Ці 6 порад допоможуть полегшити адаптаційний період першокласника в школі, а також підкажуть батькам правильну лінію поведінки на цьому новому етапі життя.

1. Зберігайте спокій і впевненість в тому, що все буде добре. Звичайно, кожна мама чи тато хвилюються за свою дитину, особливо в такий відповідальний момент – перший раз в перший клас. Але пам’ятайте, що саме своїм настроєм і своїми думками, ми формуємо у дитини установку на майбутнє навчання в школі. Тому намагайтесь продемонструвати дитині свою впевненість в тому, що все буде добре, свій спокій і віру в сина/дочку. Ні в якому разі не лякайте дитину школою, стримуйте свої побоювання і острахи. Просто вірте в свою дитину і сприймайте її такою, як вона є.

2. Формуйте позитивне ставлення до школи і вчителів, але водночас будьте чесними. Не варто ідеалізувати школу, говорячи, що там буде безмежно весело, цікаво, захоплююче. Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але обов’язково переконуйте дитину в тому, що все буде добре, що вона справиться, зможе знайти те, що їй до душі, знайде друзів і отримає радість від пізнання нового.

3. Завжди позитивно відзивайтеся про школу і вчителів. Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони складають свою думку, своє враження про щось нове (в даному випадку про школу) на основі висловлювань і ставлень батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і додасть мотивації до навчання.

4. Уникайте додаткових стресів і навантажень. Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Початок навчання у школі і так є серйозним стресом для 6-7-річних дітей. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються вам необхідною частиною виховання вашої дитини, почніть водити її туди за рік до початку навчання або після того, як дитина адаптується. Повноцінний відпочинок на цьому етапі дуже важливий. Тому нехай дитина проводить більше вільного часу на свіжому повітрі, граючись з друзями.

5. Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням. Розпорядок дня, який не змінюється, допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Якщо ваш першокласник – шестирічка, то бажаний і денний сон хоча б на одну годину. Особливо зверніть увагу на харчування дитини. У її раціоні повинні бути присутніми білки (м’ясо, риба, сир, яйця), молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки. Організм зараз як ніколи потребує додаткової енергії, адже справитися і пристосуватися до нових умов – досить серйозне завдання.

6. Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці. Не пропускайте труднощі, які можливо, виникнуть у дитини. Слухайте сина/дочку, говоріть про школу, про події, про почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи, розповідайте про себе в шкільні роки. Будьте з дитиною більш терплячими і чуйними, щоб вона відчувала спокій і підтримку вдома.

Значення казок у вихованні дітей важко переоцінити. Накопичуючи у собі мудрість колишніх поколінь, вони мають справді чарівну силу: навчальну, розвивальну, творчу. Варто відзначити, що казки впливають на формування мислення дитини, на її поведінку протягом усього дитинства з перших днів життя. Спочатку діти вбирають інформацію про найпростіші цінності й поняття разом з материнськими піснями, віршиками, приповідками. Трохи пізніше, після двох років, починається справжнє виховання за допомогою казки. Психолого-педагогічні дослідження свідчать про те, що діти різного віку по-різному сприймають казку. Дошкільний вік (від 3 до 7 років) – це період активного становлення художнього сприйняття дитини.

Так, наприклад, в молодшому дошкільному віці (від 3 до 4 років) сприйняття казки та її розуміння безпосередньо залежать від особистого досвіду дитини, який у неї ще дуже обмежений. У центрі уваги дитини знаходиться головний герой. Дітей цікавить його зовнішність, дії, вчинки. Але оскільки самі  діти найчастіше це уявити не можуть, то потребують унаочнення у вигляді ілюстрацій. Однією з особливостей дитячого сприйняття є те, що дитина бачить дії й вчинки персонажа, але не розуміє мотивів.

У середньому дошкільному віці (від 4 до 5 років) розширюється коло уявлень дитини, збагачується життєвий досвід, знання. У цьому віці інтенсивно розвивається уява і мова. Це сприяє формуванню вміння правильно оцінювати персонажів і події. Уже не обов’язково використання ілюстрації для кожного повороту подій у казці, але вони як і раніше мають позитивну функцію.

Існує кілька ключових моментів, що характеризують сприятливий вплив казок на дитину:

1. Казка – це інструмент ненав’язливого навчання

Не таємниця, що діти найкраще сприймають інформацію, подану в ігровій формі. За допомогою казкових героїв можна пояснити дітям всі ті ж самі істини, але зробити це у легкій, доступній для дитячого розуміння формі. Казки заслужено вважають найпотужнішим інструментом  навчання дітей. А все тому, що вони дають так звані непрямі настанови. Діти мислять образами, їм набагато простіше уявити собі ситуацію з боку, де головними героями є казкові персонажі. Саме на прикладі героїв казок найкраще засвоюється важлива життєва інформація.

2. Казки загартовують характер

У казках дуже яскраво прослідковуються різні протиставлення: хоробрість і боягузтво, багатство і бідність, працьовитість і лінь, кмітливість і дурість … Поступово, без тиску з боку дорослих, діти вчаться відрізняти добро і зло, співпереживати позитивним героям, подумки проходити разом з ними через різні труднощі і випробування. «Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують, – писав Г.К.Честерон. – Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти». Між іншим, той факт, що наприкінці казкових історій добро тріумфує над злом, є найважливішим чинником у вихованні дітей. Розуміючи цю просту  відому всім з дитинства істину, дитина буде відчувати себе впевненішою і сміливішою, а життєві негаразди сприймати як щось природне. Це лише загартує характер і силу духу малюка.

3. Казки допомагають вчасно побачити психологічні проблеми

Виховне значення казок проявляється також у тому, що вони здатні впливати на формування особистих рис. У дитячому віці психіка ще нестабільна, межа між добром і злом злегка розмита. Тому батькам необхідно прислухатися до своїх дітей і слідкувати, яким казкам вони віддають перевагу. Можливо, що улюблені й не улюблені дитиною персонажі вказують на емоційні проблеми малюка, які назрівають. У цьому випадку за допомогою тієї ж казки можна трохи скорегувати розвиток дитячої психіки, направити її в правильне русло. Дуже важливо спільно обговорювати прочитане, звертати увагу дитини на якісь ключові моменти, роз’яснювати незрозуміле.

4. Казка єднає

Крім того, що казка є ефективним засобом виховання дитини, здатним вирішувати безліч завдань, вона також об’єднує батьків та їхніх дітей, дає можливість просто приємно провести час і відпочити від метушні реального світу. У юному віці діти осмислено сприймають сюжет, встановлюють прості причинно-наслідкові зв’язки. Характеризуючи героя, найчастіше висловлюють правильні судження про їхні вчинки, опираючись при цьому на свої уявлення про норми поведінки та особистий досвід. Завдання батьків полягає в тому, щоб навчитися розуміти сенс казкових образів так, як це роблять діти.

Ранній розвиток дитини – це комплекс дій, спрямованих на адаптацію маленької людини в сучасному світі. Незалежно від обраної методики розвитку і навчання, варто звертати увагу на такі фактори:

1.Адаптація мозку. Ранній дошкільний вік відрізняється гнучкістю психіки дитини. Природою так задумано, що в даний період малюкові потрібно дізнатися якомога більше про світ, в якому він живе. Він вчиться ходити, говорити, проводить маніпуляції з предметами, водою, піском, займається дослідницькою діяльністю, приміряє на себе різні моделі поведінки, удосконалює всі придбані вміння і вчиться новим. Залежно від рівня дозрівання, мозок виконує посильні функції. З кожним днем кількість придбаних знань і навичок зростає. Чим більше ви говорите з дитиною, тим більше інформації про світ він отримує.

2.Темперамент. Дитина розвивається всебічно, в тому числі і емоційно. Вибираючи спосіб її навчання, варто враховувати особливості темпераменту дитини. Якщо це холерик, то вона практично завжди буде активною, тривожною, гучною. У неї буде часто змінюватися настрій і бажання займатися тією чи іншою діяльністю. Заняття з такою дитиною має бути насичене різними видами діяльності, її не можна захищати від спілкування з дітьми. Меланхоліки більш замкнуті, кілька відсторонені від дійсності. Будь-яку їх активність важливо своєчасно заохотити. Флегматики спокійні, потайливі. Таку дитину потрібно постійно зацікавлювати, пробуджувати в ній емоції. Сангвініки – це яскраво виражені лідери, які легко знаходять спільну мову з ровесниками, швидко організовують колективну гру. При навчанні малюка з таким видом темпераменту важливо мотивувати його до посидючості.

3.Естетичне виховання. Для повноцінного розвитку дитини надзвичайно важливо приділяти увагу її естетичному вихованню. Йдеться про розкриття творчих здібностей, таланту, формуванні почуття прекрасного, любові до природи. Малюкам важливо включати для прослуховування класичну музику, звуки природи, дитячі пісні. Вони повинні чути вірші, вчити їх напам’ять, занурюватися в світ казок і оповідань. Це розвиток фантазії, пам’яті, мислення, ритмічної сторони мовлення.

4.Дрібна моторика і творчість. Дитині важливо малювати, ліпити з пластиліну, тіста, вирізати з паперу. Такі заняття розвивають дрібну моторику, мислення, фантазію, креатив.

Ранній розвиток дитини може включати в себе музичні, творчі, логоритмічні заняття. Це знайомство з навколишнім світом шляхом використання ефективних способів навчання відповідно до віку дитини.

Чи доводилося вам спостерігати за процесом приготування страви з…. піску, камінців, травинок, листочків, квіточок? Так кулінарні вправляння характерні як для дівчат, так і для хлопчиків з раннього віку. Можливо ви і самі можете пригадати ті неповторні відчуття таїни куховаріння , коли у дитинстві розмішуючи в іграшковій каструльці суп із кульбабок, міркували : скільки ж солі треба покласти.

Хіба ви забули своє дитяче бажання бути разом із мамою на справжній кухні і занурити руки у борошно чи манну крупу, порізати огірок чи просто зазирнути у каструльку? Знайте: малі діти, по-перше, можуть стати реальними помічниками у приготуванні багатьох страв. По-друге, саме тут вони можуть набути і закріпити свої знання та вміння.

Залучення малюка до приготування їжі може бути ще одним цікавим засобом математичного розвитку. За тему розмови на кухні мають правити продукти харчування, приладдя та столові прибори. Описуючи той чи інший продукт, використовуйте математичні терміни: · огірок – зелений, довгий, хрумтливий; · яблуко кругле, солодке, запашне; · картоплина велика, кругла; · картоплі багато, а моркви мало. Заохочуйте малюка до обговорення того, який на вигляд кожний продукт, який його смак і запах, а також тих відчуттів, що пов’язані з ним. Пропонуйте скуштувати різні продукти – сирі чи варені (тушковані, смажені). Наголошуйте на математичних термінах: візьми половинку абрикоса, поглянь, у вишні один камінець, а у яблука багато зерняток; ця цибулина велика ,а ти візьми маленьку.

Можна проводити з дитиною різні експерименти, зокрема визначити: · Які продукти хмурять, коли ми їх їмо? (Яблуко, огірок.) · Які продукти ніби тануть у роті? (Кавун, диня.) · Які тануть? (Шоколад, морозиво.) А можна запропонувати їй: · знайти подібність та відмінність між різними продуктами; · з’ясувати, чи відрізняються за формою морквина та картоплина; · порівняти, чи схожі за формою цибулина і буряк; · визначити, на яку геометричну фігуру (круг, прямокутник, квадрат, трикутник) схожі певні овочі, фрукти. · Яких геометричних фігур більше на столі під час вечері? Залучайте дітей до групування продуктів: · овочі – для супу, борщу, інших страв; · фрукти та ягоди – для компоту, киселю тощо. У кулінарній діяльності дитина непомітно засвоює відношення числа і цифри, збереження кількості величини, найпростіші алгоритми. Базисні поняття математики «величина – відношення – число» на практичному рівні входять у життя дошкільників. А ще – «кулінарна» математика збагачує зміст спілкування у сім’ї, сприяє творчій взаємодії поколінь.

Часто чуєте, як дитина заявляє, що вміє рахувати до 10, до 20. Починаючи рахувати, він поспішає, пропускає числівники. Дорослі йому підказують, а дитина механічно повторює все сказане за ними. Постає питання: чи дійсно дитина вміє рахувати? Тут на обличчя механічне запам’ятовування числівників, за яким немає головного розуміння, тому навчати дошкільнят початкам математики, безумовно, необхідно. Пропонуємо деякі ігри з дітьми:

«Що буває по 2?»                            

Мета гри: вправляти дітей в рахунку до 2.

На стіл покладіть 15 – 20 паличок. Дорослий і дитина по черзі називають ті предмети, які завжди бувають тільки по 2 (черевики, панчохи). За кожну правильну відповідь гравець бере зі столу 2 палички.

Правила гри:

1. Якщо відповідь неправильна – палички брати не можна.
2. Виграні палички кожен гравець відраховує самостійно.
3. Гра закінчується, коли на столі не залишиться паличок, тоді гравці порівнюють прийомом додавання палички і визначають переможця.

Гру можна спростити: називати предмети, яких може бути 2: огірки, олівці і т.д.

Ускладнити: називати те, чого не буває по 2: лапок у кішки, носів у людини, ніжок у табурета.

Коли дитина познайомиться з іншими числами, моно провести аналогічні ігри: «Що буває по 3, по 4».

«Доручення»

Мета гри: вправляти дітей в умінні відраховувати предмети по названому числу.

Дорослий називає знайоме дитині число, дитина приносить таку ж кількість іграшок. Потім число називає дитина, а доручення виконує дорослий. Правильність виконання завдання перевіряє той, хто його дав. За кожне правильно виконане доручення гравець отримує фішку. Після гри порівнюють кількість набраних фішок і визначають переможця.

Правила гри:

1. Число називають тільки один раз.
2. Той, хто неправильно виконав доручення, виконує його вдруге. Дорослому потрібно помилятися, але не більше, ніж на одиницю (принеси 5 предметів замість 4).

Продовжуйте вчити дітей розрізняти і словесно позначати величину предметів. Якщо дитина добре порівнює за величиною 2 предмета, тренуйте в порівнянні з величиною 3 предметів.

Головну увагу слід направляти на величину середнього предмета. Добре вам допоможе казка «Три ведмеді». Запитайте у дитини: Хто найбільший? Хто самий маленький? А яка за величиною Настася Петрівна? Запропонувати підібрати для них стільці, посуд. Покажіть дитині 3 кольорових олівців різної довжини. Запитайте про середній олівець. Який він по довжині? (Середній) Довгий, короткий, коротше, довше – знайомте з цими поняттями.

Порівняйте товщину книг в різних обкладинках. Дитині буде легше пояснити про яку книгу йдеться.

Вчіть дитину розташовувати предмети у порядку зменшення їх розміру: великий, менший, найменший, потім у порядку зростання. Для закріплення уявлень дітей про величину можна використовувати ліплення, малювання, аплікацію.

Зразкові завдання: зліпи три грибка різної величини, намалюй високе і низьке дерево, з кіл різного розміру наклей пірамідку і т. д.

«Магазин»

Мета гри: вправляти дітей в умінні розрізняти величину предметів, активно використовувати в мовленні слова: довгий – короткий, низький, широкий, вузький, великий – маленький.

Для гри підбираються іграшки і предмети різних розмірів, наприклад: велика і маленька ляльки, довга і коротка стрічки, широке і вузьке ліжечка, висока і низька каструльки. Дорослий – продавець, дитина – покупець. Щоб купити іграшку, дитина повинна назвати її величину: «Дайте, будь ласка, довгу лінійку», «Мені потрібна висока пірамідка» і т. д.

Основне правило гри: іграшка або річ видається покупцю тільки в тому випадку, якщо вказана її величина.

«Знайди трикутник»

Мета гри: вправляти дітей в умінні розрізняти трикутник серед інших геометричних фігур. У кожного гравця перед початком гри 15 – 20 різних геометричних фігур, серед яких 8 – 10 трикутників. За сигналом гравці вибирають трикутники і розкладають їх у ряд. Виграє той, хто першим вибрав всі трикутники. Гру можна змінити: вибирати квадрати, прямокутники, кола.

«Хто швидше?»

Мета гри: вправляти дітей у розрізненні знайомих геометричних фігур.

До початку гри у кожного граючого 10 – 20 штук різних геометричних фігур. Їх змішують і закривають аркушем паперу. По сигналу кожен гравець відкриває свої фігури і розкладає їх у ряд: ряд квадратів, ряд – кіл і т. д. Виграє той, хто швидше і без помилок викладе 4 ряди.

Правило гри: починати викладати фігури тільки після сигналу.

Продовжуйте практикувати дітей в умінні орієнтуватися в просторі. Найзручніше це робити в повсякденному житті, надавши вправі ігровий характер або форму доручення: «Підійди до серванта і принеси ту чашку, що стоїть праворуч», «що ти бачиш праворуч від себе?» і т. д.

Слід вчити дітей орієнтуватися в часі, розрізняти частини доби (ранок, день, вечір, ніч); користуватися словами: сьогодні, вчора, завтра, швидко, повільно.

Зверніть увагу дітей на зміну частин доби: настає вечір, скоро буде ніч, завтра підемо в кіно. Цю книгу ми читали вчора.

До 5-ти років діти повинні розрізняти і називати: коло, квадрат, прямокутник, незалежно від розміру або кольору фігур. Розрізняти і називати куля, куб, циліндр, правильно користуватися словами, які позначають просторові напрями і час.

Якщо хочете навчити дитину рахувати, купіть 3 види дрібних іграшок по 10 штук (качечки, грибки тощо) або наберіть з природного матеріалу (шишки, горіхи, жолуді, камінчики).

Бажаємо успіхів!