Можна і навіть потрібно! Інакше дитині буде здаватися, що вона для вас порожнє місце. А коли у дітей складається враження, що їх не помічають, вони починають поводитися демонстративно, робити зло, нариватися на скандали – таким чином намагатися викликати у дорослих будь які емоції, нехай навіть негативні.

На жаль, батьки набагато частіше діляться з оточуючими ні радістю, а засмученнями з приводу своїх дітей.

Які теми найчастіше зустрічаються в розмовах матерів з рідними та близькими?

– Дитячі хвороби, капризи, якісь невдачі і переживання матерів через ті невдачі… А деякі жінки взагалі зводять жалоби на дитину в виховний принцип: мовляв, нехай сину або дочці буде соромно, що я розповідаю стороннім про її неподобства!

Однак ефект від таких розмов частіш за все буває прямо протилежним того, на який сподівається мама. Дитина не тільки не вгамовується, а й починає бешкетувати ще більше. І в цьому немає ніякого парадоксу. Публічне приниження озлобляє людину, та й сам факт оприлюднення недоліків придає їм додаткову вагу.

Якщо батьки вважають за необхідним обговорювати з іншими недоліки своєї дитини, це означає, недоліки дуже серйозні! І якщо навіть дорослі не можуть з ними впоратися, то дитині і тим паче з цим не впоратися! В результаті хлопчик чи дівчинка виписують собі уявну індульгенцію, від чого їх поведінка тільки погіршується.

 

Задайте собі питання: що ви хочете в дитині розвинути?

Якщо комплекс неповноцінності або стійкий негативізм до зауважень дорослих – тоді можете голосно обговорювати по телефону підвищену сором’язливість, страхи, некерованість чи погані оцінки свого чада.

Якщо ж вам хочеться, навпаки, підвищити у дитини її самооцінку, сприяти подоланню дитячих труднощів – допоможіть дитині зліпити позитивний привабливий образ її «я». «Призначте» її хорошою.

Частіше згадуйте при ній про її досягнення. Нехай навіть маленькі. Вказуйте (так, щоб дитина чула!) на її сильні сторони. Наприклад, поменше нарікайте з приводу невгамовної активності сина, на його неуважність і побільше розповідайте, яким він може бути акуратним, добрим, самостійним.

І. Я. Медвєдєва у своїй «Книзі для важких батьків», порівнює дитину з будинком, в якому, безліч вікон. Яку властивість будеш викликати – така і з’явиться.

 

Не втомлюйтеся викликати в дітях добро і не будіть погане!