Архив рубрики: Поради батькам

БЕЗПЕКА НА ВІДПОЧИНКУ

БЕЗПЕКА НА ВІДПОЧИНКУ

У лісі тебе теж може підстерігати небезпека: отруйні рослини, гриби, тварини, лісова пожежа.

І. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ЛІСІ
1. Не зривай, не нюхай, не пробуй на смак незнайомі гриби, ягоди.
2. Якщо зустрів лісового звіра – не кричи, не тікай, дай йому можливість піти.
3. Якщо помітив агресивну поведінку тварини, то кричи, стукай палицею об дерево.
4. При зустрічі із собакою не можна тікати, дивитися їй в очі і посміхатися, поводитися насторожено.
5. Йдучи до лісу, краще взувати чоботи. При зустрічі із змією не заступай їй дорогу – змії самі сховаються в укриття.
6. Не розводь багаття без дорослих, не грайся з вогнем.
7. Після повернення з лісу уважно оглянь свій одяг і тіло – укуси отруйних комах і кліщів можуть призвести до тяжких захворювань.
8. Якщо кліщ упився в шкіру, то його треба швидко витягти. Для цього необхідно капнути на місце, де сидить кліщ, олії, захопити тіло кліща пінцетом і акуратно витягти його. Місце укусу промити водою з милом і змазати йодом.

ІІ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ
1. Не ходи до водойми сам.
2. Купайся в спеціально відведених місцях, не запливай за буйки.
3. Не купайся під час грози.
4. Не заходь відразу у воду, якщо довго перебував на сонці.
5. Не перегрівайся, носи головний убір.

БЕЗПЕКА НА ВУЛИЦІ

БЕЗПЕКА НА ВУЛИЦІ

І. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВУЛИЦІ

   На вулиці теж можна зустрітися з небезпекою.

  1. Ніколи не ходи гуляти без відома дорослих.
  2. Якщо ти загубив батьків у незнайомому місці, стій там, де ти загубився. Якщо їх довго немає, звернися по допомогу: на вулиці – до міліціонера, у магазині – до продавця, у метро – до чергового.
  3. Не грайся на вулиці допізна.
  4. Не погоджуйся йти з незнайомими людьми до чужого під’їзду, підвалу, на пустир або до інших безлюдних місць.
  5. Ніколи не розмовляй на вулиці з незнайомими людьми.
  6. Не приймай від незнайомих людей ласощі, подарунки.
  7. Ніколи не сідай у машину до незнайомих людей, щоб вони тобі не пропонували.
  8. Якщо ти побачиш на вулиці, у транспорті невідому сумку, коробку, згорток, пакет – не чіпай їх.

ІІ. НЕБЕЗПЕЧНІ ЗУСТРІЧІ В ЛІФТІ, ПІД’ЇЗДІ

  1. Перед тим, як увійти до ліфта, під’їзду , треба добре оглядітися навколо – чи немає невідомих підозрілих людей.
  2. Не можна сідати у ліфт із незнайомими – краще почекати або піти пішки.
  3. Якщо в ліфті вже є незнайома людина, то не слід повертатися до неї спиною, треба стежити за її діями.
  4. Якщо незнайомець увійшов до ліфта після вас, можна натиснути кнопку „Стоп” і вийти з ліфту.
  5. Якщо під час руху ліфта ви відчули небезпеку, треба натиснути кнопку „Виклик диспетчера” – миттєвий телефонний зв’язок нагадає незнайомцю, що ви не один.
  6. Якщо на вас напали в ліфті, треба голосно кричати, кликати на допомогу, дряпатися, кусатися.

ІІІ. НЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ

До небезпечних предметів належать:

  • легкозаймисті речовини (бензин, газ, нафта, ацетон);
  • горючі (солома, папір, дерево);
  • вибухові (порох, динаміт, гранати, бомби, міни);
  • предмети побутової хімії (фарби, аерозолі, клей).

Небезпечним можна вважати будь-який предмет, про вміст якого ти не знаєш: сумка, валіза, пакет, згорток, залишені невідомими людьми. В них можуть виявитися вибухівка, отрута, наркотики.

Ніколи не чіпай невідомі тобі предмети. Якщо знайшов щось підозріле – повідом дорослих.

Безпечна поведінка вдома

БЕЗПЕЧНА ПОВЕДІНКА ВДОМА

І. ВИБІР МІСЦЯ І ПРЕДМЕТІВ ДЛЯ ГРИ
1. Грайся краще в дитячій кімнаті. Не можна гратися на підвіконні, балконі, кухні.
2. Гратися із сірниками, гострими предметами (шилом, ножем, ножицями) не можна.
3. Небезпечно гратися зламаними іграшками – гострими краями можна поранитися.
4. Користуватися комп’ютером можна тільки під наглядом дорослих і недовго.

ІІ. СПІЛКУВАННЯ З ЧУЖИМИ ЛЮДЬМИ
Ти повинен знати, що спілкуватися з чужими людьми треба обережно, стримано, чемно. У незнайомих людей можуть бути й погані наміри.
Правила поведінки при спробі сторонніх пробратися до вашого дому:
1. Перевір, чи замкнені двері на замок.
2. Ніколи не відкривай дверей, не довідавшись, хто знаходиться за ними.
3. Не розмовляй з незнайомцем через двері.
4. Ніколи не говори незнайомцю, що дорослих немає вдома.

ІІІ. ПОВОДЖЕННЯ З ЕЛЕКТРОПРИЛАДАМИ
Електроприлади при неправильному поводженні можуть заподіяти лихо – пожежа, ураження струмом.
Правила поводження з електроприладами:
1. Ніколи не торкайся електроприладів мокрими руками.
2. Якщо помітиш неполадки з електрикою – повідом дорослих.
3. Коли ідеш з дому, обов’язково виключай світло та електроприлади.
4. Якщо електроприлад зайнявся, то треба обмотати руку сухою ганчіркою і висмикнути вилку з розетки, а палаючий предмет накрити ковдрою.
5. Потрібно повідомити дорослих про пожежу.

ІV. ГАЗ
Газ – невидима небезпека в домі. Він може вибухнути, ним можна отруїтися.
1. Відчувши запах газу, відкрий вікна, двері і перекрий газові крани; не запалюй сірники, не вмикай світло; повідом дорослих.
2. Якщо запах газу не зникає, викликай службу газу за телефоном – 04, а сам вийди на вулицю.
3. Якщо хтось отруївся газом, його треба винести на вулицю і розстебнути одяг на грудях. На голову покласти холодний компрес, а до ніг – грілку, оббризкати обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт, напоїти міцним чаєм або кавою.

Календар профілактичних щеплень

Шановні батьки, з метою профілактики інфекційних захворювань пропонуємо вам для ознайомлення
Календар профілактичних щеплень
Календар профілактичних щеплень

І. З метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, наказом МОЗ № 276 від 31.10.2000 року затверджено календар профілактичних щеплень. Батьки та медичні працівники повинні неухильно дотримуватись календаря, від цього залежить здоров’я дитини та стан її імунітету.

 
Читать далее

Як навчити дитину самостійності (поради психолога)

Кожен з батьків, звісно, прагне, щоб його дитина стала самостійною людиною. Але нерідко трапляється так, що син або донька виростають, створюють свою сім’ю, виховують власних дітей, але так і залишаються залежними, безпорадними в скрутних ситуаціях, як кажуть, «несамостійними».

Чим же керуватися, щоб виховати такі якості, як відповідальність за свої вчинки, здатність самостійно приймати рішення і захищати власну гідність, впевненість у собі і своїх силах? Напевно, кожен з батьків  хотів би  в майбутньому бачити свою дитину саме такою.

Виховання дитини — це, з одного боку творчий, цікавий процес, який приносить батькам справжнє задоволення і багато щасливих переживань, з іншого боку, виховання —   тривалий і складний процес. Він потребує від батьків уважного ставлення і сумління, тому що кожен малюк — це унікальна особистість, але є певні закономірності в процесі розвитку, характерні для будь-якої особи.

Американські психологи Бері і Дженей Уайнхольди визначають чотири стадії  процесу індивідуального розвитку  дитини від стадії повної залежності від батьків (стадія співзалежності)  до повної самостійності (стадія взаємозалежності).

За сприятливих умов, процес індивідуального розвитку дитини як особистості завершується в 12 років, тобто дитина в цьому віці має стати самостійною. На кожній з цих стадій дуже важливо, щоб батьки поступово навчали дитину самостійності і відповідальності, були поруч, підтримували дитину на її нелегкому шляху засвоєння знань і навичок.

 

Перша стадія — співзалежності — триває близько 6-9 місяців. На цій стадії дитина ще не відчуває себе окремою особистістю, вона існує в атмосфері єднання і злагоди зі своєю матір’ю. Основна потреба  дитини на  стадії співзалежності — це постійний догляд і комфорт. Якщо у немовляти виникають будь-які потреби (в їжі, питті, теплі, обіймах тощо), але батьки в силу певних причин не звертають на це уваги, малюк відчуває безпорадність і страх, що створює підґрунтя для розвитку невротичного стану.

  Тільки в умовах постійної турботи, любові і дбайливого догляду з боку матері, батька та інших дорослих  дитина зростає емоційно врівноваженою і здоровою.

Ця стадія закінчується, коли малюк починає повзати і ставати на ніжки.

Друга стадія — протизалежність — припадає на вік від 1,5 до 3 років. У дитини переважає прагнення пізнавати навколишній світ та відокремлюватись. Вона намагається якомога більше навчитись, часто повторює «Я сам». Батьки в цей період також переорієнтовуються на свої особисті інтереси, такі як кар’єра, власні взаємовідносини.

На цій стадії, окрім вміння ходити, говорити, самостійно їсти, дитина також навчається важливим емоційним вмінням:

  • відкладати задоволення,
  • розуміти заборону,
  • відчувати зв’язок з батьками та іншими членами родини,
  • довіряти  оточуючим.

 

Після завершення другої стадії  малюк плавно переходить до третьої стадії свого розвитку — стадії незалежності.

Протягом цієї стадії, яка звичайно триває до 6 років, дитина більшу частину часу може діяти автономно, але все ще потребує постійної підтримки і контролю з боку батьків та інших членів сім’ї.

В цей період в  особистісному розвитку малюка відбуваються важливі зміни:

розвивається відчуття власного «я», окремого від інших;

розвивається наполегливість, а також здатність розраховувати на себе при зіткненні з труднощами або критикою;

розвивається  здатність брати на себе відповідальність за свої дії та рішення;

розвивається вміння і потреба ділитися з іншими;

розвивається вміння ідентифікувати свої відчуття та відчуття інших;

досягається повна незалежність в повсякденних справах (вмивання, одягання, користування туалетом тощо).

Після  третьої стадії дитина підготовлена до завершальної четвертої стадії особистісного розвитку — взаємозалежності, яка триває в період від 6 до12 років.

У цьому віці у дитини формується своя власна особиста думка про себе і оточуючий світ. У взаємовідносинах з дорослими і однолітками в поведінці дитини спостерігаються коливання: то  прагнення до близьких стосунків,  то намагання відокремитись. Головне, чого дитина має  досягти у взаємовідносинах з оточуючими — це самодостатність, тобто відчуття комфорту, незалежно від того, подобається вона іншим чи ні, знаходиться вона у близьких взаємовідносинах чи ні. Така дитина спроможна самостійно приймати важливі для себе рішення (говорити «ні», робити вибір і т.д.) та відповідати за свої вчинки.

Звісно, що від дорослих, які виховують дитину, залежить, як успішно вона пройде  всі стадії особистісного розвитку і стане самостійною та відповідальною. За несприятливих умов і певних недоліків виховання, дитина залишається на стадії  співзалежності, що зумовлює виникнення проблем у стосунках з оточуючими (залежність від партнерів), в самореалізації або спричиняє залежність від хімічних речовин (наркотики, алкоголь, переїдання тощо).

Які ж необхідні умови для розвитку самостійності і відповідальності?

Сприймання дитини такою, якою вона є і приймання її такою, якою вона є

Батьки, вихователі, дорослі члени сім’ї та інші авторитетні особи  повинні з самого народження уважно ставитись до природних рис характеру і здібностей дитини і не намагатись підлаштовувати її під свїй ідеал. Бешкетник, скільки б його не лаяли і не докоряли йому, все одно не стане ходити по струнці. Але від дорослих залежить, виросте він хуліганом або стане ініціативною людиною. У такої дитини є важлива для розвитку підприємливості риса —  здатність ризикувити, і батькам важливо навчити дитину розрізняти розумний ризик від небезпечного і безрозсудливого.

Замкнена  дитина ніколи не стане душею компанії, але від дорослих залежить,  чи навчиться вона спілкуватися з оточуючими і поводити себе впевнено за будь-яких обставин, чи буде страждати від невпевненості в собі при спілкуванні з людьми.

Не варто вишукувати в своїй дитині недоліки і викорінювати їх. Більш ефективно розвивати природні здібності і позитивні риси характеру малюка.

Але важливо пам’ятати, що у кожної людини є свої ресурси,  можливості і вони не безмежні. Виходячи з цього, задача батьків — визначити головні риси характеру своєї дитини і ставитись з повагою до особистості в будь-якому віці.

Довіра і заохочування дитини на різних етапах її розвитку

Якщо ви не довіряєте дитині і постійно намагаєтесь вказувати, що і як треба робити, можливо, вона буде чудово виконувати всі свої обов’язки, але відчуття відповідальності та самостійності в ній так і не сформується. Воно виробляється лише там, де у людини є можливість вибору і він/вона самостійно приймає рішення.

Повага з боку дорослих до дитини як до особистості

Для формування самостійності, важливо, щоб потреби і бажання дитини сприймались дорослими уважно і серйозно.  Це створює сприятливу атмосферу для її розвитку.

Не припустимо, щоб при спілкуванні з дитиною дорослі вживали сарказм, іронічні зауваження, висміювання. Якщо ви робите критичне зауваження, воно має бути направлене на її дії, вчинки, а не на дитину особисто.

Повага батьків до своїх власних інтересів та прав

Батько і мати, виявляючи турботу про своїх дітей, мають служити для них прикладом турботливого ставлення особисто до себе. Діти повинні постійно відчувати, що у батьків є їх особисті потреби. Батьки мають певні права: право побути на самоті, право на поважливе ставлення до себе, право на розумну тишу і спокій, право на особистий час і особисті стосунки тощо.

 Які дії дорослих заважають розвитку  самостійності у дітей ?

Надмірна опіка

Якщо дитину на кожному кроці  безперервно  контролювати, попереджувати, охороняти, вона почувається зовсім безпорадною і незграбною. Поступово у дитини зникає інтерес до будь-якої діяльності, яка знаходиться під невтомним контролем батьків, дідусів, бабусь та інших дорослих. Бернард Шоу з цього приводу писав: «Не всі батьки, на жаль, знають, скільки дітей мріють про те, щоб їх залишили у спокої».

До нас на психологічну консультацію звернулась мама 12-річного хлопчика Андрія. Її хвилювало питання, чому син погано вчиться у школі, не читає книжок, нічим не цікавиться. «Заради дитини» мама залишила роботу, щоб контролювати кожен його крок і таким чином покращити успіхи хлопчика у школі. Вона сподівалася, що при такому щохвилинному контролі, син почне вчитися краще. У мами зникли свої власні інтереси, вона нічого не могла розповісти психологу особисто про себе, про свої власні професійні успіхи, про свої захоплення, свої наміри. Вона зустрічала сина зі школи, разом з ним вчила уроки, критикуючи хлопчика за кожну помилку, наводила порядок в його речах, вирішувала за нього, яку книжку йому краще почитати тощо.  Нажаль, бажаний результат, як правило, таким способом не досягається.

В таких випадках батьки не враховують того, що отриманні  насильницьким шляхом знання швидко забуваються і майже ніколи не використовуються в майбутньому. Людина може реалізувати свої знання і свої таланти тільки в тій сфері діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з особистим інтересом.

З іншого боку, батьки повинні пам’ятати про фізичну безпеку дитини і  не залишати її без догляду в небезпечному середовищі.

Нехтування  реальними  почуттями і потребами дитини

В багатьох сім’ях існують негласні правила, згідно з якими, дітям забороняється відкрито проявляти свої почуття, особливо негативні, обговорювати проблеми, що в них виникають, мати свою особисту думку. В таких сім’ях не заведено, щоб діти заперечували дорослим, мали свої особисті уявлення, відстоювали свої особисті права і інтереси. Коли син або донька наївно говорять  правду, їх за це карають, критикують і принижують. В результаті діти привчаються самі нехтувати своїми потребами і не розвиваються як особистості, їм завжди буде здаватися, що їх благополуччя залежить від інших, що інші люди керують їх життям, примушують до тих чи інших вчинків.

 Коли ми, на психологічній консультації, розмовляємо з такими людьми, вони відрізняються від інших клієнтів тим, що їм дуже важко розпізнати свої почуття і визначити свої потреби. Вони, як правило, чекають  від психолога поради, або готового рішення в скрутній ситуації. Дуже важко для таких людей опинитися в ситуації вибору, бо з дитинства вони не мають навичок спиратися на себе, довіряти своїм почуттям, своєму внутрішньому світу і досвіду. Вони звикли, що батьки завжди вирішували за них, які у них потреби, як краще поводитись в тій чи іншій ситуації.

До нас на консультацію звернулась 32 річна жінка, яка не могла вирішити: народжувати дитину чи погоджуватись на запропоновану їй престижну відповідальну роботу. Вона не могла відповісти на  питання психолога: ”А ви, особисто, чого б хотіли саме тепер, до чого ви прагнете?” Згадуючи дитинство, клієнтка розповіла, що вона завжди приймала гарячу як на себе ванну, бо мати прочитала у довіднику, що дітей треба купати при температурі 35 градусів. Їй ніколи не пропонували обрати, що б вона хотіла на вечерю, бо мама краще знала, які страви корисніше вживати в її віці тощо.

В подібних випадках пріоритетними установками батьки вважають: “Думай, якщо є сумніви, спитай у дорослого або прочитай у довіднику”, але  дитину не вчать довіряти своїм власним почуттям, навіть забороняють висловлювати свої  почуття, особливо негативні.

Процес виховання в дитині самостійності і відповідальності — це процес, що потребує  від дорослих максимальної уваги до дитини і до своїх власних почуттів і потреб.

Коли ваша дитина поводиться не самостійно і безвідповідально (лінується, не намагається добре вчитися, неохайний/на, має шкідливі для його/її здоров’я звички, грубо поводиться з вами тощо), спробуйте проаналізувати:

Чи задоволені особисто ви тим, як на даний момент склалося ваше життя?

Чи задоволені особисто ви собою, своїми досягненнями в житті, своїми стосунками з тими, хто вас оточує?

Чи задоволені ви тими стосунками, які побудували з вашою дружиною (вашим чоловіком)?

Чи хотіли б особисто ви, коли б мали стільки ж років, як ваш син або донька, зростати в такій же сім’ї, в такому ж емоційному оточенні, як ваша дитина?

Якщо ви відповіли «ні» хоча б на одне з  цих запитань, то можливо ви своє невдоволення собою «проектуєте» на свою дитину, тобто поводитесь з нею занадто критично.

Критичне ставлення до дитини і результатів її діяльності

Підростаючи ваш малюк постійно вчиться, засвоює нові знання і навички. Але якщо ви безперервно критикуєте кожен крок своєї дитини, вам не варто чекати від неї успіхів і відповідального ставлення до будь-якої справи.

Ще гірші результати ми, як психологи, спостерігаємо там, де критикують саму дитину. Якщо батьки вважають своїх сина або доньку лінивими, нездібними, безтурботними, нечесними тощо, це створює значну перешкоду у розвитку дитячої самостійності та позитивної самооцінки. Навіть якщо батьки лише думають про це, не критикуючи дитину вголос. Адже батьківська установка безпосередньо впливає на характер і вчинки дитини.

Пам’ятайте, що дитина, як правило, наділяє дорослих авторитетом  і досвідом, навіть якщо вголос вона говорить протилежне. Таким чином, ваша батьківська установка впливає на дитину значно більше, ніж її ставлення до вас.

Тільки за умов, коли ви внутрішньо сприймаєте свою дитину як приємну, здібну, відповідальну, чесну людину,  незалежно від складнощів  і конфліктів, що виникають між нею і вами, вона виросте самостійною людиною, здатною приймати по відношенню до себе правильні рішення.

З другої стадії розвитку дитини (стадії протизалежності) батькам важливо, з одного боку, поважати прагнення дитини до самостійності і не заважати їй оволодівати новими навичками, а, з іншого боку, завжди бути готовими прийти дитині на допомогу, підтримати її в разі необхідності.

Батькам та іншим дорослим слід бути поруч з дитиною, але не заважати, коли вона набуває нового досвіду, наприклад намагається самостійно зашнурувати черевики або побудувати будиночок з кубиків. Навіть, якщо ви бачите, що малюк явно робить не так, не втручайтесь.

По-перше, шляхом проб і помилок дитина може впоратись самостійно. По-друге, коли ви втручаєтесь в процес, ви заважаєте дитині і не дозволяєте їй реалізувати своє бажання вчитись чомусь новому.

Психологи підрахували, що у віці від одного до п’яти років діти звичайно чують від 15 до 20 тисяч разів слова «ні», «не роби», «не можна», «краще не треба», «не варто».  Такі послання від авторитетних дорослих  створюють у дитини підґрунтя для невпевненості в собі і в своїх можливостях. Для нейтралізації такого негативного уявлення про себе дитині потрібно, щоб вона мала можливість почути 15-25 тисяч разів: «так», «ти міг би», «можеш це зробити» тощо.

Таким чином, не втручайтесь у справу, якщо ваша дитина не звертається до вас по допомогу. Тільки в тих випадках, коли дитина просить вас допомогти чи зробити щось разом з нею, або ви бачите, що вона явно сама цього не зробить, вам необхідно її підтримати. Інколи достатньо, що ви спокійно будете спостерігати за її діями, підбадьорюючи словами, в інших випадках можна зробити разом ту справу, яку завтра вона вже зможе зробити сама.

Чим дорослішою стає ваша дитина, тим більше в неї відповідальності і самостійності. Всі навички, якими дитина оволоділа до 12 років, вона засвоїла, повторюючи дії дорослих.

У підлітковому віці між 12 і 16 роками діти вчаться приймати свої самостійні рішення. Сину або дочці важливо усвідомити, що він або вона — це особистість, яка існує окремо від інших і сама несе відповідальність за свої вчинки і за своє власне життя. Підліток вже повинен розуміти, що він сам здатен приймати рішення, які стосуються його навчання, вибору друзів, розподілу власного часу, догляду за своїм тілом тощо. Ви можете погоджуватись або ні з його(її) стилем життя, але і ви, і ваша дитина повинні усвідомити, що прислуховуючись до вашої думки, дитина приймає остаточне рішення самостійно, тому відповідальність за свої рішення і вчинки несе особисто.  Коли стане ясно,  які здібності проявляє ваша дитина, до чого вона прагне, ви можете підтримувати ті риси і навички, які  вважаєте позитивними, але завжди пам’ятайте, що остаточне рішення належить вашій дитині.

Отже, ваше основне завдання в процесі виховання дітей — це безумовне прийняття вашого сина або доньки з усіма їх успіхами і складнощами, з усіма їх спрямуваннями і мріями, з усіма їх досягненнями і поразками. Але виховання — це не керівництво життям і вчинками ваших дітей, це не «викорінення їхніх недоліків» і не компенсація ваших власних проблем.

Якщо ви хочете бачити свою дитину  самостійною і відповідальною, скільки б їй років сьогодні не було, найперше з чого варто було б почати — це ваша власна самостійність і відповідальність.

Якщо ви:

  • берете на себе відповідальність за свої слова і вчинки,
  • рішуче дієте в своїх інтересах,
  • відчуваєте гордість за свої досягнення,
  • достойно переживаєте невдачі,  якщо щось відбувається не так, як вам хотілось би,
  • відчуваєте свою здатність впливати на своє оточення — можете вважати, що своїм власним прикладом ви створили максимально сприятливі умови для розвитку своєї дитини як особистості.

Додавши безмірну батьківську любов, яку, ви, безумовно, відчуваєте до своїх сина або доньки, ви  неодмінно виховаєте самостійну і відповідальну особистість.

 

При написанні були використані матеріали книг Роберт Т. Байярд, Джин Байярд «Ваш беспокойный подросток» та Берри и Дженей Уайндхольд «Освобождение от петли созависимости»

Для мам і тат,що люблять малят :)

Шановні батьки!

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дошкільного закладу було комфортним і корисним. Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

1. Запізнення — завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно!

2. Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам. Ідучи, додому обов’язково повідомте про це вихователя.

3. Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

Крім того ми просимо Вас:

1. Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, акуратно та по сезону одягненою.

2. Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті.

3. Дайте дитині з собою носовичок.

4. У шафці дитини повинний бути завжди запасний одяг для групи. Восени та навесні просимо приносити запасний верхній одяг і взуття для прогулянок.

5. Щоб запобігти втраті або обміну речей позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

6. Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів.

7. Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.

А також:

1. Якщо ви не змогли вирішити будь — яке питання з педагогами, ви можете звернутися до вихователя-методиста, завідувача, старшої медсестри.

2. Конфліктні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.

3. Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

Дякуємо Вам за те, що розумієте нас.

Как помочь ребенку адаптироваться к детскому саду

Очень важно, чтобы в первые дни ребенка в детском саду дома всё оставалось по-прежнему. Это касается и режима дня, и правил поведения. Причем о подходящем режиме дня следует позаботиться заранее. Это является частью подготовки малыша к детскому саду.

Приводите ребенка в детский сад чуть раньше или чуть позже, чем остальные родители. Малышу ни к чему становиться свидетелем душещипательных сцен прощания детей с родителями. Может, ваш ребенок и не собирался плакать при расставании с вами, но, увидев, как ведут себя другие дети, заплачет обязательно. Расставайтесь с малышом правильно!

Отправьте вместе с ребенком в детский сад любимую игрушку. Знакомая вещь в непривычной обстановке помогает ему быстрее успокоиться. Этот нехитрый способ на самом деле очень действенный. Скажите, что игрушка хочет в гости в детский сад, сапожки хотят погулять по дорожкам садика, нужно отнести что-то воспитателю, вкусная котлетка ждет, подушечке грустно от того, что на ней никто не спит и т.п.

Готовьтесь в садик с вечера. Перед вечерним туалетом вместе подготовьтесь к детскому саду: какую игрушку возьмете с собой, что наденете, выполнено ли задание воспитателя, все сложите в пакет и поставьте в коридор.

Старайтесь избегать других стрессовых для ребенка ситуаций. Поход к врачу, прививки, гости – все это лучше отложить на потом, когда ребенок адаптируется к детскому саду.

Ни в коем случае не ругайте и не пристыжайте детей за слезы и нежелание идти в детский сад, не сравнивайте его поведение с поведением других детей, лучше всячески демонстрируйте ему свою любовь. Постарайтесь не совершить двух самых распространенных ошибок в воспитании ребенка этого периода: не пугать его садиком и не задабривать обещаниями подарков.

Часто сони охотнее всего встают под звуки веселой музыки или услышав голоса героев любимого мультика. Соням надо дать возможность поваляться, а значит будить их нужно пораньше. Хорошо, если взрослый встанет пораньше и сделает все свои необходимые дела, чтобы потом не раздражаться и не торопить ребенка по пустякам.

Помогайте малышу одеваться, не торопите его. Чаще подбадривайте: «Скоро станешь большой, как папа/мама и будешь все уметь сам, видишь ты уже умеешь сам одевать шапку, ты у меня совсем взрослый!».

Будьте внимательны к жалобам ребенка. Если малыш жалуется на воспитательницу и не хочет идти в садик именно из-за нее, не спешите бежать к директору и устраивать скандал. Осторожно расспросите ребенка, что именно его не устраивает, только не задавайте ему наводящих вопросов («Кричит?», «Наказывает?»). Вполне возможно, что ребенок немного хитрит и фантазирует, такие методы свойственны детской психологии в раннем возрасте. Поговорите с воспитательницей — не предъявляя претензий, просто обсудите поведение и воспитание ребенка. Скорее всего, вы сможете сообща исправить ситуацию.

Впрочем, можно устроить воспитательнице вполне невинную проверку, пару раз забрав ребенка в неурочное время. Присмотритесь, как она общается с детьми, когда родителей нет рядом. Если действительно имеет обыкновение повышать голос или срываться на подопечных, и в самом деле лучше ребенка перевести в другую группу садика.

Если малыш выглядит измотанным и нервным после дня, проведенного в детском саду, не спешите паниковать, это естественно для первого времени. Многие дети становятся поначалу капризными, плаксивыми — они еще не готовы к такому обилию новой информации и эмоций. Привыкнет. Не ругайте его за плохое поведение в первые дни, за незнание или нежелание выполнять правила детского коллектива. Маленькому человечку нелегко себя контролировать целый день. Не все сразу. Позвольте ребенку выплеснуть эмоции, пошуметь, пошалить и побегать вечером, вреда от такой разрядки не будет. Пройдет совсем немного времени, и ваш малыш освоится в новой обстановке, заведет себе новых друзей и по утрам будет бежать к ним с той же радостью, что и по вечерам — в ваши объятья!

Прежде чем посещение детского сада станет для ребенка привычным и радостным делом, пройдет немало времени, ведь период адаптации к садику одинаково непрост как для малыша, так и для мамы, которой тяжело доверять воспитание ребенка чужим людям. На то, чтобы освоиться в детском коллективе и свыкнуться с отсутствием мамы каждому ребенку требуется разное количество времени. Будьте терпеливы, проявляйте заботу и внимание к своему малышу, и тогда у него обязательно все получится!