«Секрети гармонійної взаємодії»

Дошкільний вік найважливіший етап у розвитку дитини. Він характеризується високою чутливістю і вразливістю.

Прагнення до визнання і схвалення з боку батьків стає для дитини одним із стимулів її поведінки. Це саме та якість, з якої, як із загального кореня при правильному вихованні виростають потреба в досягненні успіхів, цілеспрямованість, почуття впевненості в собі, самостійність, такі важливі якості особистості як: відповідальність, почуття довгу, співчуття і дбайливе ставлення до інших людей.

Що можуть робити батьки, щоб дитина сприймала себе саму як улюблену, гарну і здібну?

  1. Більше помічати хорошого в дитині, акцентувати увагу на тому, що в неї виходить, більше схвалювати її справи і вчинки, частіше обіймати дитину, пестити, говорити їй, як ви її любите, як вона потрібна вам, як добре, що вона у вас є.
  2. Хваліть дитину за конкретні дії: «Чудово, що допомогла помити посуд, я то я б ще довго не могла відпочити», «Спасибі, що сам зібрав іграшки».
  3. Уникайте порівняння своєї дитини з іншими. Коли ви порівнюєте свою дитину з іншими, ви тим самим нібито говорите їй, що вона гірше за інших, через що знижується її самооцінка.

Порівнюйте, якою дитина була вчора і чому вона вже навчилася сьогодні, що вже робить краще і чим ви їй можете допомогти.

  1. Висувайте реальні вимоги до дитини.

Спробуйте уявити, що діти – це квіти: і нехай ростуть у тому темпі, що їм задала природа. Форсувати розвиток дитини так само неможливо, як змусити квіти зростати швидше. Вимоги до дитини не мають бути завішеними. Важливо враховувати вікові та просто індивідуальні особливості малюка.

  1. Залучайте дитину до спільного розв’язання проблем.

Дітям подобається брати участь у всьому. Залучайте дитину до прийняття рішень – як провести вихідні, коли і куди піти гуляти, що подарувати бабусі на день народження.

  1. Надайте дитині можливість вибору.

Для розвитку самостійності у дитини й уміння приймати рішення дуже корисно надавати дитині можливість обирати між двома способами поведінки чи дій. Замість того, щоб сказати: «Поклади на місце машинку і конструктор», запитайте у дитини: «Ти хотів би спочатку прибрати конструктор, а потім машинку чи навпаки?». Це дає змогу дитині контролювати ситуацію і не суперечити волі батьків.

  1. Проявляйте довіру до свої дитини.

 

Інформація про оздоровчі декади

В жовтні місяці в дошкільному закладі проходила оздоровчі декади. Їх метою є зміцнення здоров’я дітей, які довго та часто хворіють.

Вікова група Термін проведення
Ранній вік № 2 1.10 – 15.10.2015
Молодша № 1 1.10 – 15.10.2015
Молодша № 2 1.10 – 15.10.2015
Молодша № 3 1.10 – 15.10.2015
Середня № 1 16.10 – 30.10.2015
Середня № 2 16.10 – 30.10.2015
Старша № 2 16.10 – 30.10.2015
Старша № 3 16.10 – 30.10.2015

 

Заходи для оздоровлення дітей: масаж стоп за Толкачовим, масаж обличчя за Толкачовим, дихальні вправи за Толкачовим, вітамінотерапія.

Виховання природою, стежками В. О. Сухомлинського

Природа є важливим засобом гармонійного всебічного розвитку дитини. Василь Сухомлинський зазначав, що «природа – величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу».

Активне спілкування з природою народжує і зміцнює у дитини безцінну якість, властиву людській особистості,- доброту. Але як же дати відчути малому радість перших відкриттів, коли він входить у дивний світ, що навколо нього? Як перетворити природу у могутній засіб виховання гуманних почуттів? І чи зможе дошкільник засвоїти причинові зв’язки між явищами, зрозуміти залежність між природними об’єктами? Виявляється, може, і найпростіший шлях до цього – спостереження. Особливо подобається дітям спостерігати за тваринами. Тут дуже тонко зазначав В. О. Сухомлинський: треба розвивати в дитини дбайливе й турботливе ставлення до безпомічних істот, яких так легко образити, але, захистивши яких, відчуєш себе добрим і сильним.

В. О. Сухомлинський називав уроки мандрівками до джерела мислення і мови – до чудової краси природи. Він радив відкривати віконце у світ краси слова поступово, щоб не переобтяжувати розум дитини і не набридати їй.

Видатний педагог В. О. Сухомлинський говорив, що дитина – це, образно кажучи, квітка, краса якої залежить від догляду за рослиною. Піклуватись про красу квітки необхідно задовго до початку цвітіння. Але, на жаль, зустрічаються батьки, які, даючи життя дитині, вважають свою місію завершеною, а що з цієї дитини вийде – нехай про це потурбується хтось інший.

У дитинстві формується людське коріння. Жодної людської риси природа не відшліфовує – вона тільки закладає, а відшліфовувати нам – батькам, педагогам, суспільству.

Необхідно так виховувати дітей, щоб вони дивилися на світ добрими очима, вміли берегти життя. Тільки тоді вони, змужніючи та прозріючи розумом і серцем, стануть справжніми людьми.

Особливу увагу Василь Олександрович радив звертати на виховання у дітей дбайливого ставлення до природи, її багатств. Він вважав, що духовне збагачення людини необхідно поєднувати з постійним спілкуванням з природою.

«Краса природи,- говорив він,- відіграє велику роль у вихованні духовного благородства. Вона виховує в душі дитини здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця».

В.Сухомлинський підкреслював, що природа – найкращий вихователь дитячої душі. Тому заняття «Школи радості» він проводив на зеленій траві під грушею, на шкільній садибі, в лісі, полі або на березі озера. Пізнавальна частина «уроків мислення серед природи» обов’язково чергувалася з грою. Їх мета – ознайомити дітей з навколишньою дійсністю, з явищами природи, тваринним і рослинним світом. Як відомо, в дошкільному віці переважає образне мислення, тому перед дітьми і відкриється прекрасний світ у живих барвах, яскравих та трепетних звуках, у казці та грі, у власній творчості, красі, що надихають дитячі серця, в прагненні робити людям добро.

У своїх задумах (у грі, в процесі продуктивної діяльності) діти часто відображають те, що спостерігали у природі, використовуючи природний матеріал. Як казав Василь Сухомлинський, у природі закладені в доступній для дитини формі прості й водночас дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, бо інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, а в цьому світі – першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень.

Виховуємо патріота – ознайомлення дітей з народними традиціями

Виховуємо патріота – ознайомлення дітей з народними традиціями

Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне багатство, свої історичні надбання, створюючи тим самим свою, тільки йому притаманну, культуру, Народ – це перший історик, перший письменник, перший поет, перший вихователь, перший педагог. Образно про народну мудрість написав відомий український поет М. Рильський:

Немає мудріших, ніж, народ, учителів,

У нього кожне слово – це перлина.

Це праця, це натхнення, це людина.

Кожна нація, кожен народ, кожна соціальна етнічна група має свої звичаї, свої традиції, що вироблялися впродовж багатьох століть, освячені віками і становлять національну культуру. Національна культура (як матеріальна, так і духовна) складається з цінностей, витворених як минулим, так і сучасними поколіннями.

Традиції (від лат. – передача) – це досвід, звичаї, вироби, погляди, смаки, напрями поведінки, що склалися історично й передаються від покоління до покоління, у традиціях поєднується минуле, сучасне та майбутнє.

Звичаї – це загальноприйнятий порядок, правила, дії, які здавна існували у громадському житті, побуті, діяльності певного народ, суспільної групи, колективу. Це те, що стало звичним, засвоєним, загальновживаним, насущним.

Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони є результатом виховних зусиль протягом багатьох поколінь і виступають завжди незрівняним важливим засобом виховання. Через систему традицій та звичаїв український народ витворює себе, свою духовну, народну культуру, свій характер, національну психологію та самосвідомість у своїх дітей.

Дошкільний заклад повинен виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Ефективним засобом цієї роботи виступають національні традиції, які мають потужні виховні можливості.

Ця робота здійснюється педагогами в різних напрямках: на заняттях, гуртках,  під час проведення різноманітних виховних заходів (свята, розваги).

Беручи активну участь у підготовці та відзначенні свят, звичаїв і обрядів народного календаря, дошкільники проймаються глибокими патріотичними почуттями, життєстверджуючим оптимізмом, почуттям господаря рідної землі. При цьому вони успішно оволодівають трудовими уміннями і навичками, народною мораллю, естетикою, побутовою культурою, нормами поведінки.

Виховання екологічної свідомості дітей дошкільного віку

Екологічне виховання – це цілеспрямоване формування у людей різного віку екологічного мислення, екологічних, моральних, правових поглядів на природу і місце в ній людини.

Складова свідомості особистості, що пов’язана з відображенням процесів взаємодії людини чи суспільства з об’єктами та явищами природи, називається екологічною свідомістю. Екологічна свідомість не обмежується лише відображенням та пізнанням законів природи. Вона передбачає формування структури поведінки особистості, що дозволяють адекватно реагувати на зміни природного довкілля.

Екологічна свідомість включає в себе такі сфери: афективну (емоційно-ціннісну), когнітивну (пізнавальну) та психомоторну (діяльнісно – поведінкову).

Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Дитячий садок відкриває для екологічного виховання неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.

Емоційне життя дитини виявляється у формі почуттів, а почуття, як стійкі емоційні стани, можуть перейти у якість особистості, тобто у характерну стійку реакцію на об’єкти і явища дійсності. Тому, формуючи у дошкільнят екологічну свідомість, як ставлення до довкілля, вкрай важливо виробити у них таке емоційно-вольове сприймання природи, яке б вело їх по шляху становлення переконань у подальші вікові періоди.

Становлення екологічної свідомості – складний і тривалий процес. Оскільки екологічна свідомість є психологічним явищем, яке, маючи відповідне спрямування, проходить крізь розум і волю дитини й опосередковується ними, вона відбиває ставлення дитини до свого буття, до природного середовища, до знань про нього. Екологічна свідомість як компонент інтелектуальної діяльності, визначає зміст поведінки особистості, і тому так важливо починати формувати її з дошкільного віку. І найкращим помічником у цьому стає сама природа.

Особиста гігієна дошкільника

Особиста гігієна дошкільника

Під особистою гігієною розуміють сукупність гігієнічних правил, що сприяють зміцненню та збереженню здоров’я людини, збільшенню тривалості її життя. Вона охоплює правила гігієнічного утримання тіла, порожнини рота, статевих органів, а також користування взуттям, білизною, одягом тощо.

Особиста гігієна є важливою умовою здоров’я дитини. Та сприяє формуванню в неї культури поведінки в побуті. Водночас від дотримання дитиною правил особистої гігієни залежить не лише її здоров’я, а й здоров’я інших дітей. Адже брудні руки та нігті під час гри можуть стати джерелом інфекції для інших, якщо дитина випадково подряпає когось.

Маленька дитина ще не може вимити собі голову, підрізати нігті, випрати та випрасувати одяг. Тому допоки дитина росте та вчиться самостійно піклуватися про особисту гігієну, саме батьки відповідають за її чистоту та охайність. Вони мають усвідомлювати важливість особистої гігієни для здоров’я дитини та знати як доглядати за нею.

Памятайте! Дітям дошкільного віку важливо прищепити такі навички:

  • Умивання та купання;
  • Миття голови, розчісування волосся;
  • Обрізання нігтів;
  • Миття рук перед їжею, після відвідування вбиральні та прогулянки;
  • Користування носовою хустинкою.

Заняття з фізичної культури на свіжому повітрі

Міцне здоров’я — важливе підґрунтя успішного всебічного розвитку дитини і розкриття її особистісного потенціалу. Однак, на жаль, ситуа­ція щодо стану здоров’я юного покоління в Укра­їні невтішна. Несприятливі екологічні, соціально- економічні, політичні, побутові та психологічні умови життя, матеріальна скрута, незбалансоване харчування в родині — все це негативно познача­ється на здоров’ї малят. До того ж, на погіршен­ня стану здоров’я, затримку фізичного розвитку впливає недостатня рухова активність дітей, пов’язана передусім із сучасним “малорух­ливим” стилем життя їхніх батьків та нерідко низьким руховим навантаженням у дошкіль­ному закладі. Водночас збільшується інтенсив­ність навчально-пізнавальної діяльності. За цих умов, надзвичайної ваги й актуальності набуває проблема зміцнення, поліпшення здоров’я до­шкільнят, широке впровадження в освітній процес здоров’язбережувальних технологій.

Важливу роль у розв’язанні цієї проблеми віді­грають фізкультурні заняття на свіжому повітрі. Їх можна проводити на ігровому майданчику, спе­ціально обладнаному фізкультурному майданчику, у зеленій зоні дитсадка чи сусіднього парку тощо. Фізичні навантаження у поєднанні з дією чинників зовнішнього середовища сприяють підвищенню іму­нітету дітей, адаптації організму до умов довкілля.

Мета фізкультурних занять на повітрі — оздоров­лення дітей, розвиток у них рухових умінь та нави­чок, формування фізичних характеристик, зокрема витривалості, що сприяє розширенню функціо­нальних можливостей серцево-судинної, дихальної систем, підвищенню працездатності і зміцненню здоров’я дітей загалом. В умовах більшого просто­ру швидше закріплюються рухові навички, значно зростає амплітуда рухів, їхня інтенсивність, що дає змогу збільшувати фізичне навантаження.

«Разом граємо – ігровий банк збираємо: формуємо увагу, спостережливість»

 

Увага – один з найважливіших процесів пізнавальної діяльності. Здатність до зосередження (те, що ми називаємо увагою) властива всім людям, включаючи немовлят.

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги в дошкільному віці має навчальна гра, тому що вона має в собі завдання, правила, дії і вимагає від дитини зосередженості. У процесі гри малюк вчиться цілеспрямовано утримувати свою увагу.

Пограйте з дітьми!

 Гра «Чарівне слово»

Чарівними вважаються слова, що позначають, наприклад, птахів, домашніх тварин, або інші групи слів.

Дорослий вимовляє поспіль будь-які слова. Якщо дитина чує «чарівне» слово, вона повинна подати сигнал: плеснути в долоні, або підняти руку.

Гра «Відчини – зачини»

Гра дуже корисна для розвитку вміння цілеспрямовано утримувати увагу. Зазвичай гра подобається малюкам.

Хід гри:

Сядьте з дитиною один проти одного. На початку гри у обох руки стиснуті в кулаках. Дорослий (роль ведучого на початку беруть на себе дорослі) дає команди: яку руку розтискати і знову стискати в кулак, і одночасно показує, що потрібно робити. Але через деякий час він перестає показувати, продовжуючи давати тільки словесну інструкцію.

Наприклад: «Ліву руку відкрити, праву відкрити, ліву закрити, праву закрити, обидві руки відкрити. Ліву руку закрити, праву закрити, ліву відкрити, праву відкрити, обидві закрити, праву відкрити, ліву відкрити і т. д.».

В ході гри темп подачі команд можна збільшувати.

Гра «Заборонений рух»

Дитина повторює за дорослим рухові вправи, крім одного руху, який є в грі забороненим. Наприклад, це може бути стрибок, або плеск в долоні.

Наявність у дитини розвиненої довільної уваги підвищує її продуктивність в діяльності, допомагає малюкові уникнути великої кількості помилок під час виконання  роботи.

Бажаємо успіхів!

«Екологічне виховання: спостерігаємо, пізнаємо, любимо».

Спілкування з природою викликає у дітей емоційний відгук, так як вона своєю яскравістю різноманіттям, динамічністю впливає на всі почуття дитини.

К. Д. Ушинський називав природу «великою вихователькою»: пробудити в дітях живе почуття природи – значить порушити одне з найбільш добродійних, які виховують душу впливів ».
Добре, коли дитина сама сприймає явища природи, а не знайомиться з результатами чиїх-то спостережень. Під час спостереження діти вчаться встановлювати зв’язки між живою і неживою природою, зв’язки живого організму із середовищем проживання, пристосованість до нього. Під час спостереження активізуються такі розумові операції, як аналіз, синтез, зіставлення.

Створіть домашню лабораторію.

Чарівна стеблина
Змішайте з водою сині чорнила, або харчовий барвник і вилийте в невелику ємність. Візьміть стеблину селери і опустіть її в банку. У міру того як вбирається вода, частини стеблини поступово фарбуються.
Розріжте її впоперек, щоб показати дитині, як це відбувається.

Спостерігаємо, як рухаються маленькі тварини.
Пересування різних живих істот зазвичай ми спостерігаємо зверху. А якщо помістити різних маленьких тварин на скло, щоб дитина змогла поспостерігати, як вони рухаються? Покладіть прозору поверхню на підпори так, щоб дитина могла спостерігати за подіями знизу.
В якості об’єкта для спостереження ви можете взяти: гусениць, жуків, равликів, земляних черв’яків, слимаків, стоніжок. Нехай дитина спробує узагальнити свої висновки про те, що вона спостерігає: хто як пересувається? Хто швидкий, а хто – повільний?

Спостерігаємо за роботою дощового черв’яка.
Запропонуйте дитині в скляну банку насипати на дно спочатку землю, потім шар піску, потім торфу, а зверху покладіть шар листя. Після чого помістіть дощового черв’яка на листя. Банку оберніть папером, щоб затемнити її.
Через декілька днів разом з малюком зніміть папір, і ви побачите, що шари ґрунту перемішалися. Обговоріть, чому це відбулося?

Таким чином, отримуючи емоційні враження про природу, дитина накопичує уявлення про різні форми життя, у неї формуються першооснови екологічної культури особистості, що допоможе малюкам надалі любити, цінувати і берегти навколишню природу все своє життя, передавати свої знання та вміння наступним поколінням.

Перша долікарська допомога при носовій кровотечі

Пам’ятка

Перша долікарська допомога при носовій кровотечі

Носова кровотеча — кровотеча з носа, що може виникнути внаслідок травми, високої температури, високого артеріального тиску чи при захворюваннях крові. Травматична кровотеча виникає через колупання у носі, потрапляння до носу стороннього предмета або через перелами носових кісток.

  1. При носовій кровотечі необхідно посадити дитину біля вмивальника. При цьому вона має трохи нахилити голову вперед і дихати ротом.
  2. Не слід закидати голову, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання.
  3. Можна покласти на перенісся лід, огорнутий тканиною, або шматочок тканини, змочений холодною водою.
  4. Необхідно слідкувати за тим, щоб дитина не сякалася та не затискала ніс.
  5. Щоб зупинити кров, слід зробити марлевий чи ватний тампон, змочити його 3%-вим розчином перекису водню або холодною водою. Після цього ввести тампон у ніздрю.
  6. Слід пересвідчитися, що кров не потрапляє до носоглотки. Для цього можна попросити дитину кілька разів сплюнути слину, подивитися, чи вона не офарбована кров’ю. Можна також заглянути дитині до рота.
  7. Через 10-20 хвилин тампон треба акуратно прибрати, перед цим змочивши його холодною водою за допомогою піпетки.
  8. Після припинення кровотечі слід проконтролювати, аби дитина не сильно втягувала носом повітря та не сякалася протягом кількох годин.
  9. Носова кровотеча може виникнути через сухість слизової оболонки. Тому необхідно простежити за достатньою вологістю повітря у приміщенні, де перебуває дитина. Якщо повітря сухе, можна увімкнути зволожувач повітря чи повісити вологе простирадло. Можна також змазати ніс дитини зсередини вазеліном.
  10. У більшості випадків носова кровотеча у дітей минає самостійно. Якщо ж носова кровотеча сильна і триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу