З дошкільного віку дитина стає мимовільним учасником економічного життя дорослих, опиняється у вирії різноманітної економічної інформації. Однак малюкові складно самому розібратися в явищах, що його оточують, зокрема в тих, які відображають сутність економічних відносин.
Поняття «економіка» і «дитина» лише на перший погляд здаються занадто далекими одне від одного. Якщо ж сприймати економіку як сферу «розумного» домашнього господарства, мистецтво його ведення, можна в доступній формі донести дітям елементарні базові знання з цієї галузі, роз’яснити зміст економічних взаємозв’язків.
На прикладі родинної економіки можна ознайомити вихованців практично з усіма економічними категоріями: товар, продукт, послуга, доходи, витрати ті їх складові, гроші, банки, інфляція, податки, ціни тощо. До того ж, можна показати роль дитини в економічних процесах сім’ї.
При цьому край важливо, щоб дошкільник усвідомив себе не лише членом сім’ї, а й членом суспільства, громадянином своєї держави, щоб він зрозумів залежність між економічною поведінкою ті її результатами.
Головне, щоб робота з економічного виховання проводилася не фрагментарно, а системно й передбачала поступовий перехід від найпростіших до найбільш складних понять.
Завдання економічного виховання дошкільників:
1.Внести дитину у світ елементарних уявлень про економічні процеси та об’єкти через ознайомлення: із сімейною економікою; з продуктами праці та їх виробниками; зі світом речей, людей, природи, що оточує малюка.
2.Дати уявлення: про різні потреби людини; про обмеженість можливостей та задоволення потреб; про ресурси: як і для чого вони використовуються, які ресурси потрібні людині; про виробників та продукт праці; про те, як продукт праці перетворюється на товар; про обмін товарами та послугами, про гроші та їх значення; про те, що зарплата – це плата за якість та кількість праці, а пенсія – плата за колишню працю; про те, що витрати сім’ї не повинні бути марними, і дитина, якщо буде ощадливою, зможе зменшити їх.
3.Допомогти дитині усвідомити власну значущість для сім’ї й суспільства, відчути відповідальність за свої вчинки, які можуть позитивно або негативно вплинути на економічне становище сім’ї та її самої.
4.Формувати економічні знання системно, базуючись на предметно-чуттєвому досвіді та пов’язуючи їх з уже сформованими уявленнями.
5.Вчити дітей розв’язувати проблемні економічні ситуації, використовуючи доступні засоби, обґрунтовуючи свої рішення.
6.Виховувати інтерес до економічних знань безпосередньо через усі види дитячої діяльності.