Роль українських народних музичних інструментів у патріотичному вихованні дошкільників

 

Сучасні діти мають стільки електронних забавок, що їх складно чимось зацікавити. Але справжньою дивовижею на противагу модним іграшкам можуть стати старовинні музичні інструменти. Діти, затамувавши подих, слухатимуть історії про те, як вони з’явилися, розглядатимуть їх, самотужки пробуватимуть вдихнути у народний інструмент новітнє звучання. Бо душа маленьких українців має коріння роду — тож у ній природними обертонами озивається автентична музика.

Чи можна назвати справжнім патріотом людину, яка свою любов до країни, в якій живе, виявляє лише тим, що вдягає вишиванку та зворушливо співає Державний гімн? Напевно, цього не достатньо. Бо патріотизм — широке поняття, деякі складові якого взагалі неможливо пояснити: трепетне ставлення до деревця, яке росте у батьківському саду, або щемливої маминої колискової, візерунків на бабусиних рушниках…

Щоб виховати дитину-патріота, варто починати не з голосних фраз та патетики, а з «маленьких» справ. Наприклад, щодня крок за кроком формувати в дітей щиру любов до культурного спадку своєї родини, народу; шанобливе ставлення до традицій держави.

Діти завжди хочуть дізнатися про незвичайний або ж невідомий їм музичний інструмент. Тож цікавими для них будуть бесіди, легенди, притчі, перегляд відповідних мультфільмів, спеціально змонтованих відеороликів тощо. Так діти відкриватимуть цікаві сторінки української музичної інструментальної культури, дізнаватимуться, який вигляд мають і як називаються ті чи ті народні музичні інструменти, як на них грають, в яких регіонах України вони побутують. Ці знання — не лише основа інтересу та поваги до національної музичної культури, а ще й вагоме поповнення загальної ерудиції дошкільників.

CuWU7qEWYAAYc2HДухові народні музичні інструменти. З моменту свого виникнення духові народні інструменти не зазнали великих змін. Народні духові інструменти являють собою пусті трубки виготовлені з дерева або кори. Звук в них утворювався завдяки коливанню повітря в самій трубці. Коливання досягається за допомогою губ або спеціальним приладом – язичком.

ВОЛИНКИ. Дуда, коза, баран, міх – все це назви одного і того самого народного музичного інструмента, що відомий багатьом народам світу. Найбільш розповсюджена його назва – волинка. Вона виготовляється з вичиненої шкіри кози, або теляти. З цієї шкіри роблять суцільний міх, який служить резервуаром повітря. В один з отворів міха вставляють трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка – ігрова. У ній, крім пищиків, є 6 отворів для зміни висоти звуку. Третя трубка з басовим пищиком забезпечує бурдонний (постійний) звук. Наповнивши міх повітрям, музикант натискує на нього ліктем і посилає повітря в ігрову та бурдонну трубку, викликаючи верескливе звучання пищиків. Волинки дійшли до нас із давніх часів. Грали на них переважно пастухи.

ЖАЛІЙКА – дерев’яна дудка. У її кінець вставляється пищик. У верхній частині має 6-9 отворів для підсилення звучання. На кінець трубки надівається розтруб, що виготовлюється з коров’ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п’єсах награвального, танцювального характеру.

БРЬОЛКА – народний інструмент типу гобоя з подвійним пищиком (язичком). Схожий на жалійку, але значно м’якший та благозвучніший, використовується в танцювальних, хороводних п’єсах.

СВИРІЛІ, КУВИЧКИ. У всьому світі відома багатоствольна флейта, яку в стародавні часи називали флейтою. В українській народній музиці відомо кілька різновидів багатоствольної флейти. Найпростіші з них – кувички. Музиканти розрізняють свирілі із свистковим пристроєм і без нього, правосторонні й лівосторонні, залежно від висотного розташування звуків у висхідному чи зворотному порядку. Кувички мають ще одну назву – кугікли – це набір дерев’яних дудок. Кожна дудка має один звук. Інструмент не має певного діапазону. В оркестрі застосовується рідко.

СВИСТУЛЬКИ, ОКАРИНИ. Окарина в перекладі з італійської- гусенятко. Так назвали свисткову флейту, що робиться з дерева, має яйцевидну (сферичну) форму і свистковий пристрій. Інструмент має десять ігрових створів. Звучання окарини казкове, часом фантастичне. Грають на окарині, імітуючи звуки диких тварин, птахів, особливо кування зозулі.

Серед дитячих іграшок та виробів декоративно-прикладного мистецтва зустрічаються керамічні пташки, коники, козлики, баранчики, яскраво розмальовані й покриті поливою. Це – свистульки, на них можна виконувати прості мелодії. Свистульки у вигляді птахів, тварин та риб належать до окариноподібних народних інструментів.

СОПІЛКА ТА її РІЗНОВИДИ. Сопілка – один з найбільш розповсюджених у музичному побуті України інструмент. З глибини тисячоліть дійшов він до нас із багатьма назвами: сопілка, денцівка, флояра, зубівка, теленка. За кожною назвою криється принципова конструктивна відмінність, нові специфічні прийоми видобування звуку. Виготовляли сопілки з верби, клена, калини, смереки, груші, бузини. На Гуцульщині така сопілка зветься денцівкою. Звук у неї соковитий, насичений.

Флояра – різновид сопілки, обидва кінці у неї відкриті, видобувати звук на ній важко.

Серед різновидів сопілки є текленка – інструмент, у якого обидва кінці відкриті, ігрових отворів немає.

Дві спарені одночасно сопілки називають денцівкою або жоломийкою.

СУРМИ. Численні літературні джерела донесли до нас відомості про побутування у військовій музиці українського козацтва дерев’яної конусоподібної трубки, що звалася сурмою або козацькою трубою. На жаль, тогочасний інструмент не зберігся.

ТРЕМБІТА, РІГ, РІЖКИ. У музичному побуті мешканців Карпат нерідко можна зустріти овіяний легендами екзотичний інструмент, який здавна був супутником гуцулів. Це – трембіта. Зовні трембіта – це дерев’яна конусоподібна трубка довжиною два-три метри. Виготовляють її так: зрізають прямий стовбур смереки, обстругують, надаючи погрібної форми інструмента. Потім розколюють її уздовж на дві-три частини і виймають серцевину. Утворені тонкі стінки складають і герметично обгортають березовою корою, попередньо вставивши у тонкий отвір трембіти мундштук.

Струнні народні музичні інструменти в Україні. БАНДУРА (польськ. – bandura; походить від грецької паудойра — триструнний інструмент) – український багатострунний шинковий музичний інструмент. Корпус кобзи-бандури – овальний видовбаний з верби, груші, горіха чи іншого дерева. Кількість струн на інструменті коливалася від 7 до 20 і більше. По формі бандура – інструмент лютневого сімейства, а по звуковидобуванню бандура відноситься до гусельного сімейства. Нерідко виконавці застосовують для гри плектр.

БАС. БАСОЛЯ. КОЗОБАС. У невеличких народних ансамблях і оркестрах в Україні, зокрема у троїстих музиках, зустрічається акомпануючий інструмент, що зветься бас, басоля. Його зовнішній вигляд нагадує скрипку або віолончель. У центральних та східних регіонах України зустрічається чотириструнна басоля, а в західних – триструнна. Грають на басолі смичком. На Закарпатті є п’ятиструнна басоля. Оригінальним народним інструментом, що увібрав у себе ряд елементів музичного побуту Гуцульщини, став козобас.

ЛІРА – струнний щипковий музичний інструмент з найдавніших часів відомий народам Ближнього Сходу, Єгипту, Греції, Риму. Виконавець грає на лірі сидячи, корпус інструмента спирається на його коліно. Звуковидобування на лірі здійснюється переборами струн пальцями (або плектром). За конструкцією ліра близька до кіфари. Класична ліра має 7 струн, але з роками кількість струн змінювалася.

СКРИПКА (від старослов’янської скрипати – скрипіти) – струнний смичковий інструмент.

ТОРБАН. У середні віки в Європі був відомий лютнеподібний інструмент з двоповерховою головкою грифу. На вищому знаходились струни, що вільно проходили поруч з грифом. Корпус його був глибокий і овальний.

Торбан мав елегантну вишукану форму, вимагав складних прийомів гри і був доступний лише для аристократичних сімей, козацьких старшин. Називали його «панською бандурою».

ЦИМБАЛИ (від угорської – сіmbаlоt) – струнний ударний музичний інструмент, який має дерев’яний корпус трапецієподібної форми з натягнутими на ньому струнами. Видобування звуку на цимбалах здійснюється завдяки ударами палички (або колотушки) по струнам.

Народні ударні та шумові музичні інструменти в Україні. ЛОЖКИ ДЕРЕВ’ЯНІ – звичайні селянські супові ложки. Щоб вони звучали голосніше, використовують тверді та ‘»дзвінкі» породи дерев. Звук ложок нагадує звук кастаньєт, але більш відкритий по тембру.

ТРІСКАЧКИ – набір дерев’яних дощечок (20), які нанизані на жильну струну й утворюють сухий та різкий звук. На тріскачках вистукують грайливі ритмічні фігури.

РУБЕЛЬ – дошка з нарізаними поперек зубцями. Грають на рублі твердою палицею, утворюючи сухий іскристий потік звуків.

Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є БУБОН (решітка). Легкий дерев’яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою – це найпростіша конструкція бубна, що був відомий на Україні ще за часів Київської Русі. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки, гарне оздоблення змінили виїляд бубна, що завжди супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорізького.

Із західних областей України в інші регіони країни прийшов екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься БУГАЙ. У невеличкій конусоподібній діжечці верхній отвір обтягнуто шкірою. До неї в центрі прикріплено пучок конячого волосся. Музикант зволоженими у квасі руками сіпає за волосся і видобуває найбільш стійкі звуки акорду.

Фестиваль народних ігор

У дошкільному закладі відбувся дивовижний фестиваль народних ігор, під час якого маленькі катрусята мали змогу ознайомитися із стародавнімі іграми українського народу.

Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя та добра бажати!

Сьогодні фестиваль у нас,

І буде радощів багато

Народні ігри ждуть малят

Усі пограємо завзято.

У іграх цих з далеких днів

Традиції живуть народні

І у Катрусі малюки

Продовжують їх і сьогодні!

Exif_JPEG_420

Профілактика сірчаних пробок у дітей

Сірчані пробки у дітей виникають досить часто. На перший погляд, це незначна проблема, але такі утворення у вухах турбують дитину, викликають неприємні відчуття і можуть спричинити ускладнення. Розглянемо, як запобігти появі сірчаних пробок у дошкільника та що робити, якщо в дитини є схильність до їх частого утворення.

Слух відіграє важливу роль у формуванні мови дитини, її спілкуванні з однолітками. Однією з причин раптового зниження слуху в дошкільника може стати сірчана пробка.

У зовнішньому вусі близько 2 тис. сірчаних залоз, які виробляють приблизно 15-20 мг вушної сірки на місяць. Вушна сірка є сумішшю секретів сірчаних, сальних залоз, які виробляють приблизно 15-20 мг вушної сірки на місяць. Вушна сірка є сумішшю секретів сірчаних, сальних залоз і епітелію, що лущиться. Завдяки наявності в ній білків, ліпідів, холестеролу, ненасичених кислот, імуноглобулінів і лізоциму сірка виконує ряд функцій: очисну, зволожувальну, захисну.

У разі вироблення нормальної кількості сірки і збереження функції самоочищення вуха сірка не є показником забрудненості вуха. Сірка видаляється самостійно, просуваючись до виходу зі слухового проходу під час жування, позіхання чи мовлення.

Сірчана пробка – це скупчення вушної сірки в зовнішньому слуховому проході. Причини виникнення сірчаних пробок у дитини:

  1. Чищення вух дітей ватними паличками. Паличка збирає сірку, що скупчилася на виході зі слухового проходу, але водночас проштовхує вглиб до барабанної перетинки інші сірчані маси. Паличка може наносити мікротравми шкірі слухового проходу, що підвищує ризик виникнення інфекції.
  2. Посилена робота сальних залоз, що виробляють сірку, може бути індивідуальною особливістю організму дитини або виникати через дію зовнішніх чинників.
  3. Вушні раковини певної будови схильні до утворення сірчаних пробок. Це не патологія, подібні проблеми характерні для багатьох людей.

Симптоми сірчаних пробок. Як правило, сірчані пробки е створюють дискомфорт для дитини і ніяк себе не проявляють. У разі неповного закупорювання вуха рівень слуху не знижується. Відчути утворену пробку неможливо, але можна візуально визначити її наявність, трохи відтягнувши вушко дитини і заглянувши всередину.

Перші скарги на порушення слуху часто виникають після контакту з водою в душі, ванній, басейні тощо. Сірчана пробка розбухає, потрапляє вглиб і повністю закриває вушний прохід.

У складних ситуаціях спостерігають тривале зниження слуху, що помітно: дитина погано чує, часто перепитує. Якщо сірчана пробка тисне на барабанну перетинку, дитина може скаржитися на головний біль, запаморочення аж до нудоти і блювання.

Рекомендації для батьків

щодо догляду за вухами дитини

1.Щодня мийте вуха дитини. Вухо здатне до самоочищення  і за відсутності у дитини схильності до підвищеного утворення сірки досить щоденного гігієнічного миття водою та очисних рухів пальцями. Після миття зовнішнє вухо протирають рушником.

2.Очищуйте зовнішнє вухо дошкільника ватними паличками з обмежувачем. Ватні палички використовують тільки для очищення зовнішнього вуха і краю зовнішнього слухового проходу. У дітей віком до трьох років для цього використовують ватні палички з обмежувачем.

  1. Використовуйте церуменолітичні препарати. Церуменолітичні препарати не порушують процес самоочищення вух і розчиняють сірку. Ці препарати можна використовувати 1-2 рази на тиждень.
  2. Стежте за станом вух дитини зі схильністю до сіркоутворення постійно. Діти з підвищеним сіркоутворенням, спадково замовленим або пов’язаним з певними чинниками, зокрема, в разі заняття плаванням, носіння слухових апаратів, навушників тощо, потребують ретельного догляду і частого використання церуменолітичних препаратів.

Результати оздоровчої кампанії

З 01.03.2017 по 31.03.2017 р. в дошкільному закладі проходила оздоровча кампанія.

Для підготовки та проведення оздоровчої кампанії були здійснені наступні заходи:

Оснащена матеріально-технічна база, розроблений графік проведення оздоровчих заходів у санаторних групах, складений гнучкий режим проведення оздоровчої роботи протягом дня в усіх вікових групах, забезпечено максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, здійснено вживання перед прогулянкою меду (для вітамінотерапії), настій шипшини, пиття кип’яченої охолодженої води,  забезпечено проведення постійного медичного контролю оздоровлення дітей.

Про результативність оздоровчих заходів свідчить моніторинг медичної служби. Захворюваність після завершення оздоровчої декади знизилась відносно лютого на 52%. Індекс здоров’я у березні склав 84%, а кількість оздоровлених дітей протягом березня склала 191 дитина.

Одяг дітей в приміщенні та на вулиці

Одягати дітей необхідно залежно від температури повітря та інтенсивності рухової активності. При помірній руховій активності одяг дітей у приміщеннях дошкільних закладів має відповідати вимогам таблиці.

Таблиця

Одяг дітей 3-7 років у приміщеннях

Температура повітря (°С)

Одяг

Кількість шарів одягу, що допустима

+18-20

Бавовняна білизна, сукні з напіввовняної або товстої бавовняної тканини, колготи, а для дітей 5 років і старше — гольфи

2-3

+21-22

Бавовняна білизна, сукні (сорочки) з тонкої бавовняної тканини з коротким рукавом, гольфи, легкі туфлі або босоніжки

2

+23 і вище

Тонка бавовняна білизна або без неї, легка сукня, сорочка для літа без рукавів, шкарпетки, босоніжки

1-2

 

Взимку при температурі повітря від -4 до -10 °С і швидкості руху повітря до 2 м/сек дітей необхідно одягати у зимові пальта, шуби, комбінезони (4-5 шарів одягу). При цьому допускаються ігри з руховою активністю середньої інтенсивності. При подальшому зниженні температури та збільшенні швидкості руху повітря рухову активність потрібно збільшувати. Прогулянки на вулиці дозволяється проводити при температурі повітря не нижче -16 °С і швидкості руху повітря до 5 м/сек (на дитині 5 шарів одягу). Рухливі ігри дозволяється проводити при температурі повітря від +3 до -3 °С і швидкості вітру не більше 5 м/сек (3-4 шари одягу).

Влітку під час прогулянок діти повинні мати головні убори (капелюшки, косинки).

Пальчикова гімнастика

Не всі з нас знають, у чому сенс пальчикової гімнастики. А виявляється і, навіть доказано вченими, що тонкі рухи пальців рук позитивно впливають на розвиток дитячої звуковимови та загальних інтелектуальних здібностей.

***

КВАСИМО КАПУСТУ

Руками імітуємо відповідні рухи:

— Ми капусту шаткували!

(двічі) – прямими, напруженими долонями імітуємо рухи сокири: уверх-униз.

— Солі в неї ми поклали!

(двічі) – пальці зібрані “щіпкою”, “солимо капусту”.

— Ми капусту м’яли, дерли!

(двічі) – енергійно стискаємо пальці в кулачки, то одночасно на двох руках, то по черзі.

— Смачну моркву туди терли!

(двічі) – пальці однієї руки зжаті в кулак і здійснюють ритмічні рухи уверх-униз по долоні другої руки. Після цього міняємо руки.

***

МИЄМО РУКИ

  1. “Миємо руки”: ритмічно потираємо долоні, наче миємо руки.

Узяли духмяне мило,
Добре руки з ним помили.

  1. “Струшуємо водичку з рук”: пальці стиснути в кулачок, потім з силою випрямити їх, наче струшуючи водичку.

Полетіли від води
Бризки з рук туди-сюди.

  1. “Витираємо руки”: енергійні рухи імітують почергове витирання кожної руки рушником.

Рушничок я свій беру,
Швидко ручки обітру.

***

НАПЕЧЕМО МЛИНЦІВ

Варіант 1.
По черзі торкатися поверхні столу тильною стороною кисті руки і долонею.
На сметані, на яйці
Тісто зробим на млинці.
Напече нам мама їх
Гаряченьких та смачних.

Варіант 2.
а) ліва рука торкається столу долонею,
права рука – тильною стороною;
б) змінюємо позиції. Тепер ліва рука торкається столу тильною стороною,
права рука торкається столу долонею.

Вправу можна виконувати на рахунок “раз-два”, або супроводжуючи рухи віршами (див. 1 варіант).

***

МІСИМО ТІСТО

Руками імітуємо вимішування тіста.

Тісто узяли у мами,
Його жужмили і м’яли,
Пирогів напечемо
Із сметаною з’їмо!

На перші рядки дуже енергійно стискаємо та розжимаємо руки в кулачки (одночасно і по черзі). Потім руками виконуємо рухи, наче ліпимо пироги.

***

ПРАПОРЦІ

Варіант 1.
Вихідна позиція:
Розташувати долоні перед собою.
Одночасно опускати та підіймати долоні, супроводжуючи рухи віршами.
Якщо дитина легко виконує ці вправи, запропонуйте їй опускати та підіймати долоні, не згинаючи пальців.
Я тримаю у руці
Кольорові прапорці.

Варіант 2 (ускладнений).
По черзі змінювати положення рук на рахунок: “один-два”.
“Один”: ліва рука випрямлена, піднята у гору, права рука – опущена униз.
“Два”: ліва рука опущена униз, права піднята у гору.

***

КУЛЬКА

Вихідна позиція.
Пальці обох рук зібрані пучкою і стикаються кінчиками.
“Надуваємо кульку”: придати пальцям таке положення, яке буває, коли руки тримають м’ячик або кульку.
“Кулька лопнула”: пальці повертаються у вихідну позицію.

Пружну кульку я надую,
Мотузочок зав’яжу.
Ну а потім її здую,
Всім цей фокус покажу.

***

ЇЖАЧОК

Вихідна позиція.
Поставити долоні під кутом одна до однієї. Розташувати пальці однієї руки між пальцями іншої. Ворушити прямими пальчиками.

Як ти носиш, їжачок,
Так багато колючок?

***

ЧОВЕН

Вихідна позиція.
Обидві долоні поставлені на ребро і з’єднані “ківшиком”, великі пальці притиснуті до долонь.

По річці плине човен,
Він дітлахами повен.

***

ПАРОПЛАВ

Вихідна позиція.
Обидві долоні з’єднані “ківшиком”, усі пальці, крім великих спрямовані у бік “від себе”, а великі пальці підняті уверх та з’єднані – це “труба”.
Пароплав пливе по річці,
Дим з труби, немов із пічки.

***

РІЧКА ТА РИБКА

Річка – хвилястий, плавний рух розслаблених кистей рук.
Рибка. Вихідна позиція.

Випрямлені долоні притиснуті одна до одної. Пальці спрямовані в бік “від себе”.
Повертати зімкнуті долоні управо та уліво, імітуючи рухи риби хвостом.

Хвостиком б’є наша рибка маленька,
В річці живе ця манюня гарненька.

***

ДЕРЕВА

Вихідна позиція.
Розташувати кисті рук перед собою, долонями до себе. Пальці розведені в сторони та напружені. Після виконання вправи струсити кисті рук.

Вітер залетів у гай.
Ти дерева не гойдай,

(Качати руками з боку у бік)

Дуже гілки не клони,
Щоб не тріснули вони!

(Качати руками униз – уверх,
не згибаючи пальців)

***

ПТАХ П’Є ВОДУ

Вихідна позиція.
Пальці зложити пучкою – це “дзьоб”. Не відриваючи лікоть від столу, “дзьобом” торкнутися столу. Далі – імітувати рухи птаха: узяти “воду”, підняти “голову”, поклацати “дзьобом”.

Птах дістався до криниці,
Хоче випити водиці.

***

ПТАХ ЛЕТИТЬ

Вихідна позиція. 
Руки розташувати перед собою (долонями до себе). Великі пальці сплести – це “голова” птаха. Решта пальців – “крила”. Помахати ними.

В небі пташечка летіла,
На галявину присіла.

(Помахати “крилами”)

Посиділа, відпочила,
Й до гніздечка полетіла.

(Притиснути долоні до себе)

***

КВІТКА

Вихідна позиція.
Долоні підняті угору, пальці створюють “пуп’янок”, основи кистей притиснуті одна до другої.
Квітка “розпускається”: розводимо одночасно пальці рук у боки, а потім зводимо пальці разом.

Вранці сонечко зійшло, розпустилась квітка.
А увечері закриє пелюсточки швидко.

***

ДОНЕЧКА

При виконанні вправи руки розташовані на столі.
Почергова зміна положень на рахунок “раз – два”.
“Раз”: ліва рука – кулачок, права рука – долонька.
“Два”: ліва рука – долонька, права рука – кулачок.
Повторити декілька разів.

Кулачок, долонька є у мами донька,
Ось долонька, кулачок,
Ходить донька у садок.

***

СТІЛЕЦЬ

Варіант 1.
Вихідна позиція. Ліву долоню поставити вертикально, пальці уверх – це “спинка” стільця. До неї приставити кулачок правої руки – це “сидіння”.

Нумо, дітки, молодці, посідаймо на стільці.
Небагато треба вміння –
Зробим спинку і сидіння.

Варіант 2 (ускладнений).
Змінювати положення рук почергово на рахунок “раз-два”.
“Раз”: ліва рука – “спинка”, права рука – “сидіння”.
“Два”: права рука – “спинка”, ліва рука – “сидіння”.

***

СТІЛ

Варіант 1.
Вихідна позиція. Ліву руку стиснути у кулак – це “ніжка” столу. Зверху накрити “ніжку” випрямленою долонею правої руки – це кришка “столу”.

Кулачок це буде ніжка,
А долонька буде кришка.
Поміняли ручки враз,
Буде інший стіл у нас.

Варіант 2.
На рахунок “раз-два” по черзі змінювати положення рук.

***

ВОРОТА

Вихідна позиція.
Долоні поставити на ребро, пальцями один до одного – “ворота зачинені”. Пальці випрямлені та напружені.

Ми ворота зачинили,
В дім нікого не пустили.

Ворота відчиняються та зачиняються.
Вихідна позиція: дивися пункт 1.
Потім розвернути долоні паралельно одна до однієї, пальці спрямовані від себе. Повернутися у вихідну позицію.

А коли відчиним їх,
Друзів впустимо своїх.

***

ЗАМОК

Вихідна позиція.
Долоні притиснуті одна до одної. Пальці переплести.
Далі рухами імітувати слова віршика:

Замок на двері тут висить.
(Швидко з’єднувати пальці в замок та роз’єднувати).

Хто б зміг його нам відчинить?
— Потягнули!
(Пальці зчеплені, потягнули пальці, не розчіплюючи їх).

— Покрутили!
(Посовати зчепленими пальцями від себе до себе).

— Постукали!
(Пальці залишаються у замку, постукати основами долоней одна об одну).

— Й відчинили!
(Розчепити пальці).

КОЗА

Вихідна позиція.
Вказівний палець та мізинець випрямити. Середній та безіменний – притиснути великим пальцем до долоні. Спочатку вправу виконувати кожною рукою по черзі.

На галявині в лісу.
Дід Трохим пасе козу.

Потім можна виконувати вправу обома руками, імітуючи козла та козу.

Йде коза у хлів мерщій,
А козел – назустріч їй.

***

МІСТОК

Великий та вказівний пальці лівої руки випрямити, розташувати паралельно один до одного та з’єднати з великим та вказівним пальцями правої руки. Решту пальців (середній, безіменний та мізинець) випрямити, притиснути один до одного та утримувати в такому положенні.

З дідом ми через ставок
Зробимо для всіх місток.
Кожен хай сміливо йде,
В воду він не упаде!

***

РАВЛИК

Вихідна позиція. 
Вказівний, середній та безіменний пальці притиснуті до долоні. Великий палець та мізинець випрямляються, а потім ховаються. Виконувати вправу спочатку однією рукою по черзі, потім обома руками одночасно. Можна зобразити, як равлик повзе по столу.

Равлик повагом повзе,
Хатку на собі везе.

***

БДЖІЛКА

Вихідна позиція.
Випрямити вказівний палець, решту пальців прижати до долоні великим пальцем.
Крутити великим пальцем.

Бджілка, бджілка, покружляй,
З квіток меду позбирай!

***

ЖАБКА

Вказівний палець та мізинець підняти угору та тримати напівзігнутими.
Середній та безіменний притиснути до долоні великим пальцем.

Скаче жабка у траві
І скрекоче: “Ква-кве-кві!”

***

НОЖИЦІ

Вихідна позиція.
Великий, безіменний палець та мізинець притиснути до долоні. Вказівний та середній пальці витягнути вперед. Вони то розходяться, то сходяться, імітуючи рухи ножиців. Долонь розташована паралельно столу. Спочатку вправу виконувати повільно, поступово темп прискорити. Стежити, щоб пальці були прямі.

Швачка в дім до нас прийшла,
Мені ножиці дала,
Я тканини і папір
Ріжу, ріжу до сих пір.

***

КАБЛУЧКА

З’єднати великий та вказівний пальці разом у кільце. Решту пальців випрямити, підняти уверх, та притиснути один до одного. Утримувати у такому положенні до рахунку 5 – 10. Виконувати вправу кожною рукою по черзі, потім обома руками одночасно.

Подивись на мою ручку
І побачиш там каблучку.

***

ОКУЛЯРИ

Вихідна позиція.
Зробити обома руками кільця. Піднести до очей, імітуючи окуляри.

Краще бачити хотів (хотіла),
Окуляри я надів (наділа).