“Розум у дитини знаходиться на кінчиках її пальців” – справедливо стверджував В.О. Сухомлинський. Деякі спеціалісти наголошують, що хороша моторика рук зараз – це відмінна увага, пам`ять і уява в майбутньому.

Дрібна моторика – це здатність маніпулювати дрібними предметами, передавати об`єкти з руки в руку, а також виконувати завдання, що потребують скоординованої роботи очей і рук.

Проблема розвитку дрібної моторики дітей – тонких диференційованих рухів кистей і пальців рук в педагогіці і психології має велике значення і розцінюється, як один з показників психічного розвитку дитини. В дітей із ООП розвиток загальної та дрібної моторики потребує особливого підходу, тому що таким дітям властиві специфічні порушення тонких диференційованих рухів,
координації.

Науковці пояснюють, що рухи руки людини спадково не призначені, а виникають в процесі виховання і навчання, як результат освіти асоціативних зав’язків між зоровими відчуттями, дотиковими і м’язовими в процесі активної взаємодії з навколишнім середовищем.

Проведення занять по зміцненню дрібної моторики рук сприяє: розвитку узгоджених рухів обох рук а також – диференційованих рухів кистей і пальців рук, знижують емоційне напруження, покращують пам`ять, розумові здібності, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, і, звичайно, мовлення.

У молодшому дошкільному віці корисно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (“Пальчик”, “Дружна сім`я”, “Нумо, братці” та ін.) для розвитку елементарних навичок самообслуговування застібання і розстібання ґудзиків, зав`язування шнурків, заселювання намистинок, вермішелю або нарізані коктейльні трубочки на шнурочки та ін. У старшому дошкільному віці робота з розвитку дрібної моторики і координації рухів руки є важливою складовою підготовки до школи, зокрема підготовка руки до письма.

Чому ж так важливо для дітей розвиток дрібної моторики? Справа в тому, що центри в корі головного мозку людини, які відповідають за мовлення і рухи пальців рук, розташовані дуже близько. Стимуляція дрібної моторики сприяє активізації всіх відділів головного мозку.

На сьогоднішній день дрібна моторика у дітей менше розвинена. А все – через зайнятість дорослих.  Психологи стверджують, що 30 років назад процес розвитку моторики проходив природньо, а зараз – штучно. Батьки часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині розвивати дрібну моторику. Якщо відстає розвиток рухів пальців, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі.

 

Найпростіший спосіб стимуляції дрібної моторики – пальчикові ігри. Адже на долонях є проекція всіх внутрішніх органів. Водіння пальцями по долоні стимулює нервові закінчення, підвищує зосередженість і покращує настрій дитини.” Кругові рухи пальцями по долоні стимулюють роботу шлунково-кишкового тракту, стискання мізинчика – роботу серця. Масаж безіменного пальця позитивно впливає на нервову систему, подушечки середнього – стимулює роботу печінки, а вказівного – шлунка. Великий палець відповідає  за діяльність мозку та ін. Такі вправи також розвивають уяву і емоційність.

Доцільно використовувати з дітьми пальчикову гімнастику; вправи з використанням дрібних предметів (ігри з використанням LEGO, ігри-шнурівки, плетіння намиста…); викладання башточок різної висоти; лекала й трафарети для штрихування, контурні лекала, а також використовувати пісочну терапію: можна  малювати обома руками одночасно.

Дослідження показують, що виконання звичайної дії “незручною” рукою активізує нові ділянки мозку і допомагає розвивати нові контакти між клітинами мозку. Такі вправи дуже подобаються дітям. Також доцільно використовувати масажер “ Су-джок”.

Уміння вільно і невимушено користуватися рухами рук виховується спеціальними  вправами. Це початковий етап, який передує тренуванню дрібної моторики.

Декілька простих вправ, які можна використовувати для роботи з дітьми під час занять, на перерві, у вільний час.

Хвилі. Пальці зчеплені в  “замок”, не розриваючи хвилеподібно прогинати кисті, пальці вгору-вниз.

Потягеньки. Покласти обидві долоні на стілі, напружившись, піднімати пальчики якомога вище.

Пальчики вітаються. Усіма пальцями руки по черзі торкнутися до великого пальця, починаючи з вказівного, приповторенні – від мізинця і т.д.. Виконувати спочатку кожною рукою окремо, потім – одночасно двома.

 

Миємо руки. Швидко, але ретельно “вимити” руки.

Циркуль. Колове обертання кожним пальцем окремо, спочатку в одну, потім в протилежну сторону. Решта пальців залишаються нерухомими. Так по черзі з кожним пальцем.

Шаман. Різко викинути широко розчепірені пальці, потім розслабити їх.

Кулька. Пальці обох рук зібрані пучком і стискаються кінчиками Пружну кульку я надую (надаємо пальцями положення, яке буває, коли тримають м`ячик) Мотузочок зав`яжу. Ну, а потім здую (“кулька лопнула”) Всім цей фокус покажу.

Їжачок (Поставити долоні під кутом одна до одної. Покласти пальці однієї руки між пальцями іншої. Порухати прямими пальчиками).
Як ти носиш, їжачок,
Так багато колючок?

Пароплав (Обидві долоні з`єднати “ківшиком”, усі пальці, крім великих спрямувати у бік “від себе”, а великі пальці підняті вверх та з`єднані – це “труба”).
Пароплав пливе по річці,
Дим з труби, немов із пічки.
Птах ( Руки перед собою долонями до себе. Великі пальці сплести – це “голова” птаха. Решта пальців – “крила”).
В небі пташечка летіла,
На галявину присіла (помахати “крилами”)
Посиділа, відпочила
Й до гніздечка полетіла  (притиснути долоні до себе).

Донька (Руки на столі долоньками, почергово змінювати положення – кулак-долонька) Кулачок, долонька
Є у мами донька.
Ось долонька, кулачок,
Ходить донька у садок.

Каблучка (Великий та вказівний палець з`єднані в кільце. Решту пальців випрямити, підняти вверх та притиснути один до одного. Утримувати в такому положенні до рахунку 5-10. Виконувати вправу кожною рукою по черзі, потім обома руками одночасно).
Подивись на мою ручку
І побачиш там каблучку.

Народні потішки є чудовим матеріалом для навчання розмовної мови, адже більшість з них побудована на діалогах.

Сорока-ворона (Робимо кругові рухи пальчиками по долоні Сорока-ворона на припічку сиділа,
Діткам кашку варила. (Далі пальцями лівої руки згинати по черзі пальці правої руки, починаючи з мізинця)
Цьому- дам, цьому -дам,
цьому- дам, цьому- дам.
А цьому  – не дам!
Бо дровець не носив,
піч не топив, каші не варив!

Дружна сім`я
Оцей пальчик – дідусь,
Оцей пальчик – бабуся,
Оцей пальчик – тато,
Оцей пальчик – мама,
А цей пальчик –  я!
От і вся моя сім`я! (Стиснувши пальці в кулачок, діти слухають забавлянку і по черзі розгинають пальці, починаючи з великого).

Ранок
Ось цей пальчик смачно спав,
Цей ось пальчик спочивав,
Цей ось пальчик задрімав,
Цей ось пальчик в ліжко ліг,
Цей ось пальчик раптом – плиг!
Тихше, пальчик, не стрибай,
Братикам поспати дай.
Встали пальчики. Ура!
В школу нам іти пора! (Піднести руку долонею до себе, а правою відповідно до тексту по черзі загинати пальці, починаючи з мізинця. На останні два рядки- розігнути всі пальці).

Малюнки із круп. Діти наклеюють по контуру малюнка горох, фасольку, гречку, пшоно та ін.

Вправи з пінцетом. Дитина перекладає пінцетом із однієї посудини в іншу дрібні предмети (це можуть бути гудзики, пластмасові палички, намистинки…)

Сценки на пальчиках. Люди-пальчики стрибають, танцюють, марширують…

Ліплення

Виготовити кульки із пластиліну, глини чи соленого тіста і обклеювати пляшки, викладати різні фігури на картоні, доробляти дрібні деталі до недомальованих зображень, тощо.

Запропонуйте дітям придумати свої ігри. Це допоможе їм розвинути творчі здібності та самостійне мислення. Бажаю Вам успіхів і радості в роботі з дітьми!

 

Витоки волі починають формуватися з розвитку у дитини самосвідомості та довільної регуляції поведінки: рівень довільності визначає, наскільки дитина може керувати своїми діями, досягати мети, не зупинятися на півшляху, повертатися до розпочатої справи, навіть якщо її відволікають.

Головною умовою виховання довільної поведінки є формування у дитини свідомого ставлення до своїх дій.

Що потрібно робити, щоб дошкільник навчився свідомо приймати рішення та відповідати за наслідки своїх дій?

1. Даємо право дитині самій обирати, як діяти. При цьому обов’язково обговорюємо наслідки даних вчинків. Наприклад: «Ти хочеш розібрати машинку? Гаразд, вона твоя, ти можеш робити з нею, що хочеш, але тільки враховуй, що потім вона може не зібратися, і ти опинишся без машинки. Вирішуй сам”. Таким чином, ми показуємо дитині її можливості в даній ситуації.
2. Даємо можливість проявляти самостійність. Дитини повинна мати певну область життя, де вона зможе сама приймати рішення і сама нести відповідальність за наслідки своїх дій. Наприклад: малюк може сам вирішувати: коли він буде дивитися мульт. фільм, а коли складати іграшки, але батьки повинні обумовити з ним крайній строк: не пізніше якого часу йому треба це зробити.
3. Плануємо разом з дитиною спільні справи. Наприклад: «Машенька, даватимуть вирішимо, коли ми будемо вчити вірш?». В такому випадку, дитина буде прагнути виконати прийняте рішення, оскільки буде відчувати його як своє.
4. Граємо разом з дітьми в ігри з правилами. Дитина також вчиться самостійно приймати рішення під час ігор. Особливо корисні ігри з правилами: настільні ігри з фішками, шашки, шахи, рухливі ігри. Дані гри – це своєрідний простір вільних дій, де можна випробувати різні варіанти своєї поведінки.
5. Підтримуємо в дитині прагнення виконувати режим дня. Виконання режиму дня привчає дитину бути самостійною, допомагає їй само організуватися. Звичка до певного режиму, структурує життя малюка, дозволяє йому до кінця дошкільного віку почати вчитися планувати свій час. Якщо режим дня відсутній, мамі або бабусі доводиться постійно витрачати сили на «організацію» дитини, постійно «стояти» над нею і вимагати, щоб вона виконувала ту чи іншу дію.

 

Отже, більше довіри, більше самостійності і заохочення – ці нескладні правила допоможуть дитині навчитися свідомо підходити до своїх вчинків. Вона повинна відчувати, що її справи, вчинки дійсно потрібні і важливі для оточуючих її  людей.

Для дітей раннього та дошкільного віку розпорядок дня найголовніший.

Саме правильний розпорядок і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження. Правильний розпорядок дня — це раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку. Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що чіткий розпорядок дня дає змогу виховати здорову дитину та оптимізувати її розвиток. Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриманням правильного розпорядку дня дитини. «Яка різниця, коли він/вона лягає спати?», «Він/вона ж тата до ночі з роботи чекає», «У мене немає часу з ним/нею марудитися!» — такі фрази часто лунають під час бесід педагогів з батьками. Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль. І, як наслідок, у дитини розвиваються психосоматичні захворювання. Батьки починають водити її до лікарень лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні розпорядку дня. Якщо дитина не дотримується розпорядку дня, це може негативно вплинути на формування культурно-гігієнічних навичок та вміння організовувати власну діяльність.

Для чого потрібен розпорядок дня? Чому дитині важливо спати вдень? Як організувати діяльність дитини?

Часто на прийомі в лікаря батьки, які витратили чимало коштів на лікування дитини, не можуть повірити в те, що достатньо відновити розпорядок дня й симптоми незрозумілої хвороби зникнуть. Вони відмовляються брати на себе батьківську відповідальність і продовжують «заліковувати» дитину, хоча насправді лише погіршують її стан. Як свідчить досвід, таких батьків більшість. Через це дитина стає заручником психоемоційної незрілості дорослих, їхнього низького духовно-культурного й інтелектуального рівнів. Скільки має спати дитина?

Повноцінний сон має мати достатню для відповідного віку тривалість і глибину, як-от: у перші місяці життя дитина спить 20—22 години; у перший рік — 16—17 годин; у 2—3 роки — 14—15 годин; у 4—5 років — 13 годин; у 6—7 років — 12 годин. Будь-які скорочення сну хоча б на дві години негативно позначаються на функціональному стані мозку. У дитини знижується працездатність, опірність організму до різноманітних інфекцій, підвищується втомлюваність. Тому діти зі слабким здоров’ям або ті, які одужують після хвороби, мають спати ще більше, ніж здорові. Нестача сну на першому році життя дитини має небезпечні відстрочені наслідки у віці 3—4 роки. Вони можуть зумовлювати: проблеми зі здоров’ям; агресивність у поведінці; порушення сну. Тривалі порушення сну в дитини можуть мати опосередкований вплив на батьків. Зокрема, виявлено підвищення рівня депресій у матерів. Також, аби сон насправді був повноцінним, для нього слід точно встановити час засинання й пробудження дитини. Батьки мають привчати дитину прокидатися й лягати спати в той самий час. Завдяки цьому в неї сформується умовний рефлекс щодо часу й обстановки сну, приміром, приглушене світло в кімнаті, казка на ніч з вуст тата/мами тощо. Щоб сон дитини був здоровим, увечері варто обмежити її активні ігри, роботу за комп’ютером та забавки з будь-якими девайсами. Вечеря має бути легкою, без цукерок, шоколаду й міцного чаю. Обов’язково слід провітрювати дитячу кімнату, навіть якщо за вікном несприятлива й холодна погода. Адже прохолодне повітря сприяє швидкому засинанню й глибокому сну.

Чому денний сон важливий?

Сон дорослої людини — монофазний. Це означає, що їй достатньо лише піклуємося про найменших сну вночі. Дитячий сон поліфазний за своєю природою. При цьому кількість фаз, тобто періодів сну впродовж доби, скорочується в міру зростання дитини. Дошкільник може неперервно не спати 5,5—6 годин. Тож якщо дитина перебуває в дитячому садку більше п’яти годин, її потрібно вкладати спати вдень на 2—2,5 години. Денний сон дитини до шести років має тривати не менше двох годин — з 12-ї до 14-ї або з 13-ї до 15-ї години. Це час відновлення організму. Тож чим корисний денний сон для дитини? Добові біоритми сну й неспання визначають усі ритмічні процеси дитячого організму — від річних і багаторічних циклів росту до мікроритмів, які діють на рівні клітини й тривають частку секунди. Позбавляючи дитину денного сну, дорослі створюють підґрунтя для розладу біоритмів або десинхронозу. Серед його наслідків: підвищена збудливість і втомлюваність; затримка нервово-психічного й фізичного розвитку; відставання в рості; зниження імунітету; схильність до частих ГРЗ і дитячих інфекцій. Денний сон допомагає засвоювати нові знання, зокрема й ті, які дошкільники отримують під час підготовчих занять до навчання у школі. За допомогою електроенцефалографії вчені дослідили так звану біоелектричну активність дитячого мозку — рух нервових імпульсів відростками нейронів. Виявилося, що енцефалограма, знята під час сну в немовляти, практично не відрізняється від такої самої в дорослої людини. «Дозрівання» енцефалограми, типової для неспання, триває до 12—18 років. Це означає, що активність дитячого мозку під час сну за якістю перевершує його роботу за неспання. Під час сну мозок людини перемикається зі сприймання інформації на режим її опрацювання й засвоєння. Що менша дитина, то більше вона дізнається, запам’ятовує. Отже, що більше денних «пауз» необхідно дитині, то довше має тривати її сон. Той аргумент, що денний сон зміцнює нічний, часто дивує батьків. Утім, насправді дошкільник, який не спав удень, до кінця дня зазвичай так збуджується, що ввечері не може заснути, навіть якщо дуже хоче. Перенавантажений денними враженнями й інформацією мозок у такий спосіб сигналізує про складнощі з переробленням і засвоєнням даних. Наслідком безсоння є підвищена тривожність, нічні страхи й жахіття. Відмова від денного сну — симптом низки станів, найпоширеніший з яких — синдром гіперактивності. Тож зазвичай дитина, яка не спить вдень, потребує консультації невролога. Денний сон допомагає згладити вплив на організм дошкільника стресових чинників і несприятливої екологічної ситуації. Коли дитина спить, мозок виробляє спеціальні захисні білки, завдяки яким нервова система адаптується до підвищених навантажень. Тож дуже важливо переконати батьків не змінювати звичний режим сну й неспання дитини у вихідні дні, а також під час літньої відпустки. Як організувати діяльність протягом дня? Діяльність дитини має бути різноманітною й обов’язково чергуватися з денним сном. Протягом дня слід пропонувати дитині малювати, ліпити, конструювати, переглядати мультфільми, грати в активні рухливі ігри на свіжому повітрі. Бажано не менше години виділяти на розвивальні заняття. Окрім того, у дитини обов’язково має бути особистий час, коли вона може гратися сама, про щось розмірковувати, за чимось спостерігати. Пропонуйте дитині різноманітні види діяльності. Одноманітність дій і байдужість дорослих травмують малюка так само сильно, як і емоційні потрясіння, а ще — виховують лінь і співзалежний характер. Допомога мамі, а саме обов’язки, які дитині під силу виконати, — це не лише елемент правильного виховання, а й запорука фізичного розвитку й зміцнення здоров’я. Привчаючи дитину до дисципліни, порядку, охайності й праці, можна сформувати в неї такі риси, як наполегливість, цілеспрямованість, стратегічне бачення ситуації, самостійність. У майбутньому така людина впорається з будь-якими негараздами. Привчившись до розпорядку дня в дитячому садку, удома дитина зазвичай знову потрапляє у звичну обстановку без правил і обмежень. Цього достатньо, щоб розпочався невротичний процес. Тому педагогу потрібно розповідати батькам про важливість розпорядку дня, що за чим має відбуватися і чому. Звісно, дотримуватися ідентичного розпорядку вдома інколи складно. Тож до нього можна внести незначні корективи, які враховуватимуть умови життя родини*. Дотримуватися розпорядку дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Якщо батьки заохочуватимуть дитину та подаватимуть особистий приклад, вони розвиватимуть в неї організованість. Такій дитині значно легше буде адаптуватися до умов дитячого садка, школи. Організація життєдіяльності відповідно до розпорядку дня дисциплінує дітей, формує такі особистісні якості, як зібраність і пунктуальність. І найголовніше — сприяє збереженню фізичного та психічного здоров’я дошкільників.

Коли дитина дивиться мультфільми, вона засвоює моделі поведінки героїв у різних ситуаціях, розвиває емоційний інтелект, вчиться спілкуватися з іншими — дружити, любити, ділитися. Пізнавальні мультфільми ще й розвивають мислення, пам’ять, увагу, дають знання про явища й предмети. Проте тривалий перегляд чи невідповідні віку сюжети можуть нашкодити дитині, спричинити тривожність, проблеми зі сном та порушення зору. Розповімо, як цьому запобігти:

1. Перевірте, чи можна за віком. Передусім зверніть увагу на вікові обмеження. Виробники мультфільмів зобов’язані їх вказувати. Не вмикайте дошкільникові, наприклад, «Сімпсонів» чи «Губку Боба». Занадто «дорослий» мультфільм може злякати дитину, спровокувати агресію та різкі зміни настрою. Для того щоб контролювати контент, який дивиться дитина на ютубі, установіть вік користувача — частину відеозаписів платформа блокуватиме одразу. Якщо користуєтеся стрімінговими сервісами, наприклад Netflix, створіть для дитини окремий профіль із контентом для її віку. Пам’ятайте, що ваші смаки та враження від мультфільму можуть відрізнятися від дитячих. Наприклад, батьки часто критикують «Свинку Пеппу» за примітивні сюжети та недовершену анімацію. Однак сюжет, який вам здається примітивним, дитині навпаки — логічним та зрозумілим. Мультики для дошкільників створюють з урахуванням особливостей психіки дітей цього віку. Наприклад, герої «Свинки Пеппи» за зовнішнім виглядом нагадують дітям власні малюнки, кольорова гамма чудово підходить для очей та психіки, а темп мультфільму сповільнений, щоб діти ліпше сприймали сюжет.
2. Передивіться самі. Для дошкільників не підходять мультфільми з акцентом на візуальних та звукових ефектах. Щоб визначити, чи можна показувати дитині мультфільм, закрийте очі та послухайте, як він звучить. Чуєте діалоги та розумієте, про що йдеться — перевірку пройдено. Чуєте лише музику, вигуки та дивні звуки — зачекайте, коли дитина підросте. Навіть старі, «класичні» мультфільми на кшталт «Том і Джері» можуть травмувати психіку дитини й спричинити тривожність.

У них дуже стрімкий сюжет, що містить сцени насильства. Потрібно постійно стежити за подіями на екрані, щоб нічого не пропустити. Сучасні приклади мультфільмів, що не підходять для дошкільників, — «Оггі та кукарачі», «Енгрі Бердс».

3. Контролюйте контент, який дивиться дитина. Створіть перевірену добірку телепередач, мультфільмів, музичних відео тощо.

Відтак дозвольте дитині із запропонованого самостійно обирати, що вона хоче переглянути.

4. Зверніть увагу на сюжет. До трьох років показуйте дитині розвивальні мультфільми, у яких розповідають про правила поведінки в суспільстві та моральні цінності. Обирайте сюжети про дитячі колективи з різними за характером персонажами, наприклад «44 кошеняти», «Щенячий патруль», «Мій маленький поні», «Гуппі та бульбашки». Також зверніть увагу на мультфільми, де дія відбувається в сім’ї або в сім’ї та колективі. Наприклад: «Хоробрі зайці», «Каю», «Маленьке королівство Бена і Холлі».

У чотири — п’ять років дитина вже готова сприймати повнометражні мультфільми. Однак знову ж таки, зверніть увагу на сюжет, діалоги, темп подій і обирайте мультфільми, відповідні до віку. Наприклад, мультфільми студії Волта Діснея — «Історія іграшок», «Тачки», «Попелюшка», «Спляча красуня», «101 далматинець» та інші.

Також дітям будуть цікаві й сучасні українські мультфільми, наприклад «Микита Кожум’яка», «Клара та чарівний дракон».

Час від часу запитуйте дитину, чи сподобався їй мультфільм, що вона запам’ятала, який із персонажів улюблений. Не критикуйте її думку, ліпше поділіться власними враженнями. Обговорюйте з дитиною негативну поведінку персонажів мультфільму та пояснюйте, чому так робити не можна. Якщо дитина злякалася сцени з мультфільму, не вимикайте його — дайте додивитися. Дитяча фантазія може уявити ще гірші події, ніж насправді. Ліпше обійміть дитину й додивіться разом до щасливого фіналу. Не знецінюйте її страх. Запитайте, що саме її злякало, попросіть розказати детальніше. Запропонуйте намалювати персонажа чи ситуацію, які її налякали, й «зачинити» в клітку.

5. Не показуйте дитині мультфільми, що суперечать вашим цінностям та принципам виховання. Запропонуйте кадр з мультфільму «Хоробрі зайці» замість них інші.
6. Проконтролюйте тривалість перегляду. Зір у дошкільників уразливий. акомодаційний апарат ока, що дає змогу чітко бачити предмети на різній відстані, формується лише з 12 років.

Найбезпечніше для дитини дивитися мультфільми на настінному телевізорі, що розміщений вертикально до підлоги. Якщо ж вмикаєте їх на комп’ютері чи ноутбуці, відстань від екрана до очей має бути не менше ніж 40 см. У машині, наприклад під час тривалої подорожі, прикріпіть планшет до спинки переднього сидіння.

Між переглядами мультфільмів відволікайте дитину, щоб робила перерви. Наприклад після 20—30 хв перед екраном — 15—20 хв рухової активності. Прогуляйтеся з дитиною у дворі чи виконайте кілька простих фізичних вправ.

Скільки часу дивитися мультфільми дітям, на добу віком:

від 3 до 5 років — 15—20 хв.

від 5 до 7 років — 30—60хв.

від 7 до 9 років — 60—90хв.

Пам’ятайте, якщо мультфільм завжди супроводжує діяльність дитини «у фоновому режимі», уникнути залежності від нього буде надзвичайно складно. Тому стежте що, скільки й у який спосіб дивиться дитина. Забезпечте якісне освітлення кімнати. Пильнуйте, щоб дитина не дивилася мультфільми в темряві. Вимикайте телевізор за дві години до сну. Найліпше показувати мультфільми дитині вранці або після денного сну.

7. Не годуйте дитину під час перегляду телевізора. Це сформує шкідливу харчову поведінку. Дитина має їсти, коли відчуває голод.

Однак, пам’ятайте, що мультфільмами не мають замінювати ваше спілкування з дітьми. Ефективний час разом з батьками — найкращий спосіб розвитку емоційного інтелекту та спілкування для дитини.

Вибираючи іграшку багато батьків змушенні ламати голову над тим, яку вибрати іграшку для своєї дитини. В будні це питання не перестає бути актуальним, адже нова іграшка — це завжди море радості, емоцій і пустотливого сміху! А вже якщо іграшка по-справжньому зацікавить малюка, у батьків буде можливість трохи відпочити від невгамовного «чомучки», у якого з’явиться нове завдання для вирішення.

Поради, наведені нижче, допоможуть вам вибрати захоплюючі іграшки в залежності від віку вашої дитини, з допомогою яких дитина зможе задовольнити свою цікавість, навчиться спілкуватися з навколишнім світом і обов’язково буде радіти життю!

Якість

Основним чинником вибору іграшок є їх надійність і якість. На жаль, сьогодні кількість низькоякісних товарів, у тому числі і дитячих, зростає з кожним днем. Іграшки низької якості, виготовлені з шкідливих матеріалів і не пройшли спеціальні дослідження, є загрозою для дитини. Під час звернення з такою іграшкою в організм дитини можуть потрапити шкідливі речовини, що викликають алергічні реакції і отруєння.

 Вік і параметри

Вік багато в чому визначає, чи зацікавить іграшка вашого малюка. Те, що викличе захоплення у немовляти, що може розчарувати дошкільника. Рекомендований вік і вікові обмеження зазвичай вказуються на упаковці, тим самим, допомагаючи батькам підібрати «правильну» іграшку для дитини.

Вік 4-5 років — найбільш вдалий період для розвитку творчості і фантазії. Дітки в цей час обожнюють малювати олівцями, фарбами, фломастерами, а також популярної нині темперою (суміш фарб і мила, яка легко змивається водою). Малюки люблять робити аплікації з паперу, ліпити з пластиліну й глини, тому в якості подарунка можна купувати дитині набори для творчості. Іграшковий конструктор, кеглі, м’ячі — найбільш популярні іграшки для цього віку. У цей період багато дітки хочуть іграшки «як друга/подруги», але варто пам’ятати, що потурати подібним примхам малюка не завжди потрібно.

Дітям 5 років рекомендується купувати розвиваючі ігри, які зможуть підготувати дитину до школи. Відмінним варіантом будуть книги, розвиваючі кубики, для дівчаток — лялькові набори з одягом, для хлопчиків — машинки на радіоуправлінні.

 Розвиваючі іграшки

Серед іграшок, які допомагають розвивати дитячу фантазію, логіку і мислення можна виділити наступні:

— інтерактивні (різноманітні іграшки, які «видають звуки», грають мелодію, «розмовляють», рухаються, плачуть — вчать дитину розрізняти звуки і дозволяють розвивати мову і слух);

— сортери (геометричні фігурки з отворами або без, допомагають дітям вивчати кольори та числа, розвивати логіку);

— пазли (пазли розвивають уяву, логіку й дрібну моторику);

— кубики (з допомогою кубиків дитина вчиться будувати будинки, будівлі, вежі, також кубики допомагають вчити букви і числа, розвивати моторику);

— конструктори (розвивають моторику, фантазію, дитячу уяву);

— настільні динамічні ігри (настільний футбол/хокей, рольові ігри, набори типу «лікар», «кухня», «ляльковий дім» допомагають дитині пізнавати навколишній світ, розвивають зображення);

— для розвитку навичок гігієни та догляду за собою (гребінець, зубна щітка, рушник, столові прилади, ґудзики, застібки — обов’язково у двох примірниках, для дитини і його улюбленої ляльки).

Поради батькам

Купуючи дітям іграшки, пам’ятайте, що їх не повинно бути багато. Цілий скоп іграшок притупляти інтерес дитини, а також не дозволить його мислення активно розвиватися. Коли у дитини в розпорядженні обмежений вибір іграшок, він починає підключати фантазію і придумувати нові ігри зі «старими персонажами», розігрувати сценки, переодягати іграшки.

Іграшка повинна благотворно впливати на психіку малюка — не купуйте страхітливих іграшок, «злих» героїв мультфільмів. Іграшки повинні приносити естетичне задоволення, радувати і «зігрівати» дитину.

Обов’язково виділіть спеціальне місце для дитячих іграшок, бажано в дитячій кімнаті. Малюк буде вчитися складати іграшки в одне місце, переставляти їх місцями, тим самим навчаючись організованості. Крім того, з набором «Лікар», наприклад, у вас вдома буде власний медпункт, «пацієнтами» якого будуть мама й тато, а турботливим лікуючим лікарем — люблячий малюк. «Ляльковий дім» для дівчаток — особливе місце, де живуть, дружать, ходять в школу і закохуються лялечки. Подібні набори є зачатками розвитку юної господині сімейного вогнища і привчаючи дівчинку до домашніх обов’язків.

Якщо дитині набридла та чи інша іграшка, сховайте її на деякий час, а потім зробіть дитині сюрприз, нагадавши про загублену одну з них, придумайте нову гру або роль для іграшки. Таким чином, ви навчите дитину не кидати «старих друзів» і допоможете його уяві розвиватися.

Також зверніть увагу, що вікові рекомендації не завжди можуть відповідати рівню розвитку дитини. Всі діти розвиваються по-різному і відповідно, будучи одного віку, можуть мати абсолютно різні інтереси в іграх. Слідкуйте за своєю дитиною, прислухайтеся і придивляйтеся до того, що йому подобається, чим він цікавиться, від чого в нього загоряються очі». Ростіть, грайте, розвивайтеся і радійте життю разом зі своїм малюком!

Бажаємо вдалого вибору!

• Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, – так і буде.
• Дорогою розповідайте щось захопливе.
• Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».
• Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.
• Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, – заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п’ять»…
• Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.
• Не піддавайтеся на маніпуляції дитини – плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, що ти вже великий. А я допоможу тобі».
• Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.
• Пам’ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.
• І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків… немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» – тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов’язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

1. Організуйте життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до садочка.
2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садочком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садочком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучі зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться.

4. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в садку – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, вчіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м’ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки.

7. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

• негайно (з безпечного місця) повідомте екстрені служби за тел. 101, 102;
• не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей;
• припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
• не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух), дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

 

ЗАБОРОНЕНО:

• наближатися до виявленого предмета;
• пересувати його або брати в руки;
• кидати його, ударяти по ньому;
• розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет, приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.

 

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:

• одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття  на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
• візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
• під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;
• не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
• тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

 

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

• обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;
• у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
• негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;
• з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
• перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовленні фахівці-сапери, які мають допуск  до цього виду робіт.

«Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова»

Панас Мирний

 

Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами –відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення.

 

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

 

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

 

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

 

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, телефон тощо.

 

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

 

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

 

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

 

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

 

 

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.