З перших днів свого існування людина оточена іншими людьми.

З самого початку свого життя вона включена в соціальну взаємодію.

В процесі своєї взаємодії з іншими людьми людина отримує певний досвід, який, будучи нею засвоєний, стає невід’ємною частиною її особистості. Людина, як особистість розвивається і вдосконалюється під впливом інших людей, пристосовується до виконання в суспільстві конкретних обов’язків, несе за свою поведінку, дії і вчинки певну відповідальність Цей процес отримав назву соціалізації.

Соціалізація – (від лат. соцалія – загальний, суспільний) – процес і результат засвоєння та активного відтворення людиною соціального досвіду в спілкуванні і діяльності.

Здійснюється соціалізація:

• В процесі виховання. Воно є провідним і визначальним фактором в процесі соціалізації людини. Ми виховуємо дітей згідно з тими соціальним нормам і правилам, які має дане суспільство.
• Під впливом стихійних факторів, які впливають на людину – це спілкування, мистецтво, засоби масової інформації та масової культури.

Явища соціалізації були висвітлені в працях вітчизняних психологів: Е. Аркіна, Л. Б. Ельконіна, Н. Ф.Голованової.

Джерелами соціалізації особистості є.

• Система виховання, навчання, освіти;
• Взаємний вплив людей один на одного в процесі спілкування і дії, Соціалізація триває протягом усього життя людини, і пов’язана з її внутрішніми змінами психічного характеру, духовного, інтелектуального зростання: моральне становлення, зміна свідомості, поглиблення, розширення знань

Перші роки життя – це критично важливий період для соціального розвитку дитини. Так вважають багато вітчизняних вчених: Л. І. Божович, Л. Венгер, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, С. Л. Рубінштейн.

Саме в дитячому віці:

• Формується самосвідомість і закладаються перші уявлення дитини і соціальні норми.
• Через засвоєння соціального досвіду в спілкуванні та діяльності, дитина засвоює навколишній світ і визначає в ньому своє місце.

Величезний вплив на процес соціалізації в дитячому віці надає соціальне середовище, так звані «інститути соціалізації».

Основними інститутами соціалізації е:

• Сім’я (батьки, брати, сестри),
• Дитячий садок (в першу чергу вихователі),
• Суспільство (однолітки, друзі).

Вплив інститутів соціалізації на дитину здійснюється неоднозначно і залежить від того:

• Наскільки вони (соц. інститути) значимі для дитини.
• Як у дитини складається з ними взаємодія.
• В якому напрямку, і якими засобами вони роблять свій вплив.

Невід’ємною складовою соціалізації сучасної дитини є формування її економічної грамотності.

Відомо, що через гру дошкільник освоює та пізнає світ. Вона є тим механізмом, що перетворює вимоги соціального середовища на власні потреби дитини. Під час гри дошкільник наслідує форми суспільних відносин людей, поступово опановує моральні норми поведінки й починає керуватися ними у своїх стосунках з дорослими й іншими дітьми.

Під час різних ігор діти обмінюються іграшками чи іншими предметами, продають їх, купують, працюють з ними, тим самим збагачуючи власний економічний досвід.

Діти з раннього віку опиняються у вирі різноманітної економічної інформації, спостерігаючи за веденням домашнього господарства, разом з батьками купуючи продукти та інші товари, переглядаючи рекламу тощо. Щоб допомогти дітям розібратися у сутності економічних відносин батьки можуть запропонувати їм дидактичні, сюжетно-рольові та ситуативні ігри економічної спрямованості. Ці ігри дають змогу зробити економіку зрозумілою для дошкільників, забезпечують органічне практичне входження дітей в економічні відносини.

Батьки можуть використовувати різні види ігор, як-от:

• дидактичні ігри на тему «Професії людей»;
• настільно-друковані ігри «Кому що потрібно для роботи», «Граємо в професії», «Доміно», «Моя перша покупка», «Суперспоживач»;
• сюжетно-рольові ігри «Будівельники», «Лікарня», «Аптека», «Міні-маркет», «Перукарня».

Активна участь дошкільників в іграх економічного спрямування — це чудова можливість закріпити отримані знання на практиці та розширити власний досвід методом спроб та помилок.