«Дитяча агресивність. Що робити?»
Дитяча агресивність – явище нормальне, пов’язане з психологічними особливостями кожної дитини. І батькам, для того, щоб агресивність не стала стійкою особистісної рисою, слід розбиратися в цих особливостях.
Агресивною частіше називають дитину, яка б’ється, заподіює біль іншим дітям, дорослим, погрожує. При правильної реакції батьків така поведінка може з часом зникнути, і замінитися більш прийнятою в суспільстві. При неправильному відношенні агресивна поведінка може закріпитися і стати характерною для дитини.
Чому дитина стає агресивною?
Агресивна поведінка обумовлена цілою низкою чинників – культурних, сімейних, індивідуальних. Останні дослідження в галузі вивчення агресивності людини показали, що на формування даної риси впливають 4 моменти:
1. Негативізм матері, її відчуженість від дитини, постійна критика, байдужість.
2. Терпимість матері до прояву агресивності дитини по відношенню до інших дітей і дорослих (тобто заохочення такої поведінки).
3. Суворість дисциплінарних впливів (фізичні покарання, приниження, ігнорування).
4. Індивідуальні особливості темпераменту дитини (збудливість і запальність). Як ми бачимо, соціальне середовище більше впливає на формування агресивності дитини, ніж вроджена схильність (збудливість нервової системи).
Що робити батькам, якщо дитина б’ється?
1. Потрібно бути готовим до того, що дитина буде освоювати активні фізичні способи взаємодії: штовхатися, кусатися, битися – і не панікувати, що малюк росте агресором.
2. Необхідно поспостерігати і проаналізувати, чим викликана така поведінка дитини: недоліком любові, вседозволеністю в сім’ї або копіюванням чужої поведінки.
3. Варто відповісти собі чесно на питання: «А як повинна вести себе моя дитина в подібних ситуаціях?», «Що я сама вмію і чому можу навчити дитину, щоб вона поводилася відповідно бажаному?»
4. Треба прийняти рішення, хто (скоріше за все мама), чому (якій поведінці) і де (в яких ситуаціях) буде навчати дитину.
5. Під час навчання потрібно виконувати наступні правила:
– Знаходитися поряд з дитиною, щоб швидко реагувати на ситуацію.
– Намагатися попереджати ситуації, при перших ознаках агресії направляти малюка за бажаним шляхом: відвернути, запропонувати іншу іграшку, змінити місце гри, помінятися з іншою дитиною іграшкою.
– Якщо дитина все зробила правильно, як ви її вчили, необхідно її похвалити, обійняти – закріпити нову поведінку своєю увагою.
Найкраща підтримка для малюка – це любов і увага батьків.