Тики (гіперкінези) – мимовільні швидкі повторювані аритмичні рухи, зазвичай залучають певну групу м’язів. Як правило, виникають у дітей і займають одне з провідних місць серед хвороб нервової системи в дитячому віці. Даною патологією страждає близько 20 % дітей у віці до 10 років, причому хлопчики хворіють частіше і важче, ніж дівчатка. Існують критичні вікові періоди, коли ймовірність виникнення тиків значно зростає. Це відбувається в 3 роки і 7-10 років.

Види тиків. За поширеністю процесу тики бувають локальні (які виникають в одній області), множинні та генералізовані.

Виділяють вокальні і моторні (рухові) тики, які можуть бути складними і простими.

Моторні прості гіперкінези:

• неритмічні рухи головою (у вигляді тремтіння);
• мимовільне моргання, зажмурювання очей;
• рухи плечима за типом знизування;
• напруга м’язів живота з подальшим його втягуванням.

Моторні складні гіперкінези:

• повторення певних жестів (эхопраксія);
• вульгарні жести;
• стрибки на місці;
• нанесення ударів по частинам власного тіла.

Прості вокальні тики:

• пирхання, рохкання;
• насвистування;
• кашель.

Складні вокальні тики:

• ехолалія (повторення слів, фраз, звуків, які почув хворий);
• копролалія (неконтрольоване вигукування непристойних слів).

Причини захворювання

Нервові тики можуть бути первинними і вторинними. Важлива роль у походженні первинних тиків відводиться обтяженій спадковості. В основі їх розвитку лежать розлади дозрівання систем рухового контролю, що пов’язано з дисфункцією базальних гангліїв. Первинні тики підрозділяють на минущі (транзиторні) і хронічні (симптоми яких зберігаються більше року).

Вторинні тики також виникають на тлі порушення функціонування базальних гангліїв, але при цьому є первинний патологічний стан, який до цього призвів, а саме:

• травма голови;
• пошкодження нервової системи під час пологів;
• прийом деяких медикаментів (нейролептиків, психостимуляторів);
• запальні захворювання речовини головного мозку;
• патологія головного мозку судинного характеру.

Певну роль у прояві тиків відіграють стреси, психічні перевантаження, несприятлива обстановка в сім’ї.

Особливості перебігу тиків у дітей. Дане захворювання у кожної дитини може проходити по-різному. Воно може несподівано проявитися в якийсь період життя дитини і так само швидко зникнути навіть без лікування. А може тривати роками з вираженими симптомами і зміною поведінкових реакцій. У дітей з тиками часто виявляється дратівливість, тривожність, нездатність сконцентрувати увагу, порушення координації рухів, розлади сну та ін.

Симптоми захворювання посилюються при хвилюванні і послаблюються при відволіканні уваги, концентрації на певній діяльності. Якщо дитина чимось зацікавлена, або грає, тіки зазвичай зникають. Хворі можуть зусиллями волі на невеликий проміжок часу придушити тики, але згодом вони виникають з наростаючою силою. Вираженість таких мимовільних рухів може змінюватися в залежності від настрою і психоемоційного стану дитини, пори року і навіть доби. Для цієї патології характерна стереотипність і виникнення проявів хвороби в певній області тіла, але з плином часу локалізація тиків може змінюватися.

Діагностика. Діагноз базується на скаргах хворого або батьків, історії захворювання, неврологічному огляді. Рекомендується обстеження пацієнта для виключення органічної патології. Проводиться загальноклінічне обстеження, електроенцефалографія, комп’ютерна томографія, МРТ, консультація психіатра та ін.

Лікування. У більшості випадків захворювання має доброякісний перебіг і не потребує спеціального лікування. Дітям потрібно створити сприятливу психологічну обстановку в сім’ї, уникати психічних і фізичних перевантажень. Певне значення має раціональне харчування і повноцінний сон. Батькам не слід акцентувати увагу дитини на симптомах хвороби. Дітям з тиками рекомендується обмежити перебування за комп’ютером (особливо комп’ютерні ігри), прослуховування гучної музики, тривалий перегляд телепередач, читання книг при поганому освітленні і в положенні лежачи.

Основні лікувальні заходи:

• Психотерапія (індивідуальна або групова).
• Фізіотерапія.
• Медикаментозне лікування:

• нейролептики (еглоніл, галоперидол);
• антидепресанти (анафраніл);
• ноотропні препарати (ноофен, фенібут, гліцин);
• препарати магнію (магне В6);
• вітаміни.

Лікування фізичними факторами

Фізіотерапевтичне лікування допомагає заспокоїти дитину, нормалізувати роботу нервової системи, зменшує прояви хвороби.

Основні фізичні методи лікування дітей з тиками:

• електросонтерапія (чинить седативну дію, нормалізує емоційний стан хворих, покращує кровопостачання мозкової тканини і обмін речовин; тривалість процедури близько години, при цьому дитина перебуває в стані дрімоти, курс лікування 10-12 процедур);
• гальванізація головного мозку і сегментарних зон (сприяє активації гальмівних процесів у корі головного мозку, знижує загальну збудливість; один сеанс триває 10-15 хвилин, загальна тривалість лікування-10 днів);
• лікувальний масаж (зменшує збудливість нервової системи, покращує кровообіг і мікроциркуляцію; терапевтичний курс – 10 процедур);
• голковколювання (підвищує кровопостачання головного мозку, заспокоює; тривалість впливу визначається індивідуально, тривалість лікування-10 сеансів);
• лікарський електрофорез з бромом, седуксеном на комірцеву зону (проводиться з седативної метою; курс лікування 10-12 процедур по 15 хвилин);
• озокеритові аплікації на шийно-комірцеву зону (надає опосередковану дію на нервову систему, знижує загальну збудливість);
• аерофітотерапія (підвищує стійкість організму до стресових впливів, покращує настрій і роботу нервової системи; тривалість сеансу 20-30 хвилин, рекомендується проведення 10-12 таких сеансів);
• хвойні ванни (заспокоюють, розслаблюють, поліпшують сон; приймати такі ванни потрібно через день).

Висновок. Поява тиків у дитини є приводом для ретельного медичного обстеження, так як тики можуть бути початковим проявом більш серйозного захворювання. Прогноз щодо одужання у більшості пацієнтів сприятливий. Однак у частини хворих захворювання повністю не регресує. Існує думка, що при ранньому дебюті хвороби (особливо у віці до 3 років) вона має більш важкий і тривалий перебіг.

Опорно-руховий апарат дитини – кістки, м’язи, зв’язки, хрящі та суглоби – активно формується саме в дошкільному віці. Раціональне харчування має особливе значення для нормального росту та розвитку дитини, а також запобігає виникненню захворювань і дефектів опорно-рухового апарату.

Вітамін В забезпечує розвиток скелета, регулюючи вміст кальцію та фосфору в кістках, прискорюючи засвоєння кальцію в кишківнику. Засвоєнню вітаміну В сприяють тваринні та рослинні жири. Джерела – риба, свиняча та яловича печінка, печінка морських риб, яєчний жовток, авокадо, молоко.

Вітамін А позитивно впливає на інтенсивність росту скелета та обмін речовин в організмі. Кальцієвмісні продукти ліпше поєднувати з продуктами, що містять бета-каротин, – він перетворюється в організмі на вітамін А під дією ферментів. Джерела – морква, абрикоси, курага, болгарський перець, шпинат, печінка тріски, печінка свиняча та яловича, вершкове масло, твердий і кисломолочний сири, яйця.

Вітамін С бере участь у синтезі колагену, необхідного для формування сполучної тканини, що формує сухожилля та зв’язки. Недостатність вітаміну С призводить до болю в м’язах. Джерела – чорна смородина, шипшина, червоний болгарський перець, цитрусові, листяні овочі, квашена капуста.

Кальцій – це будівельний матеріал для кісток. Він забезпечує їх міцність, а також скорочення м’язів. За недостатності кальцію в організмі кістки стають пористими, крихкими. Джерела – твердий і кисломолочний сири, молоко, бобові, сухофрукти, горіхи, вівсяна крупа, фініки, риба, хліб із висівками.

Фосфор у поєднанні з кальцієм є основою для формування кісткової тканини та сприяє росту клітин та кісток. Джерела – печінка тріски, волоські горіхи, бобо­ві, селера, вівсяна, гречана та пшоняна крупи.

Магній бере активну участь у регуляції скоротливості м’язів і нервово-м’язової провідності, а також є складовою кісткової тканини. Джерела – бобові, гречана та вівсяна крупи, шпинат, фундук, молоко.

Калій відповідає за ріст і скорочення м’язів. Недостатність калію спричиняє м’язову слабкість, біль у м’язах, судоми. Джерела – волоські горіхи, мигдаль, ара­хіс, бобові, банани, какао, сухофрукти.

Марганець необхідний для живлення міжхребцевих дисків, які не мають прямого кровообігу, сприяє формуванню кісткової та хрящової тканин. Наслідком нестачі марганцю може бути крихкість кісток. Джерела – крупи, зелені овочі, фрукти, зелений чай.

Мідь також сприяє формуванню й живленню кісткової та хрящової тканин. Недо­статність міді в організмі спричиняє такі захворювання, як остеохондроз і остеопороз. Джерела – вівсяна крупа, картопля, печінка свиняча та яловича, мигдаль, фундук, кеш’ю, вишня, шпинат і зелені овочі.

 

Маленькі діти сильно схильні до різних захворювань через недостатність їх імунної системи. Хвороби лор-органів, наприклад, бронхіти, пневмонії досить поширені як серед немовлят, так і у більш старших дітей. Лікування подібних захворювань, звичайно ж, припускає використання медикаментозних препаратів.

Доповнити терапію можна народними засобами. Однак мало хто знає, що існує спеціальна дихальна гімнастика, яка допомагає при пневмонії, адже її вправи спеціально розроблені для відновлення системи лор-органів.

Користь фізкультури для дітей різного віку

Незважаючи на те що методика ґрунтується на виконанні простих вправ, багато батьків відзначають її високу ефективність. У комплексі з іншими видами терапії вона істотно прискорює одужання, а також відмінно себе зарекомендувала як профілактична міра.

Висока ефективність пояснюється тим, що кисень під час занять починає активно надходити в кров. Це, у свою чергу, сприятливо позначається на діяльності нервової, судинної, травної та дихальної системи, а також головного мозку.

Вправи дихальної гімнастики для зовсім маленьких і дошкільнят відмінно зміцнюють імунітет. Вони дозволяють розвивати ще недосконалу дихальну систему. Особливо добре позначаються заняття такого роду на тих, хто часто страждає на бронхіти, простудні захворювання, а також бронхіальною астмою.

Лікарі призначають таку терапію в комплексі з лікарською і фізіотерапевтичною при патологіях дихальної системи. Застосування методики покращує перебіг захворювань, зменшує ризик ускладнень і прискорює одужання.

Протипоказання до занять дихальною гімнастикою

Незважаючи на безліч позитивних ефектів, дихальна гімнастика показана не всім малюкам. Не рекомендується займатися такою з дітьми, що мають виражений остеохондроз в шийно-грудному відділі, травми хребта і головного мозку, високий внутрішньочерепний, очний або артеріальний тиск.

Також вона протипоказана дітям, які страждають частими кровотечами. Не завжди потрібно повністю виключати тренування, деякі вправи дозволені і будуть позначатися тільки позитивно, тому необхідно проконсультуватися у фахівців. Він підбере максимально безпечні та ефективні.

Дихальна гімнастика: спеціально для дітей

Комплекс дихальних вправ вчить дитину наповнювати повітрям легені, розширюючи при цьому грудну клітку, а на видиху повністю звільняти їх, буквально виштовхуючи його стискання. Як відомо, коли дитина не дихає на повні груди, в легенях залишається незначна кількість відпрацьованого повітря, яке перешкоджає надходженню нового в необхідній кількості.

Фахівці ЛФК рекомендують проводити заняття щодня протягом 10-15 хвилин. Погодьтеся, зовсім недовго. Зарядку роблять двічі на добу, наприклад, вранці і ввечері. При цьому після вечері повинно пройти не менше години. Можна займатися перед ранковою зарядкою, тобто включити дихальну гімнастику в звичний комплекс.

Важливий момент – зацікавленість малюка. Дихальні вправи можуть здатися йому достатньо нудними і дуже складними. Батьки, наприклад, можуть придумати кожному руху смішну назву, проводити тренування в ігровій формі. Попросіть дитину взяти свої іграшки, а також займайтеся зарядкою разом з ним.

У теплу пору року краще займатися за методикою на свіжому повітрі, а в холодну – провітрити кімнату перед виконанням комплексу.

Крім того, батьки повинні постійно спостерігати за дитиною, щоб не допустити появу ознак гіпервентиляції легенів – зміни кольору обличчя, відчуття поколювання в руках і ногах, прискорене дихання, тремтіння кистей. При виникненні перерахованих симптомів необхідно припинити заняття.

На перших порах у малюка може крутитися голова. У такій ситуації необхідно зробити наступне: скласти долоньки «ківшиком», піднести до обличчя і дати малюкові кілька разів глибоко вдихнути. Потім можна повернутися до звичних занять.

Дихальна гімнастика при бронхіті та інших лор-зазворюваннях

Будь-які вправи такого роду повинні виконуватися відповідно до деяких правил:

Вдих робиться тільки через ніс;

Щоки не надуваються, на початку їх можна притримувати долоньками;

Не можна піднімати плечі на вдиху;

Видих обов’язково тривалий і плавний.

Часто батьки заради зміцнення здоров’я своїх дітей вдаються до вживання вітамінних препаратів і комплексів. Упевнені в цілющих властивостях вітамінів, вони щодня видають їх дитині, не проконсультувавшись із лікарем заздалегідь. Проте перенасичення дитячого організму вітамінами може дати зворотній і зовсім неочікуваний батьками ефект

Авітаміноз (грец. а — відсутність, vitaminus — вітамін) — це порушення, які розвиваються внаслідок тривалої нестачі або повної відсутності одного (моноавітаміноз) чи декількох (поліавітаміноз) вітамінів в організмі людини.

Проте це не означає, що вітаміни слід вводити в організм дитини в необмежених кількостях, формулу «що більше, то ліпше» до таких біологічно активних речовин, як вітаміни, застосовувати не можна. Уживання вітамінів має суворо відповідати фізіологічним потребам дитячого організму.

Надмірне надходження вітамінів може призвести до гіпервітамінозів.

Гіпервітаміноз (грец. hyper — вище, vitaminus — вітамін) — це патологія, спричинена надмірним надходженням вітамінів до організму людини.

Виділяють два типи гіпервітамінозів:

▪ гострі — виникають унаслідок разового надходження завеликих доз вітаміну, зазвичай у формі вітамінного препарату;

▪ хронічні — розвиваються в разі тривалого надходження вітаміну в дозах, що перевищують фізіологічні потреби організму.

Як правило, гіпервітамінози виявляють у дітей раннього віку у випадках, коли батьки, не проконсультувавшись із лікарем, дають дитині вітамінні препарати або перевищують призначені дози. Також можлива індивідуальна підвищена чутливість дитини до певних вітамінів. У такому разі гіпервітаміноз виникає внаслідок надходження навіть незначних доз вітамінів.

Вітаміни, що містяться в їжі, навіть за надмірного раціону, не можуть спричинити гіпервітаміноз. Однак слід пам’ятати про можливість передозування вітамінних препаратів, якщо дошкільник їх приймає. Особливо актуальною ця проблема стає влітку, тому що деякі батьки дають дітям вітамінні препарати протягом усього року, провокуючи таким чином розвиток гіпервітамінозів у дитини саме влітку. У разі багатого на свіжі овочі та фрукти раціону дитини та високої інсоляції додаткове приймання полівітамінних комплексів для профілактики зайве.

Фахівці-вітамінологи впевнені, що надлишок вітамінів серйозно, а іноді і невиправно, шкодить здоров’ю. Наприклад, загальновідомо, що дітям у всьому світі для профілактики або лікування рахіту дають вітамін D, який входить до групи жиророзчинних вітамінів. Але, якщо дітям, хворим на рахіт, дають завеликі дози вітаміну D, то вони не виліковуються. Дані медичної статистики свідчать, що в деяких країнах через таке передозування рахіт набув ще більшого поширення. Цей парадокс виявили завдяки експериментальним дослідженням.

До рахіту призводить недостатність вітаміну D у дитячому організмі. Цей дефіцит є наслідком порушення нормального співвідношення вмісту солей кальцію і фосфору в крові зі зниженням накопичення кальцію в кістковій тканині. Якщо вміст мінеральних солей у кістковій тканині становить 2/3 її ваги, то на частку кальцієвих солей припадає 95% усієї кількості мінеральних солей, що містяться в кістках. У разі рахіту збіднення кісткової тканини кальцієм змінює структуру кісток, і вони розм’якшуються. За захворювання дитини на рахіт в неї спостерігають такі симптоми:

• м’якість черепних кісток;
• незаростання тім’ячка;
• сповільнення прорізування зубів.

Як правило, призначення вітаміну D в оптимальній кількості сприяє відновленню нормального співвідношення солей кальцію і фосфору і достатньому накопиченню кальцію в кістках. А от призначення вітаміну D у надмірній кількості дає протилежний ефект: кальцій з кісток виводиться, і кістки знову розм’якшуються. Отже, симптоми гіпервітамінозу D не відрізняються від симптомів авітамінозу D. Однак за гіпервітамінозу D кальцій не виводиться з організму, він відкладається вже не в кістковій тканині, а у внутрішніх органах, зокрема нирках, серцевому м’язі, на стінках кровоносних судин.

Якщо своєчасно не відмінити введення надмірної кількості вітаміну D, в кістках і внутрішніх органах можуть виникнути незворотні ураження, спричинені декальцінацією кісток і звапнінням внутрішніх органів і тканин.

Отже, проблема гіпервітамінозів заслуговує не меншої уваги батьків, ніж проблема вітамінної недостатності.

Найпоширеніші види гіпервітамінозів і їх симптоматика

Розвиток гіпервітамінозів пов’язаний зі здатністю деяких вітамінів, особливо жиророзчинних, накопичуватися в організмі або з порушенням виведення їх надлишку. З огляду на це, найбільше клінічне значення мають гіпервітамінози А і D. Водорозчинні вітаміни практично не накопичуються і легко виводяться нирками, тому їх передозування менш значуще. Розглянемо найпоширеніші види та прояви гіпервітамінозів детальніше.

Гіпервітаміноз А

У дітей гострий гіпервітаміноз А розвивається після приймання великих доз препаратів цього вітаміну. Дитина стає неспокійною, дратівливою, рідше — млявою, сонливою, малорухомою. До того ж у дошкільника помітно порушується сон, температура тіла підвищується до +39 °С та можуть з’явитися нудота, блювання. Дихання стає утрудненим, на шкірі з’являються червоні плями, дрібні крововиливи. Характерним також є зменшення об’єму виділення сечі. За легких випадків гіпервітамінозу А протягом 12 днів після припинення прийому вітамінних препаратів усі симптоми зникають.

Хронічний гіпервітаміноз А розвивається поступово протягом 1-12 місяців після початку приймання цього вітаміну. Через це у дитини припиняється збільшення ваги, погіршується апетит, з’являється дратівливість, поганий сон, шкірні покриви стають сухими, лущаться, турбує свербіж. Волосся стає тонким, ламким та сухим, починає випадати. Слизова оболонка ясен і губ запалена, з тріщинами, кровоточить. Спостерігають болі в ногах, їх набряклість, розлад ходи, іноді — розм’якшення кісток черепа.

Надмірне приймання провітаміну А (каротину) супроводжується жовтим кольором шкіри, особливо на долонях і підошвах, інших патологічних змін при цьому не спостерігають. Іноді, зокрема у дітей, які вживають багато моркви, апельсинового соку тощо, необхідно відрізняти описані зміни шкіри від жовтяниці. Головною диференційно-діагностичною ознакою за відкладення каротину є відсутність зміни кольору слизових оболонок та наявність відповідного анамнезу. Підтвердити діагноз може визначення вмісту каротину і білірубіну в крові.

Основними симптомами для діагностики гіпервітамінозу А у дитини є:

• сонливість і млявість;
• головний біль, запаморочення;
• нудота, блювання;
• підвищення температури тіла;
• розлади зору;
• запори або проноси;
• болі в суглобах під час ходьби;
• можливе лущення шкіри, шкірні висипання;
• випадання волосся, брів;
• тріщини на губах;
• затримка росту;
• рідше — збільшення печінки та селезінки.

Лікування гіпервітамінозу А полягає у скасуванні приймання цього вітаміну. Також дуже важливо обмежити вживання продуктів, багатих на вітамін А, — печінка тварин і морських риб, вершкове масло, вершки, сир твердий, яєчний жовток, а також на бета-каротин — морква, перець солодкий, цибуля зелена, щавель, шпинат, петрушка, салат, абрикос, шипшина, обліпиха.

Гіпервітаміноз D

Гіпервітаміноз D розвивається за тривалого вживання великих доз цього вітаміну. Першими симптомами захворювання є втрата апетиту, нудота, блювання, спрага, слабкість, дратівливість, іноді — свербіж шкіри. Водночас може розвинутися гіперкальціємія з відкладенням фосфату кальцію в різних внутрішніх органах: нирках, серцевому м’язі, легенях, підшлунковій залозі тощо, а також в суглобах, лімфатичних вузлах, кон’юнктиві та роговій оболонці ока. Також спостерігають демінералізацію кісток.

Найбільше клінічне значення має ураження нирок — у сечі з’являються білок і циліндри, іноді розвивається ниркова недостатність.

За гострого гіпервітамінозу D у дитини різко змінюється поведінка: спочатку вона неспокійна, примхлива, а потім малорухома і млява. Шкіра стає блідою, апетит різко знижується, печінка збільшується, з’являються стійкі запори, рідше проноси. Дитина починає багато пити і часто мочиться. За прогресування захворювання з’являються часте блювання, відставання у розвитку і втрата ваги. Може підвищуватися артеріальний тиск, У тяжких випадках дихання дитини стає утрудненим, пульс нечастим і слабким, з’являються судоми, реакція на навколишнє середовище сповільнюється або різко знижується.

У разі хронічного гіпервітамінозу D усі зміни з’являються не раніше ніж за місяць після початку прийому вітаміну і наростають поступово.

Ранніми характерними проявами гіпервітамінозу D є втрата апетиту та схуднення або у дітей перестає збільшуватися вага тіла. Поступово стан погіршується і характеризується такими симптомами:

▪ зниження апетиту та блювання;

▪ надмірна спрага та зневоднення організму;

▪ м’язова слабкість і швидка втомлюваність;

▪ дратівливість;

▪ підвищення вмісту кальцію в крові;

▪ підвищення виділення кальцію із сечею;

▪ підвищений артеріальний тиск;

▪ збільшення кількості сечі та запори.

Лікування гіпервітамінозу D полягає у припиненні приймання цього вітаміну, призначенні дієти з обмеженням продуктів, багатих на вітамін зокрема масла вершкового, яєць курячих, ікри, печінки морських риб і тварин,  та продуктів з високим умістом кальцію — виключають з раціону дитини молоко, сир твердий та інші молочні продукти.

З-поміж можливих ускладнень гіпервітамінозу D виділяють зневоднення дитячого організму, гіперкальціємію, пошкодження нирок і утворення каміння в нирках.

Варто пам’ятати, що у підвищеній кількості вітамін D має сильну токсичну дію і може призвести до трагічних наслідків. Препарати вітаміну D дають дітям лише за рекомендацією лікаря і під його наглядом. Окрім того, під час прийому вітаміну D не можна піддавати дитину ультрафіолетовому опроміненню.

Гіпервітаміноз С

До групи вітамінів, розчинних у воді, належать усі вітаміни групи В, вітамін С і ряд інших. Найбільш відомим є вітамін С. Серед людей, які мають загальне уявлення про вітаміни, навряд чи можна знайти таку, яка побоюється надмірного споживання вітаміну С. Попит на таблетки вітаміну С (аскорбінової кислоти) з глюкозою надзвичайно високий завдяки їх корисності та солодкому з невеликою кислинкою смаку. До того ж пакетик з десятьма таблетками коштує недорого. Тому в аптеках дуже частими покупцями виявляються батьки і діти, які приймають ці таблетки з великим задоволенням, часто в надмірних кількостях, що в десятки разів перевищують оптимальну добову потребу у вітаміні С. На жаль, непоінформовані батьки не підозрюють, що наслідком такого задоволення може стати гіпервітаміноз С.

Гіпервітаміноз С не супроводжується такими вираженими зовнішніми проявами, як гіпервітаміноз А і D, тому донедавна дія його надлишку на організм не привертала уваги вчених. Проте нині є вже достатньо відомостей про механізм шкідливого впливу на організм гіпервітамінозу С.

Слід відзначити одну цікаву особливість. Скільки б не вводили вітаміну С в організм, нехай це будуть навіть дуже великі кількості, вміст його в тканинах після досягнення характерної для певної тканини концентрації не збільшується. Цю особливість пояснюють тим, що надлишок вітаміну С руйнується і виводиться з організму. Водночас ця фізіологічна захисна реакція свідчить про несприятливий вплив надлишку вітаміну. Більше того, організм дитини після переходу на необхідну дозу і виведення надлишку не одразу відновлює нормальний обмін цього вітаміну. Певний час триває посилене руйнування і виведення вітаміну аж до різкого збіднення всіх тканин вітаміном С, адже він в організмі не накопичується. Таким чином гіпервітаміноз С, як і інші гіпервітамінози, переходить у гіповітаміноз, за якого патологічні порушення в організмі розвиваються з більшою швидкістю.

Проявами гіпервітамінозу С є:

• безсоння;
• головні болі;
• дратівливість;
• проноси;
• підвищення артеріального тиску;
• нічна тахікардія.

Існує також загроза відкладення каміння в нирках через накопичення в них щавлевої кислоти — продукту розпаду аскорбінової кислоти, а в разі передозування вітаміну С порушується обмін речовин, зокрема вуглеводний.

Гострі симптоми передозування вітамінів виявляють і в інших окремих випадках. Зокрема, надлишок вітамінів групи В, найчастіше В₁, В₆, у деяких хворих може спричинити такі виражені алергічні реакції, як кропивниця, артралгія тощо.

Введення надлишкової кількості вітаміну В₁ призводить до ознобу, загальної слабкості, посилення потовиділення, головного болю, запаморочення, порушення серцевої діяльності та дихання. Завеликі дози вітаміну В₆ спричиняють утворення тромбів у кровоносних судинах і підвищення згортання крові.

Вітамін РР (нікотинова кислота) у великих дозах призводить до частих нападів стенокардії, пришвидшеного серцебиття, болю у верхній половині тіла, підвищення рівня цукру в крові, почервоніння шкіри обличчя, шиї та рук, а також появу відчуття нестачі повітря та свербіння.

Приймання великих доз вітаміну К є причиною надмірного підвищення згортання крові, блювання, судом і розладів дихання.

Вітамін Е у великих дозах може викликати підвищення артеріального тиску.

Останніми роками лікарі звертають увагу на те, що тривале незбалансоване приймання багатьох вітамінів може призвести до порушення обмінних процесів в організмі, що, зокрема, може залежати від відносної недостатності інших вітамінів.

Профілактика та лікування гіпервітамінозів у дітей

Зрозуміло, що можливий розвиток гіпервітамінозів не свідчить про непотрібність або шкідливість будь-яких вітамінних препаратів. Просто не завжди слід їх приймати. Якщо меню містить достатню кількість м’яса, риби, житнього хліба, молочних продуктів, яєць, овочів і фруктів, то організм здорової дитини жодних вітамінних препаратів, як правило, не потребує, а особливо влітку.

Вітамінні препарати, як і будь-які ліки, слід приймати за призначенням лікаря. Оскільки надмірне захоплення цими препаратами часто призводить до того, що вони приносять не користь, а шкоду дитячому організму.

Лікування гіпервітамінозів призначає лікар. За перших ознак гіпервітамінозу приймання вітамінного препарату негайно припиняють та виключають продукти з високим умістом відповідного вітаміну з раціону харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо вживання вітамінних препаратів дітьми

 

▪ Не давайте дитині дошкільного віку вітамінні препарати, а особливо комплексні вітамінні препарати, без призначення лікаря.

▪ Суворо дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо вживання дитиною вітамінних препаратів.

▪ Не перевищуйте дози вітамінів та вітамінних комплексів, рекомендовані лікарем.

▪ Зберігайте вітамінні препарати, як і будь-які інші лікарські препарати, у недоступних для дитини місцях.

▪ Дотримуйтеся інструкції із застосування і зберігання вітамінних препаратів.

▪ Застосовуйте лише спеціальну очну піпетку для відмірювання дози рідких вітамінних препаратів.

▪ Не давайте дитині будь-які препарати, що містять окрім основних речовин ще й вітаміни, без консультації з лікарем.

▪ Припиняйте вживання вітамінних препаратів у разі достатнього надходження вітамінів до дитячого організму з продуктами харчування, особливо влітку.

▪ Уводьте в раціон дитини незнайомі продукти поступово й обережно.