З відчуттям глибокої радості і від щирого серця поздоровляємо вас з Воскресінням Христовим, з Пасхою Христовою, і нехай царюють у ваших серцях радість і душевний спокій! Нехай до Вашої оселі прийде здоров’я, любов, щастя, добробут, душа нехай світлішою стає, серце пламеніє любов’ю, а помисли стануть щирими та добрими. Всіх Вам земних благ!
Гострі кишкові інфекції (ГКІ) – це група гострих інфекційних захворювань, що характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією організму. Зокрема, до них належать: дизентерія, сальмонельоз, кишкова колі-інфекція, кишкова стафілококова інфекція. Сприятливість дитячого організму до ГКІ досить висока. У дітей дошкільного віку реєструють як спорадичні випадки ГКІ, так і епідемічні спалахи. За частотою спалахів ГКІ поступаються лише гострим респіраторним вірусним інфекціям.
Спільними для ГКІ є механізм зараження, симптоми захворювання, а також заходи профілактики.
Збудники ГКІ надзвичайно різноманітні:
Чинники передачі збудників ГКІ такі:
Основні симптоми, що характеризують ГКІ:
Кишкові інфекції, як правило, розпочинаються гостро. Клінічні прояви можуть виникати в перші 6 годин після зараження. Під час втрати рідини та електролітів через блювання й пронос виникають ознаки зневоднення та порушення водно-електролітного балансу.
Щоб запобігти ГКІ у дітей слід привчити їх до миття рук, особливо після відвідування туалетної кімнати, ігор на майданчику та безпосередньо перед вживанням страв. Простіше запобігти ГКІ, ніж потім довго і складно їх лікувати.
Мислення – це процес пізнання людиною дійсності за допомогою розумових процесів. Різні ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання, спілкування – все те, чим займається дитина до школи, розвиває в неї таки розумові якості, як узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікація, встановлення причинно– наслідкових зв’язків.
У шість- сім років у малюка починає інтенсивніше формуватися словесно – логічного мислення, яке пов’язане з використанням і перетворенням понять.
Поняття – одна з форм мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності, загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак.
Пограйте разом з дітьми:
Попросить дитину уявити собі людину, яка не знає значення жодного слова. Далі запропонуйте їй наступне: «Спробуй пояснити цій людині, що означають дані слова». Наприклад, дитині можна запропонувати таки ряди слів:
– велосипед, кнопка, книжка, плащ, друг, рухатися, об’єднувати, бити, тупий,
– літак, цвях, газета, парасолька, хутро, герой, качатися, кусати, гострий,
– автобус, скріпка, лист, капелюх, пух, ябеда, крутитися, додавати, штовхати.
Примітка:
Поступово привчайте дитину давати характеристику предмета за наступним планом:
– До якої групи предметів належить даний,
– Яку функцію (дію) виконує,
– Яку будову має.
Наприклад, велосипед – особистий транспорт, який возить 1-2 людей, має руль, раму, два колеса, педалі, дзвінок.
Запропонуйте дитині знайти якнайбільше варіантів використання якого – небудь предмета.
Наприклад, ви називаєте слово «олівець», а дитина придумує, як можна використати цей предмет. Називає , наприклад, такі варіанти: малювати, писати, використовувати як паличку, указку, балку при будівництві, градусник для ляльки, качалку для розкачування тіста, вудлище тощо.
Дорослий називає дитині будь-яку ситуацію, дитина мусить плескати в долоні, коли ситуація буває, а якщо – ні, то плескати в долоньки не потрібно.
Ситуації, які можна запропонувати дитині:
– Тато пішов на роботу,
– Поїзд летить по небу.
– Кицька хоче їсти.
– Людина в’є гніздо.
– Зайчик пішов до школи.
Дні ігри сприяють формуванню у дитини понятійного мислення, розвивають кругозір, кмітливість.
22 квітня відбулося святкування 30-річного ювілею нашого дошкільного закладу!
«Катрусі» День народження
Сьогодні відмічаємо!
Чудовий настрій цього дня
Усім ми обіцяємо!
Якщо ми, батьки, хочемо бачити своїх дітей здоровими, вихованими, то мусимо пам’ятати: виховання – це кропітка повсякдення праця, результат стосунків, які існують у сім’ї.
Психічний розвиток дитини, її ставлення як особистості, зумовлюється не тільки прекрасними пориваннями, мріями, словами батьків, а й загальним мікрокліматом сімейного життя, його моральними нормами, характером стосунків між членами родини, традиціями.
Сучасна соціальна психологія розглядає п’ять видів подружніх стосунків:
Отже! Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевнені, що ви правильно виховуєте своїх дітей! Успіху вам у цьому!
Сьогодні Україна переживає велике національне відродження. Народні знання про різні сфери життя – то невичерпна скарбниця мудрості наших предків. У різноманітних засобах народознавства закладено мудру народну філософію, моральні заповіді, поведінкові норми – бути працьовитими, чесними, допомагати слабшому, поважати старших, не нищити природу. Народні настанови, розраховані на вікові особливості дітей, мають велику впливову силу.
Важливим педагогічним завданням сучасності є виховання підростаючого покоління в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом і характером.
Сила народної педагогіки саме в тому, що корінням своїм вона сягає в традиційні родинні зв’язки, скеровує життя людини в єдиний з природою біологічний ритм. Педагогічна культура українського народу знайшла своє відображення у фольклорі, народних виховних традиціях, етнографічних матеріалах, святах і обрядах, досвіді родинного виховання, у трудовому і громадському житті і стала важливим виховним компонентом.
Рідна мова – найнеобхідніша умова реалізації національної системи виховання. Рідною мовою дитина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає власне людиною.
Фольклор – це першовитоки оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя. У думах, піснях і приказках, скоромовках та інших фольклорних перлинах у високопоетичній і глибоко ліричній формі відображено весь культурно-історичний, мистецький шлях народу. Прилучаючись до фольклорних джерел, діти сповнюються глибокою любов’ю до життя, повагою до праці, теплотою серця, творчими дерзаннями, прагненням утверджувати в житті добро, правду, красу.
Мистецтво. Проймає всі сфери життя, діяльності, побуту і дозвілля народу. Продовжуючи мистецькі традиції батьків і дідів, оволодіваючи народним і професійним мистецтвом у щоденній практичній діяльності, діти засвоюють народну духовність, зокрема її високу естетику.
Народний календар— це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року. Народний календар — це енциклопедія знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища. Кожна дата, свято народного календаря рясніють традиціями і звичаями, які найтісніше пов’язані з природою рідної місцевості та людиною. Тут немає нічого надуманого і штучного, все відповідає традиційному способу життя народу. Ідейно-моральна наснаженість, зміст народного календаря мудро спрямовані на виховання в учнівської молоді почуття господаря рідної землі, працьовитості хазяїна, ініціативності і підприємливості, порядності, добродійності та багатьох інших чеснот.
Народні символи і національна символіка. Велике значення для пізнання дітьми традицій народу мають народні символи – домашні обереги.
Родинно-побутова культура. Спрямована насамперед на виховання в дітей шанобливого ставлення до батька і матері, бабусі й дідуся, інших родичів, що є типовими представниками народу, глибокого відчуття прив’язаності до отчого дому, свого народу.
Народні традиції, звичаї та обряди. Об’єднують минуле і майбутнє народу, старші й молодші покоління, інтегрують людей у високорозвинену сучасну націю. Це своєрідні устої розвитку народу, нації, що втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому й естетичному житті.
Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, так звана паличка Коха. Вона надзвичайно стійка до впливу зовнішніх факторів (може зберігати життєдіяльність при температурі -200ºС та витримує нагрівання до +85ºС, при -20ºС зберігає життєдіяльність протягом 7 років!). Але ультрафіолетові промені вбивають паличку Коха через 2-3 хвилини.
Найчастіше зараження туберкульозом проходить повітряно-крапельним шляхом. Хворий з так званою “відкритою” формою туберкульозу при кашлі, чханні, розмові виділяє велику кількість мікобактерій, які в переповненому, погано провітрюваному приміщенні довго зберігають свою активність. Тому інфікування можливе в громадських місцях (магазини, кінотеатри, кафе..). Не всі інфіковані хворіють. Найчастіше хвороба розвивається у людини тоді, коли у неї знижений імунітет. Так, ризик інфікування туберкульозом вищий у тих людей, які зловживають алкоголем, наркотиками, не мають постійного місця проживання, а також люди з хронічними захворюваннями. На жаль, в Україні захворюваність на туберкульоз з початку 90— х років зросла майже вдвічі.
Але треба знати, що туберкульозом може захворіти кожен!
Спочатку туберкульоз протікає непомітно, але якщо у Вас:
Негайно звертайтеся до лікаря!
Обстеження триває недовго, безболісне та безпечне. Лікування туберкульозу це довготривалий процес і має проводитися під наглядом спеціаліста. Але якщо лікування розпочати на ранніх стадіях захворювання, воно менш тривале та ефективніше. Тому чим швидше Ви обстежитесь та розпочнете лікування, тим швидше одужаєте!
Зверніть увагу — лікування туберкульозу в Україні повністю безкоштовне!
Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких! І пам’ятайте, що найкраще лікування — це профілактика. Не нехтуйте щорічними профілактичними медоглядами. Приділіть собі трішки уваги і знайдіть час відвідати Вашого сімейного лікаря!
Сьогодні на зміну захоплюючим, колективним, рухливим іграм прийшли комп’ютерні аналоги. У дитини залишається все менше часу для рухливих ігор, прогулянок, спілкування з однолітками, так і батьками в цілому. Порушення такого балансу між грою та іншими видами дитячої діяльності, між різними видами ігор (рухливими і спокійними, індивідуальними та спільними) негативно позначається як на стані здоров’я, так і на рівні розвитку рухових здібностей дошкільнят.
Гра органічно властива дитячому віку, а при вмілому керівництві з боку дорослих (батьків) здатна творити чудеса. Ледачого вона може зробити працьовитим, невмілого-вмілим. Немов чарівна паличка, гра може змінити ставлення дитини до того, що здається їм деколи занадто звичайним, нудним, обридлим.
Гра для дітей – важливий засіб самовираження, проба своїх сил. Рухливі ігри – найкращі ліки для сучасних дітей від рухового голоду – гіподинамії.
Багато ігор існує з незапам’ятних часів і передаються з покоління в покоління. Час вносить зміни у сюжети деяких ігор, наповнюють їх новим змістом, що відображає сучасне життя. Мають простоту завдань, але спрямовані на розвиток основних видів рухів: ходьбу, біг, стрибки, лазіння, метання, кидання і ловлю, координацію.
Плутанина. Цікаво коли грають багато дітей. Один з них відвертається, а решта беруть один одного за ручки – ланцюжком і не відпускаючи рук починають заплутуватися. Можна проходити під руками сусідів, переступати через них. Коли все готово, ведучий повертається і намагається розплутати учасників, руки гравців при цьому не розмикаються. Потім обирається новий ведучий і гра триває.
Море хвилюється раз… Обирається ведучий. Він відвертається від інших і вимовляє віршик (поки він каже, всі гравці хаотично рухаються).
Море хвилюється раз,
Море хвилюється два,
Море хвилюється три,
Морська фігура на місці замри!
Гравці завмирають, зображуючи “морські” фігури. Ведучий підходить до будь-якого гравця, доторкається до нього рукою – гравець зображує, кого саме він показує. Завдання ведучого – відгадати, що це за фігура.
Їстівне-неїстівне. Обирається ведучий, інші учасники сідають на лавку. Ведучий по черзі кидає кожному гравцеві м’ячик і одночасно називає який-небудь предмет. Якщо предмет їстівний – м’ячик потрібно зловити, якщо ні – відбити. Хто помилився, стає на місце ведучого.
Велетні та гноми. Дорослий ведучий по черзі називає слова «велетні» і «гноми», постійно прискорюючи темп, а гравці повинні зображати відповідних героїв, стаючи навшпиньки або присідаючи. Якщо гравець помиляється, він вибуває з гри. Ведучий намагається заплутати учасників, для чого може називати слова з різною інтонацією («велетні» – грубо, а «гноми» – тоненьким голосом) і в певний момент говорити навпаки.
Пограємось у канатоходців. Для цієї гри Вам знадобиться досить товста мотузка. Розкладіть її на підлозі так, щоб вийшло побільше перехресть, петель і вигинів. Нехай діти ходять уздовж мотузки босоніж, обережно, намагаючись на неї не наступити, Для доросліших учасників завдання можна ускладнити, запропонувавши перестрибувати через канат на одній нозі, йти із зав’язаними очима або рухатися якомога швидше.
Розвиваємо пізнавальну сферу дошкільнят – готуємось до навчання у школі.
Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них — аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усвідомлюються. Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити.
1. Включайте в заняття завдання на:
– порівняння пари предметів або явищ — знаходження подібності й відмінностей між ними;
– класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками;
– знаходження «зайвого» слова або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими;
– складання цілого з частин (розрізні картинки);
– послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними;
– усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його);
– завдання на кмітливість, логічні міркування тощо.
2. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.
3. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.
4. З метою розвитку мовлення:
• після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте, відповісти на запитання, поставити свої;
• розвивайте в дітей уміння будувати розповідь за картинкою, за планом, за темою;
• допомагайте дітям будувати висновки, міркування, робити умовиводи;
• учіть дітей доводити свою думку, виражати її.
Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв’язку з розвитком мовлення й мисленням дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи:
• катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки;
• розминати пальцями пластилін, стискати й розтискати кулачки, при цьому можна уявляти, начебто кулачок — пуп’янок квітки (уранці він прокинувся й розкрився, а ввечері заснув — закрився, сховався);
• робити м’які кулачки, які можна легко розтиснути й у які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розтиснеш;
• двома пальцями руки (указівним і середнім) «ходити» по столі: спочатку повільно, начебто хтось крадеться, а потім швидко, начебто бігти (вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою);
• показувати окремо тільки один палець — вказівний, потім два — вказівний і середній, далі три, чотири і п’ять,
• показувати тільки один великий палець окремо;
• тарабанити всіма пальцями обох рук по столі;
• махати в повітрі тільки пальцями;
• кистями рук робити «ліхтарики»;
• плескати в долоні тихо й голосно в різному темпі;
• збирати всі пальчики в пучку;
• нанизувати великі ґудзики, намистини, кульки на нитку;
• намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець;
• зав’язувати вузли на товстій мотузці, шнурівці;
• застібати ґудзики, гачки, блискавки, кнопки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком.
Здавна триває дискусія, що є важливішим у становленні особистості: сім’я чи суспільне виховання (дитячий садок, школа, інші освітні установи). Так видатний педагог Я. А. Коменський схилявся на користь сім’ї і називав материнською школою ту послідовність і суму знань, яких набуває дитина з рук і вуст матері. З його поглядом на цю теорія погоджувався Г. Песталоцці і пояснював, що «Сім’я є істиним органом виховання”. Сучасна наука також оперує даними про важливість сімейного виховання для повноцінного розвитку особистості дитини, оскільки його сила і вплив не порівнюються з жодним, навіть з дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи школі. Психологічні та соціально-педагогічні дослідження дозволяють стверджувати, що сім’я посідає дуже важливе місце серед факторів та соціальних груп, які впливають на формування особистості.
Сім’я – це те середовище, у якому в дитині формується уявлення, де вона приймає перші рішення щодо себе, і де починається розвиток соціальної природи дитини. Немає таких якостей особистості, у формуванні яких не брала б участь сім’я.
Саме з ній формуються найважливіші риси особистості. Досвід, який дитина набуває в родині, визначає її індивідуальну поведінку та формує життєву компетентість.
Життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості. Наявність життєвої компетентності у дитини передбачає відповідність її проявів тим обставинам, які пропонує їй довкілля, життя. Компетентність передбачає відповідний віком можливостям та індивідуальній історії життя дитини рівень розвитку особистісних механізмів, зокрема таких, як наслідування, ідентифікація, імітація, емпатії, рефлексія, образ „Я”, совість.
Дуже важливо для формування життєвої компетентності дитини у сім’ї створити умови, в яких поступово формується елементарна життєва мудрість, системність у баченні світу, власного місця в ньому на основі доступних віку уявлень про загальні закони природи, суспільства, людського мислення.
Нажаль не всі батьки спроможні оволодіти спеціальними знаннями, навичками, вміннями щоб правильно здійснювати навчально-виховний процес в умовах сім’ї та послідовно розвивати своє педагогічне мислення.
Тож актуальними завданнями сьогодення є:
– охоплення дошкільною освітою дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади;
– сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності;
– залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями;
– сприяння духовному зростанню батьків, формуванню в них позитивного ставлення до себе та інших, накопиченню досвіду гуманних взаємин.
Повноцінне здійснення завдань розвитку, навчання і виховання дошкільників значною мірою визначається налагодженням взаємодії дітей і дорослих: „педагоги – діти – батьки”. Педагогам і членам родин вихованців слід усвідомити, що і діти, і вони є повноправними учасниками педагогічного процесу, та взаємодіяти на засадах діалогу, довіри, партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Від того, наскільки такі взаємовідносини будуть узгоджені, залежить успіх формування особистості в цілому. Саме взаємодія у педагогічному процесі сім’ї та дошкільного закладу здатна здійснювати особистісно-орієнтований підхід, формувати індивідуальність, життєву компетентність, активізувати творчий потенціал.