Як ви вважаєте, чим відрізняються сьогоднішні діти від дітей попередніх поколінь? Не тільки обізнаністю в електронних новинках. У сучасних дітей більш розвинена раціональна сфера, інколи за рахунок емоційної.

Здебільшого навіть малеча не може утримувати увагу, коли дорослий читає вголос. А на запитання: чому відволікаються, відповідають, що більше люблять мультики або комп’ютерні ігри.

Сучасна дитина часто занурена у світ комп’ютерних ігор, побудованих по типу стрілялок, з відсутністю сюжету, в яких домінує вбивство. Це гальмує нормальний розвиток не тільки дитячої уяви, а й емоційної сфери, і в цілому розуму. Дитина стає неспроможна сприймати літературний сюжет.

Якщо сучасні діти не люблять казок, то це провина зовсім не їхня, а дорослих, які не знаходять часу на спілкування з дитиною. Не знають традицій, не пам’ятають народних казок, не ведуть дитину стежиною народної педагогіки. Здавна український народ виховував дітей не покараннями і вказівками, а мудрістю народної казки.

Знайомство з казкою допомагає дитині зрозуміти оточуючий світ. Будь-яка казка представляє собою розповідь про основні закони, які діють в нашому житті. Це цілий комплекс життєвих ситуацій, розповідь про відносини між людьми. Казка не навантажує дитину складними міркуваннями. Тому її мова доступна малечі.

Також казка не дає дитині прямих настанов, які їй так не подобаються. Життєво важлива інформація засвоюється малечею сама собою, непомітно, тому що образи, які пропонує казка, дуже цікаві для неї. Казки дають приклад вирішення складних життєвих ситуацій та готовий приклад поведінки. При цьому вони залишають малюку можливість самостійно осмислити ситуацію.

Сприйняття казки вимагає особливої роботи розуму та серця. Дитина повинна навчитися бачити за казковим сюжетом та героями протидію сил добра і зла, моральний зміст, мудру настанову.

Чудово, якщо казку читає або розповідає дорослий. Казка об’єднує мову дорослих і дітей. Мовою казки дорослий може розмовляти з душею дитини і вона розуміє. Казка звернена до чистого внутрішнього світу дитини. В ній розповідається про головні людські цінності: істину й любов, достоїнство і віру, добро та зло. Через казку дається головна духовна інформація. Сюжети зберігають в собі моральні постулати і передають їх.

Казкові історії відкривають нові грані життя. Дитина має можливість побачити світ генералізовано, з чіткими кордонами світла та тіні, без напівтонів.

Діти, слухаючи казку, як правило, обирають для наслідування або спів­переживання позитивного героя, що їм особливо сподобався. Банальною причиною цього є те, що негативні персонажі в кінці завжди покарані, а єдина можливість цього уникнути — не бути негативним. Вони переживають події сюжету разом з обраними героями.

Важливо не тільки розповісти казку дітям, а й докладно обговорити сюжет, характери та вчинки героїв, зрозуміти причини їх дій. Це дає можливість дитині вчитись співпереживати, сприймати серцем події з життя улюблених героїв. Обговорення сюжету казки дає можливість дитині розмірковувати, бачити причинно-наслідкові зв’язки і помірковано діяти. А якщо немає обговорення, то отримані знання залишаються пасивним багажем, не стають керівництвом до дії в особистому житті.

Як важливо, щоб казки звучали в сім’ї. Бажано, щоб дорослі не просто читали з дітьми казку, а й обговорювали її. А скільки користі та радості принесе і дорослим, і дітям створення ілюстрації до казки, відтворення вражень на папері. Саме ці спільні дії створюють таке важливе взаєморозуміння між дорослими та дітьми в сім’ї. Так будується ціла система емоцій, думок, взаємовідносин дитини з дорослим, з оточуючим світом.

Мовленнєвий розвиток дитини є одним з основних чинників становлення особистості в дошкільному віці. Ступінь розвитку цієї сфери визначає рівень сформованості пізнавальних і соціальних мотивів дитини, потреб та інтересів, знань, умінь і навичок, які є базисом особистісної культури.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї , серед батьків і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя.

Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дошкільному закладі. Оволодіння нею як засобом пізнання і способом спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5 – років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова ( Д.Ельконін), до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О.Гвоздєв), а з 5 – ти років оволодіває монологічним мовленням (С.Рубінштейн). Якщо дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.

Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, відбивається на її діяльності, поведінці. Порушення мовлення, обмеженість мовленнєвого спілкування можуть впливати на формування особистості дитини, спричинити специфічні особливості емоційно – вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, почуття неповноцінності). Все це негативно спливає на опанування грамоти, успішність загалом.

Нерідко трапляються такі ситуації ,коли про рівень розвитку дитини, про її готовність до шкільного навчання судять з того, якою мірою вона в дошкільному віці опанувала елементи грамоти: які або скільки літер знає, чи вміє читати склади, слова, чи вміє впізнавати і відтворювати в словах звуки тощо. Інші види мовленнєвих умінь залишаються поза увагою тих, хто готує її до школи. Мовленнєвий розвиток дитини – це поняття значно ширше, ніж його окремі складові.

Тому в роботі з дошкільнятами у галузі мовленнєвого розвитку необхідно приділити увагу насамперед цим його найістотнішим складовим. Саме від них будуть значною мірою будуть залежати успіхи шкільного навчання, в основі яких лежать такі види мовленнєвих дій, як слухання і розуміння, говоріння, читання й письмо. Рівень розвитку мови дитини залежить насамперед від загального психофізіологічного розвитку ( стану нервових процесів, розвитку уваги, мислення), стану фонематичного слуху і мовнорухового апарату, спілкування з дорослими та ровесниками, від цілеспрямованої роботи дорослого з дитиною.

Культура мови залежить не лише від обсягу словника дитини, а й від того, як вимовляються слова, з якою інтонацією, гучністю, в якому темпі. Особливо уважними потрібно бути дорослим, завжди пам’ятати -діти наслідують їх у всьому, особливо в мові.

«Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра — це величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ».

В. Сухомлинський

Дитину від народження оточує світ звуків, яким вона починає цікавитися вже в молодшому дошкільному віці. Важливо якомога раніше навчити дитину правильній вимові, умінню помічати та виправляти мовленнєві помилки, а таким чином — розвивати культуру мовлення дитини.

Дітям інколи важко відразу правильно відтворити почуте слово: чітко вимовити звуки в ньому, не порушити складову структуру слова.

Чіткість та чистота мовлення залежать від багатьох факторів:

• від стану й рухливості артикуляційного апарату;
• розвитку мовного дихання, що забезпечує нормальне звукоутворення;
• розвитку дикції;
• розвитку фонематичного слуху;
• уміння відрізняти одні мовленнєві звуки від інших, зокрема близькі за звучанням.

Прислухаючись до різних слів, «граючись» із ними, діти розвивають свій слух, артикуляцію, покращують вимову.

У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним методом та однією з форм навчання та виховання, яка стимулює мовленнєву активність дітей.

Ігри зі словом та звуком для дітей є не лише привабливими, а й корисними. Словесні ігри спрямовані на розвиток мовлення у дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей. У дошкільнят формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях.

Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний слух у дітей, прищеплюють цікавість і любов до мови.

Родина належить до найперших і найвпливовіших вихователів особистості.

Влив сім’ї на дитину.