Успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагне дитина в своїй діяльності збігається з її очікуваннями, надіями.

У тому випадку, коли успіх робиться стійким, постійним, у дитини можуть формуватися нові, більш сильні мотиви діяльності, змінюється рівень її самооцінки, самоповаги, визволяються величезні приховані до пори її можливості.

Умови складання ситуації успіху:

1. Доброзичливість оточуючих: (посмішка, дружні підбадьорювання, інтерес до майбутнього результату) – все це знімає психологічну скутість, зменшує страх перед невдачею, ініціює активність дитини.
2. Зняття страху: (нічого страшного, якщо не вийде, ми тобі допоможемо)

– дана ситуація необхідна дитині, яка бажає успіху, але при цьому боїться невдачі.

3. Прихована інструкція: («ти, звичайно, пам’ятаєш, що краще почати з …») – це завуальована допомога дитині, яка розкриває план дії і дає підставу для самостійних кроків малюка.
4. Авансування: (у тебе, такого розумного, звичайно, вийде, адже …) – це оголошення достоїнств малюка, яки він ще не вміє проявляти, але якими його наділяє дорослий. Це таке дружнє позитивне підкріплення, завдяки якому у дитини підвищується віра в себе, збільшується активність, швидше починає працювати свідомість.
5. Персональна винятковість: («Саме на тебе я покладаю велику надію») –посилене позитивне підкріплення. Дана операція дуже тонка і витончена, викликає відповідальність, мобілізує сили дитини.

Виховання – це кропітка повсякденна праця і, зокрема, результат тих реальних стосунків, які існують у сім’ї та суспільстві.

Дуже важливим чинником формування особистості дитини є загальний мікроклімат сімейного життя.

Чим характеризується сімейний мікроклімат?

– моральними нормами;

– характером стосунків між членами сім’ї;

– традиціями, що існують в родині.

Батьки є постійним об’єктом інтересу з боку дитини.  Малюк часто копіює їх слова, міміку, дії. Поза увагою не проходить  жодний конфлікт, непорозуміння між батьками, вони травмують психіку дитини, негативно впливають на формування її характеру, життєвих позицій, ставлення до людського оточення.

Сучасна соціальна психологія розрізняє п’ять видів подружних стосунків:

1. СПІВРОБІТНИЦТВО – всі члени сім’ї з повагою ставляться один до одного.

В таких см’ях можна почути: «Я тебе прекрасно розумію, але …», «Як ти вважаєш?»

2. ПАРИТЕТНІ СТОСУНКИ – батьки вважають, що достатньо приділяти увагу своїм дітям, забезпечуючи їх матеріально, а тому мають право докоряти їм:

«Невдячний! Ми для тебе все робимо, а ти ….», « У тебе все є! Чого тобі не вистачає?»

3.СІМЕЙНЕ ЗМАГАННЯ – батьки часто сваряться між собою, і кожен з них намагається «перетягти» на свій бік дитину дарунками, солодощами, при цьому постійно порівнюючи своє ставлення зі ставленням до неї інших членів сім’є: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько…».

4. КОНКУРЕНЦІЯ – в цій сім’ї батьки егоїстичні, прагнуть влади над іншим: «Я сказав – значить усе!» «Я більше зроблю, тому маю право …»
5. АНТАГОНІСТИЧНІ СТОСУНКИ – стосунки різкого протиріччя між батьками. Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги з боку матері і батька.

ВИСНОВОК: формування стосунків конкуренції, антагонізму не бажані в сім’ях, тому що вони несприятливо впливають на психічний стан дитини, формують такі негативні якості, як черствість, відчуженість, лицемірство, байдужість, зневагу і навіть ненависть до своїх батьків.

ОТЖЕ: Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевненими, що ви правильно виховуєте своїх дітей.

Успіху вам у цьому!