Сонце – друг чи ворог?

Поступовості слід дотримуватися й використовуючи цілющі фактори сонячного проміння. Недарма починається ця розповідь про улюблене багатьма засмагання з перестороги. Щоліта в поліклініки звертається  чимало людей, котрі отримали сонячні опіки. Мучить їх не лише біль,  а й розлади нервової, серцево-судинної, дихальної систем.

Насамперед не всі одягаються в легке, світлих тонів вбрання, і організм швидко перегрівається. До цього ж призводять і виснажливі тривалі кроси чи тренування на сонці, спрага. Дуже чутлива до ультрафіолетової радіації і   сітківка ока, отож якщо не носити захисних окулярів, можна розладнати зір.

Неабиякої шкоди своєму здоров’ю завдають ті, хто засмагає не вранці, а опівдні. Далеко не всі, прийшовши на пляж, починають приймати сонячні ванни в тіні, де проміння розсіяне.

У юному віці здебільшого прагнуть засмагати біля річки, озера чи моря, щоб заодно й поплавати, покупатися. Це добре. Але чи відомо вам, що входити у воду під час сонячних ванн шкідливо для здоров’я? Так само, як і уникати тіні після перебування на сонці і у воді. Нерідко така безпечність чи незнання призводять навіть до нещасних випадків.

Найкраще засмагати в середній кліматичній смузі нашої країни – з 10 до 12 години, а на півдні – з 8 до 11 години. Перші сонячні ванни слід приймати 5-10 хвилин, не довше. Протягом цього часу підставляйте промінню по черзі груди, спину, боки. Поступово тривалість процедури можна збільшити до 40-60 хвилин, але не перевищувати 1,5 години.

Якщо на пляжі у вас заболіла голова, починає огортати сонливість чи з’являється дратівливість, слід одразу ж перебратися в тінь. Не виключено, що-таке погіршення самопочуття зумовлене зниженням артеріального тиску.

Закінчувати приймання сонячних ванн найкраще за годину до обіду чи вечорі.

Засмагаючи, добре рухатись, займатися гімнастичними вправами чи спортивними іграми. А. ось спати на сонці небезпечно. Втративши під час сну самоконтроль, можна отримати тепловий удар. Якщо ви все ж захотіли прилягти, то поверніться ногами в напрямку до сонця, голову прикрийте рушником, ще краще – легким солом’яним капелюхом.

Після купання, не варто одразу виходити на сонце. Волога шкіра надто чутлива до ультрафіолетових променів, і  можна попектися. Тож краще просохніть у тіні.

Щоб засмага на тілі була гарною скористайтеся: «засобом природної косметики»: перед сонячною ванною змажте шкіру гвоздичною, горіховою, персиковою чи ін. олією.

Перша долікарська допомога при сонячному опіку та тепловому ударі

Влітку істотно зростає ризик перегрівання на сонці та навіть у тіні. У такому разі у дитини може настати тепловий удар та з’явитися сонячний опік.

У разі сонячного опіку:

• При підозрі на сонячні опіки слід оглянути потерпілого і встановити важкість опіків. Насамперед, потерпілого слід перенести у прохолодне місце. Важкість опіку визначається глибиною ураження шкіри та площею опікової поверхні.
• Розрізняють 4 ступеня опіків:
– І ступінь – почервоніння шкіри, свербіння, незначний набряк, можливе лущення;
– ІІ ступінь – утворення пухирів з рідиною всередині;
– ІІІ ступінь – омертвіння тканини;
– ІV ступінь – обвуглювання тканини.
• Сонячні опіки найчастіше є опіками І ступеня, рідше – ІІ. Насамперед, слід прикласти на 5 – 10 хвилин до обпечених ділянок тіла пузир з льодом або інший холодний предмет з морозильної камери, загорнутий у чисту тканину.
• Глибокий та великий за охопленням поверхні шкіри опік може викликати опіковий шок. У дітей старше 3 років опіковий шок розвивається при площі поверхневого опіку більше 10%, у дітей від 1 до 3 років – більше 5 %, у дітей до 1 року – більше 3 %. Імовірність появи глибоких опіків у дітей висока через те, що їхня шкіра позбавлена захисних властивостей, що формуються з віком.
• При ураженні шкірного покриву необхідно накласти стерильну пов’язку. При опіках І ступеня опікову поверхню можна передчасно змазати маззю на основі пантенолу.
• Для попередження інфікування не можна торкатися опікової поверхні руками чи розтинати пухирі.
• За потреби дати потерпілому знеболювальний засіб.
• При появі виражених порушеннях терморегуляції у потерпілого після використання фізичних методів охолодження (обтирання, холодні компреси), перорального прийому жарознижувальних препаратів для профілактики судом й як додаткового знеболення може стати необхідними внутрішньом’язове введення ліків.
• При важких або значних за охопленням площі шкіряного покриву опіках слід викликати швидку.

У разі теплового удару:

• При настанні теплового удару слід перенести потерпілого у прохолодне місце та покласти його на спину, підклавши йому під голову подушку або згорток одягу.
• Далі необхідно розстібнути чи зняти з потерпілого одяг, що заважає диханню. Змочити голову та груди холодною водою. Прикласти холодний компрес на поверхню шкіри, де зосереджено багато судин (лоб, тім’яна область та інші).
• Якщо потерпілий у тямі, бажано дати йому холодний чай або холодну підсолену воду.
• Якщо порушене дихання та відсутній пульс, слід провести штучне дихання і зовнішній масаж серця та негайно викликати швидку.

Привчаємо дитину працювати в природі

У дітей завжди є бажання брати участь у роботі дорослих, а інтерес, який вони виявляють до праці на природі, надзвичайно великий. Потрібно вчасно помітити ці нахили, підтримати їх та допомогти малятам виконати посильне завдання, пов’язане з працею.

Різні батьки — різне ставлення

Батьки по-різному ставляться до трудового виховання дітей. Більшість батьків розуміє важливість цієї роботи й привчає дітей працювати змалечку, знаходить для них у своїй сім’ї багато цікавих і посильних занять. У таких сім’ях діти охоче виконують трудові доручення, з повагою ставляться до праці батьків, сусідів і навіть незнайомих людей. Але є й такі сім’ї, де батьки вбачають радість дитинства лише в іграх та розвагах і намагаються всіляко відгородити дитину від праці, оберігають і опікають її від найменших трудових зусиль і зовсім не привчають виконувати навіть найпростіші обов’язки щодо самообслуговування. Є й молоді батьки, які просто не знають, як привчати дітей до праці. Тож піклування про трудове виховання дитини у сім’ї повинно бути одним з головних завдань батьків, бо це є основою розвитку гармонійної особистості.

Значення трудового виховання

З раннього віку потрібно заохочувати малюків до трудової діяльності, виховувати у них працьовитість, бажання працювати, інтерес і повагу до праці.

Велике значення для виховання у дітей працьовитості має праця, пов’язана з висіванням, посадкою та вирощуванням рослин у себе в кімнаті, на городі, у квітнику, доглядом за тваринами. За своїм змістом така робота дуже цікава, різноманітна і якщо її організувати в умовах сім’ї, вона дасть дітям ще більше радості та сприятиме їхньому всебічному розвитку.

Посильна праця в природі, на відкритому повітрі корисна для здоров’я дитини, а пов’язані з працею фізичні зусилля, напруження (наприклад, копання грядок, висівання насіння, догляд за рослинами) розвивають дитину фізично, координують її рухи.

Праця в природі сприяє моральному вихованню дітей. Вирощуючи рослини або доглядаючи за тваринами, дитина переконується у тому, що коли як слід попрацювати, то можна досягти хороших результатів. Вона на конкретних прикладах усвідомлює вплив старанного догляду на розвиток рослин і тварин, а це виховує у дитини наполегливість, дисциплінованість, привчає до сумлінного виконання певних обов’язків.

Величезне значення праця дітей має і для їхнього розумового розвитку: вона розвиває спостережливість, допитливість, розширює світогляд дітей, сприяє набуттю елементарних знань про природу. Вирощуючи рослини, дошкільнята збагачують себе деякими уявленнями про життя й розвиток рослин та тварин, набувають певних практичних умінь по догляду за ними. Усе це дає можливість виховати у дитини інтерес до праці.

Головне завдання батьків у трудовому вихованні — так організувати весь устрій життя та діяльності малюка у сім’ї, щоб самостійна праця справляла на нього максимальний виховний вплив.

Щоб трудове виховання в сім’ї відбувалося успішно, потрібно дітей залучати до праці через самообслуговування. Спочатку праця для себе, потім допомога самим близьким. Чим доросліша дитина, тим істотніше вимагати від неї добросовісного ставлення до будь-якої праці. Важливо день за днем розширювати коло обов’язків дитини, ускладнюючи їх. Щоб вберегти малюка від розчарування, необхідно спокійно і неспішно пояснити йому, як він повинен виконувати ту чи іншу роботу, намагаючись одночасно поселити у ньому впевненість в тому, що він зможе виконати її добре. Розподіляючи обов’язки у сім’ї, краще за все враховувати індивідуальні особливості та нахили дитини: старанному та неквапливому краще доручити справу, що потребує саме таких якостей, а моторному, рухливому — підібрати справу, що потребує швидкості та енергії. Заохочення потребує не тільки старанність, виявлена дитиною, але й ініціатива та самостійність. Так малюк швидше звикне помічати, коли, кому і в чому необхідна його допомога. Поступово необхідно донести дитині, що, хоча серед домашніх справ є і нецікаві, і не надто приємні усі вони необхідні, а тому їх важливо навчитися виконувати швидко і якісно.

Урахувати все!

У трудовому вихованні молодших дітей важливо враховувати їхню підвищену емоційність, довірливість, вразливість, постійну готовність до дії: вони дуже люблять допомагати старшим, але при цьому більше хочуть, чим можуть; азартні у роботі, особливо коли працюють у колективі. Але вони погано справляються з самостійним плануванням роботи, не вміють розрахувати свої сили і правильно оцінити результати праці.

Загальновідомо, що до домашньої праці необхідно залучати і хлопчиків. При цьому не можна не враховувати, що особливо успішно проходить підготовка до самостійного життя тих хлопчиків, чиї татусі беруть активну участь у щоденних домашніх клопотах.

Успіх благородної справи залежить…

Успіхи трудового виховання багато в чому залежать від того, яке ставлення мають дорослі члени родини до праці один одного, оточуючих. Задовільна оцінка, добре слово, просто співчутлива посмішка — усе це може пробудити в душі малюка уважне і вдячне ставлення до людської праці. Намагайтеся поважно ставитися і до праці вашої дитини — навіть у тому випадку, якщо ця праця здається вам забавкою.

Перед дорослими відкриваються великі можливості для ознайомлення дітей з природою. 

Показати красу природи, навчити цінувати і берегти її, бачити і розуміти взаємозв’язки природних явищ, дати необхідні знання про природу краю — усе це важливо для всебічного розвитку дошкільників.

Особливе значення у розвитку дітей надається спостереженням за явищами природи, а також — правильно організованій батьками праці в природі.

Робота в природі по догляду за рослинами в квітнику та на городі, присадибної ділянки не тільки дає можливість виховати у дітей інтерес до природи і праці в ній, який в подальшому може перерости в любов до праці, але й допомагає вирішити ряд інших завдань виховного характеру.

Праця в природі з батьками особливо цінна тим, що робота разом з батьками та іншими членами родини, допомагає виховати у дитини перші риси колективізму, привчає працювати на спільну користь.

Адже це єдиний вид дитячої праці, в процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності.

У тісному взаємозв’язку з природнім матеріалом, збагачується почуттєва основа пізнання дітей дошкільного віку. Сам природній матеріал підтримує неусипний інтерес, цікавість дошкільнят до дій з ними.

Праця на присадибній ділянці принесе дітям задоволення, якщо для обробки ґрунту та догляду за рослинами в їхньому розпорядженні буде необхідний інвентар: лопата залізна, граблі металеві, відра, лійки і совок. Дошкільників необхідно навчати користуватися тим чи іншим знаряддям праці, пояснювати і показувати його призначення, як його використовувати, економно витрачаючи свої сили.

Звичка до праці з’являється не одразу, її виховання потребує терпіння і наполегливості. Дитина не завжди виявляє інтерес до трудової діяльності. Цей інтерес необхідно виховувати.

Для реалізації цих завдань важлива зацікавленість батьків. Підбираючи завдання, для виконання разом з дітьми, необхідно враховувати те, що ця діяльність має бути цікавою, практично значимою не лише для дітей, але й для батьків.

Більшість батьків, які мають присадибні ділянки чи городи, можуть разом з дітьми розбити не тільки квіткові клумби, а й невеличкі ароматичні, овочеві клумби. Такі завдання сприяють формуванню у дітей інтересу до вивчення рослин, впливають на виховання бережливого ставлення до них. Батьки на власному досвіді переконуються в тому, що їхнє діяльне ставлення до навколишнього світу є стимулом для підвищення активності дітей, яка виявляється у різних справах.

Вирощування квітів, цікавих овочів допомагає і естетичному вихованню дітей, облагороджує їх почуттями. У малюків розвивається потяг до прекрасного, гарний смак.

1ogorod

Починаємо комбінувати

Цікаву роботу можна розгорнути на городі та в квітнику в весняно-літній період. Адже город та квітник – це невід’ємна частина всіх присадибних ділянок. При комбінуванні самих овочевих культур в городніх композиціях, клумбах бажано робити ставку на різноманітність форм листя і розміру рослини. Цей сучасний город і клумба мають стати одними із найбільш ефектних куточків вашої присадибної ділянки, але при цьому повинні бути легкими в догляді. Клумби можна робити різні за формою, але робити так, щоб дітям було зручно їх доглядати. Довжина грядок — 2,5м, ширина — 70см, відстань між грядками — 40см, щоб діти могли вільно ходити по стежках.

Для дітей посильні різні види робіт на городі та в квітнику — перекопування, розпушування землі, сіяння, садіння, прополювання, проривання, поливання, збирання врожаю — виконуються дітьми із задоволенням.

Рослини, що пишно розрослися, рясно квітують і мають здоровий вигляд — показник того, що вони себе почувають в цьому місці комфортно і отримують належний догляд.

Бажаємо вам успіхів у розпочатій роботі, яка стане в нагоді в подальшому житті вас і ваших дітей.