Важливе значення для нормальної життєдіяльності дитини має сон. Не випадково у цьому функціональному стані людина перебуває близько третини свого життя. Сон відіграє роль відновлювального процесу, під час якого відбувається “очищення” всього організму. Крім того, він необхідний для нормальної розумової діяльності, комфортного психологічного стану дитини.

Скорочення тривалості сну призводить до зниження опірності організму до різних інфекцій, відхилень у психіці, до погіршення працездатності.

За висновками фізіологів, сон є неспецифічним показником загального стану людини, оскільки при появі змін в організмі, пов’язаних з хворобою, перевтомою, спостерігають порушення сну. Експериментально доведено, що інтенсивність і якість розумової праці при систематичному недосипанні знижується майже вдвічі. Таким чином, контроль за якістю сну необхідний для оцінки рівня функціонального комфорту організму дитини.

Гігієнічно повноцінний сон – це сон з достатньою тривалістю, глибиною з чітко установленим часом відходу до сну та пробудженням.

Діти старшого дошкільного та молодшого шкільного віку повинні лягати спати о 20 год 30 хв – 20 год 45 хв, проте не пізніше 21 год. Ранній сон дуже важливий для дитини, оскільки відповідає біоритмічній кривій коливань цілої низки біохімічних, фізіологічних і психофізичних показників. Доведено, що максимум виділення гормонів росту спостерігається у дітей від 22 до 23 години, але не раніше ніж через годину після засинання.

Ось чому, якщо дитина лягає спати дуже пізно, то у неї порушуються показники зросту. Процес засинання ускладнюється, якщо діти збуджені. Щоб уникнути цих порушень, перед сном потрібно уникати гучних ігор, напруженої розумової праці, емоційного збудження, голосних розмов, перегляду телевізійних передач із хвилюючим сюжетом, тобто всього того, що сприяє надмірному збудженню нервової системи. Крім того, вечеря має бути легкою і не пізніше ніж за 1,5 – 2 години до сну. Міцний чай, шоколад давати дітям на ніч не рекомендується.

Корисна як для дітей, так і для дорослих спокійна прогулянка перед сном.

Приміщення, де спить дитина, потрібно систематично провітрювати, тому що свіже повітря пришвидшує засинання і підтримує фізіологічну глибину і тривалість сну. Взимку дитині ліпше спати з відчиненою кватиркою, а в теплий сезон – при відкритому вікні. Провітрювання необхідне не лише для очищення повітря, а й для його охолодження. Відчуваючи приємне тепло ліжка і дихаючи прохолодним свіжим повітрям, діти почуваються зручно і швидко засинають.

Важливе значення для повноцінного сну має й те, на чому спить дитина. Ліжко має бути достатньої довжини і ширини з твердим матрацом. Якщо сітка чи матрац ліжка занадто м’які, тіло викривляється, що викликає порушення кров’яного постачання спинного мозку та інших органів і призводить до застійних явищ. Окрім того, при вимушеному згинанні тулуба нервові закінчення можуть защемлятися. Корисно спати на правому боці, оскільки це створює найсприятливіші умови для роботи серця та органів травлення.

Використовувати поролон для матрацу шкідливо, тому що він поглинає біоенергію людей незалежно від того, чим він накритий зверху. Недоцільним є і використання перин із пір’я: при лежанні на них відбувається провалювання тулуба, грудна клітка стискується. Сприяють перегріванню тіла і стають резервуаром для накопичення великої кількості пилу також і пухові ковдри. Подушка має бути не великою, щоб не перешкоджати правильному положенню тіла під час сну. Спеціалісти вважають, що спати на подушці чи ні – це справа звички. Однак дітям, які страждають серцево-судинною недостатністю, бронхіальною астмою, ожирінням, спати на низькій подушці або без неї не рекомендується. Враховуючи те, що впродовж ночі кожен з нас здійснює від 40 до 60 рухів, пов’язаних зі зміною положення тіла і кінцівок, розміри ліжка повинні відповідати параметрам дитини. Дитяче ліжко треба розміщувати в освітленому місці кімнати, подалі від опалювальних приладів, а також дверей і вікон, щоб уникнути протягу. Постільна білизна має бути відповідної довжини і ширини з рівною поверхнею, зручною та акуратною. Спати дітям треба у нічній сорочці чи піжамі.

Найсприятливіше пробудження дитини після нічного сну о 7 год – 7 год 30 хв. Отже, загальна тривалість нічного сну старших дошкільників становить 10,5-11 год. Важливе значення для зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку має денний сон, що становить 1,5-2 години. За цей час відновлюється функціональний стан нервової системи і забезпечується нормальна психічна діяльність дитини.

Загальновідома істина: вихованням дитини слід займатися з першого дня народження. Але якщо в цей же день ви вперше задумаєтеся про зміцнення її здоров’я, то знайте, що ви вже упустили, щонайменше, 9 місяців, а може бути, і багато років. Як приємно буває батькам побачити в дитині схожість з собою – свою усмішку, очі, колір волосся. Але батьківські риси можуть повторитися не тільки в зовнішньому вигляді, а і в особливостях організму. Звичайно, дитина не точна копія, не зліпок. Це нова людина, з новими якостями; їй належить своє життя, і різні його впливи будуть впливати на формування її здоров’я і особистості. Немало, проте, залежить від «вихідного» стану, від того, якою вона з’явилась на світ. Щоб дитина народилася здоровою, повинні бути перш за все здорові батьки. В ідеалі потрібно почати з себе ще до планування вагітності, і подбати про свій здоровий спосіб життя. А попереджати захворювання, як відомо, краще за все з дитинства. Ймовірно, немає потреби нагадувати про важливість правильного харчування, відповідного віку режиму, профілактики інфекційних захворювань. Але ось на що, на жаль, в родині менше звертають увагу – це на загальний фізичний розвиток дітей. Фізичні вправи життєво необхідні не тільки хлопчикові, але й дівчинці.

Уже з перших днів життя з малюком треба займатися гімнастикою, робити йому масаж. Через кілька тижнів, можна починати гартувати малюка, починати займатися з ним плаванням. Коли підійде час вводити прикорм, вибирати корисні продукти, які не зможуть нашкодити здоров’ю дитини.

В залежності від віку дитини і підхід повинен бути відповідним. З малюками потрібно все робити разом (робити зарядку, вмиватися, чистити зуби, знайомити з режимом дня і дотримуватися його і т.д.); дітям постарше подавати приклад, розповідати і давати читати відповідну літературу; з підлітками – не тільки подавати приклад, але й бути на рівних, обговорювати розробляти разом план дій.

Стимулюйте дітей у будь-якому віці, до активного способу життя, для маленьких нехай це буде весела гра, для великих – командна.

Перебування дитини на свіжому повітрі позитивно впливає на обмін речовин, сприяє поліпшенню апетиту, засвоєнню харчових продуктів та забезпечує загартовувальний ефект.

Прогулянка, як елемент розпорядку, є надійним засобом профілактики перевтоми. Вона дає дітям змогу у рухливих, спортивних іграх, праці, різнома­нітних фізичних вправах задовольняти свої потреби у рухах. Виконання фізичних вправ на свіжому повітрі посилює їх ефективність. Адже фізичне навантаження і свіже повітря зміцнюють здоров’я дітей, посилюють їх працездатність. Саме через це важливо раціонально організувати рухову діяльність дітей на прогулянці.

У рекомендаціях для батьків учені Т. Виноградова та Е. Білостоцька зазначають, якщо прогулянка добре і правильно організована, витримана за часом, то діти реалізують у ній близько 50% добової потреби в активних рухах. Таким чином, невиправдане її скорочення створює дефіцит рухів.

Тривалість прогулянки для дітей дошкільного віку має бути не менше 3-4год на день.

Треба зазначити, що прогулянка вирішує не лише розвивальні, виховні, а й оздоровчі завдання. Під час неї педагоги і батьки разом з дітьми спостерігають за природою, вчаться розуміти, зберігати і використовувати її як оздоровлювальний чинник для зміцнення дихальної, серцево-судинної та нервової систем. Успішно здійснюють індивідуальну роботу з розвитку рухів, спортивних ігор, фізичних вправ. Окрім того, прогулянка викликає позитивні емоції, сприяє формуванню трудових умінь дітей, їхній самостійній діяльності.

Таким чином, повноцінне спілкування з природою, насичене пізнавальним інтересом і приємними переживаннями, викликає у дитини загальний стан гармонії, душевної рівноваги. А це і є психічне здоров’я, що зміцнює організм загалом і є основою фізичного здоров’я дитини.

Раціональне чергування різних видів дитячої діяльності робить прогулянку цікавою і захопливою. Така прогулянка забезпечує добрий відпочинок, створює радісний настрій. Треба зазначити, що для дітей середнього та старшого дошкільного віку рекомендується більше часу відводити руховій діяльності, а саме: спортивним іграм, рухливим іграм, індивідуальним, груповим тренуванням фізичних вправ, іграм з елементами спорту. Після занять зі статичним напруженням доцільно організовувати рухливі ігри, які допоможуть зняти нервове та розумове перевантаження.

На вечірній прогулянці доцільно застосовувати більш динамічні засоби фізичної культури (основні рухи, спортивні вправи, естафети). Один раз на місяць для дітей, які відвідують дошкільний навчальний заклад, вечірню прогулянку замінюють спортивною розвагою помірно-швидкого темпу.

Узимку з дітьми 3-4-го років життя можна здійснювати прогулянки при температурі повітря не нижче  -10-12°С, зі старшими  (5-6-го років життя) –18-22°С. Для того щоб під час прогулянки взимку тепловий стан дітей не по­рушувався, потрібно враховувати послідовність динамічних рухів, відпочинок та спокійні ігри.

Улітку, незважаючи на активне використання оздоровчих природних чинників, треба уникати перегрівання дітей, контролювати їх рухове навантаження.

Під час прогулянок у різні пори року дорослі мають уважно стежити за змістом самостійної діяльності дітей, за реакціями і станом дітей. Пришвидшене дихання і пульс, почервоніння обличчя, посилене потовиділення, особливо під час рухливих ігор, засвідчують про перевантаження, втому, зниження працездатності й порушення теплового стану дитини. У такому випадку треба терміново зменшити інтенсивність рухів чи ігор, переключити увагу дитини на спокійне заняття — малорухливі ігри, спостереження тощо.

Активна діяльність дітей на прогулянці потребує правильного підбору одягу. Вбрання має бути зручним, не ускладнювати рухи. Дорослий повинен так продумати зміст прогулянки, щоб діти не переохолоджувалися і водночас не перегрівалися.

Різноманітні заняття на свіжому повітрі розвивають рухові можливості дітей, сприяють підвищенню рівня їх фізичної підготовленості та загартуванню організму.

Обережно, ентеровірус!

Як захиститися від ентеровірусів

Рекомендації для батьків

1.Зміцнюйте імунітет дитини, оскільки лише здоровий та сильний організм може протидіяти вірусам.

2.Обмежуйте контакти дитини із людьми із симптомами інфекційних захворювань – кашлю, нежитю, діареї.

3.Ретельно мийте руки з милом перед кожним прийомом їжі, після прогулянок та відвідування туалету, а також привчайте до цього дитину.

4.Застерігайте дитину не торкатися брудними руками до очей, рота, носа.

5.Мийте та обдавайте окропом овочі, фрукти, ягоди та зелень.

6.Використовуйте в їжу лише ті продукти харчування, в якості яких не сумнівається.

7.Пийте лише бутильовану питну воду.

8.Раз на тиждень використовуйте під час вологого прибирання помешкання дезінфекційні засоби.

9.Частіше провітрюйте помешкання.

10.Не відвідуйте з дитиною басейни, де були спалахи ентеровірусної інфекції.

Як доглядати за дитиною в разі ентеровірусної інфекції

Рекомендації для батьків

1.Дотримуйтеся постільного режиму на весь гострий період захворювання.

2.Давайте часто пити лише тепле, не кисле. Це сприятиме відновленню втраченої організмом рідини через підвищену температуру або діарею.

3.Виключіть з раціону соки, газовані напої, солоні, кислі або гіркі страви.

4.Відварюйте, готуйте на пару, тушкуйте страви. Вони мають бути напіврідкими чи рідкими.

5.Частіше мийте руки, дотримуйтеся гігієни порожнини рота та носа, аби запобігти поширенню інфекції.

6.Обов’язково прикривайте рот і ніс під час чхання та кашлю та навчіть цього дитину.

7.За появи перших симптомів захворювання виокремте для дитини посуд, рушники.

8.Під час контакту з хворою дитиною використовуйте медичну або марлеву маску.

Інфекційні хвороби («infectio» — зараження) — це група захворювань, які викликаються проникненням в організм хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів. Щоб патогенний мікроб, який потрапив в організм, міг викликати інфекційні хвороби, він повинен подолати опірність людського організму і чинити на нього токсичну дію. Ці якості фахівці називають вірулентністю. Деякі патогенні мікроорганізми вивільняють токсини (ендотоксини), в процесі саморуйнування (черевний тиф, холера). Інші збудники інфекційних захворювань виділяють токсини (екзотоксини) у процесі своєї життєдіяльності (дифтерія). На частку інфекційних хвороб припадає 20-40% від загального числа всіх захворювань людини.

На сьогоднішній день число відомих науці інфекційних захворювань перевищує 1200, і ця цифра постійно збільшується. Людина протягом усього свого життя контактує з незліченною кількістю мікроорганізмів. Тим не менш, лише 1/30000 частина мікробів є збудниками інфекційних захворювань. Це грибки, бактерії, рикетсії і віруси, що володіють патогенними властивостями. Інтенсивність поширення інфекційних хвороб залежить, в основному, від соціально-побутових факторів: умов праці, харчування, житлових умов, культурного та економічного рівня населення.

Способи інфікування, лікування та профілактики інфекційних захворювань

Лікування інфекційних захворювань зазвичай проводиться у спеціалізованих відділеннях стаціонарів, в легких випадках можливе лікування в домашніх умовах. Суворе дотримання протиепідемічного режиму є обов’язковою умовою. Сучасна медицина створила і успішно використовує велику кількість ефективних лікарських засобів. Це антибіотики, вакцини (застосовуються для профілактики інфекційних захворювань), імуноглобуліни різного роду, бактеріофаги і т.д.

Профілактика інфекційних хвороб не менш важлива, ніж лікування інфекційних захворювань. Велике значення надається вихованню охайності у людей. Звичайне миття рук після відвідин убиральні, виконання брудної роботи, перед їжею вже може вберегти від багатьох кишкових інфекцій. Крім того, джерелом інфекції можуть бути не тільки місця загального користування, але й гроші, поручні у транспорті, поверхня прилавків і багато іншого. Куплені фрукти і овочі можуть бути джерелом гельмінтів та інших небезпечних мікробів, тому їх обов’язково потрібно ретельно вимивати перед вживанням. Інфекційними носіями є таргани і гризуни, для боротьби з якими промисловість виробляє різноманітні засоби, якими необхідно обробляти місця їх скупчення і розповсюдження. Не можна скидати з рахунків комарів і кліщів. Ці комахи особливо небезпечні, оскільки переносять не тільки енцефаліт та малярію, але і СНІД разом з кров’ю інфікованої людини. Для захисту від кліщів і комарів існує безліч кремів і аерозолів для нанесення на одяг, а також фумігаторів і відлякувачів.

Особливості профілактики інфекційних захворювань

Основною особливістю профілактики інфекційних захворювань є те, що необхідно впливати на декілька ланок інфекційного процесу, а саме:

знищення мікроорганізмів;

вплив на шляхи передачі інфекції з метою запобігання зараження людини;

вплив на організм людини для розвитку імунітету (несприйнятливості) до інфекцій.

Знищення мікроорганізмів

Для знищення мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища (стерилізація) використовуються фізичні, хімічні та біологічні методи впливу.

До фізичних методів стерилізації відносяться:

висока температура — стерилізація медичного інструментарію, пастеризація продуктів;

високий тиск — даний метод називається автоклавуванням, широко використовується в хірургічних стаціонарах;

ультрафіолетове опромінення — використовується для стерилізації одноразового медичного інструментарію після упаковки.

Хімічні методи знищення мікроорганізмів надають перевагу використанню антисептиків. Антисептики — хімічні речовини, вплив яких призводить до загибелі мікроорганізмів (медичний спирт, йод, розчин брильянтового зеленого, перекис водню та інші).

У разі біологічного методу використовуються бактеріофаги — віруси, якими заражають бактерії, що призводить до їх знищення.

Вплив на шляху передачі інфекції

За способом зараження людини виділяють такі шляхи передачі інфекції, на які, відповідно, можливо впливати:

• повітряно-крапельний шлях передачі — для профілактики інфекційних захворювань використовуються маски, провітрювання, недопущення скупчення великої кількості людей в приміщенні (профілактика грипу, простудних захворювань, вітряної віспи, коклюшу, туберкульозу);
• аліментарний (харчовий) шлях передачі — важливу роль відіграє особиста гігієна, миття рук, продуктів харчування, відсутність мух у приміщеннях, де йде приготування їжі (усі кишкові інфекції, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А);
• статевий (контактний) шлях передачі — важливим моментом профілактики таких інфекцій є відсутність безладного статевого життя з частою зміною партнерів і використання презервативів (вірусний гепатит В, С, ВІЛ СНІД, генітальний герпес, сифіліс, гонорея, папіломатоз);
• кров’яний шлях передачі — в цьому випадку запобігти інфекційні захворювання допоможуть стерильний хірургічний інструментарій, відмова від татуювань (особливо в домашніх умовах), тобто всі зусилля спрямовані на запобігання порушення цілісності шкіри і слизових оболонок (найчастіше — вірусний гепатит В, ВІЛ СНІД).