Сьогодні Україна переживає велике національне відродження. Народні знання про різні сфери життя – то невичерпна скарбниця мудрості наших предків. У різноманітних засобах народознавства закладено мудру народну філософію, моральні заповіді, поведінкові норми – бути працьовитими, чесними, допомагати слабшому, поважати старших, не нищити природу. Народні настанови, розраховані на вікові особливості дітей, мають велику впливову силу.
Важливим педагогічним завданням сучасності є виховання підростаючого покоління в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом і характером.
Сила народної педагогіки саме в тому, що корінням своїм вона сягає в традиційні родинні зв’язки, скеровує життя людини в єдиний з природою біологічний ритм. Педагогічна культура українського народу знайшла своє відображення у фольклорі, народних виховних традиціях, етнографічних матеріалах, святах і обрядах, досвіді родинного виховання, у трудовому і громадському житті і стала важливим виховним компонентом.
Рідна мова – найнеобхідніша умова реалізації національної системи виховання. Рідною мовою дитина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає власне людиною.
Фольклор – це першовитоки оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя. У думах, піснях і приказках, скоромовках та інших фольклорних перлинах у високопоетичній і глибоко ліричній формі відображено весь культурно-історичний, мистецький шлях народу. Прилучаючись до фольклорних джерел, діти сповнюються глибокою любов’ю до життя, повагою до праці, теплотою серця, творчими дерзаннями, прагненням утверджувати в житті добро, правду, красу.
Мистецтво. Проймає всі сфери життя, діяльності, побуту і дозвілля народу. Продовжуючи мистецькі традиції батьків і дідів, оволодіваючи народним і професійним мистецтвом у щоденній практичній діяльності, діти засвоюють народну духовність, зокрема її високу естетику.
Народний календар— це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року. Народний календар — це енциклопедія знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища. Кожна дата, свято народного календаря рясніють традиціями і звичаями, які найтісніше пов’язані з природою рідної місцевості та людиною. Тут немає нічого надуманого і штучного, все відповідає традиційному способу життя народу. Ідейно-моральна наснаженість, зміст народного календаря мудро спрямовані на виховання в учнівської молоді почуття господаря рідної землі, працьовитості хазяїна, ініціативності і підприємливості, порядності, добродійності та багатьох інших чеснот.
Народні символи і національна символіка. Велике значення для пізнання дітьми традицій народу мають народні символи – домашні обереги.
Родинно-побутова культура. Спрямована насамперед на виховання в дітей шанобливого ставлення до батька і матері, бабусі й дідуся, інших родичів, що є типовими представниками народу, глибокого відчуття прив’язаності до отчого дому, свого народу.
Народні традиції, звичаї та обряди. Об’єднують минуле і майбутнє народу, старші й молодші покоління, інтегрують людей у високорозвинену сучасну націю. Це своєрідні устої розвитку народу, нації, що втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому й естетичному житті.