Ледь тільки наш малюк починає говорити, ми намагаємося навчити його першим ввічливим словами: «спасибі», «будь ласка», «привіт»… Слова вдячності дитина повинна говорити не за вказівкою батьків, а щиро і без нагадування. Але як навчити дитину ввічливості?

Справжня ввічливість починається зі слова «не можна». Згадайте, скільки разів ви говорили дитині: «не Можна, впадеш! Не можна, обпечешся! Не можна, животик буде боліти!». Ви повторювали це слово сотні разів, щоб він засвоїв: воно захистить його від болю. А тепер постарайтеся, щоб він засвоїв і інше: воно має захищати від болю не тільки його, але й інших людей. Не можна робити того, що неприємно іншій людині. У цьому полягає чуйність або, як ще кажуть, серцевий слух. Можна бути ввічливим, але при цьому начисто позбавленим чуйності. Дитина навчиться відчувати вас лише тоді, коли ви навчитеся відчувати його. І поясніть йому, як важливо відчувати будь-якого, хто б не опинився поруч, як важливо розуміти інших людей.

– Вчіть дитину вибачатися. Адже будь-яку його дію, навіть саме невинне, на перший погляд, може заподіювати дискомфорт оточуючим. Ненароком когось штовхнув, наступив на ногу, дозволив собі образливе слово – вибачся!

– Постарайтеся донести до дитини, що вибачитися або попросити вибачення першим – це не значить визнати себе «поганим». Це означає, що нічого поганого ти зробити людині не хотів, і після твоїх вибачень він не буде ставитися до тебе гірше.

І при найменшій можливості підказуйте дитині, якими діями він може завоювати у людей повагу і розташування. Їдете в громадському транспорті – поступіться місце бабусі. Поясніть синові-дочки, що літні люди погано себе почувають, у них часто болять ніжки, потрібно їх пожаліти і запропонувати їм сісти. Купили дитині солодощі – запропонуйте пригостити всіх домочадців або друзів. І так далі. Адже в спілкуванні дрібниць, як відомо, не буває.

– Ви самі повинні стати еталоном поведінки для своєї дитини. Він успадкує від вас норми спілкування так само, як колір волосся чи ходу. Тому стежте за собою, не розслабляйтеся і не давайте синові або дочці поганий приклад.

– Звертайте увагу дитини, коли хтось інший проявляє ввічливість по відношенню до нього, і обов’язково хваліть, коли він не забув сказати «чарівні» слова. І тоді ввічливість перетвориться для вас і вашої дитини в справжню сімейну цінність!

– Читаючи дитині будь-яку казку, дивлячись разом мультики, дитячі фільми, звертайте увагу на цінність ввічливості, обговорюйте вчинки казкових героїв.

– Виховуючи ввічливість, необхідно завжди робити акцент на хорошому, а саме: час від часу хвалити дитину, коли вона веде себе правильно, ввічливо (дякує за обід, вітається). За правильну поведінку малюка найкраще заохочувати ласкою і увагою.

– Сюжетно-рольова гра без зайвих моралей допоможе малюкам розвинути навички ввічливості, освоїти ефективні способи спілкування і дозволу хоч і дитячих, але таких складних проблем.

«Не можна», які треба пояснити малюку:

Не можна приставати до людини, якщо бачиш, що ти їй заважаєш або що вона не хоче з тобою розмовляти.

Не можна перебивати старших, потрібно почекати, поки вони договорять.

Не можна при сторонніх колупати в носі, чухатися і кричати.

Не можна відбирати чуже, можна на деякий час попросити.

Не можна мовчати, коли про щось запитують.

Не можна багато разів ставити одне і те ж питання.

Не можна плакати і скиглити, якщо батьки в чомусь відмовили, можна спокійно попросити ще раз, через якийсь час.

Не можна сидіти весь час надутою букою, примушуючи оточуючих розважати тебе. Але й не треба базікати без перепочинку, не даючи іншим слова сказати.