All posts by admin

Літня оздоровча кампанія

Літня оздоровча кампанія

(Витяг з інструктивно-методичних рекомендацій

МОН України від 16.03.2012 р. №1/9 – 198)

 Діяльність дошкільних навчальних закладів у літній період спрямовується на організацію змістовного, різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення  їхнього активного відпочинку, закріплення, уточнення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань, уявлень про навколишній світ і самих себе, збагачення досвіду застосування практичних умінь, навичок у процесі різних видів дитячої діяльності: рухової, ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, художньої, предметно-практичної тощо.

Зміст діяльності дошкільного закладу на літній період є складовою річного плану роботи. Завдяки чіткому плану забезпечується систематична, раціональна й ефективна співпраця всіх підрозділів, служб дошкільного навчального закладу, можливість поетапно реалізувати основні завдання оздоровлення та освітньої роботи з вихованцями влітку, підготовки закладу до нового навчального року.

З метою організації успішного літнього відпочинку та оздоровлення дітей в умовах дошкільного навчального закладу проводиться відповідна підготовча робота, яка передбачає:

– заслуховування питання про особливості організації та змісту освітньої, оздоровчої роботи у літній період  на засіданні педагогічної ради дошкільного закладу в кінці навчального року;

  • інструктаж педагогічних, медичних працівників і технічного персоналу закладу з питань безпеки життєдіяльності дітей, пожежної безпеки, охорони праці;
  • консультації для вихователів та спеціалістів закладу з питань здійснення роботи в літній період;
  • інформування батьків про особливості перебігу літньої оздоровчої кампанії у дошкільному закладі та підготовку до неї (анкетування, батьківські збори, виготовлення інформаційних стендів, бюлетенів тощо);
  • поповнення оснащення методичного кабінету, груп інформаційно-інструктивно-методичними матеріалами на допомогу вихователям і батькам з питань організації та змісту літнього оздоровлення, освітньої роботи з дітьми, зокрема, щодо розпорядку дитячої життєдіяльності, харчування, перебування на сонці та у воді, праці на ділянці, проведення епізодичних і систематичних спостережень, цільових прогулянок та екскурсій, походів за межі дошкільного закладу, елементарних дослідів, ігор і вправ спортивного характеру, ігор з піском, вітром, водою та іншими природними матеріалами, створення умов для самостійної образотворчої, театралізованої, ігрової, рухової діяльності дітей тощо;
  • забезпечення груп іграшками, атрибутами для сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, театралізованих, ігор-драматизацій, дидактичних, рухливих ігор на свіжому повітрі;
  • розроблення схем загартування, укладання добірок літературних творів для читання, переказування і розучування з дітьми напам’ять, допоміжних перспективних планів проведення різних видів ігор, праці, спостережень, літературно-музичних і фізкультурних свят, розваг та ін.;
  • ремонт, фарбування обладнання, оновлення розміток на ігрових і фізкультурному майданчиках, в тому числі для ігор з правил дорожнього руху, з елементами спорту;
  • ремонт тіньових навісів, відкритих басейнів та інших споруд на території закладу;
  • завезення піску для ігор або його заміна, облаштування пісочниць на ігрових майданчиках кришками та інші заходи.

Календарне планування освітньої роботи у літній період здійснюється вихователями на тих самих підставах, за такими ж вимогами, що й упродовж усього навчального року, помісячно. Календарному плануванню освітньої роботи на кожен день передують перспективне планування комплексів ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну, загартувальних заходів із зазначенням назв процедур і норм загартування, форм взаємодії з батьками (назва заходу, тема, дата проведення).

Відповідно до перспективних і календарних планів освітньої роботи, санітарно-гігієнічних норм, інструкцій з охорони життя та здоров’я дітей, інших нормативних актів, забезпечується:

– максимально можливе перебування дітей  на свіжому повітрі (тераси, веранди, ігрові й фізкультурні майданчики, парк, гай, берег водойми тощо);

–  відповідна віку тривалість денного сну;

– збалансоване, збагачене вітамінами харчування;

– оптимальна рухова активність;

– дотримання протягом дня повітряного та водного режиму, вимог до одягу і взуття при перебуванні дітей у приміщеннях і на майданчиках.

Перебування дітей на свіжому повітрі скорочується або виключається за таких несприятливих умов: сильний вітер, температура повітря вище + 35о С у затінку, злива, гроза.

Під час ранкового прийому доцільно залучати дітей до різноманітних видів діяльності у таких формах роботи, які є домірними віку вихованців, дозволяють  підвищити працездатність дитячого організму. Зокрема, можуть проводитися бесіди і розмови з підгрупами та окремими дітьми, індивідуальна робота, спостереження за об’єктами і явищами довкілля, дидактичні, рухливі (малої і середньої рухливості), конструкторсько-будівельні ігри, трудові доручення й чергування, різноманітна самостійна діяльність, робота з прищеплення навичок самообслуговування та ін.

У ранкові години після сніданку з дітьми проводиться організована  навчально-пізнавальна діяльність у формі фронтальних, підгрупових занять різного спрямування: фізичного, пізнавального (в тому числі – природничого спрямування), мовленнєвого,  художньо-естетичного (музичні, образотворчі, художньо-мовленнєві). Заняття носять як односпрямований, так і різноспрямований характер, широко використовуються тематичні й комплексні, інтегровані заняття, спрямовані на закріплення і використання дітьми набутих знань, умінь, навичок у практичній діяльності, нових ситуаціях. У ті дні, коли плануються екскурсія, цільова прогулянка чи прогулянка-похід (дитячий туризм) за межі дошкільного навчального закладу,  заняття з фізичної культури не проводяться.

Упродовж дня з дітьми різних вікових груп організовують ігри: сюжетно-рольові, конструкторсько-будівельні, драматизації, театралізації, дидактичні словесні, з іграшками, предметами, картинками, настільно-друковані, інтелектуальні, рухливі сюжетні, безсюжетні, з елементами спортивних ігор і вправ (зокрема, футболу, баскетболу, городків, бадмінтону, настільного тенісу, катання на самокатах, велосипедах, роликових ковзанах, плавання); особлива увага приділяється організації  ігор з піском, водою.

При організації життєдіяльності дітей у першу  і другу половини дня  передбачається також проведення:

–  різних видів праці (у природі, самообслуговування, господарсько-побутова, ручна/художня);

–  дослідів та спостережень на майданчику, вулиці, у куточку природи, лісі, полі, на луках тощо;

– самостійної ігрової, художньої, рухової, пізнавальної, комунікативної діяльності;

 індивідуальної  роботи  з окремими вихованцями чи підгрупами по 2-4 дитини за різними змістовими напрямками освітньої робот;

– читання, розповідання, інсценування творів художньої літератури,  бесіди на морально-етичні, побутові, особистісні теми;

–  різноманітних розваг: показ вистав у ляльковому, настільному, інших видах театру; дитячі концерти; фізкультурні, музичні, літературні дозвілля тощо.

Загартувальні процедури здійснюються на майданчиках з використанням стаціонарного і виносного обладнання (тіньових навісів, надувних басейнів, індивідуальних килимків тощо) при забезпеченні дітей необхідним одягом, взуттям, головними уборами та дотриманні норм температурного режиму, тривалості процедур, їх оптимального місця у розпорядку дня. При цьому беруться до уваги години найбільш високої сонячної активності  та добових піків температури повітря у даному регіоні з метою уникнення загрози перегрівання, сонячних опіків, небезпечних навантажень на  дитячий організм.

Добір форм освітньої роботи, їхній зміст у вечірні години планується у взаємозв’язку з діяльністю дітей упродовж дня (спостереження, ігри, праця, фізичні вправи, індивідуальна робота, бесіди з батьками вихованців та ін.) та з огляду на необхідність зменшення навантажень на дитину. У першу чергу, це враховується при доборі рухливих ігор і фізичних вправ, інтелектуальних завдань.

Для забезпечення оптимальної рухової активності дітей упродовж усього дня створюється активний руховий режим, який передбачає поєднання у раціональній кількості, послідовності й тривалості різних форм роботи, пов’язаних з руховою активністю: ранкова гімнастика і гігієнічна гімнастика після денного сну, щоденні фізкультурні заняття, музичні заняття, рухливі ігри, спортивні вправи та ігри з елементами спорту, прогулянки-походи (дитячий туризм), екскурсії, цільові прогулянки за межі дошкільного закладу, праця, самостійна рухова діяльність, фізкультурне дозвілля  та ін.

 

Профілактика інфекційних захворювань у дорослих та дітей

Інфекційні хвороби («infectio» — зараження) — це група захворювань, які викликаються проникненням в організм хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів. Щоб патогенний мікроб, який потрапив в організм, міг викликати інфекційні хвороби, він повинен подолати опірність людського організму і чинити на нього токсичну дію. Ці якості фахівці називають вірулентністю. Деякі патогенні мікроорганізми вивільняють токсини (ендотоксини), в процесі саморуйнування (черевний тиф, холера). Інші збудники інфекційних захворювань виділяють токсини (екзотоксини) у процесі своєї життєдіяльності (дифтерія). На частку інфекційних хвороб припадає 20-40% від загального числа всіх захворювань людини.

На сьогоднішній день число відомих науці інфекційних захворювань перевищує 1200, і ця цифра постійно збільшується. Людина протягом усього свого життя контактує з незліченною кількістю мікроорганізмів. Тим не менш, лише 1/30000 частина мікробів є збудниками інфекційних захворювань. Це грибки, бактерії, рикетсії і віруси, що володіють патогенними властивостями. Інтенсивність поширення інфекційних хвороб залежить, в основному, від соціально-побутових факторів: умов праці, харчування, житлових умов, культурного та економічного рівня населення.

Способи інфікування, лікування та профілактики інфекційних захворювань

Лікування інфекційних захворювань зазвичай проводиться у спеціалізованих відділеннях стаціонарів, в легких випадках можливе лікування в домашніх умовах. Суворе дотримання протиепідемічного режиму є обов’язковою умовою. Сучасна медицина створила і успішно використовує велику кількість ефективних лікарських засобів. Це антибіотики, вакцини (застосовуються для профілактики інфекційних захворювань), імуноглобуліни різного роду, бактеріофаги і т.д.

Профілактика інфекційних хвороб не менш важлива, ніж лікування інфекційних захворювань. Велике значення надається вихованню охайності у людей. Звичайне миття рук після відвідин убиральні, виконання брудної роботи, перед їжею вже може вберегти від багатьох кишкових інфекцій. Крім того, джерелом інфекції можуть бути не тільки місця загального користування, але й гроші, поручні у транспорті, поверхня прилавків і багато іншого. Куплені фрукти і овочі можуть бути джерелом гельмінтів та інших небезпечних мікробів, тому їх обов’язково потрібно ретельно вимивати перед вживанням. Інфекційними носіями є таргани і гризуни, для боротьби з якими промисловість виробляє різноманітні засоби, якими необхідно обробляти місця їх скупчення і розповсюдження. Не можна скидати з рахунків комарів і кліщів. Ці комахи особливо небезпечні, оскільки переносять не тільки енцефаліт та малярію, але і СНІД разом з кров’ю інфікованої людини. Для захисту від кліщів і комарів існує безліч кремів і аерозолів для нанесення на одяг, а також фумігаторів і відлякувачів.

Особливості профілактики інфекційних захворювань

Основною особливістю профілактики інфекційних захворювань є те, що необхідно впливати на декілька ланок інфекційного процесу, а саме:

знищення мікроорганізмів;

вплив на шляхи передачі інфекції з метою запобігання зараження людини;

вплив на організм людини для розвитку імунітету (несприйнятливості) до інфекцій.

Знищення мікроорганізмів

Для знищення мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища (стерилізація) використовуються фізичні, хімічні та біологічні методи впливу.

До фізичних методів стерилізації відносяться:

висока температура — стерилізація медичного інструментарію, пастеризація продуктів;

високий тиск — даний метод називається автоклавуванням, широко використовується в хірургічних стаціонарах;

ультрафіолетове опромінення — використовується для стерилізації одноразового медичного інструментарію після упаковки.

Хімічні методи знищення мікроорганізмів надають перевагу використанню антисептиків. Антисептики — хімічні речовини, вплив яких призводить до загибелі мікроорганізмів (медичний спирт, йод, розчин брильянтового зеленого, перекис водню та інші).

У разі біологічного методу використовуються бактеріофаги — віруси, якими заражають бактерії, що призводить до їх знищення.

Вплив на шляху передачі інфекції

За способом зараження людини виділяють такі шляхи передачі інфекції, на які, відповідно, можливо впливати:

  • повітряно-крапельний шлях передачі — для профілактики інфекційних захворювань використовуються маски, провітрювання, недопущення скупчення великої кількості людей в приміщенні (профілактика грипу, простудних захворювань, вітряної віспи, коклюшу, туберкульозу);
  • аліментарний (харчовий) шлях передачі — важливу роль відіграє особиста гігієна, миття рук, продуктів харчування, відсутність мух у приміщеннях, де йде приготування їжі (усі кишкові інфекції, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А);
  • статевий (контактний) шлях передачі — важливим моментом профілактики таких інфекцій є відсутність безладного статевого життя з частою зміною партнерів і використання презервативів (вірусний гепатит В, С, ВІЛ СНІД, генітальний герпес, сифіліс, гонорея, папіломатоз);
  • кров’яний шлях передачі — в цьому випадку запобігти інфекційні захворювання допоможуть стерильний хірургічний інструментарій, відмова від татуювань (особливо в домашніх умовах), тобто всі зусилля спрямовані на запобігання порушення цілісності шкіри і слизових оболонок (найчастіше — вірусний гепатит В, ВІЛ СНІД).

Хатха йога – система виховання здорового тіла

З давніх-давен наші предки дбали про охорону здоров’я та життя, процвітання, благополуччя, духовний розвиток підростаючого покоління. В даний час, серед засобів, на які може спертися сучасна людина в прагненні зберегти і зміцнити здоров’я, основними є природні фізичні фактори і народні системи оздоровлення, що включають гімнастику, самомасаж.

Ці системи, як правило, сходять до культурної спадщини Індії і захоплюють всі аспекти життя. З недавніх пір, один з методів оздоровчої гімнастики Хатха¬йога практикується в дитячих садках і школах.

Йога ¬ це найдавніше індійське вчення, систематизоване мудрецем Патанджалі приблизно в 2 столітті до н. е. Хатха йога ¬ одна із складових частин йоги. Елементи цієї давньої, стрункої і корисної для кожної людини системи фізичної культури все ширше входять в наше життя.

Фізичні вправи Хатха¬йоги покращують кровообіг, допомагають нормалізувати роботу внутрішніх органів, поліпшити поставу. Вони сприяють не тільки фізичному зміцненню людини, але і оздоровлення його психіки. Для дітей гімнастика йогів ¬ це профілактика сколіозів, простудних захворювань, вегетативних дистоній. Але не тільки це. Практика показує, що діти, які регулярно займаються стають спокійнішими, добрішими, у них з’являється впевненість у своїх силах, розвивається гнучкість, пластичність, збільшення м’язової маси, зміцнення черевного преса.

Дослідження показали, що використання елементів Хатха¬йоги, як засобу оздоровлення дітей старшого дошкільного віку сприяє формуванню усвідомленого ставлення і потреби у збереженні та зміцненні здоров’я, в регулярній оздоровчій діяльності.

На відміну від інших фізичних вправ, що мають динамічний характер, в гімнастиці Хатха¬йога основна увага приділяється статичній підтримці поз. Їх виконання вимагає плавних, осмислених рухів, спокійного ритму і надають на організм помірне навантаження.

В процесі занять дитині прищеплюються навички здорового способу життя та позитивного ставлення до навколишнього світу. Назви асан, що зображують пози і рухи різних живих істот: звірів, птахів і віддаються в доступній та зрозумілій дітям формі. Це підвищує їх інтерес до навколишнього світу, розвиває спостережливість.

Найбільш сприятливий вік дітей для занять оздоровчою гімнастикою – 5¬6 років. Заняття проводяться невеликими підгрупами по 10¬12 дітей.

Регулярні заняття оздоровчою гімнастикою дозволяють дітям повніше дізнатися свій організм, свої можливості і слабкі місця, інтуїтивно відчути основні шляхи відновлення фізіологічних функцій і докладати цілеспрямовані зусилля для підтримки на хорошому рівні функціонування всіх органів і систем. Комплекс занять з оздоровчої гімнастики проводиться в ігровій сюжетно¬рольовій формі, у вільному темпі без примусу. Ефективність занять суттєво зросте, якщо їх доповнити загартовуванням, раціональним харчуванням, дотриманням режиму дня.

Значення гри для розвитку творчої активності дитини

Сьогодні основною метою особистісно орієнтованих освітніх технологій є становлення творчої, цілеспрямованої особистості, здатної до саморегуляції, конструювання власної життєвої стратегії. Саме тому потрібно приділити особливу увагу вивченню розвивального впливу гри на різнобічний розвиток дітей дошкільного віку. Адже аналіз результатів психолого-педагогічної роботи, в якій ігрові засоби мають провідне значення для становлення будь-яких форм діяльності дитини, показує, що цей підхід є ефективним. Визнання дорослими провідного значення ігрової діяльності у структурі пізнавальних завдань, увага до широкого використання ігрового розвивального середовища в умовах сім’ї та дошкільного навчального закладу дають змогу дітям проявляти усі форми соціальної та пізнавальної активності.

Педагогічна технологія, насичена традиціями ігрової культури, передбачає створення розвивального середовища, необхідного для засвоєння дітьми багатств національної духовності і культури, наукових та технічних досягнень. Ця єдність інтелектуальної праці з активними ігровими діями дає змогу створити умови для формування пізнавальних інтересів, внутрішнього світу дитини, основ світогляду. Дитина пізнає довкілля, розуміє цілісність світу і усвідомлює себе в ньому.

Засвоєння нових для дитини умов соціального життя, розширення соціопростору взаємодії з близькими людьми, ровесниками та незнайомими дорослими вимагає від неї значних нервових, енергетичних, психологічних зусиль. У цьому процесі ігрова діяльність виконує для дитини величезну конструктивну роль.

Нерозуміння дорослими значення гри в життєдіяльності дитини може виступати чинником, що блокує розвиток продуктивної та творчої активності, заважає розвитку цілісності смислової картини світу, оскільки вона вибудовується на основі смислових новоутво­рень, які засвоюються дитиною у діяльності, основною з яких є гра. Усвідомлення дорослими ролі та місця ігрових засобів у процесі розвитку дошкільника дає змогу змінити соціальний статус гри протягом усього дитинства, а не лише в життєдіяльності дітей молодшого дошкільного віку.

Гра — це:

  • конкретний прояв індивідуальної та колективної ігрової діяльності, яка має конкретно-історичний, багатовидовий, креативний і багатофункціональний характер;
  • системна, багатокомпонентна діяльність, яка зумовлена потребою дитини у пізнанні та прагненням до змін і спрямована на їх задоволення;
  • активна форма пізнання навколишньої дійсності у період дитинства.

Ігрова діяльність — це динамічна система взаємодії дитини з довкіллям, у процесі якої відбувається його пізнання, засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості. Специфіка ігрової діяльності у тому, що її продуктивність визначається міжособистісним спілкуванням та активним функціонуван­ням усіх когнітивних процесів — уваги, пам’яті, мислення, уяви.

Застосування ігрової діяльності як засобу формування дитиною об’єктивної картини світу потребує спеціальних психолого-педагогічних знань педагога щодо специфіки гри як діяльності: її струк­турно-операційних компонентів, класифікації тощо. Ці знання дають змогу так організувати ігрову діяльність, щоб вона сприяла форму­ванню базових якостей особистості, її соціалізації, національно- культурній ідентифікації, розвитку пізнавальних інтересів, закріпленню й удосконаленню набутих знань, умінь і навичок.

Творчі механізми та потенціал гри, що задіяний у технології освітньої роботи, природно виступають потужним засобом розвитку особистості та забезпечують продуктивну і творчу активність дитини у пізнанні світу.

Перша долікарська допомога в разі утоплення

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. Якщо потопаючий перебуває на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалека, а якщо це не вдається, то краще доплисти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним з ефективних прийомів, який дозволяє звільнитися від подібних судомних обійм є занурення з потопаючим у воду. У таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника.

Діставивши потопаючого на берег, приступають до надання першої допомоги, характер якої залежить від його стану. Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою і дати відпочити.

Якщо потерпілий при витяганні з води знаходиться без свідомості, але у нього збережені задовільний пульс і дихання, то слід відкинути його голову і висунути нижню щелепу, після чого викласти таким чином, щоб голова була низько опущена, потім своїм пальцем (краще обернутим носовою хусткою) звільнити його ротову порожнину від мулу, водоростей і блювотних мас, насухо витерти і зігріти.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, які спрямовані на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання.

При відсутності у постраждалого дихання і серцевої діяльності штучне дихання необхідно поєднувати з зовнішнім масажем серця. Попередньо, по можливості швидше, слід видалити рідину з дихальних шляхів. З цією метою рятувальник кладе потерпілого животом на стегно зігнутої у колінному суглобі ноги, надавлює рукою на спину потерпілого між лопаток, підтримуючи при цьому іншою рукою його чоло і піднімаючи голову. Можна нахилити потерпілого через борт човна, катера або, поклавши обличчям вниз, підняти його в області тазу. Ці маніпуляції не повинні займати більше 10-15 с, щоб не зволікати з проведенням штучного дихання.

Профілактика.

Для запобігання нещасних випадків на воді не можна залишати дітей без нагляду поблизу водойм, купатися без нагляду дорослих, які вміють плавати і володіють прийомами надання першої допомоги при утопленні, не рекомендується купатися з човнів і плотів, поблизу шлюзів, пристаней і мостів, запливати за межі відведених для купання місць. Не варто входити у воду після прийому алкоголю і в найближчі 1,5-2 год після вживання їжі, в стані фізичного і психічного стомлення, після тривалого перебування на сонці. Дуже небезпечно стрибати у воду, особливо в незнайомій водоймі, глибина якої невідома, головою вниз, оскільки це нерідко призводить до пошкодження шийних хребців. Починати купатися рекомендується в сонячну, безвітряну погоду, при температурі води 17° – 19°С, повітря 20-25°С. У воді потрібно знаходитися 10-15 хвилин.

Правила поведінки під час відпочинку біля відкритих водойм

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді дітям.

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

  • діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;
  • вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
  • не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;
  • не можна запливати за обмежувальні знаки;
  • слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;
  • якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;
  • не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
  • не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;
  • не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;
  • не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
  • не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
  • купатися рекомендовано вранці i ввечері;
  • не слід купатися наодинці;
  • не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
  • не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.
  • не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Комп’ютер і дитина: всі за і проти

Ми живемо в XXI столітті, і якщо вже нам нікуди не дітися від науково- технічного прогресу, давайте поговоримо про вплив сучасної техніки на здоров’я людини, а особливо на організм дитини.

Батькам потрібно знати: як впливає комп’ютер па дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров’я.

Існує декілька основних шкідливих факторів:

Навантаження на зір.

Тривала робота за комп’ютером призводить до зорової перевтоми, що, в свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору.

Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп’ютером не більше 10-25 хв., після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.

Обмежена поза.

Сидячи за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі, на інших пристроях керівництва комп’ютером. Це змушує її прийняти певне положення і не змінювати його до кінця гри.

Прослідкуйте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап’ястя – на опорній планці. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. Важливо, якомога більше різноманітити дозвілля дитини: між комп’ютерними іграми дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом.

Не дозволяйте малюкові їсти за комп’ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

Навантаження на дитячу психіку.

Комп’ютер вимагає не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля. Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якої практично не буває в звичайних умовах.         *

Психічне навантаження можна зменшити якщо під час ігор робити перерви, а також необхідно стежити за змістовною стороною ігор: найлегше для дитячого сприйняття статичне, велике кольорове зображення в супроводі звуку. Гірше для психіки і для очей дитини сприймання малювання на комп’ютері, ігри, під час яких зображення рухається на високій швидкості і має дрібні елементи.

Перевтому і напругу дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко. Тому:

  1. Слідкуйте за змістовною стороною ігор і програм.
  2. Після занять бажано вмити дитину прохолодною водою.

«Як пробудити творчий потенціал дитини»

Дошкільний вік прийнято вважати періодом яскравого самовираження, прояву творчих можливостей.

Чому так важливо, допомагати малюкові з раннього віку, виявляти і розвивати свої творчі здібності?

По-перше, творча діяльність стимулює розвиток індивідуальності дитини, дає можливість самовираження.

По-друге, творчі здібності допомагають людині пристосуватися швидко до мінливого сучасного світу, а також дають можливість самому активно змінювати цей світ.

Більшість дослідників вважають, що без гармонії в родині дитина не зможе розкрити і розвинути свої таланти.

Умови для творчого самовираження і розвитку дитини:

  1. Заохочуйте самостійність дитини в думках і поведінці, не заважайте бажанням дитини зробити щось по-своєму (звичайно, якщо це не завдає шкоди йому або оточуючим).
  2. Надавайте дітям можливість активно задавати питання, оточіть їх новими враженнями, різноманітними предметами.
  3. Поважайте точку зору малюка, якою б «безглуздою» і «неправильною» вона не здавалася вам, не пригнічуйте її своєю «правильною» точкою зору.
  4. Не смійтеся і не критикуйте роботи малюка, намагайтеся дотримуватися безоцінного ставлення до дитячої творчості.
  5. Пропонуйте дітям створити більше малюнків, словесних і звукових, тактильних і смакових образів, цікавих рухів та інших спонтанних творчих проявів.

Наприклад:

  1. Пропонуйте дітям незвичайні сюжети для малювання, ліплення, аплікації, сюжетної гри, такі як: «Небачений звір», «Міст через вогняну річку», «Будинок для розумних собак», «Там, де я ніколи не був», «Придумай найсмішніше» і т.д.
  2. Запитайте у сина або дочки, що буде якщо:

– все люди раптом стануть маленькими, як сонечка, а предмети залишаться такими ж, як були?

– всі машини раптом стануть рухатися задом наперед?

– на світлофорі запалюється фіолетовий колір?

– всі дерева стануть – шоколадними?

Творіть і грайте разом з дітьми – не як керівник, а як рядовий учасник творчого процесу. Підтримуйте в процесі взаємодії позитивний настрій у дитини, його активність, зосередженість, віру в свої сили.

День Захисту Дітей

Вихованці ДНЗ вітають діточок усього світу з чудовим святом Днем Захисту Дітей! А колектив дошкільного закладу вітає своїх випускників та бажає завжди памятати свій дитячий садочок!

DSC_0087 DSC_0089к DSC_0104 DSC_0122 DSC_0138 DSC_0146 — копия DSC_0155 — копия DSC_0166 DSC_0176 — копия DSC_0182 DSC_0190 DSC_0193 DSC_0203 DSC_0206 DSC_0211 DSC_0232 DSC_0236 DSC_0249 DSC_0253 DSC_0258