Якщо ми, батьки, хочемо бачити своїх дітей здоровими, вихованими, то мусимо пам’ятати: виховання – це кропітка повсякдення праця, результат стосунків, які існують у сім’ї.

Психічний розвиток дитини, її ставлення як особистості, зумовлюється не тільки прекрасними пориваннями, мріями, словами батьків, а й загальним мікрокліматом сімейного життя, його моральними нормами, характером стосунків між членами родини, традиціями.

Сучасна соціальна психологія розглядає п’ять видів подружніх стосунків:

1. Співробітництво –тип стосунків, під час якого батьки проявляють один до одного повагу, взаєморозуміння. Основою даних стосунків є почуття любові. В таких сім’ях можна почути: «Я тебе прекрасно розумію, але …», «Як ти вважаєш?». Батьки на особистих прикладах привчають малюка з дитинства поважати батька, матір, дідуся й бабусю. Діти в таких сім’ях природно гармонійно розвиваються, живуть своїм, наповненим цікавими подіями, життям.
2. Паритетні стосунки. Основою даних стосунків є взаємна повага, але відчувається деяка прохолодність. Діти у таких сім’ях часто отримують вказівки, за їхньою поведінкою здійснюється постійний контроль, і як результат: діти ростуть слухняними, дисциплінованими, але з почуттям особистої неповноцінності.
3. Сімейне «змагання» – під час такого типу стосунків між батьками спостерігається боротьба за домінування. Кожен намагається «перетягти» на свій бік дитину дарунками, солодощами. Кожен з родини постійно порівнює своє ставлення до дитини зі ставленням до неї інших: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько…» Така позиція батьків погано впливає на психічний стан дитини. Деякі діти стають боязкими, піддаються будь –якому впливу, в інших розвивається лицемірство, підлабузництво, нещирість.
4. Конкуренція – прагнення влади над іншим, бажання домінувати в різних сферах діяльності. Це можуть бути ситуації типу: «У тебе завжди все не як у людей», «Я сказав – значить усе!». Дітям жити в таких сім’ях дуже важко, адже їх тут не сприймають як повноцінних членів родини. За таких умов вони привчаються підкоряться волі сильнішого, догоджати.
5. Антагоністичні стосунки – це стосунки різкого протиріччя між батьками. Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги як з боку батько так і з боку матері. Все це формує у дитини такі негативні якості, як черствість, відчуженість, лицемірство, байдужість, зневага і навіть ненависть до своїх батьків.

Отже! Любі батьки! Якщо ви будете любити й поважати одне одного, розуміти й допомагати своїм близьким, то можете бути впевнені, що ви правильно виховуєте своїх дітей! Успіху вам у цьому!