«Дитяча агресивність. Що робити?»

 Дитяча агресивність – явище нормальне, пов’язане з психологічними особливостями кожної дитини. І батькам, для того, щоб агресивність не стала стійкою особистісної рисою, слід розбиратися в цих особливостях.

Агресивною частіше називають дитину, яка б’ється, заподіює біль іншим дітям, дорослим, погрожує. При правильної реакції батьків така поведінка може з часом зникнути, і замінитися більш прийнятою в суспільстві. При неправильному відношенні агресивна поведінка може закріпитися і стати характерною для дитини.

Чому дитина стає агресивною?

Агресивна поведінка обумовлена цілою низкою чинників – культурних, сімейних, індивідуальних. Останні дослідження в галузі вивчення агресивності людини показали, що на формування даної риси впливають 4 моменти:

1. Негативізм матері, її відчуженість від дитини, постійна критика, байдужість.

2. Терпимість матері до прояву агресивності дитини по відношенню до інших дітей і дорослих (тобто заохочення такої поведінки).

3. Суворість дисциплінарних впливів (фізичні покарання, приниження, ігнорування).

4. Індивідуальні особливості темпераменту дитини (збудливість і запальність). Як ми бачимо, соціальне середовище більше впливає на формування агресивності дитини, ніж вроджена схильність (збудливість нервової системи).

Що робити батькам, якщо дитина б’ється?

1. Потрібно бути готовим до того, що дитина буде освоювати активні фізичні способи взаємодії: штовхатися, кусатися, битися – і не панікувати, що малюк росте агресором.

2. Необхідно поспостерігати і проаналізувати, чим викликана така поведінка дитини: недоліком любові, вседозволеністю в сім’ї або копіюванням чужої поведінки.

3. Варто відповісти собі чесно на питання: «А як повинна вести себе моя дитина в подібних ситуаціях?», «Що я сама вмію і чому можу навчити дитину, щоб вона поводилася відповідно бажаному?»

4. Треба прийняти рішення, хто (скоріше за все мама), чому (якій поведінці) і де (в яких ситуаціях) буде навчати дитину.

5. Під час навчання потрібно виконувати наступні правила:

 – Знаходитися поряд з дитиною, щоб швидко реагувати на ситуацію.

– Намагатися попереджати ситуації, при перших ознаках агресії направляти малюка за бажаним шляхом: відвернути, запропонувати іншу іграшку, змінити місце гри, помінятися з іншою дитиною іграшкою.

– Якщо дитина все зробила правильно, як ви її вчили, необхідно її  похвалити, обійняти – закріпити нову поведінку своєю увагою.

Найкраща підтримка для малюка – це любов і увага батьків.

«Соціальні вміння, які полегшать входження дитини до садочка»

 Що таке соціальні вміння? Соціальні вміння – це норми поведінки. Їх вивчають і тренують від раннього дитинства у сім’ї за допомогою імітації та методом спроб і помилок. Із віком і розвитком дитина ці вміння закріплює або змінює. Дитина є соціально вмілою, якщо в групі однолітків може задовольнити свої потреби, права і бажання, і водночас не ставить під загрозу права і потреби іншої дитини.

 Чому соціальні вміння важливі для дитячого садка?

Дитина дуже радіє, коли інші діти люблять і сприймають її. Діти дошкільного віку дуже відверто демонструють неприйняття або сприйняття іншого. Наприклад, такі вислови: «Я запрошую тебе на свій день народження», «Ти мені більше не подруга» – для дитини 3-5 років означають сприйняття або неприйняття її однолітками.

Коли дитина розуміє, що інші діти її сприймають і люблять, вона запевняється та заспокоюється, що допоможе їй цілком використати свої здібності.

 Соціальні вміння, що корисні для дитячого садочка:

1. Виявлення довіри. Якщо дитина йде до групи однолітків з довірою до дітей і вихователя, вона легше та якісніше спілкуватиметься з іншими і більше включатиметься у різні види діяльності.

Як сформувати це вміння:

– Слухайте, про що вам розповідає дитина. Таким чином ви демонструєте, що для вас є важливими її потреби і почуття. Це сприяє зростанню почуття довіри у дитини.

– Не обіцяйте того, що ви нездатні виконати.

– Розмовляйте з дитиною проте, до кого можна звернутися по допомогу у дитячому садку, вдома, на майданчику.

 2. Прохання про дозвіл. Це соціальне вміння допомагає дитині уникнути конфліктів. Якщо ваша дитина опанувала це вміння, вона значно рідше конфліктуватиме з іншими дітьми у дитячому садочку.

Дитина, звертається з проханням: «Можеш мені дати лопатку, щоб трішки погратись?» Це прохання про дозвіл дитина сприймає, як повагу. Дитина, яка отримала іграшку, матиме відчуття успішності, тому що досягла мети без допомоги дорослого, а це переконує її у власних здібностях.

Як сформувати це вміння:

– Питайте про дозвіл, щоб користуватися тим, що належить вашій дитині.

– Не давайте іншим дітям іграшки своєї дитини без її згоди.

– Навчайте дитину, щоб вона самостійно і прямо просила вашого дозволу та дозволу інших.

– Визначте відповідну міру. Дитині не потрібно просити вашого дозволу стосовно кожного кроку, який вона хоче зробити. Нехай це стосується тільки тих речей, які попередньо було домовлено не робити без вашої згоди.

 3. Ділитися з іншими. Якщо ваша дитина вміє гарно гратися і ділитися, залучаючи інших у свої види діяльності та гру, її любитимуть і поважатимуть і поважатимуть інші діти, а це приносить дитині задоволення.

Як сформувати це вміння:

– Підтримуйте в родині атмосферу співпраці.

–  Учіть дитину, що дуже важливо поважати чужі проблеми і піклуватися про інших.

– Розмовляйте з дитиною про те, чим вона легко ділиться з іншими, а що є для неї проблемним.

– Розмовляйте про те, чим ви ділитеся з іншими, і що ви тоді відчуваєте. 

4. Пробачення. Коли ваша дитина попросить пробачення в іншої дитини через те, що штовхнула її, вилила фарбу на малюнок або забула повернути позичену іграшку, ймовірно вдасться уникнути конфлікту.

Вибачення інших осіб діти сприймають як повагу і найчастіше вибачають. Щоб ваша дитина була здатна вибачатися за власні вчинки, дуже важливо, щоб і ви це робили.

5. Готовність дотримуватись правил і поважати їх. Ваша дитина успішно дотримуватиметься правил групової роботи у дитячому садочку, якщо у вашій сім’ї існують правила та обмеження, зрозумілі для неї.

Якщо для дитини зрозумілі наслідки відповідної поведінки, то ви не матимете жодної потреби використовувати покарання. (Прим. Наслідки свідчать про те, що поведінка дитини недобра, а покарання – що дитина недобра).

Як сформувати це вміння:

– Подумайте про правила, які існують у вашій сім’ї.

– Розмовляйте з дитиною про правила, які існують у вашій сім’ї.

– Залучайте дитину до створення сімейних правил.

– Коли дитина порушить правило, попросить її пояснити свою поведінку і перевірте, чи вона зрозуміла наслідки.

 Згадаю ще про деякі соціальні вміння, які важливі для успішної акліматизації вашої дитини у дитячому садку:

– уміння ставити запитання,

– починати і підтримувати розмову,

– розуміти та виявляти емоції,

– бути відданою.

«Навіщо потрібні правила поведінки?»

Коли дитина опановує правилами поведінки, це сприяє утворенню у неї  твердих моральних звичок, допомагає становленню взаємовідносин з однолітками, вихованню організованої поведінки. Правила дають напрямок діяльності і в міру їх засвоєння стають потрібними самій дитині: вона починає спиратися на них.

Правила поведінки в ранньому віці:

– допомагають малюку виконувати дії, які пов’язані з режимом, у певної послідовності і в потрібному темпі.

– допомагають прищепити дитині навички самообслуговування: самостійно їсти, мити руки перед їжею, перш ніж мити руки – закатати рукава, самій знімати одяг перед сном, акуратно вішати його на стілець біля ліжечка. Освоєння цих навичок дає можливість малюку бути більш самостійним. Дитина, яка рано звільнилася від щохвилинної опіки дорослих, почуває себе більш впевнено, вона сміливіше вступає в спілкування з іншими дітьми, висловлює бажання допомогти однолітку в тому, чому сама тільки що навчилася. Діти з високим рівнем самостійності відрізняються більшою організованістю, більш вільно розпочинають гру, легше засвоюють нескладні правила загальних ігор.

Правила поведінки в молодшому, середньому дошкільному віці допомагають дитині краще організовувати ігри, більш успішно досягати результатів у праці, на заняттях. При дотриманні правил рідше виникають сварки, розбіжності між дітьми.

Виконання правил поведінки дітьми старшого дошкільного віку забезпечує розвиток у дитини організованості.

Організованість – це складна якість особистості, яка має зовнішні і внутрішні прояви. Зовнішні прояви виступають в зібраності, точності, акуратності. Внутрішня ж сторона цієї якості полягає в наполегливості, в умінні планувати свої дії, контролювати себе, в умінні виконувати завдання вчасно, оцінювати свою роботу і роботу товаришів.

Організованість є одним з найважливіших показників моральної готовності дитини до шкільного навчання, тому що  майбутньому школяреві доведеться виконувати навчальні обов’язки, раціонально працювати на уроці під керівництвом вчителя і самостійно – в домашніх умовах.

Організованість впливає на вольовий розвиток дитини, на вміння управляти виникаючими бажаннями, емоціями, що впливає на характер її  поведінки.

До кінця старшого дошкільного віку дитина стає не тільки виконавцем вимог дорослих, звернених до неї, – вона починає висувати вимоги до самої себе і до інших дітей.

«Звичка бути моральним»

 

 

Виховання моральних навичок – найважливіша ланка формування моральної поведінки у дитини – дошкільника.

Моральні звички, які формуються в дошкільному дитинстві  відображаються на культурі поведінки дитини, її  зовнішньому вигляді, мові, ставленні до речей, на характері спілкування з оточуючими людьми.

Доцільно прищеплювати малюку той чи інший навик культурної поведінки, в той час, коли дитини тільки починає займатися даною діяльністю. Наприклад:

 

У 3-4 роки малюк  бере активну участь у самообслуговуванні, проявляє підвищений інтерес до спілкування з оточуючими людьми.

Тому в цей період важливо дитину привчати до чистоти, акуратності, охайності, виробляти в неї вміння звертатися до іншій людині з проханням, просити про послугу, вчити дитину висловлювати свою промову зрозуміло.

Рекомендуємо: щоб полегшити малюку засвоїти певну навичку, корисно розчленовувати її на більш конкретні дії.

Наприклад, «берегти іграшки» – це означає: машинку возити за мотузочку, не натискувати на колеса, не сідати на неї, ляльку не кидати, помічати, що несправне, просити дорослих відремонтувати іграшку, прибирати її на місце і т.д.  Поступове навчання дитини виконанню цих маленьких конкретних правил поводження з іграшками допомагає  їй засвоїти загальне правило – «береги іграшки».

 

У 5-7 років дитина починає активно цікавитися взаємовідносинами між людьми, усвідомлює правила і норми поведінки в соціумі, оцінює як свої вчинки, так і вчинки інших людей.

У дошкільнят формуються такі моральні поняття як справедливість, скромність, чуйність.

Рекомендуємо:

В цей період тренувати дитину в моральних діях, вчинках, використовувати при цьому природні життєві ситуації, створювати спеціальні умови, які б спонукали малюка до певних моральних вчинків. Поступово накопичуючись, досвід моральних звичок визначає культуру поведінки дитини.

При цьому дорослий вимагає і контролює виконання дитиною норм і правил поведінки.

Діти легко справляються з різноманітними вимогами дорослого, якщо  їх пред’являють вчасно, послідовно, враховуючи вікові можливості дитини.

Що робити, коли дитина капризує?

 

Для початку давайте розглянемо таку ситуацію: ви пропонуєте дитині випити молоко з чашки, а вона потребувала молоко зі склянки.

Як тут бути мамі?

 – Якщо вона виконає вимогу дитини, не буде це виглядати так, ніби вона,матуся, потурає примхам дитини. Не виховує вона такою поведінкою з дитини людину, яка буде вимагати від інших особливих послуг, щоб виконати свої безглузді забаганки.

– А з іншого боку, не знищить мама в дитині відчуття самоповаги, якщо постійно навіювати з дитинства, що її бажання нічого не значать і з нею можна не рахуватися? Тут необхідно знайти золоту середину.

ПОРАДИ:

1. Допоможіть дитині виконати бажання самій («Якщо хочеш випити молоко зі склянки, налий його сам в склянку).
2. В процесі навчання запропонуйте свою допомогу: «Зможеш зробити це сам, або мені трохи допомогти тобі?»
3.  Якщо відносини зайшли в глухий кут. Сприймайте свою примхливу дитину, як чарівну хитрюгу. Мовчки виходьте з кімнати, не звертаючи уваги на вимоги і капризи. Поясніть, що будете раді поспілкуватися з нею, але не збираєтеся підкорятися капризам.

БАТЬКАМ ТРЕБА ПАМЯТАТИ, що:

1. Виконуючи будь-яку вимогу і каприз, вважаючи це нібито проявом любові до дитини, насправді це прояв неповаги до себе і дитині.

2. Коли ви так робите, ви вселяєте дитині наступне:«Любов означає виконання моїх примх і бажань!»

3. Ваша поведінка і тон голосу допоможуть вам залишитися «на висоті», коли ви відмовитеся потурати примхам дитини і допоможете їй виконати своє бажання або відмовитися від нього.

ЯК УНИКНУТИ ПРОБЛЕМИ:

1 Подбайте про те, щоб дитина була більш самостійною при самообслуговуванні.

2. Знаходьте час для навчання.

3. Переконайтеся, що дитина добре розуміє, чому вона повинна чинити саме так.

«Криза 3-х років: основна стратегія поведінки дорослих»

 

3-4 роки – період протиставлення, коли дитина починає відчувати потребу стверджувати і завойовувати свою самостійність, що приводить її до багатьох конфліктів: дитина протиставляє себе іншим, самостверджує себе і при цьому мимоволі ображає оточуючих людей, батьків, проявляє неслухняність, негативізм.

Ця криза – необхідний у розвитку дитини. З цього моменту, як зазначає французький психолог Анрі Валлон, дитина починає усвідомлювати своє внутрішнє життя.

Завдання дорослих в цей період – зберегти і забезпечити позитивне ставлення дитини до самої себе.

Стратегія поведінки дорослих, яка сприяє розвитку,

виховує у дитини впевненість в собі:

 

1. Частіше давати дитині право самій вибирати, що і як вона буде робити. Наприклад: «Ти з правої або лівої ноги будеш одягати колготки?».

І дитина серйозно приймає власні рішення.

2. Потрібно допомогти дитині впоратися з самою собою.

Для цього, виховуйте в собі емпатію – осягнення емоційного стану дитини, проникнення  в її почуття і переживання. Поважайте запити дитини, намагайтеся встати на її точку зору, відчути її стан, виразіть словами її стан, уважно слухайте її питання і відповідайте так, щоб дитина відчувала вашу зацікавленість її справами.

Стратегія поведінки дорослих, яка уповільнює розвиток,

не виховує впевненість у собі:

 

1. Якщо дитина з чимось не справляється, не давати негативної оцінки особистості: «недотепа», «роззява». Це боляче ранить самолюбство дитини.

2. Постійні закиди пригнічують ініціативу дитини, виховують невпевненість в собі, гасять допитливість.

3. Не порівнювати невдачі дитини з успіхами інших дітей. Наприклад, не можна казати: «У тебе не виходить, а от Вова давно це вміє робити». Діти дуже ревниво ставляться до похвали дорослих однолітків.

4. Не вступайте в суперечки з дитиною, коли вона стоїть на своєму, протиставляє себе оточуючим.

 

Спокійне, доброзичливе ставлення дорослого до дитини

сприяє становленню її як особистості.

«Як прощатися з дитиною, коли Ви залишаєте її в дитячому садку»

 

У всіх дітей ритуал прощання з батьками свій, індивідуальний. Комусь досить сказати: «Бувай, ввечері я за тобою прийду», комусь одних слів буває недостатньо. Трапляється так, що Ви залишаєте стривожене, а інколи і плачуще дитя.

– Як же краще вчинити: розтягнути прощання або вислизнути крадькома, поки малюк не бачить?

З дитиною обов’язково треба попрощатися, але прощання повинно бути якомога більш коротким і приємним. Не треба вмовляти малюка відпустити вас, він тільки розплачеться; якщо ж ви підете, не сказавши ні слова, це може викликати ще більш сильний стрес.

Існують способи «м’якого» (менш травмуючого) розставання з дитиною:

1. Розробіть ритуал прощання. Повітряні поцілунки, особливі слівця, обійми – те, що дійсно сподобається малюкові, – привнесуть позитивні моменти в ваше прощання з ним.
2. Оберіть зрозумілі для дитини «точки відліку». Оскільки маленькі діти по-своєму сприймають час, краще сказати малюкові, що ви повернетеся не о 17:00, а після «тихої години» або перед обідом.
3. Намагайтеся приводити і забирати дитину в один і той же час кожен день. Дитині потрібна стабільність. Це дозволить бути їй в емоційно позитивному, стабільному стані.
4. З перших днів можна чергувати послідовність, хто приводить і забирає дитину.Пам’ятайте, якщо ви, мамо, обіцяєте дитині забрати її, а приходить за нею тато, малюк може почати турбуватися, так як немає стабільності в ваших словах. Сказані слова мають завжди підтверджуватися діями.

5. Якщо вам важко розлучатися з малюком, попросіть допомоги у чоловіка. Нехай ваш чоловік спробує взяти цю справу на себе.

6. Знайдіть «прощальне» віконце, хай дитина дивиться, як ви махає їй рукою або шлете повітряні поцілунки. Пам’ятайте, не стійте ніколи біля вікна! Проходьте повз, віддаляючись, махаючи дитині рукою.
7. Емоційно підтримуйте малюка: частіше обіймайте, погладжуйте, називайте ласкавим іменем. Будьте терпимішими до його капризувань.

8. Навіть якщо дитина плаче і здається, що вона не хоче ходити в дитячий садок, не здавайтеся. Проявіть терпіння і наполегливість.

9. Частіше хваліть дитину, говоріть їй: «Ти розумниця; я пишаюся тобою; мені радісно бачити тебе граючу з іншими дітьми; ти молодець; у тебе виходить робити завдання; ти добре поводишся; мені подобається, що ти слухаєш свого вихователя» і т.п.
10. Кожного разу при розставанні з дитиною кажіть: «Я обов’язково тебе заберу у вечері, я тебе люблю. Не хвилюйся, будь розумницею, слухайся виховательку».

 

«Як зберегти психологічне здоров’я малюка під час адаптації?».

Перші тижні відвідування дитиною дитячого закладу стають випробуванням не лише для дитини і мами, але і для всієї родини.

Які кроки може зробити сім’я, щоб знизити напругу адаптації для дитини та зберегти добрі відносини?

1.  Дотримуйтесь охоронного режиму в перші тижні адаптації.

Зменшіть кількість візитів інших людей до своєї домівки, і самі по можливості утримайтеся від походів в гості. Це зменшить навантаження на нервову систему дитини, і не буде перевантажувати її імунну систему.

2. Знайдіть можливості для відпочинку.

Як би добре не було дитині у дитячому садку, вона все-таки втомлюється від нього. Малюка стомлюють не тільки ігри та заняття, але і постійна присутність великої кількості людей.

Тому після дня, проведеного в дитячому закладі, дитині потрібно відпочити.

– Після дитячого садку, не поспішаючи, пройдіться по вулиці, пограйтеся у дворі. Не варто відразу розпитувати малюка про те, як він провів час у садку. Дитина сама розповість вам про це, коли захоче. А зараз вона переповнена враженнями і дуже втомилася.

– В дома малюк нехай побуде в тиші, спокійно посидить у своїй кімнаті з книжкою або з іграшкою – що їй найбільше подобається.

– Якщо дитина дуже нудьгувала без вас, відкиньте всі справи й посидьте з нею трохи, приголубте и почитайте їй казку, або просто поговоріть. Нехай вона відчує вашу любов.

– Доброю психотерапією для дитини буде спілкування її з домашними тваринами: кішкою, собакою або папугою. Спостерігаючи за тваринами, дитина отримує багато позитивних емоцій.

3. Створіть в родині атмосферу доброзичливості.

Намагайтеся з розумінням ставитися до «дивацтв» у поведінці дитини. Якщо дитина перезбуджена і погано себе поводить, постарайтеся захопити її якимось спокійним заняттям. Візьміть на руки або присядьте поруч, обійміть і скажіть: «Я розумію, ти, напевно, втомився. Давай почитаємо разом або помалюємо, або пограємо в іграшки…».

Намагайтеся позбавити дитину від участі в баталіях між батьками та іншими членами сім’ї. Якщо існують серйозні розбіжності в виховних позиціях родичів, намагайтеся знайти загальні підстави і домовитися про єдиний стиль виховання.

4. По можливості дотримуйтеся режиму, до якого звикає ваша дитина в дитячому садку.

Необхідно прийняти той факт, що дитячий садок став частиною життя сім’ї, тоді з цією обставиною буде легше і дитині.

5. Зменшіть час перегляду дитиною телевізійних передач.

Телевізор сприяє перезбудженню малюка, втомленого за день від вражень.