Кір – гостре інфекційне захворювання, збудником якого є вірус кору, що передається повітряно-крапельним шляхом. Кір характеризується лихоманкою, синдромом інтоксикації, прояв якого наростає з часом, вираженим катаральним синдромом, ураженням слизових оболонок ротової порожнини, очей, наявністю плямисто-папульозного висипу, що переходить у пігментацію. Кір може вразити людину будь-якого віку.

Збудником кору є РНК-вмісний вірус, що належить до роду морбілівірусів, родини параміксовірусів. Вірус кору швидко втрачає патогенні властивості у зовнішньому середовищі, він чутливий до ультрафіолетового опромінювання, сонячного світла, висушування. Поза організмом людини вірус може проіснувати впродовж двох годин.

Джерелом інфекції є хвора на кір людина, навіть з атиповими формами захворювання.

Типова форма кору характеризується циклічністю перебігу захворювання та має чотири періоди: інкубаційний (прихований); катаральний (продромальний); період висипу; період пігментації.

Інкубаційний період кору триває 9-17 днів. Перебіг періоду – безсимптомний.

Катаральний період триває 4-5 діб. Його симптомами є: раптове підвищення температури тіла до 38,5-39 °С; головний біль, відмова від їжі, поганий сон, а також сухий ненав’язливий кашель, нежить, почервоніння повік.

На другий-третій день катарального періоду кашель посилюється, з’являються запалення зовнішньої білкової оболонки ока (склерит), світлобоязнь; на слизових оболонках щік, губ і ясен з’являються сірувато-білі плями, оточені червоним вінчиком.

Період висипу триває 3-4 дні. Характерними ознаками цього періоду є поява плямисто-папульозного висипу та підвищення температури до 40 °С.

Період пігментації триває 7-14 днів. Ознакою цього періоду є швидке потемніння висипу, що перетворюється на пігментні плями. Пігментація тримається впродовж десяти днів.

Планову активну імунізацію проти кору визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595, згідно з яким профілактику кору проводять у віці дванадцяти місяців живою вакциною, яка містить атенуйований (штучно послаблений) вірус кору. Вдруге прищеплюють дитину у віці шести років.

Хворих на кір слід ізолювати до п’яти діб від появи висипу, а якщо хвороба супроводжується ускладненнями – на строк до десяти днів. На період лихоманки рекомендовано дотримуватися постільного режиму, а також особистої гігієни. Кімнату, де перебуває хворий, слід регулярно провітрювати. Дезінфекцію приміщення не проводять, оскільки вірус не стійкий у зовнішньому середовищі.

Пам’ятка для батьків

Щодо дій у разі виникнення перших симптомів кору

1.Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обовязково дочекатися його прибуття. Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.

2.До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чистою, добре провітрюватися.

3.Обовязково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.

4.Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.

5.Навчити хворого при нападках кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.

6.Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).

7.У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.

8.Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов’язку, які варто змінювати через дві і чотири години відповідно.

9.Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та проведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.

Збереження і зміцнення здоров’я дитини – одна з важливих завдань дошкільного виховання. Саме тому в дитячому садку особлива увага приділяється фізкультурно-оздоровчій роботі. Особливе місце в цій системі займає коригуюча гімнастика, так як її метою є зміцнення різних груп м’язів, формування правильної постави та профілактика плоскостопості у дітей. Зручніше всього проводити цю корисну зарядку після денного сну перед полуднем. Нескладні вправи допоможуть дітям прокинутися і забезпечать запас бадьорості під час другої половини дня. Крім того, регулярні заняття допоможуть сформувати в дитини дбайливе ставлення до свого здоров’я і запобігають появі простудних захворювань.

Кожному педагогу і турботливим батькам відомо, що основна діяльність у дошкільному віці – це гра. Тому всі заняття малят рекомендується проводити саме в ігровій формі. І коригуюча гімнастика не є винятком з правил. Тому ми рекомендуємо під час проведення комплексу вправ включати сюрпризні моменти, давати завдання у віршованій формі, дітям загадки загадувати. Краще всього виконувати вправи під неголосну, але веселу музику. Такий підхід забезпечить появу інтересу у дітей до фізичної культури та подарує їм масу позитивних емоцій.

Важливо пам’ятати, що в кожній групі дитячого саду фізичне виховання ставить різні завдання. Вправи розробляються на основі знань про вікові особливості і групи здоров’я малюків. Такий підхід не тільки допомагає зміцнити м’язи і поліпшити поставу, але й не шкодить тим дітям, які потребують специфічного догляду або лікування. Тому перед проведенням комплексу вправ необхідно з’ясувати, чи є протипоказання у кожному конкретному випадку, і врахувати побажання лікуючого лікаря. Кожен новий комплекс слід вводити обережно, спочатку розучуючи його з дітьми, а потім удосконалюючи кожну вправу. Щоб зберегти інтерес малюків до гімнастики, слід міняти комплекси кожні два тижні.

Нерідко плоскостопість вважають лише косметичним дефектом стопи. Але це не так. Плоскостопість заважає нормальному руху, з часом формуючи неправильну поставу, деформуючи кістки стопи, нижніх кінцівок, хребта. Плоскостопість викликає болю при ходьбі і фізичних навантаженнях, що відбивається на загальному самопочутті людини.

Профілактика плоскостопості у малюка.

1) Як тільки дитина починає ходити, купувати йому спеціальне взуття з жорсткою фіксацією гомілковостопного суглоба, з твердим задником і закритим носом, на невеликому – 0,5 см – каблучку. Взуття на плоскій підошві, сандалі і туфлі без задників неприпустимі для маленьких дітей. У цьому відношенні неприпустимі також валянки для маленьких дітей.

2) Для профілактики плоскостопості дитині корисно ходити босоніж по траві, гальці, піску. Неприпустима постійна ходьба босоніж по рівній поверхні – підлозі, килиму, асфальту.

3) Чи можна придбати спеціальний масажний килимок і виконувати на ньому щоденну гімнастику з профілактики плоскостопості.

4) У взутті дитини носок повинен бути досить широким, щоб пальці розташовувалися вільно, без здавлювання.

5) Малюкові корисно виконувати масаж гомілок, спини, стоп. Можна застосовувати загартовування з ножними ваннами контрастної температури, а також обливання стоп поперемінно теплою і холодною водою з наступним розтиранням грубим рушником. Такі процедури викликають прилив крові до стопи, покращуючи живлення м’язів і кісток і сприяють їх правильному формуванню.

6) Якщо дитина стоптує взуття, втомлюється при ходьбі, можна застосовувати лікувальну ортопедичне взуття, проконсультувавшись з лікарем – ортопедом.

7) У профілактиці плоскостопості велике значення має правильне формування м’язового корсету спини і ніг. Як тільки дитина починає займатися за столом або партою – потрібно стежити за поставою. Крім того, щодня потрібно виконувати вправи для спини – нахили, підтягування, повороти.

8) Для профілактики плоскостопості необхідно чергувати періоди активного відпочинку на ногах з періодами відпочинку, коли стопи дитини можуть відпочити. Надмірні заняття спортом з дитинства, непосильні навантаження можуть згубно позначитися на формуванні зводу стопи і бути причиною плоскостопості.

9) Необхідно зміцнювати організм дитини, підвищувати імунітет. Дитина повинна отримувати якісне, збалансоване харчування. Для формування кісток кальцій необхідний, тому в раціоні дитини повинно бути достатня кількість молочних продуктів, риба, м’ясо. Фрукти і овочі дадуть дитині вітаміни і мікроелементи. У зимовий період дитині можна давати таблетовані форми вітамінів, риб’ячий жир в капсулах, про що попередньо проконсультуватися з педіатром.

Профілактика плоскостопості у дитини повинні починатися з того періоду, коли маля тільки починає ходити. Потрібно пам’ятати про те, що в більшості випадків плоскостопість формується в результаті неправильних дій батьків по догляду за дитиною, неправильно підібраного взуття, тому завдання батьків – приділити велику увагу цьому питанню і докласти зусиль, щоб звід стопи малюка сформувався правильно, і подарувати йому радість руху на все життя.

 

Імунну систему називають щитом усього організму, оскільки саме від неї залежить, як часто людина хворіє та наскільки потужні її захисні клітини в боротьбі з вірусними й бактеріальними атаками. Тому кожен намагається зміцнити свою невидиму «захисну оболонку». Одним із найдієвіших, а також простих і дешевих способів підвищення імунітету є точковий масаж за методикою професора Алли Уманської. Учені встановили, що на людському тілі міститься понад тисячу біоактивних точок, які відповідають за роботу різних органів і систем нашого тіла й тісно пов’язані через нервові закінчення з мозковим центром.

ДЕВЯТЬ НАЙГОЛОВНІШИХ ТОЧОК

Автор методики «Щит від усіх хвороб» Алла Уманська проаналізувала найважливіші 32 точки, з яких обрала 9 фундаментальних. За їх допомогою можна підвищити працездатність імунної системи. Ці 9 точок є своєрідними кнопками пульта, натискання на які приводить у дію найважливіші органи нашого тіла: серце, легені, мозок, печінку, шлунок. Тому точковий масаж Уманської — це не просто звичайна косметична чи медична процедура, це профілактика захворювань і недуг, в основі якої лежить стимуляція біоактивних зон, викид у кров інтерферонів, секреторних антитіл та імуноглобулінів, що підсилюють неспецифічний захист організму.
Точковий масаж за методикою професора Уманської має кілька правил.
– Натискання на певні точки здійснюється в суворій послідовності.
– Процедуру починають робити з першої точки, а закінчують — 9-ю.
– Масаж роблять вгвинчувальними рухами. Подушечками пальців натискають на точку 9 разів за годинниковою і стільки ж проти годинникової стрілки.
– Точки 3, 4, 6, 8 є парними, тобто розташовані симетрично з правого й лівого боку голови, тож на них потрібно впливати одночасно.
– Зона номер 2 — найчутливіша, тому сила натиску має бути мінімальною.
– Точку, що міститься в зоні грудної клітки, слід масажувати 4 пальцями одночасно.
– Точку 3 рекомендують притискати акуратно, оскільки в цьому місці міститься сонна артерія, від роботи якої залежить нормальний кровообіг.
– Масаж точки 4 проводиться не силою натиску, а погладжуванням зверху донизу.
Точковий масаж за рекомендаціями автора роблять кінчиками великого, вказівного та середнього пальців. Ефективність масажу залежить від кількості сеансів. Для профілактики захворювань радять робити такий масаж тричі на день. Він займає всього 1-2 хвилини.

РОЗТАШУВАННЯ ТОЧОК ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ

Алла Олексіївна Уманська, розробляючи власну техніку точкового масажу, досить добре й детально описала розташування потрібних точок, силу натиску на них та орган, який із ними пов’язаний. Так, перша точка – це органи дихальної системи: бронхи, легені, а також головний орган – серце. Впливаючи на точку, можна поліпшити кровообіг, збільшити доступ кисню до цих органів. Ставимо 4 пальці нижче яремної ямки. У ділянці мізинця й буде перша точка.
Друга точка – відповідає за захист організму від інфекційних захворювань. Вона відіграє важливу роль у процесі формування та нормального функціонування імунної системи. Проте варто зазначити, що підніматися вище яремної западини не варто й сила натиску має бути мінімальною.
Третя точка розташована на шиї. Якщо розмістити вказівні пальці на поверхні шиї з двох боків кадика, то відчуємо биття пульсу. Піднімаємося на 1 сантиметр угору – це і є третя точка. Масаж у цій зоні має бути акуратним, щоб не притиснути сонну артерію. Він регулює роботу щитоподібної залози, зменшує захриплість.
Четверта точка відповідає за функціональність кровоносних судин, діафрагми. Легке натиснення в ділянці 1—5 шийних хребців задньо-бокового відділу шиї знімає головний біль, зменшує ймовірність захворювання на фарингіт.
П’ята точка розташована в зоні сьомого шийного й першого грудного відростка хребця. Тут перетинаються нервові закінчення, тому масаж рекомендують проводити ніжно, легко погладжуючи й притискуючи шкіру. Вплив на цю точку дає змогу відкоригувати роботу серця й легенів, нормалізує вегетосудинний тонус.
Шоста точка відповідає за роботу ендокринних залоз, вироблення інтерферону, антивірусних компонентів. Вона розташована по краях крил носа. Щоденне масажування цієї зони поліпшує слух, прискорює розвиток мовлення в дітей.
Сьома точка впливає на лобові відділення мозку й відповідає за кровопостачання сірих клітин. Розташована трохи нижче росту брів. Якщо регулярно натискати подушечками вказівного пальця на сьому точку, можна позбутися головного та очного болю, поліпшити пам’ять і увагу.
Восьма точка – це ділянка вуха, хрящовий виступ на зовнішньому вусі. Масаж цієї зони зменшує біль у вухах, горлі, тренує роботу вестибулярного апарату, знімає запалення гайморових пазух.
Дев’ята точка міститься на кисті руки, там, де лінія згину переходить у долоню. Масаж на цій ділянці спрямований на загальне зміцнення всього організму. Ця точка є свого роду підсилювачем усіх 8 вказаних вище.
Масаж за методикою Уманської нормалізує роботу життєво важливих органів, підвищуючи захисні функції організму. Найчастіше такий масаж приписують дітям і людям, чия професія пов’язана із розумовою працею. Він дуже ефективний у період вірусних епідемій.

За волоссям дитини слід ретельно доглядати, інакше воно почне випадати, розшаровуватися, що негативно вплине на його подальший ріст.

 Пам’ятка

для батьків дошкільників щодо догляду за волоссям дитини

• У дітей шкіра голови більш чутлива, ніж у дорослих, тому мити її потрібно не рідше, ніж раз на два дні.
• При виборі шампуню слід надати перевагу м’яким засобам для миття волосся з нейтральним рН, що не подразнюють шкіру.
• Не можна мити голову милом. З’єднуючись із солями води та секретом сальних залоз, мило утворює нерозчинні часточки, що залишаються на шкірі. До того ж використання мила посилює виділення секрету сальних залоз, спричинює порушення дихання та кровообігу у волосистій частині голови.
• Ополіскування відварами ромашки, липи, корення аїру, шавлії, евкаліпту, кропиви роблять волосся пухнастим і блискучим. Окрім того, ромашка надає волоссю яскраво-золотистого відтінку.
• Не потрібно розчісувати мокре волосся.
• Необхідно ретельно висушувати волосся перед сном. Дитині не можна лягати спати з мокрим волоссям, оскільки це може призвести до отиту чи запалення трійчастого нерва.
• Не рекомендується плести тугі косички чи туго стягувати волосся в хвіст. Такі зачіски можуть спровокувати появу залисини чи витончення волосся.
• При потраплянні на волосся фарби, клею, пластиліну, жувальної гумки слід видалити їх за допомогою гребінця та рослинної олії.
• Улітку слід надягати на голову дитини панамку чи кепку.

 

Кожному медичному працівникові заповіддю є принцип «Не зашкодь!». Батьки ж у своїй безмежній турботі інколи не усвідомлюють тих проблем, з якими може стикнутися дитина, якщо надмірно та без участі лікаря її лікувати. Однією з поширених проблем домашнього самолікування є призначення дитині антибіотиків у разі звичайної застуди. Що саме слід знати про антибіотики?

Антибіотики виробляються мікроорганізмами, рослинами, тваринами у процесі метаболізму, а також синтетично. Вони вбивають мікроорганізми або порушують їх ріст і розмноження, цим нівелюючи поширення мікроорганізмів в організмі.

Антибіотики використовують при лікуванні бактеріальних інфекцій, зокрема внутрішньолікарняних, при лікуванні туберкульозу, онкологічних захворювань, хірургічних інфекцій, при трансплантаціях органів, виходжуванні новонароджених тощо.

Антибіотики мають виразну лікувальну дію та зазвичай при правильному застосуванні добре переносяться, однак є й винятки. Наведемо найпоширеніші помилки батьків, які призводять до погіршення стану здоров’я дитини через антибіотики:

• самостійне призначення антибіотиків дитині у разі, коли погіршення почуття дитини не пов’язане з мікробними штамами (без знання діагнозу або при вірусних захворюваннях, при поширених симптомах застуди);
• неправильний вибір антибіотиків;
• неправильне дозування антибіотиків;
• передчасне припинення приймання антибіотиків у разі появи перших ознак поліпшення стану дитини.

Самостійне призначення дитині антибіотиків без знання того, яким насправді є діагноз, — не надто розсудливий крок з боку бать­ків. Адже насправді антибіотик може бути безсилим проти багатьох хвороб, зокрема вірусного походження. Проте свою знищувальну дію він спрямує проти корисних мікроорганізмів людини, що може спричинити дисбіоз. І навіть у разі мікробного походження захворювання батьки можуть непра­вильно визначити, який саме потрібен антибіотик та як саме його слід приймати дитині.

Таке неправильне призначення антибіотика, відсутність або недотри­мання рекомендацій лікаря/інструкції щодо прийому препарату може при­звести до появи стійкості до антибіотика, через що, коли він справді буде потрібен, він не буде ефективним. Крім того, передозування антибіотика може спричинити появу негативних побічних реакцій.

Через те, що віруси не є клітинними організмами, антибіотики проти них безсилі. Тому антибіотики неефективні при лікуванні вірусних захворювань — грипу, гепатитів А, В і С, вітряної віспи, герпесу, краснухи, кору тощо

Передчасне припинення прийому препарату може призвести до того, що штам мікроорганізмів не буде знищено остаточно. А це призведе до появи стійкості у цих мікроорганізмів до певного антибіотика.

Резистентні штами мікроорганізмів (стійкі до лікарського засобу) можуть передаватися від людини до людини, від тварини до тварини, а також вони потрапляють у навколишнє середовище. Отже, якщо зараження відбулося через мікроби, що мають резистентність до певних антибіотиків, у мікробів-збудників вона зберігатиметься.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! До резистентності мікробів до антибіотиків часто призводить нерегульоване застосування цих препаратів, зокрема з профілактичною метою.

За таких умов у мікроорганізмах з’являються нові механізми обміну речовин, змінюється структура клітинної стінки, рибосом, виробляються ферменти, що руйнують антибіотики, після чого ті швидко виводяться з клітини.

Проблема дефіциту магнію в дошкільників особливо актуальна в осінньо-зимовий період, коли підвищується ризик застудних захворювань. Адже саме цей макроелемент бере участь у виробленні антитіл і фагоцитів, які відповідають за імунітет, а також є протиалергійним та протизапальним чинником

Дефіцит магнію у дітей до семи років

Значення магнію для організму дитини не можна недооцінюва­ти — цей хімічний елемент впливає на травлення, імунну сис­тему, формування кісток, процес утворення нових клітин, роботу м’язових тканин, нирок, серця, мозку, допомагає під час передачі нервових імпульсів.

За дефіциту магнію уповільнюються практично всі життєві процеси на клітинному рівні, що пов’язано з порушенням вільного переміщення іонів мінералів, переважно магнію і калію. Ослаблення організму дитини в разі дефіциту магнію відбувається через припи­нення вироблення антитіл і фагоцитів, покликаних знищувати хво­роботворні бактерії та віруси.

Магній позитивно впливає на ясність і чіткість мислення та уповільнює процеси старіння організму. В організмі дитини магній виконує такі функції:

• сприятливо впливає на ріст кісток та надає їм міцності;
• координує серцевий ритм, знижує підвищений артеріаль­ний тиск;
• поліпшує кисневе забезпечення серцевого м’яза;
• регулює рівень цукру в крові;
• бере участь у синтезі білка, транспортуванні поживних ре­човин, фосфорному і вуглеводному обміні;
• відіграє важливу роль у процесі передачі генетичної інфор­мації;
• сприяє поліпшенню функції дихання у разі бронхо-легеневих захворювань — хронічної астми, емфіземи, бронхіту;
• виступає як профілактичний засіб м’язових і суглобових болів, синдрому хронічної втоми, мігрені;
• сприяє здоров’ю зубів, зокрема зміцнює їхню емаль;
• запобігає відкладенню кальцію, каменів у жовчному міхурі та нирках;
• сприяє виведенню з організму деяких токсичних речовин;
• поліпшує перистальтику кишківника; в нормалізує роботу нервової системи.

Інакше кажучи, магній є незамінним макроелементом для пов­ноцінного функціонування організму дитини.

Добова потреба організму дитини в магнії

Мінімальна добова потреба в магнії — 400 мг, максималь­но допустима кількість споживання — 800 мг. Звичайний раці­он харчування, як правило, містить 200-400 мг на добу. Потреба в магнії у дітей від народження і до статевого дозрівання стано­вить 10-30 мг/кг маси тіла на добу. Пізніше збільшення маси м’язів і кісток стабілізується, потреба в цьому макроелементі зменшуєть­ся до 6 мг/кг маси тіла на добу.

Добова норма магнію підвищується у таких випадках:

• стрес;
• ріст тканин — наприклад, у спортсменів;
• вживання сечогінних препаратів.

За рекомендаціями ВООЗ, для дітей нормальний вміст магнію в сироватці крові становить 0,74-1,15 ммоль/л.

Усього в організмі має міститися близько 20-30 г магнію: у м’яких тканинах — близько 60%, у кістковій — близько 38%, а та­кож у рідинах 1-2%.

Причини дефіциту магнію у дітей

Причиною низького вмісту магнію, або гіпомагніємії, в організмі у дітей є недостатньо різноманітна дієта, що містить мало нерафінованих злакових, а особливо зелених, жовтих, червоних овочів і фрук­тів, та дієта з низьким вмістом білків.

Чинники дефіциту магнію:

• порушення обміну магнію;
• недостатня кількість магнію, що надходить із продуктами харчування;
•  підвищене витрачання магнію в період інтенсивного росту, одужання або через надмірну пітливість;
• погіршення процесу засвоєння магнію через надлишковий рівень жирів, кальцію, фосфатів;
• постійні стресові ситуації;
• порушення вироблення інсуліну;
• тривалий прийом антибіотиків, діуретиків, протипухлин­них препаратів тощо;
• захворювання нирок;
• отруєння кобальтом, марганцем, кадмієм, алюмінієм, бери­лієм, свинцем, нікелем;
• порушення всмоктування магнію в кишківнику через такі стани:
• гостре або хронічне захворювання тонкої кишки;
• скорочення всмоктувальної поверхні кишківника під час радіотерапії, хірургічного втручання (резекції);
• стеаторея, за якої магній зв’язується з невсмоктувальними жирними кислотами і виводиться зі стулом;
• дисбактеріоз товстого кишківника.

Ці чинники дефіциту магнію викликають різноманітні симпто­ми дефіциту магнію в організмі дитини.

Симптоми дефіциту магнію та його діагностика

У дітей з дефіцитом магнію спостерігають збудливість, дратів­ливість, підвищену рухову активність і посилення сухожильних реф­лексів, погіршення пам’яті, здатності концентруватися і утримувати увагу. Діти більш старшого віку з дефіцитом магнію схильні до не­послуху, тривожності, психомоторної нестабільності, відставання в рості та розумовому розвитку.

За умов дефіциту магнію у дитини спостерігаються такі симп­томи:

• підвищена стомлюваність або хронічна втома, депресивні стани, апатія;
• синдром гіперактивності та дефіциту уваги;
• втрата апетиту та зниження ваги;
• болі в серці, порушення серцевого ритму, зокрема тахікардія;
• раптове запаморочення, втрата рівноваги, миготіння «му­шок» перед очима;
• пригнічений психічний стан і страх;
• біль і поколювання в м’язах;
• м’язові спазми та мерзлякуватість за відсутності явних ознак інших захворювань;
• підвищена чутливість до зміни погоди, особливо у кін­цівках;
• гострі болі в шлунку, що часто супроводжуються проносом, випадінням волосся, підвищенням ламкості нігтів;

оніміння, поколювання, свербіж, «гусяча» шкіра, відчуття болючого холоду;

• втрата апетиту, нудота, блювання;
• брак повітря або відчуття грудки в горлі;
• частий головний біль.

Часом ці ж симптоми можуть бути викликані й іншими чин­никами, але якщо вони усуваються додатковим прийомом магнію, то причина їх появи саме в дефіциті магнію.

Встановити дефіцит магнію в організмі дуже просто. Необхідно попросити дитину встати прямо, напружити м’язи або із зусиллям потягнутися. Хворобливі відчуття в гомілках або щиколотках — пер­ша тривожна ознака. За наявності ознак дефіциту магнію необхідно вжити заходів для відновлення його рівня в організмі.

Захворювання, викликані дефіцитом магнію

Через дефіцит магнію можуть виникнути такі захворювання:

• серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія, арит­мія, ішемічна хвороба серця;
• ендокринної системи — цукровий діабет;
• нервової системи — депресія, мігрень, розлади пам’яті, су­домний синдром.

Окрім того, встановлено зв’язок дефіциту магнію і кальцію з алер­гічними нападами, зокрема бронхіальною астмою та кропив’янкою. Також відчуття оніміння і поколювання можуть бути пов’язані саме з дефіцитом магнію і кальцію.

Рахіт у дітей у перші роки життя може бути викликаний саме дефіцитом магнію і тому не піддається лікуванню вітаміном Б. У цьому випадку для успішного лікування необхідно компенсувати саме дефіцит магнію.

Застосування препаратів магнію

За неможливості раціонально харчуватися, а також за умов стресу, фізичних навантажень і певних захворювань рекомендується додатковий прийом магнію. Це може визначити тільки лікар.

Профілактика дефіциту магнію у вигляді прийому препаратів маг­нію є незамінною складовою лікування багатьох захворювань, у тому числі серцево-судинних, онкологічних, нервових, токсичних отруєнь, алергічних реакцій, порушень у роботі залоз внутрішньої секреції і ба­гатьох інших. Рекомендована тривалість профілактичного лікування — близько місяця. Протягом року можна провести 2-3 курси.

Профілактика дефіциту магнію

Найприродніший спосіб поповнення магнію в організмі — це введення в раціон багатих на нього продуктів. Магніємістка діє­та включає м’ясо, рибу, печінку, горіхи, висівки, бобові, твердий сир, яєчний жовток, кисломолочні продукти, зокрема сир кисломолоч­ний, капусту, буряк тощо. Для корекції раціону дитини дошкільного віку з дефіцитом магнію можна використовувати рецепти корисних страв із підвищеним вмістом магнію.

Рослинна їжа містить велику кількість магнію. Так, половину до­бової норми можна задовольнити вживанням круп’яних виробів і хліб­ної продукції. Найбільш багаті магнієм нерафіновані продукти: крупи — бурий рис, гречка, пшоно, перлова, вівсяна та ячна крупи; цільнозерновий хліб; висівки; горіхи; гречаний мед; соя; квасоля; какао; яйця; свіжа зелень; овочі; фрукти, особливо зеленого кольору.

Більше магнію міститься у свіжих необроблених овочах — під час варіння овочів цей макроелемент вимивається. Також багато магнію втрачається внаслідок чищення овочів, оскільки його кон­центрація вища під шкіркою. Взимку додатковим джерелом магнію є сухофрукти, особливо курага, родзинки, чорнослив, фініки. Корисно вживати фіги, лимони, грейпфрути, яблука, абрикоси, персики, цвітну капусту, помідори, картоплю, а також морські продукти — креветки, камбалу, морський окунь і короп, палтус, оселедець, скумбрію, тріс­ку. Багато дієтологів радять замінити звичайну сіль на морську — вона багата макроелементами, зокрема магнієм і калієм. Менше магнію, але в легкозасвоюваній формі, міститься в молоці, кисломо­лочному сирі. За дефіциту магнію дуже корисним є вживання бана­нів, оскільки в них є вітамін В₆, який сприяє засвоєнню магнію і залу­ченню його до обмінних реакцій.

На жаль, сучасні технології промислового виробництва продук­тів харчування, такі як видалення поживних речовин для подовжен­ня терміну реалізації, рафінування, застосування хімічних добрив, — призводять до зникнення магнію в ґрунтах і в продуктах.

Продукти харчування, що містять магній, не завжди можуть за­безпечити наш організм достатньою кількістю цього елемента. За­своєнню магнію перешкоджають жири: наприклад, салат з овочів і зелені з рослинним маслом не дає організму необхідної кількості цього макроелемента. Погіршується засвоєння магнію в разі над­лишкового вживання продуктів, що містять натрій. У цілому для за­своєння магнію має бути збалансованим вміст макро- і мікроелемен­тів у їжі.

Пневмонія в дітей – це гострий інфекційний процес в легеневій паренхімі із запаленням всіх структурно-функціональних одиниць респіраторного відділу легень. Захворювання протікає з ознаками інтоксикації, кашлем, дихальною недостатністю. Діагноз пневмонії встановлюється на основі характерної аускультативної, клініко-лабораторної та рентгенологічної картини. Лікування пневмонії в дітейвимагає призначення антибіотиків, бронхолітиків, жарознижуючих, відхаркувальних, антигістамінних препаратів, а також фізіотерапії, ЛФК та масажу.

Пневмонія в дитини представляє собою гостре інфекційне ураження легень, що супроводжується наявністю інфільтративних змін на рентгенограмах і симптомів ураження нижніх дихальних шляхів.

Класифікація пневмонії

Поширена в клінічній практиці класифікація враховує умови інфікування, рентгеноморфологічні ознаки різних форм пневмонії захворювання, його важкість, тривалість та етіологію.

За умовами, в яких відбулося інфікування дитини, виділяють позалікарняні (домашні), внутрішньолікарняні (госпітальні) і вроджені (внутрішньоутробні) пневмонії у дітей. Позалікарняна пневмонія розвивається в домашніх умовах, за межами лікувального закладу, головним чином, як ускладнення ГРВІ. Внутрішньолікарняною вважається пневмонія, що виникла через 72 години після госпіталізації дитини або протягом 72 годин після її виписки. Госпітальні пневмонії у дітей мають найбільш важкий перебіг і результат, оскільки у внутрішньолікарняної флори нерідко розвивається резистентність до більшості антибіотиків. Окрему групу становлять вроджені пневмонії, що розвиваються у дітей з імунодефіцитом в перші 72 години після народження, та неонатальні пневмонії в дітей першого місяця життя.

Форми пневмонії в дітей

Осередкова пневмонія характеризується вогнищами інфільтрації діаметром 0,5-1 см, розташованими в одному або декількох сегментах легені, іноді – білатерально. Запалення легеневої тканини носить катаральний характер з утворенням в просвіті альвеол серозного ексудату. При такій формі відбувається злиття окремих ділянок інфільтрації з утворенням великого вогнища.

Сегментарна пневмонія перебігає із залученням в запалення цілого сегмента легені і його ателектазу. Сегментарне ураження часто протікає у вигляді затяжної пневмонії в дитини з переходом в легеневий фіброз або деформуючий бронхіт.

Крупозна пневмонія представляє собою гіперергічне запалення, що проходить стадії припливу, червоного опеченения, сірого опеченения та завершення. Запальний процес має лобарну або сублобарну локалізацію із залученням плеври (плевропневмонія).

Інтерстиціальна пневмонія характеризується інфільтрацією і проліферацією інтерстиціальної (сполучної) тканини легенів осередкового або дифузного характеру. Інтерстиціальна пневмонія у дітей зазвичай викликається пневмоцистами, вірусами, грибами.

За важкістю перебігу розрізняють неускладнені та ускладнені форми пневмонії у дітей. В останньому випадку можливий розвиток дихальної недостатності, набряку легенів, плевриту, деструкції легеневої паренхіми (абсцесу, гангрени легені), екстрапульмональних септичних вогнищ, серцево-судинних порушень і т.п.

Перебіг пневмонії в дитини може бути гострим або затяжним. Гостра пневмонія продовжується від 4 до 6 тижнів, а при затяжній пневмонії клініко-рентгенологічні ознаки запалення зберігаються більше 6 тижнів.

По етіології виділяються вірусну, бактеріальну, грибкову, паразитарну, мікоплазмову, хламідійну та змішану форми пневмонії в дітей.

Причини пневмонії в дитини

Етіологія пневмонії в дітей залежить від їхнього віку та умов інфікування. Пневмонії новонароджених зазвичай пов’язані з внутрішньоутробними інфекціями або внутрішньо лікарняним інфікуванням. Вроджені пневмонії часто викликаються вірусом простого герпесу 1 і 2 типів, вітряної віспи, цитомегаловірусом, хламідією. Серед внутрішньолікарняних патогенів провідна роль належить стрептококам групи В, золотистому стафілококу, кишковій паличці, клебсієлі. У доношених та недоношених дітей велика етіологічна роль вірусів грипу, РСВ, парагрипу, кору та ін.

У дітей до 1 року переважаючим збудником пневмонії виступає пневмокок (до 70-80% випадків), рідше – гемофільна паличка, моракселла та ін. Традиційними патогенами для дітей дошкільного віку служать гемофільна паличка, кишкова паличка, протей, клебсієла, ентеробактерії, синьогнійна паличка, золотистий стафілокок. В дітей шкільного віку, поряд з типовим запаленням легенів, значною також є кількість атипових пневмоній, викликаних мікоплазмовою та хламідійною інфекцією. Факторами, що призводять до розвитку пневмонії в дитини, служать недоношеність, гіпотрофія, імунодефіцит, стрес, переохолодження, хронічні вогнища інфекції (карієс зубів, гайморит, тонзиліт).

В легені інфекція проникає переважно аерогенним шляхом. Внутрішньоутробна інфекція в поєднанні з аспірацією навколоплідних вод призводять до виникнення вродженої пневмонії. Розвиток аспіраційної пневмонії в дітей раннього віку може відбуватися внаслідок мікроаспірації секрету носоглотки, звичної аспірації їжі при зригуванні, гастроезофагеального рефлюксу, блювоти, дисфагії. Можливе також гематогенне поширення патогенів з позалегеневих вогнищ інфекції. Інфікування госпітальною флорою нерідко відбувається при проведенні дитині трахеальної аспірації та бронхоальвеолярного лаважу, інгаляцій, бронхоскопії, ШВЛ.

Збудником бактеріальної інфекції зазвичай виступають віруси, що вражають слизову респіраторного тракту та порушують бар’єрну функцію епітелію та мукоциліарний кліренс, збільшують продукцію слизу та знижують місцевий імунологічний захист, полегшують проникнення збудників в термінальні бронхіоли. Там відбувається інтенсивне розмноження мікроорганізмів і розвиток запалення, до якого долучаються прилеглі ділянки легеневої паренхіми. При кашлі інфікована мокрота закидається у великі бронхи, звідки потрапляє в інші респіраторні бронхіоли, обумовлюючи утворення нових запальних вогнищ.

Утворенню вогнищ запалення сприяє бронхіальна обструкція та формування ділянок гіповентиляції легеневої тканини. Внаслідок порушення мікроциркуляції, запальної інфільтрації та інтерстиціального набряку порушується перфузія газів, розвивається гіпоксемія, респіраторний ацидоз та гіперкапнія, що клінічно виражається ознаками дихальної недостатності.

Симптоми пневмонії в дитини

Прояви пневмонії у дітей зазвичай розвиваються на 5-7 день ГРВІ. Загально інфекційна симптоматика характеризується фебрильною температурою тіла понад 38 градусів, ознаками інтоксикації, млявістю, порушенням сну, блідістю шкірних покривів, розладом апетиту, а також зригування та блювотою в грудних дітей. Респіраторні симптоми пневмонії у дитини включають кашель (вологий або сухий), задишку, періоральний ціаноз, участь в диханні допоміжної мускулатури, втягнення міжребер’я. Перебіг вогнищево-зливної пневмонії в дітей завжди більш важкий. Часто він супроводжується дихальною недостатністю, токсичним синдромом, розвитком плевриту або деструкції легеневої тканини.

Сегментарні пневмонії у дітей протікають з лихоманкою, інтоксикацією і дихальною недостатністю різного ступеня важкості. Процес відновлення може затягуватися до 2-3 місяців. Надалі на місці запалення може формуватися сегментарний фіброателектаз або бронхоектази.
Перебіг крупозної пневмонії відрізняється бурхливим початком, високою лихоманкою з ознобами, болем при кашлі та диханні у грудній клітці, відкашлюванням «іржавого» мокротиння, вираженою дихальною недостатністю. Нерідко при пневмонії в дитини розвивається абдомінальний синдром з блювотою, болями в животі та симптомами подразнення очеревини.

Інтерстиціальна пневмонія в дитини характеризується переважанням симптомів наростаючої дихальної недостатності: задишка, ціаноз, болісний кашель з мізерною мокротою, загальне ослаблення. Нерідко захворювання супроводжується ознаками правошлуночкової серцевої недостатності.

До ускладнень пневмонії, що зустрічаються у дітей, належать: інфекційно-токсичний шок, абсцеси легеневої тканини, плеврит, емпієма плеври, пневмоторакс, серцево-судинна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, поліорганна недостатність, ДВС-синдром.

Лікування пневмонії у дітей

Підставами для госпіталізації дитини, яка захворіла пневмонією, є:

– вік до 3-х років;

– залучення до запалення двох і більше частин легенів;

– важка дихальна недостатність;

– плеврит;

– важкі енцефалопатії;

– гіпотрофія;

– вроджені вади серця та судин;

– хронічна патологія легень: бронхіальна астма, бронхолегеневі дисплазії та ін.;

– хронічна патологія нирок: гломерулонефрит, пієлонефрит;

– імунодефіцит.

У гарячковому періоді дитині необхідний постільний режим, раціональне харчування та багато напоїв.

Основним методом лікування пневмонії в дітей є емпірична, а потім етіотропна антибактеріальна терапія, для якої можуть використовуватися бета-лактами (амоксиклав, аугментин та ін.), цефалоспорини (цефуроксим, цефамандол), макроліди (макропен, сумамед, кларитроміцин), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин), іміпенеми (тіенам) та ін. При неефективності терапії протягом 36-48 годин діючий антибіотик замінюють на препарат іншої групи.

Симптоматична та патогенетична терапія пневмонії включає призначення препаратів жарознижуючої, муколітичної, бронхолітичної та антигистаминної дії. Після стихання лихоманки показано фізіологічні процедури: УВЧ, індуктотермія, електрофорез, інгаляції, масаж грудної клітки, ЛФК.

Профілактика та прогноз пневмонії

При своєчасному розпізнаванні та лікуванні результат лікування пневмонії є позитивним. Негативний прогноз мають пневмонії, викликані високовірулентною флорою, ускладнені гнійно-деструктивними процесами, які протікають на тлі важких соматичних захворювань та імунодефіцитних станів. Затяжний перебіг пневмонії в дитини раннього віку загрожує формуванням хронічних бронхолегеневих захворювань.

Профілактика пневмонії в дітей полягає в організації відповідного догляду, загартовуванні, попередженні ГРВІ, лікуванні ЛОР-патологій, щепленні проти грипу, пневмококової інфекції, гемофільної інфекції. Всі діти, які перехворіли на пневмонію, підлягають диспансерному обліку в педіатра протягом року з проведенням контрольної рентгенографії грудної клітки, ОАК, огляду дитини дитячим пульмонологом, дитячим алергологом-імунологом та отоларингологом.

Однією із гострих вірусних інфекцій, поширених серед дітей, є краснуха. Збудником цього захворювання є вірус, що належить до роду Rubivirus, родини Togoviridae. Він нестійкий у навколишньому середовищі, чутливий до дії сонячних променів, ультрафіолетового випромінювання, мийних засобів, формаліну, хлоровмісних дезінфікуючих засобів. За кімнатної температури збудник краснухи гине протягом кількох годин, за температури +56°С – протягом однієї години, за +100°С – протягом двох хвилин. Вірус краснухи добре зберігається під час заморожування. До того ж він не чутливий до антибіотиків. Вірус краснухи передається повітряно-крапельним шляхом і швидко поширюється там, де діти перебувають у тривалому тісному контакті, зокрема в дошкільних навчальних закладах. Також вірус може передаватися через предмети побуту, наприклад, іграшки та посуд.

У разі виникнення у дитини будь-яких ознак захворювання на краснуху зверніться за невідкладною консультацією до лікаря. До його приходу та протягом одужання скористайтеся наведеними нижче рекомендаціями.

• За можливості ізолюйте дитину в окремій кімнаті.
• Забезпечте дитині постільний режим та спокій.
• Виділіть хворій дитині окремий посуд, рушник, предмети особистої гігієни.
• Часто провітрюйте приміщення та робіть щоденне вологе прибирання із дезінфікуючими засобами.
• Давайте дитині пити лише тепле, часто та малими порціями.
• Забезпечте дитині повноцінне, багате вітамінами харчування.
• Давайте дитині полоскати горло відваром ромашки.
• У разі підвищення температури тіла вище 38,0°С дайте дитині жарознижувальний препарат відповідно до віку дитини.
• Якщо висипання значно виражені, можна дати дитині антигістамінний препарат за призначенням лікаря.
• У разі різкого погіршення стану дитини, виникнення порушень свідомості, дихання та серцевої діяльності, необхідно негайно викликати швидку.