Особливе значення для оздоровлення дітей та профілактики захворювань у дошкільному навчальному закладі має застосування кварцових ламп. Широкий спектр дії цих приладів дає змогу проводити як профілактичні, так і лікувальні процедури.

Про сприятливий вплив сонячного світла на організм людини ві­домо здавна. Більшість живих організмів на Землі не можуть іс­нувати без сонячної енергії. Проте багато хвороботворних мікроор­ганізмів навпаки гинуть під дією сонячного світла.

З часом люди відтворили лікувальну дію спрямованого соняч­ного світла за допомогою спеціальних приладів для світлолікування. А нині світлолікування стало окремим напрямом медицини, його за­стосовують для профілактики захворювань та реабілітації після них.

Сонячне світло та його штучний аналог впливають на робо­ту організму людини. На жаль, у сучасних умовах життя, особливо в місті, людина часто відчуває дефіцит сонячного світла, що призво­дить до зниження активності організму, може зумовити ослаблення імунітету та виникнення різних захворювань.

Тож використовуючи штучні джерела світла — ультрафіолетові опромінювачі, людина стає ніби незалеж­ною від сезонних змін, отримує ті компоненти, надходження яких тре­ба було б чекати до весни.

Методи застосування ультрафіолетового випромінювання

Існують такі методи застосування ультрафіолетового випромі­нювання:

• пряме опромінення;
• непряме опромінення;
• закрите опромінення.

Пряме опромінення приміщень здійснюють за допомогою приладів, підвішених до стіни або стелі. Прямі ультрафіолетові спрямовані всередину приміщення. Також пряме опромінення можна здійснювати і приладами на штативах.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Пряме опромінення приміщень виконують лише за відсутності людей, зокрема перед початком роботи та у перервах.

Непряме опромінення, тобто відбитими УФ- променями, можна застосовувати в присутності людей, обмежив­ши час опромінення.

Закрите опромінення також можна здійснювати у присутності людей, обмеживши час опромінення.

Прилади для дезінфекції приміщень УФ-випромінюванням

Нині УФ-опромінювачі набули поширення не лише в медичних установах, а й у побуті. Їхня мета — проведення дезінфекції житло­вих та нежитлових приміщень. Залежно від спектру дії та комплек­тування бувають такі УФ-опромінювачі: кварцова лампа, ультра­фіолетова лампа, бактерицидна лампа, ультрафіолетова кварцова лампа.

Зазвичай основою приладів дезінфекції приміщень УФ-випромінюнням є кварцова лампа.

Кварцова лампа — це електрична лампа, колба якої зроблена з кварцового скла. Кварцову лампу розжарювання можна застосовувати для створення спрямованого ви­промінювання світлотеплової енергії, наприклад, для просушування приміщень.

Ртутно-кварцова лампа — це газорозрядна лампа з додаван­ням ртуті. Окрім дезінфекції приміщень, такі лампи застосовують для знезараження предметів побуту, продуктів харчування тощо.

Увіолева лампа — це газорозрядна лампа для дезінфекції при­міщень, колбу якої виготовлено з увіолевого скла. Традиційно таку лампу називають «бактерицидною», хоча УФ-опромінювач будь-якого типу має сильні бактерицидні властивості.

Особиста гігієна дошкільника

Під особистою гігієною розуміють сукупність гігієнічних правил, що сприяють зміцненню та збереженню здоров’я людини, збільшенню тривалості її життя. Вона охоплює правила гігієнічного утримання тіла, порожнини рота, статевих органів, а також користування взуттям, білизною, одягом тощо.

Особиста гігієна є важливою умовою здоров’я дитини. Та сприяє формуванню в неї культури поведінки в побуті. Водночас від дотримання дитиною правил особистої гігієни залежить не лише її здоров’я, а й здоров’я інших дітей. Адже брудні руки та нігті під час гри можуть стати джерелом інфекції для інших, якщо дитина випадково подряпає когось.

Маленька дитина ще не може вимити собі голову, підрізати нігті, випрати та випрасувати одяг. Тому допоки дитина росте та вчиться самостійно піклуватися про особисту гігієну, саме батьки відповідають за її чистоту та охайність. Вони мають усвідомлювати важливість особистої гігієни для здоров’я дитини та знати як доглядати за нею.

Памятайте! Дітям дошкільного віку важливо прищепити такі навички:

• Умивання та купання;
• Миття голови, розчісування волосся;
• Обрізання нігтів;
• Миття рук перед їжею, після відвідування вбиральні та прогулянки;
• Користування носовою хустинкою.

Пам’ятка

Перша долікарська допомога при носовій кровотечі

Носова кровотеча — кровотеча з носа, що може виникнути внаслідок травми, високої температури, високого артеріального тиску чи при захворюваннях крові. Травматична кровотеча виникає через колупання у носі, потрапляння до носу стороннього предмета або через перелами носових кісток.

1. При носовій кровотечі необхідно посадити дитину біля вмивальника. При цьому вона має трохи нахилити голову вперед і дихати ротом.
2. Не слід закидати голову, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання.
3. Можна покласти на перенісся лід, огорнутий тканиною, або шматочок тканини, змочений холодною водою.
4. Необхідно слідкувати за тим, щоб дитина не сякалася та не затискала ніс.
5. Щоб зупинити кров, слід зробити марлевий чи ватний тампон, змочити його 3%-вим розчином перекису водню або холодною водою. Після цього ввести тампон у ніздрю.
6. Слід пересвідчитися, що кров не потрапляє до носоглотки. Для цього можна попросити дитину кілька разів сплюнути слину, подивитися, чи вона не офарбована кров’ю. Можна також заглянути дитині до рота.
7. Через 10-20 хвилин тампон треба акуратно прибрати, перед цим змочивши його холодною водою за допомогою піпетки.
8. Після припинення кровотечі слід проконтролювати, аби дитина не сильно втягувала носом повітря та не сякалася протягом кількох годин.
9. Носова кровотеча може виникнути через сухість слизової оболонки. Тому необхідно простежити за достатньою вологістю повітря у приміщенні, де перебуває дитина. Якщо повітря сухе, можна увімкнути зволожувач повітря чи повісити вологе простирадло. Можна також змазати ніс дитини зсередини вазеліном.
10. У більшості випадків носова кровотеча у дітей минає самостійно. Якщо ж носова кровотеча сильна і триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу

Заходи профілактики ротавірусної інфекції в дошкільному закладі

Ротавірусна інфекція — одна з найпоширеніших причин діарейних захворювань у дітей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ротавіруси спричиняють більше 125 млн. випадків гастроентериту на рік у дітей молодше п’яти років, серед яких зафіксовано 450 тис. летальних випадків.

Гастроентерит — це захворювання, за якого виникає запалення шлунка і кишківника, починається більш-менш різко і супроводжується блюванням та діареєю з надзвичайно сильними спастичними болями.

Рекомендації

для батьків за появи у дитини захворювання, що супроводжується блюванням і водянистим проносом

Негайно викликайте лікаря для якнайшвидшого огляду дитини. Після огляду дошкільника лікар прийме рішення про необхідність госпіталізації або про можливість лікування вдома.

У разі лікування дитини в домашніх умовах чітко дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо обстеження, лікування, догляду за нею.

До приходу лікаря поїть дитину спеціальними сольовими розчинами для поновлення втрат води та електролітів (регідрон, електроліт тощо), які можна придбати в аптеці у вигляді розчинних у воді порошків.

Розчиніть порошок у кип’яченій воді відповідно до інструкції із застосування.

Сольовий розчин давайте дитині кожні 10-15 хв. по 10-15 мл, тобто 2-3 чайні ложки.

До моменту доставки з аптеки сольового розчину поїть дитину теплою кип’яченою водою.

Не давайте дитині антибіотики або інші хіміотерапевтичні препарати до приходу лікаря. Регулярно прибирайте приміщення, в якому перебуває дитина.

Забруднені поверхні мийте водою з милом.

Профілактика ротавірусної інфекції

Запобіжні заходи від захворювання дитини на ротавірусну інфекцію поділяють на специфічні та неспецифічні. Неспецифічна профілактика ротавірусної інфекції полягає в дотриманні санітарно- гігієнічних норм, зокрема:

• регулярне миття рук милом, оброблення рук антисептичними засобами;
• використання для пиття лише кип’яченої води;
• миття овочів і фруктів кип’яченою водою, по можливості перед уживанням їх слід обдати окропом;
• уникнення прямого контакту з інфікованими;
• утримання поверхонь та предметів, яких торкається дитина (іграшки, підлога, меблі, одяг тощо), у чистоті.

Специфічною профілактикою ротавірусної інфекції є оральна вакцинація. Існує дві вакцини, які містять ослаблений живий ротавірус:

• моновалентна вакцина;
• пентавалентна вакцина.

В Україні вакцинація для профілактики ротавірусної інфекції віднесена до групи рекомендованих щеплень, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіо логічних препаратів» від 16.09.2011 № 595.

Інфекційні та неінфекційні риніти у дітей

Носова порожнина — це порожнистий орган, у якому розміщені органи нюху та через який відбувається дихання. Цей орган виконує дихальну, нюхову, захисну та резонаторну функції. Риніт спричиняє порушення цих функцій та може призвести до серйозних змін в організмі. Будь-яке тривале, протягом декількох місяців або років, порушення дихання через ніс впливає на формування у дитини лицьового скелета та грудної клітки, а також призводить до погіршення кисневого обміну, ро­боти дихальної та серцево-судинної систем, а відтак — загального фізичного розвитку дитини. Як результат дитина швидше стомлюється, порушується її сон, може знижуватися пам’ять, виникати неуважність.

Якщо дитина хворіє на риніт, зростає ймовірність розвитку в неї алергічних захворювань, оскільки порушується робота війок епітелію слизової оболонки носової порожнини. Така робота спрямована на видалення мікрочастинок, зокрема потенційних алергенів: пилку рослин, частинок шерсті тварин, побутового пилу, хімічних речовин, що застосовують у побуті.

Розвиток запального процесу в порожнині носа може викликати у дитини загострення хронічних захворювань, наприклад, бронхіальної астми.

Класифікація ринітів

Риніт може бути першою ознакою гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) або початком алергічної реакції. Залежно від етіологічного чинника розрізняють два основних види риніту:

• інфекційний — викликаний вірусом чи бактеріями;
• неінфекційний — викликаний потраплянням до носа алергену, холодного повітря, молекул хімічних речовин, різким запахом тощо.

У свою чергу в них виокремлюють:

Інфекційні риніти:

• Гострий риніт;
• Хронічний риніт: хронічний катаральний риніт, хронічний гіпертрофічний риніт, атрофічний риніт, озена (смердючий атрофічний риніт).

Неінфекційні риніти:

• Вазомоторний (нейровегетативний) риніт.
• Алергічний риніт.

Рекомендації

для батьків щодо профілактики ринітів у дітей

Не слід ставитися до риніту як до легкого захворювання, оскільки він може призвести до серйозних порушень в організмі дитини. Щоб запобігти риніту, скористайтеся наведеними нижче рекомендаціями.

1. Уникайте коливань температури, що є основним чинником виникнення риніту. Для цього:

• одягайте дитину відповідно до погоди, збираючись на прогулянку;
• уникайте тривалого перебування дитини біля кондиціонера;
• не допускайте вживання дитиною холодних напоїв чи продуктів харчування;
• підтримуйте оптимальний температурний режим на рівні +20…+22 °С і вологість повітря — 60-70% у кімнаті, де перебуває дитина.

2. Формуйте у дитини навички особистої гігієни:

• прикривати носовичком рот під час кашлю або чхання;
• мити руки після відвідування громадських місць;
• не користуватися чужими предметами побуту, посудом, іграшками тощо.

3. Очищуйте та зволожуйте слизову оболонку носової порожнини дитини за допомогою спеціальних розчинів морської солі (краплі чи спрей) двічі на день: перед відвідуванням дошкільного навчального закладу та після повернення з нього.
4. Змащуйте слизову оболонку носа дитини оксоліновою маззю, що має противірусний вплив.
5. Навчіть дитину правильно сякатися: прочищати кожну ніздрю по черзі, притискаючи великим пальцем іншу ніздрю до носової перегородки; при цьому рот має бути напіввідкритим. Це дасть змогу запобігти потраплянню інфекції з носоглотки у придаткові пазухи і слухові труби.
6. Потурбуйтеся, щоб раціон харчування дитини був різноманітним та повноцінним. До переліку продуктів харчування мають входити джерела вітамінів С, А, вітамінів групи В, цинку, селену, магнію.
7. Проводьте з дитиною дихальну гімнастику, стимулюйте рефлексогенні зони стоп. Це дасть змогу зміцнити її загальний імунітет.

Принципи харчування дітей раннього віку

Перші три роки життя характеризуються швидкими темпами росту і розвитку, тому дитина цього віку найбільше потребує збалансованого споживання харчових речовин. Дотримання правильного раціону забезпечить повну реалізацію генетичного потенціалу, оптимальний розумовий розвиток, формування імунної компетентності.

Відповідно, недостатнє або неякісне харчування в перші роки життя сповільнює психомоторний і розумовий розвиток, призводить до поведінкових проблем, дефіциту соціальних навичок, розладів уваги, проблем з навчанням тощо.

Проте незрілість травної та імунної систем дитини раннього віку обмежує раціон продуктів харчування, визначає його специфіку в цей віковий період і підвищує ризик виникнення пов’язаних з харчуванням різноманітних порушень в організмі та алергічних реакцій.

Загальні вимоги до вибору продуктів харчування та

їх кулінарного оброблення

Відповідно до клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.03.2008 № 149, основна рекомендація щодо харчування дітей другого року життя — продовжувати грудне вигодовування. При цьому діти починають споживати продукти та страви, які їдять дорослі.

Їжу для дітей віком один-три роки потрібно піддавати ретельній кулінарній обробці й подавати не пізніше, ніж через 30 хв. після приготування.

Рекомендована кількість прийомів їжі — не менше п’яти разів на день: три основні (сніданок, обід і вечеря) та два додаткові (полуденок і підвечірок).

Зверніть увагу, що страви мають бути м’якими, кашоподібної консистенції у вигляді пюре, суфле, тюфтельок, парових котлет, а фрукти та овочі дрібно нарізані. З появою корінних зубів у дітей їжа за консистенцією може бути такою, як у дорослих.

На третьому році життя дитині можна давати перші смажені страви, наприклад нежирні котлети.

Повноцінне (добове) меню дитини віком один-три роки має включати продукти з таких груп:

• м’ясо, риба, яйця;
• молочні продукти (дитячі молочні суміші, сир, йогурт, кефір тощо);
• овочі та фрукти;
• продукти із зернових культур;
• жири.

Необхідно враховувати індивідуальні особливості дітей, можливу непереносимість будь-яких продуктів.

Як впливає нераціональне харчування на стан здоров’я дітей раннього віку

Особливе значення для дитини має повноцінне й регулярне споживання необхідних макро- і мікронутрієнтів, у тому числі вітамінів і мінеральних речовин.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Нутрієнти — складові частини натуральних харчових продуктів, які організм використовує для побудови, оновлення та нормального функціонування органів, тканин і клітин, а також як джерело енергії для виконання роботи і забезпечення життєдіяльності організму в період спокою.

Надмірне споживання енергії, білків і жирів, особливо тих, у яких переважають насичені жирні кислоти, призводить до ожиріння і виникнення серцево-судинних й ендокринних захворювань у дорослому віці (у тому числі ішемічної хвороби серця).

Передчасне введення до раціону дитини раннього віку коров’ячого молока вважають однією з важливих причин дефіциту заліза. Це негативно впливає на рівень гемоглобіну, знижує імунітет та створює перешкоди нормальному подальшому розумовому розвитку.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Раннє споживання білків коров’ячого молока призводить до блокування абсорбції кальцію, алергійних реакцій та запорів. Тому не рекомендують уводити коров’яче молоко в раціон дитини, якій не виповнився один рік.

Нераціональна дієта в перші роки життя створює ризик виникнення остеопорозу у старшому віці, призводить до порушень формування нормального складу кишкової флори і моторної функції травного каналу, дефіциту вітамінів і мікроелементів.

Основна проблема полягає в тому, що об’єм шлунка дитини віком один-три роки в декілька разів менший, ніж у (дорослих, а потреба в мінеральних речовинах і вітамінах на кілограм маси тіла значно вища, ніж у дорослих. При неправильній харчовій поведінці це легко призводить до дефіцитних станів.

Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання, за якого найчастіше уражається центральна нервова система і може виникнути параліч або парез.

Заходи з профілактики поліомієліту в дошкільному навчальному закладі під час спалаху захворювання

1. Нових дітей у дошкільний навчальний заклад не приймають.
2. Дошкільники, які контактували з хворим, підлягають карантину строком на 21 день з моменту ізоляції хворого.
3. Не переводять дітей із однієї групи в іншу.
4. Суворо забороняють стороннім особам відвідувати дошкільний навчальний заклад.
5. Проводять вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день із дезінфікуючими засобами.
6. Приміщення, де перебувають діти, провітрюють кілька разів на день.
7. Контролюють, щоб діти особливо ретельно дотримувалися правил особистої гігієни, зокрема часто мили руки з милом під теплою проточною водою.
8. За виявлення будь-яких симптомів захворювання дитину ізолюють та інформують батьків.

Крупи, макаронні вироби та бобові в дитячому харчуванні

Основним призначенням зернових культур у харчуванні дошкільників є забезпечення організму вуглеводами.

Цінним джерелом рослинних білків, крохмалю, майже всіх мінеральних речовин і вітамінів групи В є крупи, які виробляють із різних зернових культур.

Вміст основних поживних речовин (білків, жирів і вуглеводів) у крупах приблизно однаковий. Крупи містять 60-70% вуглеводів, 6-12% білку, 2% жиру. Утім, види крупи можуть істотно відрізнятися за рівнем вмісту вітамінів і мінеральних солей.

Найбільш поживною з круп є вівсяна. Вівсяна крупа містить відносно велику кількість рослинного білка — 10,8%, має найбільшу кількість рослинних жирів — 6%, вона багатша за інші крупи на вітаміни В_1, В₂, що необхідні для нормальної роботи нервової системи. Вівсяна крупа є чемпіоном за вмістом кальцію і фосфору, необхідних для формування кісткової тканини і зубів, також у ній багато магнію і заліза.

Гречана крупа за своєю поживністю наближена до вівсяної, оскільки вона є джерелом вітамінів групи В, магнію і заліза. Гречана крупа містить у 6-7 разів більше заліза ніж рисова чи манна. Крім того, вона багата на цинк і мідь.

Гречана крупа містить велику кількість рослинної клітковини, що необхідна для нормального функціонування шлунково-кишкового тракту:

• стимулює моторику кишківника;
• позитивно впливає на корисну кишкову мікрофлору.

Манна крупа багата на білки та вуглеводи, проте бідна на жири й клейковину.

Однак нині рекомендують готувати страви з манної крупи дітям лише віком після року.

Пшоно. Поживна цінність цієї крупи дуже низька, хоча до складу пшона входить достатня кількість білків — 12%, жирів — 2,9% і клітковини — 0,7%, а також вітаміни групи В. Проте варто зазначити, що пшоняна крупа містить більше фосфору, калію, магнію, а особливо заліза — 2,7 мг у 100 г продукту, ніж манна та рисова крупи.

Пшоняна крупа важко перетравлюється та засвоюється, тому рекомендована для харчування дітей старшого дошкільного віку.

Перлова та ячна крупи. За вмістом корисних речовин ці крупи близькі до пшона, містять білок — 11%, доволі велику кількість солей кальцію та заліза.

Через високий вміст клейковини ці крупи важко перетравлюються дитячим організмом. Якщо ячну крупу рекомендують дітям раннього віку, то перлову кашу — лише дітям віком від трьох років.

 Рис — це найпоширеніша в світі крупа, що посідає перше місце за вмістом вуглеводів, зокрема крохмалю, який отримують завдяки спеціальній обробці зерен рису. Однак вміст корисних харчових речовин у рисовій крупі нижчий ніж, наприклад, у гречаній, вівсяній або пшоняній. Рис містить небагато клейковини, тому дуже швидко перетравлюється та добре засвоюється організмом. Його часто використовують за різних захворювань шлунково-кишкового тракту.

Бобові мають входити до дитячого раціону як джерело додаткового білку, адже його вміст сягає 20%, що майже вдвічі більше ніж в крупах. До того ж бобові багаті на калій, особливо квасоля, а також фосфор, магній та залізо. Білки бобових за своєю харчовою цінністю близькі до тваринних білків.