Monthly Archives: Січень 2016

Без рубрики, Методичний центр, Поради батькам

Мовленнєві ігри для дошкільників

 

«Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра — це величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ».

В. Сухомлинський

Дитину від народження оточує світ звуків, яким вона починає цікавитися вже в молодшому дошкільному віці. Важливо якомога раніше навчити дитину правильній вимові, умінню помічати та виправляти мовленнєві помилки, а таким чином — розвивати культуру мовлення дитини.

Дітям інколи важко відразу правильно відтворити почуте слово: чітко вимовити звуки в ньому, не порушити складову структуру слова.

Чіткість та чистота мовлення залежать від багатьох факторів:

  • від стану й рухливості артикуляційного апарату;
  • розвитку мовного дихання, що забезпечує нормальне звукоутворення;
  • розвитку дикції;
  • розвитку фонематичного слуху;
  • уміння відрізняти одні мовленнєві звуки від інших, зокрема близькі за звучанням.

Прислухаючись до різних слів, «граючись» із ними, діти розвивають свій слух, артикуляцію, покращують вимову.

У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним методом та однією з форм навчання та виховання, яка стимулює мовленнєву активність дітей.

Ігри зі словом та звуком для дітей є не лише привабливими, а й корисними. Словесні ігри спрямовані на розвиток мовлення у дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей. У дошкільнят формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях.

Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний слух у дітей, прищеплюють цікавість і любов до мови.

Поради батькам, профілактично-оздоровча робота, Фізкультурно-оздоровчій центр

Елементи коригувальних вправ для профілактики плоскостопості та постави

На стан здоров’я сучасної дитини впливає багато соціальних та екологічних чинників, які часто призводять до плоскостопості та порушення постави. У дітей пришвидшується втомлюваність, погіршується самопочуття. І не дивно, адже правильна постава — запорука здоров’я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

Нині, на жаль, батьки рідко звертають увагу на поставу свого малюка під час його малювання чи майстрування за столом. Хребет дугою, одне плече вище другого, лопатки стирчать, голова набік — дитині так зручно. Тож таке положення дуже швидко стає звичним і через деякий час у багатьох випадках у дітей дуже рано розвивається сколіоз.

Показники правильної постави: вигини хребта виражені помірно, лопатки розташовані симетрично, плечі перебувають на одному рівні, живіт підтягнутий, ноги прямі, м’язи добре розвинені, хода легка.

Серед вправ, спрямованих проти сколіозу є окремі вправи: в положенні стоячи, лежачи на спині і животі, а також в положенні стоячи на колінах і руках.

Обов’язковою умовою виконання вправ є їх щоденний ритм, який повинен стати новою і доброю звичкою.

При виконанні вправ необхідно дотримуватися певних правил:

  • Не рекомендується робити вправи на витягування хребта і робити обертові рухи;
  • Хребет витягати можна лише пасивно, маючи опору під собою, не можна висіти;
  • Найкраще вправи починати з мінімальним навантаженням на хребет, поступово переходячи на більш складні і тривалі вправи;
  • При появі болю в спині під час занять необхідно зупинити виконання вправ і проконсультуватися з фахівцем;
  • Вправи для ніг рекомендується чергувати з вправами для плечового пояса.

Кожна з необхідних вправ виконується по 10-15 разів, але при появі болю можна почати і з меншої кількості.

Вправи в положенні стоячи:

  1. Виконуємо ходьбу на місці, намагаючись тримати рівно поставу.
  2. Піднімаємося на носочках і тягнемо руки якомога вище, потім плавно опускаємо.
  3. Тягнемо руки нагору, але при цьому ступні ніг залишаються на підлозі, так само повільно опускаємо руки.

Вправи в положенні лежачи на спині:

  1. У положенні лежачи на спині, тягнемо правий лікоть до лівого коліна, потім міняємо позиції.
  2. Підтягуємо кожне коліно до грудей по черзі, фіксуємо його, рахуємо до 5, повільно опускаємо.
  3. Зафіксувавши руки на підлозі, піднімаємо обидві ноги і повільно намагаємося нахилити їх в ліву, а потім в праву сторони.
  4. Повільно піднімаємо ноги, зігнуті в колінах, до живота і робимо один плеск руками за колінами.
  5. Притискаємо плечовий пояс щільно до підлоги, одночасно тягнемо ноги і спину, рахуємо до 30.

Вправи в положенні лежачи на животі:

  1. Витягуємо руки перед собою, потім піднімаємо ноги від підлоги, одночасно при цьому тягнемо м’язи спини, фіксуючи в такому положенні на декілька секунд.
  2. Можна погойдатися взад-вперед. Руки з’єднуємо в замок за головою, потім намагаємося повільно підняти голову вгору і прогнутися в такому положенні, фіксуємо на кілька секунд.
  3. Спираємося попереду себе на долоні рук і піднімаємо по черзі кожну ногу якомога вище від підлоги.

Вправи в положенні стоячи на колінах і руках:

  1. Випрямляємо праву руку і тягнемо її вперед, при цьому ліву ногу піднімаємо і фіксуємо в такому положенні тіло на кілька секунд.
  2. Прогинаємо м’язи спини, при цьому намагаємося підняти голову якомога вище, фіксуємо в прогнутому стані спину на кілька секунд.
  3. Піднімаємо спину, при цьому намагаємося дотягнутися правим коліном до голови, потім повільно міняємо ногу і повторюємо рух.

Вправи для кожного пацієнта підбираються на основі базових, але коригуються з урахуванням віку пацієнта, локалізації сколіозу (грудний або поперековий відділ), стадії сколіозу. Особливу увагу приділяти необхідно хворим з S-подібним викривленням хребта, які потребують вправ і для грудного, і для поперекового відділу.

При лікуванні плоскостопості велике поліпшення досягається при виконанні вправ, які припускають контакт з маленькими предметами (захоплення їх пальцями ніг, перекладання), також з метою досягнення доброго результату потрібно робити вправи по перекатуванню палиці, стискання якогось гумового предмета і т.д., корисна і їзда на велосипеді, педалі якого виконані у вигляді конусоподібного валика. Крім цього, потрібно, щоб комплекс вправ ЛФК включав в себе ходіння по канату або колоді, ходьбу босоніж по гальці або піску. Після досягнення бажаного результату, потрібно його закріпити. Для цього використовується ходьба. Ходити необхідно по черзі на п’ятах, на носках, на зовнішньому краї стопи.

Щоб лікувальна фізкультура дала відчутні результати, займатися потрібно регулярно і потрібно вранці, оскільки зараз м’язи ще не встигли втомитися. Але не потрібно чекати швидкого результату, на лікування може знадобитися кілька місяців, а, можливо, і декілька років.

Поради батькам, Співпраця з батьками

Родинне виховання

Родина належить до найперших і найвпливовіших вихователів особистості.

Влив сім’ї на дитину.

№ з/п Сприятливі особливості Негативні особливості
1. Інтимне, особистісне спілкування становить для дітей і батьків надзвичайну цінність, виступає важливим життєвим контекстом. Переваження особистісного спілкування над діловим може уповільнити вміння налагоджувати взаємодію, спільну з іншими діяльність, гальмувати появу конструктивних навичок.
2. Взаємини дитини з батьками та іншими членами родини емоційні, базуються на почуттях любові, прихильності, довіри, захищеності. Сильна прив’язаність дитини до рідних гальмує розвиток соціальної компетентності, ускладнює процес її входження в дитяче співавторство.
3. Основні функції батьків – турбота про фізичне, психічне та моральне здоров’я дитини, її захист від негативних впливів довкілля. Надмірна опіка дитини призводить до формування залежної поведінки, звички до виконання вказівок та розпоряджень інших, уповільнюють розвиток самостійності дитини.
4. На дитину впливають люди різного віку та статевої належності, носії різних соціальних функцій, що урізноманітнює та розширює її життєві враження та уявлення, сприяє гнучкості ї поведінки Нечіткість, непослідовність, суперечливість вимог, стандартів та оцінок дорослих дезорієнтує дитину, уповільнює процес унормованості її особистості, утруднює становлення самостійності.
5. Члени родини впливають на дитину в різних життєвих ситуаціях та умовах, що розширює діапазон виховних можливостей. Хронічно зайняті і втомлені батьки віддають перевагу дистанційним, поверхневим, короткотривалим контактам із дитиною, які формалізують і схематизують її життєві враження.
6. Гнучка унормованість життя сім’ї надає дитині право на вільний час, вибір змісту та тривалості ігор і занять, сприяє задоволенню її основних інтересів. Відсутність змістовних і часових рамок діяльності не виробляє у дитини вміння її контролювати, ускладнює процес входження дошкільника в унормоване життя дошкільного закладу та школи.
7. Дитина пов’язана з сім’єю міцними узами, батьки зберігають своє значення для неї впродовж всього її життя. Сила впливу матері та батька на дитину не має собі рівних. Сімейні традиції, цінності, звички можуть утруднювати процес прийняття дитиною відмінних від них установок, гальмувати розвиток толерантності як важливої якості особистості, спричиняти опір новому.
Поради батькам, Психологічний центр

«Добра розмова передбачає відвертість та повагу»

 

Нині успішними є ті люди, які успішно спілкуються з іншими. Вони успішно повідомляють про свої потреби та ідеї іншим людям, а також добре розуміють їхні ідеї, вимоги, пояснення. Спілкування – це вміння, якого можна навчитися.

Ми, дорослі, часто обмежуємо дитині нагоду для висловлення, залишаючи її у замішанні. Але добра розмова – найцінніший подарунок для дитини.

Розмовляючи з дитиною, ми надаємо їй відчуття впевненості та довіри, і таким чином відкриваємо їй простір для того, щоб і вона висловлювала свої думки, ідеї та почуття. Тому, поки ви розмовляєте з дитиною, не забувайте, що вона – ваш співрозмовник.

Розмовляйте з повагою:

  1. Надайте дитині достатньо часу, щоб вона розповіла про свої пригоди, роздуми і відчуття;
  2. Не потрібно її постійно перебивати і підганяти, щоб вона закінчила розповідь;
  3. Виявляйте зацікавленість та уважно її слухайте;
  4. Висловлюватиме свою думку щодо почутого;
  5. Намагайтеся утримуватися від непотрібної критики;
  6. Не насміхайтеся, якщо дитина вживатиме невідповідні слова або неправильно їх вимовить;
  7. Поважайте право дитини на мовчання, коли вона не захоче розмовляти.

За допомогою даних висловлювань виявляйте повагу і прихильне ставлення до дитини:

  1. Вибач, що тебе перебиваю.
  2. Чи ти хочеш мені про це розповісти більше?
  3. Це ти дуже гарно сказала.
  4. Мені подобається те, що ти мене уважно слухала.
  5. Повтори мені це ще раз, я б хотіла тебе краще зрозуміти.
  6. Чудово, що тебе це цікавить.
  7. Це ти дуже добре пояснила.
  8. Мене цікавить, якої ти думки про це.
  9. Немає нічого страшного в тому, що ти не хочеш про це розмовляти.

Таким чином, спілкуючись з своєю дитиною, ви особистим прикладом, допоможете їй навчитися висловлювати свої думки, потреби, розуміти й уважно спостерігати за поясненнями, вказівками, давати відповіді на запитання, ставити свої запитання. А це саме ті знання, які очікують від вашої дитини у дитячому садочку.

Поради батькам, Психологічний центр

Дитячий обман

Багато дітей говорять неправду, захищаючись від критики і засудження з боку дорослих, оскільки бояться, що батьки будуть вважати їх поганими.

Тому діти всіма силами намагаються цього уникнути.

Причини, чому діти дошкільного віку обманюють:

  1. Страх покарання. Діти бояться реакції батьків і таким чином захищаються. Зверніть увагу, як ви реагуєте, коли дитина робить щось не так: помиляється, ламає, розбиває, рве, або просто поводиться не так, як вам подобається, але самій дитині це хочеться робити. Якщо за цим слідує сувора догана, фізичне покарання, крик, образа, нотації – швидше за все дитина захоче цього уникнути, бо найстрашніше для малюка позбутися батьківської любові, ласки, розуміння.
  2. 2. Прагнення дитини відповідати батьківським очікуванням. Батьки можуть не лаяти дитину за проступки і невдачі, але покладають на неї великі надії, очікують перемоги, відмінного навчання, успіхів у справах – вже цим батьки викликають у малюка певну напругу і бажання відповідати очікуванням. І коли дитина відчуває, що вона не виправдовує ваших очікувань, не відповідає вашим бажанням і уяві про неї, вона може говорити неправду, щоб бути для вас найкращою, хорошою, самою – самою. Просто для того, щоб вам, батькам, було добре, щоб зробити вас щасливими, оскільки діти часто вважають, що від їхньої поведінки залежить стан і настрій батьків.

Що робити, якщо дитина говорить неправду?

  1. Не варто тут же кричати і лаятися. Зберігайте спокій.
  2. Постарайтеся зрозуміти причини обману: чи не занадто суворі вимоги ви пред’явили дитині, а може причина в недостатній увазі, і дитина таким чином, хоче привернути до себе вашу увагу.
  3. Намагайтеся загострювати вашу увагу на вирішенні проблеми, а не на обвинуваченні малюка і вимозі до нього. Наприклад, скажіть: «Давай вирішимо, коли ти це зробиш», замість того, щоб звинувачувати: «Ледар! Негайно склади свої іграшки!».

Як уникнути проблеми в майбутньому?

  1. Пред’являйте до дитини тільки розумні і тактовні вимоги.
  2. Під час спілкування з дитиною не спекулюйте поняттями: люблю – не люблю.
  3. Не намагайтеся ставити дитині провокаційних питань, які будуть змушувати її говорити неправду. Наприклад, замість питання: «Ти склав у своїй кімнаті іграшки?», – Скажіть: «Я помітила, що ти ще не прибрав іграшки. Не хочеш зробити це зараз?».
  4. Частіше показуйте дітям, що ваша любов не залежить від їх поведінки, що ви їх любите без всяких умовностей і застережень.
  5. Допоможіть дитині зрозуміти, що помилки неминучі і на них людина вчиться жити. Дитина не повинна вважати себе поганою і переживати, ховаючись за брехнею.
Поради батькам, Психологічний центр

«Як збагатити словник дитини»

Діти навчаються слів від родини, друзів, із телебачення, але найбільше слів вивчають, слухаючи батьків. Наступний приклад свідчить про те, як необхідно вживати слова з метою розширення словника дитини:

Ганна (4 роки): «Тату, подивись на мій малюнок».

Тато: «Він чудовий, повісимо його на холодильник».

Ганна щаслива. Тато її похвалив, вона задоволена собою і батьком. Але існує ще щось, що батько може зробити з метою розширення словникового запасу донечки.

Ганна: «Тату, подивись на мій малюнок».

Тато: «Це чудовий малюнок. Ти гарно поєднала кольори. Де ж ми його повісимо?»

Ганна: «На холодильник»

Тато: «Чудова ідея. Ми назвемо дверцята  холодильника «Мистецька галерея Ганусі». Усі твої малюнки повісимо у галереї».

Через просту розмову тато познайомив Ганну з кількома новими словами і надав їй можливість зробити свій вибір.

Дуже важливо при будь-якій нагоді знайомити дитину з новими словами. Нагод є безліч: години перед сном, поки їдете на машині з дитиною, під час купання, обіду, поки дивитесь телебачення.

Як збагатити словник дитини?

Замість: «Поріж це яблуко», скажіть: «Поріж це яблуко на дрібні шматочки».

Замість: «Ще трохи, і я закінчу роботу», скажіть: «Залишилося лише покласти книжки і скласти папери, тоді я закінчу роботу».

Замість: «Встав ногу у черевичок», скажіть: «Встав ногу в правий черевичок».

Те, якою кількістю слів володіє дитина і наскільки спроможна їх правильно використати, значною мірою визначить успішність її спілкування з однолітками і дорослими.

Про що розмовляти?

Розповідаючи дитині про щоденні речі, ви використовуєте різні слова, залучаючи дитину до розмови. Приготування їжі – це відповідний час для розмов про фрукти та овочі, види хліба. Розмовляйте про різні смаки і запахи.

Коли плануєте відпочинок, розкажіть дитині про місця, куди б ви хотіли поїхати, розкажіть про дії, які потрібно для цього зробити: купити путівки, оплатити квітки, обирати транспорт, зібрати валізи.

Розповідайте про свої пригоди і вислуховуватиме розповіді дитини про свої.

Завдяки таким розмовам дитина пізнає нові слова та опанує їхнє значення (збагатить свій словник).

профілактично-оздоровча робота

Особливості проведення ін’єкцій

Часом може виникнути потреба оперативно ввести лікарські засоби, тобто зробити ін’єкцію. Тож розглянемо їх особливості.

 Існує чимало способів введення лікарських засобів в організм людини. Однак ін’єкція лишається одним з найдієвіших, якщо лікарський засіб слід ввести дуже оперативно. Найчастіше впорскування виконують за допомогою голки з порожниною всередині та шприца, порушуючи при цьому цілісність шкірних і слизових покривів. Розглянемо особливості проведення деяких з видів ін’єкцій, а саме: внутрішньом’язових; підшкірних; внутрішньошкірних.

 Знезаражування місця ін’єкції. У місці ін’єкції шкіру двічі протирають стерильною ватною кулькою, зволоженою 70%-вим розчином етилового спирту: спочатку оброблюють ділянку розміром 10×10 см, потім другою ватною кулькою — 5×5 см. Кульку затискають між безіменним пальцем та мізинцем лівої руки

 Метод внутрішньом’язових ін’єкцій застосовують у випадках, коли необхідно отримати швидший ефект, ніж під час підшкірної ін’єкції. Адже м’язи ліпше, ніж підшкірна основа, постачаються кров’ю та лімфою. Внутрішньом’язові ін’єкції дають змогу ввести більшу, ніж за внутрішньошкірного введення, кількість препарату — до 10 мл.

 Підшкірні ін’єкції набули широкого застосування, адже їх легко проводити. Існує значна кількість лікарських засобів, які в розчиненому вигляді швидко й добре всмоктуються в підшкірній основі та підшкірній жировій клітковині. Підшкірні ін’єкції забезпечують відносно швидке всмоктування препаратів у кров. Лікарський засіб повністю всмоктується за 15-20 хв.

У разі проведення внутрішньошкірних ін’єкцій лікарський засіб уводять у товщу шкіри, не доходячи до підшкірної основи. Такі ін’єкції проводять під час виконання проб: алергічних; імунологічних — на туберкульоз, бруцельоз, ехінококоз; на чутливість до антибіотиків; на приховані набряки або гідрофільність тканин; для місцевого знеболювання та вакцинації.