Архив рубрики: профілактично-оздоровча робота

Профілактично-оздоровча кампанія

В ДНЗ № 148 з 02.10 по 27.10.2017

проводяться оздоровчі декади для груп санаторного типу.

Графік проведення оздоровчих декад

у санаторних групах дошкільного закладу

Вікова група Термін проведення
Ранній вік № 2 02.10 — 13.10.2017
Молодша група № 1 02.10 — 13.10.2017
Молодша група № 3 02.10 — 13.10.2017
Середня група № 2 02.10 — 13.10.2017
Середня група № 3 02.10 — 13.10.2017
Старша група № 1,5 16.10 — 27.10.2017
Старша група № 2,5 16.10 — 27.10.2017
Старша група № 3 16.10 — 27.10.2017

Заходи оздоровлення дітей в групах санаторного типу

в період профілактично-оздоровчої кампанії

з 02.10.17 – 27.10.17

Заходи Термін виконання Відповідальні
1. Масаж стоп за Толкачовим Після денного сну Вихователь
2. Масаж обличчя за Толкачовим І половина дня Вихователь
3. Дихальні вправи за Толкачовим І половина дня Вихователь
4. Вітамінотерапія (цибуля, часник) Під час прийняття їжі Вихователь, помічник виховатля
5. Вживання меду І половина дня перед прогулянкою Вихователь, помічних вихователя
6. Пиття кип’яченої охолодженої води* 10-15 хв. до прийняття їжі Вихователь, помічних вихователя
7. Настій шипшини* 30 мл теплого настою шипшини раз на добу після прийняття їжі Вихователь, помічник вихователя

 

Пиття кип’яченої охолодженої води*. Дітям із пониженим апетитом за 10-15 хв. до їжі даємо випити чверть склянки кип’яченої охолодженої води – це має жовчогінний ефект. Для поліпшення травлення та мікрофлори кишківника дитини.

Настій шипшини*. Діти п’ють настій шипшини, здоров’язміцнювальні властивості якої, як відомо, є майже універсальними. Біологічно активні речовини плодів позитивно впливають на дитячий організм, зокрема: мають протизапальну дію; активізують ферментні системи та окисно-відновні процеси в організмі; нормалізують вуглеводний обмін; підвищують секрецію жовчі, збільшують діурез, зменшують ламкість і проникність капілярів.

 

Обережно, ентеровірус!

Обережно, ентеровірус!

Шляхи інфікування:

-повітряно-крапельний

-харчовий

-водний

-контактно-побутовий

-від хворої матері під час вагітності

Симптоми:

-підвищення температури тіла до +40°С

-головний біль

-запалення ротоглотки

-діарея

-висипання

Ускладнення:

-енцефаліт

-менінгіт

-міокардит

-перикардит

Лікування:

-вживати більше рідини та розчинів

-жарознижувальні засоби

-місцеві антисептики для ротоглотки та шкіри

-антигістамінні засоби

 

Як захиститися від ентеровірусів

Рекомендації для батьків

1.Зміцнюйте імунітет дитини, оскільки лише здоровий та сильний організм може протидіяти вірусам.

2.Обмежуйте контакти дитини із людьми із симптомами інфекційних захворювань – кашлю, нежитю, діареї.

3.Ретельно мийте руки з милом перед кожним прийомом їжі, після прогулянок та відвідування туалету, а також привчайте до цього дитину.

4.Застерігайте дитину не торкатися брудними руками до очей, рота, носа.

5.Мийте та обдавайте окропом овочі, фрукти, ягоди та зелень.

6.Використовуйте в їжу лише ті продукти харчування, в якості яких не сумнівається.

7.Пийте лише бутильовану питну воду.

8.Раз на тиждень використовуйте під час вологого прибирання помешкання дезінфекційні засоби.

9.Частіше провітрюйте помешкання.

10.Не відвідуйте з дитиною басейни, де були спалахи ентеровірусної інфекції.

Як доглядати за дитиною в разі ентеровірусної інфекції

Рекомендації для батьків

1.Дотримуйтеся постільного режиму на весь гострий період захворювання.

2.Давайте часто пити лише тепле, не кисле. Це сприятиме відновленню втраченої організмом рідини через підвищену температуру або діарею.

3.Виключіть з раціону соки, газовані напої, солоні, кислі або гіркі страви.

4.Відварюйте, готуйте на пару, тушкуйте страви. Вони мають бути напіврідкими чи рідкими.

5.Частіше мийте руки, дотримуйтеся гігієни порожнини рота та носа, аби запобігти поширенню інфекції.

6.Обов’язково прикривайте рот і ніс під час чхання та кашлю та навчіть цього дитину.

7.За появи перших симптомів захворювання виокремте для дитини посуд, рушники.

8.Під час контакту з хворою дитиною використовуйте медичну або марлеву маску.

Нервові тики у дітей

Тики (гіперкінези) – мимовільні швидкі повторювані аритмичні рухи, зазвичай залучають певну групу м’язів. Як правило, виникають у дітей і займають одне з провідних місць серед хвороб нервової системи в дитячому віці. Даною патологією страждає близько 20 % дітей у віці до 10 років, причому хлопчики хворіють частіше і важче, ніж дівчатка. Існують критичні вікові періоди, коли ймовірність виникнення тиків значно зростає. Це відбувається в 3 роки і 7-10 років.

Види тиків. За поширеністю процесу тики бувають локальні (які виникають в одній області), множинні та генералізовані.

Виділяють вокальні і моторні (рухові) тики, які можуть бути складними і простими.

Моторні прості гіперкінези:

  • неритмічні рухи головою (у вигляді тремтіння);
  • мимовільне моргання, зажмурювання очей;
  • рухи плечима за типом знизування;
  • напруга м’язів живота з подальшим його втягуванням.

Моторні складні гіперкінези:

  • повторення певних жестів (эхопраксія);
  • вульгарні жести;
  • стрибки на місці;
  • нанесення ударів по частинам власного тіла.

Прості вокальні тики:

  • пирхання, рохкання;
  • насвистування;
  • кашель.

Складні вокальні тики:

  • ехолалія (повторення слів, фраз, звуків, які почув хворий);
  • копролалія (неконтрольоване вигукування непристойних слів).

Причини захворювання

Нервові тики можуть бути первинними і вторинними. Важлива роль у походженні первинних тиків відводиться обтяженій спадковості. В основі їх розвитку лежать розлади дозрівання систем рухового контролю, що пов’язано з дисфункцією базальних гангліїв. Первинні тики підрозділяють на минущі (транзиторні) і хронічні (симптоми яких зберігаються більше року).

Вторинні тики також виникають на тлі порушення функціонування базальних гангліїв, але при цьому є первинний патологічний стан, який до цього призвів, а саме:

  • травма голови;
  • пошкодження нервової системи під час пологів;
  • прийом деяких медикаментів (нейролептиків, психостимуляторів);
  • запальні захворювання речовини головного мозку;
  • патологія головного мозку судинного характеру.

Певну роль у прояві тиків відіграють стреси, психічні перевантаження, несприятлива обстановка в сім’ї.

Особливості перебігу тиків у дітей. Дане захворювання у кожної дитини може проходити по-різному. Воно може несподівано проявитися в якийсь період життя дитини і так само швидко зникнути навіть без лікування. А може тривати роками з вираженими симптомами і зміною поведінкових реакцій. У дітей з тиками часто виявляється дратівливість, тривожність, нездатність сконцентрувати увагу, порушення координації рухів, розлади сну та ін.

Симптоми захворювання посилюються при хвилюванні і послаблюються при відволіканні уваги, концентрації на певній діяльності. Якщо дитина чимось зацікавлена, або грає, тіки зазвичай зникають. Хворі можуть зусиллями волі на невеликий проміжок часу придушити тики, але згодом вони виникають з наростаючою силою. Вираженість таких мимовільних рухів може змінюватися в залежності від настрою і психоемоційного стану дитини, пори року і навіть доби. Для цієї патології характерна стереотипність і виникнення проявів хвороби в певній області тіла, але з плином часу локалізація тиків може змінюватися.

Діагностика. Діагноз базується на скаргах хворого або батьків, історії захворювання, неврологічному огляді. Рекомендується обстеження пацієнта для виключення органічної патології. Проводиться загальноклінічне обстеження, електроенцефалографія, комп’ютерна томографія, МРТ, консультація психіатра та ін.

Лікування. У більшості випадків захворювання має доброякісний перебіг і не потребує спеціального лікування. Дітям потрібно створити сприятливу психологічну обстановку в сім’ї, уникати психічних і фізичних перевантажень. Певне значення має раціональне харчування і повноцінний сон. Батькам не слід акцентувати увагу дитини на симптомах хвороби. Дітям з тиками рекомендується обмежити перебування за комп’ютером (особливо комп’ютерні ігри), прослуховування гучної музики, тривалий перегляд телепередач, читання книг при поганому освітленні і в положенні лежачи.

Основні лікувальні заходи:

  • Психотерапія (індивідуальна або групова).
  • Фізіотерапія.
  • Медикаментозне лікування:
  • нейролептики (еглоніл, галоперидол);
  • антидепресанти (анафраніл);
  • ноотропні препарати (ноофен, фенібут, гліцин);
  • препарати магнію (магне В6);
  • вітаміни.

Лікування фізичними факторами

Фізіотерапевтичне лікування допомагає заспокоїти дитину, нормалізувати роботу нервової системи, зменшує прояви хвороби.

Основні фізичні методи лікування дітей з тиками:

  • електросонтерапія (чинить седативну дію, нормалізує емоційний стан хворих, покращує кровопостачання мозкової тканини і обмін речовин; тривалість процедури близько години, при цьому дитина перебуває в стані дрімоти, курс лікування 10-12 процедур);
  • гальванізація головного мозку і сегментарних зон (сприяє активації гальмівних процесів у корі головного мозку, знижує загальну збудливість; один сеанс триває 10-15 хвилин, загальна тривалість лікування-10 днів);
  • лікувальний масаж (зменшує збудливість нервової системи, покращує кровообіг і мікроциркуляцію; терапевтичний курс – 10 процедур);
  • голковколювання (підвищує кровопостачання головного мозку, заспокоює; тривалість впливу визначається індивідуально, тривалість лікування-10 сеансів);
  • лікарський електрофорез з бромом, седуксеном на комірцеву зону (проводиться з седативної метою; курс лікування 10-12 процедур по 15 хвилин);
  • озокеритові аплікації на шийно-комірцеву зону (надає опосередковану дію на нервову систему, знижує загальну збудливість);
  • аерофітотерапія (підвищує стійкість організму до стресових впливів, покращує настрій і роботу нервової системи; тривалість сеансу 20-30 хвилин, рекомендується проведення 10-12 таких сеансів);
  • хвойні ванни (заспокоюють, розслаблюють, поліпшують сон; приймати такі ванни потрібно через день).

Висновок. Поява тиків у дитини є приводом для ретельного медичного обстеження, так як тики можуть бути початковим проявом більш серйозного захворювання. Прогноз щодо одужання у більшості пацієнтів сприятливий. Однак у частини хворих захворювання повністю не регресує. Існує думка, що при ранньому дебюті хвороби (особливо у віці до 3 років) вона має більш важкий і тривалий перебіг.

Вітаміни, макро-, мікроелементи, необхідні для здоров’я опорно-рухового апарату дитини

Опорно-руховий апарат дитини — кістки, м’язи, зв’язки, хрящі та суглоби — активно формується саме в дошкільному віці. Раціональне харчування має особливе значення для нормального росту та розвитку дитини, а також запобігає виникненню захворювань і дефектів опорно-рухового апарату.

Вітамін В забезпечує розвиток скелета, регулюючи вміст кальцію та фосфору в кістках, прискорюючи засвоєння кальцію в кишківнику. Засвоєнню вітаміну В сприяють тваринні та рослинні жири. Джерела — риба, свиняча та яловича печінка, печінка морських риб, яєчний жовток, авокадо, молоко.

Вітамін А позитивно впливає на інтенсивність росту скелета та обмін речовин в організмі. Кальцієвмісні продукти ліпше поєднувати з продуктами, що містять бета-каротин, — він перетворюється в організмі на вітамін А під дією ферментів. Джерела — морква, абрикоси, курага, болгарський перець, шпинат, печінка тріски, печінка свиняча та яловича, вершкове масло, твердий і кисломолочний сири, яйця.

Вітамін С бере участь у синтезі колагену, необхідного для формування сполучної тканини, що формує сухожилля та зв’язки. Недостатність вітаміну С призводить до болю в м’язах. Джерела — чорна смородина, шипшина, червоний болгарський перець, цитрусові, листяні овочі, квашена капуста.

Кальцій — це будівельний матеріал для кісток. Він забезпечує їх міцність, а також скорочення м’язів. За недостатності кальцію в організмі кістки стають пористими, крихкими. Джерела — твердий і кисломолочний сири, молоко, бобові, сухофрукти, горіхи, вівсяна крупа, фініки, риба, хліб із висівками.

Фосфор у поєднанні з кальцієм є основою для формування кісткової тканини та сприяє росту клітин та кісток. Джерела — печінка тріски, волоські горіхи, бобо­ві, селера, вівсяна, гречана та пшоняна крупи.

Магній бере активну участь у регуляції скоротливості м’язів і нервово-м’язової провідності, а також є складовою кісткової тканини. Джерела — бобові, гречана та вівсяна крупи, шпинат, фундук, молоко.

Калій відповідає за ріст і скорочення м’язів. Недостатність калію спричиняє м’язову слабкість, біль у м’язах, судоми. Джерела — волоські горіхи, мигдаль, ара­хіс, бобові, банани, какао, сухофрукти.

Марганець необхідний для живлення міжхребцевих дисків, які не мають прямого кровообігу, сприяє формуванню кісткової та хрящової тканин. Наслідком нестачі марганцю може бути крихкість кісток. Джерела — крупи, зелені овочі, фрукти, зелений чай.

Мідь також сприяє формуванню й живленню кісткової та хрящової тканин. Недо­статність міді в організмі спричиняє такі захворювання, як остеохондроз і остеопороз. Джерела — вівсяна крупа, картопля, печінка свиняча та яловича, мигдаль, фундук, кеш’ю, вишня, шпинат і зелені овочі.

 

Дихальна гімнастика для дитини

Маленькі діти сильно схильні до різних захворювань через недостатність їх імунної системи. Хвороби лор-органів, наприклад, бронхіти, пневмонії досить поширені як серед немовлят, так і у більш старших дітей. Лікування подібних захворювань, звичайно ж, припускає використання медикаментозних препаратів.

Доповнити терапію можна народними засобами. Однак мало хто знає, що існує спеціальна дихальна гімнастика, яка допомагає при пневмонії, адже її вправи спеціально розроблені для відновлення системи лор-органів.

Користь фізкультури для дітей різного віку

Незважаючи на те що методика ґрунтується на виконанні простих вправ, багато батьків відзначають її високу ефективність. У комплексі з іншими видами терапії вона істотно прискорює одужання, а також відмінно себе зарекомендувала як профілактична міра.

Висока ефективність пояснюється тим, що кисень під час занять починає активно надходити в кров. Це, у свою чергу, сприятливо позначається на діяльності нервової, судинної, травної та дихальної системи, а також головного мозку.

Вправи дихальної гімнастики для зовсім маленьких і дошкільнят відмінно зміцнюють імунітет. Вони дозволяють розвивати ще недосконалу дихальну систему. Особливо добре позначаються заняття такого роду на тих, хто часто страждає на бронхіти, простудні захворювання, а також бронхіальною астмою.

Лікарі призначають таку терапію в комплексі з лікарською і фізіотерапевтичною при патологіях дихальної системи. Застосування методики покращує перебіг захворювань, зменшує ризик ускладнень і прискорює одужання.

Протипоказання до занять дихальною гімнастикою

Незважаючи на безліч позитивних ефектів, дихальна гімнастика показана не всім малюкам. Не рекомендується займатися такою з дітьми, що мають виражений остеохондроз в шийно-грудному відділі, травми хребта і головного мозку, високий внутрішньочерепний, очний або артеріальний тиск.

Також вона протипоказана дітям, які страждають частими кровотечами. Не завжди потрібно повністю виключати тренування, деякі вправи дозволені і будуть позначатися тільки позитивно, тому необхідно проконсультуватися у фахівців. Він підбере максимально безпечні та ефективні.

Дихальна гімнастика: спеціально для дітей

Комплекс дихальних вправ вчить дитину наповнювати повітрям легені, розширюючи при цьому грудну клітку, а на видиху повністю звільняти їх, буквально виштовхуючи його стискання. Як відомо, коли дитина не дихає на повні груди, в легенях залишається незначна кількість відпрацьованого повітря, яке перешкоджає надходженню нового в необхідній кількості.

Фахівці ЛФК рекомендують проводити заняття щодня протягом 10-15 хвилин. Погодьтеся, зовсім недовго. Зарядку роблять двічі на добу, наприклад, вранці і ввечері. При цьому після вечері повинно пройти не менше години. Можна займатися перед ранковою зарядкою, тобто включити дихальну гімнастику в звичний комплекс.

Важливий момент – зацікавленість малюка. Дихальні вправи можуть здатися йому достатньо нудними і дуже складними. Батьки, наприклад, можуть придумати кожному руху смішну назву, проводити тренування в ігровій формі. Попросіть дитину взяти свої іграшки, а також займайтеся зарядкою разом з ним.

У теплу пору року краще займатися за методикою на свіжому повітрі, а в холодну – провітрити кімнату перед виконанням комплексу.

Крім того, батьки повинні постійно спостерігати за дитиною, щоб не допустити появу ознак гіпервентиляції легенів – зміни кольору обличчя, відчуття поколювання в руках і ногах, прискорене дихання, тремтіння кистей. При виникненні перерахованих симптомів необхідно припинити заняття.

На перших порах у малюка може крутитися голова. У такій ситуації необхідно зробити наступне: скласти долоньки «ківшиком», піднести до обличчя і дати малюкові кілька разів глибоко вдихнути. Потім можна повернутися до звичних занять.

Дихальна гімнастика при бронхіті та інших лор-зазворюваннях

Будь-які вправи такого роду повинні виконуватися відповідно до деяких правил:

Вдих робиться тільки через ніс;

Щоки не надуваються, на початку їх можна притримувати долоньками;

Не можна піднімати плечі на вдиху;

Видих обов’язково тривалий і плавний.

Вплив надлишку вітамінів на здоров’я дитини

Часто батьки заради зміцнення здоров’я своїх дітей вдаються до вживання вітамінних препаратів і комплексів. Упевнені в цілющих властивостях вітамінів, вони щодня видають їх дитині, не проконсультувавшись із лікарем заздалегідь. Проте перенасичення дитячого організму вітамінами може дати зворотній і зовсім неочікуваний батьками ефект

Авітаміноз (грец. а — відсутність, vitaminus — вітамін) — це порушення, які розвиваються внаслідок тривалої нестачі або повної відсутності одного (моноавітаміноз) чи декількох (поліавітаміноз) вітамінів в організмі людини.

Проте це не означає, що вітаміни слід вводити в організм дитини в необмежених кількостях, формулу «що більше, то ліпше» до таких біологічно активних речовин, як вітаміни, застосовувати не можна. Уживання вітамінів має суворо відповідати фізіологічним потребам дитячого організму.

Надмірне надходження вітамінів може призвести до гіпервітамінозів.

Гіпервітаміноз (грец. hyper — вище, vitaminus — вітамін) — це патологія, спричинена надмірним надходженням вітамінів до організму людини.

Виділяють два типи гіпервітамінозів:

▪ гострі — виникають унаслідок разового надходження завеликих доз вітаміну, зазвичай у формі вітамінного препарату;

▪ хронічні — розвиваються в разі тривалого надходження вітаміну в дозах, що перевищують фізіологічні потреби організму.

Як правило, гіпервітамінози виявляють у дітей раннього віку у випадках, коли батьки, не проконсультувавшись із лікарем, дають дитині вітамінні препарати або перевищують призначені дози. Також можлива індивідуальна підвищена чутливість дитини до певних вітамінів. У такому разі гіпервітаміноз виникає внаслідок надходження навіть незначних доз вітамінів.

Вітаміни, що містяться в їжі, навіть за надмірного раціону, не можуть спричинити гіпервітаміноз. Однак слід пам’ятати про можливість передозування вітамінних препаратів, якщо дошкільник їх приймає. Особливо актуальною ця проблема стає влітку, тому що деякі батьки дають дітям вітамінні препарати протягом усього року, провокуючи таким чином розвиток гіпервітамінозів у дитини саме влітку. У разі багатого на свіжі овочі та фрукти раціону дитини та високої інсоляції додаткове приймання полівітамінних комплексів для профілактики зайве.

Фахівці-вітамінологи впевнені, що надлишок вітамінів серйозно, а іноді і невиправно, шкодить здоров’ю. Наприклад, загальновідомо, що дітям у всьому світі для профілактики або лікування рахіту дають вітамін D, який входить до групи жиророзчинних вітамінів. Але, якщо дітям, хворим на рахіт, дають завеликі дози вітаміну D, то вони не виліковуються. Дані медичної статистики свідчать, що в деяких країнах через таке передозування рахіт набув ще більшого поширення. Цей парадокс виявили завдяки експериментальним дослідженням.

До рахіту призводить недостатність вітаміну D у дитячому організмі. Цей дефіцит є наслідком порушення нормального співвідношення вмісту солей кальцію і фосфору в крові зі зниженням накопичення кальцію в кістковій тканині. Якщо вміст мінеральних солей у кістковій тканині становить 2/3 її ваги, то на частку кальцієвих солей припадає 95% усієї кількості мінеральних солей, що містяться в кістках. У разі рахіту збіднення кісткової тканини кальцієм змінює структуру кісток, і вони розм’якшуються. За захворювання дитини на рахіт в неї спостерігають такі симптоми:

  • м’якість черепних кісток;
  • незаростання тім’ячка;
  • сповільнення прорізування зубів.

Як правило, призначення вітаміну D в оптимальній кількості сприяє відновленню нормального співвідношення солей кальцію і фосфору і достатньому накопиченню кальцію в кістках. А от призначення вітаміну D у надмірній кількості дає протилежний ефект: кальцій з кісток виводиться, і кістки знову розм’якшуються. Отже, симптоми гіпервітамінозу D не відрізняються від симптомів авітамінозу D. Однак за гіпервітамінозу D кальцій не виводиться з організму, він відкладається вже не в кістковій тканині, а у внутрішніх органах, зокрема нирках, серцевому м’язі, на стінках кровоносних судин.

Якщо своєчасно не відмінити введення надмірної кількості вітаміну D, в кістках і внутрішніх органах можуть виникнути незворотні ураження, спричинені декальцінацією кісток і звапнінням внутрішніх органів і тканин.

Отже, проблема гіпервітамінозів заслуговує не меншої уваги батьків, ніж проблема вітамінної недостатності.

Найпоширеніші види гіпервітамінозів і їх симптоматика

Розвиток гіпервітамінозів пов’язаний зі здатністю деяких вітамінів, особливо жиророзчинних, накопичуватися в організмі або з порушенням виведення їх надлишку. З огляду на це, найбільше клінічне значення мають гіпервітамінози А і D. Водорозчинні вітаміни практично не накопичуються і легко виводяться нирками, тому їх передозування менш значуще. Розглянемо найпоширеніші види та прояви гіпервітамінозів детальніше.

Гіпервітаміноз А

У дітей гострий гіпервітаміноз А розвивається після приймання великих доз препаратів цього вітаміну. Дитина стає неспокійною, дратівливою, рідше — млявою, сонливою, малорухомою. До того ж у дошкільника помітно порушується сон, температура тіла підвищується до +39 °С та можуть з’явитися нудота, блювання. Дихання стає утрудненим, на шкірі з’являються червоні плями, дрібні крововиливи. Характерним також є зменшення об’єму виділення сечі. За легких випадків гіпервітамінозу А протягом 12 днів після припинення прийому вітамінних препаратів усі симптоми зникають.

Хронічний гіпервітаміноз А розвивається поступово протягом 1-12 місяців після початку приймання цього вітаміну. Через це у дитини припиняється збільшення ваги, погіршується апетит, з’являється дратівливість, поганий сон, шкірні покриви стають сухими, лущаться, турбує свербіж. Волосся стає тонким, ламким та сухим, починає випадати. Слизова оболонка ясен і губ запалена, з тріщинами, кровоточить. Спостерігають болі в ногах, їх набряклість, розлад ходи, іноді — розм’якшення кісток черепа.

Надмірне приймання провітаміну А (каротину) супроводжується жовтим кольором шкіри, особливо на долонях і підошвах, інших патологічних змін при цьому не спостерігають. Іноді, зокрема у дітей, які вживають багато моркви, апельсинового соку тощо, необхідно відрізняти описані зміни шкіри від жовтяниці. Головною диференційно-діагностичною ознакою за відкладення каротину є відсутність зміни кольору слизових оболонок та наявність відповідного анамнезу. Підтвердити діагноз може визначення вмісту каротину і білірубіну в крові.

Основними симптомами для діагностики гіпервітамінозу А у дитини є:

  • сонливість і млявість;
  • головний біль, запаморочення;
  • нудота, блювання;
  • підвищення температури тіла;
  • розлади зору;
  • запори або проноси;
  • болі в суглобах під час ходьби;
  • можливе лущення шкіри, шкірні висипання;
  • випадання волосся, брів;
  • тріщини на губах;
  • затримка росту;
  • рідше — збільшення печінки та селезінки.

Лікування гіпервітамінозу А полягає у скасуванні приймання цього вітаміну. Також дуже важливо обмежити вживання продуктів, багатих на вітамін А, — печінка тварин і морських риб, вершкове масло, вершки, сир твердий, яєчний жовток, а також на бета-каротин — морква, перець солодкий, цибуля зелена, щавель, шпинат, петрушка, салат, абрикос, шипшина, обліпиха.

Гіпервітаміноз D

Гіпервітаміноз D розвивається за тривалого вживання великих доз цього вітаміну. Першими симптомами захворювання є втрата апетиту, нудота, блювання, спрага, слабкість, дратівливість, іноді — свербіж шкіри. Водночас може розвинутися гіперкальціємія з відкладенням фосфату кальцію в різних внутрішніх органах: нирках, серцевому м’язі, легенях, підшлунковій залозі тощо, а також в суглобах, лімфатичних вузлах, кон’юнктиві та роговій оболонці ока. Також спостерігають демінералізацію кісток.

Найбільше клінічне значення має ураження нирок — у сечі з’являються білок і циліндри, іноді розвивається ниркова недостатність.

За гострого гіпервітамінозу D у дитини різко змінюється поведінка: спочатку вона неспокійна, примхлива, а потім малорухома і млява. Шкіра стає блідою, апетит різко знижується, печінка збільшується, з’являються стійкі запори, рідше проноси. Дитина починає багато пити і часто мочиться. За прогресування захворювання з’являються часте блювання, відставання у розвитку і втрата ваги. Може підвищуватися артеріальний тиск, У тяжких випадках дихання дитини стає утрудненим, пульс нечастим і слабким, з’являються судоми, реакція на навколишнє середовище сповільнюється або різко знижується.

У разі хронічного гіпервітамінозу D усі зміни з’являються не раніше ніж за місяць після початку прийому вітаміну і наростають поступово.

Ранніми характерними проявами гіпервітамінозу D є втрата апетиту та схуднення або у дітей перестає збільшуватися вага тіла. Поступово стан погіршується і характеризується такими симптомами:

▪ зниження апетиту та блювання;

▪ надмірна спрага та зневоднення організму;

▪ м’язова слабкість і швидка втомлюваність;

▪ дратівливість;

▪ підвищення вмісту кальцію в крові;

▪ підвищення виділення кальцію із сечею;

▪ підвищений артеріальний тиск;

▪ збільшення кількості сечі та запори.

Лікування гіпервітамінозу D полягає у припиненні приймання цього вітаміну, призначенні дієти з обмеженням продуктів, багатих на вітамін зокрема масла вершкового, яєць курячих, ікри, печінки морських риб і тварин,  та продуктів з високим умістом кальцію — виключають з раціону дитини молоко, сир твердий та інші молочні продукти.

З-поміж можливих ускладнень гіпервітамінозу D виділяють зневоднення дитячого організму, гіперкальціємію, пошкодження нирок і утворення каміння в нирках.

Варто пам’ятати, що у підвищеній кількості вітамін D має сильну токсичну дію і може призвести до трагічних наслідків. Препарати вітаміну D дають дітям лише за рекомендацією лікаря і під його наглядом. Окрім того, під час прийому вітаміну D не можна піддавати дитину ультрафіолетовому опроміненню.

Гіпервітаміноз С

До групи вітамінів, розчинних у воді, належать усі вітаміни групи В, вітамін С і ряд інших. Найбільш відомим є вітамін С. Серед людей, які мають загальне уявлення про вітаміни, навряд чи можна знайти таку, яка побоюється надмірного споживання вітаміну С. Попит на таблетки вітаміну С (аскорбінової кислоти) з глюкозою надзвичайно високий завдяки їх корисності та солодкому з невеликою кислинкою смаку. До того ж пакетик з десятьма таблетками коштує недорого. Тому в аптеках дуже частими покупцями виявляються батьки і діти, які приймають ці таблетки з великим задоволенням, часто в надмірних кількостях, що в десятки разів перевищують оптимальну добову потребу у вітаміні С. На жаль, непоінформовані батьки не підозрюють, що наслідком такого задоволення може стати гіпервітаміноз С.

Гіпервітаміноз С не супроводжується такими вираженими зовнішніми проявами, як гіпервітаміноз А і D, тому донедавна дія його надлишку на організм не привертала уваги вчених. Проте нині є вже достатньо відомостей про механізм шкідливого впливу на організм гіпервітамінозу С.

Слід відзначити одну цікаву особливість. Скільки б не вводили вітаміну С в організм, нехай це будуть навіть дуже великі кількості, вміст його в тканинах після досягнення характерної для певної тканини концентрації не збільшується. Цю особливість пояснюють тим, що надлишок вітаміну С руйнується і виводиться з організму. Водночас ця фізіологічна захисна реакція свідчить про несприятливий вплив надлишку вітаміну. Більше того, організм дитини після переходу на необхідну дозу і виведення надлишку не одразу відновлює нормальний обмін цього вітаміну. Певний час триває посилене руйнування і виведення вітаміну аж до різкого збіднення всіх тканин вітаміном С, адже він в організмі не накопичується. Таким чином гіпервітаміноз С, як і інші гіпервітамінози, переходить у гіповітаміноз, за якого патологічні порушення в організмі розвиваються з більшою швидкістю.

Проявами гіпервітамінозу С є:

  • безсоння;
  • головні болі;
  • дратівливість;
  • проноси;
  • підвищення артеріального тиску;
  • нічна тахікардія.

Існує також загроза відкладення каміння в нирках через накопичення в них щавлевої кислоти — продукту розпаду аскорбінової кислоти, а в разі передозування вітаміну С порушується обмін речовин, зокрема вуглеводний.

Гострі симптоми передозування вітамінів виявляють і в інших окремих випадках. Зокрема, надлишок вітамінів групи В, найчастіше В1, В6, у деяких хворих може спричинити такі виражені алергічні реакції, як кропивниця, артралгія тощо.

Введення надлишкової кількості вітаміну В1 призводить до ознобу, загальної слабкості, посилення потовиділення, головного болю, запаморочення, порушення серцевої діяльності та дихання. Завеликі дози вітаміну В6 спричиняють утворення тромбів у кровоносних судинах і підвищення згортання крові.

Вітамін РР (нікотинова кислота) у великих дозах призводить до частих нападів стенокардії, пришвидшеного серцебиття, болю у верхній половині тіла, підвищення рівня цукру в крові, почервоніння шкіри обличчя, шиї та рук, а також появу відчуття нестачі повітря та свербіння.

Приймання великих доз вітаміну К є причиною надмірного підвищення згортання крові, блювання, судом і розладів дихання.

Вітамін Е у великих дозах може викликати підвищення артеріального тиску.

Останніми роками лікарі звертають увагу на те, що тривале незбалансоване приймання багатьох вітамінів може призвести до порушення обмінних процесів в організмі, що, зокрема, може залежати від відносної недостатності інших вітамінів.

Профілактика та лікування гіпервітамінозів у дітей

Зрозуміло, що можливий розвиток гіпервітамінозів не свідчить про непотрібність або шкідливість будь-яких вітамінних препаратів. Просто не завжди слід їх приймати. Якщо меню містить достатню кількість м’яса, риби, житнього хліба, молочних продуктів, яєць, овочів і фруктів, то організм здорової дитини жодних вітамінних препаратів, як правило, не потребує, а особливо влітку.

Вітамінні препарати, як і будь-які ліки, слід приймати за призначенням лікаря. Оскільки надмірне захоплення цими препаратами часто призводить до того, що вони приносять не користь, а шкоду дитячому організму.

Лікування гіпервітамінозів призначає лікар. За перших ознак гіпервітамінозу приймання вітамінного препарату негайно припиняють та виключають продукти з високим умістом відповідного вітаміну з раціону харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо вживання вітамінних препаратів дітьми

 

▪ Не давайте дитині дошкільного віку вітамінні препарати, а особливо комплексні вітамінні препарати, без призначення лікаря.

▪ Суворо дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо вживання дитиною вітамінних препаратів.

▪ Не перевищуйте дози вітамінів та вітамінних комплексів, рекомендовані лікарем.

▪ Зберігайте вітамінні препарати, як і будь-які інші лікарські препарати, у недоступних для дитини місцях.

▪ Дотримуйтеся інструкції із застосування і зберігання вітамінних препаратів.

▪ Застосовуйте лише спеціальну очну піпетку для відмірювання дози рідких вітамінних препаратів.

▪ Не давайте дитині будь-які препарати, що містять окрім основних речовин ще й вітаміни, без консультації з лікарем.

▪ Припиняйте вживання вітамінних препаратів у разі достатнього надходження вітамінів до дитячого організму з продуктами харчування, особливо влітку.

▪ Уводьте в раціон дитини незнайомі продукти поступово й обережно.

 

Вплив надлишку вітамінів на здоров’я дитини

Часто батьки заради зміцнення здоров’я своїх дітей вдаються до вживання вітамінних препаратів і комплексів. Упевнені в цілющих властивостях вітамінів, вони щодня видають їх дитині, не проконсультувавшись із лікарем заздалегідь. Проте перенасичення дитячого організму вітамінами може дати зворотній і зовсім неочікуваний батьками ефект

Авітаміноз (грец. а — відсутність, vitaminus — вітамін) — це порушення, які розвиваються внаслідок тривалої нестачі або повної відсутності одного (моноавітаміноз) чи декількох (поліавітаміноз) вітамінів в організмі людини.

Проте це не означає, що вітаміни слід вводити в організм дитини в необмежених кількостях, формулу «що більше, то ліпше» до таких біологічно активних речовин, як вітаміни, застосовувати не можна. Уживання вітамінів має суворо відповідати фізіологічним потребам дитячого організму.

Надмірне надходження вітамінів може призвести до гіпервітамінозів.

Гіпервітаміноз (грец. hyper — вище, vitaminus — вітамін) — це патологія, спричинена надмірним надходженням вітамінів до організму людини.

Виділяють два типи гіпервітамінозів:

▪ гострі — виникають унаслідок разового надходження завеликих доз вітаміну, зазвичай у формі вітамінного препарату;

▪ хронічні — розвиваються в разі тривалого надходження вітаміну в дозах, що перевищують фізіологічні потреби організму.

Як правило, гіпервітамінози виявляють у дітей раннього віку у випадках, коли батьки, не проконсультувавшись із лікарем, дають дитині вітамінні препарати або перевищують призначені дози. Також можлива індивідуальна підвищена чутливість дитини до певних вітамінів. У такому разі гіпервітаміноз виникає внаслідок надходження навіть незначних доз вітамінів.

Вітаміни, що містяться в їжі, навіть за надмірного раціону, не можуть спричинити гіпервітаміноз. Однак слід пам’ятати про можливість передозування вітамінних препаратів, якщо дошкільник їх приймає. Особливо актуальною ця проблема стає влітку, тому що деякі батьки дають дітям вітамінні препарати протягом усього року, провокуючи таким чином розвиток гіпервітамінозів у дитини саме влітку. У разі багатого на свіжі овочі та фрукти раціону дитини та високої інсоляції додаткове приймання полівітамінних комплексів для профілактики зайве.

Фахівці-вітамінологи впевнені, що надлишок вітамінів серйозно, а іноді і невиправно, шкодить здоров’ю. Наприклад, загальновідомо, що дітям у всьому світі для профілактики або лікування рахіту дають вітамін D, який входить до групи жиророзчинних вітамінів. Але, якщо дітям, хворим на рахіт, дають завеликі дози вітаміну D, то вони не виліковуються. Дані медичної статистики свідчать, що в деяких країнах через таке передозування рахіт набув ще більшого поширення. Цей парадокс виявили завдяки експериментальним дослідженням.

До рахіту призводить недостатність вітаміну D у дитячому організмі. Цей дефіцит є наслідком порушення нормального співвідношення вмісту солей кальцію і фосфору в крові зі зниженням накопичення кальцію в кістковій тканині. Якщо вміст мінеральних солей у кістковій тканині становить 2/3 її ваги, то на частку кальцієвих солей припадає 95% усієї кількості мінеральних солей, що містяться в кістках. У разі рахіту збіднення кісткової тканини кальцієм змінює структуру кісток, і вони розм’якшуються. За захворювання дитини на рахіт в неї спостерігають такі симптоми:

  • м’якість черепних кісток;
  • незаростання тім’ячка;
  • сповільнення прорізування зубів.

Як правило, призначення вітаміну D в оптимальній кількості сприяє відновленню нормального співвідношення солей кальцію і фосфору і достатньому накопиченню кальцію в кістках. А от призначення вітаміну D у надмірній кількості дає протилежний ефект: кальцій з кісток виводиться, і кістки знову розм’якшуються. Отже, симптоми гіпервітамінозу D не відрізняються від симптомів авітамінозу D. Однак за гіпервітамінозу D кальцій не виводиться з організму, він відкладається вже не в кістковій тканині, а у внутрішніх органах, зокрема нирках, серцевому м’язі, на стінках кровоносних судин.

Якщо своєчасно не відмінити введення надмірної кількості вітаміну D, в кістках і внутрішніх органах можуть виникнути незворотні ураження, спричинені декальцінацією кісток і звапнінням внутрішніх органів і тканин.

Отже, проблема гіпервітамінозів заслуговує не меншої уваги батьків, ніж проблема вітамінної недостатності.

Найпоширеніші види гіпервітамінозів і їх симптоматика

Розвиток гіпервітамінозів пов’язаний зі здатністю деяких вітамінів, особливо жиророзчинних, накопичуватися в організмі або з порушенням виведення їх надлишку. З огляду на це, найбільше клінічне значення мають гіпервітамінози А і D. Водорозчинні вітаміни практично не накопичуються і легко виводяться нирками, тому їх передозування менш значуще. Розглянемо найпоширеніші види та прояви гіпервітамінозів детальніше.

Гіпервітаміноз А

У дітей гострий гіпервітаміноз А розвивається після приймання великих доз препаратів цього вітаміну. Дитина стає неспокійною, дратівливою, рідше — млявою, сонливою, малорухомою. До того ж у дошкільника помітно порушується сон, температура тіла підвищується до +39 °С та можуть з’явитися нудота, блювання. Дихання стає утрудненим, на шкірі з’являються червоні плями, дрібні крововиливи. Характерним також є зменшення об’єму виділення сечі. За легких випадків гіпервітамінозу А протягом 12 днів після припинення прийому вітамінних препаратів усі симптоми зникають.

Хронічний гіпервітаміноз А розвивається поступово протягом 1-12 місяців після початку приймання цього вітаміну. Через це у дитини припиняється збільшення ваги, погіршується апетит, з’являється дратівливість, поганий сон, шкірні покриви стають сухими, лущаться, турбує свербіж. Волосся стає тонким, ламким та сухим, починає випадати. Слизова оболонка ясен і губ запалена, з тріщинами, кровоточить. Спостерігають болі в ногах, їх набряклість, розлад ходи, іноді — розм’якшення кісток черепа.

Надмірне приймання провітаміну А (каротину) супроводжується жовтим кольором шкіри, особливо на долонях і підошвах, інших патологічних змін при цьому не спостерігають. Іноді, зокрема у дітей, які вживають багато моркви, апельсинового соку тощо, необхідно відрізняти описані зміни шкіри від жовтяниці. Головною диференційно-діагностичною ознакою за відкладення каротину є відсутність зміни кольору слизових оболонок та наявність відповідного анамнезу. Підтвердити діагноз може визначення вмісту каротину і білірубіну в крові.

Основними симптомами для діагностики гіпервітамінозу А у дитини є:

  • сонливість і млявість;
  • головний біль, запаморочення;
  • нудота, блювання;
  • підвищення температури тіла;
  • розлади зору;
  • запори або проноси;
  • болі в суглобах під час ходьби;
  • можливе лущення шкіри, шкірні висипання;
  • випадання волосся, брів;
  • тріщини на губах;
  • затримка росту;
  • рідше — збільшення печінки та селезінки.

Лікування гіпервітамінозу А полягає у скасуванні приймання цього вітаміну. Також дуже важливо обмежити вживання продуктів, багатих на вітамін А, — печінка тварин і морських риб, вершкове масло, вершки, сир твердий, яєчний жовток, а також на бета-каротин — морква, перець солодкий, цибуля зелена, щавель, шпинат, петрушка, салат, абрикос, шипшина, обліпиха.

Гіпервітаміноз D

Гіпервітаміноз D розвивається за тривалого вживання великих доз цього вітаміну. Першими симптомами захворювання є втрата апетиту, нудота, блювання, спрага, слабкість, дратівливість, іноді — свербіж шкіри. Водночас може розвинутися гіперкальціємія з відкладенням фосфату кальцію в різних внутрішніх органах: нирках, серцевому м’язі, легенях, підшлунковій залозі тощо, а також в суглобах, лімфатичних вузлах, кон’юнктиві та роговій оболонці ока. Також спостерігають демінералізацію кісток.

Найбільше клінічне значення має ураження нирок — у сечі з’являються білок і циліндри, іноді розвивається ниркова недостатність.

За гострого гіпервітамінозу D у дитини різко змінюється поведінка: спочатку вона неспокійна, примхлива, а потім малорухома і млява. Шкіра стає блідою, апетит різко знижується, печінка збільшується, з’являються стійкі запори, рідше проноси. Дитина починає багато пити і часто мочиться. За прогресування захворювання з’являються часте блювання, відставання у розвитку і втрата ваги. Може підвищуватися артеріальний тиск, У тяжких випадках дихання дитини стає утрудненим, пульс нечастим і слабким, з’являються судоми, реакція на навколишнє середовище сповільнюється або різко знижується.

У разі хронічного гіпервітамінозу D усі зміни з’являються не раніше ніж за місяць після початку прийому вітаміну і наростають поступово.

Ранніми характерними проявами гіпервітамінозу D є втрата апетиту та схуднення або у дітей перестає збільшуватися вага тіла. Поступово стан погіршується і характеризується такими симптомами:

▪ зниження апетиту та блювання;

▪ надмірна спрага та зневоднення організму;

▪ м’язова слабкість і швидка втомлюваність;

▪ дратівливість;

▪ підвищення вмісту кальцію в крові;

▪ підвищення виділення кальцію із сечею;

▪ підвищений артеріальний тиск;

▪ збільшення кількості сечі та запори.

Лікування гіпервітамінозу D полягає у припиненні приймання цього вітаміну, призначенні дієти з обмеженням продуктів, багатих на вітамін зокрема масла вершкового, яєць курячих, ікри, печінки морських риб і тварин,  та продуктів з високим умістом кальцію — виключають з раціону дитини молоко, сир твердий та інші молочні продукти.

З-поміж можливих ускладнень гіпервітамінозу D виділяють зневоднення дитячого організму, гіперкальціємію, пошкодження нирок і утворення каміння в нирках.

Варто пам’ятати, що у підвищеній кількості вітамін D має сильну токсичну дію і може призвести до трагічних наслідків. Препарати вітаміну D дають дітям лише за рекомендацією лікаря і під його наглядом. Окрім того, під час прийому вітаміну D не можна піддавати дитину ультрафіолетовому опроміненню.

Гіпервітаміноз С

До групи вітамінів, розчинних у воді, належать усі вітаміни групи В, вітамін С і ряд інших. Найбільш відомим є вітамін С. Серед людей, які мають загальне уявлення про вітаміни, навряд чи можна знайти таку, яка побоюється надмірного споживання вітаміну С. Попит на таблетки вітаміну С (аскорбінової кислоти) з глюкозою надзвичайно високий завдяки їх корисності та солодкому з невеликою кислинкою смаку. До того ж пакетик з десятьма таблетками коштує недорого. Тому в аптеках дуже частими покупцями виявляються батьки і діти, які приймають ці таблетки з великим задоволенням, часто в надмірних кількостях, що в десятки разів перевищують оптимальну добову потребу у вітаміні С. На жаль, непоінформовані батьки не підозрюють, що наслідком такого задоволення може стати гіпервітаміноз С.

Гіпервітаміноз С не супроводжується такими вираженими зовнішніми проявами, як гіпервітаміноз А і D, тому донедавна дія його надлишку на організм не привертала уваги вчених. Проте нині є вже достатньо відомостей про механізм шкідливого впливу на організм гіпервітамінозу С.

Слід відзначити одну цікаву особливість. Скільки б не вводили вітаміну С в організм, нехай це будуть навіть дуже великі кількості, вміст його в тканинах після досягнення характерної для певної тканини концентрації не збільшується. Цю особливість пояснюють тим, що надлишок вітаміну С руйнується і виводиться з організму. Водночас ця фізіологічна захисна реакція свідчить про несприятливий вплив надлишку вітаміну. Більше того, організм дитини після переходу на необхідну дозу і виведення надлишку не одразу відновлює нормальний обмін цього вітаміну. Певний час триває посилене руйнування і виведення вітаміну аж до різкого збіднення всіх тканин вітаміном С, адже він в організмі не накопичується. Таким чином гіпервітаміноз С, як і інші гіпервітамінози, переходить у гіповітаміноз, за якого патологічні порушення в організмі розвиваються з більшою швидкістю.

Проявами гіпервітамінозу С є:

  • безсоння;
  • головні болі;
  • дратівливість;
  • проноси;
  • підвищення артеріального тиску;
  • нічна тахікардія.

Існує також загроза відкладення каміння в нирках через накопичення в них щавлевої кислоти — продукту розпаду аскорбінової кислоти, а в разі передозування вітаміну С порушується обмін речовин, зокрема вуглеводний.

Гострі симптоми передозування вітамінів виявляють і в інших окремих випадках. Зокрема, надлишок вітамінів групи В, найчастіше В1, В6, у деяких хворих може спричинити такі виражені алергічні реакції, як кропивниця, артралгія тощо.

Введення надлишкової кількості вітаміну В1 призводить до ознобу, загальної слабкості, посилення потовиділення, головного болю, запаморочення, порушення серцевої діяльності та дихання. Завеликі дози вітаміну В6 спричиняють утворення тромбів у кровоносних судинах і підвищення згортання крові.

Вітамін РР (нікотинова кислота) у великих дозах призводить до частих нападів стенокардії, пришвидшеного серцебиття, болю у верхній половині тіла, підвищення рівня цукру в крові, почервоніння шкіри обличчя, шиї та рук, а також появу відчуття нестачі повітря та свербіння.

Приймання великих доз вітаміну К є причиною надмірного підвищення згортання крові, блювання, судом і розладів дихання.

Вітамін Е у великих дозах може викликати підвищення артеріального тиску.

Останніми роками лікарі звертають увагу на те, що тривале незбалансоване приймання багатьох вітамінів може призвести до порушення обмінних процесів в організмі, що, зокрема, може залежати від відносної недостатності інших вітамінів.

Профілактика та лікування гіпервітамінозів у дітей

Зрозуміло, що можливий розвиток гіпервітамінозів не свідчить про непотрібність або шкідливість будь-яких вітамінних препаратів. Просто не завжди слід їх приймати. Якщо меню містить достатню кількість м’яса, риби, житнього хліба, молочних продуктів, яєць, овочів і фруктів, то організм здорової дитини жодних вітамінних препаратів, як правило, не потребує, а особливо влітку.

Вітамінні препарати, як і будь-які ліки, слід приймати за призначенням лікаря. Оскільки надмірне захоплення цими препаратами часто призводить до того, що вони приносять не користь, а шкоду дитячому організму.

Лікування гіпервітамінозів призначає лікар. За перших ознак гіпервітамінозу приймання вітамінного препарату негайно припиняють та виключають продукти з високим умістом відповідного вітаміну з раціону харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо вживання вітамінних препаратів дітьми

▪ Не давайте дитині дошкільного віку вітамінні препарати, а особливо комплексні вітамінні препарати, без призначення лікаря.

▪ Суворо дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо вживання дитиною вітамінних препаратів.

▪ Не перевищуйте дози вітамінів та вітамінних комплексів, рекомендовані лікарем.

▪ Зберігайте вітамінні препарати, як і будь-які інші лікарські препарати, у недоступних для дитини місцях.

▪ Дотримуйтеся інструкції із застосування і зберігання вітамінних препаратів.

▪ Застосовуйте лише спеціальну очну піпетку для відмірювання дози рідких вітамінних препаратів.

▪ Не давайте дитині будь-які препарати, що містять окрім основних речовин ще й вітаміни, без консультації з лікарем.

▪ Припиняйте вживання вітамінних препаратів у разі достатнього надходження вітамінів до дитячого організму з продуктами харчування, особливо влітку.

▪ Уводьте в раціон дитини незнайомі продукти поступово й обережно.

 

Профілактика інфекційних захворювань у дорослих та дітей

Інфекційні хвороби («infectio» — зараження) — це група захворювань, які викликаються проникненням в організм хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів. Щоб патогенний мікроб, який потрапив в організм, міг викликати інфекційні хвороби, він повинен подолати опірність людського організму і чинити на нього токсичну дію. Ці якості фахівці називають вірулентністю. Деякі патогенні мікроорганізми вивільняють токсини (ендотоксини), в процесі саморуйнування (черевний тиф, холера). Інші збудники інфекційних захворювань виділяють токсини (екзотоксини) у процесі своєї життєдіяльності (дифтерія). На частку інфекційних хвороб припадає 20-40% від загального числа всіх захворювань людини.

На сьогоднішній день число відомих науці інфекційних захворювань перевищує 1200, і ця цифра постійно збільшується. Людина протягом усього свого життя контактує з незліченною кількістю мікроорганізмів. Тим не менш, лише 1/30000 частина мікробів є збудниками інфекційних захворювань. Це грибки, бактерії, рикетсії і віруси, що володіють патогенними властивостями. Інтенсивність поширення інфекційних хвороб залежить, в основному, від соціально-побутових факторів: умов праці, харчування, житлових умов, культурного та економічного рівня населення.

Способи інфікування, лікування та профілактики інфекційних захворювань

Лікування інфекційних захворювань зазвичай проводиться у спеціалізованих відділеннях стаціонарів, в легких випадках можливе лікування в домашніх умовах. Суворе дотримання протиепідемічного режиму є обов’язковою умовою. Сучасна медицина створила і успішно використовує велику кількість ефективних лікарських засобів. Це антибіотики, вакцини (застосовуються для профілактики інфекційних захворювань), імуноглобуліни різного роду, бактеріофаги і т.д.

Профілактика інфекційних хвороб не менш важлива, ніж лікування інфекційних захворювань. Велике значення надається вихованню охайності у людей. Звичайне миття рук після відвідин убиральні, виконання брудної роботи, перед їжею вже може вберегти від багатьох кишкових інфекцій. Крім того, джерелом інфекції можуть бути не тільки місця загального користування, але й гроші, поручні у транспорті, поверхня прилавків і багато іншого. Куплені фрукти і овочі можуть бути джерелом гельмінтів та інших небезпечних мікробів, тому їх обов’язково потрібно ретельно вимивати перед вживанням. Інфекційними носіями є таргани і гризуни, для боротьби з якими промисловість виробляє різноманітні засоби, якими необхідно обробляти місця їх скупчення і розповсюдження. Не можна скидати з рахунків комарів і кліщів. Ці комахи особливо небезпечні, оскільки переносять не тільки енцефаліт та малярію, але і СНІД разом з кров’ю інфікованої людини. Для захисту від кліщів і комарів існує безліч кремів і аерозолів для нанесення на одяг, а також фумігаторів і відлякувачів.

Особливості профілактики інфекційних захворювань

Основною особливістю профілактики інфекційних захворювань є те, що необхідно впливати на декілька ланок інфекційного процесу, а саме:

знищення мікроорганізмів;

вплив на шляхи передачі інфекції з метою запобігання зараження людини;

вплив на організм людини для розвитку імунітету (несприйнятливості) до інфекцій.

Знищення мікроорганізмів

Для знищення мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища (стерилізація) використовуються фізичні, хімічні та біологічні методи впливу.

До фізичних методів стерилізації відносяться:

висока температура — стерилізація медичного інструментарію, пастеризація продуктів;

високий тиск — даний метод називається автоклавуванням, широко використовується в хірургічних стаціонарах;

ультрафіолетове опромінення — використовується для стерилізації одноразового медичного інструментарію після упаковки.

Хімічні методи знищення мікроорганізмів надають перевагу використанню антисептиків. Антисептики — хімічні речовини, вплив яких призводить до загибелі мікроорганізмів (медичний спирт, йод, розчин брильянтового зеленого, перекис водню та інші).

У разі біологічного методу використовуються бактеріофаги — віруси, якими заражають бактерії, що призводить до їх знищення.

Вплив на шляху передачі інфекції

За способом зараження людини виділяють такі шляхи передачі інфекції, на які, відповідно, можливо впливати:

  • повітряно-крапельний шлях передачі — для профілактики інфекційних захворювань використовуються маски, провітрювання, недопущення скупчення великої кількості людей в приміщенні (профілактика грипу, простудних захворювань, вітряної віспи, коклюшу, туберкульозу);
  • аліментарний (харчовий) шлях передачі — важливу роль відіграє особиста гігієна, миття рук, продуктів харчування, відсутність мух у приміщеннях, де йде приготування їжі (усі кишкові інфекції, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А);
  • статевий (контактний) шлях передачі — важливим моментом профілактики таких інфекцій є відсутність безладного статевого життя з частою зміною партнерів і використання презервативів (вірусний гепатит В, С, ВІЛ СНІД, генітальний герпес, сифіліс, гонорея, папіломатоз);
  • кров’яний шлях передачі — в цьому випадку запобігти інфекційні захворювання допоможуть стерильний хірургічний інструментарій, відмова від татуювань (особливо в домашніх умовах), тобто всі зусилля спрямовані на запобігання порушення цілісності шкіри і слизових оболонок (найчастіше — вірусний гепатит В, ВІЛ СНІД).

Перша долікарська допомога в разі утоплення

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. Якщо потопаючий перебуває на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалека, а якщо це не вдається, то краще доплисти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним з ефективних прийомів, який дозволяє звільнитися від подібних судомних обійм є занурення з потопаючим у воду. У таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника.

Діставивши потопаючого на берег, приступають до надання першої допомоги, характер якої залежить від його стану. Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою і дати відпочити.

Якщо потерпілий при витяганні з води знаходиться без свідомості, але у нього збережені задовільний пульс і дихання, то слід відкинути його голову і висунути нижню щелепу, після чого викласти таким чином, щоб голова була низько опущена, потім своїм пальцем (краще обернутим носовою хусткою) звільнити його ротову порожнину від мулу, водоростей і блювотних мас, насухо витерти і зігріти.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, які спрямовані на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання.

При відсутності у постраждалого дихання і серцевої діяльності штучне дихання необхідно поєднувати з зовнішнім масажем серця. Попередньо, по можливості швидше, слід видалити рідину з дихальних шляхів. З цією метою рятувальник кладе потерпілого животом на стегно зігнутої у колінному суглобі ноги, надавлює рукою на спину потерпілого між лопаток, підтримуючи при цьому іншою рукою його чоло і піднімаючи голову. Можна нахилити потерпілого через борт човна, катера або, поклавши обличчям вниз, підняти його в області тазу. Ці маніпуляції не повинні займати більше 10-15 с, щоб не зволікати з проведенням штучного дихання.

Профілактика.

Для запобігання нещасних випадків на воді не можна залишати дітей без нагляду поблизу водойм, купатися без нагляду дорослих, які вміють плавати і володіють прийомами надання першої допомоги при утопленні, не рекомендується купатися з човнів і плотів, поблизу шлюзів, пристаней і мостів, запливати за межі відведених для купання місць. Не варто входити у воду після прийому алкоголю і в найближчі 1,5-2 год після вживання їжі, в стані фізичного і психічного стомлення, після тривалого перебування на сонці. Дуже небезпечно стрибати у воду, особливо в незнайомій водоймі, глибина якої невідома, головою вниз, оскільки це нерідко призводить до пошкодження шийних хребців. Починати купатися рекомендується в сонячну, безвітряну погоду, при температурі води 17° — 19°С, повітря 20-25°С. У воді потрібно знаходитися 10-15 хвилин.

Надлишкова маса тіла й ожиріння у дітей до 7 років

Надлишкова маса тіла й ожиріння, набуті у дитячому віці, можуть зберегтися й у дорослому житті, а також стати причиною серйозних захворювань, наприклад серцево-судинних, діабету. Таким наслідкам можна запобігти, якщо звернути увагу на надлишкову масу дитини, коли вона ще відвідує дошкільний заклад, та вчасно вжити профілактичних заходів

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) визначають поняття «надлишкова маса тіла» й «ожиріння» як патологічне або надлишкове накопичення жиру, що є ризиком для здоров’я.

Проблеми набору надлишкової маси та поява ожиріння є глобальними. Вони все більше охоплюють держави з низьким і середнім рівнями доходів населення, серед яких, на жаль, і Україна. Найбільше страждають на ці захворювання міські жителі. За оцінками експертів ВООЗ у 2010 році кількість дітей з надлишковою масою тіла у світі перевищила 42 мільйони осіб — близько 35 мільйонів з них проживають у країнах, що розвиваються.

Групи ризику серед дітей до 7 років

Критичними для розвитку ожиріння у дітей до 7 років є два періоди.

1.Коли перегодовування дитини призводить до збільшення кількості адипоцитів, але не їх розмірів (1-1,5 року). При своєчасній і грамотній корекції раціону харчування цей період може завершитися добре.

2.Коли ожиріння може мати рецидивний характер (5-7 років). Часто буває стійким і передбачає постійне ожиріння у дорослому віці. Надлишкова кількість адипоцитів у цей період не зменшується; створюється резерв для жирових «депо».

Причини розвитку надлишкової маси тіла й ожиріння у дітей

Головною причиною набору надлишкової маси тіла й появи ожиріння у дітей є порушення енергетичної рівноваги між калоріями, що споживаються, і калоріями, що витрачаються. До цього призводять, зокрема, такі чинники:

-переважання у харчуванні висококалорійних продуктів з високим вмістом жирів і цукру та низьким вмістом вітамінів, мінералів й інших здорових поживних мікроелементів;

-зниження рівню фізичної активності через віддавання переваги сидячим формам відпочинку та розваг.

Ожиріння може бути спадковим. У гладких батьків частіше за все народжуються гладкі діти. Якщо ожиріння є тільки в одного з батьків, імовірність того, що дитина успадкує схильність до набору зайвих кілограмів, становить 50-60%. А якщо обидва батьки — близько 80%.

Соціальні чинники істотно впливають на імовірність розвитку ожиріння навіть у дітей раннього віку. До них належать:

  • низькі освітній рівень і соціальний статус батьків;
  • неповний склад родини з однією дитиною (частота ожиріння значно нижча у багатодітних сім’ях);
  • стресові ситуації у родині, оточення, що викликає стреси. Такі чинники наносять дитині психічну травму та можуть спровокувати у неї розвиток ожиріння.

Наслідки появи надлишкової маси тіла й ожиріння у дітей

За минулими оглядами ВООЗ дитяче ожиріння часто є одним з чинників серцево-судинних захворювань, діабету, ортопедичних проблем і психічних розладів. З ним пов’язана і поява зниженої самооцінки. Безперечно, надлишкова маса тіла або ожиріння у дитинстві призводять як до короткотривалих, так і до довготривалих негативних наслідків для фізичного та психосоціального здоров’я.

До короткочасних наслідків, що супроводжують ожиріння, належать біль у суглобах, хребті, погіршення обміну вуглеводів і жирів, підвищений артеріальний тиск, набряки, задишка. До можливих довготривалих наслідків відносять діабет другого типу, неалкогольний жировий метаморфоз печінки, патології серцево-судинної системи (коронарне захворювання серця, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, порушення мозкового кровообігу (як можливий наслідок — мозковий інсульт), дисліпідемія тощо), онкологічні захворювання, порушення скелетно-м’язової системи, зокрема остеоартрит, перелами, а також простатит, жовчнокам’яне захворювання, такі порушення дихання, як синдром обструктивного апное сну.

Профілактичні заходи у дошкільному закладі й удома

Надлишковій масі тіла й ожирінню, а також пов’язаним з ними неінфекційним захворюванням у значній мірі можна запобігти. Профілактика ожиріння передбачає встановлення правильного енергетичного обміну та підтримання його протягом усього життя.

Головними напрямами профілактики надлишкової маси й ожиріння є:

  • зміна раціону харчування;
  • щоденна фізична активність.

При організації харчування слід виключити аліментарний дисбаланс, зумовлений підвищеною калорійністю їжі у поєднанні з дефіцитом вітамінів та інших мікронутрієнтів, а також порушеним добовим режимом харчування. Якщо після легкого сніданку дитина протягом дня недоїдає чи голодує, а ввечері за одним разом з’їдає обід, полуденок та вечерю, організм вимушений боротися з надлишком вуглеводів, зокрема різким підвищенням концентрації глюкози у крові. А саме з надходженням до організму надмірної кількості простих вуглеводів і жирів тваринного походження й пов’язаний розвиток ожиріння.

Для профілактики появи надлишкової маси тіла дитині необхідно:

  • вживати велику кількість фруктів і овочів;
  • вживати бобові, цільне зерно та горіхи;
  • вживати ненасичені жири замість насичених;
  • обмежити вживання цукрози та інших простих вуглеводів.

Для Дітей до 7 років фізична активність передбачає ігри, занят спортом, різноманітні поїздки, оздоровчі заходи, заняття з фізкультури чи здійснення планових вправ. Такі заходи мають здійснюватися і у родині, і у дошкільному закладі. Для зниження ризику появи надлишкової маси тіла та ожиріння рекомендують дотримуватися таких правил:

  • виконання вправ має тривати не менше 60 хвилин на день; цей час можна розділяти на менш тривалі блоки (наприклад, проводити вправи двічі на день по 30 хвилин);
  • діти мають поступово збільшувати інтенсивність фізичної активності від помірної до високої; рівень інтенсивності має відповідати рівню розвитку дитини;
  • фізичне навантаження має охоплювати різноманітні заняття;
  • значна частина часу, відведеного на щоденну фізичну активність, має бути присвячена аеробним вправам;
  • фізичне навантаження високої інтенсивності, вклщчно з вправами з розвитку скелетно-м’язової системи, має про­водитися, як мінімум, тричі на тиждень.