Що робити, коли дитина капризує?

Для початку давайте розглянемо таку ситуацію: ви пропонуєте дитині випити молоко з чашки, а вона потребувала молоко зі склянки.

Як тут бути мамі?

 – Якщо вона виконає вимогу дитини, не буде це виглядати так, ніби вона,матуся, потурає примхам дитини. Не виховує вона такою поведінкою з дитини людину, яка буде вимагати від інших особливих послуг, щоб виконати свої безглузді забаганки.

– А з іншого боку, не знищить мама в дитині відчуття самоповаги, якщо постійно навіювати з дитинства, що її бажання нічого не значать і з нею можна не рахуватися? Тут необхідно знайти золоту середину.

ПОРАДИ:

1. Допоможіть дитині виконати бажання самій («Якщо хочеш випити молоко зі склянки, налий його сам в склянку).
2. В процесі навчання запропонуйте свою допомогу: «Зможеш зробити це сам, або мені трохи допомогти тобі?»
3.  Якщо відносини зайшли в глухий кут. Сприймайте свою примхливу дитину, як чарівну хитрюгу. Мовчки виходьте з кімнати, не звертаючи уваги на вимоги і капризи. Поясніть, що будете раді поспілкуватися з нею, але не збираєтеся підкорятися капризам.

БАТЬКАМ ТРЕБА ПАМЯТАТИ, що:

1. Виконуючи будь-яку вимогу і каприз, вважаючи це нібито проявом любові до дитини, насправді це прояв неповаги до себе і дитині.

2. Коли ви так робите, ви вселяєте дитині наступне:«Любов означає виконання моїх примх і бажань!»

3. Ваша поведінка і тон голосу допоможуть вам залишитися «на висоті», коли ви відмовитеся потурати примхам дитини і допоможете їй виконати своє бажання або відмовитися від нього.

ЯК УНИКНУТИ ПРОБЛЕМИ:

1 Подбайте про те, щоб дитина була більш самостійною при самообслуговуванні.

2. Знаходьте час для навчання.

3. Переконайтеся, що дитина добре розуміє, чому вона повинна чинити саме так.

«Криза 3-х років: основна стратегія поведінки дорослих»

3-4 роки – період протиставлення, коли дитина починає відчувати потребу стверджувати і завойовувати свою самостійність, що приводить її до багатьох конфліктів: дитина протиставляє себе іншим, самостверджує себе і при цьому мимоволі ображає оточуючих людей, батьків, проявляє неслухняність, негативізм.

Ця криза – необхідний у розвитку дитини. З цього моменту, як зазначає французький психолог Анрі Валлон, дитина починає усвідомлювати своє внутрішнє життя.

Завдання дорослих в цей період – зберегти і забезпечити позитивне ставлення дитини до самої себе.

Стратегія поведінки дорослих, яка сприяє розвитку,

виховує у дитини впевненість в собі:

1. Частіше давати дитині право самій вибирати, що і як вона буде робити. Наприклад: «Ти з правої або лівої ноги будеш одягати колготки?».

І дитина серйозно приймає власні рішення.

2. Потрібно допомогти дитині впоратися з самою собою.

Для цього, виховуйте в собі емпатію – осягнення емоційного стану дитини, проникнення  в її почуття і переживання. Поважайте запити дитини, намагайтеся встати на її точку зору, відчути її стан, виразіть словами її стан, уважно слухайте її питання і відповідайте так, щоб дитина відчувала вашу зацікавленість її справами.

Стратегія поведінки дорослих, яка уповільнює розвиток,

не виховує впевненість у собі:

1. Якщо дитина з чимось не справляється, не давати негативної оцінки особистості: «недотепа», «роззява». Це боляче ранить самолюбство дитини.

2. Постійні закиди пригнічують ініціативу дитини, виховують невпевненість в собі, гасять допитливість.

3. Не порівнювати невдачі дитини з успіхами інших дітей. Наприклад, не можна казати: «У тебе не виходить, а от Вова давно це вміє робити». Діти дуже ревниво ставляться до похвали дорослих однолітків.

4. Не вступайте в суперечки з дитиною, коли вона стоїть на своєму, протиставляє себе оточуючим.

Спокійне, доброзичливе ставлення дорослого до дитини

сприяє становленню її як особистості.

«Як прощатися з дитиною, коли Ви залишаєте її в дитячому садку»

У всіх дітей ритуал прощання з батьками свій, індивідуальний. Комусь досить сказати: «Бувай, ввечері я за тобою прийду», комусь одних слів буває недостатньо. Трапляється так, що Ви залишаєте стривожене, а інколи і плачуще дитя.

– Як же краще вчинити: розтягнути прощання або вислизнути крадькома, поки малюк не бачить?

З дитиною обов’язково треба попрощатися, але прощання повинно бути якомога більш коротким і приємним. Не треба вмовляти малюка відпустити вас, він тільки розплачеться; якщо ж ви підете, не сказавши ні слова, це може викликати ще більш сильний стрес.

Існують способи «м’якого» (менш травмуючого) розставання з дитиною:

1. Розробіть ритуал прощання. Повітряні поцілунки, особливі слівця, обійми – те, що дійсно сподобається малюкові, – привнесуть позитивні моменти в ваше прощання з ним.
2. Оберіть зрозумілі для дитини «точки відліку». Оскільки маленькі діти по-своєму сприймають час, краще сказати малюкові, що ви повернетеся не о 17:00, а після «тихої години» або перед обідом.
3. Намагайтеся приводити і забирати дитину в один і той же час кожен день. Дитині потрібна стабільність. Це дозволить бути їй в емоційно позитивному, стабільному стані.
4. З перших днів можна чергувати послідовність, хто приводить і забирає дитину.Пам’ятайте, якщо ви, мамо, обіцяєте дитині забрати її, а приходить за нею тато, малюк може почати турбуватися, так як немає стабільності в ваших словах. Сказані слова мають завжди підтверджуватися діями.

5. Якщо вам важко розлучатися з малюком, попросіть допомоги у чоловіка. Нехай ваш чоловік спробує взяти цю справу на себе.

6. Знайдіть «прощальне» віконце, хай дитина дивиться, як ви махає їй рукою або шлете повітряні поцілунки. Пам’ятайте, не стійте ніколи біля вікна! Проходьте повз, віддаляючись, махаючи дитині рукою.
7. Емоційно підтримуйте малюка: частіше обіймайте, погладжуйте, називайте ласкавим іменем. Будьте терпимішими до його капризувань.

8. Навіть якщо дитина плаче і здається, що вона не хоче ходити в дитячий садок, не здавайтеся. Проявіть терпіння і наполегливість.

9. Частіше хваліть дитину, говоріть їй: «Ти розумниця; я пишаюся тобою; мені радісно бачити тебе граючу з іншими дітьми; ти молодець; у тебе виходить робити завдання; ти добре поводишся; мені подобається, що ти слухаєш свого вихователя» і т.п.
10. Кожного разу при розставанні з дитиною кажіть: «Я обов’язково тебе заберу у вечері, я тебе люблю. Не хвилюйся, будь розумницею, слухайся виховательку».

«Як зберегти психологічне здоров’я малюка під час адаптації?».

Перші тижні відвідування дитиною дитячого закладу стають випробуванням не лише для дитини і мами, але і для всієї родини.

Які кроки може зробити сім’я, щоб знизити напругу адаптації для дитини та зберегти добрі відносини?

1.  Дотримуйтесь охоронного режиму в перші тижні адаптації.

Зменшіть кількість візитів інших людей до своєї домівки, і самі по можливості утримайтеся від походів в гості. Це зменшить навантаження на нервову систему дитини, і не буде перевантажувати її імунну систему.

2. Знайдіть можливості для відпочинку.

Як би добре не було дитині у дитячому садку, вона все-таки втомлюється від нього. Малюка стомлюють не тільки ігри та заняття, але і постійна присутність великої кількості людей.

Тому після дня, проведеного в дитячому закладі, дитині потрібно відпочити.

– Після дитячого садку, не поспішаючи, пройдіться по вулиці, пограйтеся у дворі. Не варто відразу розпитувати малюка про те, як він провів час у садку. Дитина сама розповість вам про це, коли захоче. А зараз вона переповнена враженнями і дуже втомилася.

– В дома малюк нехай побуде в тиші, спокійно посидить у своїй кімнаті з книжкою або з іграшкою – що їй найбільше подобається.

– Якщо дитина дуже нудьгувала без вас, відкиньте всі справи й посидьте з нею трохи, приголубте и почитайте їй казку, або просто поговоріть. Нехай вона відчує вашу любов.

– Доброю психотерапією для дитини буде спілкування її з домашними тваринами: кішкою, собакою або папугою. Спостерігаючи за тваринами, дитина отримує багато позитивних емоцій.

3. Створіть в родині атмосферу доброзичливості.

Намагайтеся з розумінням ставитися до «дивацтв» у поведінці дитини. Якщо дитина перезбуджена і погано себе поводить, постарайтеся захопити її якимось спокійним заняттям. Візьміть на руки або присядьте поруч, обійміть і скажіть: «Я розумію, ти, напевно, втомився. Давай почитаємо разом або помалюємо, або пограємо в іграшки…».

Намагайтеся позбавити дитину від участі в баталіях між батьками та іншими членами сім’ї. Якщо існують серйозні розбіжності в виховних позиціях родичів, намагайтеся знайти загальні підстави і домовитися про єдиний стиль виховання.

4. По можливості дотримуйтеся режиму, до якого звикає ваша дитина в дитячому садку.

Необхідно прийняти той факт, що дитячий садок став частиною життя сім’ї, тоді з цією обставиною буде легше і дитині.

5. Зменшіть час перегляду дитиною телевізійних передач.

Телевізор сприяє перезбудженню малюка, втомленого за день від вражень.