_______________________
Monthly Archives: Квітень 2014
Кузьменко Світлана Миколаївна
Портфоліо
Кузьменко Світлана Миколаївна
Педагогічна майстерність Світлани Миколаївни виявляється в умінні побачити в кожній дитині неповторну індивідуальність та яскраву особистість.
Досконале володіння педагогом державною мовою, глибокі знання національних традицій сприяють створенню у групі природного мовленнєвого середовища. З 2000 року Світлана Миколаївна поглиблено працює над проблемою розвитку мовлення дошкільників. Збірка «Мовленнєве спілкування» була представлена на виставці педагогічних здобутків та дитячої творчості «Освіта-2005». Перспективне планування, розроблене Світланою Миколаївною, було надруковано у збірці «Слово методиста» і використовується педагогами дошкільного закладу як основа для педагогічного моделювання.
Вихователь вважає пріоритетним питання розвитку мовленнєвих здібностей дітей, впроваджує у практику новітні технології, методики педагогів-новаторів та науковців.
Особливості організації частування дітей у ДНЗ
Питання організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах було і залишається одним з актуальних. Раціональний режим харчування, збалансованість раціону є основними умовами для підвищення опірності дитячого організму до захворювань, нормального росту та розвитку дітей, які, тут виховуються.
Дуже важливо не просто організовувати для дітей грандіозне святкування у дитячому садку, а насамперед подбати про свята визначали багатством наїдків на столі. Меню має бути таким, щоб діти пораділи смачним стравам, але не страждали від переїдання та розладу шлунку.
У дошкільному закладі на свято для дітей зазвичай готують солодкий стіл. У пункті 1.10 “Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах” (далі – Інструкція) зазначено, що для частування дітей у дні народження, інші свята можна використовувати спечені у закладі пиріг, пиріжки, або принесені батьками фрукти, ягоди, цукерки, печиво промислового виробництва. З метою попередження захворюваності гострими кишковими інфекціями та харчових отруєнь дітей суворо забороняється приносити у дошкільний навчальний заклад кремові вироби (торти, тістечка), морозиво, напої, у тому числі солодкі газовані тощо.
Тому, готуючи святковий стіл для дітей, варто надавати перевагу печиву чи коржикам без крему, ягодам та фруктам. Але треба пам’ятати що продукти промислового виробництва, як-то цукерки, зефір, мармелад, соки для дитячого харчування тощо, відповідно до пункту 4.4. Інструкції можна використовувати лише тоді, якщо вони мають супровідні документи, що підтверджують їх походження, безпечність і якість, відповідність вимогам державних стандартів. Супровідні документи мають засвідчувати гатунок, категорію, дату виготовлення на підприємстві, термін реалізації, умови зберігання (для продуктів, які швидко псуються, термін реалізації і час виготовлення позначаються у годинах).
З огляду на те, що діти забезпечуються повноцінним харчуванням у дошкільному закладі, не варто перевантажувати їх солодкими наїдками. Доречними будуть “нейтральні” фрукти, що зазвичай не викликають алергію: яблука, банани тощо. Їх можна нарізати шматочками і гарно викласти на блюда, попередньо настромивши на “шпажки”.
Зазвичай головним пунктом святкового меню до дня народження є торт зі свічками. Але в дошкільному закладі торт слід замінити короваєм або пирогом.
Незабаром до школи
Поради практичного психолога
Я знаю, більшість батьків вже визначилися у питанні вступу дитини до школи, ви активно допомагаєте малюку готуватися до нового етапу його життя.
Зараз я хочу звернутися до тих батьків, які ще сумніваються: “Йти чи не йти дитині до школи”
Перш ніж прийняти конкретне рішення, ви повинні уважно зважити всі “за” і “проти” цього питання.
Якщо ваша дитина досягла 6-ти років, і проти переходу до навчання в школі виступають тільки суто домашні та економічні причини – в першу чергу слід подумати про дитину, як про особистість. Для дитини школа – означає стати великим і мати коло важливих прав і обов’язків, а залишитися в дитячому садку – залишитися маленьким.
Поміркуйте, як буде себе почувати дитина, як особистість, коли всі однолітки підуть до школи, а вона, маючи точно такі ж, а можливо й кращі, здібності залишиться на другий рік в дитячому садку, серед дітей молодших за віком. У такому випадку у дитини може знизитись особистісна і соціально – психологічна готовність до школи.. а так само – бажання вчитися. Чому?
На бажання дитини вчитися впливає:
1. Ставлення близьких дорослих до навчання, як більш важливого заняття, ніж до гри.
Педагог готуючи дитину до шкільного навчання підвищує її мотивацію до шкільного навчання – батьки проявляють слабкість, заявляючи дитині: “Ти до школу не підеш”, хоча дитина прекрасно розуміє, що за віком, вона така ж як і однолітки, які йдуть до школи. У цьому випадку у дитини з’являється суперечливі думки: “Навіщо хотіти вчитися, якщо я все одно залишаюся на другий рік у дитячому садку”. “Якщо мама вибрала дитячий садок, значить, вона хоче, щоб я залишався маленьким”, – навіщо тоді намагатися бути школярем, хотіти вчитися, така позиція дитини не сповільнено позначиться на його навчальній діяльності: на заняттях не сильно старається, частіше відволікається, і через таке ставлення у дитини знижується її особистісна готовність до навчання: бажання ходити до школи, бажання вчитися. Ця поведінка може стати стійкою звичкою.
2. Ставлення однолітків.
Друзі і товариші кажуть про школу, радіють досягненням, з гордістю заявляють: “А я йду до школи”, тим самим демонструючи, що він стане дорослим.
Адже школа для дитини означає придбання нового соціального статусу, а раз ти не йдеш до школи, значить, ти залишаєшся маленьким.
Таке ставлення дитина отримує і від однолітків – “ти ще маленький”.
3. Бажання зрівнятися по положенню зі старшими.
У даному випадку – не здійснюється, тим більше і батьки своїм рішенням, і однолітки такими заявами підкреслюють, що дитина маленька. І вона починає бути такою.
Посилює становище і те, що дитина, перебуваючи в групі дітей більш молодшого віку, не може в повному обсязі отримати знання , які потрібні безпосередньо для подальшого розвитку. У результаті знизиться пізнавальний інтерес, допитливість вашої дитини.
Отримуючи легкі завдання і швидко їх вирішуючи, не створюються умови для формування вольових зусиль для досягнення мети, наполегливості. У результаті, можуть постраждати також інтелектуальна і вольова готовність до школи.
Я промовила це для того, щоб ви, перш ніж прийняти будь-яке рішення, дуже уважно подумали: як це зможе відбитися на розвитку вашої дитини і на формуванні його як особистості
Про підсумки профілактичної роботи
Відповідно до наказу завідуючої ДНЗ №148 №18 МО від 16.05.14р
“Про підготовку та організацію планової профілактично-оздоровчої роботи з дітьми санаторних груп”
У групах санаторного типу ДНЗ №148 були проведені оздоровчі декади у березні 2014 року.
Поруч з розробленими раніше методиками (точковий масаж біоактивних точок за Уманською, масаж вушних раковин за Уманською, полоскання ротової порожнини кип’яченою водою тощо) в комплексний план зміцнення здоров’я вихованців закладу було введено:
- збільшення часу перебування вихованців санаторних груп свіжому повітрі;
- вітамінотерапія (вживання меду);
- дихальна гімнастика за Толкачовим, яка проводилась на свіжому повітрі;
- оздоровчій масаж обличчя за Толкачовим;
- оздоровчій масаж стоп за Толкачовим після денного сну.
Була оздоровлена 191 дитина.
В групах санаторного типу після оздоровчих декад спостерігалось зниження рівня захворювання відносно січня 2014 на 52%, спостерігалось різке зростання кількості дітей, які не хворіють. Індекс здоров’я вихованців санаторних груп у березні 2014р. складав 80-95%.
Радимо батькам включати оздоровчі заходи ДНЗ у режим перебування дітей вдома.
Уникаємо хронічного стресу
Хронічний стрес – причина багатьох захворювань і хворобливих станів. Хронічним він стає тому, що поступово накопичується. Як наслідок виникнути невроз, апатія, порушення сну й апетиту тощо. Повністю уникнути і зводити ризик виникнення стресу, а отже і проблем зі здоров’ям, до мінімуму.
Хронічний стрес можна розпізнати за такими ознаками:
- надчутлива реакція на незначні подразники;
- нездатність концентрувати увагу;
- пригнічений настрій, вразливість;
- розлади сну;
- Причини стресу для кожної людини індивідуальні, та серед основних – тривалі психічні та фізичні навантаження. Відволікайтеся від проблем. Знайдіть свій спосіб, що допоможе розслабитися: займайтеся йогою або медитуйте, слухайте улюблену музику або відвідуйте будь-які курси.
- Профілактику стресу здійснюють двома шляхами – за допомоги фахівця, який може надати кваліфіковану допомогу, або самостійної протидії стресу. Це можуть бути психотерапія, чергування праці й відпочинку, правильне харчування тощо.
- З’ясуйте, що саме вас турбує. Поговоріть про це з близькою людиною. Якщо ви озвучите проблему, то, можливо, знайдете її причину і відповідно розв’язання.
- Не намагайтеся змінювати ситуації, на які неможливо вплинути. До них належать політичні, економічні, загальнодержавні проблеми, а також спроби контролювати поведінку інших людей. Не варто сприймати це близько до серця.
- Налагодьте спосіб життя та розпорядок дня, у якому належне місце відведіть повноцінному відпочинку та сну. Лягайте спати в один і той же час. Стежте за тривалістю сну, яка має становити не менше восьми годин.
- Потурбуйтеся про раціональне й здорове харчування. Вживайте більше овочів та фруктів, натуральних соків і зеленого чаю, а також відмовтеся від кави вранці або перед сном і жирної їжі.
- Також профілактикою стресу можуть бути: хобі, заняття фізичною культурою та прогулянки на свіжому повітрі. Намагайтеся досягти досконалості у своїх захопленнях. Отримуйте задоволення від улюбленої справи.
- Навчіться хвалити себе навіть за найдрібніші перемоги, адже до стресів призводить і низька самооцінка. У вашому житті має бути місце для радості.
Пасха об’єднує місто
Дошкільний навчальний заклад №148 взяв участь у акції “Пасха об’єднує місто”
Від Катрусі була представлена композиція “Пасхальний дитячий садок”
До композиції увійшли вироби працівників та батьків вихованців
автори: вихователі Наєнко О.М. та Корнієнко І.А.
автори: родина Соф’яненко та Колисниченко
автори: родина Лут
Так у Катрусі привітали мешканців свого улюбленого міста зі святом.
Вправи для профілактики плоскостопості
- Ходьба на носках ( голову тримати прямо, трохи прогнутися, руки на поясі ).
- Ходьба на зовнішній стороні стопи – пальці піджати всередину, при ходьбі стопи ставити паралельно один одному.
- Ходьба по ребристій дошці.
- Ходьба на місці, не відриваючи носки від підлоги, одночасно намагаючись піднімати вище п’яти.
- Ходьба боком по палиці, шнуру.
- Перекати з носка на п’яту на носок. Енергійний підйом на носок, штовхаючись п’ятою.
- Катати палицю вперед назад ( діаметр 3см ).
- Підводитися на шкарпетки і опускатися на всю стопу з положення ступні паралельно, п’яти розсунуті, великі пальці разом.
ПРОФІЛАКТИКА плоскостопості у дітей
Попередженням плоскостопості слід займатися з перших днів життя немовляти, використовуючи просто лоскотання підошви ніг: дитина згинає пальці, включаючи в роботу відповідні м’язи, тим самим звід стопи поглиблюється.
До трирічного віку дитина повинна ходити у взутті, що фіксує гомілковостопний суглоб, важливий не високий каблучок, а високий задник у черевика. Існуюча думка про користь ходіння босоніж не завжди вірно інтерпретується. По-перше, на ногах не повинні бути надіті ні шкарпеточки, ні колготки, по-друге. ходити босоніж треба по траві, гальці, піску, гравію, а не вдома по килимах або паркету. Якщо дитина до 2 – 3 років ходять вдома в шерстяних шкарпетках або м’яких тапочках, то у нього обов’язково розвинеться вальгусна постановка, коли вся стопа зміщена щодо гомілки.
Змінне взуття в дитячому садку повинно бути з високим задником, що фіксує гомілковостопний суглоб. Взуття не повинно бути занадто тісним або просторим. Дітям х плоскою стопою не рекомендується носити взуття без каблуків на тонкій або гумовій підошві. Висота каблука для дітей раннього та дошкільного віку повинна бути 1,5 для підлітків – 3 – 4см.
Для попередження і виправлення плоскостопості необхідно зміцнювати м’язи, що підтримують склепіння стопи, що досягається застосуванням загальнорозвиваючих і спеціальних вправ, які є найбільш активним терапевтичним засобом.