All posts by admin

Поради батькам, Психологічний центр

«Сімейне виховання – запорука психічного здоров’я дитини»

Якщо ми, батьки, хочемо бачити своїх дітей здоровими, вихованими, то мусимо пам’ятати: виховання – це кропітка повсякдення праця, результат стосунків, які існують у сім’ї.

Психічний розвиток дитини, її ставлення як особистості, зумовлюється не тільки прекрасними пориваннями, мріями, словами батьків, а й загальним мікрокліматом сімейного життя, його моральними нормами, характером стосунків між членами родини, традиціями.

Сучасна соціальна психологія розглядає п’ять видів подружніх стосунків:

  1. Співробітництво –тип стосунків, під час якого батьки проявляють один до одного повагу, взаєморозуміння. Основою даних стосунків є почуття любові. В таких сім’ях можна почути: «Я тебе прекрасно розумію, але …», «Як ти вважаєш?». Батьки на особистих прикладах привчають малюка з дитинства поважати батька, матір, дідуся й бабусю. Діти в таких сім’ях природно гармонійно розвиваються, живуть своїм, наповненим цікавими подіями, життям.
  2. Паритетні стосунки. Основою даних стосунків є взаємна повага, але відчувається деяка прохолодність. Діти у таких сім’ях часто отримують вказівки, за їхньою поведінкою здійснюється постійний контроль, і як результат: діти ростуть слухняними, дисциплінованими, але з почуттям особистої неповноцінності.
  3. Сімейне «змагання» – під час такого типу стосунків між батьками спостерігається боротьба за домінування. Кожен намагається «перетягти» на свій бік дитину дарунками, солодощами. Кожен з родини постійно порівнює своє ставлення до дитини зі ставленням до неї інших: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько…» Така позиція батьків погано впливає на психічний стан дитини. Деякі діти стають боязкими, піддаються будь –якому впливу, в інших розвивається лицемірство, підлабузництво, нещирість.
  4. Конкуренція – прагнення влади над іншим, бажання домінувати в різних сферах діяльності. Це можуть бути ситуації типу: «У тебе завжди все не як у людей», «Я сказав – значить усе!». Дітям жити в таких сім’ях дуже важко, адже їх тут не сприймають як повноцінних членів родини. За таких умов вони привчаються підкоряться волі сильнішого, догоджати.
  5. Антагоністичні стосунки – це стосунки різкого протиріччя між батьками. Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги як з боку батько так і з боку матері. Все це формує у дитини такі негативні якості, як черствість, відчуженість, лицемірство, байдужість, зневага і навіть ненависть до своїх батьків.

Отже! Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевнені, що ви правильно виховуєте своїх дітей! Успіху вам у цьому!

Поради батькам

До народних витоків і традицій

Сьогодні Україна переживає велике національне відродження. Народні знання про різні сфери життя – то невичерпна скарбниця мудрості наших предків. У різноманітних засобах народознавства закладено мудру народну філософію, моральні заповіді, поведінкові норми – бути працьовитими, чесними, допомагати слабшому, поважати старших, не нищити природу. Народні настанови, розраховані на вікові особливості дітей, мають велику впливову силу.

Важливим педагогічним завданням сучасності є виховання підростаючого покоління в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом і характером.

Сила народної педагогіки саме в тому, що корінням своїм вона сягає в традиційні родинні зв’язки, скеровує життя людини в єдиний з природою біологічний ритм. Педагогічна культура українського народу знайшла своє відображення у фольклорі, народних виховних традиціях, етнографічних матеріалах, святах і обрядах, досвіді родинного виховання, у трудовому і громадському житті і стала важливим виховним компонентом.

Рідна мова – найнеобхідніша умова реалізації національної системи виховання. Рідною мовою дитина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає власне людиною.

Фольклор – це першовитоки оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя. У думах, піснях і приказках, скоромовках та інших фольклорних перлинах у високопоетичній і глибоко ліричній формі відображено весь культурно-історичний, мистецький шлях народу. Прилучаючись до фольклорних джерел, діти сповнюються глибокою любов’ю до життя, повагою до праці, теплотою серця, творчими дерзаннями, прагненням утверджувати в житті добро, правду, красу.

Мистецтво. Проймає всі сфери життя, діяльності, побуту і дозвілля народу. Продовжуючи мистецькі традиції батьків і дідів, оволодіваючи народним і професійним мистецтвом у щоденній практичній діяльності, діти засвоюють народну духовність, зокрема її високу естетику.

Народний календар— це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року. Народний календар — це енциклопедія знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища. Кожна дата, свято народного календаря рясніють традиціями і звичаями, які найтісніше пов’язані з природою рідної місцевості та людиною. Тут немає нічого надуманого і штучного, все відповідає традиційному способу життя народу. Ідейно-моральна наснаженість, зміст народного календаря мудро спрямовані на виховання в учнівської молоді почуття господаря рідної землі, працьовитості хазяїна, ініціативності і підприємливості, порядності, добродійності та багатьох інших чеснот.

Народні символи і національна символіка. Велике значення для пізнання дітьми традицій народу мають народні символи – домашні обереги.

Родинно-побутова культура. Спрямована насамперед на виховання в дітей шанобливого ставлення до батька і матері, бабусі й дідуся, інших родичів, що є типовими представниками народу, глибокого відчуття прив’язаності до отчого дому, свого народу.

Народні традиції, звичаї та обряди. Об’єднують минуле і майбутнє народу, старші й молодші покоління, інтегрують людей у високорозвинену сучасну націю. Це своєрідні устої розвитку народу, нації, що втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому й естетичному житті.

Поради батькам, профілактично-оздоровча робота

ТУБЕРКУЛЬОЗ ВИЛІКОВНИЙ!

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, так звана паличка Коха. Вона надзвичайно стійка до впливу зовнішніх факторів (може зберігати життєдіяльність при температурі -200ºС та витримує нагрівання до +85ºС, при -20ºС зберігає життєдіяльність протягом 7 років!). Але ультрафіолетові промені вбивають паличку Коха через 2-3 хвилини.

Найчастіше зараження туберкульозом проходить повітряно-крапельним шляхом. Хворий з так званою “відкритою” формою туберкульозу при кашлі, чханні, розмові виділяє велику кількість мікобактерій, які в переповненому, погано провітрюваному приміщенні довго зберігають свою активність. Тому інфікування можливе в громадських місцях (магазини, кінотеатри, кафе..). Не всі інфіковані хворіють. Найчастіше хвороба розвивається у людини тоді, коли у неї знижений імунітет. Так, ризик інфікування туберкульозом вищий у тих людей, які зловживають алкоголем, наркотиками, не мають постійного місця проживання, а також люди з хронічними захворюваннями. На жаль, в Україні захворюваність на туберкульоз з початку 90— х років зросла майже вдвічі.

Але треба знати, що туберкульозом може захворіти кожен!

Спочатку туберкульоз протікає непомітно, але якщо у Вас:

  • погане самопочуття більше 2 — 3-х тижнів,
  • кашель і підвищена температура тіла,
  • втома і поганий апетит

Негайно звертайтеся до лікаря!

Обстеження триває недовго, безболісне та безпечне. Лікування туберкульозу це довготривалий процес і має проводитися під наглядом спеціаліста. Але якщо лікування розпочати на ранніх стадіях захворювання, воно менш тривале та ефективніше. Тому чим швидше Ви обстежитесь та розпочнете лікування, тим швидше одужаєте!

Зверніть увагу — лікування туберкульозу в Україні повністю безкоштовне!

Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких! І пам’ятайте, що найкраще лікування — це профілактика. Не нехтуйте щорічними профілактичними медоглядами. Приділіть собі трішки уваги і знайдіть час відвідати Вашого сімейного лікаря!

Поради батькам, Фізкультурно-оздоровчій центр

Граємо в рухливі ігри разом з дітьми

Сьогодні на зміну захоплюючим, колективним, рухливим іграм прийшли комп’ютерні аналоги. У дитини залишається все менше часу для рухливих ігор, прогулянок, спілкування з однолітками, так і батьками в цілому. Порушення такого балансу між грою та іншими видами дитячої діяльності, між різними видами ігор (рухливими і спокійними, індивідуальними та спільними) негативно позначається як на стані здоров’я, так і на рівні розвитку рухових здібностей дошкільнят.
Гра органічно властива дитячому віку, а при вмілому керівництві з боку дорослих (батьків) здатна творити чудеса. Ледачого вона може зробити працьовитим, невмілого-вмілим. Немов чарівна паличка, гра може змінити ставлення дитини до того, що здається їм деколи занадто звичайним, нудним, обридлим.
Гра для дітей – важливий засіб самовираження, проба своїх сил. Рухливі ігри – найкращі ліки для сучасних дітей від рухового голоду – гіподинамії.
Багато ігор існує з незапам’ятних часів і передаються з покоління в покоління. Час вносить зміни у сюжети деяких ігор, наповнюють їх новим змістом, що відображає сучасне життя. Мають простоту завдань, але спрямовані на розвиток основних видів рухів: ходьбу, біг, стрибки, лазіння, метання, кидання і ловлю, координацію.

Плутанина. Цікаво коли грають багато дітей. Один з них відвертається, а решта беруть один одного за ручки – ланцюжком і не відпускаючи рук починають заплутуватися. Можна проходити під руками сусідів, переступати через них. Коли все готово, ведучий повертається і намагається розплутати учасників, руки гравців при цьому не розмикаються. Потім обирається новий ведучий і гра триває.

Море хвилюється раз… Обирається ведучий. Він відвертається від інших і вимовляє віршик (поки він каже, всі гравці хаотично рухаються).

Море хвилюється раз,

Море хвилюється два,

Море хвилюється три,

Морська фігура на місці замри!

Гравці завмирають, зображуючи “морські” фігури. Ведучий підходить до будь-якого гравця, доторкається до нього рукою – гравець зображує, кого саме він показує. Завдання ведучого – відгадати, що це за фігура.

 

Їстівне-неїстівне. Обирається ведучий, інші учасники сідають на лавку. Ведучий по черзі кидає кожному гравцеві м’ячик і одночасно називає який-небудь предмет. Якщо предмет їстівний – м’ячик потрібно зловити, якщо ні – відбити. Хто помилився, стає на місце ведучого.

Велетні та гноми. Дорослий ведучий по черзі називає слова «велетні» і «гноми», постійно прискорюючи темп, а гравці повинні зображати відповідних героїв, стаючи навшпиньки або присідаючи. Якщо гравець помиляється, він вибуває з гри. Ведучий намагається заплутати учасників, для чого може називати слова з різною інтонацією («велетні» – грубо, а «гноми» – тоненьким голосом) і в певний момент говорити навпаки.

Пограємось у канатоходців. Для цієї гри Вам знадобиться досить товста мотузка. Розкладіть її на підлозі так, щоб вийшло побільше перехресть, петель і вигинів. Нехай діти ходять уздовж мотузки босоніж, обережно, намагаючись на неї не наступити, Для доросліших учасників завдання можна ускладнити, запропонувавши перестрибувати через канат на одній нозі, йти із зав’язаними очима або рухатися якомога швидше.

Методичний центр, Поради батькам

Готуємось до школи

Розвиваємо пізнавальну сферу дошкільнят – готуємось до навчання у школі.

Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них — аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усвідомлюються. Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити.
1. Включайте в заняття завдання на:
– порівняння пари предметів або явищ — знаходження подібності й відмінностей між ними;
– класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками;
– знаходження «зайвого» слова або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими;
– складання цілого з частин (розрізні картинки);
– послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними;
– усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його);
– завдання на кмітливість, логічні міркування тощо.

2. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

3. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

4. З метою розвитку мовлення:
• після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте, відповісти на запитання, поставити свої;
• розвивайте в дітей уміння будувати розповідь за картинкою, за планом, за темою;
• допомагайте дітям будувати висновки, міркування, робити умовиводи;
• учіть дітей доводити свою думку, виражати її.

Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв’язку з розвитком мовлення й мисленням дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи:
• катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки;
• розминати пальцями пластилін, стискати й розтискати кулачки, при цьому можна уявляти, начебто кулачок — пуп’янок квітки (уранці він прокинувся й розкрився, а ввечері заснув — закрився, сховався);
• робити м’які кулачки, які можна легко розтиснути й у які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розтиснеш;
• двома пальцями руки (указівним і середнім) «ходити» по столі: спочатку повільно, начебто хтось крадеться, а потім швидко, начебто бігти (вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою);
• показувати окремо тільки один палець — вказівний, потім два — вказівний і середній, далі три, чотири і п’ять,
• показувати тільки один великий палець окремо;
• тарабанити всіма пальцями обох рук по столі;
• махати в повітрі тільки пальцями;
• кистями рук робити «ліхтарики»;
• плескати в долоні тихо й голосно в різному темпі;
• збирати всі пальчики в пучку;
• нанизувати великі ґудзики, намистини, кульки на нитку;
• намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець;
• зав’язувати вузли на товстій мотузці, шнурівці;
• застібати ґудзики, гачки, блискавки, кнопки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком.

Методичний центр

Формування життєвої компетентності дитини у сім’ї

Здавна триває дискусія, що є важливішим у становленні особистості: сім’я чи суспільне виховання (дитячий садок, школа, інші освітні установи). Так видатний педагог Я. А. Коменський схилявся на користь сім’ї і називав материнською школою ту послідовність і суму знань, яких набуває дитина з рук і вуст матері. З його поглядом на цю теорія погоджувався Г. Песталоцці і пояснював, що «Сім’я є істиним органом виховання”. Сучасна наука також оперує даними про важливість сімейного виховання для повноцінного розвитку особистості дитини, оскільки його сила і вплив не порівнюються з жодним, навіть з дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи школі. Психологічні та соціально-педагогічні дослідження дозволяють стверджувати, що сім’я посідає дуже важливе місце серед факторів та соціальних груп, які впливають на формування особистості.

Сім’я – це те середовище, у якому в дитині формується уявлення, де вона приймає перші рішення щодо себе, і де починається розвиток соціальної природи дитини. Немає таких якостей особистості, у формуванні яких не брала б участь сім’я.

Саме з ній формуються найважливіші риси особистості. Досвід, який дитина набуває в родині, визначає її індивідуальну поведінку та формує життєву компетентість.

Життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості. Наявність життєвої компетентності у дитини передбачає відповідність її проявів тим обставинам, які пропонує їй довкілля, життя. Компетентність передбачає відповідний віком можливостям та індивідуальній історії життя дитини рівень розвитку особистісних механізмів, зокрема таких, як наслідування, ідентифікація, імітація, емпатії, рефлексія, образ „Я”, совість.

Дуже важливо для формування життєвої компетентності дитини у сім’ї створити умови, в яких поступово формується елементарна життєва мудрість, системність у баченні світу, власного місця в ньому на основі доступних віку уявлень про загальні закони природи, суспільства, людського мислення.

Нажаль не всі батьки спроможні оволодіти спеціальними знаннями, навичками, вміннями щоб правильно здійснювати навчально-виховний процес в умовах сім’ї та послідовно розвивати своє педагогічне мислення.

Тож актуальними завданнями сьогодення є:

– охоплення дошкільною освітою дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади;

– сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності;

– залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями;

– сприяння духовному зростанню батьків, формуванню в них позитивного ставлення до себе та інших, накопиченню досвіду гуманних взаємин.

Повноцінне здійснення завдань розвитку, навчання і виховання дошкільників значною мірою визначається налагодженням взаємодії дітей і дорослих: „педагоги – діти – батьки”. Педагогам і членам родин вихованців слід усвідомити, що і діти, і вони є повноправними учасниками педагогічного процесу, та взаємодіяти на засадах діалогу, довіри, партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Від того, наскільки такі взаємовідносини будуть узгоджені, залежить успіх формування особистості в цілому. Саме взаємодія у педагогічному процесі сім’ї та дошкільного закладу здатна здійснювати особистісно-орієнтований підхід, формувати індивідуальність, життєву компетентність, активізувати творчий потенціал.

Новини

Пташок закликаю до рідного краю

22 березня — свято Сорок святих. Вважають, що з цього дня має розпочатися справжня весна, і птахи почнуть масово прилітати з вирію. А щоб весна була дружньою, родючою, багатою на пташиний спів, матері за  народною традицією випікали з тіста «жайворонків» чи «голубів» і давали дітям, щоб вони ходили вулицями і закликали птахів із вирію. Ось і ми не відступаємо від цієї традиції і напекли «жайворонків».

DSC08032 DSC08047 DSC08049

Новини

Вітаємо

ІНАУ визначила переможців VI Конкурсу на кращий веб-сайт навчального закладу

Інтернет Асоціація України за підтримки Міністерства освіти і науки України провела VI Конкурс на кращий веб-сайт закладу освіти.Організатори отримали понад 1800 заявок на участь у Конкурсі від освітніх закладів з усіх куточків України, 639 – у номінації «Веб-сайти міских шкіл», 616 – у номінації «Веб-сайти сільських шкіл», 177 – у номінації «Веб-сайти дошкільних навчальних закладів», 131 – у номінації «Веб-сайти позашкільних навчальних закладів» та 279 заявок від конкурсантів у номінації «Веб-сайти навчальних закладів професійно-технічної освіти». Також окремо були проведені вебометричні виміри відвідування конкурсних сайтів.

Переможці Конкурсу

Веб-сайти дошкільних навчальних закладів

1 місце – Дошкільний навчальний заклад №148 м. Миколаїв (http://katrusya.mk.ua/)

2 місце – Дошкільний навчальний заклад №9 (http://dnz-alenka.org.ua/)

3 місце – Комунальний комбінований дошкільний навчальний заклад № 207 (http://kdnz207.dnepredu.com)

1 місце за вебометричним рейтингом – Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 446 Харківської міської ради (http://dnz446.edu.kh.ua/)

Джерело:
ІНАУ визначила переможців VI Конкурсу на кращий веб-сайт навчального закладу

Методичний центр, Поради батькам

Сендплей у дошкільному закладі

Сендплей  (гра з піском) — є унікальним способом спілкування із світом і самим собою; способом зняття внутрішнього напруження і відкриття нових шляхів розвитку.

Найсприятливіший для сендплею – дошкільний вік. Часто дошкільники не спроможні передати свої переживання через недостатній розвиток вербального апарату, бідність уявлень чи затримку розвитку. У таких випадках пропонована техніка виявляється вельми корисною. Маніпулювання з різноманітними предметами, піском, водою, конструктивними й пластичними матеріалами для них – найприродніша діяльність, що особливо важливо за наявності в дитини мовних порушень. Кожна обрана фігурка втілює якийсь образ, може взаємодіяти з іншими персонажами. Дитина сама придумує, про що вони розмовляють або що роблять, іноді вона може попросити логопеда приєднатися до гри і діяти від імені якогось персонажа. В усіх цих випадках малюк почувається господарем свого маленького світу, режисером дійства, що розігрується на пісочному полі.

Вплив сендплею на розвиток дошкільника

Сенсорний розвиток
Формування мовного висловлювання, розвиток дрібної моторики рук
Вплив ігор з піском на
Розвиток психічних процесів
Формування навичок моделювання, розвиток фантазії.
Розвиток мовлення
Розвиток творчих здібностей
Розвиток мислення, уваги, пам’яті, уяви, логічного мислення
Розвиток сприйняття: кольору, форми, величини.

 

 

Пісочниця – це важливий елемент розвивального середовища, де дітям можна вільно творити, без боязні щось зіпсувати чи зламати. Перш, ніж малюки усвідомлять, що роблять, їхні руки самі починають просіювати пісок, будувати, малювати, а якщо під рукою є різноманітні невеличкі фігурки, іграшки, тоді розігруються цілі вистави – дитина повністю занурюється в гру, та на тривалий час її увага фіксується на процесі програвання власних переживань, завдяки чому у них формуються та закріплюються такі навички, як посидючість, уважність, зосередженість.

Головний принцип сендплея – створення вільного і захищеного простору, в якому дитина може виражати і досліджувати свій світ, перетворюючи свій досвід та свої, часто незрозумілі або тривожні, переживання.

Метод сендплей при зовнішній простоті має великі можливості. Якщо розглядати педагогічні й психологічні аспекти використання піску, то важко його переоцінити – це й неперевершене за своїми можливостями предметно-ігрове середовище, і чудовий сенсорний матеріал, і природний матеріал для образотворчої діяльності, експериментування, конструювання, творення, пізнання.

Саме тому слід приділити особливу увагу облаштуванню осередків для ігор з піском. Адже, звичайний пісок – це щось незвичайно чарівне й привабливе.

Для результативної роботи з дітьми пісочниця має бути відповідно обладнана. Для занять з підгрупою дітей використовується дерев’яний ящик розміром 90x70x10 см., для індивідуальних  70х50х08 м.  Пісок у пісочниці  можна розділити на дві частини: сухий та мокрий.

Пісок повинен бути жовтого чи світло-коричневого кольору, піщинки середнього розміру. Піском заповнюють 1/3ящика. Перед використанням пісок повинен бути просіяний, промитий, продезінфікований.

Для організації ігор з піском стане у нагоді набір іграшкового матеріалу (зберігається в пластикових контейнерах з отворами):

– лопатки, широкі пензлики, ситечка, воронки; формочки для піску та тіста;

– мініатюрні іграшки (висотою 5-10 см) із зображенням людей; різних тварин і рослин; іграшки з «кіндер-сюрпризів»;

– набір іграшкового посуду і іграшкові ліжечка;

– різноманітні будівлі;

– камінці, ракушки, гілочки, палички.

Для розвитку творчих здібностей старших дошкільників можна використовувати пісочницю з підсвічуванням, такий вид пісочниці використовується для малювання піском одного або декількох кольорів.

Крім звичайного піску можна використовувати кінетичний пісок промислового виробництва, або виготовити його самостійно, використовуючи 4 склянки просіяного піску, 2 склянки крохмалю, 1 склянку води. Такий пісок має еластичну фактуру, легко ліпиться, довго не висихає.

У пісочниці можна використовувати інші сипучі матеріали: сіль, манку.

Для розвитку творчості вищезазначені матеріали можна пофарбувати у різні кольори, висушити та дати дітям змогу створювати різнокольорові композиції.

Спостереження за грою дітей показало, що дії з піском можна умовно поділити на три етапи.

 

Етапи розвитку дій з піском

Етап Дії, характерні етапу Вік дитини
І етап Здійснення певних маніпуляцій з пісочною поверхнею (діти заповнюють піском формочки, малюють на піщаній поверхні, роблять відбитки, збирають пісок в купочки і створюють гірки)

 

 2-3 роки
ІІ етап Проникнення в товщу піску, риття ямок і тунелів, ховання в пісок предметів з їх наступним шуканням

 

 3-4 роки
ІІІ етап Організація сюжетів, створення композицій 4-6 років