви, наприклад,  з дитиною стоїте в черзі і вона вся скрутилася, не скористатися її бажанням грати і вчитися.

Пограйте з дитиною!

1. Гра «Вгадай”

Гра розвиває у дитини увагу, спостережливість.

Хід: дорослий описує яку- небудь картинку (предмет), дитина повинна її знайти.

2. Гра «Навпаки»

Гра розвиває мислення, кмітливість.

Хід: дорослий називає слово, дитина повинна швидко сказати слово, протилежне за змістом.

Наприклад: назад – … (вперед), повільно – …. (швидко), день – … (ніч), забувати – … (пригадувати) і т. д.

3. Гра «Що спочатку, що потім»

Гра розвиває спостережливість, допомагає дитині розібратися в причинно – наслідкових відносинах.

Хід: дорослий говорить: «Спочатку прокидаємося…», дитина додає: «А потім умиваємося», дорослий каже: «Спочатку випав сніг…»,  дитина відповідає: «Потім катаємося на санчатах» тощо.

4. Гра «Я поклав у мішок»

Гра розвиває пам’ять, увагу, вміння класифікувати предмети за певною ознакою .

Хід: дорослий починає гру словами: «Я поклав у мішок яблука», – дитина додає ще одне слово: «Я поклав у мішок яблука і ананаси», – дорослий продовжує :«Я поклав у мішок яблука, ананаси і апельсини» та ін.

Завдання можна конкретизувати, якщо запропонувати дитині складати предмети однієї групи (наприклад, це можуть бути шкільні приладдя, овочі тощо).

Для цієї гри неважливим є те, хто стане переможцем. Важливо, щоб у дитини процес гри викликав позитивні емоції.

Граючи разом з дітьми, ми прищеплюємо дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, вчимо спостерігати, осмислювати побачене і почуте, узагальнювати, класифікувати. Все це сприяє підвищенню пізнавальної активності у дитини, підвищує її інтерес до пізнавальної діяльності.

       Коли Джоді  Фостер отримала «Оскара» за кращу жіночу роль, вона подякувала свій матмі за те, що та завжди вселяла їй, «ніби всі мої каракулі – це чистий Пікассо, а боятися на світі нічого».  Ці слова, які Джоді чула в ранньому дитинстві, надали їй впевненості в силах, яка потім втілилася в дві премії Академії кіномистецтва.

       Слова мають потужний вплив: будь-яке слово або фраза, які звернені до малюка, несуть в собі приховане повідомлення про дитину  і її  відносини зі світом. Варто дитині освоїти це повідомлення, і воно перетворюється в «уявлення», яке впливає на майбутній життєвий досвід дошкільника. Навіть, якщо малюк  не віддає собі звіту в цьому поданні, воно, тим не менш, впливає на всі сторони його життя,  впливає на формування  його внутрішнього образу «Я», на ставлення до самого себе.

      Батьківські установки виникають повсякчас:  одні випадкові, слабкі, інші принципові, постійні і сильні,  формуються з раннього дитинства, і, чим раніше вони засвоєні малюком, тим сильніше їх дія.

      Раз виникнувши, установка не зникає і в сприятливий для неї момент життя дитини впливає на її поведінку і почуття.

Як вселяти віру дитини в себе, зміцнювати її сили?

1. Як можна частіше кажіть дитині, як сильно ви її любите.

2. Хваліть малюка не тільки за успіхи, а й за спроби зробити щось, дайте йому зрозуміти, що він може робити помилки.

3. Говорить на адресу дитини корисні, добрі слова:

 «Ти дуже багато чого можеш»,

«Спасибі»,

 «Я радію твоїм успіхам»,

 «Завтра у тебе обов’язково вийде»,

«Щоб не сталося – твій дім – твоя фортеця».

Дитина в дошкільному віці дуже хоче бути хорошою, але не завжди знає: що таке добре, що таке погано.

Тактовно, непомітно направляйте дитину до гарних вчинків, схвалюйте і підтримуйте в неї будь-які прояви розумного, доброго, благородного.

Говорячи про сенсорний розвиток дитини, ми, перш за все, говоримо про формування у неї уявлень про зовнішні властивості предметів: форму, колір, величину, положення в просторі, запах, смак.
Дошкільний вік є найбільш сприятливим періодом для розвитку у малюка даних здібностей, тому що саме в цьому віці у дитини вдосконалюється діяльність органів почуттів, дитина активно накопичує уявлення про навколишній світ.
Вікові завдання сенсорного розвитку:
В 2-3 роки – дитина вчиться виділяти форму, колір, величину як особливі ознаки предметів.
В 4-5 років – у дітей формуються сенсорні еталони: вони вчяться групувати предмети за кольором, розміром, формою, спираючись на зразки – еталони, знайомляться з відтінками кольорів.
В 6-7 років – діти вчяться розбиратися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірювання величини.
Все це сприяє формуванню у дитини аналітичного сприйняття.

Пограйте з дітьми:

1. Гра «Однакові форми»
Покажіть дитині фігуру певної форми, наприклад: коло або трикутник, і попросіть її пошукати в квартирі предмети такої ж форми.
Це допоможе вашому малюкові запам’ятати різні фігури і потренувати увагу.

2. Гра «Світ крізь рожеві окуляри»
Запропонуйте малюкові надіти «чарівні» окуляри-невидимки якогось кольору, наприклад зеленого, і попросіть знайти в кімнаті речі такого ж кольору.
Коли всі предмети даного кольору будуть знайдені, нехай дитина поміняє окуляри на інші. Після того як вона побуває в окулярах кількох кольорів, можна визначити: предметів якого кольору було знайдено більше за все.

3. Гра «Запам’ятай візерунок»
Для цієї гри приготуйте папір і олівець. Намалюйте на папері простий візерунок, наприклад: ламану лінію, а з боків від неї по одному коло.
Нехай дитина постарається його запам’ятати протягом 1-2 хвилин. Потім візерунок закрийте, і нехай малюк спробує відтворити його по пам’яті. Ускладнюйте візерунки, якщо дитина легко справляється з завданням.
Не забувайте час від часу мінятися з малюком ролями.

Нині успішними є ті люди, які успішно спілкуються з іншими. Вони успішно повідомляють про свої потреби та ідеї іншим людям, а також добре розуміють їхні ідеї, вимоги, пояснення. Спілкування – це вміння, якого можна навчитися.

Ми, дорослі, часто обмежуємо дитині нагоду для висловлення, залишаючи її у замішанні. Але добра розмова – найцінніший подарунок для дитини.

Розмовляючи з дитиною, ми надаємо їй відчуття впевненості та довіри, і таким чином відкриваємо їй простір для того, щоб і вона висловлювала свої думки, ідеї та почуття. Тому, поки ви розмовляєте з дитиною, не забувайте, що вона – ваш співрозмовник.

Розмовляйте з повагою:

1. Надайте дитині достатньо часу, щоб вона розповіла про свої пригоди, роздуми і відчуття;
2. Не потрібно її постійно перебивати і підганяти, щоб вона закінчила розповідь;
3. Виявляйте зацікавленість та уважно її слухайте;
4. Висловлюватиме свою думку щодо почутого;
5. Намагайтеся утримуватися від непотрібної критики;
6. Не насміхайтеся, якщо дитина вживатиме невідповідні слова або неправильно їх вимовить;
7. Поважайте право дитини на мовчання, коли вона не захоче розмовляти.

За допомогою даних висловлювань виявляйте повагу і прихильне ставлення до дитини:

1. Вибач, що тебе перебиваю.
2. Чи ти хочеш мені про це розповісти більше?
3. Це ти дуже гарно сказала.
4. Мені подобається те, що ти мене уважно слухала.
5. Повтори мені це ще раз, я б хотіла тебе краще зрозуміти.
6. Чудово, що тебе це цікавить.
7. Це ти дуже добре пояснила.
8. Мене цікавить, якої ти думки про це.
9. Немає нічого страшного в тому, що ти не хочеш про це розмовляти.

Таким чином, спілкуючись з своєю дитиною, ви особистим прикладом, допоможете їй навчитися висловлювати свої думки, потреби, розуміти й уважно спостерігати за поясненнями, вказівками, давати відповіді на запитання, ставити свої запитання. А це саме ті знання, які очікують від вашої дитини у дитячому садочку.

Багато дітей говорять неправду, захищаючись від критики і засудження з боку дорослих, оскільки бояться, що батьки будуть вважати їх поганими.

Тому діти всіма силами намагаються цього уникнути.

Причини, чому діти дошкільного віку обманюють:

1. Страх покарання. Діти бояться реакції батьків і таким чином захищаються. Зверніть увагу, як ви реагуєте, коли дитина робить щось не так: помиляється, ламає, розбиває, рве, або просто поводиться не так, як вам подобається, але самій дитині це хочеться робити. Якщо за цим слідує сувора догана, фізичне покарання, крик, образа, нотації – швидше за все дитина захоче цього уникнути, бо найстрашніше для малюка позбутися батьківської любові, ласки, розуміння.
2. 2. Прагнення дитини відповідати батьківським очікуванням. Батьки можуть не лаяти дитину за проступки і невдачі, але покладають на неї великі надії, очікують перемоги, відмінного навчання, успіхів у справах – вже цим батьки викликають у малюка певну напругу і бажання відповідати очікуванням. І коли дитина відчуває, що вона не виправдовує ваших очікувань, не відповідає вашим бажанням і уяві про неї, вона може говорити неправду, щоб бути для вас найкращою, хорошою, самою – самою. Просто для того, щоб вам, батькам, було добре, щоб зробити вас щасливими, оскільки діти часто вважають, що від їхньої поведінки залежить стан і настрій батьків.

Що робити, якщо дитина говорить неправду?

1. Не варто тут же кричати і лаятися. Зберігайте спокій.
2. Постарайтеся зрозуміти причини обману: чи не занадто суворі вимоги ви пред’явили дитині, а може причина в недостатній увазі, і дитина таким чином, хоче привернути до себе вашу увагу.
3. Намагайтеся загострювати вашу увагу на вирішенні проблеми, а не на обвинуваченні малюка і вимозі до нього. Наприклад, скажіть: «Давай вирішимо, коли ти це зробиш», замість того, щоб звинувачувати: «Ледар! Негайно склади свої іграшки!».

Як уникнути проблеми в майбутньому?

1. Пред’являйте до дитини тільки розумні і тактовні вимоги.
2. Під час спілкування з дитиною не спекулюйте поняттями: люблю – не люблю.
3. Не намагайтеся ставити дитині провокаційних питань, які будуть змушувати її говорити неправду. Наприклад, замість питання: «Ти склав у своїй кімнаті іграшки?», – Скажіть: «Я помітила, що ти ще не прибрав іграшки. Не хочеш зробити це зараз?».
4. Частіше показуйте дітям, що ваша любов не залежить від їх поведінки, що ви їх любите без всяких умовностей і застережень.
5. Допоможіть дитині зрозуміти, що помилки неминучі і на них людина вчиться жити. Дитина не повинна вважати себе поганою і переживати, ховаючись за брехнею.

Діти навчаються слів від родини, друзів, із телебачення, але найбільше слів вивчають, слухаючи батьків. Наступний приклад свідчить про те, як необхідно вживати слова з метою розширення словника дитини:

Ганна (4 роки): «Тату, подивись на мій малюнок».

Тато: «Він чудовий, повісимо його на холодильник».

Ганна щаслива. Тато її похвалив, вона задоволена собою і батьком. Але існує ще щось, що батько може зробити з метою розширення словникового запасу донечки.

Ганна: «Тату, подивись на мій малюнок».

Тато: «Це чудовий малюнок. Ти гарно поєднала кольори. Де ж ми його повісимо?»

Ганна: «На холодильник»

Тато: «Чудова ідея. Ми назвемо дверцята  холодильника «Мистецька галерея Ганусі». Усі твої малюнки повісимо у галереї».

Через просту розмову тато познайомив Ганну з кількома новими словами і надав їй можливість зробити свій вибір.

Дуже важливо при будь-якій нагоді знайомити дитину з новими словами. Нагод є безліч: години перед сном, поки їдете на машині з дитиною, під час купання, обіду, поки дивитесь телебачення.

Як збагатити словник дитини?

Замість: «Поріж це яблуко», скажіть: «Поріж це яблуко на дрібні шматочки».

Замість: «Ще трохи, і я закінчу роботу», скажіть: «Залишилося лише покласти книжки і скласти папери, тоді я закінчу роботу».

Замість: «Встав ногу у черевичок», скажіть: «Встав ногу в правий черевичок».

Те, якою кількістю слів володіє дитина і наскільки спроможна їх правильно використати, значною мірою визначить успішність її спілкування з однолітками і дорослими.

Про що розмовляти?

Розповідаючи дитині про щоденні речі, ви використовуєте різні слова, залучаючи дитину до розмови. Приготування їжі – це відповідний час для розмов про фрукти та овочі, види хліба. Розмовляйте про різні смаки і запахи.

Коли плануєте відпочинок, розкажіть дитині про місця, куди б ви хотіли поїхати, розкажіть про дії, які потрібно для цього зробити: купити путівки, оплатити квітки, обирати транспорт, зібрати валізи.

Розповідайте про свої пригоди і вислуховуватиме розповіді дитини про свої.

Завдяки таким розмовам дитина пізнає нові слова та опанує їхнє значення (збагатить свій словник).

Дошкільний вік найважливіший етап у розвитку дитини. Він характеризується високою чутливістю і вразливістю.

Прагнення до визнання і схвалення з боку батьків стає для дитини одним із стимулів її поведінки. Це саме та якість, з якої, як із загального кореня при правильному вихованні виростають потреба в досягненні успіхів, цілеспрямованість, почуття впевненості в собі, самостійність, такі важливі якості особистості як: відповідальність, почуття довгу, співчуття і дбайливе ставлення до інших людей.

Що можуть робити батьки, щоб дитина сприймала себе саму як улюблену, гарну і здібну?

1. Більше помічати хорошого в дитині, акцентувати увагу на тому, що в неї виходить, більше схвалювати її справи і вчинки, частіше обіймати дитину, пестити, говорити їй, як ви її любите, як вона потрібна вам, як добре, що вона у вас є.
2. Хваліть дитину за конкретні дії: «Чудово, що допомогла помити посуд, я то я б ще довго не могла відпочити», «Спасибі, що сам зібрав іграшки».
3. Уникайте порівняння своєї дитини з іншими. Коли ви порівнюєте свою дитину з іншими, ви тим самим нібито говорите їй, що вона гірше за інших, через що знижується її самооцінка.

Порівнюйте, якою дитина була вчора і чому вона вже навчилася сьогодні, що вже робить краще і чим ви їй можете допомогти.

4. Висувайте реальні вимоги до дитини.

Спробуйте уявити, що діти – це квіти: і нехай ростуть у тому темпі, що їм задала природа. Форсувати розвиток дитини так само неможливо, як змусити квіти зростати швидше. Вимоги до дитини не мають бути завішеними. Важливо враховувати вікові та просто індивідуальні особливості малюка.

5. Залучайте дитину до спільного розв’язання проблем.

Дітям подобається брати участь у всьому. Залучайте дитину до прийняття рішень – як провести вихідні, коли і куди піти гуляти, що подарувати бабусі на день народження.

6. Надайте дитині можливість вибору.

Для розвитку самостійності у дитини й уміння приймати рішення дуже корисно надавати дитині можливість обирати між двома способами поведінки чи дій. Замість того, щоб сказати: «Поклади на місце машинку і конструктор», запитайте у дитини: «Ти хотів би спочатку прибрати конструктор, а потім машинку чи навпаки?». Це дає змогу дитині контролювати ситуацію і не суперечити волі батьків.

7. Проявляйте довіру до свої дитини.

Увага – один з найважливіших процесів пізнавальної діяльності. Здатність до зосередження (те, що ми називаємо увагою) властива всім людям, включаючи немовлят.

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги в дошкільному віці має навчальна гра, тому що вона має в собі завдання, правила, дії і вимагає від дитини зосередженості. У процесі гри малюк вчиться цілеспрямовано утримувати свою увагу.

Пограйте з дітьми!

 Гра «Чарівне слово»

Чарівними вважаються слова, що позначають, наприклад, птахів, домашніх тварин, або інші групи слів.

Дорослий вимовляє поспіль будь-які слова. Якщо дитина чує «чарівне» слово, вона повинна подати сигнал: плеснути в долоні, або підняти руку.

Гра «Відчини – зачини»

Гра дуже корисна для розвитку вміння цілеспрямовано утримувати увагу. Зазвичай гра подобається малюкам.

Хід гри:

Сядьте з дитиною один проти одного. На початку гри у обох руки стиснуті в кулаках. Дорослий (роль ведучого на початку беруть на себе дорослі) дає команди: яку руку розтискати і знову стискати в кулак, і одночасно показує, що потрібно робити. Але через деякий час він перестає показувати, продовжуючи давати тільки словесну інструкцію.

Наприклад: «Ліву руку відкрити, праву відкрити, ліву закрити, праву закрити, обидві руки відкрити. Ліву руку закрити, праву закрити, ліву відкрити, праву відкрити, обидві закрити, праву відкрити, ліву відкрити і т. д.».

В ході гри темп подачі команд можна збільшувати.

Гра «Заборонений рух»

Дитина повторює за дорослим рухові вправи, крім одного руху, який є в грі забороненим. Наприклад, це може бути стрибок, або плеск в долоні.

Наявність у дитини розвиненої довільної уваги підвищує її продуктивність в діяльності, допомагає малюкові уникнути великої кількості помилок під час виконання  роботи.

Бажаємо успіхів!