Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Із їх змісті відбито національну психологію кожного народу: «У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу».

К.Д.Ушинський підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор. На його думку, кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, вона спонукає дітей до ігрових дій, спілкування з дорослими. О. П. Усова писала: «У народних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, й разом з тим усі вони цілком педагогічні».

Високу оцінку іграм дав В. О. Сухомлинський: «Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості».

Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Народні ігри супроводжують свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, пов’язані з хліборобською та землеробською працею.

Класифікація народних ігор

Народні ігри можна класифікувати за такими групами:

• дидактичні,
• рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,
• рухливі хороводні ігри,
• ігри мовленнєвої спрямованості,
• обрядові та звичаєві ігри;
• ігри історичної спрямованості;
• ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

Дидактичні ігри – це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав’язливе, легко, захоплюють змістом гак, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока – ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка…», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін. Наприклад:

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відьми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей («Жили у бабусі…», «Ой сусіди, сусідоньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі…», «Як було у баби…»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо.

Спортивні ігри – це найвищий ступінь розвитку рухливих ігор. Вони відрізняються від рухомих єдиними правилами, що визначають склад учасників, розміри і розмітку майданчика, тривалість гри, обладнання та інвентар та ін, що дозволяє проводити змагання різного масштабу. Змагання зі спортивних ігор носять характер спортивної боротьби і вимагають від учасників великого фізичного напруження і вольових зусиль.

Е. Вільчковський наголошує на тому, що ігри спортивного характеру сприяють зміцненню здоров’я, підвищенню рівня рухової підготовки, комплексному розвитку фізичних якостей дошкільників. Застосування елементів спортивних ігор у дошкільному віці закладає в дитини основу для систематичних занять одним із видів спорту в такі шкільні роки.

1. Городки.

Гра у городки доступна дітям старшої групи. Вона розвиває окомір, кмітливість, точність рухів, зміцнює м’язи рук і тулуба, підвищує емоційний тонус, виховує витримку і наполегливість.

Майданчик для городків розміщують якомога далі від інших ігрових споруд, щоб не влучити биткою або городками в дітей. На землі або асфальтній доріжці креслять два квадрати (краще фарбою), на відстані 3 м проводять риску – це півкон, а на відстані 6м- іншу риску – кін. За задньою стороною квадратів роблять огорожу з металевої сітки або земляний вал для того, щоб городки і битки не летіли в різні боки.

Для цієї гри потрібні городки і битки. Вони можуть бути дерев’яними або пластмасовими. Перед тим як проводити гру в городки, необхідно навчити дітей кидати битку по городках не тільки влучно, а й правильно. Є два способи кидання битки. Ліктьовий (хто кидає правою рукою та плічовий спосіб кидання. Під час кидання ліктьовим і плечовим способами битка має обертатися. Після того як діти навчаться виконувати кидок битки, можна проводити гру, в яку можуть грати двоє або кілька дітей (до п’яти в одній команді). Мета гри полягає в тому, щоб витратити найменшу кількість биток для вибивання певної кількості фігур. Для дошкільнят використовують до 6-8 фігур. Виграє той гравець (команда), який виб’є городки всіх фігур, затративши найменшу кількість биток. Кількість фігур у партії може бути від однієї до п’яти. Роль судді виконує вихователь або хтось з дітей.

Під час гри в городки увагу приділяють заходам безпеки. Всі діти повинні стояти за лінією кону, щоб не потрапити під кидок кого-небудь з гравців. Городки та битки дозволяють встановлювати та переносити тільки після того, як припинено гру. Дошкільникам рекомендується грати не більш як 2-3 партії підряд.

2. Бадмінтон.

Грати в бадмінтон можна на рівному майданчику або галявині, гра не потребує якогось спеціального обладнання. Для гри в бадмінтон потрібні ракетки і волан відповідно до віку дитини. Під час гри важливо правильно тримати ручку ракетки, бо від рухів кисті залежить точність ударів по волану. 0,Оволодівши елементарною технікою та прийомами гри в бадмінтон, діти починають грати вдвох. Бажано, щоб спочатку партнером дитини був підготовлений гравець. За правилами кожний з учасників гри ударом ракетки спрямовує в бік партнера волан, відбиваючи його якомога точніше. Діти підготовчої до школи групи можуть грати в бадмінтон через мотузок, натягнутий між двома стояками або через сітку заввишки 120-130 см на майданчику (5×10 м). Виграє той, хто першим набере цю кількість очок. У цю гру грають один на один або двоє на двоє (кожному гравцеві креслять зону, за яку він не заходить, щоб не заважати партнерові).

3. Настільний теніс.

У настільний теніс діти грають у підготовчій групі. Ця емоційна, жвава, цікава для них гра розвиває швидкість, спритність, витривалість, силу та швидкість реакції. Для гри потрібний відповідний інвентар: стіл, ракетки, сітка з металевими стояками, целулоїдний м’ячик. Поверхню столу фарбують у темно-зелений колір, щоб на цьому фоні краще виділявся білий м’ячик. Дошкільники грають у настільний теніс за спрощеними правилами. Гравець підкидає м’ячик рукою і б’є ракеткою так, щоб він, ударившись об поверхню столу, перелетів через сітку й торкнувся половини столу суперника, який відбиває м’яч. Очко дістає той гравець, з подачі якого суперник не зміг відбити м’яч назад на його половину столу (попав у сітку або за межі столу). Приймати м’яч з повітря, тобто до того, як він удариться об поверхню столу, не дозволяється. Кожний гравець виконує п’ять подач підряд, після чого подає суперник. Якщо той, хто подавав, влучить м’ячем у сітку і м’яч залишиться на його боці, він втрачає очко, а його суперник очко виграє. А коли суперник не зможе відбити після подачі м’яч, він програє очко. Якщо під час подачі м’яч зачепить сітку і перелетить на половину столу суперника, ця подача не зараховується, треба виконати її ще раз. Гра складається з трьох партій і триває доти, поки один з гравців першим не набере 10 очок.

4. Баскетбол.

Дітям старшої групи доступна гра баскетбол. Спочатку вони засвоюють прийоми ведення м’яча поштовхом об підлогу правою та лівою рукою на місці та в русі (повільним кроком і бігом). Для гри в баскетбол треба засвоїти кидки м’яча в кошик обома руками від грудей, з-за голови та однією рукою від плеча. Після того як діти засвоять усі вищезазначені технічні прийоми з м’ячем і спрощені правила гри, можна починати гру в баскетбол. Гра в баскетбол проводиться на майданчику, лінії майданчика позначають вапном або білою фарбою, у центрі креслять коло для розіграшу спірних м’ячів. На відстані 1,5-2 м від майданчика не повинно бути лав, дерев, стовбурів та інших предметів, які можуть призвести до травми. Грають у баскетбол звичайним дитячим м’ячем (діаметр 20 см) або м’ячем для волейболу, що добре відскакує від землі.

5. Футбол.

Гра у футбол – одна з найпопулярніших у дітей старшого дошкільного віку. Грати можна на майданчику залежно від кількості гравців у командах. Перед тим як проводити гру, діти мають оволодіти найпростішими прийомами: передавати м’яч один одному в парах правою і лівою ногою, обводити м’яч навколо предметів (кеглів, кубиків) змійкою, вести м’яч і забивати його у ворота правою і лівою ногою, зупиняти м’яч, який котиться по землі, внутрішньою стороною ступні. Гра складається з двох таймів по 10-15 хв кожний з п’ятихвилинною перервою. Перед початком другого тайму команди змінюють ворота. Виграє команда, яка заб’є більше голів у ворота суперника. Керує грою суддя, який обирається з досвідчених у правилах футболу дітей.

6. Хокей.

Гра проводиться на рівному майданчику, який утрамбовують і по краях роблять невеличкі бортики зі снігу. Довжина ключки залежить від росту дитини: ключка, встановлена вертикально до землі, повинна діставати до підборіддя. Шайба може бути з пластмаси або гуми (50-70 г). Спочатку дітей слід навчити прийомів хокею: передавати шайбу ключкою один одному в парах (відстань 3-4 м), прокочувати шайбу ключкою в заданому напрямі, вести шайбу ключкою не відриваючи її від шайби, прямо і змійкою, виконувати удари по шайбі з місця, влучати шайбою у ворота, б’ючи по ній з місця, і після введення. Діти грають без ковзанів.

Основні правила гри в хокей дуже подібні до гри у футбол. Дітей розподіляють на команди по 6 гравців. Гра складається з двох таймів по 8-10 хвилин кожний з п’ятихвилинною перервою. Кожна команда намагається забити шайбу у ворота суперника і не пропускати її у свої ворота. Воротарі відбивають шайбу ключкою, рукою, ногами або тулубом. Передавати і вести шайбу можна тільки ключкою. Якщо шайбу вибито за межі майданчика, її вводять гравці суперників з того місця, де вона перетнула лінію.

Влітку діти грають у хокей з м’ячем. Правила гри такі самі. Діти грають малим м’ячем (діаметр 5-6 см) або м’ячем для великого тенісу.

Рухова активність дітей дошкільного віку є природною біологічною потребою, ступінь задоволення якої багато в чому визначає подальший структурний і функціональний розвиток дитячого організму.

Значне місце у режимі дошкільного закладу відведене руховому режиму, який є основою фізичного виховання дошкільників. Дитині властива природна потреба у рухах. Рівень розвитку дитини залежить від інтенсивності та змісту її активної діяльності. Систематичне проведення різноманітних заходів з фізичної культури забезпечує реалізацію потреби дитини в руховій діяльності.

Важливою умовою оптимізації рухового режиму є комплексний дозований розподіл різних засобів і організацій форм роботи з дітьми в достатньому обсязі, раціонально поєднаних і послідовно використаних залежно від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.

Обсяг рухової активності у межах активного режиму становить до 3 годин для дітей раннього віку, 3 – 4 години для дітей молодшого дошкільного віку, та 4 – 5 годин для дітей старшого віку.

Зранку у кожній віковій групі проводиться ранкова гімнастика. Комплекс вправ ранкової гімнастики вивчається на фізкультурному занятті, міняється 2 рази на місяць, чергуючи вправи з предметами та без предметів. Кількість вправ: для дітей раннього віку 4-5; молодшого віку (4 – го року життя) 5-6: молодшого віку (5 – го року життя) 6 -7; старшого віку (6 – го року життя) 7-8. До комплексів ранкової гімнастики плануються ускладнення.

Прогулянки є важливим складником життєдіяльності всіх дітей. Необхідна умова для їх проведення – це збалансування вихователями програмних вимог з бажаннями дітей. Зміст роботи на прогулянках залежить від кількох складових: освітніх завдань, погоди, віку та настрою дітей. Тривалість фізичних вправ на прогулянках для дітей раннього віку становить – 20-30 хв., молодшого віку – 35-40 хв., старшого віку – 45-60 хв. Знижувати рухову активність потрібно наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, для забезпечення спокійного переходу до іншого режиму. Фізкультурні заняття на свіжому повітрі на прогулянці планують з рази на тиждень, у фізкультурній залі – 2 рази.

Враховуючи величезну роль ігрової діяльності в зростанні дитини, під час організації рухового режиму, значне місце відводиться рухливим іграм. Добираючи їх треба враховувати такі чинники: вік дітей, місце ігор протягом дня, погодні та природні умови, пора року, наявність необхідного інвентарю та обладнання. Рухливі ігри проводять щодня в усіх вікових групах. 1 – 2 гри під час ранкового прийому, 2 – 3 гри на прогулянках, 1 – 2 гри ввечері. Всього протягом дня проводять 5 – 7 рухливих ігор, влітку 7 – 8. Протягом дня слід змінювати види рухливих ігор. Ігри змагального типу, сюжетні та безсюжетні, спортивні ігри (футбол, баскетбол, городки, настільний теніс, бадмінтон, хокей) та різноманітні спортивні вправи (катання на самокаті, ковзанах, їзда на велосипеді, ходьба на лижах).

Під час проведення занять з образотворчої діяльності, бесід, складання творчих розповідей доцільно проводити фізкультурні паузи та хвилинки. За часом вони короткі, а за змістом цікаві. Доречно використовувати віршовані, сюжетні, ігрові фізпаузи і фізхвилинки.

Одним із компонентів організації рухової діяльності є гігієнічна гімнастика після сну, яку іноді поєднують із точковиим та механічним масажами. Тривалість 10-12 хв., кількість вправ як у ранковій гімнастиці. Також планують походи з дітьми за межі дошкільного закладу. Вихователі ретельно готуються до їх проведення: продумують маршрут руху, спосіб пересування. Під час походів для дітей пропонують вправи з основних рухів, рухливі ігри в яких використовують дрібне фізкультурне обладнання та природні умови. Піший перехід планують 1 раз на тиждень починаючи з молодшого віку (5 – го року життя).

Самостійна рухова діяльність проводиться з дітьми кожного дня під час ранкового прийому, денної і вечірньої прогулянки. При організації самостійної рухової діяльності враховують фізичний розвиток, індивідуальні особливості.

Організовуючи руховий режим дітей у дошкільному закладі необхідно знати стан здоров’я кожної дитини. Для цього на кожній віковій групі є листки здоров’я вихованців, в яких зазначено групу здоров’я та фізкультурну групу.