«Як навчити дитину цивілізовано виражати свій гнів»

Гнів є сильною та суперечливою емоцією. У дітей дошкільного віку гнів виникає як реакція протесту на ситуацію, яка її не влаштовує, тому дитина прагне її змінити.

Під час прояву гніву малюк може битися, кусатися, капризувати, ображати інших. Зазвичай дорослі закликають дитину взагалі ніколи не сердитися та жодним чином не висловлювати своїх переживань. Але, якщо постійно довгий час гнів стримувати, то напруга починає накопичуватися через це можуть виникати м’язові спазми, дитина стає неуважною, плаксивою, роздратованою.

Завдання дорослих: навчити малюка виражати свої почуття адекватно та цивілізовано.

Як перевести гнів дитини в мирне русло?

  1. Озвучуємо стан дитини.

Якщо дитина нащось помітно розсердилася, то батькам важливо спочатку сказати, що вони бачать стан сина (доньки). Наприклад: «На мою думку, ти гніваєшся на брата», «Я бачу, що ти сумний – напевно, щось трапилося. І я хочу тобі допомогти».

Таким чином, дорослі допомагають дитині зрозуміти своє почуття та позбавитись почуття провини, за те, що з нею відбувається щось, що не подобається батькам.

  1. Приєднуємось до почуттів дитини.

Таким чином батьки з одного боку демонструють дитині свою готовність її вислухати та підтримати, а з іншого – розширюють уявлення дитини про те, що конкретно зачепило та спровокувало гнів. Наприклад: «Відчуваю ти такий злий. Так, дуже прикро, коли брат не хоче с тобою будувати свою фортецю».

  1. Допомагаємо дитині виразити гнів адекватно.

Щоб звільнитися від гніву важливо, щоб відбулася реальна дія. Можливо запропонувати дитині певні звуки або рухом виявити злість, яку вона переживає в даний момент. Це може бути: крик, гарчання, тупотіння ногами, кидання м’яким кубиком об стінку. Наприклад: «Зараз я тобі пропоную швидко потупотіти ногами, щоб злість зникла».

  1. Обговорюємо те, що відбулося.

Після того, як дитина втішалася, необхідно в спокійному тоні обговорити, що насправді її так роздратувало і знайти інші способи задовольнити дані потреби малюка. Наприклад: «Коли брат будує фортецю, ти можеш взяти інший конструктор і поруч з братом побудувати свою будівлю».

Якщо такої схеми дотримуватися постійно, то дитина навчиться справлятися з гнівом. Вона також буде розуміти, що з нею відбувається та зуміє поясніти це іншим.

Чому дитина їсть землю, пісок або крейду

Батьки іноді стикаються із ситуацією, коли дитина їсть землю, пісок або крейду. Що може зумовлювати таку дивну звичку та як із нею боротися? Визначити справжню причину такого незвичайного гастрономічного уподобання може лише лікар-педіатр, оглянувши дитину та призначивши необхідні аналізи.

Під час ігор у пісочниці деякі діти так захоплюються виготовленням «пирогів», що тягнуть їх до рота. Іноді діти підіймають камінці для того, щоб «з’їсти» їх. На думку деяких фахівців, бажання спробувати на смак усе, що потрапляє під руку, виникає в дитини задля задоволення пізнавального рефлексу. Завдяки зусиллям батьків або з віком це бажання зникає. Якщо ж дитина й надалі тягнутиме до рота все, що потрапляє їй під руку, то слід звернутися по допомогу до лікаря-педіатра. Адже таке бажання може зумовлюватися дефіцитом таких макро- та мікроелементів, як залізо, цинк або кальцій.

Кожній дитині для повноцінного розвитку необхідне раціональне харчування, що враховує її вікові потреби в поживних речовинах, вітамінах, макро- та мікроелементах. Наукові дослідження свідчать, що діти вважають найліпшою їжею фрукти та овочі, які мають високу енергетичну цінність. Віддавання переваги солодким, енергоємним продуктам харчування, бажання або небажання що-небудь їсти можуть стати перешкодою для забезпечення раціонального харчування. А навіть незначні відхилення в раціоні призводять до розвитку в дитини дефіцитних станів.

Дефіцит кальцію. На думку лікарів, бажання дитини скуштувати крейду пов’язане з гіпокальціємією — дефіцитом кальцію в організмі.

Дефіцит заліза. Бажання дитини їсти пісок або металеві предмети пов’язують з дефіцитом заліза в організмі. Цей мікроелемент бере участь в обміні речовин, зокрема є складовою гемоглобіну, міоглобіну та деяких ферментів. Залізо накопичується в печінці та м’язах, а в разі зниження його рівня в організмі — вилучається з них. Симптомами дефіциту заліза в дітей є: бліда шкіра; задишка під час занять фізичною культурою; пришвидшене серцебиття; холодні долоні і ступні; ламкість нігтів; непритомність.

Продукти харчування, що містять легкозасвоюване залізо: печінка яловича, м’ясо індички або кролика, яблука, персики, абрикоси, чорниці, горох, квасоля, вівсяна та гречана крупи, пшеничний та житній хліб, риба та морепродукти.

Дефіцит цинку. Цинк бере активну участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот, є складовою понад 300 металоферментів та генетичного апарату клітин. Незначне надходження цинку з їжею швидко призводить до його дефіциту. Адже запаси цього мікроелемента в організмі дитини вкрай малі. Дефіцит цинку також зумовлюють: нераціональне харчування; захворювання шлунково-кишкового тракту та печінки; порушення функцій щитоподібної залози; гельмінтози.

Основними симптомами дефіциту цинку в дітей є: погіршення короткочасної пам’яті та просторового мислення; зниження інтелектуальної функції; погане загоєння ран; ламкість нігтів; втрата апетиту, смакових відчуттів та нюху.