Коли дитині необхідна

невідкладна консультація лікаря

Саме батьки відповідають за життя та здоров’я дитини. Отже, ви маєте знати симптоми, за яких необхідна невідкладна консультація лікаря. Якщо такі симптоми виникли у дитини, не слід сподіватися, що все мине саме собою, — ліпше звернутися до лікаря по допомогу.

Зауважте, що залежно від показань термометра розрізняють температуру:

• субнормальну — нижче 36,0 °С;
• нормальну — 36,1…37,0 °С;
• субфебрильну— 37,1…38,0 °С;
• фебрильну — вище 38,1 °С.

Симптоми, за яких слід звернутися до лікаря

Підвищення температури вище 39,0 °С.

Субфебрильна температура тримається більше трьох діб.

Субфебрильна або фебрильна температура за відсутності респіраторних симптомів — кашлю, нежитю тощо. Причиною можуть бути не респіраторні захворювання — гострий отит, інфекція сечовивідних шляхів, менінгіт тощо.

Підвищення температури супроводжується блюванням.

Значно виражені та раптові в’ялість, зниження апетиту чи, навпаки, рухливе збудження дитини.

Порушення свідомості — дезорієнтація в часі й просторі.

Порушення периферійного кровообігу: бліда, мармурова шкіра, холодні долоні та підошви.

Насамперед дитині необхідно надати першу долікарську допомогу у таких випадках:

• удушення або потрапляння стороннього предмета в організм дитини;
• переохолодження або відмороження;
• тепловий удар або опік;
• травмування — поранення, перелом, вивих тощо;
• кровотеча;
• порушення дихання та серцево-судинної діяльності тощо.

Коли стан дитини нормалізовано, обов’язково слід звернутися до лікаря за консультацією, щоб визначити тяжкість наслідків для здоров’я.

Якщо ви не можете впоратися із ситуацією самотужки, а стан дитини швидко погіршується, терміново викликайте швидку.

ПАМ’ЯТКА

для батьків щодо адаптації дитини до умов

дошкільного навчального закладу

Щоб полегшити звикання дитини до умов дошкільного навчального закладу, батьки мають підготувати її і фізично, і морально, і соціально. Запорукою успішної адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу є єдність зусиль і вимог до дитини з боку родини та працівників закладу.

Познайомте дитину з майбутнім вихователем, проведіть екскурсію до групи та ігрового майданчику, налаштовуючи дитину на те, що перебування в дитячому колективі та в дошкільному навчальному закладі — це приємна, радісна й очікувана подія.

Організуйте життя дитини в родині відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі. Сон, вживання їжі, прогулянки й інші режимні моменти проводьте в один і той самий час.

Подавайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і першу, і другу, і третю страви. Навчіть дитину їсти без сторонньої допомоги.

Навчайте дитину вдома необхідним правилам самообслуговування, взаємодії з оточенням та сформуйте основні санітарно-гігієнічні навички — дотримання чистоти тіла, культури їжі, підтримання порядку в навколишньому середовищі.

Залишайте дитину під наглядом інших людей, наприклад, родичів, друзів — спочатку на годину, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що батьки не будуть постійно поряд.

Поінформуйте медичних працівників і вихователів дошкільного навчального закладу про захоплення дитини, звичний руховий режим, особливості харчування, можливі алергійні реакції тощо.

У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі залишайте дитину на дві-три години, поступово збільшуючи час перебування на одну-дві години.

Дозволяйте дитині брати з собою до дошкільного навчального закладу улюблену іграшку, проте не давайте харчових продуктів і напоїв із собою.

Пам’ятайте, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад лише здоровою. Щоранку оглядайте зів, шкіру та волосся дитини, розпитуйте про самопочуття.

Одягайте дитину відповідно до погодних умов у одяг з натуральних тканин та зручне взуття. Обов’язковим є головний убір.

Не залишайте дитину в дошкільному навчальному закладі примусово, навіть якщо час звикання виявився довшим за очікуваний. У кожної дитини адаптація до умов дошкільного навчального закладу проходить індивідуально.

ПАМ’ЯТКА

Допомога дитині при головному болі

Головний біль виникає у результаті подразнення нервових закінчень у стінках судин голови чи у мозкових оболонках.

Причини головного болю

Причинами головного болю можуть бути перенапруження зору, наприклад, при поганому освітленні; порушений зір, якщо дитина не носить окуляри; захворювання очей, наприклад, глаукома.

«Стріляючий», «розривний» чи «пекучий» біль в обличчі та потилиці виникають при невралгії — нервовій хворобі, яка супроводжується болями у тілі людини у місці проходження нерва.

Сильний головний біль, що супроводжується блюванням, запамороченням, високою температурою тіла виникає у разі запалення головного мозку та його оболонок. У такому разі слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Досить часто настирливий головний біль, пов’язаний із запальними захворюваннями придаткових пазух носа, може бути результатом черепно-мозкової травми. Нерідко він супроводжує інфекційні захворювання, інтоксикації, невротичні розлади, захворювання внутрішніх органів. Щоб з’ясувати причини настирливого головного болю, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. Головне — усунути причину, через яку виник головний біль.

Слабкий головний біль

Якщо клінічні ознаки захворювання відсутні, слабкий головний біль допоможуть подолати: спокій; тепло чи холод, прикладені до голови; склянка чаю; очищувальна клізма.

Головний біль легкого ступеня, що повторюється епізодично, не вимагає специфічного лікування. Профілактикою такого болю є дотримання санітарно-гігієнічного режиму — раціональне вітамінізоване харчування, дотримання розпорядку дня, необхідна фізична активність та прогулянки на свіжому повітрі.

Сильний головний біль

Увипадках сильного болю можна дати дитині знеболювальні лікарські засоби: парацетамол (з розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла), ібупрофен (з розрахунку 5-10 мг/кг), комбіновані лікарські засоби, що містять кофеїн і спазмолітини — лікарські засоби, що знижують тонус, знімають спазми.

Якщо головний біль сильний, частий чи не припиняється після прийому лікарських засобів, дитину слід терміново показати лікарю-невропатологу та провести необхідні діагностичні та лікувальні заходи.

Кімнатні рослини: позитивний вплив на здоров’я дитини

Традиція прикрашати домівку кімнатними рослинами існує вже чимало століть. Вона заснована не лише на естетичній насолоді від споглядання красивих квіткових чи листяних рослин, а й на користі, яку вони приносять. Однак далеко не всі кімнатні рослини варто утримувати, якщо в помешканні є маленька дитина. Тому, обираючи рослини для дитячої кімнати, батькам слід керуватися не власними вподобаннями та естетичними чинниками, а передусім з’ясувати особливості тієї чи тієї рослини.

Чому в дитячій кімнаті потрібні рослини

У повітрі наших помешкань та будинків можуть накопичуватися різні токсичні речовини. Адже далеко не кожен виробник меблевої продукції може похвалитися тим, що його товар вироблено з екологічно чистої сировини. Окрім меблів, токсичні речовини виділяють деякі будівельні матеріали, побутова хімія, водопровідна вода. Також повітря, що надходить до наших помешкань з вулиці, може містити домішки бензолу, тютюнового диму, пилу тощо. Негативно впливають на повітря й побутові прилади. Вони пересушують його та створюють у ньому електромагнітні заряди, що згубно впливають на самопочуття і здоров’я людини.

Дитина, яка багато часу проводить у своїй кімнаті, що зазвичай є і спальнею, і місцем для навчання та ігор, дихає пересушеним повітрям зі шкідливими домішками та недостатнім вмістом кисню. Через це у дитини можуть виникати млявість, гострі респіраторні захворювання, поганий сон тощо.

Змінити такий стан речей можна дуже просто — розмістити в дитячій кімнаті правильно підібрані кімнатні рослини.

Корисність кімнатних рослин

Корисність кімнатних рослин не викликав жодних сумнівів, адже вони передусім є живими фільтрами: лише кількох рослин достатньо, аби очистити повітря в кімнаті. Також рослини здатні зволожувати повітря — вони затримують вологу всередині своїх органів. Усі знають про таку властивість рослин, як поглинання вуглекислого газу та виділення кисню (фотосинтез). Отже, озеленивши кімнату, ми збагачуємо повітря киснем.

Рослини, які найліпші для дитячої кімнати

Як ми вже згадували, не всі рослини рекомендовано тримати в помешканні, де є дитина. Небезпечними для дітей є рослини:

• із голками та колючками;
• які мають отруйні властивості;
• великі рослини, які діти можуть перекинути на себе та поранитися, забитися тощо.

Однак є види рослин, які не завдають дітям шкоди та мають неабияку користь для їхнього здоров’я.

Облаштовуючи дитячу кімнату, слід надавати перевагу рослинам, що виділяють фітонциди — речовини, здатні вбивати хвороботворні мікроорганізми. До таких рослин належать: гібіскус китайський, бегонія клубнева, пеларгонія, хризантема, хлорофітум, бегонія королівська, мирт, каланхое, традесканція, евкаліпт лимонний, цитрусові та хвойні рослини.

Очищують повітря від шкідливих речовин гібіскус китайський, хлорофітум, аспарагус перистий, алое, традесканція, цисус ромболистий. Для іонізації повітря варто завести сенполію, сансевієрію, нефролепис чи хвойні рослини.

Якщо ж у дитячій кімнаті надто сухе повітря, то його природними зволожувачами є вже згадувані гібіскус китайський, хлорофітум, циперус та нефролепис.

Найкориснішою кімнатною рослиною вважається хлорофітум, який поглинає шкідливі для здоров’я формальдегід, аміак, ацетон, азот, бензол та має бактерицидні властивості.

Хронічний тонзиліт. Профілактика та наслідки

Хронічний тонзиліт – це ураження лімфоїдної тканини, стійке хронічне запалення піднебінних миндалин, характеризується загостреннями у вигляді ангін і загальною токсикоз-алергічною реакцією. Хронічний тонзиліт є каталізатором патологічних процесів в організмі.

Якщо ангіна і хронічний тонзиліт не супроводжується болями в горлі, високою температурою, то хворі найчастіше не поспішають звертатися до лікаря, а між тим ускладнення недолікованих захворювань можуть бути досить серйозними. Якщо не лікувати хронічний тонзиліт, то він може призводити до серйозних ускладнень: ураженню серця, суглобів, розвиток нефриту, ревматизму.

Щоб попередити хронічний тонзиліт рекомендовано: своєчасна санація порожнини рота, лікування хронічних захворювань глотки і носоглотки, загартування. Найлегше попередити захворювання, ніж його лікувати – про це говорив ще Гіппократ.

Вітаміни, мікроелементи та природні компоненти,

необхідні для здоров’я очей дитини

Найбільше інформації діти засвоюють завдяки органам зору, а запорукою здоровя очей є регулярний відпочинок і раціональне харчування. Дуже важливо, щоб з продуктами харчування діти отримували всі необхідні для зору вітаміни, мікроелементи та природні компоненти.

•   Лютеїн – поліпшує гостроту зору, захищає очі від ультрафіолету. Джерела – жовток яйця, персик, апельсин, мандарин, селера, морква, хурма, кукурудза, зелений салат, солодкий перець, петрушка, кріп.
• Бета-каротин – забезпечує адаптацію до зниженого освітлення. Джерела – морква, зелена цибуля, щавель, шпинат, латук, салат, томат, червоний перець, броколі, гарбуз, грейпфрут, слива, персик, диня, абрикос, хурма, аґрус, чорниця, чорна смородина.
• Вітамін С – нормалізує утворення сльозової рідини, знижує підвищений очний тиск. Джерела – шипшина, червоний і зелений солодкий перець, чорна смородина, обліпиха, петрушка, брюссельська і кольорова капуста, кріп, горобина червона садова, апельсин, суниця.
• Вітамін Е – зберігає еластичність кровоносних судин, попереджає розвиток короткозорості. Джерела – соєва, кукурудзяна, соняшникова олія, пшениця, кукурудза, овес, жито, бобові, мигдаль, фундук, кеш’ю, волоський горіх.
•   Вітамін А – підвищує міцність судин. Джерела – свиняча, яловича та тріскова печінка, вершкове масло, яйце, твердий і кисломолочний сир, курятина, риба.
•  Цинк – захищає очі від пошкоджень яскравим світлом, забезпечує прозорість кришталика. Джерела – насіння соняшника та льону, соя, боби, чечевиця, горох, волоські горіхи, фундук, кеш’ю, пшениця.
•   Мідь – зміцнює судини ока. Джерела – шпинат, салат, овес, картопля, свиняча та яловича печінка, свинина, яйце, яловичина, молоко.
•  Селен – поліпшує стан судин, запобігає їх старінню. Джерела – пшениця, кокос, тунець, сардини, свиняча і яловича печінка, свинина, яйце, яловичина, молоко.
• Чорниця – природний антиоксидант, захищає очі від дії вільних радикалів, збільшує швидкість утворення зорового родопсину, поліпшує сутінковий зір, відновлює порушену мікроциркуляцію і стан кліткових мембран.

ПАМ’ЯТКА

для батьків про гігієнічні вимоги до одягу дитини

• Поверхня виробів, що не контактує безпосередньо зі шкірою дитини, може бути оздоблена синтетичними матеріалами.
• Дозволено використовувати поліамідні текстуровані нитки для зашивання мис­ка в дитячих панчішно-шкарпеткових виробах.
• Костюми купальні, карнавальні, бальні і театральні, одяг святковий із синтетичних та штучних матеріалів дозволено носити епізодично.
• Як підкладку в одязі дітей можна використовувати синтетичні тканини.

Для дітей до трьох років

• Одяг першого і другого шарів має бути виготовлений винятково з натуральних тканин.
• Дозволено використовувати штучну тканину як підкладку одягу третього шару.
• З’єднання деталей, обметування зрізів, оздоблювальні шви одягу можуть бути зроблені синтетичними нитками, якщо шви не контактуватимуть зі шкірою дитини. Шви готових виробів мають бути закріплені.
• На білизні дітей можуть бути аплікації, вишивки, оздоблення швів із синтетичних та штучних матеріалів, а також обробки, виконані методом друку та термодруку, якщо вони не стикатимуться з тілом дитини.

Для дітей від трьох до семи років

• Дозволено одягати панчішно-шкарпеткові вироби з пряжі змішаних волокон (50% натуральних і 50% хімічних волокон).
• Одяг другого шару може бути з натуральних, штучних та змішаних тканин, вміст натурального волокна в останніх має бути не менше 50%.
• Білизна першого шару (труси, майки) з хімічних волокон, вовняної чи напіввовняної пряжі для дітей повинна мати внутрішню бавовняну ластку.

ПАМ’ЯТКА

для батьків про гігієнічні вимоги до взуття дитини

• Вкладна устілка та підкладка взуття дитини мають бути виготовлені з натураль­них матеріалів (підкладочна шкіра, тканини, трикотажні полотна тощо).
• Штучні та синтетичні матеріали допустимі лише для верху взуття дитини.
• Для верху взуття дітей віком від одного до трьох років дозволено використання штучних та синтетичних матеріалів, однак за умови виготовлення внутрішньої під­кладки з натуральних матеріалів.
• У зимовому взутті дитини підкладка може бути зі штучного хутра та байки.
• У закритому взутті дитини заборонено використовувати підкладки зі штучної та/або синтетичної шкіри.
• Носкова частина взуття дитини має бути ширшою за пучкову та відповідати висоті плюснофалангового суглоба великого пальця стопи.
• У взутті дитини підбори мають бути низькими. Висота підборів повсякденного дитячого взуття має становити 5-10 мм.
• П’яточна частина дитячого взуття має щільно охоплювати п’яту і бути стійкою.
• У літньому взутті дитини допускають відкриту п’яточну частину за умови її фіксації, забезпечення стійкості стопи під час ходіння та зручного закріплення взуття на нозі.