Дитяча творчість – це напружена робота, якій передує тривалий період накопичення дитиною вражень про навколишній світ.                   

З народження дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, а отже мистецтва. Дитина прагне до прекрасного. Її приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, голоси. Усе це поступово формує естетичне сприймання. Враження та уявлення – це матеріал для творчої діяльності.

Дитяча творчість пов’язана з грою. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні творче рішення до них приходить ніби саме собою: діти дивуються неочікуваному результату. Творчі прояви матимуть місце там, де не будуть забороняти, стримувати, нав’язливо повчати. Надмірне опікування також заважає прояву дитячої творчості: нав’язливу допомогу дитина може сприйняти як порушення меж її особистої свободи. Вчіть дитину прислухатися до власної інтуїції і разом із запитанням «Як ти вважаєш?» частіше ставити запитання «Що ти відчуваєш?».

                                           Типи творчих завдань

1. Зображувальні – малювання різними матеріалами; різну техніку виконання малюнку; закінчення розпочатого малюнка; малювання із закритими очима; конструювання.
2. Словесні – добір рими, складання початку чи закінчення вірша; фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах діалогах; завдання – загадки.
3. Логіко – математичні – добір форми; кольорів; величини; чисел.

Іноді діти не можуть самі визначити, який вид діяльності їм дійсно до душі. Аби зрозуміти що подобається вашій дитині найбільше, потрібно
поспостерігати за нею у момент самостійних дій та проаналізувати:

• Чи проявляє дитина самостійність у доборі матеріалів для самостійної діяльності;
• Чи вміє дитина долучити до дії своїх товаришів; як вона домовляється з ними про хід діяльності;
• Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети діяльності;
• Чи отримує дитина задоволення самого процесу діяльності;
• Чи має місце творчість в обраному дитиною виді діяльності.

Батьки, пам’ятайте!

• Спонукайте дитину пізнавати навколишній світ.
• Ненав’язливо підтримуйте прагнення дитини до творчості.
• Відповідайте на численні дитячі запитання.
• Знаходьте слова підтримки щодо творчих пошуків дитини.
• Ставтеся до творчих пошуків дитини з симпатією та теплотою.
• У жодному разі не оцінюйте творчість дитини негативно.
• Щиро співчувайте невдачам дитини.
• Будьте терплячі щодо «дивних» творчих ідей дитини.

Шановні батьки! Не приховуйте власні творчі прояви та експериментуйте. Креативність має випромінювати добро, дарувати радість і задоволення дітям, тоді вони неодмінно «включаться» в процес.

Найблагодатніша пора для ігор з водою та піском — літо. З піском так цікаво гратися!

Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось — мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.

На прогулянку беріть кілька відер різного розміру. Розповідайте дитині: «У велике відро поміститься багато піску, а в маленьке — мало».

Отже, чим зайнятися на піщаному березі?

Можна, наприклад:

• ходити босоніж;
• будувати з вологого піску палаци і вежі;
• рити колодязі, тунелі;
• прокладати дороги для іграшкових автомобілів;
• робити пасочки і прикрашати їх;
• «варити суп» у відрі;
• разом з батьками робити піщані фігури;
• малювати пальцями або паличкою на вологому піску.

Пляж — це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.

Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.

1.Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!

2. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.
3. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.
4. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.

Сьогодні є безліч плавальних присто­сувань для дітей. Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети. Ігри, які можна гратися у воді:

«Водний забіг»

Бігати у воді дуже непросто.

Грати краще на такій глибині, щоб во­да була тільки до щиколотки. Зазда­легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.

«Щучки та карасики»       

Мама або тато будуть щучкою, а діти — карасиками. Для рибок-малят

намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.

Карасики весело граються на прос­торі і тут з’являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.

Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава­ючі іграшки, пляшечки, баночки.

Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу­мові ляльки «вчаться» плавати, а каче­нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» — вкопаного в землю тазика.

Якщо дитина залишилася в місті?

Як зробити, щоб дитина цікаво прове­ла літо?

Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас­тилін і глина.

Відвідайте з малюком всі музеї вашо­го міста.

Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ­ливостями поведінки комах, незвичним заба­рвленням, способами польоту. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв’язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.

Читайте дітям вірші, оповідання, каз­ки, загадуйте загадки.

Відпочинок зі своєю дитиною — це чу­дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по­радіти тому, як вона виросла і як бага­то її цікавить.

 

Шановні батьки, даємо вам де­які поради щодо організації ігрової діяльності з малечею в літній оздоровчий період.

Влітку сім’ї часто бувають «на при­роді». Природа буває різною. Наприк­лад, дача — це справжня природа.

Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграш­ки збирають, тато — спортивне й похідне спорядження, а мама — великий рюкзак з продуктами.

Отже, виїжджаючи на дачу, викорис­тайте час з користю.

На природі можна навчити:

• самостійності;
• нічого не боятися;
• плавати, бігати, стрибати;
• багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,
• розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;
• отримувати емоційне задоволення.

Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Етап перший.

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м’ячиком, затиснутим між колінами.

Етап другий.

Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).

 «У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вести­ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.

«Скільки шишок, відгадай»

Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра­ти в спокійні ігри.

Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля­там відгадати, скільки їх там, підказую­чи словами «більше» та «менше».

Не забудьте взяти з собою м’яч!

В які ігри можна грати із м’ячем?

Волейбол, футбол, баскетбол… А ще?

«Швидкий м’яч»

Усі великі та маленькі гравці стають у коло і починають передавати по колу м’яч. Поступово темп гри зростає.

Якщо хто-небудь із гравців м’яч упус­тив, він залишає гру і виходить з кола. Виграє той, хто залишився останнім.

«Дожени»

Всі гравці стають у коло. Два, які сто­ять один навпроти одного, тримають у руках по м’ячу.

За командою гравці починають пере­давати м’яч по колу в одному напрямку, намагаючись, щоб один м’яч наздогнав інший. Той, у кого виявиться два м’ячі, отримує штрафний бал.

Біля багаття

Діти з задоволенням допоможуть та­там розпалити багаття.

Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По­кажіть, як правильно розпалювати багаття.

Тут можна співати улюблені пісні, відгадувати загадки або грати в ігри зі словами.

«Зіпсований телефон»

Одна дитина придумує слово і гово­рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово «обійде» коло, останній гравець пови­нен його назвати вголос.

«Асоціації» .

«Асоціації» — для старших дітей.

Поясніть їм, що таке асоціації.

Наприклад, коли ми говоримо «зи­ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас­тупний швидко говорить далі.

Скажімо «Слон — Африка», «Африка — Мавпа», «Мавпа — Зоопарк», «Зоопарк — Крокодил», Крокодил — Чебурашка».

Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.

 

Мислення є вищою формою психічного відображення. А мова та мовлення  – це та особлива якість, що вирізняє людину з-поміж інших живих істот.  Мислення людини тісно пов’язане з мовою. Будь – яка думка нерозривно розвивається у зв’язку з мовленням.

Гра «Кольорові історії».  Гра має кілька рівнів складності.

1 р. Дорослий пояснює, що певний колір відповідає  конкретному слову чи явищу. Так, наприклад, якщо дорослий називає слово «помідор», то в уяві ми відтворюємо червоний колір. При слові «дощ» – згадуємо синій. Завдання малюка – вибирати з набору поданих кольорів той, що, на його думку, відповідає названому предмету чи явищу.

Рекомендований набір слів: сонце, кров, трава, море, ґрунт, сніг, слива, молоко, морква, шоколад, лимон тощо.

Дитина вибирає  кольори та розкладає їх вряд перед собою. По закінченню гри дорослий просить малюка пригадати та назвати слова за їх кольорами.

2 р. Дорослий пропонує назви, до яких можна дібрати 2 і більше кольорів. На початку гри можна підібрати кілька картинок із зображенням предметів колір яких потрібно визначити.

Рекомендований набір слів: жук сонечко (червоно-чорний), зебра (чорно-біла), ромашка (біло-жовта), риба-клоун (червоно-біла), кавун (зелено-червоний), банан (жовто-білий), ківі (коричнево-зелена), сонях (чорно-жовтий) і т.д.

Осінь (жовто-помаранчево-червоно-багряна), водограй (блакитно-синьо-білий), веселка (червоно- помаранчево-жовто-зелено-блакитно-синьо-фіолетовий).

3 р. «Пишемо речення». Дорослий промовляє повільно речення, а малюк до кожного слова підбирає відповідний колір і викладає їх в ряд , так би мовити, «записує» речення кольорами, а не словами.

Наприклад: в саду достигли груші, яблука та сливи  – зелений, жовтий, червоний, синій.

гра «Плутанина»

Малюк повинен почути помилку в реченні і поставити слова в правильній послідовності.

Приклад: на сонці сяє небо;

На котлеті лежить тарілка;

Мишка піймала кішку.

 гра «Чи може так бути?»

Подана гра схожа на попередню. В цій грі дорослий пропонує малюку не лише виправити помилку, а й побудувати речення,  що містить заперечення.

Наприклад дорослий пропонує таке речення: «У шафі висить книга». Дитина відповідає: «У шафі стоїть книга, а не висить» або «Машина стрибає по дорозі» . Правильна відповідь : «Машина їде по дорозі, а не стрибає» .

 гра «Чим схожі?»

Малюк повинен знайти якнайбільше спільного між двома різними, на перший погляд, словами. Критерії «подібності» можуть бути будь – які: форма, колір, розмір, матеріал, вага, призначення, функціонування, походження і т.д.  На початковому етапі дорослий доповнює відповіді дитини своїми. Надалі дорослий намагається уникнути підказок.

Зразки словесних пар: Бегемот і шафа? Губна помада і фломастер?

гра «Поміркуй, чому так?»

Педагог пропонує дитині поміркувати над питаннями і дати розгорнуту обґрунтовану відповідь. Слід врахувати, що однозначно правильних чи неправильних відповідей тут немає. Вихователь також може висловити і свою точку зору, як доповнення до відповіді малюка.

Придумайте нові питання, можливо їх підкаже сама дитина.

Приклад запитань: навіщо люди читають книги?

Чому їсти потрібно виделкою, а не руками?

Чому машину ставлять у гараж?

Родинне читання — цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся…) і автор книги чи статті в журналі. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками.
Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам’ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.
Дитина вчиться розуміти і критично осмислювати текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослих щодо про¬читаного, малюк і сам намагається ставити запитання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження.
Що читати?
Сімейне читання передбачає читання творів, цікавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні твори для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві, і спробувати пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати і про що іще вони хотіли б дізнатися. Відповідь підкаже зміст наступних зустрічей з книжкою. Ще раз наголосимо: сімейні читання мають задовольняти читацькі потреби та інтереси всіх членів родини.
Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати, притулившись до рідного плеча, щось помалювати чи поскладати мозаїку.
Дорослим може здаватися, що дитина “пропускає повз вуха” “серйозні” твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іноді на все подальше життя. Якщо спогади дитинства сіренькі й буденні — таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почуттів та цікавої діяльності — можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів.
Для сімейного читання можна брати складніші твори, але бажано зі щасливим закінченням.
Рекомендуємо, зокрема, такі: “Уклін вам низький” Л.Калашникової; повість “Таємниця козацької шаблі” 3. Мензатюк; казки В.Нестайка “В Країні Сонячних Зайчиків” та “В Країні Місячних Зайчиків”; повну версію казки П.Треверс “Мері Поп-пінс” (яка дуже відрізняється від відомого фільму про няню-чарівницю); “Хроніки Нарнії” К.Льюіса; трилогію “Сімейна хроніка” С.Аксакова (особливо першу її частину — “Дитячі роки Багрова-онука”); оповідання О. Генрі: “Дари волхвів”, “Вождь червоношкірих”, “Скарб”, “Останній листок”; твори Дж. Прістлі; оповідання про природу Р.Кіплінга, М.М.Пришвіна, поезію Лесі Українки, О.Олеся, І.Буніна тощо. Бажано, щоб у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи тим самим у дітей повагу до різних культур.
Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина збирається разом. До речі, не обов’язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна і в парку, на пляжі, на дачі.
Увага! Родинні читання, навіть систематичні,не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке певною мірою виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню.
Тож, шановні дорослі, подивіться на свою книжкову полицю. Візьміть з неї улюблену книжку і почніть читати її у колі родини.